хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «поезія»

Л а с т і в е н я т о н ь к а


Ластівенятонька,
Ластівенятонька -
Милі дівчатонька,
Милі хлоп'ятонька...
Дзвінкі - чудесні -
Линете зрання,
Краплі небесні
Праці й кохання!

Серця - краплини,
Життя струмочки - 
Землі Вкраїни
Доньки й синочки

       О.Райдуга

Вірш написано у 2005 році. Як, конкретно відбувався творчий процес? У серці визрівав згусток енергії почуттів, тепла, любові, переживань за Україну... і був серпень, за вікном натхненно і заповзято носилися ластівки. Спрацював стартер творчого процесу - конкретна тема милих ластів'ят наклалася на визрілий згусток почуттів до України... - народився вірш... про який судити Вам, дорогі читачі і шанувальники. 

Акорди любові

 верлібр

До! – до-мажор, акорди літа.

Мі! – Місяць, млинчик з медом в небі.

Соль! Соль! – Кохання соло. Соловейко

Співає аріозо.

Фа! – Фанфари

Лунають зоряні; фортіс-Сі!-мо любовне.

Ре! – Мо-Ре… Хви-ЛяЛя! У хвилях

Світанок вже скупався. Сонце!!!

Симфонія ранкова!

Сон це… Сон це…

01.10.2009

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270254

Принуждение к братству

поет "Орлуша", Москва.

Не то, по приказу, не то, от души
признаний летят гостинцы,
из Москвы несётся и из глуши:
"Вы - братский народ, украинцы!"

"Братья, опомнитесь!", "Слышь, хохлы,
Мы же добра желаем!",
"Как вы фашистами стать могли,
братья, не понимаем!"

- Братский народ! - говорит президент,
вторят с Лавровым Чуркин:
- Братья вы нам, или, может быть, нет?
- Братья, вы что, придурки?!!

"Хунта" забыта, Бандера забыт,
"Нелегитимный парламент",
Россия соседа призвать норовит
сдать на "братство" экзамен:

- Помнишь, братан, как мы квасили в дым?
- Мы же браты патамушта!
- Чо ты, братуха, в обиде за Крым?
- На кой тебе, брат, Алушта?

- Ну-ка борща и горилки на стол!
- Вот для хохлушек цацки!
- Брат, ты в обиде за слово "хохол"?
- Это мы шутим по-братски!

- Брат? - отвечает угрюмо сосед, -
Братом меня назвал ты?
Братского смысла в помине нет
в шумном братанья гвалте!

Поздно об стену бить головой,
поздно уже мириться,
"Братство" твоё переехал конвой,
ночью прорвав границу.

"Братство" влетело в наши дома
гаубичным снарядом.
"Братство" - груженый смертью "Камаз"
с детской больницей рядом?

- "Братом" назвал? Да в своём ли уме
можно сказать такое?
Братья своих не гноят в тюрьме,
братья живут в покое!

Братья не будут брызгать слюной,
ложь пропаганды сея,
брату на брата идти войной -
братская ли идея?

Громче, чем все миномёты и град
матери плач надгробный.
Впрочем, у Каина - тоже был брат,
младший братишка родный.

- Братьями можно быть на войне
только в одном окопе,
братья по крови и по родне
братьев в крови не топят,

"братство" и "брат" - не простые слова,
тем, кто их смысл забудет,
братьями станут шпана и "братва",
нелюди, а не люди.

"Братья" российские, вы бы могли
с "братством" не суетиться?
Просто уйдите с нашей земли,
может, кому - простится...

P.S. Да, в злые годы, это очевидно,
"брат" от врага звучит цинично и обидно...

Людей неинтересных в мире нет

 Евгений Евтушенко С. Преображенскому

Людей неинтересных в мире нет.
Их судьбы — как истории планет.
У каждой все особое, свое,
и нет планет, похожих на нее.

А если кто-то незаметно жил
и с этой незаметностью дружил,
он интересен был среди людей
самой неинтересностью своей.

У каждого — свой тайный личный мир.
Есть в мире этом самый лучший миг.
Есть в мире этом самый страшный час,
но это все неведомо для нас.

И если умирает человек,
с ним умирает первый его снег,
и первый поцелуй, и первый бой...
Все это забирает он с собой.

Да, остаются книги и мосты,
машины и художников холсты,
да, многому остаться суждено,
но что-то ведь уходит все равно!

Таков закон безжалостной игры.
Не люди умирают, а миры.
Людей мы помним, грешных и земных.
А что мы знали, в сущности, о них?

Что знаем мы про братьев, про друзей,
что знаем о единственной своей?
И про отца родного своего
мы, зная все, не знаем ничего.

Уходят люди... Их не возвратить.
Их тайные миры не возродить.
И каждый раз мне хочется опять
от этой невозвратности кричать.

Смарагдове проміння твоїх очей

"Зима...наснилася зима, сніжинки, як волошки сині, а я заплуталась в слова твої, немов у павутинні... Зима у світлі своїх чар, п’янкою гречкою буяла. І ти додому поспішав, А я тебе не відпускала..."                            Angel W Я ледь почув... твої слова. Хоча в душі зима настала... І серце, майже, завмирало... Враз просвітліла голова. Моя душа з твоєю стрілась... А може ... це мені наснилось. Я бачив... ти вся зашарілась. Все це закрила  сніжна мла. Але смарагдове проміння... Твоїх очей , вуста палкії, Мене все кликали... Зумів я Заціпеніння  зняти. Твої вії Пухнастії від того снігу... Мене спинили. До барлігу Я не пішов. І руки ніжні цілував... І пестив губи я  до схочу. А  місяць посміхався мовчки... І танок дивний танцював.  

дівчина міста... чи, якби дівчатам міста

написав колись, збирався відредагувати, не було часу, так і призабулось і пригубилось... та от знайшов на днях і вирішив поділитись... Текст так і залишив без змін)

Така Вона в моїй уяві 

"Дівчина міста"

3 листопада 2009року

---

Крок у сердечнім ритмі,

Грація тіла, талія...

Зачіска модна, небачено звідки

Та вкутана завжди у погляди хтиві

---

У серці левиця чи, просто із виду,

Кільця сталеві оковують душу.

Знаюча ціль чи, можливо, що знаюча,

Дівчина міста холодно-гаряча...

---

Говорить привітно, спокійна і лагідна,

Танеш в очах і зливаєшся з літом,

Стрічаєшся й хочеться ще раз зустріти,

Теж дівчина міста, трепетно-тендітна...

---

Крок у сердечнім ритмі.

Грація тіла, танець, талія.

Невидимі погляди-нитки

Вживлені прямо в мозаїку.

---

Стіни оточують принципи,

Строгості наче б правильні.

Маски довкола видимі...

Придивишся - без досконалості...

---

Огорнута теплою хвилею,

Притягує просто наявністю.

Вона понад піною білою,

Понад пісками банальності...

---

дівчина міста...

rose...

Краще вітер в обличчя, чим постіл в спину...

Краще вітер в обличчя,
Чим постріл в спину.
Краще гірка правда,
Чим зла брехня.
Хай троянди колють руки,
Чим злі погляди колють серця.
Краще з другом ділити останнє.
Гірше коли друзів нема.
Краще бути самим собою,
Чи то літо, осінь, зима.
Всі пори року хороші,
Але краще хай буде весна.

       Дмитро Дідківський.
     03.02.1999 рік.

Море… Літо… Хвилі... Танець…

 

Згадки про узбережжя

 

Звучить Dance of Angels  & Horizon by Oystein Sevag

 



Море… Білопінні хвилі

Берег пристрасно цілують…

Та ж не хвилі!!! – Білокрилі

Янголи морів танцюють.

 

Всі в туніках серпанкових,

В бризках, променях ранкових

Довгокосі, ніжнотілі,

Ясночолі, легкокрилі

 

Янголи священнодіють,

Бога славлячи, радіють.

Це - натхненне, поетичне

Диво-Дійство екстатичне!

 

*****

Аж до forte від piano

Хвиль симфонія велична.

Бас, контральто та сопрано -

Моря спів чарівний, вічний.

 

 

серпень- листопад 2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111180088

Сонячно-смішинковий диптих

навіяно фантазіями донечки :)

 

Смішинки-реготушки

Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк

Отой віддай мені! Смішинок

Барвистих усередину нарегочу я.

Їх даруватиму дорослим і малятам,

Всім тим, хто невеселий та сумний!

© Stepanska Marina (SMG)

 


Духи сонця

 

Сяє сонце призахідне сите –

Абрикос бурштиново-медовий.

Розлітаються сонячні діти

В надвечіря терпке полинове -

                  Вогнедухи малі променисті.

                  Небо, води, земля – серпанкові,

                  І голівки малят золотисті –

                  Сонцепил, крихти світла чудові!

                 

07.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 




Змах крил стрімкий

Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

 

30.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)