хочу сюда!
 

Ольга

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «миті життя»

Час спогадів..

Осінь)) час змін у житті: йдемо у школу , вступаємо в університет, одружуємось ідемо на роботу і так далі...і ще час гуляти в осінньому лісі, читати книжки , грітися біля каміна, варити глінтвейн поринаючи у спогади.
Стільки думок витає в голові, зринаєш спогадами в місця ,що віють минулим,батьківський дім, дідусів сад, бабусине село. І повертаєшся час від часу туди , поринаєш в спогади де ти був іншим і все було по іншому. Житя здавалось більш безтурботним, і поруч проходило інше життя дорослих. У цьому житті одна пекла пироги і варила їсти , що мимоволі виникала думка: чого ж вони там такі прожерливі?)) інша постійно питала, а що мама ?,а що тато робить? І так це було фальшиво, шо інтуїтивно вдавала дуже соромливу і йшла геть. Ще інший постійно жартував і розказував кумедні історіі по декілька раз і ти кожен раз сміявся, надриваючи живіт. А ця постійно розносила плітки вносячи у розмірене сільське життя «екшен»
Кожен герой фільму під назвою «Життя» і кожен унікальний по своєму добрий. Ти подумки повертаєшся де запах минулого і там ти був іншим, зараз деяких героїв немає вони ідуть і не повертаються . Але як завжди десь бігають діти ,грають в ігри ...інші ігри ніж грав ти . Та нічого не міняється, бо це місце для них також буде домом спогадів, а ти героєм який пройде миттю для спогаду в їхньому житті.

Філософія життя

Летим з нізвідки у нікУди

В потоці із подій і відчуттів лиця

І бачимо ці всі етюди

За задумом Великого Творця.

 

Щось мимо йде, щось відіб’ється

В картині нашого буття.

У пазл великий все складеться

Колись... А може, вже, бо йде життя…

 

Підказки не приймаються з гальорок,

Тренуючи нейрони, це щоб ми

Не впали у безумства темний морок

І завжди залишалися людьми.

Жуйка

Музика   приємно  огортає  м'якою   ватою   серце , радикально  відволікаючи   біль . Пульсує   під  ритм  Серця ...
Екран   своїм  сяйвом  вабить  Життєвіше   аніж  реальний  світ , даючи  Змогу  Забутися  від Холоду  Самоти.
Удари  крапель  дощу  по  шклу , п'яні  хрюкання  свиней  що  йдуть  із   хліва  (Бару)  , спрацьована  сигналізація   такого ж  самотнього  чийогось    авта , блимання  фар  - Осінній   вечір .


Скоро   інший  біологічний  "віртуал"  - сон   поглине  свідомість ,  Але  Шкода  покидати Цей   Світ   мереж


(далі  буде)

Викладачі теж люди :)

І звістка про те що пари сьогодні відміняються радує їх не менше ніж студентів :)

Дивні люди (2)

В зв"язку зі зміною місця проживання і завершенням ремонтної епопеї я активно розхламляюсь. Щось просто виношу до смітника чи пердаю на благочинність, а те що ще в нормальному стані віддаю переважно через ЖЖ-співтовариство "Віддам даром". І не перестаю дивуватися людям.
Те що на ті речі які я вважаю відвертим непотрібом (на кшталт радянських фарфорових статуеток чи кришталевих салатниць) вишиковується черга ще якось можна пояснити. Але чого при цьому за працюючою! сучасною праскою так ніхто і не доїхав я не можу аж ніяк зрозуміти.
Друга дивина - те що щонайменше половина людей які моніторять це співтовариство ні разу не бідні. І забирати речі неодноразово приїзджали на недешевеньких джипах. Причому в деяких випадках це був ну геть зовсім непотріб - старе кухонне начиння, ремонтні залишки які ні туди ні сюди і їх навіть батьки на дачу не захотіли. Ну і по вартості він мабуть був дешевшим ніж бензин витрачений на поїздку.

Обломчик...

Зайшла я сьогодні по дорозі пошопитись, і зимову куртку треба, і осінню, і пару светриків не завадило б. Ще й акція 3+1 (три береш, четверте дарують). Хлопчик побачив що я багато чого беру, прибіг, помагає, розказує що попадає в акцію, що ні, розміри підбирає.
Вибрала, приходжу на касу, пробивають, я дістаю картку..."Ой у нас термінал не працює. Може ви знімете в банкоматі (ага, щаз, в приватівському з комісією 5%)? Може ми вам лишимо до завтра?" Хлопчик сильно так розстроївся, там сума була пристойна і очевидно йому б якийсь бонус пішов.
Але не поталанило, магазин дальній, я там була у інших справах, вдруге туди їхати не готова. Як і тягати з собою готівку. Саме цікаве що я сама не сильно розстроїлась - основний кайф повибирати-поміряти я зловила, а якщо річ "моя" то я її і десь в іншому місці найду неодмінно.

Сонце під вікном

Я люблю всі пори року, за однієї умови - мені потрібно сонячне світло.
Цьогорічний похмуро-дощовий вересень мене добряче вибив з колії, я аж сама була вражена, зазвичай до такого стану я доходжу лише після переходу на зимовий час.
Але в жовтні я прокинулась. Так само як зазвичай я прокидаюся у грудні, з першим снігом, який "підсвічує" навіть вночі.
В дитинстві мені у вікна заглядав каштан. Ви ще пам"ятаєте, що каштани мають ставати жовтогарячими восени, а не брудно-коричневими? Одного осіннього ранку я прокидалася від того що він прямо світив мені у вікно.
І колір був саме "жовтогарячий", не жовтий, не золотий. Здавалося що він не тільки світив, а й грів, попри хмарне небо і ранкові тумани.
А зараз мені підсвічують у вікна жовтогарячий клен і горіх.
Звісно це протриває недовго, листя опаде і прийде похмурий листопад з переводом годинника. Але цих кількох тижнів теплого світла має вистачити протриматись до першого снігу...

Дощове

Два кілограми польських за годину можуть навіть примирити з дощами :)

Граматичне

Регулярно зриваючи з дверей під"їзду всілякі об"яви звернула увагу на те що за останні кілька тижнів не зустріла жодної об"яви без граматичних помилок. Спочатку посміялась, подумала збіг, потім почала уважніше читати - таки так і є, в кожній об"яві щонайменше одна помилка, а то і більше. То квартири "Снимаю и здаю" то потрібен охоронець в "Харковском раене". 
Якщо вже так всі рвуться писати російською, то хоч би перевірку в ворді включали...
Інше питання чому обов"язково треба клеїти об"яви на під"їзд при наявності в 2 м спеціальної дошки для об"яв?.

...

Одне з найбільших чудес життя для мене, це коли ти зустрічаєш людей які буквально з першого погляду стають рідними.І що найчудесніше - так це те що ця зустріч таки відбувається, попри відстань в тисячі кілометрів, різні країни, різні мови і те що ще два тижні тому ви не підозрювали про існування один-одного. І віднині ти знаєш що на іншому кінці світу є люди які раді будуть тебе бачити...
Друге чудо це те що цей зв"язок триватиме стільки скільки забажаєш, аби було тільки бажання знаходити способи для спілкування і можливості для нових зустрічей...і ані час, ані відстань насправді не є завадою

P.S. Схоже я вже розучилась думки українською висловлювати )))

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
25
предыдущая
следующая