хочу сюда!
 

Ольга

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «націоналізм»

Головні принципи українських націоналістів

Головні принципи українських націоналістів


Зродились ми великої години

Слова: Олесь Бабій
Музика: Остап Нижанківський

Зродились ми великої години,
з пожеж війни і з полум'я вогнів —
плекав нас біль по втраті України,
кормив нас гніт і гнів на ворогів.

І ось йдемо у бою життєвому,
тверді, міцні, незламні мов граніт —
бо плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець — той здобуває світ.

Не хочемо ні слави ні заплати —
заплатою нам розкіш боротьби:
солодше нам у бою умирати
як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди —
не сміє брат на брата йти у бій.
Під синьо-жовтим прапором свободи
з'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду для усіх єдину
наш гордий клич народові несе:
«Вітчизні ти будь вірний до загину —
нам Україна вище понад все!»

Веде нас в бій борців упавших слава —
для нас закон найвищий та наказ:
Соборна Українськая Держава —
вільна й міцна, від Сяну по Кавказ.

Десять заповідей українського націоналіста (Декалог)
Десять заповідей українського націоналіста, відомі як Декалог, затверджені в якости дійсних XVI ВЗУНом.

Я — Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

1. Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори, з ким можна, а з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

44 правила українського націоналіста
(Написані кров'ю на стіні польської в'язниці, автором вважається Дмитро Мирон-Орлик). Затверджені в якости дійсних XVI ВЗУНом:

Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.
Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї нації, борись та працюй для великого майбутнього.
Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
Залізна дисципліна щодо ідеї та Проводу і обов'язок праці є Твоєю чеснотою.
Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутності та розвитку.
Плекай дух волі у творчості, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.
Твоєю найбільшою любов'ю є Українська Нація, а Твоїми братами — всі члени української національної спільноти.
Будь вірний ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
Красу і радість життя вбачай у невпинному прагненні на вершини духа, ідеї і чину.
Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосердя чи пасивного роздумування, але мужності та активного життя.
Знай, що найкраще віддаси Богові шану через Націю та в ім'я Нації чинною любов'ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.
Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів.
Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю всієї Нації.
Пам'ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.
Твоїми ворогами є вороги Твоєї Нації.
З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України — меч.
Постійно пізнавай, удосконалюй себе — здобудеш світ і життя.
Знай, що світ і життя — це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу.
Тоді ти повноцінна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно прагнеш до вершини.
Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку і завзято змагає до цілі.
Для перемоги треба витривалості й постійного зусилля в діянні й боротьбі.
Кожночасно будь готовий на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.
Будь перший у боротьбі і перемагай життя, щоби здобути для Нації вінець перемоги.
Живи ризиком, небезпеками і постійним змагом та погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістера.
Радо і без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки, щоби власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.
Пам'ятай, що провідництво вимагає постійної праці і великих зусиль.
Будь сильний і незламний навіть перед лицем смерті і всяких терпінь.
Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.
Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.
Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкості і покори.
Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими і безхарактерними людьми ослаблює, подай братню руку тим, хто бажає, як і Ти, йти до вершин.
Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
Будь товариський. Пов'язуй побратимство духа з ідеєю і зброєю в житті, праці й боротьбі.
Пов'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров.
Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть підступу.
Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духа ідеї і чину, але гидуй розгнузданими.
Цінуй високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації.
Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім Нації.
Плекай фізичні сили, щоби тим видатніше працювати для своєї Нації.
Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла.
Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.

12 прикмет характеру українського націоналіста
Автор — Осип Мащак

Завжди готовий — це значить, що він є вояком Української Революційної Армії. Він бореться на великому всеохоплюючому фронті Української Національної Революції, віддаючи всі свої сили, готовий кожної хвилини віддати і своє життя. Український націоналіст є завжди у повній бойовій готовності.
Безкорисливий — це значить, що ідею Українського Націоналізму й службу їй ставить він вище всіх скарбів світу цього. Для Неї він проміняє з радістю можливість спокійного та вигідного життя на тверду долю вояка-борця, теплу хату — на окопи чи тюрму. Щастя шукає і знаходить він у радості боротьби і перемоги на службі Великій Святій Справі. Лише у щасті Української Нації — щастя українського націоналіста. Її воля, слава і могутність — його найбільше бажання.
Чесний — це значить, що він ім'я націоналіста носить гідно й ніколи не сплямить його ніяким нечесним вчинком. Він завжди дотримується високих вимог націоналістичної моралі. Мораль опортуністичного світу породжує і плекає бездіяльність, страх, фарисейство та угодовство. Мораль націоналістична — це мораль нового світу, світу чину й боротьби, її засади високі й тверді. Вона є основою чинного і чистого, мов кришталь, характеру українського націоналіста. Лицаря-Революціонера.
Дисциплінований — це значить, що він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерті ідеї Українського Націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що дисципліна — це основа організації сили, а анархія — це руїна. Тому він завжди підтримує авторитет Проводу Української Нації і Організації.
Активний та ініціативний — це значить, що він бореться усіма силами, використовуючи всі можливості, кожну хвилину для добра Великої Справи — Української Національної Революції. Він не знає бездіяльності. У нього за думкою і словом іде чин, мов за блискавкою грім. Бо життя — це рух, боротьба, а спокій — це застій і холодна смерть. Кожну ідею, організацію чи людину він оцінює по ділах, а не по словах. Пасивність — це прикмета раба. Пасивності раба протиставляє він творчу ініціативу і напружену активність борця — провідника.
Відважний — це значить, що він завжди відважно і безстрашно протиставляється усім перешкодам і небезпекам. Він не знає, що таке страх. Заяча вдача боягуза йому чужа і гидка.
Рішучий — це значить, що він кожний наказ і кожну свою постанову виконує рішуче, без вагань. Постановив — зробив.
Витривалий — це значить, що він завжди бореться завзято і витривало. Він знає, що без витривалості, доведеної до впертості, немає перемоги.
Врівноважений — це значить, що він у всіх випадках життя має повну рівновагу духа. Життя українського націоналіста повне трудів, перешкод і небезпек. Щоб їх перебороти, щоб опанувати становище, зібрати всі сили для удару у відповідне місце, треба насамперед опанувати себе. Тому український націоналіст у підпіллі й у відкритому бою, в окопах і в тюрмі, в тріумфі чи на сходах шибениці, завжди врівноважений, завжди однаково спокійний, гордий і усміхнений. Вміє по-лицарськи перемагати і по-геройськи вмирати.
Точний — це значить, що він завжди притримується точності в житті аж до дрібниць.
Здоровий — це значить, що він хоче бути здоровим. Він хоче, щоби молоде українське покоління було здорове. Україна потребує сильних і здорових тілом та духом синів. Тому він у міру можливості направляє та поширює руханку і спорт, не нищить свого здоров'я гулящим життям та вживанням трут — не п'є і не курить. В українського націоналіста велика ідея в серці, вогонь революційного духа в грудях.
Обережний — це значить що він завжди суворо дотримується усіх засад конспірації.

21 липня за 21, за Свободу !

21 липня 2019 у списку партій до врУ голосуй за номер 21 !
За ВО Свободу, за Українських Націоналістів, які жодного разу не зрадили і ніколи не зрадять Україну !

#Україна_понад_усе #Є_Свобода_буде_Україна


 

Резонансні «теракти» та інші вбивства в Україні

Глава СБУ відзвітував у Верховній Раді про те, що в розслідуванні замаху на народного депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука намітилися "значні зрушення». Трохи пізніше слова Василя Грицака підтвердив і сам нардеп. Однак будь-яких подробиць не розкривалося, незважаючи на гучні заголовки в ряді ласих до сенсацій ЗМІ.

Тим часом з'являється все більше підстав припускати, що вибух біля входу в студію «Еспрессо TV», а також цілий ряд інших нерозкритих до цього дня резонансних злочинів пов'язані між собою цілком конкретними іменами організаторів і виконавців. І мова зовсім не про «кремлівському сліді», наявність якого в даному випадку якщо і проглядається, то вельми і вельми опосередковано.

Спробуємо зіставити і проаналізувати наявні в публічному доступі, а також невідомі широким верствам громадськості факти.

Вже на другий день після вибуху у будівлі телеканалу український журналіст-розслідувач Володимир Бойко на своїй сторінці в Facebook повідомив про можливу причетність до замаху на Мосійчука колишнього бійця «Азова» Сергія Коротких і сина міністра МВС Арсена Авакова, яких пов'язує міцна дружба. Більш того, Бойко провів паралель між даними замахом і вибухом авто з журналістом Павлом Шереметом.

Незважаючи на те, що повідомлення авторитетного журналіста викликало чималий інтерес у соцмережах, вітчизняні ЗМІ не сприйняли його всерйоз. Чи не було жодної реакції і з боку офіційних осіб.

Кожен має право вибирати - довіряти інформації з інсайдерських джерел чи ні. Нижче я приведу факти, які, на мій погляд, говорять на користь версії про причетність до вибуху Сергія Коротких, оприлюдненої моїм колегою.


Відразу обмовлюся, що підтверджень будь-якого відношення до злочину Олександра Авакова я не виявив. Незаперечно лише те, що Боцман і син міністра МВС водять дружбу. Про це говорить вже хоча б відоме фото, що зафіксувало першого і другого в одній компанії. Багато також можуть пригадати історію з крадіжкою грошей у міністерського синка в столичному ресторані, де той відпочивав разом з Коротких.

«Коли в товаришах згоди немає ...»

Почнемо з питання про те, чи був у Боцмана мотив підривати свого колишнього «побратима» по службі в тоді ще міліцейському спецбатальйону «Азов». Безсумнівно, був. Питання лише в його вагомості.

Жорстокому протистояння між Мосійчука та Коротких ось уже кілька місяців, і воно продовжується до цього дня. Формально початок конфлікту було покладено масової перестрілкою в Харкові 31 серпня поточного року, про яку автор цих рядків докладно писав раніше. В той день криваве зіткнення відбулося між двома радикальними угрупованнями, лідерами яких є колишні азовці і соратники по організації «Патріот України» в кінці 2000-х Олег Ширяєв і Олег Однороженко.

Силова фаза конфлікту перейшла в словесні баталії на сторінках соцмереж після того, як Однороженко виступив з різкою критикою Ширяєва, що займає сьогодні чільне становище в «Азовському русі», а також пролив світло на деякі з грішків його керівництва в особі в тому числі екс-командира однойменного полку і народного депутата Андрія Білецького. Одну з протиборчих сторін активно підтримав народний депутат Ігор Мосійчук. Взяті їм під захист Олег Однороженко та Ігор Криворучко навесні поточного року відродили Соціал-національної асамблеї, яка припинила було своє існування в 2014-му, перетворившись в Цивільний корпус «Азова».

Цікаво, що Мосійчук з Однороженко і Криворучко, так само як Білецький з Ширяєвим, є вихідцями з СНА і її тодішнього бойового крила «Патріот України». На відміну від колишнього командира розвідки «Азова» Сергія Коротких, до недавніх пір білоруського неонациста, про який я вже писав в своїх статтях. У свою чергу Боцман і його найближче оточення, багато хто з якого є вихідцями з фашистських рухів Росії та Білорусі, стали на бік Білецького і Ширяєва.

Певне уявлення про взаємні погрози і гостроті неприязні, що виникла між колишніми побратимами, здатні дати фейсбучное звернення Ігоря Мосійчука до Боцману (в Facebook - Захар Лаврентьєв), а також одна з цікавих листувань в цій же соцмережі нардепів від РПЛ і члена Радикальної партії Олексія Кошевця з людьми Коротких, скріншоти якій представлені нижче.


Звертають на себе увагу і звинувачення «радикалів», висунуті на адресу «боцманом» (так прийнято називати в «Азові» бійців Коротких) в нібито роботі останніх на стороні сирійського мільярдера Аднана Кивана, що промишляє в тому числі незаконними забудовами в Одесі. На думку перших, перш за все ця обставина стало основною причиною інформаційної кампанії проти РПЛ, а зовсім не колишні ідеологічні розбіжності. Адже у вересні 2017 року Дмитро Лінько на своїй стіні в Facebook звинуватив арабського бізнесмена в антиукраїнській діяльності, сепаратизмі і спонсорство Михайла Саакашвілі. З іншого боку, давно відомо, що однією зі сфер інтересів «Азовського руху» є боротьба з незаконними забудовами в великих українських містах. Справедливості заради зазначу, що ЗМІ зараховували активістів до опонентів фірми Кивана Kadorr Group, а не навпаки. Хоча ходять наполегливі чутки, що, влаштовуючи свої акції протесту, азовці часто заробляють гроші як на організаторах будівництв, так і на їх супротивників.




Так чи інакше, але інсайдерські джерела журналіста Володимира Бойка назвали мотивом замаху на Мосійчука саме бандитські розборки. У політичному підґрунті злочину неодноразово ставили під сумнів і деякі громадські працівники, прозоро натякаючи на інтерес нардепа- «радикала» до всіляких корупційних схем і рейдерству, а також його зв'язки з кримінальним елементом. У мас-медіа озвучувалася також інформація про рейдерські захоплення за сприяння колеги Мосійчука Лінько. Таким чином, переділ сфер впливу між скандальним нардепом і азовцями Боцмана, давно славляться своїми хижацькими апетитами, цілком може розглядатися як один з можливих мотивів замаху.

«Збіг? Не думаю"

Двома місяцями раніше замаху на Мосійчука в центрі Києва біля Бессарабського ринку був підірваний автомобіль із загиблим в ньому Тимуром Махаурі - чеченським бійцем неофіційного добровольчого батальйону імені Шейха Мансура, який давно перебрався із зони АТО в столицю. Зовсім недавно Мосійчук в своєму Facebook прямо заявив, що за підривом Махаурі, як і за замахом на Адама Осмаєва і Аміну Окуеву, стоїть одна і та ж група осіб. З усіма трьома чеченцями депутат- «радикал» був дуже добре знайомий, а загибла жінка навіть вважалася помічницею народного депутата. Дружні стосунки пов'язували Махаурі також з Лінько і Кошевця.

Виходячи з цілого ряду журналістських розслідувань щодо персони Махаурі, можна зробити висновок, що загиблий боєць був тим, кого зазвичай прийнято відносити до солдатів удачі і військовим авантюристам. Свого часу за кордоном він підозрювався в роботі на спецслужби РФ, а також у війні проти своїх земляків - прихильників вільної Ічкерії і вбивстві Шаміля Басаєва. Мав при собі кілька паспортів на різні імена і громадянства, а також незареєстровану зброю, з яким був одного разу затриманий українськими правоохоронцями. При цьому зовсім недавно він воював проти російської агресії в Донбасі. За твердженням одного з українських журналістів, Махаурі в минулому мав справу з контрабандистами, а характер його бізнесу в Україні ніхто чітко не пояснив.

За версією експертів, іномарка Махаурі піддалася керовані по радіо вибуху спрямованої дії. В цьому випадку вбивця повинен був знаходитися неподалік від місця вибуху.

Чималий інтерес для вдумливого читача представляє недавно викладена хакерами в мережу приватна перепіскаСергея Коротких (Захар Лаврентьєв) з громадянином рідної Боцману Білорусі Олександром Усівського, який значиться на сайті «Миротворець» не інакше як «організатор проросійських і антиукраїнських акцій в країнах Східної Європи».

Крім того, що листування вказує на явне співпрацю Коротких з російськими спецслужбами з 2014 року, в ній Боцман також зізнається своєму співрозмовнику в тому, що, мовляв, «ганяє контрабанду» в районі Бессарабії під Одесою.


Але найцікавіше навіть не в цьому. Уважно переглянувши наявні у відкритому доступі в інтернеті відеозапису з місця вбивства Махаурі, я виявив на них снує туди-сюди Коротких в перші ж дві хвилини після вибуху! Це легко можна порахувати, зіставивши відразу кілька роликів.

На одному з відео Боцмана досить добре видно перехожим підірваного авто в бузковому гольфі і білих джинсах (див. На 4:18), а також повертаються назад і розмовляє по телефону (4:40).


Також його можна розглянути і з іншого ракурсу. Причому на даному відео він зовсім не схожий ні на дозвільного роззяву, ні на співчуваючого постраждалим. Він не намагається допомогти добровольцям витягти з авто тіла пасажирів, не знімає наслідки вибуху на камеру телефону, ніж зазвичай зайняті багато хто з присутніх на місці події. Боцман просто коротко дзвонить комусь і, схоже, пише смс, а потім так само швидко ретирується.


Шеремет і всюдисущі тіні «Азова»

Майже за рік до вбивства Махаурі, влітку 2016- го, в своєму автомобілі в Києві був підірваний відомий журналіст Павло Шеремет. За даними слідства, розрахунок злочинців під час закладання вибухівки був суто на поразку водійського місця, як і в випадку з підривом чеченця, а вибуховий пристрій був теж керованим по радіо. Більш того, в ході подальшого розслідування і тут засвітилася постать Боцмана. Разом з іншими бійцями «Азова».

Правда, мова не про слідство правоохоронців, а про журналістське розслідування. Справжніми героями гучного документального фільму «Вбивство Павла» стали екс-комбат «Азова» Андрій Білецький, колишній розвідник полку Сергій Коротких і якийсь азовець Костя, які розповіли про свою зустріч з Шереметом за кілька годин до вбивства останнього (див. С 18:25) . Причому, як виявилося, під час свого походу до Шеремету бійці недалеко від будинку журналіста зуміли виявити зовнішнє спостереження, про що й розповіли журналістам в подробицях і зі знанням справи.


Характерно, що все це розповідається Білецьким співтовариші в коментарях тележурналістам через майже рік після вбивства Шеремета, травнем 2017-го. Що ж стосується перших днів після злощасного вибуху, то екс-комбат, який називає себе другом загиблого, ні одного разу не обмовився про якісь стеження і зовнішньої реклами. Хоча коментував вбивство безлічі журналістів і телеканалів.

Може бути, азовці побоялися оголошувати відомі їм подробиці публічно, поки не закінчено слідство? Безумовно, немає, адже слідство досі не закінчено, а підозрювані так і не затримані. За визнанням прес-секретаря МВС Артема Шевченка, через рік слідства правоохоронці навіть не встановили підозрюваних.

Є також сумніви в тому, що азовці зголосилися виступити свідками у кримінальному провадженні відразу після вбивства. Наприклад, колишній співробітник СБУ Ігор Устименко, якого автори журналістського розслідування запідозрили в причетності до вибуху, був викликаний на допит лише після виходу фільму.

Раніше на «Ракурс» вже звучала версія про те, що вбивство Шеремета було вигідно перш за все чинної української влади - кланам Порошенко і Авакова-Яценюка в рівній мірі. Зокрема, автор статті дійшов подібного висновку, взявши до уваги відвертий саботаж слідства правоохоронцями, зовнішнє спостереження, встановлене поліцією за будинком Шеремета задовго до вбивства, і прослушку телефонів колег журналіста по виданню, а також проаналізувавши поточну політичну ситуацію в країні.

Показово також, що, за даними ЗМІ, стеження за Шереметом організував тодішній перший заступник голови Нацполіціі, фаворит Авакова, близький друг Білецького та екс-боєць «Азова» Вадим Троян. Тим часом про встановлення зовнішньої реклами біля будинку журналіста і його цивільної дружини було наперед відомо як кишенькового депутату міністра МВС Антону Геращенко, так і Сергію Коротких, за його ж власним визнанням.


До слова, не хто інший, як Геращенко, більше всіх відбілював одіозну репутацію неонациста Боцмана і радів отримання ним українського громадянства.

А ось чергова версія про зацікавленість російських спецслужб в підриві Шеремета, яка часто і густо озвучувалася Антоном Геращенко, Зоряному Шкіряком, Юрієм Бутусовим та іншими головами, що говорять міністра Авакова, явно не витримує критики. Та й на яких тоді підставах СБУ передала матеріали кримінального провадження поліції? Подив у адвокатів викликає і те, чому Нацполіція через рік після вбивства журналіста вирішила засекретити всі рішення судів по даній кримінальній виробництву. Зокрема, і рішення про надання поліції інформації про мобільних переговорах ймовірних фігурантів справи.

дивна дружба

Але чи був конкретно у азовців мотив усувати Шеремета?

Останній запис журналіста у власному блозі, яку Білецький співтовариші призводять чи не в якості доказу благого розташування журналіста до «Азову», була написана на другий день після того, як «Альфа» знешкодила банду грабіжників інкасаторів, що орудувала з 2014 року. Як з'ясувалося, в її склад входили представники улюбленого полку Арсена Авакова. Замітка Шеремета стосувалася даного інциденту і нічого втішного по відношенню до «Азову» в ній не було і в помині. Журналіст просто оцінив розсудливість екс-комбата Білецького, що дозволив слідчим СБУ і військової прокуратури зайти в розташування полку для проведення слідчих дій замість того, щоб збирати добровольців в центрі столиці.

При цьому Шеремет констатував: «За Андрієм Білецьким, звичайно, треба продовжувати уважно спостерігати». І, можливо, через два дні після своєї останньої публікації, напередодні вибуху, Шеремет щось та відстежив. Адже вже через місяць після ліквідації банди грабіжників інкасаторів в рамках даної кримінальної виробництва затримувався не якийсь там там випадковий азовець, а тодішній командир полку Ігор Михайленко (Черкас), про що я тут же повідомив в своєму блозі. Не виключено, що Шеремет міг дізнатися про причетність перших осіб даного підрозділу Національної гвардії до відвертого бандитизму ще раніше і, з урахуванням особистого знайомства з Білецьким і Боцманом, звернутися до них за роз'ясненнями. Ті ж цілком могли спрацювати на випередження, щоб уникнути витоку важливої інформації.

Будучи журналістом з Білорусі, Шеремет відмінно знав і про темні деталі біографії тамтешнього неонациста Коротких. За власним визнанням Шеремета, він спочатку був просто шокований присвоєнням Боцману (в Білорусі відомому як Малюта) українського громадянства. Тим більше що журналіст вкрай негативно ставився до будь-яких проявів фашизму, що повністю відображено в його першій статті про «Азові».

Очевидно, Коротких зумів таки тимчасово переконати Шеремета повірити в свою непричетність, наприклад, до побиття противників режиму Лукашенка в 1999 році або ж ножовим пораненням і стрільбі по білоруським антифашистам у 2013-му. Всі виправдання Боцмана в інтерв'ю своєму земляку-журналісту непереконливі, оскільки базуються лише на словах опитуваного. Дана бесіда за своєю суттю - якийсь кредит довіри, авансом виданий Шереметом нагрішив в бурхливу молодість неонацисту, а не «амністія», як порахувала відома в Білорусі опозиційна журналістка і близький друг загиблого Світлана Калінкіна.

Назад до витоків

Про темному довоєнному минулому Малюти-Боцмана-Коротких досі можна багато чого цікавого знайти на просторах інтернету. Раніше я неодноразово робив спроби узагальнити цю інформацію в своїх статтях. У світлі всього вищевикладеного мені представляється вкрай цікавим ще один факт.

У 2012 році російська поліція повідомила, що ними був встановлений головний організатор вибуху на Манежній площі в Москві 27 грудня 2007 року. Більш того, радіокерований дистанційний вибуховий пристрій, за версією слідства, привів в дію він же - особисто Сергій Коротких. Однак допитати його тоді не вдалося через знаходження останнього в рідній Білорусі. У день вибуху лише дивом ніхто не постраждав, а один з подільників Малюти в 2009 році був засуджений за цей злочин до шести років позбавлення волі.

Те, що Боцман легко здатний на вбивство, сьогодні визнають багато як за кордоном, так і в Україні. Зокрема, і його колишні товариші по службі по «Азову».

Не так давно Малюта-Боцман став головним героєм гучного на Заході документального фільму-розслідування ізраїльського кінорежисера Владі Антоневич «Кредит на вбивство». Стрічка пролила світло на скандально відоме подвійне вбивство російськими неонацистами таджика і дагестанця в серпні 2007 року. У своєму інтерв'ю журналістам лауреат міжнародних кінопремій Антоневич прямо сказав, що голову одному з убитих відрізав саме Коротких.

сумнівні суїциди

Після перегляду стрічки і настільки відвертого визнання автора картини зовсім в іншому світлі постає і версія про причетність Боцмана до вбивства юриста і одного з ідеологів «Азова» Ярослава Бабича, яку я вже неодноразово озвучував, посилаючись


Помимо Боцмана ее источник называет в числе исполнителей преступления бывшего начальника охраны экс-комбата «Азова» Билецкого и нынешнюю правую руку Коротких Сергея Коровина (Хорст), о котором я уже упоминал в своих статьях. Также мне достоверно известно, что анкета пользователя Facebook Тараса Мельничука является реальной, а не фейковой.

Вдова погибшего Бабича Лариса так прокомментировала мне данное сообщение из соцсети: «Коровин — бывший крымский мент. Именно ему Андрей Билецкий для отвода глаз поручил проведение внутреннего азовского расследования по факту смерти их побратима. Комбат тогда клялся и божился перед рядовыми бойцами, что докопается до истины. Но на самом деле Хорст работал в противоположном направлении, а именно убеждал бучанского патологоанатома (точнее, давал четкие указания), как только тело Ярослава доставили в морг, в том, что погибший — «извращенец». Якобы он еще по работе в Крыму следователем уже сталкивался с подобными случаями (специалист в этом, судя по всему...). Поэтому он, мол, на сто процентов уверен, как бывший следователь (без суда и следствия), что Бабич просто решил поэкспериментировать, но так как был новичком в этом, то случайно самоудушился. При этом Хорст детально рассказал патологоанатому, какая именно атрибутика была смонтирована в детской комнате. Впоследствии все это вместе со специфическими морскими узлами исчезло из перечня вещественных доказательств, изъятых на месте убийства, как и фотографии приспособлений из материалов уголовного производства. То есть вместо того, чтобы провести объективное расследование, по прямому указанию руководства «Азова» осуществлялось давление на патологоанатома, которая лично при свидетелях в этом призналась и настойчиво предупреждала меня, что лучше будет не поднимать шума и смириться с тем, что это "самоубийство"».

По словам Ларисы Бабич, незадолго до смерти у Ярослава очень испортились отношения с Коротких. Они даже перестали здороваться за руку. В недрах «Азова» также бытует версия о том, что Ярослав готовился дать срочную пресс-конференцию с обнародованием данных о сотрудничестве Боцмана со спецслужбами РФ и торговле оружием с противоборствующей стороной, но на день опоздал.

Публикациями о возможной связи Боцмана-Малюты со спецслужбами наших северных соседей интернет полнился и до и после вторжения России в Донбасс. Что же касается торговли оружием, то ранее я уже упоминал об исчезновении огромного количества оружия в «Азове», как и о неуемном стремлении руководства полка делать деньги на всем, что плохо лежит, даже на собственных бойцах.

К слову, на сегодняшний день мне достоверно известно как минимум о четырех исках бывших бойцов-азовцев, направленных в суды с требованиями обязать МВД вернуть невыплаченные им зарплаты, а также компенсировать суммы морального ущерба.



16 жовтня поточного року в харківській лісопосадці знайшли тіло одного із засновників полку «Азов» Віталія Княжого (позивний Вітус). У минулому Княжий був одним з провідних активістів згадуваної вище організації «Патріот України», а також входив в число політв'язнів режиму Януковича по так званій справі «Захисників Римарській» і був звільнений постановою ВРУ в 2014 році. Цікаво, що в ході розслідування даного кримінального провадження Княжий пішов на угоду зі слідством і дав свідчення проти свого лідера Білецького, за що і був побитий останнім в автозаку. Але через деякий час соратники помирилися.

Так ось, коментуючи самогубство Княжої, прес-служба «Азова» заявила, що Вітус давно відійшов від справ і їм невідомо, чим він останнім часом займався. При цьому ті, хто добре знав покійного азовців, включаючи Мосійчука з Криворучко, не вірять у версію про самогубство. Багатьом в «Азові» смерть Вітуса нагадала Проте загадкову смерть Бабича. Тим більше, що не зовсім зрозуміло, чому Вітус стрілявся саме в лісі і використовував для цього рушницю, а не пістолет, наприклад.

Але найбільш показовим є те, на мій погляд, те, що під час активної фази АТО Княжий завідував в полку «Азов» зброєю, а значить, йому було багато відомо.

Взагалі ж «Азов» починаючи з 2015 року відзначився цілою низкою важкопоясненних «самогубств». До нагоди з Бабичем і Княжою доречним буде додати і смерть 16 серпня 2016 року азовців, військово-історичного реконструктора з Росії Олександра Аляб'єва (Ервін Корф), так і не встиг взяти участь в бойових діях. Тіло росіянина було виявлено в розташуванні військової частини 3057 з кулею від автомата, до того ж в грудях. До своєї відправки в АТО Аляб'єв працював у відомій мережі магазинів «Мілітарист», і всі закупівлі військової форми та амуніції проводилися «Азовом» через нього. Люди, які добре знали Ервіна, відмовилися вірити у версію про самогубство. Але родичі загиблого з Росії, ясна річ, шуму піднімати не стали. Підозрюю, що на це і розраховували можливі вбивці.

На сьогоднішній день слідчі дії по всім перерахованим вище кримінальних виробництвам, крім справи про замах на Мосійчука, або припинені, або ведуться Національною поліцією, що в даному випадку майже рівнозначно.

Насмілюся припустити, що до тих пір, поки біля керма МВС продовжить залишатися Аваков, а в кріслі першого заступника голови Нацполіціі - його фаворит в особі вихідця з «Азова» Трояна, успішне розкриття всіх цих злочинів не загрожує. Так само, як ніщо не загрожує і фактичним керівникам «улюбленої армії» міністра - сірому кардиналу «Азова» Сергію Коротких і голому королю Андрію Білецькому.

Озу за ширмою «азова»

Україна продовжує стрімко занурюватися у прірву кримінального свавілля. Приземлення може опинитися настільки жорстким, що попередні три роки новітньої історії здаватимуться квіточками...

Здавалося б, що спільного мають вулична акція праворадикалів-націоналістів, яка відбулася днями біля заміського маєтку Петра Порошенка за ініціативи Азовського руху й активної підтримки ВО «Свобода», і «Правим сектором», з побиттям і вбивством, що відбулися в Маріуполі два тижні тому? Але ж зв'язок найбезпосередніший, хоча й зовсім не очевидний для більшості.

 

15 травня в Приморському районі Маріуполя було знайдено труп 18-річного хлопця з ознаками насильницької смерті. Тіло загиблого з різаними ранами й ударами було виявлено в канаві біля моря. Того ж дня в поліцію надійшло ще два повідомлення про напади на молодих людей, що спричинили тяжкі наслідки. Обидва було скоєно напередодні вночі. Про ці події традиційно сухо, канцелярською мовою згадала у своєму черговому повідомленні прес-служба поліції Донецької області.

Вбивство у Маріуполі та брехня начальника поліції Аброськіна

Начебто рядовий випадок для нинішньої України, яка вже звикла до всього. Однак за кілька днів у блогах інтернет-видання «Кореспондент» з'явилася інформація про причетність до насильницьких дій щодо маріупольців службовців полку «Азов». Паралельно з цією публікацією аналогічні повідомлення від місцевих жителів почали масово надходити й у редакцію місцевого сайту 0629.

Журналісти одразу звернулися по коментарі до начальника ГУ Нацполіції в Донецькій області В'ячеслава Аброськіна, а також до прес-служби «Азова». Останні відмовилися від відповіді, а поліцейський генерал поспішив запевнити громадськість у тому, що двоє злочинців, які не мають стосунку до силовиків, здалися з повинною й перебувають під вартою.

В ході власного журналістського розслідування авторові цих рядків вдалося з'ясувати деякі подробиці події й навіть імена основних підозрюваних.

Аброськін однозначно бреше, а куратори «Азова» у владі наразі наполегливо намагаються зам'яти потенційний скандал, не гребуючи жодними засобами. Колишні керівники полку Національної гвардії — нинішні народний депутат Андрій Білецький та заступник міністра МВС Вадим Троян — докладають усіх зусиль для того, щоби вплинути на маріупольську поліцію.

Здається, що інформація зі згаданого мною блогу про те, що Білецький нібито навіть погрожував керівництву маріупольської поліції збройним штурмом, не далека від істини. Річ у тім, що до злочину причетні не останні люди в рядах «Азова».

За інформацією моїх інсайдерських джерел, картина події в ніч на 15 травня виглядала приблизно так.

Кілька бійців полку Нацгвардії, які за визначенням не є поліцейськими, нібито задумали провести рейд із боротьби з наркозлочинністю. Таким чином під гарячу руку азовців потрапив житель Маріуполя Микола Ліготський, який піддався жорстокому побиттю. Жертва правового свавілля, не витримавши тортур, назвав своїм мучителям ім'я і координати учня місцевого будівельного коледжу, нібито драгдилера Данила Савченка. За деякий час азовці взялися і за нього. Однак «наркоборці» не розрахували своїх сил і закатували хлопця на смерть. Причому, за наявною в мене інформацією, студент піддався витонченим тортурам. Об його тіло гасили недопалки цигарок, а на трупі убитого було виявлено безліч ножових порізів, зокрема в інтимних місцях. Ліготському ж вдалося вижити, але спілкування з доблесними «воїнами» коштувало йому кількох переломів і видаленої хірургами селезінки.

Бердянське дежа вю

Ба більше, після всього, що сталося, трапився конфлікт між самими азовцями. Один з учасників кривавої події Островський О. А. звинуватив своїх товаришів у надмірній старанності під час тортур маріупольців. У відповідь вони побили його й підстрелили з травматичної зброї. Потерпілому довелося лягти в лікарню. Кримінальне провадження за цим фактом зареєстровано поліцією під номером 12017050790001450.

Цей епізод жваво викликає в пам'яті вбивство колишнього бійця «Азова» Артема Меркулова своїми ж товаришами по службі в одному з нічних клубів Бердянська в ніч з 3 на 4 липня 2015 року. Тіло загиблого було знівечене до невпізнання. Місцеві правоохоронці тоді відзвітували, що особи двох убивць, таких собі АТОшників у камуфляжі, були ними встановлені, але обидва вони переховуються.

Загиблий у Бердянську місцевий житель і колишній боєць «Азова» Артем Меркулов

Неофіційна частина цієї інформації є набагато цікавішою. До жорстокого побиття та вбивства міцного 25-річного хлопця, жителя Бердянська, який раніше звільнився з «Азова», були причетні не двоє, а більша кількість людей. Зіньковський та Кутінов, оголошені поліцією в розшук, були просто призначені «стрілочниками». Прямий стосунок до трагедії мали також Олександр Пастух та Сергій Значко (прізвисько Значок), відомі як «троєщинські терористи». У серпні 2004 року вони у складі групи з чотирьох осіб влаштували два вибухи на київському ринку, які спричинили людські жертви, за що були засуджені до 14 років позбавлення волі.

Завдяки перемозі Майдану Пастуху та Значку вдалося звільнитися на чотири роки раніше за встановлений термін — як «політв'язням». Деякий час по тому обидва спливли в так званій Метеослужбі — напівлегальній структурі, що завідувала в «Азові» внутрішньою безпекою. Сьогодні вона природним чином перетворилася на службу безпеки партії Білецького «Національний корпус». Значок зараз там є головним «дізнавачем» і правою рукою керівника.

Конфлікт між азовцями й Меркуловим, за твердженнями моїх співрозмовників, стався після того, як останній виказав своїм колишнім побратимам невдоволення методами, за допомогою яких воїни-«захисники» господарювали в його рідному місті. Зокрема, йшлося про масове «віджимання» автомобілів з місцевих штрафстоянок, яким керував в «Азові» відомий читачам з моїх попередніх журналістських розслідувань Сергій Коротких (Боцман). Сьогодні про Меркулова згадують хіба що рідні та активісти в соцмережах. Винних покарано так і не було.

Але повернімося до подій у Маріуполі в травні поточного року.

Приховування злочинів азовців: схеми та обличчя

Підозрюваних у вбивстві було затримано правоохоронцями за гарячими слідами, але, під тиском колег з «Азова» та їхнього керівництва, було відпущено з райвідділу. З повинною двоє з них з'явилися вже пізніше — після того, як високі покровителі полку провели переконливу бесіду з начальством тамтешньої поліції. Причому бійців Нацгвардії, які проштрафилися, було звільнено з «Азова» заднім числом, що і дало можливість Аброськіну цинічно, з глузуванням заявити журналістам таке: «Я можу сказати, що на цей момент кримінальне провадження розслідує слідче управління поліції. Це означає, що вони на цей момент не є і не мають стосунку ані до Збройних сил України, ані до Національної поліції, ані до Національної гвардії».

 

Очевидно, що схема відбілювання репутації полку з наступним розвалом кримінальних справ використовується керівництвом «Азова» не вперше. Наприклад, подібна спроба була зроблена в липні минулого року — коли СБУ була знешкоджена банда, яка грабувала банківських інкасаторів. Спочатку в полку відмовлялися підтверджувати інформацію про причетність його бійців до пограбування, паралельно озвучену СБУ, прокуратурою й навіть Нацгвардією. Лише за тиждень Білецький зважився публічно назвати грабіжників «паршивими вівцями». Та й то, лише тому, що не вдалося своєчасно «повирішувати» всі питання з правоохоронцями.

Нагадаю, раніше я вже писав про те, що у справі про банду грабіжників інкасаторів фігурувало прізвище тодішнього командира полку «Азов» Ігоря Михайленка (Черкас). Свого часу час навіть ходили чутки, що він був змушений ховатися за кордоном, потім — що він неофіційно перебуває на «азовських» базах, а з недавніх пір, як я повідомляв на своїй сторінці у Facebook, Михайленка бачили вже і в Києві. Очевидно, що зусилля глави «Метеослужби» полку «Азов» Михайла Іванюка (Булата) щодо розвалу кримінальної справи не були марними.

Окрім прізвища Островського мені стали відомі ще кілька імен людей, які мали безпосередній стосунок до трагічних подій у Маріуполі. Зокрема, затриманих на сьогодні двоє: Мотика А. К. (позивний Дніпрянин) і Горбатенко П. О. (Ролло). Саме вони нібито прийшли здаватися в поліцію. У кримінальному провадженні також фігурує прізвище Круковського Д. О., а також позивні Кривий, Якір і Роммель.

Керівництво «Азова» недарма побоюється скандалу. Адже Ролло, як і вищезгаданий Черкас, зовсім не рядовий боєць. Петро Горбатенко ні багато ні мало командир 3-ї роти 1-го батальйону полку «Азов», відзначений нагородами МВС України за участь в боях під Широкіно. Ролло також встиг засвітитися у ЗМІ. Причому йому приділили увагу як українські, так і ворожі журналісти.

Я навмисно згадую у статті про бойові заслуги Горбатенка, щоб не здатися упередженим навіть в очах того прошарку суспільства, який щиро вважає, що наявність статусу УБД, тим більше нагороди за підписом Авакова або Порошенка, апріорі дає їх носію моральне право на будь-яке свавілля. Навіть якщо подібне траплялося в тилу, а не в зоні бойових дій. Наприклад, в Маріуполі чи Бердянську.

Саме на таких «правдоборців» зокрема й була розрахована акція націоналістів біля заміського будинку Порошенка, ініційована Азовським рухом. Як відомо, сам президент України в той час перебував з робочим візитом у Берліні.

Формальний привід для проведення заходу — прагнення домогтися від президента підписання закону про амністію для учасників АТО. Фактично ж Білецький і Ко вирішили таким чином прикрити своїх однополчан, які криваво наслідили в Маріуполі. «Свобода» і «Правий сектор» були використані ним втемну — в обмін на можливість вкотре заявити про себе громадськості.

Взагалі, останнім часом підопічні Білецького настільки відбилися від рук, що вже докучають своєму головному покровителю — міністру МВС. Користуючись цілковитою безкарністю, лише за останній місяць азовці двічі добряче відзначилися в Маріуполі. Наприкінці квітня прес-служба ГУ Національної поліції Донецької області повідомила журналістів про службову перевірку, що проводиться правоохоронцями з метою з'ясування інформації про бійку бійців полку зі студентами-іноземцями. Також зовсім нещодавно за участю службовців Нацгвардії з «Азова» сталася бійка в маріупольському барі «Барбарис».

Такі кадри ще «навирішують»...

Втім, не менш привільно почуваються підопічні Білецького та Коротких у будь-якому куточку України. Зокрема й у столиці.

На відео, розміщеному в Twitter, можна побачити трьох молодих людей і дівчину, які веселяться на Майдані п'ятничним вечором півтора тижня тому. Впадає в очі пістолет на поясі в одного з них.

 

Звісно, якщо на «травматик» є відповідний дозвіл, то носити його відкрито законом не забороняється. Проте фахівці наполегливо не рекомендують виставляти зброю напоказ з кількох причин, зокрема щоб не бентежити перехожих. Згадайте, як обурювалася громадськість поведінкою Іллі Ківи, який взяв моду носити пістолет за поясом. До того ж, судячи з нещодавнього інциденту в Маріуполі, дехто з азовців легко пускає в хід зброю за першої-ліпшої можливості. Також не виключено, що і ствол вогнепальний, і дозволу на нього немає.

Взагалі, прагнення до показухи — відмітна риса фаворитів Білецького. Про це можна судити вже хоча б за змістом сторінки, на якій розміщено це відео. Її веде дівчина або дружина одного з героїв ролика, колишнього кримського міліціонера Сергія Коровіна, яка знімала запис. Дві поїздки на елітний відпочинок — в Рим і на Шрі-Ланку — протягом лише декількох місяців, бари, фітнес-клуби, кегельбан, квадроцикли, коштовна зброя, що зветься співмешканкою Коровіна не інакше як «іграшки», — так під час війни й економічної кризи в країні живе охорона Білого вождя і Боцмана.

Вже колишній боєць НГУ Коровін, відомий в «Азові» під псевдо Хорст, служив в особистій охороні у комбата Білецького практично з моменту створення батальйону. Приблизно рік тому він перейшов на службу до колишнього російського неонациста, а пізніше азовця Коротких — Боцмана, в зареєстровану на останнього комерційну структуру (під «дахом» МВС) «Відділ охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України».

ро становище Коровіна в «Азові» та його цінності для покровителів полку у верхах свідчить хоча б той факт, що на парламентських виборах восени 2014 року ім'я та прізвище Хорста значилися у списку кандидатів від партії Яценюка-Авакова «Народний фронт» по мажоритарці в Донецькій області. Окрім Коровіна в ньому було ще четверо кандидатів. Двоє з них — Микола Кравченко і Степан Головко — сьогодні входять до Вищої ради «Національного корпусу», а Вадим Троян нещодавно обійняв пост заступника міністра внутрішніх справ України.

Показово, що, відповідно до зізнання вдови загиблого Ярослава Бабича Лариси, яке було дане авторові цих рядків під час підготовки статті, саме Сергій Коровін наполегливо переконував патологоанатома, який робив розтин тіла покійного, в тому, що головний юрист «Азова» повісився через необережність, задовольняючи статевий потяг у збочений спосіб.

Друг Хорста, який засвітився на відео з пістолетом, теж із так званих боцманят. Це Микола Васильєв з позивним Сгущенка. За неперевіреною інформацією, він значився в 4-й роті «Азова», але в реальних бойових діях участі не брав. Сьогодні Васильєв, виходець із Москви, знайшов себе в ГО «Зірка», що позиціонується дочірньою організацією Цивільного корпусу «Азов» і «Національного корпусу», яка бореться з незаконними забудовами. Ця філія Азовського руху, знову ж таки, зареєстрована на Коротких.

Відповідальним за акції «Зірки» є ще один колоритний персонаж, також виходець з Росії Юрій Іонов, відомий під прізвиськом Таксист. Цей скінхед, виходець із Луганська, який тривалий час жив у Москві, є членом маргінального неонацистського угруповання Misanthropic Division. Сторінка Іонова в Instagram є ще більш примітною, ніж сторінка дівчини Хорста. Втім, по той бік так званої лінії розмежування Таксист відомий ще більш пікантними фотографіями...

Один із засновників «Азова», автомайданівець Ярослав Гончар ще у 2014 році заявляв таке: «Я і ще 15 бійців вийшли зі складу батальйону через незгоду, зокрема й ідеологічного плану, з діями командирів та їхніх підручних. Замість бойових дій вони займаються мародерством і грабежами. При мені з дачі дружини Януковича Людмили в селищі Урзуф було вивезено дві вантажівки з награбованим майном. З мисливських угідь Януковича в Стародубівці теж було викрадено майно. Коли я заявив про неприпустимість таких дій і відкритої підтримки націонал-соціалізму в батальйоні, мене зв'язали й кинули в підвал. Там мене катували. Ті, хто заявляє, що батальйон «Азов» білий і пухнастий, нахабно бреше. Батальйон перетворився на банду, туди беруть тільки крайніх правих. Якщо людина не дотримується націонал-соціалістичних переконань, в «Азов» її не візьмуть».

Герой від «героя» різниться

Як показав час, це не було порожніми словами. За приблизними підрахунками, за останні три роки особовий склад «Азова» оновився на 95%. Зі справжніх патріотів-добровольців перших хвиль набору в цій структурі сьогодні не лишилося майже нікого. Вони або звільнилися чи демобілізувалися, або загинули від рук бойовиків ЛНР/ДНР, або були вбиті своїми ж «побратимами».

Все це аж ніяк не заважає Білецькому і Ко на повну використовувати славне ім'я полку в меркантильних цілях. Так само, як і відмазувати своїх підопічних «мокрушників» від кримінальної відповідальності, прикриваючись вимогами ввести амністію для АТОшників.

Проблема з репресіями влади щодо учасників добровольчого руху в країні справді є. Однак народний депутат Білецький серед активних захисників тих, кого українська громадськість відносить сьогодні до політв'язнів, за останні три роки помічений не був.

Нагадаю, що згідно із законопроектом, ухваленим ВРУ, але ще не підписаним президентом, амністія не пошириться на осіб, які вчинили тяжкі, особливо тяжкі, а також корупційні злочини. З іншого боку, в державі, в якій «закон, як дишло», реалізація цих норм може набути будь-яких, найнесподіваніших форм.

Всі ми чудово пам'ятаємо, як рік тому генеральний прокурор Юрій Луценко натиснув на суддів, щоб ті звільнили екс-комбата «Айдара» Валентина Лихоліта (Батю), підозрюваного в тяжких злочинах, під ... «слово честі воїна». Притому що раніше суд вже обрав тому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тож серйозно розраховувати на те, що в разі набуття вищевказаним законопроектом чинності той же Білецький з Трояном не будуть позбавлені відповідальності за корупційні діяння, не доводиться. Протягом останніх трьох років війни за ширмою «Азова» безсоромно наживалися на всьому, що погано лежить, — від регулярного відбирання зарплат у своїх же підлеглих до торгівлі зброєю, виділеною на АТО.

Капітали на крові

Річ у тім, що практично з моменту заснування «Азова» верхівка міліцейського спецбатальйону неофіційно обклала своїх бійців чимось на зразок оброку. Так, із зарплати разом з компенсацією за «бойові» азовці мали віддати на потреби рідного підрозділу половину. Близько 4000 грн щомісяця з тих, які бійцям нараховувалися на картку МВС, в добровільно-примусовому порядку чорною готівкою поверталося в полк. Такий «відкат» переважно виправдовувався тим, що потрібно виплачувати зарплати в тому числі й офіційно не оформленим побратимам. Хоча чисельність зареєстрованих бійців ніколи не дорівнювала зареєстрованим. Коли «Азов» був міліцейським підрозділом, співвідношення між першими й другими становило приблизно 250 до 80–90, а восени 2014-го — 530 проти 150 відповідно. Сьогодні «Азов» входить у структуру Нацгвардії й налічує вже до 1300 штиків. Однак схеми залишилися колишніми. Із зарплати, яка становить в залежності від вислуги від 12 до 14 тис. грн, бійцям залишається приблизно «червонець».

Ця інформація, окрім приватних бесід автора статті з самими азовцями, підтверджується і документально. Мені достеменно відомо про існування щонайменше трьох заяв від ошуканих бійців, які заявили на своє командування в прокуратуру. Все це легко перевіряється, адже заяви були зареєстровані прокуратурою в січні 2015-го, до того, як були перенаправлені для подальших розглядів до ГУ УМВС в Київській області — до одного з безпосередніх кривдників заявників Трояна.

Гадаю, пояснювати, в чиїх кишенях осідають мільйони неврахованих, в буквальному сенсі кровно зароблених гривень, не потрібно. Згадаю лише про те, що у вересні-жовтні 2014-го, коли Білецький, Троян, Коровін та інші азовці-народнофронтівці балотувалися до Верховної Ради, зарплати бійцям взагалі не виплачувалися. Борги погасили лише під кінець року, та й то лише тим, хто погодився продовжити службу вже в Нацгвардії.

Таємниця конфлікту Білецького з НГУ

З переходом полку «Азов» під командування Нацгвардії пов'язана ще одна темна історія. Йдеться про нестачу трьох сотень (!) раніше виданих міліцейському підрозділу одиниць зброї, що розкрилася під час переведення майна полку на баланс НГУ. Зброя просто випарувалася. Ясна річ, що в Нацгвардії відмовилися брати на себе відповідальність за крадіжку, а зникла зброя так і лишилася на совісті ГУ УМВС у Київській області. Завдяки високим покровителям «Азова» у владі, а також досконало засвоєній Білецьким тактиці «контрпіару», за цим фактом навіть не відкрите кримінальне провадження, хоча про нього добре відомо у військовій прокуратурі та СБУ зокрема!

Саме боязнь покарання за свої минулі й нинішні зловживання посадовим становищем, а не якісь високі помисли, спонукала діяти на випередження й публічно заявити про те, що на керівних постах в НГУ сьогодні перебувають відверті сепаратисти й корупціонери. Злодій завжди голосніше за всіх кричить «тримай злодія».

Совок forever?..

Доволі точну характеристику полку, який перетворився на особисте ОЗУ Білецького, дала журналістам «Радіо Свобода» український громадський активіст і політичний психолог Богдана Бабич: «Нинішній «Азов», на мій погляд, перетворився на організоване злочинне угруповання для заробляння грошей, яке лише прикривається націоналізмом, щоб привабити праворадикально налаштовану молодь й «грати м’язами».

І з цим терміново треба щось робити. Інакше навіщо тоді був Майдан та криваві події, що послідували за ним, кінця та краю яким не видно й сьогодні?

Мені жваво пригадується той недавній іще час, коли вся Україна цілком обґрунтовано жахалася рабського менталітету виборців Януковича і ПР, жителів регіону, в якому, зокрема, були можливі вугільні «копанки», а на державних шахтах людям з «крутим характером» місяцями могли не виплачувати зарплати. З огляду на це само собою постає запитання: як можна назвати тих українців, які, гордо називаючи себе воїнами, дозволяють «кидати» себе на гроші під час війни? Бандити й корупціонери — вони в усі часи були. Тільки ось межі їхньої вседозволеності в кінцевому підсумку визначає сам народ...

P. S. 28 травня поточного року, під час підготовки цієї статті, головний військовий прокурор України Анатолій Матіос в телеефірі підтвердив інформацію про участь двох бійців полку «Азов» у вбивстві людини в Маріуполі: «Вони не були на лінії АТО, а на третій лінії оборони. Вбивства коїлися з умислом, вони не були побутовими. Це страшні речі, їх не можна озвучувати щодня, тому що вони підривають віру в тих, хто захистив державу. «Азов» в тому числі звільнив Маріуполь. Рівень насильницьких злочинів із застосуванням зброї тими, хто володіє нею на законних підставах, не зменшується...».

Артем Фурманюк Журналіст

Два види націоналізму Степан Ленкавський

Два види націоналізму


Степан Ленкавський

Мотивом політичного діяння можуть бути безпосередні життєві потреби, потреби господарські або самооборонні, або емотивні спонуки. їх переживається, їх відчувається прямо. Самим “звірячим інстинктом” чується самозбережний гін забезпечити себе і свою спільноту. Тому ті історичні часи, коли оборона забезпечування інтересів нації спричинювалася безпосереднім діянням прямих, стихійних, так би мовити діянь інстинктових спонук, називаємо добою інстинктового або стихійного націоналізму. Ця доба обіймає середньовіччя і значну частину новочасної історії, а в деяких народів цілу історію. Характерною рисою для інстинктового або стихійного націоналізму є схильність діяти за законами імпульсів, тобто діяти безпосередніми рефлексами на життєві імпульси.
Прикладом цього є самочинна оборона українських племен перед нападами орди. Ніяких призовників не було, на ніякі мобілізаційні накази ніхто не ждав — кожному було самозрозуміло, що коли віхи горять, чи коли б'ють в барабани, а пізніше у дзвони, чоловікам треба хапатися за зброю і боронити своїх осель. Жінкам — рятувати дітей і майно перед ясиром. Імпульс — орда нападає — без ніяких міркувань і застанов приносить негайно рефлекс: всі під зброю. Отаке діяння: імпульс-рефлекс — в інтересі власної національної спільноти під прямою спонукою життєвої конечности є інстинктовим або стихійним націоналізмом. Він у всяких формах виявлявся і виявляється посьогодні упродовж цілої історії.

Пізнішим розвитковим ступенем від інстинктового націоналізму є свідомий націоналізм. Що це таке? Описуючи, що таке націоналізм, ми сказали, що націоналізм є діяння і мислення інтересами свого народу. Коли основою історичного факту є само лише (імпульсивне) діяння — тоді ми маємо до діла з інстинктовим, або стихійним націоналізмом. Коли ж оборона національних інтересів є не лише відрухом на якусь подію, але наслідком діяння окремих течій політичної думки, — тоді ми маємо до діла з свідомим націоналізмом.
Інстинктовий націоналізм і свідомий мають ті самі основи і джерела. Ними є: оборона і забезпечення життєвих інтересів свого народу, зокрема його потреб — фізичного буття, господарського забезпечення й свобідного існування й розвитку.
Простіше кажучи.
Коли нарід обороняє чи забезпечує свої життєві інтереси, тоді в того народу проявляється і доходить до голосу його інстинктовий націоналізм. Коли ж, крім цього, серед народу якась частина його людей ще зокрема думає (і працює) виключно над обороною й забезпеченням життєвих інтересів свого народу, тоді цих людей називаємо свідомими націоналістами. Через однакове політичне думання і дію вони творять серед свого народу політичний напрямок або політичну течію в тому народі. Коли ж люди зорганізуються разом, тоді кажемо, що той політичний напрямок оформився в одну чи кілька націоналістичних партій або організацій.
Націоналізм у формі окремих партій почав повставати від поч. XX століття серед деяких народів, а саме:
а) серед тих державних народів, які були послаблені настільки, що не могли ані силами суспільства, ані силами державної влади задовільно забезпечити своїх національних інтересів;
б) серед бездержавних народів, головно в тих, у яких національні інтереси були особливо загрожені при одночасному рості бажань їх охороняти.
Отже різниця між інстинктовим і свідомим націоналізмом така, що:
1) Інстинктовим або стихійним націоналізмом є прямі і самочинні дії самого населення во ім'я оборони своїх національних інтересів.
2) Свідомим націоналізмом, або коротко: націоналізмом (у сучасному значенні) називаємо ті окремі політичні напрямки, організовані в партії або в організації, які утворюються на те, щоб діяти для національних інтересів свого народу.
В державних народах окремий обов'язок працювати над обороною й забезпеченням життєвих [інтересів] нації має державний уряд. Як довго він як слід це завдання виконує, нема серед суспільства соціологічних основ для повстання окремого націоналістичного руху чи партії. Але націоналізм інстинктовий існує серед усіх народів, відколи існують народи, по сьогоднішній день.
Існування націоналізму є фактом таким давнім і так само природним і конечним, як факт існування нації. Одно з другим нерозривно зв'язане: як довго існують нації, так довго існував і існувати буде націоналізм. Форми його вияву залежать від різних факторів, з яких головним є ступінь забезпеки національних інтересів. В країнах, де національні інтереси не були століттями смертельно загрожені, націоналізм існує в формі інстинктового посьогодні (Англія). Там, де вони були не забезпечені силами суспільства й держави, на підмогу їм творилися окремі націоналістичні партійні напрямки (Німеччина, Італія).
В бездержавних народів (Україна), де ступінь забезпеки національних інтересів найменший, націоналізм як інстинктовий рух і як політична організація має сповнити велике історичне завдання: організовування народу до боротьби за національні інтереси і до закріплення державного будівництва.
Націоналізм так довго не може перестати існувати, як довго існують нації. Чому? Він є результатом тої внутрішньої потреби народу, що називається самозбережний гін народу. А самозбережний гін буде існувати в природі народу так довго, доки народ існує. Перестати існувати може така чи інша форма вияву націоналізму. Наприклад, націоналістична партія, чи навіть націоналізм як окремий духовий чи політичний рух, коли сповнить своє завдання, стане для населення самозрозумілою категорією його мислення.
В Англії, в країні, де ступінь забезпеки національних інтересів найвищий, маємо приклад того виїмкового народу, де інстинктовий націоналізм вкорінився так глибоко в свідомість усіх без виїмку громадян, що він творить головну основу політичного мислення всіх англійців, без різниці на їхні партійні переконання. Тому творення в Англії окремої націоналістичної організації, як це пробував робити Мосли, є штучним снобізмом, який не тільки не обґрунтований ніякою внутрішньою потребою народу, але не має загалом нічого до роботи в країні, де націоналістів взагалі нема.
[Трохи інший стан в Америці, де в силу особливостей американської духовости національні інтереси утотожнювані з можливостями “бізнесу” громадян, тому в свідомість кожного американця є вкорінений особливого типу інстинктовий націоналізм, який покривається з його розумінням свободи широких меж для національного бізнесу. Загальна принаявність того типу інстинктового націоналізму, як і великі господарські й мілітарні спроможності країни, є настільки високими забезпеками національних інтересів Америки, що немає там ніяких конечностей для творення окремого націоналістичного руху.]*
На Україні, як серед бездержавного народу, така конечність є. Націоналізм в організованих формах має заступити в нас два неіснуючі на Україні чинники, що забезпечують народові здійснення його національних інтересів:
1) державну владу, якої завданням є охоронити інтереси нації;
2) самочинне думання самого громадянства інтересами своєї нації.
Доки український народ не буде мати власної суверенної влади й доки думання інтересами нації не ввійде в кров і кість усього українського громадянства без різниці партій, так як є в Англії, так довго існування націоналізму як окремого політичного напрямку на Україні буде зумовлене потребою повнішого забезпечення оборони національних інтересів. Коли ці дві цілі будуть досягнені — тоді завдання українського націоналізму як окремого руху буде сповнене. Більший або менший ступінь забезпечення національних інтересів даного народу рішає (в відворотно-пропорціональному відношенні) про меншу, або більшу потребу для нації в існуванні націоналізму як окремого, оформленого в політичну організацію, руху. Для старих державних народів, що звикли всією масою свого громадянства думати державно-національними проблемами, творити такі окремі партії потреби нема. Для народів, що власної держави не мають і яких громадянство само не думає в своїй масі державно-національними категоріями, потреба існування окремого націоналістичного руху на довгі роки зумовлена самою конечністю самозбереження народу.
* Як мотто до цієї праці Степан Ленкавський використав т. 1 “Загальних означень” із Постанов Основного Збору ОУН, у виробленні яких він особисто брав участь. — Ред.
• Ця частина тексту є в рукописі, однак викреслена в правленому автором машинописному варіанті праці. — Рeд.
“Український націоналізм”. Твори. Т.1 с.102-108

Хто такі Українські Націоналісти ?

Українські Націоналісти не хулігани, не погромники, не злодії і не вбивці. Українські Націоналісти це партія Українців, які в своїй, єдиній в світі країні Україні, як це не прикро нам, але ще досі мають захищатися від олігархів-злодіїв і виживати як народ, тому що всі інші країні в світі захищають лише свої народи. І так влаштований весь світ.
Всі наші марші та смолоскипні ходи це наш символ об'єднання та спосіб єднання як Нації Українців. Всі свої традиційні марші та ходи ми проводимо не для настрашення когось, чи погромів чогось ... 
А йдемо ми для того, щоб всім показати що ми є, щоб побачити один одного в русифікованих та зденаціоналізованих Українських містах, щоб зустрітися і зрозуміти, що нас, Українських Націоналістів таки багато, і ми вже не другосортні на своїй Богом даній Українській землі.
Ми, Українські Націоналісти, боримось за те, щоб назавжди зникло засилля колоніального "русскава мира" із влади в Україні, із бізнесу, з телебачення та змі, з нашого Українського життєвого простору.
А коли ми переможемо, от тоді можливо і не треба буде організовувати смолоскипні марші та ходи, щоб показувати, що Українці живі, і є державотворчою Нацією.
У всьому світі бути у Франції французом, в Німеччині німцем, в Англії англійцем почесно та престижно ...
І тільки в Україні бути Українцем, говорити Українською мовою чомусь це принизливо, і таврується терміном "націоналіст". Але такого ми, Українські Націоналісти, вже ніколи не допустимо.
Чи Ви досі думаєте, що Україна стане Українською через зусилля "совків", "дакакаяразніцев", патріотів "русскава мира" ?
Зрозумійте нарешті, що Українська Україна потрібна виключно і тільки Українцям, яких ведуть до перемоги Українські Націоналісти.
#Націоналізм #Свобода #мова

Україну врятують лише Націоналісти.

Чотири роки після Революції Гідності. І що ми маємо :
Повний провал всіх реформ.
Тотальна корупція влади на фоні зубожіння населення.
Зростання торгівлі з російським ворогом в час війни.
Досі жодного покараного за вбивства Українців на Майдані.
Неукраїнський уряд на чолі з жидом керує в Україні.
Фейкова "апазиція" з депутатів коаліції, теж неукраінців.
Але за чотири роки є дивне, абсолютне, єднання влади, "апазиції" та маларосав.
Єднання в ненависті до всіх Націоналістів взагалі, і до Партії Свобода зокрема.
Тотальне замовчування в змі та інтернет.сайтах про те, що активістів Свободи загинуло в дев'ятнадцять разів більше, ніж представників всіх на сьогодні "обраних парламентських партій".
Тотально замовчується те, що Свободівці провели всі силові акції Майдану. Що саме Свободівці захищали будинки, починали будувати барикади, створювали самооборону і медслужбу. Що Свободівці єдині з політиків організовано лишились на Майдані 18-21 лютого. Замовчують що велику акцію протесту після Майдану провела саме Свобода, зірвавши капітуляцію України і зґвалтування Конституції 31 серпня 2015.
З неукраїнською владою на чолі з жидом все зрозуміло.
Свобода є єдиною організованою опозицією. Свобода не дає владі розпродати - вкрасти рештки держмайна і землю. Свобода єдина відкрито протестує проти здачі України російському кремлю. Тому влада офіційно звинувачує Свободу в бандитизмі, проводить масові арешти партійців та намагається засудити десять депутатів Партії.
З "апазициєй" теж все зрозуміло. Ця погань сцикливо втекла з Майдану. Потім ця "апазиція" пройшла до врУ по списках бпп-солідарніст, нф, саданємащі. Або приїхала в Україну по запрошенню ПОПиі. Спроба "апазиції" протестувати без Свободи показала всю їх ницість, жалюгідність і безпорадність. За чотири місяці "пратєстав" вони не змогли провести жодної позитивної акції. Їх "протест" проти влади ще більш жалюгідний, ніж спроба зґвалтування євнухом. Звісно "апазиції" потрібно виправдати свої поразки, і тому вона звинувачує … Свободу ! 
З маларосами теж все ясно. Віддавшись в 2014 олігархам-неукраінцям та їх блазням, плебс намагається виправдати свою ницість, продажність і глупство. 
А шляхетні Герої Свободи є постійним нагадування маларосам про їх зраду України. Партія руйнує звичне виправдання плєбса "та всє ані адінакавиє, а я ні лох за так галасавать !". 
Більше того. Свобода є нагадуванням охлосу про те, що за свої вчинки треба відповідати, і своє лайно – бпп, нф, та їх ко – треба прибирати. Саме тому малароси спрямовують негатив не на себе, не на обрану ними владу, а на єдину справжню опозицію – ВО Свободу. Крім того, плебс вже звик в прямому ефірі дивитись на те, як Свободівців калічать та вбивають. А необхідність самим виходити на протест і реально протестувати призвело до шоку та ненависті по відношенню до партійців. 
Свобода в врУ змусила ригоаналів та непотріб "апазиції" працювати і жорстко припинила тушкованіє, мордобій і кнопкодавство. 
Свобода була і є ударною силою Майдану, яка зламала беркут.
Свобода на фронті знищує московську погань.
Свобода домоглась ліквідації комуністів.
Свобода не дала зґвалтувати Конституцію та підписати капітуляцію. 
Свобода покінчить з бандо-олігархатом і неукраїнською владою. 
Але Партія Націоналістів Свобода зробить це тоді, коли цього потребуватиме і вимагатиме Українська Нація, а не ница "апазиція", псевдо-націоналісти на замовних "протестах", чи продажний та зрадливий плебс. 
Слава Нації . Ворогам смерть.

Про наше майбутнє ... З ким воно ?

Без тривалого, а можливо часом і жорстокого, періоду Українського Націоналізму в нашій еволюції ми вже ніколи не відновимо Україну. 
 Це треба розуміти, а не обговорювати та заговорювати балачками про "мієдіни".

Звісно, що Україна без Націоналізму одразу не зникне як держава, та "якось воно буде", але то вже буде держава, в якій жити Українцям буде не можливо. То буде вже не Україна. А схід України та події там - то Вам наочний приклад.
Без підтримки Українцями партій та політиків, які сповідують Українській Націоналізм Україна буде і надалі котитись до прірви свого знищення. Допоки Українці не зрозуміють, що Націоналізм то не "зло", і спільного з нацизмом тут нічого немає, допоки ми не вийдемо з блуду радянської брехні ... доти і далі будемо само-знищуватись.
Поки не зрозуміємо, що Націоналізм то світоглядна ідеологія, принципом якої є цінність Нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі, доти відбудови України не буде.
Зрозуміємо, підтримаємо Націоналістів - буде Україна, і буде Слава Україні.
Не зрозуміємо, в чергове зрадимо Націоналістів, тепер от на місцевих виборах, зрадимо тих, хто боровся, бореться та буде завжди боротись за Україну ... ну що ж, за помилки завжди треба платити.
Вороги України, а це олігархи та їх олігархат, розуміють важливість Українського Націоналізму для становлення Соборної Самостійної Держави України, а тому всі Націоналістичні партії одразу, ще тільки від своєї появи, оббріхуються та дискредитуються.
ВО Свобода на сьогодні сама потужна Націоналістична партія Українм, а тому Свободівців клани олігархів першими і намагаються знищити.
Націоналізм - це Слава Україні, це Героям Слава, це Слава Нації, це Україна понад усе.
Зараз це вже всі говорять, але ще не всі розуміють, і тим більше прикро, що не всі підтримують.

14.10.2015 О Башта

"Тільки справедливий, Націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя цілого Українського народу !”

© Степан Бандера

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая