хочу сюда!
 

Anna

37 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 34-47 лет

Заметки с меткой «миті життя»

Последняя проба пера.

Всем привет, я немного новенькая, здесь. Всем мира, здоровья и позитива. Недавно пересматривала свои архивы и наткнулась на одно свое эссе, которое так никто и не прочел. Однажды я написала его человеку, который был очень дорог и важен для меня. Сейчас хочу то сие произведение отпустить во Вселенную просто так, в память о своей прежней жизни. Все в мире где-то как-то взаимосвязано и не проходит не заметно. Создан 17.02.2012...

Когда ты пришел, была весна. Первая праздничная весна... Я заметила, как

чудесно звучит капель и пение птиц льется свирелями. Ты был моей мечтой и я самозабвенно поверила в нее. Ты разгадал меня. Ты просто мягко приотворил дверь в мою душу, и я сказала: «Незаперто»… Я знала, это будет лишь раз. Это была долгожданная, до заноз в сердце, до бешенного стука крови в венах, вымоленная на коленях… Это была она… моя любовь.

 

Когда я уходила, была осень - мучительно сладкий, хмельной и теплый день...

Ты был счастлив - звонко, неприкрыто, незамысловато, но так искренне!

Я случайно подглядела эпизод из твоего маленького личного семейного счастья. Не думала, что будет еще больно, но стало легче: я, наконец, отпустила...

Почему Тогдашняя Я не смогла выжить, не знаю, наверное, так

бывает при столкновении планет. Они разлетаются на мелкие осколки, рождаются новые небесные тела, которые блуждают в космосе.

Я блуждаю Без Тебя который год. Но мне спокойно и хорошо. Ведь Ты был у меня.

 

Я снова женщина-загадка, я - женщина-сюрприз, я думаю обрывочно, я живу на бегу, я спешу. Я не боюсь растратить нежность, но билеты проданы и вокзалы

забиты чужими людьми... Я больше не пишу грустных эссе, а мысли гулко отдаются где-то высоко, как из-под толщи воды.

Я сколько раз пыталась вытолкнуть из себя слова... может, и эта попытка смешна, сыровата и не слишком филигранна...

 

Я думаю о старых проблемах, новых платьях, трехцветной кошке утром сидящей на чьем-то окне…

Я думаю о милом мальчике, в глазах которого огромное обожание меня, ничем не убитое, почти первое... 

Я думаю о кремовых эклерах и японско-кремлевских диетах, я думаю о своих настоящих друзьях, которые бывают рядом, когда плохо,

я думаю о первом ощущении весны, которая скоро придет,

я думаю о жизни, в которой все не ново и кем-то уже пережито тысячу раз.

Я много думаю, но уже не о тебе. Я встречаю разных людей и иногда сравниваю их с тобой.

Я прощаю мужчин, дарю им себя, плачу по счетам, улыбаюсь, если кто-то говорит о любви.

Как смешны эти звуки по сравнению со столкновением планет...

 

Я больше ценю людей, искренние эмоции, добрые слова, я научилась компромиссам, я позволяю себе

иногда быть слабой. Я стараюсь не видеть тебя, пройти мимо, не улавливать в речи чужих людей твое имя,

не запоминать твои поступки, не слышать о твоих проблемах или радостях.

Я знаю, у меня получается...

 

Жуйка

Музика   приємно  огортає  м'якою   ватою   серце , радикально  відволікаючи   біль . Пульсує   під  ритм  Серця ...
Екран   своїм  сяйвом  вабить  Життєвіше   аніж  реальний  світ , даючи  Змогу  Забутися  від Холоду  Самоти.
Удари  крапель  дощу  по  шклу , п'яні  хрюкання  свиней  що  йдуть  із   хліва  (Бару)  , спрацьована  сигналізація   такого ж  самотнього  чийогось    авта , блимання  фар  - Осінній   вечір .


Скоро   інший  біологічний  "віртуал"  - сон   поглине  свідомість ,  Але  Шкода  покидати Цей   Світ   мереж


(далі  буде)

Отримання безкоштовних консультації (майже майстер-клас)

      Іноді в післяобіднє двогодиння спокій буває такий бажаний і дорогий. З нашими регулярними недосипами… Та саме в такий час днями судилася мені раптова "робоча поїздка". Перед нашим шефом замаячило на небосхилі золотисте "сонечко", покликало за собою. А вже він потяг за собою нашу невелику групку "глянути на об'єкт". От!!! Непереборна радянська звичка - скрізь ходити і ухвалювати рішення натовпом.angry Хіба не можуть один-два з'їздити, подивитися обсяг роботи, шо і кого брати? Мабуть то через ілюзорне відчуття, що відповідальність за прийняті рішення розподіляється на всіх присутніх. Хай там як, але чи ж дається людині вибір, коли говориться: "Ти, ти і ти". Та й Білл Ґейтс слушно сказав: "Між дупою і стільцем долар не пролетить". Підтягнувся і я до товариства.
      Зважаючи на вищеозначену обставину, на мою несхильність до світських передмов всяких ділових розмов, а також на те, що крім моєї були ще три голови, готові якось сприймати навколишню дійсність, моя увага категорично відмовлялася пускати у свій напівсон різний інформаційний мотлох. Лиш чекала на постановку конкретних задач персонально для мене в цій "афері". Тож зараз, коли я вирішив все ж зробити запис про цю життєву історію, багато деталей, на жаль, не пригадую. Зокрема, деталей що обговорювалися дорогою в автівці головного інженера тої організації, яка чомусь нами зацікавилася. Це щось на зразок приватного жека, що експлуатує кілька елітних багатоповерхівок, розкиданих десь у кам'яних нетрях столиці.
Нарешті придибкали в ту котельню, побачили "пацієнта". Ось такий (один з трьох) водогрійний промисловий газовий котел Viessmann. Ти ба, і що ж за ребус нам підкинули німці?!
questionquestionquestion  question
shocksmilehypnosis  unsmile


         
          Наче справжній гід музею, головний інженер провадить розповідь про свого підопічного, ми ж ходимо і оглядаємо з усіх боків це напіврозібране чудо техніки. Марка - якась з цієї лінійки. Потужність 6 МВт. Котел використовується для підігріву води в системі опалення. І звідси ж вода забирається у мережу гарячої води. Введений в експлуатацію, як і дім, 8 років тому. От у корпусі топки цього котла нещодавно з'явилася чергова тріщина (червоний штрих на фото). Цівка води виривалась під тиском 0,6 МПа (6 бар) з цієї тріщини. Що і було продемонстровано на відео у смартфоні головного інженера. За час, що її не помічали, цівка вимила чималу "печеру" у футеровці з якогось штучного мінерального матеріалу на дверцятах котла. Ми розгледіли не менше трьох місць заварки аналогічних тріщин (чорні штрихи), що втім не було відкриттям для того начальника. Навіть одна з тих заварок виконувалася вже за його керівництва.
         Наш шеф, як бувалий котельщик, так, між іншим, для себе, цікавиться, яка ж система хімводопідготовки живильної води. На що там той шеф каже, що нічого такого нема. Котел постійно підживлюється водою у стані "як є". З міського водогону тобто. Що, навіть не фільтрується? Ух-ти-ух-ти! А Ви знаєте, що туди йде з міською водою? Оооо! Він-то уявлення має. Більше того, 2 роки тому, коли він тільки приступив до відання цим господарством, в котельні не було навіть чергового-наглядача. Цитує своїх прогресивних папєрєдніків: "А для чого? Котельня ж працює повністю в автоматичному режимі…". І дає нам три олімпійські спроби вгадати: за той час хтось чистив котли і щось робив їм чи ні? Вау! Хіба таке буває? Ті люди parik  що, ніколи не чистили від накипу чайники в себе на кухнях? Та не кажіть…
        Отож, мотивуючись чи то життєвим, чи робочим досвідом, а може, ремонтом давнішої тріщини, він зініціював проведення профілактики котла, котра і була виконана, здається, в минулому році силами однієї спеціалізованої фірми. Акт про виконані роботи сторінок на 7 з великими кольоровими картинками був наданий нам для ознайомлення. З нього випливало, що шар мінеральних відкладень на стінках в середині котла перед очисткою становив до 163 мм (!!!). Тут не загубили кому? Може 16,3 мм? Ні, 163. shock О, боги!... Видно, використовувалося якесь ультразвукове обладнання для вимірювання товщин матеріалів, бо так точно було вказане те, чого не можна бачити.
       Очищення проводилося за такою-то процедурою. З допомогою якихось там іксових суперреактивів, екологічно чистих і тд.  Одна з картинок зображала чималу гірку дрібного ніби щебеню зеленкувато-бурого кольору. На другій – відро з мулистою жижею. Колор невимовний, рожево-бежевий. Якщо не знати, що то, схоже на полунично-шоколадний крем. Ось які скарби змогла добути та фірма з надр кам'яного кар'єра, на який перетворили нашого "пацієнта" роки "повністю автоматичного режиму"! В кінці значилося, що очищення котла підвищило його ефективність, про що свідчило зниження витрат газу на 35 %. Які результати! Ну, тут і морок навколо природи явища, схоже, розвиднівся…
       Але цікавимося далі. Паспорт котла, досить товстенький талмуд, містить детальний опис, будову, специфікації, комплект креслень топки і окремих деталей. З нього виясняється, що трубна дошка (деталь, що раз за разом тріщала) виготовлена зі сталі S235JR товщиною 8 мм. Труби 2-дюймові з стінкою 4 мм виготовлені з якоїсь сталі St. (з номером… я не знаю такого стандарта позначень, певно німецький DIN).
       Сталь S235JR відома. Вона містить 0,17 % вуглецю і близько 1 % марганцю. Тобто у звичній вітчизняній маркіровці це сталь 20Г. Пізніше, вже у себе, подивилися в мережі хімсклад трубної сталі St. (з номером). Після переводу на звичну марку вона може бути записана як сталь 10 чи 15. Рядова вуглецева сталь, без легуючих. З подібних сталей роблять вуличну і побутову всячину: огорожки, поручні, МАФи, навіси... Тут вже "історія хвороби" для всіх стала гранично ясною. І банальною…
         [ Перегрів металу... ]

         Поки, шеф чекав завершення прикінцевого обміну враженнями та міркував, що просити за нашу "екскурсію", перед його ясним взором виник бланк типового договору… Опп-па-чки!!!!… А хіба не... Ні, це виключено, ми з готівкою не працюємо, не дозволяється, тільки укладання договору і безнал.
        Дивна оказія, зазвичай в приватників все по-іншому. В простішій ситуації нас влаштувало би, як мені уявлялося, гривень 600 на всіх. А якби суму скруглити до 1000, як собі мислив шеф, то й взагалі жир...  Хіба погано для копійки, піднятої на рівному місці? Відвезли-привезли. "Розбір польотів", дослідження органолептичним методом і лекція про елементарні речі… Коли ж укладати договір, сумма автоматом подвоюється на величину накладних витрат. І одразу ж ми вгрузаємо в болото якихось зайвих незрозумілих порухів, марудної метушні, ну і відстрочки в отриманні винагороди у тиждень або і два. "… але не в тім
моя печаль".boyan Біда, що наша організація не укладає договорів на суму меншу еквівалента $ 1000 (ось тому й "опп-па-чки"). Коли ж десь світить отримати менше, є другий шлях - через укладання контрактів сторонніх залучених працівників з "дружньою" приватною організіцією того ж профілю, що ми, але яка згодна укласти договір з нашим клієнтом на вказану їй суму. Як правило, така організація завжди знаходиться. Але цього разу шефа чекало cry повне розчарування: Шо? 1600 грн? Ви шо, серйозно? omg Ну, це якось…ммм… непристойно навіть… Ну, шо це таке, хоча б тисяч 5 давайте.
         Варіантів не дано, дзвонить він наступного дня там тому директору:  так і так…... callтому і договір на суму 5000. Але замість короткої відповіді букв набагато більше: …. ой, Ви знаєте, сьогодні-завтра я планую нараду, де буде вирішуватися і питання про котел… запросимо повноважних представників власника будинку (ну, тобто хто вирішує питання фінансів)…все розкладем по полицях…  коли буде щось ясно, я Вам зателефоную… так-так… як тіки, так зразу… Дні минають, але, собака, мовчить телефон…rofl Хоча вже після дзвінка (було при мені) і красномовної паузи у шефа прохопилося: umnik щось мені здається, за 5 тисяч нас відішлють нах аби ми самі читали свій Акт… rofl  От же ж!!! Мудра людина все бачить наперед…
          Що ж, буває, те золотисте "сонечко" часом зраджує. Мені чомусь від того зовсім не прикро. І не шкода, як у перший момент, перерваної сієсти на руках, складених на столі. Навіть саме з таким поворотом подій я і подумав, чи не варто, щоб ця весела історія потрапила у який-небудь для неї призначений аннал. Ось вона і тут.
          Будьте благословенні, комунальники! Ви не винні, що так розважливо відхилили наше, вимушено нескромне прохання. Ні, просто так розпорядився один всюдисущий і вічний старий насмішник. Цивілізаційний суспільний чи не знаю який там ще Бог Абсурд. Ми ж то знаєм, він є.
          Ну, а читачам, що пробіглися по буквах аж до цеї межі, яскравого світла у ваших погожих днях, і тепла - в оселях та серцях! Бажаю! smile

11.X.2016 lol
P. S.: Старому так сподобалося бути героєм чиєїсь писанини, що Він зажадав продовження. Крім того, Він вважав за потрібне поставити на місце простого смертного, котрий тут мав зухвалість уявити, що розгадав Його криву беззубу либу. От і ідея замітки, і назва – все шкереберть! І ще трохи жовто-гарячого веселого вогню в наш сірий жовтень…
Після більш як тижневих мук пан директор нарешті розродився договором. rofl На 5000!!! Сказав, що це було не легко. rofl rofl rofl  Та ясно. Спробуй, поясни доладу, що можна "наконсультувати" хвилин за 40 на 5000. Цю сцену вистави можна собі тільки уявляти. Але певно хтось вирішив, що "ділова репутація" дорожча… Агов, хлопці, т а хто ж думав зазіхати на репутацію таких хазяйновитих управителів. Навпаки, за вас вже почали забувати, а якщо і думати, то в контексті того, як же ж наступного разу подолати той "крах босякам", коли вони в змозі знайти, а не в змозі забрати справедливо зароблену копійку. Ну, що тут скажеш наостанок? От щастить нам працювати з нашими кращими людьми sila , що з честю можуть виходити з будь-якої дражливої ситуації! Ну, справді наш щирий непідробний вам респект (салюти, феєрверки, гарматний залп тричі)!!! applause Але на майбутнє ви б, може, подумали щодо готівки… Ну, (хоч товчіть мене головою об стіну) якось воно раціональніше, чи що… Ох…rofl

Викладачі теж люди :)

І звістка про те що пари сьогодні відміняються радує їх не менше ніж студентів :)

Дивні люди (2)

В зв"язку зі зміною місця проживання і завершенням ремонтної епопеї я активно розхламляюсь. Щось просто виношу до смітника чи пердаю на благочинність, а те що ще в нормальному стані віддаю переважно через ЖЖ-співтовариство "Віддам даром". І не перестаю дивуватися людям.
Те що на ті речі які я вважаю відвертим непотрібом (на кшталт радянських фарфорових статуеток чи кришталевих салатниць) вишиковується черга ще якось можна пояснити. Але чого при цьому за працюючою! сучасною праскою так ніхто і не доїхав я не можу аж ніяк зрозуміти.
Друга дивина - те що щонайменше половина людей які моніторять це співтовариство ні разу не бідні. І забирати речі неодноразово приїзджали на недешевеньких джипах. Причому в деяких випадках це був ну геть зовсім непотріб - старе кухонне начиння, ремонтні залишки які ні туди ні сюди і їх навіть батьки на дачу не захотіли. Ну і по вартості він мабуть був дешевшим ніж бензин витрачений на поїздку.

Обломчик...

Зайшла я сьогодні по дорозі пошопитись, і зимову куртку треба, і осінню, і пару светриків не завадило б. Ще й акція 3+1 (три береш, четверте дарують). Хлопчик побачив що я багато чого беру, прибіг, помагає, розказує що попадає в акцію, що ні, розміри підбирає.
Вибрала, приходжу на касу, пробивають, я дістаю картку..."Ой у нас термінал не працює. Може ви знімете в банкоматі (ага, щаз, в приватівському з комісією 5%)? Може ми вам лишимо до завтра?" Хлопчик сильно так розстроївся, там сума була пристойна і очевидно йому б якийсь бонус пішов.
Але не поталанило, магазин дальній, я там була у інших справах, вдруге туди їхати не готова. Як і тягати з собою готівку. Саме цікаве що я сама не сильно розстроїлась - основний кайф повибирати-поміряти я зловила, а якщо річ "моя" то я її і десь в іншому місці найду неодмінно.

Сонце під вікном

Я люблю всі пори року, за однієї умови - мені потрібно сонячне світло.
Цьогорічний похмуро-дощовий вересень мене добряче вибив з колії, я аж сама була вражена, зазвичай до такого стану я доходжу лише після переходу на зимовий час.
Але в жовтні я прокинулась. Так само як зазвичай я прокидаюся у грудні, з першим снігом, який "підсвічує" навіть вночі.
В дитинстві мені у вікна заглядав каштан. Ви ще пам"ятаєте, що каштани мають ставати жовтогарячими восени, а не брудно-коричневими? Одного осіннього ранку я прокидалася від того що він прямо світив мені у вікно.
І колір був саме "жовтогарячий", не жовтий, не золотий. Здавалося що він не тільки світив, а й грів, попри хмарне небо і ранкові тумани.
А зараз мені підсвічують у вікна жовтогарячий клен і горіх.
Звісно це протриває недовго, листя опаде і прийде похмурий листопад з переводом годинника. Але цих кількох тижнів теплого світла має вистачити протриматись до першого снігу...

Дощове

Два кілограми польських за годину можуть навіть примирити з дощами :)

Граматичне

Регулярно зриваючи з дверей під"їзду всілякі об"яви звернула увагу на те що за останні кілька тижнів не зустріла жодної об"яви без граматичних помилок. Спочатку посміялась, подумала збіг, потім почала уважніше читати - таки так і є, в кожній об"яві щонайменше одна помилка, а то і більше. То квартири "Снимаю и здаю" то потрібен охоронець в "Харковском раене". 
Якщо вже так всі рвуться писати російською, то хоч би перевірку в ворді включали...
Інше питання чому обов"язково треба клеїти об"яви на під"їзд при наявності в 2 м спеціальної дошки для об"яв?.

...

Одне з найбільших чудес життя для мене, це коли ти зустрічаєш людей які буквально з першого погляду стають рідними.І що найчудесніше - так це те що ця зустріч таки відбувається, попри відстань в тисячі кілометрів, різні країни, різні мови і те що ще два тижні тому ви не підозрювали про існування один-одного. І віднині ти знаєш що на іншому кінці світу є люди які раді будуть тебе бачити...
Друге чудо це те що цей зв"язок триватиме стільки скільки забажаєш, аби було тільки бажання знаходити способи для спілкування і можливості для нових зустрічей...і ані час, ані відстань насправді не є завадою

P.S. Схоже я вже розучилась думки українською висловлювати )))

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
25
предыдущая
следующая