Іноземні судна, які заходили в закриті порти Криму, виключають із Регістру судноплавства та позбавляють права ходити під прапорами деяких держав. Чим ризикує судно без прапора, як приховують заходження у кримські порти та як реагує Україна на порушення своїх кордонів.

Депутат російського парламенту Криму, проросійський політик і громадський діяч Сергій Шувайников стверджує, що ситуація з екологією Криму як була плачевною, так і залишилася. На його думку, тільки у 2019 році Мінприроди Криму перейнялось проблемами екології і почало розробку "Стратегии экологической безопасности Крыма", коли до кінця каденції влади залишилося менше року.

Найбільш болючими екологічними проблемами для кримчан Шувайников вважає нерекультивовані сміттєзвалища у степу, передгір’ї та на Південному березі Криму, відсутність якісних каналізаційно-очисних споруд, системне забруднення прибережної смуги і води у курортних містах, а також знищення величезної кількості повноцінних дерев у районах спорудження траси "Таврида".

За статистикою кожний мешканець Криму – і старий, і малий – за рік викидає понад 350 кілограм твердих побутових відходів. Це не рахуючи того сміття, що його у курортний сезон залишають за собою приїжджі (6 мільйонів приїжджих було у 2013 році, 3-3,5 мільйона у 2019 році).

Населення Криму у 2019 році – 1,9 мільйона. Легко порахувати, скільки побутових відходів за рік підлягає утилізації – порядку 1,1-1,2 мільйона тонн.

До того ж, існують і комунальні та промислові відходи, переважна більшість яких теж підлягає утилізації, і яких значно більше в перерахунку на одну людину – 5-6 тонн на рік.

Технологія поводження з відходами зрозуміла і для школяра: 1) зібрати, 2) вивезти, 3) переробити, 4) утилізувати 5) рекультивувати.

Але виявилось, що вже по першому пункту є значні труднощі. Тільки у Сімферополі для збору сміття на кінець 2019 року не вистачало більше тисячі контейнерів, а також сотень двірників, які не бажали працювати за зарплату на третину меншу, ніж в середньому в Росії.

Проблему з контейнерами для побутових відходів окупаційна влада обіцяє вирішити у 2020 році хоча б у Сімферополі. З вивозом сміття, як запевняють мери Сімферополя і Севастополя, проблем не буде.

Проблемами Криму, які не тільки не були вирішені з моменту анексії, але набули за останні роки ще більш загрозливих масштабів, стали переробка і утилізація відходів та рекультивація полігонів для твердих відходів.

На сьогодні обсяг накопичених побутових та комунальних (!) відходів на всіх сміттєвих полігонах Криму досяг 55 млн.куб.м – по 27 кубометрів на одного кримчанина.

Питання переробки сміття з моменту анексії Криму залишалось поза увагою влади. Так і не розпочато в промислових масштабах процес вилучення зі сміття вторинної сировини, хоча керівник проекту "Стоп.Хлам.Крым" Сергій Дубовик стверджує, що така програма вже працює з 1 січня 2019 року, і що починається спорудження сміттєпереробних заводів, на що Уряд Росії виділив 1,2 млрд. рублів.

Російський глава уряду Криму Юрій Гоцанюк розповів представникам ЗМІ, що у 2020 році в рамках національної програми "Экология", затвердженої на засіданні Уряду РФ, у 2020 році реалізується п’ять регіональних проектів, що вже у 2024 році частка твердих комунальних відходів, направлених на переробку, складе до 60%, а частка ТКВ, направлених на утилізацію, складе до 36%.

Та місцеві екологи справедливо вважають, що товариші Гоцанюк і Дубовик видають бажане за дійсне, що це спроба забезпечити населення рожевими окулярами.

Так, є національна програма "Экология", в рамках якої до 2024 року передбачається рекультивація 8 полігонів ТКВ. Не спорудження нових полігонів, не будівництво сміттєпереробних чи сміттєспалювальних заводів, а рекультивація переповнених полігонів ТКВ.

Зі свого боку, російське міністерство ЖКГ Криму ініціювало громадське обговорення проекту територіальної схеми поводження з відходами, який передбачає будівництво до 2024 року 10 сміттєперевантажувальних станцій з системою сортування та двох автоматизованих сміттєсортувальних комплексів. Та обіцяти не означає оженитись.

Проблема сміття, мабуть, наймасштабніша в Криму. Від не перероблених відходів страждають не тільки курортні міста. Сімферополь поступово перетворюється в одне велике сміттєзвалище.

Місцеві мешканці скаржаться, що на околицях міста практично не залишилось чистих галявинок для пікніків, а у лісах та гайках, та на узбіччях автодоріг утворюються стихійні звалища. Аналогічна проблема і у самому місті.

Давайте поглянемо пильніше, як реально втілюється у життя справа звільнення Криму від сміття.

Єдиний законний полігон для сміття у Севастополі – "Первомайский" функціонує з порушеннями. Шари сміття не пересипаються ґрунтом, внаслідок чого полігон перетворився у банальне звалище і став однією з причин потрапляння Севастополя майже на самий низ російського екологічного рейтингу – 73 позиція з 85.

Сміття і відходи з Сімферополя ще з радянських часів вивозили на полігон "Каменка", які було організовано без дотримання санітарних норм, бо полігон вважали "тимчасовим".

Здавалося б, у 2017 році мала закінчитись неоголошена війна між жителями села Каменка і місцевою владою за закриття полігону, коли звалище офіційно закрили. Але влада дозволила звозити на звалище будівельне сміття. А вже під виглядом будівельного сміття на звалище продовжували звозити побутові відходи.

У 2018 році завезення сміття все ж припинили та виділили 1 мільярд рублів на рекультивацію полігону. Провели тендер, і рекультивація розпочалась.

Але коли встановили огорожу, виявилося, що рекультивувати збираються не весь полігон, а тільки частину. Хай вже так, але з’ясувалось, що міністерство ЖКГ Криму на полігоні "Каменка" розпочало будувати сміттєпереробний комплекс. І знову з порушенням норм. І знову протести населення.

Тільки мешканці села домоглися від Аксьонова заборони на вивіз сміття на полігон, як у 2020 році довелося знову виходити на акції протесту, бо замість сміттєпереробного комплексу міністерство вирішило побудувати станцію для перевантаження сміття на семи гектарах. І знову з порушення норм.

Проблема сміття виходить далеко за межі двох найбільших міст. Глава адміністрації Ялти Іван Імгрунт повідомляв про гнітючий санітарний стан міста, а ситуацію зі сміттям назвав кричущою.

Рекультивація полігонів ТКВ у Сімферополі, Керчі, Старому Криму, Алушті, Саках мала бути розпочата ще у 2016 році і закінчена у 2018. Потім завершення рекультивації перенесли на 2020 рік, а тепер розмова йде про 2021-2022 рік. Коротше кажучи, за чотири роки завершили рекультивацію полігону тільки у Саках.

Рекультивацію двох закритих звалищ – у Судаку і Білогірську – у 2022 році мають тільки розпочати. І це при тому, що за останні два роки площа Білогірського полігону поблизу села Тургенево зросла майже в десять разів. І буде ще зростати, оскільки згідно з проектом полігона він ще на 40 відсотків не заповнений.

До речі. Свого часу на Тургенівському полігоні було розпочато модернізацію. Там почали вибирати з відходів цінні фракції, органіка пішла на переробку, встановили електростанцію, яка працювала на газі, що його виділяло сміття; розпочалася рекультивація полігону. І що ж? У 2017 році – розповідає професор екології, президент Кримської академії наук Віктор Тарасенко – прийшли хлопці в камуфляжній формі від Білогірського заводу будівельних матеріалів і викинули компанію "Інсайт-2007", яка там працювала.

Всього на території Криму екоактивісти нарахували понад 700 полігонів і звалищ – і санкціонованих, і несанкціонованих; і це мова йде тільки про крупні об’єкти. Якщо ж рахувати всі звалища, то, наприклад, тільки на території Ялти нарахували 103 нелегальні звалища. На території Севастополя було виявлено 1515 нелегальних звалищ, 663 з яких вдалося ліквідувати силами мешканців міста. А в травні 2019 року природоохоронна прокуратура заявила, що тільки за рік в місті утворилося 4,5 га будівельних звалищ.

Недбалість окупаційної влади щодо проблеми з накопиченням сміття на півострові ставить під загрозу здоров’я мешканців всього Криму, завдає непоправної шкоди флорі та фауні, який завжди славився чистим повітрям і багатою природою. Однак зберігати ці блага вочевидь не входить до планів окупантів. Для військової бази площею 27 тисяч квадратних кілометрів наявність природи та цивільних осіб не обов’язкова.

https://censor.net.ua/blogs/3201965/z_nagodi_dnya_okupanta?fbclid=IwAR3LIAZayUBjofG4LtHHR9-kMEA2-eMO_ehVKKygPC9KWQqQ3DSa4G1NtIs

У Радянські часи Крим отримав назву «всесоюзна здравниця» – і завдяки клімату, і завдяки лікувальним закладам, особливо тим, що використовували місцеві лікувальні ресурси, і завдяки досить комфортним санаторіям, профілакторіям і будинкам відпочинку, кількість яких поступово збільшувалась, але у найпершу чергу – завдяки теплому та ласкавому морю.

Ніде правди діти – за часів України були, були у Криму певні проблеми з екологією. Не вистачало води, у тому числі питної – допоміг канал з дніпровською водою. Неодноразові випадки виходу з ладу застарілих систем каналізації – побутової та зливової – змусили місцеві бюджети все більше фінансових ресурсів спрямовувати на їх модернізацію. У справі захисту довкілля не стояв осторонь і республіканський бюджет. Зокрема, значні кошти виділялись на протизсувні заходи, одним з яких стало запобігання руйнуванню скелі, на якій стоїть знамените на увесь світ «Ластівчине гніздо».

Та настав 2014 рік, рік анексії Криму Російською Федерацією. Зразу ж реклама у російських ЗМІ – ось вони, бажані і легкодоступні для росіян курорти. Всі на відпочинок у Крим!

Минуло шість років.

Що за цей час така могутня, багата держава як Росія зробила для піднесення багаторічної слави Криму як здравниці? Чи покращились умови життя кримчан? Чи стали повітря, питна вода, земля і море чистішими? Чи ліквідовано ті екологічні проблеми, які так муляли місцевій владі?
На всі ці питання є одна відповідь: НІ! Жодних змін в кращу сторону; скоріше навпаки.

На пам’яті мешканців міста Армянська екологічна катастрофа на заводі «Кримський титан» у 2018 році: жовті листя на деревах, взагалі голі дерева, неприємний запах в повітрі, іржаві металічні поверхні у квартирах, мертві птахи, зростання кількості легеневих захворювань, у тому числі серед дітей. Кислотне повітря сягнуло і населених пунктів материкової України.

Окупаційна влада замовчує той факт, що причиною екологічного лиха стало припинення водопостачання заводу з Північно-кримського каналу. Для ліквідації аварії з підземних горизонтів у кислотонакопичувач заводу було закачано 12 млн. куб.м води і завезено 25 тис. кубометрів вапнякового молока.

Уряд Аксьонова запевняє, що власниками заводу розпочато його реконструкцію. При цьому поза увагою залишається той факт, що у проекті не вирішене питання стабільного водопостачання заводу. А це означає, що у разі посухи аварія може повторюватись знову і знову.

Багато з опитаних городян не вірять у перспективу закриття заводу з екологічних міркувань, а ті родини, які мають маленьких діток, кажуть, що при повторенні ситуації 2018 року вони будуть вишукувати можливість покинути місто.

Армянсько-Красноперекопський промвузол – це осередок хімічної промисловості, де крім «Кримського титану» розташовано такі підприємства як «Кримсода» та Перекопський бромний завод. Щільне зосередження хімічних підприємств несе в собі потенційну небезпеку як для довкілля, так і для населення, таку собі хімічну вибухівку.

Але російська влада Криму проголосила про необхідність розширення хімічного виробництва. Так, завод «Бром» у Красноперекопську планує інвестувати кошти у будівництво потужностей з виробництва хлору, причому із зниженням класу небезпеки з першого до другого.
Що тут казати. Якщо аварія на титановому комбінаті – це серйозна загроза здоров’ю кримчан, то аварія на хлорному виробництві – це вже трупи, десятки й сотні трупів.

Крім того, має наміри збільшити обсяги виробництва і «Кримсода», для чого підприємству буде надано у користування частину Сивашу. Буде також дозволено відкрити десятки нових кар’єрів з видобутку вапняку. Ось таке покращення екологічної ситуації.

Як же можна так зневажливо ставитись до Криму і кримчан та абсолютно не враховувати природний статус курортного Криму? Мабуть у Аксьонова за роки його правління так і не вистачило часу ознайомитись з Конституцією РФ. А в ній сказано «Кожен має право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про його стан» (стаття 42) та «Кожен зобов’язаний охороняти природу та довколишнє середовище, дбайливо ставитись до природних багатств» (стаття 58).

Втім, чому тут дивуватись. Можна подумати, що Путін Конституцію РФ читав...

Кращий захист – це напад. Ще зовсім недавно прокремлівські медіа активно поширювали меседжі стосовно того, що "бандерівска Україна" виховує свою малечу на націоналістичних ультрарадикальних ідеях. І та малеча вже готова "різати всіх" за розмови російською та є справжніми повноцінними "кровавими бандерівцями". Як приклад приводилась діяльність національної скаутської організації України "Пласт". Та, "чия б корова мичала…!" "Пласт" виховує "свідомих, відповідальних та повновартісних громадян національної та світової спільнот і провідників українського суспільства та сприяє всебічному патріотичному вихованню і самовихованню ВЛАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ молоді на засадах християнської моралі". А що робить Росія? Як виховує дітей Кремлівська брехня?