Рай в моїй  оселі

                                               Іронічно-реалістичний вірш,  з прихованими між рядками  надією

та вірою в майбутнє

 

Окрайчик сонця відламаю,

Гвіздком до стелі –світло в хаті!

Зірки - у лантух, ось і маю

Підлогу  в зорях. Волохаті

     М’які хмарки – перинки в ліжко,

     Квіткові пахощі – до скрині

     (Лише до свят виймати.) Діжку,

 Ще й не одну, повітрям синім

Наповню щільно – до комори;

Вдихатиму повітря чисте.                 

Відкраю кусень щедрий – море

В оселі хлюпатиме…

                Місто,

     Багатолике й метушливе

     Гуде, вирує, підганяє;

     Наш одяг - клопоти важливі…

     Храм неба двері відчиняє…

 

 

25.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

     

 

 

 

 

Засіває дрібно мжичкою 

Небо землю. Ген, за річкою – 

Лаврська сонячна дзвіниця

 Свята жде. Страсна седмиця…

 

  09.04.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика религиозная

Свидетельство о публикации № 10526

 

Зараз зі ЗМІ ми можемо спостерігати наслідки вакцинації вакциною проти кору і краснухи виробництва Serum Institute of India, LTD. Про такі можливі негативні наслідки спеціалісти кричали ще до початку всеукраїнської вакцинації. Але процес все одно розпочався і ми вже маємо перші жертви.
Цю вакцину заборонено до використання в Індії (країні виготовлення); її було ввезено до України раніше, ніж отримано дозвіл на ввезення; купівлю її профінансовано божевільним мізантропом Тедом Тернером, мета якого — зменшення населення країн «третього світу», до яких, з його точки зору, належить й Україна; вакцина не дозволена до використання на території України; у неї є випробовані якісні аналоги і — увага! — в МОЗу вже давно є план вакцинації (тобто без вакцинації проти кору українці не залишилися б!); про деякі особливості вакцини (обмеження щодо вакцинації вагітних чи таких, що збираються завагітнити протягом певного часу) українців «забули» попередити; яка зроблена на абортивному матеріалі. Тобто її якість і походження є дуже сумнівними.

Щодо застосування цієї вакцини вже є звернення до правоохоронних органів: http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1211539444.html

Враховуючи вищезазначене, раджу усім, хто підпадає під вакцинацію зараз, краще ознайомитися з матеріалами по вакцині (в інтернеті, наприклад, тут:http://www.zn.ua/3000/3450/62343/ ) і задуматися, чи варто випробовувати її на собі...

Місто задихається. Легені

Хрипко – видих-вдих… Бракує кисню!

До землі згори на місто тисне

Смог отруйний. Клаптики зелені,

 

 

Ще живі ліси, гаї та луки –

Вартові Землі невтомні  - диха

Хрипко…Важко…"Леле! Лихо!.." -

Плачучи, здійма в молитві руки

 

 

До небес… Артерії планети

Сміттєтруйно плинуть в океани,

Заводські  їжачаться багнети…

Хрипко - видих-вдих – біжать земляни.

 

 

 

26.04.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 10967

 

Gone fishing
    Пішов рибалити.

Автор - Кріс Рі

I'm gone fishing
     Я вирішив зайнятися риболовлею -
I got me a line
     такий мій план.
Nothing I do is gonna make the difference
     Жодна моя справа не робить в світі погоди,
So I'm taking the time
     тому я вбиваю час!
And you ain't never gonna be happy anyhow, anyway
       Як не старайся, що не роби - щасливим не будеш,
So I'm gone fishing
       тому то я і вирішив зайнятися рибальством,
And I'm going today
       і ось йду сьогодні.

I'm gone fishing
     Пішов рибалити -
Sounds crazy I know
     звучить дико, я знаю,
I know nothing about fishing
     я нічого в цій справі не петраю,
But just watch me go
     але дивіться, я йду!
And when the time has come
      Адже коли настане час,
I will look back and see
      я оглянуся і побачу
Peace on the shoreline
      спокійне узбережжя,
That could have been me
      котре могло б, та не стало моїм.

You can waste a whole lifetime
       Можеш витратити все життя,
Trying to be
       намагаючись виконувати,
What you think is expected of you
       що, як тобі здається, від тебе чекають,
But you'll never be free
       але ніколи не будеш вільним.

May as well go fishing
Отже, можеш також йти ловити рибку!

Сідаєш у потяг…

Назва станції відправлення має досить умовне значення. Станція прибуття добре відома, не варто навіть називати. Врешті-решт, всім виходити там.

Квиток придбано не тобою – твоїми батьками. Навіть не питали!.. Не бажаєш їхати, то й не поїдеш – хоч як тебе намагаються урочисто всадовити в нього… А ти не бажаєш, і край!  Отоді відразу - на кінцеву станцію…

Потяг під назвою Життя. Всі  в одному довжелезному потязі. Колія, по якій  прямує він – незвичайна, то – ЧАС. Невблаганний, властивотсей якого достоту ніхто і знає. Ну хто може похвалитися, що ВІН – ЧАСОЗНАВЕЦЬ?! Е-е-е…

«Видиво якесь!! Сплю я, чи насправді все це?! Стоїмо,. стоїмо вже скільки часу на одному й тому ж місці!!!  Ніякого руху!.. І вчора , і сьогодні.. Це місце мені таке знайоме!..»  Ні-ні!  Це вже не воно! Потяг мчить зі швидкістю… ВІЧНІСТЬ, ПОДІЛЕНА НА ЦЮ МИТЬ. Та це ж ціла вічність!! Кожної миті стаєш старший на ВІЧНІСТЬ, а, можливо, і ВІЧНІСТЬ В КВАДРАТІ… Така швидка вічність…

Дивина – дехто їде швидше, дехто повільніше… Ти можеш переходити з вагона у вагон. Обличчя змінюються. Діти, дорослі, жінки, чоловіки… Спілкуєтеся, граєте в ігри… Діти з дітьми. Дорослі з дітьми. Дорослі з дорослими. Чоловіки з жінками. Жінки з чоловіками… Багато різноманітних, найдивніших, нудних, знесилюючих, відразливих, найнезрозуміліших, найазартніших, найнебезпечніших, найпрекрасніших ігор.

Іноді цікаво. Аж надто захоплює!!! Виникає бажання, щоб це тривало доти, доки... Доки не станція призначення.

Буває, гра набридає, або втомлює, або викликає огиду. Можна перейти в інший вагон. І гратися з іншими. В інші ігри. Але не завжди це допомагає позбутися неприємного партнерства та надокучливих ігор. Ти вже не маєш бажання їхати, гратися… Ти НЕ МАЄШ ВЗАГАЛІ БАЖАНЬ. Єдине-одне…Тоді ти голосно, чи мовчки, лише серцем, кричиш: «ЗУПИНІТЬ!!! Я ВИХОДЖУ! ПРОСТО ЗАРАЗ!!!!» Але ж потяг не зупиняється. Доки, доти… І ти виходиш, долаючи…  «Де той стоп-кран? ДЕ?!» Рвучкий рух!... Потяг мчить безупинно, а ти… на станції призначення. Найжахливіша річ – напіввийти… Опинитися поза простором. Часом. Поза будь-якими вимірами… доооовго… І доти, доки тебе не втягнуть у потяг, або… до станції призначення. А ще є такі темні ІСТОТИ, що пришвидшують твоє прибуття на кінцеву станцію…. Е-ех!... Страшні речі відбуваються інколи в ЖИТТІ!..

Можеш не гратися. Спостерігай, дивуйся, аналізуй ... Мандруй по вагонах. І знову – Спостерігай, аналізуй. Роби висновки. Спостерігай. Абстрагуйся. Відсторонюйся. Аналізуй… Їдь собі спокійно до… Станції призначення…

Обличчя змінюються. Ті, хто їхали з тобою учора, сьогодні, і  ти гадав, ще їхатимуть, і сподівався, що гра з ними продовжуватиметься доти… доки… Виявляється, ВОНИ НЕСПОДІВАНО вже дісталися станції призначення. А ти?!. Ти ще рухатимешся в довжелезному, дивовижному (розумом не осягнути), незрозумілому, мінливому, трансцендентальному потязі під назвою ЖИТТЯ. І  змінюватимуться обличчя навколо. І пейзажі за вікнами химерних вагонів. А ти все їхатимеш, аж доти… доки… І гратимеш в найцікавіші, найзахоплюючі, найкумедніші, найсерйозніші, найнеприємніші, найінтелектуальніші, найбезглуздіші ігри.

 

04.11.2010                                                                         

© Stepans’ka Marina (SMG)   

Ти знаєш, що ти - людина?

Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої - одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди - Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе - Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба - Гляди ж не проспи! Бо ти на землі - людина, І хочеш того чи ні - Усмішка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої- одні.