хочу сюда!
 

Оксана

45 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-45 лет

Заметки с меткой «європа»

Децентралізація на Одещині: як працює європейський досвід

Рада Європи, як колективний розум нашого континенту, що слугує демократії і розвитку, створила універсальні механізми, спроможні змінювати усталені стереотипи, усвідомлено відмовлятися від хибних уявлень, передбачати і унеможливлювати ймовірні конфлікти та загострення, зрештою, перетворювати антагоністів нових прогресивних ідей на їхніх прихильників та поборників.

[ Читать дальше ]

Членство України в ЄС це чіткий покроковий план – Президент


Президент Володимир Зеленський запевняє, що в України з ЄС спільне розуміння щодо однієї великої європейської сім’ї, й українці не повинні сумніватися у своєму виборі.

Про це він написав у колонці для інтернет-видання “Європейська правда”.

“У нас із ЄС спільне розуміння: ми – частина однієї великої європейської сім’ї”, - підкреслив Президент і додав, що “українці ні на мить не повинні сумніватися в правильності свого вибору”.

Він висловив думку, що членство України в ЄС неможливе вже завтра.

“Але головне, що ми точно хочемо розуміти, то це чіткий та узгоджений з нашими європейськими партнерами покроковий план, аби це відбулося якнайшвидше”, - зазначив Зеленський.

За його словами, українці – європейці за цінностями та принципами, за внутрішньою свободою й розвиненою демократією.

“Це ми, українці, вмирали на Майдані за європейську ментальність. Це в нас забрали, нехай і тимчасово, наші території – Крим і частково Донбас. І найболючіше – це в нас загинуло майже чотирнадцять тисяч людей за відстоювання Європи в Україні”, - нагадав глава держави.

Водночас він наголосив, що, віддаючи найцінніше, Україна знала, що може покластися на офіційний Брюссель.

“Уже шість років, як ЄС дотримується слова – продовжує тиск за агресію Росії проти України. Сподіваюся, нам вдасться реалізувати заплановану поїздку на Донбас з колегами з ЄС, щоб вони побачили війну на власні очі. І також сподіваюся, що Євросоюз активно долучатиметься до ініціативи України зі створення Кримської платформи”, - зауважив Зеленський.

При цьому він додав, що сильна Україна – надійний форпост ЄС на східному кордоні.

Як повідомлялося, 6 жовтня у Брюсселі відбувся 22-ий саміт Україна-ЄС.
https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3113376-clenstvo-ukraini-v-es-ce-citkij-pokrokovij-plan-prezident.html?fbclid=IwAR0sFO429C58HTZdTL5gxy9o4tc5DCDFv4LEYX800F-5379R82j_EA3fTJ4

Потрібен новий план для Східної Європи

Потрібен новий план для Східної Європи.
Арсеній Яценюк


 Моя стаття для The Financial Times.

Найбільше, що потрібно сьогодні, - це нова стратегія Заходу для європейського Сходу - тих європейських націй, які незахищені членством в ЄС і НАТО.
Треба створити високого рівня спільну місію США та ЄС на захист свободи і демократії у Східній Європі. Її головним завданням має стати вироблення єдиного бачення, як продовжити процес історичного об’єднання Європи та її звільнення від загроз авторитаризму, зовнішньої агресії та зневаги до свободи людини і народів. 
Сьогодні у ставленні до Сходу Європи Захід застосовує формулу дотримання певної «соціальної дистанції», і немає різниці, яку вишукану політичну назву цій дистанції дають, – чи то «угода про асоціацію з ЄС», чи «східне партнерство». 
На відміну від Заходу, Росія має цілісне бачення нашого регіону та його важливості. І в Молдові, і в Україні, та Білорусі Москва намагається встановити ефективний контроль і створити нові плацдарми для розширення свого впливу на Захід. Саме так президент Путін бачить шлях до відродження нового Радянського Союзу, якого він так прагне.
Останні події в Білорусі й велика небезпека, що Білорусь опиниться під російським впливом на невизначений період часу, вимагають дій від Заходу та України. Час діяти, а не вагатися. 
Насамперед закликаю Європейський Союз поставитися до громадянського піднесення в Білорусі як до невід’ємної частини європейських процесів та європейської перспективи.
Це вимагає перегляду Європейським Союзом ставлення до нашого регіону. Не дивіться на ваших найближчих європейських сусідів з позиції доброзичливого, але екзотичного східного партнерства. Замініть підхід «витягнутої руки» простягнутою рукою. 
На практиці це означає дати Білорусі, Грузії, Молдові та Україні ясний сигнал про досяжність мети вступу до ЄС і НАТО та, за умови виконання чітких планів дій, - її реалістичність.
Складовою цих процесів має стати відмова Західної Європи від будь-яких ілюзій про можливість перезавантаження відносин з Росією. Таке оновлення неможливе, доки Росією управлятиме авторитарний і корумпований режим Путіна. Замість дипломатичних спроб перезавантажити відносини з Росією, більш важливою та нагальною є потреба посилити тиск і перезавантажити процес мирного врегулювання всіх збройних конфліктів, розгорнутих Москвою в нашому регіоні.
Стосовно України, то слід відмовитися від ілюзії, начебто можна досягти миру на Донбасі, доки Крим залишається під російською окупацією. Без звільнення Криму не буде звільнено території Донецької і Луганської областей. Саме такою є ця послідовність, а не навпаки.
Нового комплексного підходу потребують процеси мирного врегулювання в Грузії та Молдові. Закликаю офіційний Київ та західних партнерів ініціювати проведення зустрічі високого рівня для формування нового підходу до вирішення «заморожених конфліктів» в нашому регіоні.
Наш регіон потребує інвестицій та фінансової підтримки  від західних партнерів. Держави регіону мають бути запрошені до членства в Ініціативі «Трьох морів» та інших інфраструктурних проектах.
Потрібно створити регіональний фонд для протидії антизахідній пропаганді та захисту свободи слова.
Для нашого регіону необхідна солідарна підтримка з боку США та ЄС.
Нам потрібен новий план для Східної Європи. Його поява – в інтересах Східної Європи та загалом усього Заходу, який прагне стабільності у такому непевному світі.

3 лютого. Від відокремлення програли обидві боки.

"...И.Воробьева Как это отразится на жизни Евросоюза, Великобритании и даже на нашей?

В.Рыжков Ира, плохо отразится. Для Евросоюза это очень плохая новость. Представьте себе, Великобритания — это примерно 12% населения Евросоюза и примерно 17% экономики Евросоюза. Фактически это как если бы из состава США вышла Калифорния с населением 55 миллионов человек и с ВВП больше, чем у Российской Федерации.

То есть это огромная потеря и экономики, это огромная потеря населения. И, конечно, Евросоюз, как бы он сейчас не бодрился, не румянил щечки, он станет слабее. Не кардинально слабее, но я бы сказал так, что ему отрежут, не знаю, левую ногу. Потому что в Евросоюзе было три равнозначных лидера, три государство самых мощных с точки зрения экономики: Германия, Франция, Великобритания. Фактически один из трех лидеров вываливается, и это огромная потеря.

Для Великобритании последствия будут еще хуже, потому что в Евросоюзе они были в тройке лидеров. Такая русская тройка, которая везла за собой сани. В Евросоюзе они могли фактически по многим вопросом определять повестку дня как самая мощная, например, военная держава, ядерная держава и бывшая великая империя. Они огромную роль играли во внешней оборонной политике Евросоюза. Сейчас это средняя страна, которая в одном ряду с Кореей, в одном ряду с Японией, в одном ряду с Мексикой.

И.Воробьева Но все-таки страна в ряду.

В.Рыжков Страна большая в ряду, но она в ряду… Как сказать, есть первый ряд великих держав, и Великобритания в составе Евросоюза была в ряду великих держав. Сейчас она переходит из высшей лиги, если говорить футбольным языком, из Премьер-лиги переходит в Чемпионшип. Да, она в Чемпионшипе будет в тройке лидеров, но это все-таки уже не Премьер-лига, это Чемпионшип, это совершенно другая лига.

Будут большие экономические потери. Дело в том, что брекзит — это была такая глупость с точки зрения агитации, потому что основным аргументом брекзитеров, в том числе Бориса Джонсона, который через пару часов выступит с обращением к нации, был такой, что Великобритания в бюджет Евросоюза платит больше, чем получает обратно на поддержку фермеров, поддержку регионов и так далее. Это чистая правда.

Но это неправильная бухгалтерия. Надо считать не соотношение выплат в бюджет и получение обратно, а надо считать общую, комплексную выгоды или потери. И с точки зрения общей, комплексной выгоды Великобритания колоссально выигрывала от членства в Евросоюзе.

Представьте, Ирина, свободный доступ на рынок 520 миллионов потребителей, крупнейший рынок в мире. Представьте себе, что Лондонский Сити — это сосредоточение банков и страховых компаний — это был главный финансовый центр Евросоюза и один из трех главных финансовых центров мира. Сейчас он потеряет этот статус. 
Представьте себе, что Великобритания была очень привлекательным местом для инвестиций, очень многие компании европейские открывали там свои заводы. Ну, BMW какая-нибудь. Был завод BMW в Великобритании. А детали по три-четыре раза перелетали Ламанш в ходе сборки, потому что не было никаких таможенных пошлин.


Сейчас это всё обнуляется. Обнуляется ситуация со свободной торговлей, Великобритания выходит из Евросоюза, Великобритания выходит из единого рынка, Великобритания выходит из свободы движения людей, капиталов и услуг. И ей заново придется передоговариваться.

Борис Джонсон говорит: «Да ладно, чего вы паникуете? Я вот сейчас до декабря договорюсь…». Договорится. Они сейчас хотят сделать договоренность — у них модель Норвегии. Норвегия не член Евросоюза, но она член Единого экономического европейского пространства, созданного Делором в 94-м году. Что это означает? Норвегия подчиняется всем законам Евросоюза, входит во все четыре свободы: капитал, люди, товары и услуги. Но при этом Норвегия не имеет права голоса. Так за что боролись-то?

То есть если вы хотите подчиняться законодательству Евросоюза, но не иметь права голоса, а раньше вы подчинялись законодательству Евросоюза, но имели право голоса… То есть вот сейчас очень высокий элемент неопределенности, потому что непонятно, в какой мере сохранятся четыре свободы, непонятно, как они урегулируют таможенные вопросы, торговые вопросы. Непонятно, как они урегулируют вопросы нескольких миллионов европейцев, работающих и живущих в Великобритании…

И.Воробьева Да еще голосующих и избирающихся.

В.Рыжков Абсолютно. И нескольких миллионов британцев, живущих на континенте. Там куча пенсионеров, которые сейчас защищены полностью законодательством Евросоюза. Они живут где-нибудь в Испании или на Сардинии — они защищены законодательством Евросоюза. С завтрашнего дня это всё обнуляется. И Северная Ирландия. До сих пор непонятно, что там будет. Потому что североирландцы категорически не хотят, чтобы возникла таможня между Ольстером и Ирландией, а в Лондон не хотят, чтобы таможня возникла в море между Ирландией и Великобританией.

То есть там масса неопределенностей. Вряд ли они за 10 месяцев успеют по всем этим вопросам договориться. Вряд ли обойдется без потерь. Я думаю, что вырастут издержки для компаний британских. Я думаю, что часть банков будет уходить из лондонского Сити в Париж или во Франкфурт. И уже такие решения принимаются. Я думаю, будет закрыта часть заводов европейских компаний, которые там работают. В любом случае это решение, которое пойдет в минус и Евросоюзу и Великобритании...."

Свобода обумовлює дію - і навпаки

Мери столиць країн Вишеградської групи прагнуть прямої співпраці з ЄС
Мери столиць країн Вишеградської групи прагнуть прямої співпраці з ЄС

КИЇВ. 17 грудня. УНН. Мери Будапешта, Варшави, Праги та Братислави створили альянс через незадоволення відносинами урядів Угорщини, Польщі, Чехії та Словаччини з Європейським Союзом. Вони зібрались у Будапешті у понеділок, 16 грудня, де підписали "Пакт вільних столиць". Про це пише агенція AFP, передає УНН.

“Популізм є помилковою та занадто простою відповіддю на проблеми”, — заявив мер Праги Зденек Гржиб щодо політики урядів країн Вишеградської четвірки.

Чотири опозиційних мери підписали декларацію про “свободу, гідність людини, демократію, рівність, верховенство закону, соціальну справедливість, толерантність та культурну різноманітність”. Пакт відкриває “нову главу”, щоб зберегти те, що є “добрим” в Європі, сказав мер Будапешта Гергелі Карачоні. При цьому політики звернули увагу, що у відносинах між Брюсселем та країнами Східної Європи протягом багатьох років виникали суперечки з питань політики щодо біженців, верховенства права та боротьби з корупцією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові відбувся саміт “нічних мерів” Вільнюса, Лондона та Будапешта

Очільники усіх цих столиць свого часу виграли місцеві вибори у кандидатів від правлячих партій та виступають проти політики урядів своїх країн, яким вони закидають лівий або правий популізм. Передбачається, що “Пакт вільних столиць” стане майданчиком для їхньої співпраці. Зокрема, мери хочуть разом домогтися виділення їм додаткових субсидій безпосередньо у Брюсселі, тобто без узгодження з центральними урядами.

Також політики хочуть обмінюватися досвідом і спільно визначати пріоритети у захисті довкілля, розвитку технологій “розумного міста”, а також захищати такі цінності, як толерантність, правову державу та свободу думок. Особливій критиці з боку Євросоюзу піддаються в цих сферах Польща і Угорщина. Брюссель закидає урядам цих країн недотримання цінностей ЄС і принципів правової держави.

11 грудня. Гордон. Ужасний Паріж. Там не залишилось французів.


Навіть кави ніде випити smile (До речі нахвалює непоступливість Зєлі) lol .

Мабуть колись французи виглядали так, як у фільмах та кліпах 70-80х?))

Що заважає дружбі між Україною та ЄС?

Останнім часом в мережі все частіше почали з'являтися історій від українців, в яких наші співвітчизники діляться своїм досвідом поїздок до європейських країн. Багато хто з них відправившись у відпустку чи у відрядження до Європі , зіткнулися із дискримінацією та негативним ставленням з боку європейського населення, причому як пересічних громадян, так і посадових осіб. В більшості випадків приводом для цькування було стереотипне сприйняття українців, як нелегалів-гастарбайтерів, та необґрунтовані звинувачення в нацизмі, який європейці очевидно плутають із націоналізмом. Хвиля скарг буквально захлеснула український сегмент інтернету. Українці, які пережили подібний експірієнс, перебувають у повному шоці і в своїх постах часто пишуть про розчарування в Європі і так званих європейських цінностях.

Наприклад, автор однієї з історій розказує про те, як її разом із чоловіком-ветераном АТО та його фронтовими друзями буквально викинули з ресторану в Німеччині . Причиною стало те, що компанія українців вирішила відсвяткувати за келихом німецького пива День сержанта Збройних Сил України і під час застілля заспівала кілька фронтових пісень. Адміністрація закладу розгледіла в цьому націоналістичний підтекст та поспішила позбутися від "незручних" гостей. Дійшло навіть до відвертих образ на адресу українців із боку персоналу ресторану:

"Чоловік із друзями, звичайно, почали вимагати від нього пояснень, і менеджер сказав, що ми нібито "викрикували націоналістичні гасла" (це він, напевно, про "Слава Україні!") і що це ображає гостей закладу, а потім ще огризнувся, що мовляв вони в Німеччині взагалі не шанують "нацистське сміття""

Ще один постраждалий розказує про те, як просте відрядження до Чехії обернулося для нього справжнім пеклом. Відразу після прибуття вибраний готель відмовив йому у кімнаті: як тільки стало відомо, що новий постоялець - українець, усі кімнати раптом виявилися зайнятими.

"Прибув на місце, мила дівчина на ресепшн попросила мій паспорт, я віддав...Ви б тільки бачили її обличчя у той момент. "Ви з України?", - спитала вона мене з явним невдоволенням і навіть зневагою. "Як бачите", - відповів я. Далі був ну просто цирк: вона почала цікавитися, з якою метою я приїхав до Чехії, чи надовго, чи є в мене дозвіл на роботу в їхній Країні тощо. А потім просто відрапортувала, що кімнат в готелі, на жаль, більше немає"

Однак на цьому історія лихих пригод українця в Чехії не закінчилася. Пізніше йому так само відмовили й в оренді автомобілю, потім протягом всього відрядження через український паспорт до нього проявляли підвищену зацікавленість поліція та співробітники аеропорту. А, мабуть, найбільш кричущий випадок дискримінації стався, коли наш герой потрапив до чеської лікарні з апендицитом:

"Зробив УЗД, черговий лікар визначив, що це апендицит та вирішив різати. Спочатку мене хотіли покласти у платне спеціалізоване відділення (страхування ж є), але поки оформляли документи, звичайно, побачили мій український паспорт та різко передумали. Мене відправили у відділення, де проходять практику студенти медичних факультетів місцевих ЗВО. Сказати, що я був шокований - значить, нічого не сказати. Але сил і часу обурюватися вже не було, тому мене залишалося тільки молитися, щоб ці практиканти мені нічого зайвого не відрізали. Здається, мені пощастило, і нічого крім мішечку апендициту я не позбувся. Правда, виписали мене буквально через пару годин, як тільки я отямився, заявили що "нелегалам тут не місце". Та ще й за виклик празької швидкої допомоги з мене здерли 4000 крон"

Виявилося, що навіть ти, хто має іноземне громадянство та вже давно переїхав в Європу на ПМП, теж не застраховані від дискримінації. Ось так, наприклад, інший потерпілий в своїй історії пише про те, як він піддався справжньому цькуванню через те, що був затятим прихильником та учасником Революції Гідності та не приховував свого патріотизму та любові до України :

"Найбільшим ж розчаруванням у Ганновері цієї миті став досвід спілкування з колегами з м'ясокомбінату, куди я влаштувався. Кпини, різні знущання, зокрема з боку керівництва. Кульмінацією став словесний конфлікт, який переріс у бійку. В розмові я побіжно згадав пару історій з Майдану та пояснив деякі тонкощі волонтерської діяльності, а на мене з кулаками кинувся колега із звинуваченнями у нацизмі. Я потрапив в лікарню з переломами носу та орбітальної кістки. При цьому мене визнали провокатором та змусили звільнитися"

Кожний з цих розказів - це історія сум'яття, образи та приниження, але, що найголовніше, всі вони просякнуті щирим нерозумінням постраждалих українців: за що? Чому населення країн, з якими Україна підтримує міцні дипломатичні стосунки, союзу, частиною якого всі ми мріємо стати, ставляться до нас із такою зневагою та ворожістю? Відповідь багато в чому полягає у волелюбному дусі українського народу та революційному шлясі становлення сучасної української державності. Національна самосвідомість сьогоднішніх українців формувалася в абсолютно особливих і притому достатньо важких умовах соціальної та політичної смути. Наш народ здійснив свого роду "стрибок віри", пожертвувавши горезвісною стабільністю та поставивши на кін усе в надії на краще майбутнє. Українці, яких десятиріччями пригнічувала агресивна російська культурна політика, з боєм повернули собі свою етнічну самобутність та національну гордість. І, безумовно, така активність та рішучість лякає європейські країни, які перебувають у безтурботній млості та вже давно відмовилися від понять "нація" та "національна держава".

Як правильно відзначила автор першого поста, жителі Європи "відмахуються від тих, кому обіцяли захист и допомогу, та таврують "нацистами" людей, які проливали кров за свободу та майбутнє своїх дітей, бо це не вписується в їх ситий та благонадійний спосіб життя". І насправді, Європа вже забула, що значить битися за свою свободу, що таке війна. Нове європейське покоління взагалі ніколи в цьому житті не нюхало пороху. Образ революціонера для них - це символ не свободи, а загрози. Опір - виклик суспільному спокою. Європейці, які звикли до гарного безтурботного життя, бояться за свій комфорт, свої розміряні мирні будні. Сучасні європейці лякаються потрясінь та міцно тримаються за нав'язані владою стереотипи, бо щиро вірять у те, що якщо вони відмежаться від тих, хто, на їхню думку, несе в собі прагнення до змін, зможуть захистити свій затишний рафінований маленький світ.

Звичайно, все це зовсім не значить, що діалог між українською та європейською культурами не є можливим та що євроінтеграція не має сенсу. Однак подібні історії ясно дають нам зрозуміти, що на шляху до "європейської мрії" українцям доведеться зіткнутися із набагато більшими складнощами, ніж здавалося спочатку.

25 жовтня. Каудільо та червоні неввічливі "чєловєчькі".


 "....Не так давно в Мадриде под покровом ночи и под усиленной охраной полиции была демонтирована семиметровая конная статуя генералиссимуса Франко. В СССР его называли не иначе как «кровавым диктатором» и «палачом испанского народа». А вот знаменитый художник Сальвадор Дали всерьез считал его святым....

....В конце 70-х годов турист-москвич подсмеивался над своим другом из Западной Украины: «Назвать город Ивано-Франковском! Только вы могли до такого додуматься. Это то же самое, если бы мы назвали Свердловск Яково-Свердловском!» В конце концов галичанин не выдержал: «Мы свой город Франковском и зовем. А приставочку «Ивано» к названию прилепили вы, а не мы. Чтобы все знали, что город назван в честь писателя Ивана Франко, а не испанского генерала». Еще бы! Кто же в СССР после гражданской войны в Испании (1936 — 1939 годы) не знал этого имени — Франсиско Франко?..."

Звісно материал-вже давно баян. Українців, можливо й Станислав влаштувало б.
А от високодуховних мізках все шкереберть. Вони лише з мєтодічєк читають, шо там "бендеро-фашисти праклятиє".

Детальніше


 ".....3 октября 1944 года около 8 тысяч партизан, вооруженных винтовками, автоматами и ручными гранатами, начали переход границы через долины Ронсваль и Ронкваль. Против них были брошены огромные силы – более 150 000 франкистских войск с артиллерией и авиацией под общим командованием генерала Москардо. По официальным данным в этих боях погибло 588 маки и 288 солдат франкистской армии; большое количество антифашистов попало в плен.

После этого партизанская война не прекратилась. До 1948 года в Испании было создано по меньшей мере шесть относительно крупных партизанских соединений: Левант-Арагон (около 500 человек), Галисия-Леон, Астурия-Сантандер, Эстремадура, Центр (около 200 человек), Андалусия (200 человек, 2 отряда). Партизаны в сельской местности нападали на патрули гражданской гвардии, казнили старост, судей.

По некоторым данным в 1945-1950 годах всеми участниками антифранкистского сопротивления было проведено порядка 5 000 боевых операций. В Тулузе был создан генеральный штаб Компартии Испании по руководству партизанскими отрядами, там же были радиостанция «Независимая Испания», вещавшая 3 раза в неделю, спецшкола подготовки партизан и диверсантов, с обучением тактике, взрывному делу, медицинской подготовке, вооружению, топографии, огневой подготовке.

В 1946 году во Франции секретарь французской коммунистической партии Андре Марти заявил: французские коммунисты готовы вооружить 100 тысяч добровольцев для вторжения в Испанию. Были попытки решить вопрос с Франко с помощью ООН. В 1946 года польский представитель Ланге предложил в Совете Безопасности всем странам разорвать отношения с режимом генерала Франко как создающим угрозу международному миру.

Он обосновывал это тем, что Испания имеет большую армию, наращивает свои силы на французской границе, но главное – что скрывающиеся в Испании нацисты занимаются разработкой «новых видов оружия» – имелась в виду атомная бомба (!). Представитель СССР Андрей Громыко решительно поддержал и дополнил своего польского коллегу, но сторонников у него оказалось не так уж много: «убийственный» тезис об испанской атомной бомбе не сработал.

Франко спас его официальный нейтралитет. Формально Испания не являлась участницей Второй мировой войны.

Нейтральная Испания, поставляющая Германии вольфрам и другие продукты, в настоящее время нужнее Германии, чем вовлечённая в войну». Франко не только закрывал глаза на то, что испанские пограничники за взятки пропускали на территорию Испании евреев, бежавших из оккупированных стран, но и отказывался принять антисемитское законодательство.

На территории Испании спасались сбитые над Францией и сумевшие перейти Пиренеи лётчики антигитлеровской коалиции. Терпимость режима Франко к ним доходила до того, что им даже не мешали за свои деньги фрахтовать суда и отправляться на территории, подконтрольные западным союзникам.

Кроме того, Запад боялся, что после Франко к власти в Испании могут прийти коммунисты. А в 1948 году в Кремле состоялась встреча лидеров коммунистической партии Испании Долорес Ибаррури, Сантьяго Каррильо и Франсиско Антона со Сталиным, где им было однозначно указано, что партизанское движение необходимо сворачивать и искать новую тактику.

А потом началась Холодная война и миру стало уже не до Испании..."



Ось Зе побував в гостях у Макрона та Меркель і маємо

Клімкін назвав рішення ПАРЄ щодо Росії при головуванні Франції "повним mauvais ton"
Міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що рішення про повернення російської делегації в ПАРЄ було прийнято ще до президентських виборів в Україні, і воно не залежало від розвитку політичної ситуації в країні.

Про це Клімкін написав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, коментуючи рішення ПАРЄ про спрощення санкційного механізму, що дало змогу російській делегації повернутися в асамблею, передають Українські Новини.

"Особливо прикро, що все це відбулося при французькому головуванні в РЄ (Раді Європи). Бути країною-засновником Нормандського формату і розгортати червону доріжку перед російськими депутатами без виконання РФ будь-яких висунутих умов - це, вибачте за мій французький, повний mauvais ton. Просто тотальний когнітивний дисонанс, який ще відгукнеться всій Європі", - написав він.

Як повідомляли Українські Новини, Парламентська асамблея Ради Європи відновила права Росії в асамблеї.

Також був оприлюднений список країн, проголосували у ПАРЄ за повернення Росії.

Україна відкликає постійного представника України в Раді Європи Дмитра Кулебу для консультацій.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая