хочу сюда!
 

Особенная

34 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 34-37 лет

Заметки с меткой «крим»

Крим виявився непідйомним тягарем для РФ

"Середня заробітна плата і доходи кримчан будуть поступово, але неминуче зростати". Про це заявив Президент Росії на зустрічі з громадськістю Криму та Севастополя під час візиту на анексований півострів 19 березня цього року.

У своєму виступі підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксьонов запевнив Путіна, що одним з основних завдань влади Криму – це боротьба з бідністю.

Аксьонов так описав Путіну ситуацію з бідністю на півострові: "Звичайно, сьогодні є проблеми з доходами громадян. Як і усюди в державі, ситуація достатньо важка. У нас є показник по досягненню національних проектів. Сьогодні у нас за межею бідності близько 17% населення; у 2024 році має бути досягнутий показник 8%, хоча на цьому, звісно, зупинятися не можна – необхідно дійти, без виключення, до кожної людини".

Втім є дещо, що не дозволяє перейнятись впевненістю товариша Аксьонова.

Зокрема, на думку директора Центру досліджень економічної політики при економічному факультеті МГУ Олега Беклемішева, ці показники близькі до середньоросійських показників бідності.

"Слід згадати, у якому стані був прийнятий Крим: від самого початку доходи кримчан зросли порівняно з українським періодом (до анексії Криму), але потім зросли й ціни; не сприяла дешевизні товарів і блокада".

За словами Беклемішева, зараз, коли збудовано міст, ситуація з цінами може вирівнюватись, але ситуація з бідністю далека від оптимальної. Тим більше, якщо брати до уваги сьогоднішній стан економіки, оскільки нова хвиля кризи явно поламає усі плани щодо досягнення цільових показників у боротьбі з бідністю.

"Зараз серйозного прогресу у боротьбі з бідністю не спостерігається не тому, що влада (російська) прикладає недостатньо зусиль – просто економічне зростання у Росії було мікроскопічним і абсолютно не позначилось на доходах населення. Забезпечити ж зростання доходів за рахунок соціальних виплат ще нікому не вдавалось".

Олег Беклемішев вважає, що в подальшому у Росії, як і в усьому світі, розпочнеться економічний спад, і тому, всупереч словам Путіна, зростання доходів кримчан очікувати не варто.

"В український період в Криму також не спостерігалось динамічного економічного зростання, і доходи були настільки ж низькими. При цьому у Криму є чудові умови для розвитку санаторно-курортної зони, для марікультур, для інших видів сервісу, які можуть бути достатньо популярними. Так що потрібно розвивати приватний бізнес, запустити дерегуляцію і зняти військовий режим – все це могло підняти Крим ще тоді. Але якщо умов тоді не було, то і зараз, особливо за наявності санкцій, їх точно не буде. З моєї точки зору, можна було б запровадити на території Криму максимальну свободу для розвитку бізнесу, якої немає у Росії. Якщо немає зв’язку із зовнішнім світом, чому б не прибрати внутрішні обмежувачі? Не можна просто заливати грошима – це спрацьовує як підпора, коли економіка зростає. А якщо вона не зростає, коли має місце стагнація, то жодні соціальні допомоги не допоможуть".

Звертаємо вашу увагу, що Олег Беклемішев пропонує дати Криму максимальну свободу для розвитку бізнесу, якої немає у Росії. Чи погодяться правителі Росії дати кримчанам те, чого не мають у Москві та Санкт-Петербурзі?

Коментуючи соціально-економічну ситуацію на півострові на зустрічі у березні 2020 року Путін також заявив, що Крим до 2014 року нібито був фінансовим донором для інших областей України.

"Видно з документів фінансових: Крим у складі України був донором, хоча і сам був нужденним. Я просто це дуже добре знаю, тому що мені попередні керівники прямо і чесно казали: "Так, ми розуміли, що Крим сам потребує допомоги і підтримки, але в інших частинах країни було ще гірше. Тому гроші звідси брали і перерозподіляли"

За словами російського президента, саме дії України призвели до того, що інфраструктура Криму після розпаду Радянського Союзу не розвивалася, а знищувалась.

Між тим, бувший голова Ради міністрів Автономної республіки Крим Сергій Куніцин стверджує, що півострів до російської анексії був не здатний себе забезпечити, не кажучи вже про те, щоби стати донором для інших регіонів України.

"Або кримська влада, або російський уряд дезінформують Путіна. У Криму та Севастополі переважна більшість підприємств була оборонною – це військово-промисловий комплекс. Після розвалу СРСР значна кількість їх зупинилась, а з того, що залишилось, 43% промислового потенціалу належало хімічним підприємствам Червоноперекопського промислового вузла. Неодноразово були спроби переконати українську владу залишити нам всі податки, які збираються у Криму, щоб ми тут самі справлялися. Але, враховуючи, що ми все рівно отримували дотації з бюджету України, Київ в особі Леоніда Кучми, а потім Віктора Ющенка відповідав: давайте порахуємо, що буде, якщо ви візьмете на себе пенсії, утримання міліції, армії, подачу води у Північно-Кримський канал. І ось якщо все це врахувати, вийде, що Крим, насправді, ніколи не міг себе забезпечити. Зараз те ж саме: податків не вистачить ані на пенсійне забезпечення, ані на утримання поліції. Тільки якщо раніше було 7 мільйонів туристів, то зараз максимум 2-3 мільйони, а сільське господарство через безводдя занепадає. Щодо промислового потенціалу, можливо лише частково завантажити підприємства Севастополя, Керчі і Феодосії, адже Чорноморський флот Росії значно менший за радянський. Хіба що федеральний уряд забере на себе утримання всього оцього, а кримський уряд буде виплачувати тільки зарплати вчителям і лікарям".

За інформацією Сергія Куніцина, вартість подачі води Північно-Кримським каналом складала 110 мільйонів гривень на рік.

Слід зауважити, що за офіційними даними у 2013 році республіка перерахувала у держбюджет 1,94 млрд.грн, а отримала з держбюджету 5,72 млрд.грн. Отже, про яке донорство могла йти мова.

Якщо казати про реальних донорів держбюджету, то у 2013 році їх було лише шість – Дніпропетровська область (15,03 млрд.грн до держбюджету, 8,85 млрд.грн з держбюджету), Харківська (відповідно 10,38 і 3,48 млрд.грн), Полтавська (9,60 і 4,12), Сумська (2,61 і 1,63), Львівська (4,70 і 4,34) та Черкаська (2,18 і 1,97 млрд.грн відповідно).

Дохідна і розхідна частини бюджету Криму на 2020 рік були заплановані в обсязі 183,3 млрд. руб. Але реально у 2020 році витрати анексованого Криму перевищать доходи на 4,3 млрд. руб., хоча восени 2019 року бюджет приймався як бездефіцитний. Це слідує з коригувань бюджету, за які російській парламент Криму проголосував ще у лютому. І через шість років після анексії значну частину бюджету півострова складають дотації з Росії.

Крим залишається глибоко дотаційним регіоном. Структура запланованих міжбюджетних трансфертів з федерального бюджету на 2020 рік передбачена в обсязі 134 млрд. руб.

А тепер давайте порівняємо. У 2013 році дохідна частина бюджету Криму (це за даними російського уряду!) на 55 відсотків складалася з дотацій і субвенцій з держбюджету. У 2020 році – на 73 відсотки з безповоротних надходжень з федерального бюджету Росії. Явне покращення!

Отже, з подачі Путіна Росія узяла на себе тягар утримання Криму і носиться з цим тягарем як дурень з писаною торбою. Проте, політичний емігрант, екс-аналітик російської партії "Единая Россия" Леонід Власюк не вважає, що цей економічний тягар може спричинити суттєві зрушення у зміні долі Криму: "Насправді втрата Криму і його повернення до України для російського президента буде особистою трагедією і остаточним кінцем його історії. З точки зору Путіна, це неможливо ніколи, а з точки зору політичних подій це, скоріше за все, можливо у момент, коли він так або інакше втратить свою владу: або помре, або буде скинутий у результаті внутрішнього перевороту. Але Путін ніколи не відмовиться від Криму добровільно".

Але з кожним прожитим Путіним днем надії на позитивне вирішення питання щодо повернення Криму до України все більше і більше.

Молитва дощу

Дощику, дощику, не дави наш Захід! Полий добре Центр і Схід, і зайди на Крим!

Позбавлені прапора: як іноземні судна карають за заходи в Крим

Позбавлені прапора: як іноземні судна карають за заходи в порти Криму
19 Березень 2020, 22:30


Іноземні судна, які заходили в закриті порти Криму, виключають із Регістру судноплавства та позбавляють права ходити під прапорами деяких держав. Чим ризикує судно без прапора, як приховують заходження у кримські порти та як реагує Україна на порушення своїх кордонів, читайте в матеріалі Крим.Реалії.

Заступник постійного представника України при Міжнародній морській організації (IMO) Віталій Мошківський оприлюднив інформацію про те, що з 2017 року одинадцять держав, включаючи Панаму, Монголію, Беліз, Болівію, Ліван, Палау, Сьєрра-Леоне, Танзанію та Того, виключили з регістрів понад 50 суден за порушення санкцій і заходження в порти Криму.

Постійне представництво України при IMO (Посольство України у Великій Британії) надало Крим.Реалії список із 53 суден, які з 2017 року були оштрафовані та позбавлені права плавання під іноземним прапором після відвідування Криму.

Заступник постійного представника України при Міжнародній морській організації Віталій Мошківський повідомив Крим.Реалії, що Посольство України у Великій Британії регулярно реагує на подібні факти, надсилає відповідні дипломатичні ноти, а також сприяло внесенню змін про прапор суден-порушників у розділ «Відомості про судна та компанії» глобальної інтегрованої інформаційної системи з питань судноплавства IMO.

На початку 2020 року шість суден після заходу в порти Криму були позбавлені права плавання під прапором Белізу, Болівії, Камеруну та Коморських островів

З 2017 року, за словами заступника постпреда України при IMO, на підставі інформації, наданої українською стороною, було забезпечено видання циркулярних листів морських адміністрацій десяти країн із вказівками суднам під прапором цих держав утримуватися від заходу у кримські порти. У 2018 році Посольство України у Великій Британії повідомило Морську адміністрацію Танзанії про незаконне використання її прапора суднами, які раніше виключили з Регістру судноплавства Танзанії за захід у порти Криму.

Керченський морський торговельний порт, 2016 рік
Керченський морський торговельний порт, 2016 рік

«Морська адміністрація Танзанії звернулася в Секретаріат IMO, який поширив інформацію про перелік суден-порушників серед держав-членів Організації циркулярним листом №3876», зазначив Мошківський.

Випадки позбавлення судна прапора не унікальні
Віталій Мошківський

За його словами, на початку 2020 року шість суден після заходу в порти Криму були позбавлені права плавання під прапором Белізу, Болівії, Камеруну та Коморських островів. За інформацією посольства, наразі інформація про заходи в порти Криму іноземних суден, окрім суден під прапорами Росії та Сирії, відсутня.

«Випадки позбавлення судна прапора не унікальні. Зокрема, відомо про виключення суден із Регістру судноплавства за порушення санкційного режиму відносно Північної Кореї, встановленого Радою безпеки ООН», додав Мошківський.

На думку Віталія Мошківського, складність для України полягає в налагодженні на державному рівні оперативного моніторингу заходів суден до Криму, а також збору доказів, оскільки капітани фальсифікують документи.

Капітани суден навіть закривають ганчірками назву судна, номер IMO і порт приписки
Віталій Мошківський

«Останнім часом ми фіксуємо, що капітани суден навіть закривають ганчірками назву судна, номер IMO і порт приписки, щоб запобігти ідентифікації судна на випадкових фотографіях, які іноді з'являються в соціальних мережах під час перебування судна-порушника в закритих портах Криму», говорить Мошківський.

«Судно без прапора викликає зайві підозри»

Президент Колегії юристів із морського права України, адвокат Денис Робомізо пояснив Крим.Реалії процедуру реєстрації суден та надання їм права ходити під прапором тієї чи іншої країни.

Держава прапора може виключити судно за порушення стандартів або правил
Денис Робомізо

«Держава реєструє під своїм прапором судна, якщо вони відповідають певним критеріям. Більшість стосується технічного оснащення, відповідності міжнародним стандартам, віку наприклад, деякі держави не реєструють судна віком понад 30-50 років (якщо йдеться про великотоннажний флот). Держава прапора (країна, що здійснює контроль над морськими суднами, які ходять під її прапором  КР) встановлює певні вимоги і може виключити судно за порушення тих чи інших стандартів або правил», сказав він.

Судно під прапором Танзанії в порту Керчі, 2018 рік
Судно під прапором Танзанії в порту Керчі, 2018 рік

Денис Робомізо зазначив, що після виключення з регістру судновласники змушені шукати можливість зареєструватися під іншим прапором, що може призводити до певних незручностей та витрат.

Якщо судно ходить без прапора, воно викликає зайві підозри
Денис Робомізо

«Якщо судно ходить без прапора, воно викликає зайві підозри, перевірки з боку держави порту. Держава прапора контролює все, що розташоване на борту судна, а держава порту контролює ті порти, куди заходить судно. Коли судно заходить без прапора, його можуть перевіряти за всіма нормами, виникнуть додаткові затримки. Для судновласника це загрожує додатковими фінансовими витратами я б сказав, невеликими. Часом змінити прапор не вартує великих зусиль, але можуть бути певні витрати: порушення договорів перевезення вантажів, пасажирів», пояснив голова Колегії юристів з морського права України.

Як змінюють прапори

За словами Віталія Мошківського, деякі судна кілька разів були позбавлені прапора через заходи в анексований Крим, але їх продовжували ловити на подібних діях.

Ці судна-рекордсмени чітко усвідомлюють усі ризики незаконного заходу в закриті порти Криму
Віталій Мошківський

Наприклад, суховантаж Antalya (IMO: 7615232), що раніше називався Jawdat M, чотири рази позбавляли прапорів: Танзанії (27 грудня 2017 року), Палау (31 серпня 2018 року), Того (1 липня 2019 роки) та Камеруну (28 лютого 2020 року).

«Фактично ці судна-рекордсмени чітко усвідомлюють усі ризики незаконного заходу в закриті порти Криму й отримують покарання в вигляді штрафів і позбавлення прапора кожні пів року. Потім вони три місяці отримують новий прапор і починають усе з початку. І так чотири рази», розповів він.

Крим.Реалії знайшли інформацію про деякі судна, які змінювали прапори після заходу в кримські порти.

Суховантаж Bellatrix (IMO: 8230405) 21 лютого виключили з регістрів Болівії за порушення санкцій і захід до портів Криму. У відкритих реєстрах судно поки, як і раніше, відображається з прапором Болівії. Зараз суховантаж перебуває на якірній стоянці порту Аль-Хумс (Лівія). У грудні 2016 року Bellatrix сів на мілину в Азовському морі, як стверджувалося, при виході з російського порту Єйськ.

Суховантаж Pawell (IMO: 8315499) 3 лютого був позбавлений права ходити під прапором Камеруну через заходи в закриті порти Криму. Однак на початку березня суховантаж був знову помічений біля берегів Криму. Тепер судно ходить під прапором Сирії, зараз воно перебуває в турецькому порту Самсун.

Суховантаж PAWELL біля берегів Криму, березень 2020 року
Суховантаж PAWELL біля берегів Криму, березень 2020 року
«Ми черпаємо інформацію з усіх можливих джерел»

Незважаючи на зміну прапора або назви, Україна відстежує іноземні судна, які здійснюють заходи в закриті порти Криму. Прокурор АР Крим Ігор Поночовний розповів Крим.Реалії, що інформація про такі суднозаходи фігурує у кримінальному провадженні, в яке прокуратура додає нові відомості.

«Ми контактуємо з українським представництвом IMO, яке допомагає нам інформаційно, але ця організація займається безпекою, правилами та нормами мореплавання і не має контрольних або правоохоронних функцій з приводу обмежень суднозаходів у закриті порти. Це функція правоохоронних органів відповідних держав», сказав він.

Прокурор АРК Ігор Поночовний
Прокурор АРК Ігор Поночовний

Ігор Поночовний зазначив, що прокуратура зіштовхується з низкою труднощів при розслідуванні подібних кримінальних проваджень, серед яких відсутність доступу до території, приховування судновласниками інформації про заходи в кримські порти.

Є практика приховування заходу суден за допомогою вимкнення системи спостереження АІС
Ігор Поночовний

«Ми знаємо про регулярні маршрути між Туреччиною і Кримом, але документально це відображається як маршрут, наприклад, у порт Кавказ або Новоросійськ. Є практика приховування заходу суден за допомогою вимкнення системи спостереження АІС. Наприклад, ми знаємо, що судно везе з Туреччини в Керч ільменітову руду: у Чорному морі воно вимикає АІС, показує пункт призначення Новоросійськ, заходить до Керчі, розвантажується, виходить в Азовське море і вмикає АІС. Але є інші методи, які використовують, серед іншого, громадські організації, «Майдан закордонних справ», Служба безпеки та прикордонна розвідка, ми черпаємо інформацію з усіх можливих джерел», розповів він.

За словами прокурора АРК, відомство також має намір вивчати та використовувати досвід інших країн, зокрема Кіпру. Для цього на базі Прокуратури АРК створена робоча група, в яку входять представники Мінінфраструктури України, митниці, прикордонної служби, СБУ, громадських організацій, які займаються відстеженням незаконних суднозаходів до Криму.

Довідка: З липня 2014 року уряд України офіційно припинив функціонування всіх портів анексованого Росією півострова. Гавані Криму закриті для міжнародного судноплавства.

https://ua.krymr.com/a/yak-inozemni-sudna-karaiut-za-zakhody-v-porty-krymu/30497972.html


Позбавлені прапора: як іноземні судна карають за заходи в порти


Іноземні судна, які заходили в закриті порти Криму, виключають із Регістру судноплавства та позбавляють права ходити під прапорами деяких держав. Чим ризикує судно без прапора, як приховують заходження у кримські порти та як реагує Україна на порушення своїх кордонів.

[ Читать дальше ]

З нагоди "Дня Окупанта"

Депутат російського парламенту Криму, проросійський політик і громадський діяч Сергій Шувайников стверджує, що ситуація з екологією Криму як була плачевною, так і залишилася. На його думку, тільки у 2019 році Мінприроди Криму перейнялось проблемами екології і почало розробку "Стратегии экологической безопасности Крыма", коли до кінця каденції влади залишилося менше року.

Найбільш болючими екологічними проблемами для кримчан Шувайников вважає нерекультивовані сміттєзвалища у степу, передгір’ї та на Південному березі Криму, відсутність якісних каналізаційно-очисних споруд, системне забруднення прибережної смуги і води у курортних містах, а також знищення величезної кількості повноцінних дерев у районах спорудження траси "Таврида".

За статистикою кожний мешканець Криму – і старий, і малий – за рік викидає понад 350 кілограм твердих побутових відходів. Це не рахуючи того сміття, що його у курортний сезон залишають за собою приїжджі (6 мільйонів приїжджих було у 2013 році, 3-3,5 мільйона у 2019 році).

Населення Криму у 2019 році – 1,9 мільйона. Легко порахувати, скільки побутових відходів за рік підлягає утилізації – порядку 1,1-1,2 мільйона тонн.

До того ж, існують і комунальні та промислові відходи, переважна більшість яких теж підлягає утилізації, і яких значно більше в перерахунку на одну людину – 5-6 тонн на рік.

Технологія поводження з відходами зрозуміла і для школяра: 1) зібрати, 2) вивезти, 3) переробити, 4) утилізувати 5) рекультивувати.

Але виявилось, що вже по першому пункту є значні труднощі. Тільки у Сімферополі для збору сміття на кінець 2019 року не вистачало більше тисячі контейнерів, а також сотень двірників, які не бажали працювати за зарплату на третину меншу, ніж в середньому в Росії.

Проблему з контейнерами для побутових відходів окупаційна влада обіцяє вирішити у 2020 році хоча б у Сімферополі. З вивозом сміття, як запевняють мери Сімферополя і Севастополя, проблем не буде.

Проблемами Криму, які не тільки не були вирішені з моменту анексії, але набули за останні роки ще більш загрозливих масштабів, стали переробка і утилізація відходів та рекультивація полігонів для твердих відходів.

На сьогодні обсяг накопичених побутових та комунальних (!) відходів на всіх сміттєвих полігонах Криму досяг 55 млн.куб.м – по 27 кубометрів на одного кримчанина.

Питання переробки сміття з моменту анексії Криму залишалось поза увагою влади. Так і не розпочато в промислових масштабах процес вилучення зі сміття вторинної сировини, хоча керівник проекту "Стоп.Хлам.Крым" Сергій Дубовик стверджує, що така програма вже працює з 1 січня 2019 року, і що починається спорудження сміттєпереробних заводів, на що Уряд Росії виділив 1,2 млрд. рублів.

Російський глава уряду Криму Юрій Гоцанюк розповів представникам ЗМІ, що у 2020 році в рамках національної програми "Экология", затвердженої на засіданні Уряду РФ, у 2020 році реалізується п’ять регіональних проектів, що вже у 2024 році частка твердих комунальних відходів, направлених на переробку, складе до 60%, а частка ТКВ, направлених на утилізацію, складе до 36%.

Та місцеві екологи справедливо вважають, що товариші Гоцанюк і Дубовик видають бажане за дійсне, що це спроба забезпечити населення рожевими окулярами.

Так, є національна програма "Экология", в рамках якої до 2024 року передбачається рекультивація 8 полігонів ТКВ. Не спорудження нових полігонів, не будівництво сміттєпереробних чи сміттєспалювальних заводів, а рекультивація переповнених полігонів ТКВ.

Зі свого боку, російське міністерство ЖКГ Криму ініціювало громадське обговорення проекту територіальної схеми поводження з відходами, який передбачає будівництво до 2024 року 10 сміттєперевантажувальних станцій з системою сортування та двох автоматизованих сміттєсортувальних комплексів. Та обіцяти не означає оженитись.

Проблема сміття, мабуть, наймасштабніша в Криму. Від не перероблених відходів страждають не тільки курортні міста. Сімферополь поступово перетворюється в одне велике сміттєзвалище.

Місцеві мешканці скаржаться, що на околицях міста практично не залишилось чистих галявинок для пікніків, а у лісах та гайках, та на узбіччях автодоріг утворюються стихійні звалища. Аналогічна проблема і у самому місті.

Давайте поглянемо пильніше, як реально втілюється у життя справа звільнення Криму від сміття.

Єдиний законний полігон для сміття у Севастополі – "Первомайский" функціонує з порушеннями. Шари сміття не пересипаються ґрунтом, внаслідок чого полігон перетворився у банальне звалище і став однією з причин потрапляння Севастополя майже на самий низ російського екологічного рейтингу – 73 позиція з 85.

Сміття і відходи з Сімферополя ще з радянських часів вивозили на полігон "Каменка", які було організовано без дотримання санітарних норм, бо полігон вважали "тимчасовим".

Здавалося б, у 2017 році мала закінчитись неоголошена війна між жителями села Каменка і місцевою владою за закриття полігону, коли звалище офіційно закрили. Але влада дозволила звозити на звалище будівельне сміття. А вже під виглядом будівельного сміття на звалище продовжували звозити побутові відходи.

У 2018 році завезення сміття все ж припинили та виділили 1 мільярд рублів на рекультивацію полігону. Провели тендер, і рекультивація розпочалась.

Але коли встановили огорожу, виявилося, що рекультивувати збираються не весь полігон, а тільки частину. Хай вже так, але з’ясувалось, що міністерство ЖКГ Криму на полігоні "Каменка" розпочало будувати сміттєпереробний комплекс. І знову з порушенням норм. І знову протести населення.

Тільки мешканці села домоглися від Аксьонова заборони на вивіз сміття на полігон, як у 2020 році довелося знову виходити на акції протесту, бо замість сміттєпереробного комплексу міністерство вирішило побудувати станцію для перевантаження сміття на семи гектарах. І знову з порушення норм.

Проблема сміття виходить далеко за межі двох найбільших міст. Глава адміністрації Ялти Іван Імгрунт повідомляв про гнітючий санітарний стан міста, а ситуацію зі сміттям назвав кричущою.

Рекультивація полігонів ТКВ у Сімферополі, Керчі, Старому Криму, Алушті, Саках мала бути розпочата ще у 2016 році і закінчена у 2018. Потім завершення рекультивації перенесли на 2020 рік, а тепер розмова йде про 2021-2022 рік. Коротше кажучи, за чотири роки завершили рекультивацію полігону тільки у Саках.

Рекультивацію двох закритих звалищ – у Судаку і Білогірську – у 2022 році мають тільки розпочати. І це при тому, що за останні два роки площа Білогірського полігону поблизу села Тургенево зросла майже в десять разів. І буде ще зростати, оскільки згідно з проектом полігона він ще на 40 відсотків не заповнений.

До речі. Свого часу на Тургенівському полігоні було розпочато модернізацію. Там почали вибирати з відходів цінні фракції, органіка пішла на переробку, встановили електростанцію, яка працювала на газі, що його виділяло сміття; розпочалася рекультивація полігону. І що ж? У 2017 році – розповідає професор екології, президент Кримської академії наук Віктор Тарасенко – прийшли хлопці в камуфляжній формі від Білогірського заводу будівельних матеріалів і викинули компанію "Інсайт-2007", яка там працювала.

Всього на території Криму екоактивісти нарахували понад 700 полігонів і звалищ – і санкціонованих, і несанкціонованих; і це мова йде тільки про крупні об’єкти. Якщо ж рахувати всі звалища, то, наприклад, тільки на території Ялти нарахували 103 нелегальні звалища. На території Севастополя було виявлено 1515 нелегальних звалищ, 663 з яких вдалося ліквідувати силами мешканців міста. А в травні 2019 року природоохоронна прокуратура заявила, що тільки за рік в місті утворилося 4,5 га будівельних звалищ.

Недбалість окупаційної влади щодо проблеми з накопиченням сміття на півострові ставить під загрозу здоров’я мешканців всього Криму, завдає непоправної шкоди флорі та фауні, який завжди славився чистим повітрям і багатою природою. Однак зберігати ці блага вочевидь не входить до планів окупантів. Для військової бази площею 27 тисяч квадратних кілометрів наявність природи та цивільних осіб не обов’язкова.

З нагоди "Дня Окупанта"

Блоги Юрій Федоренко












































Юрій Федоренко  аналітик, експерт з питань суспільної комунікації.






Депутат російського парламенту Криму, проросійський політик і громадський діяч Сергій Шувайников стверджує, що ситуація з екологією Криму як була плачевною, так і залишилася. На його думку, тільки у 2019 році Мінприроди Криму перейнялось проблемами екології і почало розробку "Стратегии экологической безопасности Крыма", коли до кінця каденції влади залишилося менше року.

Найбільш болючими екологічними проблемами для кримчан Шувайников вважає нерекультивовані сміттєзвалища у степу, передгір’ї та на Південному березі Криму, відсутність якісних каналізаційно-очисних споруд, системне забруднення прибережної смуги і води у курортних містах, а також знищення величезної кількості повноцінних дерев у районах спорудження траси "Таврида".

За статистикою кожний мешканець Криму – і старий, і малий – за рік викидає понад 350 кілограм твердих побутових відходів. Це не рахуючи того сміття, що його у курортний сезон залишають за собою приїжджі (6 мільйонів приїжджих було у 2013 році, 3-3,5 мільйона у 2019 році).

Населення Криму у 2019 році – 1,9 мільйона. Легко порахувати, скільки побутових відходів за рік підлягає утилізації – порядку 1,1-1,2 мільйона тонн.

До того ж, існують і комунальні та промислові відходи, переважна більшість яких теж підлягає утилізації, і яких значно більше в перерахунку на одну людину – 5-6 тонн на рік.

Технологія поводження з відходами зрозуміла і для школяра: 1) зібрати, 2) вивезти, 3) переробити, 4) утилізувати 5) рекультивувати.

Але виявилось, що вже по першому пункту є значні труднощі. Тільки у Сімферополі для збору сміття на кінець 2019 року не вистачало більше тисячі контейнерів, а також сотень двірників, які не бажали працювати за зарплату на третину меншу, ніж в середньому в Росії.

Проблему з контейнерами для побутових відходів окупаційна влада обіцяє вирішити у 2020 році хоча б у Сімферополі. З вивозом сміття, як запевняють мери Сімферополя і Севастополя, проблем не буде.

Проблемами Криму, які не тільки не були вирішені з моменту анексії, але набули за останні роки ще більш загрозливих масштабів, стали переробка і утилізація відходів та рекультивація полігонів для твердих відходів.

На сьогодні обсяг накопичених побутових та комунальних (!) відходів на всіх сміттєвих полігонах Криму досяг 55 млн.куб.м – по 27 кубометрів на одного кримчанина.

Питання переробки сміття з моменту анексії Криму залишалось поза увагою влади. Так і не розпочато в промислових масштабах процес вилучення зі сміття вторинної сировини, хоча керівник проекту "Стоп.Хлам.Крым" Сергій Дубовик стверджує, що така програма вже працює з 1 січня 2019 року, і що починається спорудження сміттєпереробних заводів, на що Уряд Росії виділив 1,2 млрд. рублів.

Російський глава уряду Криму Юрій Гоцанюк розповів представникам ЗМІ, що у 2020 році в рамках національної програми "Экология", затвердженої на засіданні Уряду РФ, у 2020 році реалізується п’ять регіональних проектів, що вже у 2024 році частка твердих комунальних відходів, направлених на переробку, складе до 60%, а частка ТКВ, направлених на утилізацію, складе до 36%.

Та місцеві екологи справедливо вважають, що товариші Гоцанюк і Дубовик видають бажане за дійсне, що це спроба забезпечити населення рожевими окулярами.

Так, є національна програма "Экология", в рамках якої до 2024 року передбачається рекультивація 8 полігонів ТКВ. Не спорудження нових полігонів, не будівництво сміттєпереробних чи сміттєспалювальних заводів, а рекультивація переповнених полігонів ТКВ.

Зі свого боку, російське міністерство ЖКГ Криму ініціювало громадське обговорення проекту територіальної схеми поводження з відходами, який передбачає будівництво до 2024 року 10 сміттєперевантажувальних станцій з системою сортування та двох автоматизованих сміттєсортувальних комплексів. Та обіцяти не означає оженитись.

Проблема сміття, мабуть, наймасштабніша в Криму. Від не перероблених відходів страждають не тільки курортні міста. Сімферополь поступово перетворюється в одне велике сміттєзвалище.

Місцеві мешканці скаржаться, що на околицях міста практично не залишилось чистих галявинок для пікніків, а у лісах та гайках, та на узбіччях автодоріг утворюються стихійні звалища. Аналогічна проблема і у самому місті.

Давайте поглянемо пильніше, як реально втілюється у життя справа звільнення Криму від сміття.

Єдиний законний полігон для сміття у Севастополі – "Первомайский" функціонує з порушеннями. Шари сміття не пересипаються ґрунтом, внаслідок чого полігон перетворився у банальне звалище і став однією з причин потрапляння Севастополя майже на самий низ російського екологічного рейтингу – 73 позиція з 85.

Сміття і відходи з Сімферополя ще з радянських часів вивозили на полігон "Каменка", які було організовано без дотримання санітарних норм, бо полігон вважали "тимчасовим".

Здавалося б, у 2017 році мала закінчитись неоголошена війна між жителями села Каменка і місцевою владою за закриття полігону, коли звалище офіційно закрили. Але влада дозволила звозити на звалище будівельне сміття. А вже під виглядом будівельного сміття на звалище продовжували звозити побутові відходи.

У 2018 році завезення сміття все ж припинили та виділили 1 мільярд рублів на рекультивацію полігону. Провели тендер, і рекультивація розпочалась.

Але коли встановили огорожу, виявилося, що рекультивувати збираються не весь полігон, а тільки частину. Хай вже так, але з’ясувалось, що міністерство ЖКГ Криму на полігоні "Каменка" розпочало будувати сміттєпереробний комплекс. І знову з порушенням норм. І знову протести населення.

Тільки мешканці села домоглися від Аксьонова заборони на вивіз сміття на полігон, як у 2020 році довелося знову виходити на акції протесту, бо замість сміттєпереробного комплексу міністерство вирішило побудувати станцію для перевантаження сміття на семи гектарах. І знову з порушення норм.

Проблема сміття виходить далеко за межі двох найбільших міст. Глава адміністрації Ялти Іван Імгрунт повідомляв про гнітючий санітарний стан міста, а ситуацію зі сміттям назвав кричущою.

Рекультивація полігонів ТКВ у Сімферополі, Керчі, Старому Криму, Алушті, Саках мала бути розпочата ще у 2016 році і закінчена у 2018. Потім завершення рекультивації перенесли на 2020 рік, а тепер розмова йде про 2021-2022 рік. Коротше кажучи, за чотири роки завершили рекультивацію полігону тільки у Саках.

Рекультивацію двох закритих звалищ – у Судаку і Білогірську – у 2022 році мають тільки розпочати. І це при тому, що за останні два роки площа Білогірського полігону поблизу села Тургенево зросла майже в десять разів. І буде ще зростати, оскільки згідно з проектом полігона він ще на 40 відсотків не заповнений.

До речі. Свого часу на Тургенівському полігоні було розпочато модернізацію. Там почали вибирати з відходів цінні фракції, органіка пішла на переробку, встановили електростанцію, яка працювала на газі, що його виділяло сміття; розпочалася рекультивація полігону. І що ж? У 2017 році – розповідає професор екології, президент Кримської академії наук Віктор Тарасенко – прийшли хлопці в камуфляжній формі від Білогірського заводу будівельних матеріалів і викинули компанію "Інсайт-2007", яка там працювала.

Всього на території Криму екоактивісти нарахували понад 700 полігонів і звалищ – і санкціонованих, і несанкціонованих; і це мова йде тільки про крупні об’єкти. Якщо ж рахувати всі звалища, то, наприклад, тільки на території Ялти нарахували 103 нелегальні звалища. На території Севастополя було виявлено 1515 нелегальних звалищ, 663 з яких вдалося ліквідувати силами мешканців міста. А в травні 2019 року природоохоронна прокуратура заявила, що тільки за рік в місті утворилося 4,5 га будівельних звалищ.

Недбалість окупаційної влади щодо проблеми з накопиченням сміття на півострові ставить під загрозу здоров’я мешканців всього Криму, завдає непоправної шкоди флорі та фауні, який завжди славився чистим повітрям і багатою природою. Однак зберігати ці блага вочевидь не входить до планів окупантів. Для військової бази площею 27 тисяч квадратних кілометрів наявність природи та цивільних осіб не обов’язкова.

https://censor.net.ua/blogs/3201965/z_nagodi_dnya_okupanta?fbclid=IwAR3LIAZayUBjofG4LtHHR9-kMEA2-eMO_ehVKKygPC9KWQqQ3DSa4G1NtIs

Україна постачає сировину для підприємства в окупованому Криму

Українські активісти з "Миротворця" розкрили схему відвантаження українським державним підприємством сировини для промислового підприємства в окупованому Криму.

У 2018 році було вперше помічено судно ISMAIL SENER (IMO: 8606109) під прапором Панами на перевезеннях руди ільменіту з Одеси в проміжний порт (тоді це був Самсун), звідки сировину потім транспортували морським шляхом в окупований Крим для підприємства "Кримський титан".

[ Читать дальше ]

Окупанти вбивають "всесоюзную здравницу"

У Радянські часи Крим отримав назву «всесоюзна здравниця» – і завдяки клімату, і завдяки лікувальним закладам, особливо тим, що використовували місцеві лікувальні ресурси, і завдяки досить комфортним санаторіям, профілакторіям і будинкам відпочинку, кількість яких поступово збільшувалась, але у найпершу чергу – завдяки теплому та ласкавому морю.

Ніде правди діти – за часів України були, були у Криму певні проблеми з екологією. Не вистачало води, у тому числі питної – допоміг канал з дніпровською водою. Неодноразові випадки виходу з ладу застарілих систем каналізації – побутової та зливової – змусили місцеві бюджети все більше фінансових ресурсів спрямовувати на їх модернізацію. У справі захисту довкілля не стояв осторонь і республіканський бюджет. Зокрема, значні кошти виділялись на протизсувні заходи, одним з яких стало запобігання руйнуванню скелі, на якій стоїть знамените на увесь світ «Ластівчине гніздо».

Та настав 2014 рік, рік анексії Криму Російською Федерацією. Зразу ж реклама у російських ЗМІ – ось вони, бажані і легкодоступні для росіян курорти. Всі на відпочинок у Крим!

Минуло шість років.

Що за цей час така могутня, багата держава як Росія зробила для піднесення багаторічної слави Криму як здравниці? Чи покращились умови життя кримчан? Чи стали повітря, питна вода, земля і море чистішими? Чи ліквідовано ті екологічні проблеми, які так муляли місцевій владі?
На всі ці питання є одна відповідь: НІ! Жодних змін в кращу сторону; скоріше навпаки.

На пам’яті мешканців міста Армянська екологічна катастрофа на заводі «Кримський титан» у 2018 році: жовті листя на деревах, взагалі голі дерева, неприємний запах в повітрі, іржаві металічні поверхні у квартирах, мертві птахи, зростання кількості легеневих захворювань, у тому числі серед дітей. Кислотне повітря сягнуло і населених пунктів материкової України.

Окупаційна влада замовчує той факт, що причиною екологічного лиха стало припинення водопостачання заводу з Північно-кримського каналу. Для ліквідації аварії з підземних горизонтів у кислотонакопичувач заводу було закачано 12 млн. куб.м води і завезено 25 тис. кубометрів вапнякового молока.

Уряд Аксьонова запевняє, що власниками заводу розпочато його реконструкцію. При цьому поза увагою залишається той факт, що у проекті не вирішене питання стабільного водопостачання заводу. А це означає, що у разі посухи аварія може повторюватись знову і знову.

Багато з опитаних городян не вірять у перспективу закриття заводу з екологічних міркувань, а ті родини, які мають маленьких діток, кажуть, що при повторенні ситуації 2018 року вони будуть вишукувати можливість покинути місто.

Армянсько-Красноперекопський промвузол – це осередок хімічної промисловості, де крім «Кримського титану» розташовано такі підприємства як «Кримсода» та Перекопський бромний завод. Щільне зосередження хімічних підприємств несе в собі потенційну небезпеку як для довкілля, так і для населення, таку собі хімічну вибухівку.

Але російська влада Криму проголосила про необхідність розширення хімічного виробництва. Так, завод «Бром» у Красноперекопську планує інвестувати кошти у будівництво потужностей з виробництва хлору, причому із зниженням класу небезпеки з першого до другого.
Що тут казати. Якщо аварія на титановому комбінаті – це серйозна загроза здоров’ю кримчан, то аварія на хлорному виробництві – це вже трупи, десятки й сотні трупів.

Крім того, має наміри збільшити обсяги виробництва і «Кримсода», для чого підприємству буде надано у користування частину Сивашу. Буде також дозволено відкрити десятки нових кар’єрів з видобутку вапняку. Ось таке покращення екологічної ситуації.

Як же можна так зневажливо ставитись до Криму і кримчан та абсолютно не враховувати природний статус курортного Криму? Мабуть у Аксьонова за роки його правління так і не вистачило часу ознайомитись з Конституцією РФ. А в ній сказано «Кожен має право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про його стан» (стаття 42) та «Кожен зобов’язаний охороняти природу та довколишнє середовище, дбайливо ставитись до природних багатств» (стаття 58).

Втім, чому тут дивуватись. Можна подумати, що Путін Конституцію РФ читав...

Російські окупанти зомбують українських дітей для війни

Кращий захист – це напад. Ще зовсім недавно прокремлівські медіа активно поширювали меседжі стосовно того, що "бандерівска Україна" виховує свою малечу на націоналістичних ультрарадикальних ідеях. І та малеча вже готова "різати всіх" за розмови російською та є справжніми повноцінними "кровавими бандерівцями". Як приклад приводилась діяльність національної скаутської організації України "Пласт". Та, "чия б корова мичала…!" "Пласт" виховує "свідомих, відповідальних та повновартісних громадян національної та світової спільнот і провідників українського суспільства та сприяє всебічному патріотичному вихованню і самовихованню ВЛАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ молоді на засадах християнської моралі". А що робить Росія? Як виховує дітей Кремлівська брехня?

[ Читать дальше ]

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
37
предыдущая
следующая