хочу сюда!
 

оксана

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «вибори президента»

Парламентські вибори в Україні 2019 як президентські?

Парламентські вибори в Україні 2019
Парламентські вибори в Україні 2019
Плюс на мінус — країна без парламенту
Людмила ЗАГЛАДА3 тра 2019, 10:47

На другому тижні після другого туру президентських виборів час уже пригасити емоції, увімкнути мізки і впритул приступити до «роботи над помилками», тому що зовсім скоро на нас чекають вибори парламентські. Або навіть так: на нас може чекати колапс парламентських виборів.

Нинішня президентська кампанія надала багатющий матеріал для аналізу провалів, успіхів і блискучих ноу-хау обох команд-лідерів. Але зазвичай, коли ми обговорюємо «провал інформаційної політики» одного з кандидатів, то маємо на увазі сумну, класично-совкову передвиборчу рекламу, майже повну відсутність інформаційної підтримки з боку традиційних ЗМІ і невміння користуватися мережевими механізмами завойовування аудиторії (десяток-другий блогерів-«важковаговиків» явно програли війну важковаговикам SMM-просування).

Але найстрашніший інформаційний провал, який на парламентських виборах може призвести до катастрофи, — це діра в головах. Причому не лише у маси виборців, а й у тих, хто забезпечує виборчий процес.

Хрін з бантиком

Моторошну річ розповіли люди, які безпосередньо брали участь у виборчому процесі та підрахунку голосів: на підконтрольних їм ділянках кількість недійсних бюлетенів сягала сотень, а подекуди недійсними де-факто виявлялася... половина бюлетенів! Частина з цих бюлетенів — та, на яких протестний електорат малював каляки-маляки, хрін з бантиком і писав непристойні слова, — опинилася у стосі «зіпсованих».

https://www.facebook.com/romandonik/videos/778695032525604/

Але пам'ятаєте, як перед виборами соцмережами гуляв жарт: мовляв, виборець Зеленського добре вчинить, поставивши своєму кандидатові плюс, а його опонентові — мінус. Так ось, на виборах справді було дуже багато таких бюлетенів. У Київській області їх на кожній виборчій дільниці набиралися десятки. І ці бюлетені... зараховувалися як повноцінні голоси за кандидата Зе.

Не вірите? Подивіться це відео:

Можна було б сказати, що більшість у комісіях була «від Зеленського», тому вони й тицяли недійсні де-юре бюлетені до дійсних, і якби зараз підняти ці документи, то... То що? Так, можливо, співвідношення було б не 3:1, а дещо іншим. Але все одно розрив між кандидатами не давав одному з них ані найменшого шансу на виграш. Якби розрив був менший, можна було б юридично поборотися за результат, але за таких розкладів боротися — тільки сили втрачати. (Щоправда, якщо ми вважаємо себе правовою державою, боротися все одно потрібно, але це тема окремої розмови.)

Чим відрізняється рояль?

Два сумних висновки можна зробити з цього. Перший: середній виборець у масі своїй не вміє голосувати. Ось так. Для того щоб жити в демократичній країні, все-таки потрібно знати елементарні речі: наприклад, як заповнювати виборчий бюлетень. А то виходить як в анекдоті: «Чим відрізняється рояль від унітаза? Не знаєте? Ось і пускай вас після цього у пристойне суспільство!»

Другий висновок і того гірший: люди, які працювали в комісіях і навіть, страшно сказати, керували комісіями, нічим не кращі за середнього виборця. Інсайдери кажуть про те, що робота ця насправді не така складна, проте потребує скрупульозного дотримання юридичних формальностей і наявності елементарних організаторських здібностей. Але багато хто з членів комісій не розуміли принципів їх формування, ієрархічної структури комісій (просто кажучи, хто на кому стоїть і кому підпорядковується). І це стосується не лише новачків, а й тих, хто вже не перший десяток років (!) працює на виборах.

Окрема розмова — волонтери, які прийшли працювати безкоштовно. По-справжньому ідейних серед них одиниці. 

Усім вийти з тіні!

Аналізуючи проблеми, мало кричати «все пропало!», треба і конструктив шукати. Висновок: нашій країні потрібні «професіонали від виборів». Можливо, для початку не всі члени виборчої комісії, а хоча б троє — голова, заступник і секретар — повинні проходити спеціальне навчання й отримувати сертифікат. Але сертифікований професіонал сьогодні навряд чи погодиться працювати за офіційні 800 грн, які виділяються за два тижні жорсткої передвиборчої праці.

У серпні минулого року екс-заступник голови ЦВК Андрій Магера, профі виборчого процесу, відомий тим, що у 2004-му відмовився підписувати протоколи про перемогу Януковича, в інтерв'ю ЗМІ коментував той факт, що ЦВК затвердила обсяг видатків на проведення президентських виборів (2,36 млрд грн) і парламентських (майже 2 млрд грн):

«В цю суму на 6070% увійшли видатки на заробітну плату членів окружних і дільничних виборчих комісій. Все інше — виготовлення виборчих документів, передвиборна агітація, видатки зв’язку, транспорту — складає мізер порівняно з головною статтею. Видатки зросли, бо мінімальна зарплата зросла, і на початку 2019 року вона буде становити чотири з чимось тисячі гривень. Порівняйте з виборами 2014-го, коли мінімалка становила 1700 гривень. Тоді у нас працювало кілька тисяч членів окружних комісій, але разом з тими у дільничних виборчих комісіях було зайнято понад 400 тисяч людей, кожному з яких треба було платити зарплату. Мене запитують, чи можна здешевити процес. Можна відмовитись від зарплати членам комісій, але чи підуть вони тоді працювати? Навіть зараз, за умов оплати, в ряд комісій ми не можемо знайти людей».

Висновок: потрібно виводити «виборчі гроші» партій із тіні і надавати їм легальний статус. Чому? А ось чому.

Білі ходаки і наметові гноми

«Демократія дешевою не буває», — резюмував Андрій Магера. А якщо говорити зовсім просто, фахівці високого рівня вже не хочуть йти на вибори. Не секрет, що крім «офіційних» грошей вони отримують набагато більші суми від, скажімо так, зацікавлених учасників передвиборчих перегонів. Але багатьом отримувати «чорні» гроші вже... гидко.

І в цьому полягає ще один безглуздий парадокс вітчизняної виборчої системи. Так, гідно платити професіоналам від виборів з державної кишені виходить дуже дорого. Але чому б тоді не легалізувати ті гроші, які надходять від політичних сил? Чому б не провести їх офіційно через виборчі фонди партій або кандидатів?

Між іншим, крім «еліти» на виборах працює ще ціла армія «піших агітаторів» (дуже ефективна форма агітації, до слова) і «наметових агітаторів», які роздають інформаційні матеріали кандидатів. Теоретично вони працюють за ідею. Три рази «ха-ха». Насправді вони, зрозуміло, отримують гроші — порівняно невеликі і... повністю «чорні». Ось ці-то гроші легалізувати сам бог велів: якщо члени виборчих комісій у нас ніби люди незалежні (ще три рази «ха-ха»), то людина, яка стоїть у наметі й агітує за кандидата Сидорова, точно отримує гроші зі штабу кандидата Сидорова. Зрозуміло, що і кандидат Сидоров, і його білі ходаки не горять бажанням платити державі податки з передвиборчих витрат і заробітків. Але це теж — плата за демократію. 

Шлях до колапсу

Але повернімося до парламентських виборів. Сьогодні ситуація змінилася на краще: якщо ще, скажімо, на парламентських виборах 2010-го виборчі комісії окупували представники фейкових партій, які насправді грали на боці регіоналів, то сьогодні монополії певної партії немає. Тому на нинішніх парламентських виборах на нас чекає жорсткий бій, особливо якщо не буде ухвалено новий закон про вибори до Ради і депутатів обиратимуть за мажоритарними округами.

От уявіть: мажоритарний округ, кандидат Сидоров бореться за місце з кандидатом Петренком. Зауважте, бореться не в масштабах України, а на конкретному окрузі. Та обидва вони, плюс ще десяток-другий кандидатів горло будуть готові перегризти за кожен голос, який може докорінно вплинути на результат. І тут, розумієте, надходять бюлетені, на яких написано, що всі... нехороші люди, а Сидоров — д'Артаньян. Якщо подібні речі будуть прийматися комісіями як голоси за Сидорова, то Петренко і два десятки інших вимагатимуть визнання результатів недійсними. Справа дійде до суду і... може розтягнутися на роки.

А якщо в масштабах країни це стане масовим явищем, ми можемо залишитися без парламенту.

Важлива аналітика


Порошенко, Порошенко, Порошенко... А що Порошенко? От Зеленський! Зеленський, Зеленський. Зеленський - це Зеленський, а Порошенко - це Порошенко. Все таки, якщо говорити серйозно, це дійсно так і не інакше. І поки ви всі ходили на вибори, вибори не ходили до вас! Бо Порошенко - це Порошенко, а Зеленський - це Зеленський. Мільйони українців зробили свій вибір, однак, але, чому і, головне, навіщо? Вони ж знали, що Зеленський - це не Зеленський, але за нього голосували, інші знали, що Порошенко - це Порошенко, хоча раніше за нього не проголосували б. Ну а що? Ну а хто? Ну а кому, чому і, знову таки, навіщо? Цифри свідчать, і це факт. Експерти прогнозують, а тут теж не посперечаєшся. Але що скаже народ? А що скажуть народу? Що Зеленський - це Зеленський. Ну а хто тоді Порошенко? Ви що досі нічого не зрозуміли?


100%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

За кого голосувала гола Даша Астафьєва?

Що повелись на можливу обнажонку? Думали тут і справді гола баришня? А хрін вам ахахаха. Надурив. І не тільки я. Це - принцип клікбейту і заманухи - втюхати в назву / превью / ваш варіант те, на що людина відразу клюне. Зазвичай це секс. А ще секс. І ще секс. Роздуті у ФШ жопи порнозірок, цицьки, які вивалюються. Звичайний юзернейм розуміє, що його хочуть надурити, але все одно клікає. Крім сексу, це вибори. О так, у нас давно, на жаль, вибрано президента, але інтренети досі сруться стосовно того, що Зеленський наркоман, а Порошенко головнокомандуючий. І будуть це робити, поки тему не вичавлять до останньої краплі. Бо це дієвий спосіб привабити якусь увагу до своєї нікчемної лічності. В принципі клікбейтити можна і на інших темах, які проти твоєї волі схоплять тебе за рукав і копняками підведуть до того, що треба. Це вічні теми. Це картошка. Далі підуть полуниці, яблука і закривачка. Потім осіннє листя в зажурливих тонах. 
От так часто буває: відкриваєш якийсь пост під назвою, наприклад, "За кого голосувала гола Даша Астафьєва?", а там ні голої Астафьєвої, ні Порошенка (голого), ні Зеленського (зеленого), а якась несуствітня хуіта від якогось недоблогера, тьху, знову ЗРАДА

Причини поразки Порошенка і коло того

Причини поразки Порошенка: «інфантилізм»- як шанс на успіхРезультати виборів засвідчили, що за попередніх 5 років професіонали-службовці так накеруваливали , що комік Володимир Зеленський став компромісною постаттю, що об’єднує громадян та тимчасово «випускає  пар».                       ОЛЬГА ДЗУНДЗА, ДЛЯ "ХВИЛІ" 04.05.2019 09:36:25
Причини поразки Порошенка: «інфантилізм»- як шанс на успіх

В значної частини західноукраїнської інтелігенції є особливість приписувати інфантилізм всім тим, хто не поділяє їх погляди з тих чи інших питань. Існує їхній погляд , а всі інші — хибні.  Не виняток і минулі вибори, де клеймо інфантилізму і відсутності патріотизму лягло на всіх, хто своїм голосуванням не оцінив заслуги Петра Порошенка. Тому вирішили поділитися своїм баченням чому, відбувається зміна влади і що нас може очікувати. Але для початку кілька найважливіших  штрихів з соціально-економічного буття України.

В державі існує багато проблем, але більшість з них є наслідковими, де наріжною  є монополії, що пронизали всі сфери суспільних та економічних  відносин .

Відкрита монополія (монополія за рахунок «ноу-хау»: українського інноваційного продукту), можливо, існує  на теренах держави,  але це — мізерний відсоток і його можна не брати до уваги. Здебільшого монополізація економіки відбулася за рахунок преференцій окремим бенефіціарам, надані політиками через владні корупційні дії.  Природні багатства, географічне положення,  дозволяли владі так-сяк виконувати соціальні функції, і в той же час  при її потуранні та  участі  було сформовано кілька фінансово-промислових груп, які і поділили Україну на сфери монопольного володарювання та експлуатують сировинні можливості держави. Відбувся взаємовигідний симбіоз: спочатку «влада монополії», яка поступово перетворилася в «монополії влада», де монополії отримують всеохоплюючий захист, а влада (апріорі маючи монополію на насилля) — корупційну ренту за захист та підтримку на виборах, якщо «правильно себе веде», щодо монополій (промислово-фінансових груп або як називають в народі — олігархів). Корупція — основа існування цього симбіозу, а цей симбіоз розкладає українське суспільство.

З огляду  на те, що ресурси є державного та місцевого значення, то по аналогії  з центром будувалася влада на місцях:  в областях, районах, містах. Спершу, місцева влада була флагманом  симбіозу з монополіями місцевого значення, але останні з посилення своїх фінансових можливостей, помінялися ролями.

Для держави стали типовими схеми функціонування бізнесу:

  1. Для закордонної господарської  діяльності: кредит (погашення якого намагаються перекласти частково або повністю на держбюджет)  товар (сировина)  кошти за товар  вивід капіталу;
  2. Для внутрішньодержавної господарської  діяльності : кредит (погашення якого намагаються перекласти частково або повністю на держбюджет)  товар чи послуга по монопольній ціні  кошти за товар  вивід капіталу.

Власне тому, закономірно, що основне багатство зосереджено в невеликої групи людей, статки яких зростають, а держава (бюджет) і суспільство залишаються  в кращому випадку без суттєвого доходу, в гіршому —  обкрадається.   На жаль, за президентства Петра Порошенка в 2014 -2019 р. ситуація суттєво не змінилися,  але на неї наклалася війна та додаткові видатки на оборону і армію.  Крім того, після Євромайдана прийшла команда, яка в цілому не мала плану та й не знала як керувати та розвивати державу. Трьохкратна девальвація гривні в 2014-15р, як  торнадо пройшла по економіці держави і від якої вона не оговталася до сьогодні.  Девальваційний обвал можна звалювати на війну, але це  не зовсім коректно.  У 2008р. Росія окупувала понад 30 відсотків території Грузії, крім того,  грузинську економіку «накрила» світова криза, а девальвація грузинського ларі — 10-15% щодо долара. З 1939 по 1945 р Великобританія вела виснажливу війну — девальвація фунта також в межах 10-15 відсотків.

Монополії, з огляду на свої владні позиції, провели перерозподіл держбюджету з мінімальними втратами для себе і максимальними для суспільства. В цілому,  ситуація дуже сприятлива для олігархо-монополістичного  існування, а от для України ця конструкція управління себе вичерпала, а її наслідки:

  1. Розбалансованість державного управління, адже ілюзією виявилася українська вертикаль влади та патріотизм чиновників. Крим продемонстрував, що всеукраїнські промислово-фінансові групи витіснено з півострова, а всі інші державно-бізнесові структури (за невеликим винятком), а саме: місцеві бізнес-еліти, чиновництво, правоохоронці, судді. Військові — швиденько змінивши символіку, хвацько почали служити новому сюзерену.
  2. Плачевний стан фінансів держави і  більшості громадян, як наслідок монополістичного дерибану, до якого додалася війна на Сході, продукують внутрішню напругу та нестабільність, яка в попередні роки, при будь-яких внутрішніх чи зовнішніх «подразненнях», приводили до Майданів і ще більше ослабляли та розбалансовували  державу .

На підході циклічна світова криза, а внутрішнього споживача, через девальвацію грошей, суттєво ослаблено, тож ситуація в державі може бути сумна. Невідома як себе поведуть щодо української території, у період світової  економічної невизначеності, і наші найближчі західні сусіди.

  «Я люблю свій рідний український народ!»

Петро Порошенко  у великій мірі він сам собі підготував результати отримані 21 квітня. Не міняючи ситуації  у економічній моделі розвитку, мабуть виходячи з того, що монопольні становища – то святе, ресурси міг взяти для розвитку лише «затягуючи пояси» у найбідніших та середнього класу. Однак, «затягувати пояси» можна до певної межі, економічна політика в державі – не тільки   бухгалтерія. Людина живе надіями та сподіваннями. І на що має  надіятися  половина громадян країни,  яких посадили на субсидії, а це красномовний показник статків!? Мабуть, на виїзд за кордон на заробітки, благо отримано безвіз, тож нехай іноземна влада думає про працевлаштування та добробут українців. Для західних областей це так і є, бо навіть багато працюючих в державі  у свої відпустки їдуть підзаробити. А що робити  мешканцям Півдня та Сходу?

Проводячи економічні утиски переважної більшості населення, під приводом, що немає коштів, влада собі рідній ні в чому не відмовляє та ще постійно вляпується у великі корупційні скандали. З приходом інтернету світ стає дуже прозорим. Тож в цілому – «вищий пілотаж керування країною» — може це мав на увазі під час дебатів  Гарант наводивши приклад про пілота.

Те що П.Порошенко буде намагатися утриматись на посаді, щонайменше два терміна було зрозуміло практично відразу.  Про це  свідчило підминання під себе або союзні структури українського медіа-простору та витискання незалежних . Пригадаймо лише баталії навколо Савіка Шустер Студії. Стратегія була обрана нескладна: килимова  пропаганда на основі маніпуляції емоціями страху людини. Просто і надійно. До уваги не брали, що знайдеться команда з сучасним мисленням, яка скористається новітніми технологіями та інтернетом , зуміє донести до загалу наглість, хамство  і водночас комічність  нині діючої влади та запропонує альтернативу .

Під час минулої президентської кампанії були дуже цікаві результати першого тура виборів, зокрема, ті що характеризують підтримку влади. В цьому плані,  другий тур, не є таким показовим щодо влади , адже до симпатиків Порошенка додалися протестні голоси громадян, які з тих чи інших міркувань не сприймають Володимира Зеленського. Тож до даних першого туру президентських виборів виникають деякі питання, а саме:

  1. Якщо проаналізувати дані від 31 березня  4 екзит-полів та офіційні результати ЦВК по 6 кандидатах, які набрали найбільше голосів, то спостерігається закономірність, що по 4 кандидатах дані ЦВК та екзит-полів співпадають. Плюс-мінус десяті відсотка. Лише по Порошенкові та Бойко розходження суттєві. Але якщо у Бойка відняти, від реальних досягнень, близько двох відсотків і добавити їх Порошенкові, то результати будуть співпадати з екзит-полами. Можливо це — випадковість, хоча напрошується і  пояснення. Частина виборців, що так чи інакше пов’язана з владою, ні при яких умовах не хоче оприлюднювати свої погляди, але вони  абсолютно протилежні офіційній провладній позиції.
  2. Відомо, що будь-яка влада на виборах, крім  можливого пасиву, зменшення підтримки, пов’язаного з своєю роботою і відповідно помилками, обов’язково має актив.  Називають різні цифри, які залежать від обставин, але не менше 5- 10 відсотків. Це умовний відсоток зацікавлених осіб. Ідеться про громадян, які отримали при даному режимі  владу і можуть її втратити, бізнес- партнери, бізнесмени, що отримають преференції, родини названих інтересантів тощо. У двох третіх областях  Порошенко отримує 8-12 відсотків голосів виборців.  Так от, якщо не враховувати інтересантів, підтримка влади прямує до нуля серед пересічних громадян у цих областях. Гіпотетично, якщо Петро Порошенко перемагає та стає президентом, то з одного боку, як управляти країною, де у двох третіх областей владу ненавидять. З другого боку, перемога Порошенка — депресія, гнів населення на відповідних територіях і відповідно дуже сумна перспектива цих територій, адже ми знаходимось у стані війни. Невже команда Порошенка цього не розуміла, то які вони професіонали?  А якщо все розуміла , то як вони люблять народ та Україну?
  3. Президент обіцяє повернути ДНР і ЛНР до складу України, але як це зробити, якщо навіть на підконтрольних територіях твій авторитет прямує до нуля за 5 років керування  серед пересічних громадян, віднявши голоси інтересантів (див. п. 2).
  4. Одним із основних лозунгів діючого Гаранта були :
  • Мова – мабуть мається на увазі українська. Питання мови розколювало державу з 1994року. Понад 10років «паразитувала» на питаннях мови команда Януковича. В 2014 році  під час виборчої кампанії не вкидалося питання мови, адже захищали територію держави від Російської агресії волонтери — добровольці всіх національностей, рідною мовою яких була не тільки українська. Так склалося історично, що Україна національно неоднорідна, тому пріоритетом виборчої кампанії ставити питання мови, це свідоме провокування дискомфорту у суспільстві та повернення до кампанії часів Януковича. Та не забуваймо, що держава воююча. Невже команда Порошенка цього не розуміла, то які вони професіонали, а якщо все розуміли, тоді влада за будь-яку ціну?
  • Віра — мабуть мається на увазі  отримання Томаса ПЦУ. Якщо дивитися з точки зору дійсно віруючої людини ПЦУ, то отримано Томас не завдяки чи через старання Варфоломія, Філарета чи Порошенка, а як Божа благодать, а перелічені особи лише руки Господні на землі. Для віруючих інших конфесій чи релігій, чи  атеїстів це — взагалі байдуже. До речі, Порошенко переміг лише у Львівській області, де в основному клір та миряни Української греко-католицької церкви. Однак вводити релігійні питання в політичну боротьбу  це дуже небезпечний прецедент.  Якщо команда Порошенка це не розуміла, то які вони професіонали, а якщо розуміли, то як з вірою?

Результати виборів, крім того засвідчили, що за попередніх 5 років спеціалісти з досвідом, професіонали-службовці так накеруваливали , що комік Володимир Зеленський став компромісною постаттю, що об’єднує громадян, територіально країну та тимчасово «випускає  пар».

«Я результат Ваших помилок і обіцянок»

Коротка фраза із дебатів, але яка всеохоплююча… Ця фраза замінює аналіз діяльності Петра Порошенка і результатів президентської кампанії 2019р. Однак, наслідки попередніх 5 років діяльності влади можуть бути значно глибші. Непомірна жадібність владноможців, причому на всіх рівнях влади, їх  мислення, що заблукало в 20 ст., нонконформізм команди Зеленського, що притягнули до себе невелику, але дуже потужну нонконформістську спільноту, зуміли організувати передумови до всеохоплюючих змін в державі.  Соціологи називають таку ситуацію розривом «спіралі мовчання», тобто відкриттям  порталу можливостей для громадян, а отже і для держави.  Така ситуація на наших теренах існувала востаннє у 1990-1992 роках і її наслідком стало здобуття Незалежності.  До речі, події  2004 р. і 2014р. трохи іншого плану. Майдани очолювала, так звана політична опозиція. А в Україні політичної опозиції немає, вона давно вбудована у владу. Різниця між нашою опозицією   і владою лише в тому, що одні сидять на фінансових потоках , а інші тимчасово перечікують, а згодом тільки міняються місцями. Зараз ситуація кардинально інша – до найвищої  влади народ привів антисистемного політика. Відкрилися «ліфти» можливостей для команд умовних Зеленських по всій країні, адже влада в областях, містах, районах по великому рахунку «лежить», її треба лише підібрати. Крім вирішення власних цілей і свого оточення та  злиднів для  народу, старі управлінські кадри і політики нічого не можуть запропонувати. Тож, якщо новообраний Президент не допустить грубих помило при перших своїх призначеннях та рішеннях, то зможе повністю оновити політичну палітру України. Це стосується як Верховної Ради, так і влади на місцях. Стара політична еліта відчайдушно буде  боротися за виживання, в принципі як і кожний умираючий організм, а основні важелі управління на сьогодні ще в її руках. Щодо порталу можливостей і скільки він буде відкритий. Це може бути кілька років, а може закритися після виборів до Верховної Ради. Тобто стільки часу, скільки суспільство не відчує фальші в діях нової влади. Надзвичайно важливо як особисто Президент буде реагувати на ті чи інші виклики. Помилки будуть та найважливіше як влада буде реагувати на них.

З огляду на те, що Президент Порошенко згадував під час дебатів, що отримав країну з пустими засіками, то наостанок хотілося б подати деякий цифровий фактаж. Для легкості сприйняття та порівнянь, дані подані в американських доларах, крім грошей на єдиному казначейському рахунку. З таблиці зрозуміло, що за 5 років проривів не відбулося, хіба що в гіршу сторону. Зокрема, природній газ у рази подорожчав для найбідніших та середнього класу. Для дуже заможних вартість у доларах практично  не змінилася. По електроенергії вартість для заможних суттєво здешевіла.

 1.01.20141.03.2014р.     спадок      Януковича1.06.2014р.  Порошенко президент1.03.2019р  здобутки влади перед виборами
Державний борг, млрд. дол.73.168.470.178.2
в т. ч. зовнішній , млрд. дол.37.537.241.450.1
Золотовалютні резерви, млрд. дол.20.415.517.9

 

20.2
Єдиний казн. рахунок,млрд. грн.1739359080498197
Прожитковий мінімум , дол.14711810075
Мінімальна зарплата, дол.152122103155
Середня      зарплата, дол.394319305349
Мінімальна     пенсія, дол.119958155
Середня пенсія, дол.19015313098
Ціна 1мгазу,центів:  
Спожито до 2500м в рік979Єдина ціна  32цента
до 6000м в рік141115
до 12000м в рік282231
понад 12000м в рік342731
Електроенергія   1кВт, центів:  
Спожито до 100кВТ в міс. 3.3
понад 100кВТ в міс. 6.2
до 150кВт.в міс.3.52.82.6 
150-800кВт.в міс.4.63.63.6 
понад 800кВт. в міс.12.09.611.4 

Сподіваємося, що таблиця доповниться двома колонками з даними: на момент вступу нового Президента Володимира Зеленського та закінчення його каденції і там цифри будуть  оптимістичнішими

Вибори другий тур 21 квітня 2019 р.

Результати голосування  По Україні Перейти до голосування 31.03.2019
% опрацьованих протоколів по Україні 100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні 18 491 837
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні 2.31
Кандидат Графік % голосів виборців, поданих за кандидата Кількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
73.22 13 541 528
Порошенко
Петро
24.45 4 522 450
% опрацьованих протоколів по Україні100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні18 491 837
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні2.31

КандидатГрафік% голосів виборців, поданих за кандидатаКількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
73.2213 541 528
Порошенко
Петро
24.454 522 450

Вибори 31 березня 2019 р підсумки

Результати голосування  По Україні Перейти до повторного голосування 21.04.2019
% опрацьованих протоколів по Україні 100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні 18 893 864
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні 1.18
Кандидат Графік % голосів виборців, поданих за кандидата Кількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
30.24 5 714 034
Порошенко
Петро
15.95 3 014 609
Тимошенко
Юлія
13.40 2 532 452
Бойко
Юрій
11.67 2 206 216
Гриценко
Анатолій
6.91 1 306 450
Смешко
Ігор
6.04 1 141 332
Ляшко
Олег
5.48 1 036 003
Вілкул
Олександр
4.15 784 274
Кошулинський
Руслан
1.62 307 244
Тимошенко
Юрій
0.62 117 693
Шевченко
Олександр
0.57 109 078
Наливайченко
Валентин
0.22 43 239
Богомолець
Ольга
0.17 33 966
Балашов
Геннадій
0.17 32 872
Безсмертний
Роман
0.14 27 182
Бондар
Віктор
0.11 22 564
Литвиненко
Юлія
0.10 20 014
Дерев’янко
Юрій
0.10 19 542
Тарута
Сергій
0.10 18 918
Шевченко
Ігор
0.09 18 667
Богословська
Інна
0.09 18 482
Кармазін
Юрій
0.08 15 965
Петров
Володимир
0.08 15 587
Скоцик
Віталій
0.08 15 118
Каплін
Сергій
0.07 14 532
Мороз
Олександр
0.06 13 139
Кривенко
Віктор
0.04 9 243
Журавльов
Василь
0.04 8 453
Кива
Ілля
0.03 5 869
Новак
Андрій
0.02 5 587
Ващенко
Олександр
0.02 5 503
Габер
Микола
0.02 5 433
Соловйов
Олександр
0.02 5 331
Ригованов
Руслан
0.02 5 230
Данилюк
Олександр
0.02 4 648
Купрій
Віталій
0.02 4 508
Корнацький
Аркадій
0.02 4 494
Носенко
Сергій
0.01 3 114
Насіров
Роман
0.01 2 579

ЧитайТе!

По радіо, буквально декілька хвилин тому, почув про інтерв'ю Зеленського на інформаційному порталі РБК Україна https://www.rbc.ua/ukr/news/vladimir-zelenskiy-nam-vygodno-raspustit-1555546435.html А оскільки він рідко виходить зі зверненнями на публіку, то будь-яка інформація варта уваги. Ну і цікаво ж знати, які думки у вірогідного переможця президентських виборів. Тим паче, нема впевненості, що дебати з Зеленським відбудуться.

Що стосується свого вибору — почекаємо дебатів. Чим довше триває виборчий процес, тим більше сумнівів... причому стосовно обох. Все залежить від того чи відбудуться вони, і що скажуть обоє кандидатів.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая