Виявляється, Антарктида має свій національний домен .aq. В ньому нараховується більше 200 тис. веб-сторінок. Також Антарктида має свій міжнародний телефонний код. Якщо побачите на своєму мобільному незнайомий номер, що починається на +672, то, ймовірно, до Вас намагаються додзвонитися пінгвіни.
8 грудня 2013 року в Антарктиді був зафіксований рекорд мінімальної температури на Землі 91,2 °C.
           Антарктида за договором 1961 року є нічийною землею, тобто не належить жодній державі. Проте вона має свій державний прапор. І з десяток держав давно висувають територіальні претензії на Антарктиду. Або мають закріплене за собою право висунути такі претензії будь-коли в майбутньому. Наприклад, Норвегія претендує на територію, більшу у 10 разів, ніж вона сама. А Австралія претендує на майже половину Антарктиди.
           Антарктида не має постійного населення. Залежно від сезону та потреб наукових досліджень її "населення" складає від 1 до 5 тис. осіб. Зате одна людина за існуючими нормами мала б вважатися громадянином Антарктиди, оскільки народилася там. 
           Ще дещо парадоксальним є нагромадження тут 90 % планетного льоду (близько 3/4 світових запасів прісної води) при тому, що південний полюс є найсухішим місцем на Землі. Тут випадає від 10 до 22 мм опадів за рік - так само, як на більшій частині пустелі Сахари.

Давно колись престаріла бабуся повідала легенду-переказ, що за воду платитимуть гроші, далі – будь-які гроші, а ще далі - деякі платитимуть душею. Хочеш пити, продай душу за печать на лоба, тобто стань слугою зла. Таке не забулося. І в 2009 році у зв’язку з загостренням «хохлосрачу», тобто зіткнення національних українських інтересів з російськими імперсько-шовіністичними провокаціями, уявилося, що вода – це духовність, яку хотять знищити у нас в Україні. Тому й виникла ця тривожна зарисовка  «Джерела…». Однак вода сьогодні - не тільки духовність (як гадав), але й тіло духовності – фізіологія як функція живого.

«Джерела вод життя" (Апокаліпсис)          

Води, води хочеться. Боже, як душі пити хочеться! Я ходжу по Україні з простою кружкою, як жебрак.

Одеса. Там вода хлорована, як завжди.

Простую, жагою гнаний, на схід України, простягаю кружку. Вода перетворюється на камінь – довгу брилу від півночі до півдня сходу.

Столиця. Але із Києва витікають два великих струмені  на схід і на захід. Течуть  наче й не високо у повітрі (та не дістати) і губляться над землею. І вашим, і нашим.

Іду до Львова. Там вода. Струмінь тече у Європу і там губиться, як і київські в Україні. Я підстрибував до високого струменя. Не дістав. Якась крапля впала на дно кружки та й усохла.

Я ходжу по Батьківщині.

Повертаю ноги до Криму. Але там кажуть: «Ми й самі води не маємо і п'ємо з Росії».

Як пити хочеться!

У центрі України, бачу, сидить великий Диявол. Перед ним джерело чистої, прозорої , пахучої зоров'ям води. «Джерело вод життя», яку підступно захопила Звірина.

Диявол сміється, передбачаючи безвихідь прибульця. Ми знаємо одне одного ще з легенди «Про Воду, Печать і Диявола».

Між нами фонтанує джерело, а Диявол сміється. Зна Гад, що я у спразі прийду до цього витоку.

Як пахне свіжою, іскристою водою!

Білі зуби Хама наче відбілені. Сам у здоров'ї і наче каже: «Ну, що? Моя печать на лоба   -- і напувайся».

Я плачу. Моя душа вмирає.

Знічев*я оглянувся я наче шукаючи допомоги:

-- Христосе!

Але позаду суцільна темінь. Обертаюся вперед. Лице у Диявола зле. Очі люті.

Я наче підріс. І ми стоїмо один проти одного вічно (2009)
(Читать полностью: http://h.ua/story/192943/#ixzz4d1JFpV6z)

 По суті «Джерела…» (де течії були вгорі, а не на землі) були навіяні сном…, хоча тоді ще не сприймалося серйозно, що настане російська анексоокупантська агресія. Ну, та з окупантами вчиняй, як з окупантами. Тут інше: цими днями виникає проблема дефіциту чистої питної води у країнах. Ця проблема лишень уявляється смогиком-туманцем глобальної кризи на планеті. І тільки зараз пригадалося  з того переказу ключове слово… А гадалося, як це води мало?! А опріснювати?! А айсбергувати до країн тощо? Але основне слово було «…ЗГІРКНЕ» (передбачення хімічної атаки й повсюдного зараження?). Отже, люди з часом тяжко переживатимуть брак питної води... Однак хай це залишиться переказом, казкою!..

0. «Фантастика и философия 21-го века».
0.4 глава «Песни».
0.4.1. Проэкт группы «Газовая камера».
0.4.1.1 альбом «Газовая камера».
0.4.1.1.1 песня «Газовая камера».

1к. Газовая камера состоит из куба;
Если ты в неё зайдёшь, то конкретно попадёшь;
Все её зовут Вселенной в этой заднице вседневной.
Говорят, что это космос, где седые светят звёзды.
Мы расскажем вам иначе, даже правды не заначим.

Припев:
Мы – всего одна планета, состоим мы лишь из газа,
И сомнений в этом нету, мы – конкретная зараза.
Газовая камера – вся эта планета, \ 2 раза
И других планет нигде вовсе-то и нету. /

2к. Газовая камера находится во времени,
Если ты в нём состоишь, то конкретно ты торчишь.
За гранью газовой камеры есть только время одно.
Оно продвигает всю камеру, как наказанье за зло.
Камеру кличат Землёю, Марсом звали давно,
В будущем звали – Венерой, в принципе, нам всё равно.

3к. Программа – вся эта система, её мы поняли давно,
А кто за валютой стремится, тому не понять всё равно.
И есть очень много приколов у камеры этой давно,
К примеру: есть «+» и есть «–»а мы выбираем равно.

4к. У камеры этой есть джокер: движенье по времени – круг.
Откуда ты вышел случайно, туда и придёшь ты в свой круг.
Когда разгорится планета, ядро станет солнцем вокруг,
Потом будет тухнуть конкретно, чтоб планетой стать вдруг.

Припев 2:
Планету из умного газа мы камерой кличем не зря,
Ведь газ превращался в стихию лишь, как наказанье зазря.
«Газовая камера» это наша группа,
Состоит она всего только из двух трупов:
Я – душа – кусочек психа.
Б.-в. Я – гнилое тело.
В.+Б.-в. Муза плющит нас всегда, это её дело.

Автор: Кирнасов Р.И.
Мои псевдонимы:
Душ, Априот, Герасимов Роман и так далее...

" Забота о земле - это наша самая древяя и саая достойная и, в конце концов, наша самая приятная ответственность. Ценить то, что от нее осталось, и укрепить ее обновление, - наша единственная важная надежда."
-Уэнделл Берри.
[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Ценитель тепла виртуальных друзей
Эмоций не прячет в халатике рванном.
Он может сорвать со стены Колизей
И перенестись в виртуальные страны.

Из матрицы вылез потасканный мир,
Палящее солнце и белые ночи.
Что видел в коротенькой жизни Шекспир,
Который в компьютерах шарил не очень.

 Божественный Гугла сияющий лик,

Аккаунты смерти и жизнь персонажей.

Весь мир в мониторе всего лишь двойник,
Но, Высшая Сила измазана в саже. 

Такая история –
Бесплотный Вай-фай.
Сижу в мониторе я.
Планета – прощай! 

Ловушка из сетки больших проводов
МанИт неустанно заблудшие Души.
Как радостно скачет последний улов!
Как будто сидит не внутри, а снаружи.... 

(читать полностью НОВОЕ стихотворение на сайте автора: 

Звезды в окопах)