Витяг з книги спогадів колишнього сталініста, а згодом радянського дисидента генерала Петра Григоренка "В подполье можно встретить только крьіс".

Трухин был казнен одновременно с Власовым, о чем было сообщено в центральных советских газетах 2 августа 1946 года в разделе "Сообщение ТАСС". В 1959 году я встретил знакомого офицера, с которым виделся еще до войны. Мы разговорились. Разговор коснулся власовцев. Я сказал:

 - У меня там довольно близкие люди были.

 - Кто? - поинтересовался он.

 - Трухин Федор Иванович - мой руководитель группы в академии Генерального Штаба.

 - Трухин!? - даже с места вскочил мой собеседник, - Ну, так я твоего воспитателя в последнюю дорогу провожал.

 - Как это?

 - А вот так. Ты же помнишь, очевидно, что когда захватили Власова, в печати было сообщение об этом и указывалось, что руководители РОА предстанут перед открытым судом. К открытому суду и готовились, но поведение власовцев все испортило. Они отказались признать себя виновными в измене Родине. Все они - главные руководители движения - заявили, что боролись против сталинского террористического режима. Хотели освободить свой народ от этого режима. И потому они не изменники, а российские патриоты. Их подвергли пыткам, но ничего не добились. Тогда придумали "подсадить" к каждому их приятелей по прежней жизни. Каждый из нас, подсаженных, не скрывал для чего он подсажен. Я был подсажен не к Трухину. У него был другой, в прошлом очень близкий его друг. Я "работал" с моим бывшим приятелем. Нам всем "подсаженным" была предоставлена относительная свобода. Камера Трухина была недалеко от той, где "работал" я, поэтому я частенько заходил туда и довольно много говорил с Федором Ивановичем. Перед нами была поставлена только одна задача - уговорить Власова и его соратников признать свою вину в измене Родине и ничего не говорить против Сталина. За такое поведение было обещано сохранить жизнь.

 Кое-кто колебался, но в большинстве, в том числе Власов и Трухин, твердо стояли на неизменной позиции: "Изменником не был и признаваться в измене не буду. Сталина ненавижу. Считаю его тираном и скажу об этом на суде". Не помогли наши обещания жизненных благ. Не помогли и наши устрашающие рассказы. Мы говорили, что если они не согласятся, то судить их не будут, а запытают до смерти. Власов на эти угрозы сказал: "Я знаю. И мне страшно. Но еще страшнее оклеветать себя. А муки наши даром не пропадут. Придет время и народ добрым словом нас помянет". Трухин повторил то же самое.

 И открытого суда не получилось, - завершил свой рассказ мой собеседник. Я слышал, что их долго пытали и полумертвых повесили. Как повесили, то я даже тебе об этом не скажу...

 И я невольно подумал: "Прости, Федор Иванович".

 Но это был уже 1959 год. Я уже многое успел передумать о власовском движении. Начал я думать о нем как только узнал. Сначала не поверил. Подумал: немецкая провокация. Лично с Власовым я знаком не был, но знал его хорошо. Запомнился 1940 год. Буквально дня не было, чтоб "Красная Звезда" не писала о 99-й дивизии, которой командoвал Власов. У него была образцово поставлена стрелковая подготовка. К нему ездили за опытом мастера стрелкового дела. Я разговаривал с этими людьми и они рассказывали чудеса.

 Вторично я услышал о Власове в ноябре 1941 года, когда его 20-ая армия отвоевывала занятый немцами подмосковный Солнечногорск. Снова о нем говорили как о выдающемся военачальнике. Такие же отзывы приходили о нем и из-под Ленинграда, когда во главе 2-ой ударной армии он начал наступление в лесисто-болотистой местности, нанося удар во фланг и тыл немецкой группировке, осадившей Ленинград.

 Не вязалась эта фигура у меня с образом изменника родины. Провокация! говорил я себе. Но... сведения подтвердились. Власов с помощью немцев создает из военнопленных Российскую Освободительную Армию (РОА). Встал мучительный вопрос: Почему?! Ведь не какой-то выскочка - кадровый офицер, коммунист, чисто русский человек, выходец из трудовой крестьянской семьи. И сердце болело. Потом я узнал, что Трухин - начальник штаба РОА. Новой боли это не прибавило. Трухина я ценил не очень высоко. Его участие во власовском движении я считал закономерным: приспособленец. Но тут новый удар. Заместителем у Трухина полковник Нерянин Андрей Георгиевич.

 Нерянин мой сокурсник по академии Генерального Штаба. А Нерянина я знал по-особому. Очень серьезный, умный офицер, хорошо схватывает новое, не боится высказать свое мнение и покритиковать начальство. Его выступления на партсобраниях носили острый и деловой характер. Часто бывало так, что либо он поднимал острый, злободневный вопрос, а я выступал в поддержку, либо наоборот. Наши друзья называли нас парой бунтарей.

 В тактике он был авторитет для всех его сотоварищей; политически он был одним из наиболее подготовленных. На семинарах высказывал независимые суждения. Был довольно основательно начитан в философских вопросах. И вот этот человек, которого я брал себе за образец, оказался тоже во власовском движении. Я так знал этого человека, что никто не мог бы убедить меня, что он пошел на этот шаг из нечестных мотивов. Он, может, и ошибается, думал я, но у него не может не быть убеждения - честного и, с его точки зрения, благородного. Но что же это за убеждение?

 В общем, Нерянин меня заставил думать. Когда верхушку РОА казнили, мысли мои стали еще тревожнее. Если они изменники, то почему их судили закрытым судом? Ведь такие преступления выгодно судить на народе. Здесь что-то не так, говорило мое сознание. Однако фактов у меня не было. Все строилось на логических суждениях. Только оказавшись в эмиграции, я добрался до истории власовского движения и смог понять всю его трагичность и безысходность.

 Но это все было потом.

Рублю 55! С юбилеем тебя, Рубль! Пора на пенсию ... 

как впоследствии оказалось этот мирный русский офицер уволился из рядов вооруженных сил РФ как раз в тот момент, когда его задержали с мирным боекомплектом (нужно сообщить ему эту новость, а то он до сих пор не знает) ...
и еще новость, вести переговоры с укропами о возвращении русского офицера Россия не будет, потому, что Россия своих не бросает никогда ...

Русскоязычный Бандеровец

Количество убитых очень большое, многие

...в Москве Лукашенко вынесен смертный приговор, поскольку вслед за самолетами в Беларусь будут переброшены российские сухопутные войска. С помощью этих войск, по крымскому сценарию, Лукашенко будет свергнут.

детальніше тут

«Ядерна загроза» РФ або кому Путін зібрався показувати «кузькину мать»

Ми вже повідомляли про те, що простежуються певні тенденції з боку Росії щодо ймовірного завезення до окупованого Криму ядерного озброєння. Подібні дії країни-агресора не можуть залишитися непоміченими. Не зайвим було б відмітити, що зброя масового знищення у будь-якому випадку є фактором не лише підвищеної небезпеки у мирний час, але й досить дестабілізуючим у час, коли проти України ведеться неоголошена війна, а анексована територія використовується, чи може бути використана у якості плацдарму для тих чи інших агресивних дій.

Отже, за оперативними даними 23 квітня в генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону пролунав тривожний дзвінок. За словами того, хто телефонував, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим через залізничну станцію м.Ростова імовірно в бік Кримського півострова прослідувало кілька вагонів зі знаком «Ядерна небезпека». За словами жителів півострова, подібні вантажі неодноразово були помічені на території окупованої автономної республіки.

Таким чином, військові експерти не виключають можливості транспортування військовими РФ на Кримський півострів ядерних боєголовок для пересувних ракетних комплексів.

Зрозуміло, що ймовірна присутність російської ядерної зброї в Криму, як свого часу радянської – на Кубі, може становити потенційну загрозу не тільки Україні, яку, згідно з міжнародними домовленостями Росія повинна захищати, що сьогодні виглядає частиною театру абсурду. Така ситуація може стати загрозою також і Європі, частині країн Близького і Середнього Сходу.

Якщо російський вантаж насправді є ядерним озброєнням – з ким же уряд РФ зібрався воювати з її використанням?! З Україною, яка добровільно від такої зброї відмовилася в обмін на гарантії безпеки, які, до речі, сьогодні є досить непевними? Але в такому випадку постраждає не тільки «Київська хунта» але й «исконно русские» жителі так званих ЛНР і ДНР, яких Володимир Володимирович намагається «захищати». Цікаво, що з приводу такого «захисту» скажуть жителі Луганської та Донецької псевдореспублік?

А як загроза спрямована до країн, де на думку Путіна «утискають права росіян», зокрема, наприклад, до тієї ж Туреччини, де Російська Імперія споконвіку цікавиться  територіями, які сьогодні належать курдам, або до Ірану, де, незважаючи на зовні дружні відносини, комуністична партія все ж таки знаходиться в підпіллі? Згадуючи збройне захоплення Криму, агресію Росії щодо Грузії і т.ін., подібні сценарії вже не здаються вигадками хворобливої уяви.

Нам залишається тільки гадати, хто може стати потенційною жертвою надалі. Приклад збитого малайзійського пасажирського «боїнга», на жаль, змушує загадати «мавпу з гранатою»… Бо ж наразі невідомо, що саме спаде на думку «великому збирачеві російських земель». А ми тим часом продовжуємо чекати, коли «великі світу цього», сидячи у комфортабельних кріслах вкотре висловлять «крайню заклопотаність».

 Андрій Галат, Костянтин Кіненко,

Спеціально для Інформаційно-аналітичного центру.

Ой Ваня, давят сыр бульдозером,
Канал "Россия" говорит.
Страшней, чем передачи с Познером
И Якубович Леонид.

Сказали, Путин дал приказ,
И сразу тут сыров Камаз.
И мне б головочку в запас
Вот пи...ас.

Послушай, Зин, не трогай Путина,
Какой ни есть - а президент.
Сама глупа и не обучена,
Не понимаешь прецедент.

То с Украины все сыры,
Бандеровские трансжиры,
Везут данайские дары,
Хох-лы хитры.

Ой, Вань, смотри - салями Кракова,
Сказали будут зажигать.
Да я почти уже заплакала
Ну как так можно, вашу мать!

А мы их ели, помнишь, Вань,
Не то что нынешняя дрянь,
Ну что отстань, опять отстань
Обидно, Вань.

Мы, Зин, с тобой не в Каталонии,
Там за границей все враги.
А гадость жрем из экономии,
Пока и эту не сожгли.

Нас всех хотят поработить
Заставить есть и бросить пить,
И камамбером отравить,
Его итить.

Ой, Вань, гляди-ка - нектаринчики,
Нет, я ей богу закричу.
Не то что в нашем магазинчике,
Я, Вань, такие же хочу.

А их оставили там гнить,
Потом давить или палить,
Ну как с такими Ваня жить?
Пора валить.

Уж ты бы лучше помолчала бы,
Куда валить? Кто нас возьмет?
Меня твои достали жалобы,
Я настоящий патриот.

В гробу я видел твой хамон,
А вместо виски самогон.
Устроим всем Армаггедон
Нас легион!

Ой, Вань, умру от депутатика
Смотри как вертится, нахал.
Вещает, наша будет Арктика,
И Путин всех переиграл.

Сказал, что встали мы с колен,
И что еда - лишь прах и тлен.
Пока крапива есть и хрен,
Не сдастся в плен.

— Ты, Зин, на грубость нарываешься,
И всех обидеть норовишь!
Тут за день так накувыркаешься...
Придёшь домой — тут ты нудишь!

Ну, и меня, конечно, Зин,
Всё время тянет в магазин,
Но я как честный гражданин,
Ввел карантин!

Алексей Железнов

 

[ Читать дальше... ]

У цьому огляді зібрано Топ-10 фейків російської пропаганди, які поширювалися у 2016 році. Звісно,  список російських фейків не обмежується десяткою, представленою в цьому аналізі, і ви легко можете додати свої варіанти й доповнити перелік з 10 до 100+.

Третій рік війни з Україною Росія продовжує витрачати мільярди доларів на рік на пропаганду. Особливу роль відіграє тут продукування неправдивої інформації — фейків. З огляду на те, що на українців вигадки й маніпуляції російських пропагандистів уже давно перестали діяти, головна мішень – внутрішній споживач, тобто, росіяни. Вкиди допомагають російській пропаганді підтримувати рівень ненависті до України, створити псевдонаціональну ідею, «з’єднати російський народ», популяризувати збочені цінності «російського світу» і кричати про загниваючий Захід. Відвертий маразм перестане спрацьовувати лише тоді, коли підніметься загальний інтелектуальний рівень жителів Росії та більшість зможе критично ставитися до інформації зі ЗМІ.

Список найбільш «яскравих» російських фейків минулого 2016 року:

1) «Укропи» заживо закопали «ополченця».

Щоб підкреслити жорстокість українських «карателів», російські пропагандисти вкинули в соцмережі постановочне відео, на якому чоловіки у військовій формі, нібито ЗСУ, кидають чоловіка в яму, а потім засипають землею. Для реалістичності вкраплення української мови: «Ще не здох… тримай». А як надгробок безпощадні «укропи» поставили табличку «сепар». Дивно, чому ще кров розіп’ятого хлопчика не потрапила в кадр. Фейкове відео з радістю поширили канал міноборони Росії «Зірка» і РЕН-ТВ.

2) Rammstein – «прибічник Путіна»

Російська пропаганда поширила інформацію про те, що соліст групи Rammstein Тілль Ліндеманн палкий фанат Володимира Путіна.

Мовляв, тому Тілль і одягнув футболку з портретом Путіна. Насправді на футболці Тілля було зображено череп. «Комсомольська правда» пішла далі, опублікувавши фейкову фотографію в статті «Соліст Rаmmstein: Навіть Ангела Меркель не може похвастатися такою популярністю, як Володимир Путін», де вся цитата Тілля вигадана від першого до останнього слова – співак повідомив, що такого не говорив.

Пропагандисти так розізлили Тілля, що публікація у виданні Bild так і називається «Я став жертвою путінської пропаганди».

 3) Пропагандисти телеканалу «Росія 1» видали дівчину в залі суду, де проходить допит Віктора Януковича, за замміністра МВС Анастасію Дєєву.

Підкинути випорожнення на вентилятор пропагандисти можуть і просто так, якщо сильно захочуть. Вибрали на відео будь-яку дівчину в окулярах, як Анастасія Дєєва (окулярів достатньо, більше схожості не потрібно, і так «піпл схаває», за логікою пропагандистів), і вуаля – є привід розповісти про інтимну фотосесію скандального заступника міністра МВС України.

«Жвавіше обговорюють появу в залі суду заступника Авакова. У ході трансляції в кадр справді потрапляє ось ця блондинка в блузці. І той факт, що Анастасія Дєєва в блузці, вже сам по собі цікавий. Інтернет знає Дєєву в іншому вигляді. Це та сама Дєєва, яка у відомстві Авакова відповідає за євроінтеграцію – ну а за що ж іще. І всім своїм виглядом демонструє близькість до вільної Європи», — прокоментував пропагандист.

4) Авіаносну групу ВМФ РФ проілюстрували фотографією ВМФ США.

У російських ЗМІ вдавалися й до графічних маніпуляцій, намагаючись додати потуги вітчизняному флоту. Так, групу кораблів ВМФ РФ на чолі з ганебним задимленим авіаносцем «Адмірал Кузнецов», що увійшла в протоку Ла-Манш, російські ЗМІ проілюстрували фотографією авіаносної групи ВМФ США. Забавний фейк, який висміяли у соцмережах, додав трагізму «коптінню» російського флоту.

 

5) ФСБ у Криму видали страйкбольну зброю за бойову. Сфабриковане звинувачення.

Активно у своїй роботі використовує фейки і російське ФСБ за підтримки ЗМІ.

Так, у листопаді 2016 InformNapalm оперативно розкрив фейк оперативної зйомки ФСБ, у якій силовики в окупованому Криму видали страйкбольну зброю за бойову і це стало причиною затримання і позбавлення волі українських експертів.

У фейку незграбно сфабрикували навіть деталі —  пара пакетиків з написом «Перець червоний», щоб самому недалекому російському глядачеві донести, що «шпигуни-терористи» з України. Звісно, без «важкої артилерії» із «візитки Яроша» в сюжеті теж не обійшлося.

6) Троє біженців ґвалтували 13-річну російськомовну дівчинку протягом доби в Німеччині.

Ось таке відео поширювали на російських каналах. Берлінська поліція чітко заявила: «За результатами розслідування, не було ні викрадення, ні зґвалтування». А взагалі, добре, що пропагандисти в сюжеті хоч не розіп’яли дівчинку по аналогії з відомим фейком про розіп’ятого хлопчика.

7) Кисельов показав підроблене посвідчення дивізії СС «Галичина».

У Дмитра Кисельова немає жодного випуску, у якому він би не збрехав, нахабно і цинічно. Але особливо кострубатим вийшов ефір, де він у руках показує нібито аусвайс. Але в документі, який демонструє пропагандист, на фото зображено не того чоловіка, про якого говорив Кисельов, текст написаний сучасним шрифтом Times New Roman, німецькою мовою з помилками, характерними для перекладу в Google-перекладачі. І вишенька на торті: цитата з Гітлера – слова, які він не казав.

8) Сюжет про «поганий Євросоюз» і потребу взаємодіяти з Росією на основі повністю вигаданих слів французів, у яких брали інтерв’ю.

Французький канал Canal+ не полінувався і розібрав детально весь пропагандистський сюжет «Росія 24» про євроскептиків у Франції, а також відшукав усіх, у кого взяли інтерв’ю російські пропагандисти. Виявилося, що слова французів не те що неправильно перевели, а свідомо приписали їм те, що люди взагалі не говорили.

9) Журналіст Укрінформу Роман Сущенко – «шпигун і диверсант».   

В інтернеті є статті, які писав журналіст, працюючи у Франції, деякі – з негативом у бік Путіна і псевдореспублік. Приїхав у Москву до родичів, його оперативно «запакувала» ФСБ. Та жодних доказів, що Роман Сущенко якось збирав таємну інформацію про збройні сили РФ, ніхто не надав. Ще один заручник путінського режиму, якого взяли, щоб можна було його обміняти на когось «зі своїх» і мати вагу в переговорах.

10) Російських спостерігачів не пустять на американські вибори

Газета «Ізвєстія» опублікувала брехливу статтю «Російських спостерігачів не пустять на американські вибори». Цю ж статтю підхопили інші пропагандисти, наприклад, Russia Today – «United States bars Russian monitors from presidential polls – elections commission». І вершина розкрутки фейку – представник МЗС РФ коментує цей псевдоінфопривід, максимально легалізуючи фейк. Насправді російських спостерігачів не допустили лише в трьох штатах, у двох з них не допустили б спостерігачів з будь-якої іншої країни світу.

Це лише верхівка айсберга всієї брехні, яка є основою комунікації російських ЗМІ. І не треба витрачати час на викриття всіх фейків – українці давно вже виробили до них імунітет. Та ніколи не буде зайвим публічно висміяти, як російські пропагандисти годують своїх громадян дезінформацією.

Боротися з російською пропагандою такими ж методами й гнатися за її масштабами, виділяючи мільйони на контрпропаганду, марна річ. Відповідь України має бути асиметричною – реальні перемоги на воєнному фронті, реальне підвищення рівня життя, реальні реформи, реальні зміни в українській культурі і под.

---

Джерело

Матеріал до публікації підготував  блогер, політичний оглядач Олексій Мінаков