Профиль

Полина_Я

Полина_Я

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Похоже меня любят только грабли

Вновь несешься по полю
К второй реке,
Хотя может и плавней.
Эх, как гордо сияет
На лбу и щеке
Медаль от граблей. (с)

Моё

Мужчина и женщина в первые 30 секунд понимают "моё или нет", всё остальное - социальные игры.

Феерия

Дать крылья, чтобы потом поджечь... феерия

Мать путина Шоломова

  • 07.05.18, 03:02
поэтому, шалом алейхем, вам, дорогие рассеяне, мацы кошерной и обрезания во всех пониманиях смысла жизни!

Фрунзе, Орджоникидзе, Джугашвили, Саакашвили?

  • 17.12.17, 20:08
Та скільки ж ми будемо давати можливість вирішувати нашу долю всіляким зайдам, що знову відкидає нас у розвитку на десятиліття назад?

Как правило

  • 27.06.16, 11:11
Как правило, тот, кто не дорожит хорошим отношением к себе, начинает его ценить только тогда, когда бывает уже слишком поздно...

Українці навчили москалів... на свою голову

  • 28.05.16, 19:20
ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ Й КУЛЬТУРИ НА МОСКОВСЬКУ





1. Низький рівень московської культури



У Москві було багато перешкод, що завжди ставали на дорозі до культурного розвитку. Шкіл було мало, та й на науку там завжди поглядали скоса, вважали її за дияволів плід. Відомий архієпископ Новгородський Геннадій наприкінці XV віку так скаржився на темноту в Москві: «От, — пише він, — приведуть мені мужика на посвяту, я дам йому читати Апостола, а він і ступити не вміє; я дам йому Псалтиря, а він і тут насилу бреде. Я його вижену, а на мене за це скаржаться: «Земля, кажуть, така; не можемо роздобути людини, щоб грамоти вчила»... І б'ють мені чолом: «Пожалій, господине, звели навчати!» Я накажу проказувати йому єктенії, а він і до слова пристати незугарний. Ти йому одне, а він тобі друге. Накажу йому вчити азбуки, а він посидить трошки, та й втікає геть»...1.

На низьку освіту скаржаться в Москві й у XVI віці. Так, у постановах Стоглавого собору 1551 р. кріпко наказують, щоб ті люди, яких висвячують на попів, бодай би грамоти вміли, хоч і не сподіваються, що це можна здійснити. «Мы, — казали ставленики, — учимся у своих отцов или у своих мастеров, а инде нам учитися негде; сколько отцы наши и мастеры умеют, по тому нас и учат. А отцы их и мастеры, — насмішкувато додає Стоглав, — сами мало умеют, да и учитися им негде»...2.

Такою ж була освіта на Москві й в пізніші часи. Як і давніше, довго сперечались тут, як треба співати, чи «Господи, помилуй» чи «О Господи, помилуй», чи двічі співати алилуйя чи тричі, чи з процесією йти ліворуч з церкви чи вправо («по солонь», по сонцю), чи писати Ісус чи Іісус і т. ін. Навіть у XVII віці Москва животіє в темноті, і на науку там дивились, як на «порождениє исконнаго врага человеческаго рода — диавола»3.

....далі тут http://litopys.org.ua/ohienko/oh15.htm

Українці-русичі та росіяни або чому ми такі різні

  • 22.05.16, 02:50
З часів початку нашої незалежності ми щось намагались будувати. Правда надзвичайно складно щось путнє створити, не знаючи куди і в якому напрямку рухаєшся, а для цього, насамперед, необхідно осмислити самих себе, заглянувши до глибин власної душі й ментальних особливостей етнопсихології народу, його джерел і витоків, що у сусідів називають "скрепами". Але мова зараз не про сусідські цінності, до речі, більшість з яких крадена, починаючи з варязьких Рюриковичів і продовжуючи праукраїнськими(руськими) київськими князями Володимиром Хрестителем(988 р. хрестив Русь в Києві) та його сином Ярославом Мудрим, який витягував Київську державу з мороку середньовіччя. Нагадаю, що Москва виникне за писемними свідченнями лише в 1147 році, в той час коли Київ був уже понад 6 століть величезним, за тими мірками, європейським містом.
На зорі Незалежності в України-Руси було лише одне бажання - подалі від Москви(хоча Кучма згодом намагався якось лавірувати, декларувавши багатовекторність напрямку руху у зовнішніх зносинах), занадто вже багато було залито смальцю за шкіру сусідами, які весь час набивались до нас в родичі і браття, називаючи себе старшими, але чомусь забувачи те, що коли 100-тисячний Київ складав конкуренцію Візантії(східній римській імперії), по лісах поблизу річки Мокви ще блукали бурі ведмеді, втікаючи від комариних роїв. Та забагато честі для москитів-московитів присвячувати їм весь час, - повернемося на декілька століть назад...
Європа після занепаду Давнього Риму утворює декілька варварських королівств, відбивши напад гуннів зі Степу і зрозумівши, що римські порядки і закони - це сила, яка дає змогу організуватись і давати відсіч загарбникам, тому, поряд з акведуками й дорогами з бруківки, було перейняте й підкоректоване римське право, яке в 5 ст. в Західній Європі у франків отримало назву Салічна правда. Германські племена заселяли й освоювали землі, на яких вели осідлий спосіб життя і їм на початку середньовіччя прийшло розуміння, що зайвих земель вже немає, а тому краще жити по законах, адже сьогодні пограбуєш ти, а завтра можу прийти і так само вчинити з тобою. Щільність населення змусила західних європейців розмежувати кордони та намагатись їх поважати. За декілька століть повага до тих правил і законів переросла в законослухняність.
Що ж в цей час відбувається трохи далі на Схід? Родючі безкрайні землі межують з диким полем. З одного боку розвиваються осідлі хліборобські культури, а з іншого кочовий степ, - два світи, два способи життя... Якщо перші живуть зі своєї праці, потом і кров'ю вирощеним хлібом, то другі переважно за рахунок грабунку, як і належить справжнім азіатам, де в повазі лише право сильнішого, що і становить основний закон життя. Україна лежить на межі двох цивілізацій - європейської і азійської, зіткнення яких не раз призводило до неодноразових кривавих трагедій. Постійні набіги з Степу змушували шукати більш спокійних умов ведення господарства. І якщо спочатку хлібороби, коли зазнавали тиску від неспокійних сусідів, просто переходили на інші землі, адже всім наче вистачить, то навіщо воювати? Та згодом бачучи, що поки вони гнуть горба, повз них туди-сюди снують орди кочовиків, витоптують посіви, палять, нищать, руйнують, обкладають даниною, бо інакше представники Степу не могли, для них грабунок - це сенс і стиль життя... підкорити якомога більші території й їх населення обкласти даниною чи змусити працювати на себе. Згодом слов'яни-хлібороби почали городити городи з високими стінами для захисту, а то й самі виходити в Степ щоб випередити набіги дикунів. Разом з потребою захисту від зовнішньої загрози приходить розуміння, що необхідно якось і між собою самими налагодити стосунки, а тому на основі звичаєвого права русичі створюють свою "Руську правду", або, як її ще називали, Правду Ярослава в 11 ст. Та от біда розбіжність Салічної і Руської правди, писаних законів суспільства, становила проміжок часу в 6 століть, за який у представників першої сформувались державні інституції, стійкі риси ментальності. А в других, постійно шматованих Степом і власними чварами, повага до писаних законів так в повній мірі й не виробилась, занадто вже великий вплив мало право сильного, який отримував у разі перемоги все. Тому для сильного війна була стилем життя і по-іншому він уже не міг. Але різні імперії, як Золота Орда, канули в літу, бо застигли в своєму розвитку і поступі суспільного прогресу, - будівнича цивілізація європейців сказала грабіжникам зась і дала по зубах азіатам. Та все ж викорінити повністю шукачів легкої наживи не вдалось, залишки і традиції грабіжницкої культури перейшли до іншого народу, який проживаючи одночасно поряд з кочовиками довгий час, перейняв у них значну частину порядків і сформував свій культурний симбіоз, суть якого в ототожнюванні себе з цивілізованим світом і одночасному нехтуванні його законами за правом сильнішого. Така собі новітня Азіопа. Власне, саме такий спосіб життя зараз і демонструє всьому світу Російська Федерація. Здавалось би, навіщо росіянам нові землі, коли вже володіють однією шостою частиною земної суші з кількох десятків мільйонів квадратних кілометрів, але по-іншому вони вже не можуть. На жаль, грабунок в крові наших сусідів, і поважати кордони і закони то не для них. Саме це суттєво нас і різнить з нащадками Степу із Азіопи, з якими нам не по путі. Законослухняність притаманна лише справжнім європейцям - українцям. P.S. Трохи в каруселях думок не упустила самого суттєвого і не поставила акцент з жирною крапкою. Отже, там, де відсутня законослухняність, закони не діють, а в місці з недіючими законами, звісно, порядку ніколи не буде. Так куди рухаємось, панове?

Четвертое состояние мозга

  • 19.05.16, 13:03
Как молитва влияет на работу мозга человека?
Во время молитвы у молящегося заметно снижается потребление кислорода - примерно на 20%.
Сила и действенность молитвы - неоспоримая реальность для верующего любой конфессии и вероисповедания. Это якорь, который заземляет мистические силы и уравновешивает сознание. И, несмотря на научный скептицизм в вопросах религии и веры, ученые все чаще обращаются к изучению этого феномена веры.

Исследования молитвенных и медитативных состояний проводились во многих странах мира на представителях самых различных возрастов и профессий. Во всех случаях результаты оказывались весьма интересными.

«Молитвенное бодрствование» признанно нейрофизиологами четвертым состоянием мозга, наряду с тремя основными - бодрствование, медленный и быстрый сон, отличающимися друг от друга характерами электрических импульсов в коре головного мозга.

Специалисты лаборатории психофизиологии Санкт-Петербургского института им. Бехтерева в конце прошлого века провели глобальное исследование с целью выяснить, изменяется ли работа мозга во время совершения молитвы.

Экспериментом руководил доктор биологических наук Валерий Слезин*, который провел уже более двухсот замеров электроэнцефалограмм головного мозга людей, принадлежащих к различным конфессиям и имеющих разный социальный статус. Изучив полученные данные, Слезин пришел к выводу: во время глубокой молитвы кора мозга будто отключается. Восприятие информации человеком идет, минуя мыслительные процессы.

При измерении электрической активности мозга это выглядит следующим образом:

в моменты бодрствования кора головного мозга взрослого человека генерирует альфа- (состояние полного расслабления как тела, так и сознания) и бета-ритмы (состоянию активного бодрствования) биотоков с частотой от 8 до 30 Герц.

Когда же обследуемые погружались в молитвенный экстаз, то происходило замедление ритма биотоков до частоты 3 Герц. Сохранившиеся биопотенциалы имели столь малую амплитуду, что практически приближались к прямой линии.

Эти медленные ритмы носят название дельта-ритмов (состояние глубокого сна или без сознания) и наблюдаются только у младенцев до трех-четырех месяцев.

Слезин столкнулся с парадоксальным с точки зрения физиологии человека явлением — энцефалограмма мозга молящегося, соответствовала состоянию комы.

Подобные нейрофизиологические процессы происходят одинаково вне зависимости от того, молитву какой веры читает человек.

Кроме того, следует отметить, что во время молитвы у молящегося заметно снижается потребление кислорода - примерно на 20%, тогда как во время сна - всего лишь на 8 %. Это говорит о том, что молитва, как и медитация приводит к лучшей нормализации функционирования и восстановлению организма, чем даже сон. Другим замечательным результатом практики медитации является процесс синхронизации полушарий мозга, т. е. происходит ликвидация превалирования одного полушария мозга над другим. Известно, что обычно одно из полушарий мозга доминирует над другим. Это определяет склонность человека к образному (интуитивному) или логическому (аналитическому) мышлению.

В результате молитвенной практики в течение некоторого времени - от 2-4 недель до нескольких месяцев «слабое» полушарие подтягивается и достигает уровня ведущего, а также синхронизируются электрические ритмы обоих полушарий. Это делает человека более интеллектуально здоровым, энергичным, защищённым от стрессов, способным проявлять талант и интуицию.

Следует отметить также влияние молитвы на биополе человека. В течение двух - трёх месяцев происходит интенсивное увеличение биополя с изменением окраски в сторону светлых тонов (темные оттенки в биополе обычно указывают на существенные изменения в психике человека, нарушение обмена веществ), а также ликвидируется дисгармония биополя.

В 2001 году в нью-йоркском издательстве вышла книга «Почему Бог никогда не исчезнет?»**. Эта книга результат исследований ученых из Пенсильванского университета: радиолога и нейробиолога Эндрю Ньюберга и профессора психиатрии Юджина Д’Аквили. Они утверждают, что «Бог никогда не исчезнет в человеческом сознании, потому что религиозный импульс укоренен в биологии мозга».

Сканирование мозга, производимое во время медитации и молитв, показывает поразительно низкую активность в задней верхней теменной доле. Ученые называют расположенный там пучок нейронов «областью, ассоциированной с ориентацией», потому что главной функцией этих нейронов является ориентировка тела в физическом пространстве. Люди с поражением этой области с трудом находят дорогу даже в окрестностях собственного дома. Когда эта область находится в состоянии нормальной спокойной активности, человек четко ощущает различие между собственной личностью и всем окружающим. Когда же она пребывает в пассивном, «спящем» состоянии — в частности, при глубокой медитации и молитве, это различение теряется и, следовательно, границы между личностью и миром расплываются. Не это ли происходит с молящимися, которые чувствуют присутствие Бога, или с медитирующими, которые вдруг начинают ощущать свое единение со Вселенной?

Для проведения экспериментов исследователи с помощью своих коллег, занимавшихся тибетским буддизмом, отобрали восемь монахов, имевших опыт в медитации и согласившихся на сканирование мозга.

Цель эксперимента состояла в том, чтобы зафиксировать момент, когда ощущение человеком себя или своего «Я» начинает растворяться и он начинает ощущать себя слившимся с мысленно выбранным для медитации образом.

Оказалось, что во время медитации очень активны лобные доли, отвечающие за абстрактное мышление. Они всегда начинают работать интенсивнее при концентрации внимания на какой-нибудь конкретной задаче. Однако, теменная область, ответственная за ориентацию, замирала.

«Наблюдение за людьми во время медитации показывает, что они действительно отключают свое восприятие внешнего мира. Их больше не беспокоят приходящие извне образы и звуки. Поэтому, возможно, их теменная доля не получает более никаких входных сигналов» — говорит Ньюберг. Лишенный своего нормального «питания», область ассоциированная с ориентацией перестает нормально функционировать, и человек ощущает стертость границ между собой и окружающем миром. А поскольку для него исчезают пространственный и временной «контекст», его охватывает чувство бесконечного пространства и вечности.

Последние исследования в этой сфере выявили также, что у людей, долгое время практикующих медитации, в мозге значительно больше работоспособного серого вещества. Помимо этого, возрастные изменения мозга у таких людей практически не наблюдаются и сцепление нервных волокон значительно прочнее. Это означает способность клеток мозга к более эффективной передаче электрических импульсов, а значит к более быстрой обработке информации.

http://panarmenian.net/m/rus/details/203692
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая