Традиційне ниття. Цього разу — блогерське. За весь травень написав лише один фотозвіт, й то — про карантин. Для того, щоб написати одну тему, яка чекає аж з 2014 року, не вистачає матеріалів. Просив на різних форумах, може в кого є — але ніт. Значить, треба самому збирати матеріал. Вилазок ніяких нема. Хоча товариш сам їздив. В пориві злості збирався видалити його з месенджера, але на наступний день подобрішав і передумав. Правда, коли запропонує кудись з'їздити (і будь куди, а там, де я ще не був) невідомо. Так що не впевнений, що цього місяця буде тема для фоторепортажу. Хоча про карантин помаленьку назбирую матеріал.

Ось так. Раніше переживав. А зараз — нема про що писати, то й нема. За півроку подужав лише 11 звітів.

Зі здивуванням помітив, що на смартфоні став довго завантажуватися блог. Виявилось, це через те, що знімки не масштабуються під сайт і браузер, при тому, що сам блог масштабується. Перевірив — на Livejournal фотки масштабуються. Значить проблема у Дрімі? Чи може у фотохостингу?

Хто не знає секретів, то є таке поняття як адаптація сайтів під різні браузери. Ось мабуть в чому річ. А взагалі, приходить розуміння, що улюблена Люмія вже морально застаріла. Ні, технічно все норм — дзвонити, фотографувати, слухати музику можна. А от в інтернет вже нормально не зайти.

Ось порівняння на смартфоні і на моніторі.

P.S.: Один із попередніх дописів потрапив у топ! По-моєму, вже вдруге мої дописи потрапляють в іюашний топ.

В моїй сім'ї не залишилось ветеранів. Та й на моїй пам'яті їх і не було. Батько мого дідуся, мій прадід воював і загинув на фронті, але це було ще тоді, коли мій дід був зовсім маленький. А мого дідуся вже давно немає серед живих.

Що для мене 9 травня?

Пам'ятаю, як навчаючись у школі, нас збирали на парад, ми всією школою з квітами йшли до місцевого пам'ятника. Стояли і слухали ветеранів, які розповідали про гіркі воєнні роки. Деякі діти непритомніли (ні, не від тих розповідей, а від палючого сонця під яким доводилось стояти годинами, може й ні, але так здавалося), а решта просто чекали закінчення параду, щоб побігти в магазин і купити морозива. 

Що для тих дітей 9 травня?

Пам'ятаю,як будучи у підлітковому віці, та і в юнацькому ми ходили в ліс на "майовку" і там пили за перемогу. Хоча, може і суті тієї перемоги мало хто осмислював.

Що 9 травня для сучасної молоді? Що цей день значить для вас особисто?

"Пам'ятаємо..." часто чую цей лозунг сьогодні по телеканалах. Але що ми пам'ятаємо? Я народилась в кінці 80-х, описала, що я пам'ятаю. А що пам'ятають ті, хто народились в 2000х, адже зараз це вже дорослі люди.

Що для мене 9 травня? Так, це день перемоги! Перемоги над війною, яку вели наші прадіди. Заради чого вони загинули? Миру.... але що ми маємо зараз? Зараз на території України, вже не один рік йде війна.І сьогодні, в цей день, мені як ніколи хочеться святкувати перемогу не лише ту, яка була 75 років тому, а перемогу над війною, яка є зараз. Щоб не гинули люди за чиїсь амбіції і переконання, щоб ніяка паскуда (будь то німецький фашист чи російський найманець) не лізла в нашу країну. Щоб Україна дійсно була самостійна і незалежна! 

Блог - щоденник онлайн.

Блогер - людина, яка веде блог.