хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «ядерна зброя»

Україні є чим відповісти агресору

Це трапилося ще у лютому 2015, але широкого розголосу не набуло. Але ось зараз, після часткового військового стану. Після того, як Омельченко оприлюднив карти мордорського генштабу   з різними варіантами окупації України (до речі, наявність таких планів абсолютно ні про що не свідчить. Просто генштаб це така структура, де різних планів, як у сучки бліх. А 99,9% з них ніколи не втілюються у життя). Через це усе мені захотілося нагадати, що в нас також дещо є.
Отже, дивимося спочатку це та уважно рахуємо секунди від спалаху до того, як в оператора вибило шибки.



Ну як? Я знав, що вам сподобається lol 
В мене вийшло приблизно 13 сек. А це десь 4 км. Отже вибило шибки за 4 км. Там у коментах сепари волають: "Точка У, Точка У!" Та, блін, хоч точка ЙО! Але що вона несла?
Дивимось далі, репортаж мордор-тб з воронки, що утворилася.

Тут взагалі кажуть, що шибки винесло за 10 км. Так що ж це було?
Кажу одразу, впевненої відповіді немає. Але. По-перше, це точно не ядерна зброя, бо була б радіація і це мало б страшенний розголос та жахливі наслідки для нашої країни. З іншого боку потужність вибуху вражає та її можна порівняти з вибухом ядерної зброї невеликої (як для ядерної зброї) потужності, 1-2 кілотонни. У коментах деякі невігласи волали про склад артозброєння, але це точно ні. Усі ми, на жаль, бачили як воно буває на складах. Там то є процес. Тобто щось горить, щось вибухає та триває усе це дні. А не так, як тут - рвонуло так що мамо не журись, і на цьому усе. Але от що ще цікавого було у коментах під першим відео. Обговорювали двоє людей, які явно "в темі". Так от, казали, що у нас на Західній є інститут ядерних досліджень, де ще за совдєпа розробляли гафнієву бомбу. Навіть називали її внутрішній код, щось на кшталт "БЙ 816/45 біс". Казали, що за совдєпа її майже закінчили, але потім - ви всі розумієте. Закінчилися кошти і тепе. То може її доробили вже зараз? Бо дуже схоже. Рвонуло просто страшно, то що ж це було?
Проти гафнієвої бомби також є аргументи. У Штатів вона не вийшла. Але там є додаткові фактори, чому саме. Кому цікаво - Гугл у поміч. Взагалі, як на мене, це не аргумент взагалі. Бо так, Штати попереду планети усій і т.ін. Так є зараз і так було за часів совдєпа. Але іноді й совдєп давав жару. Скажімо у космічній та військових сферах. У космічній усі в курсі. У військовій, наприклад, винищувач МіГ- 25.  Надвисотний та надшвидкісний на свій час. Той самий, який викрав та перелетів до Японії пілот Білецький, якщо не помиляюся. Ну то таке, але факт, що совдєп інколи міг робити речі, особливо у оборонній царені. Другий аргумент проти - нібито виробництво занадто дороге. Ну не знаю... Дороге, але незалежність дорожча.
У будь-якому випадку, щось надпотужне в нас є. Особисто я схиляюся до гафнієвої боєголовки, але то таке. У 15-у році ми показали ворогу, що дещо маємо, то ж нехай тримається у рамках. Ще й через це я майже впевнений, що мордор не полізе. Уявіть, ракетами з таким зарядом по наступаючих колонах. Запустити до себе кілометрів на 10 та як....  Це ж пісня просто. Втрати будуть завеликі навіть для тих, в кого "баби ще нарожають". Ну а на випадок коли вже настає край, можна й по маскве влупити. Чим донести є. Навіть новенька Вільха має радіус 600+, але наскільки +? Думаю, щось в нас є і тут. Отже сподіваємося на краще та тримаємо порох сухим!
Слава Україні!

Вибухові аргументи ядерного арсеналу в Світі

Вибухові аргументи

 
      
Як змінилася диспозиція Заходу й Росії в питанні ядерної зброї
    
15 липня, 2017      Едвард Лукас      автор The Economist, старший віце-президент аналітич­ного центру CEPA, Лондон 

Аргументи на користь погано прихованого ядерного пацифізму в кампанії Джеремі Корбіна скидалися на рішучий гол у власні ворота. Але, як виявилося, в оцінках громадських настроїв у цьому питанні прорахувалися якраз критики лідера лейбористів. Попри позицію унілатералізму Корбіна, на якій він стоїть уже десятки років, нині він має рейтинги вищі за Терезу Мей. І думка про те, що понад 30 млрд фунтів, призначених для оновлення британської системи сил ядерного стримування «Трайдент», можна витратити краще, панує не тільки серед ідеалістів-корбіністів. Навіть пересічний консерватор у приватних розмовах гадає, чи може країна в позиції, у якій зараз Велика Британія, дозволити собі утримувати арсенал на рівні світової потуги?

Може, ядерна зброя дійсно виходить із моди в Британії. Але аж ніяк не деінде. Західних військових стратегів особливо непокоїть дедалі більший російський арсенал засобів доставки малої дальності з боєзарядами невеликої потужності (їх називають тактичною ядерною зброєю).

Це не «стратегічна» зброя, як у доктора Стрейн­дж­лава (і як у британському «Трайденті»), що допомагала утримувати воєнний баланс під час холодної війни. Ці боєголовки установлюються на ракети класу повітря-земля, балістичні ракети малої дальності, гравітаційні бомби, глибинні бомби й торпеди, а також ракети, що можуть збивати кораблі, субмарини й літаки. Активний арсенал такої зброї в Росії, за даними аналітичного звіту, який минулого тижня опублікувало Розвідувальне управління Міністерства оборони США, налічує близько 2 тис. одиниць. Це щонайменше в чотири рази більше за аналогічний американський арсенал у Європі.

У минулому це вважалося відображенням слабкості, не сили. НАТО більше, багатше й сильніше за Росію. На випадок традиційного нападу російські військові стратеги скористалися б ядерним арсеналом нижчого класу для (як вважають вони) «деескалації» конфлікту.

Такий підхід відомий із холодної війни. Тоді військові стратеги НАТО розуміли, що без використання ядерної зброї протистояти нападу блоку Варшавського договору не змогли б. Їхня ядерна зброя противажила величезній радянській перевазі в традиційних силах, а ще компенсувала затримки, які могли б виникнути під час транспортування американських сил підкріплення через Атлантичний океан. У Радянському Союзі добре знали про це вразливе місце й могли говорити, що ніколи не застосують ядерну зброю першими: це був пропагандистський кульбіт, у якому Захід змальовувався необачним розпалювачем війни.

Із днів розвалу Радянського Союзу диспозиція змінилася. Кремль без своєї імперії став слабшою стороною й у листопаді 1993 року відмовився від обіцянки «не використовувати першим» ядерну зброю.

Це створило хоча крихку, але стабільність. НАТО не тільки не мало наміру нападати на Росію (і всі люди, які ухвалювали рішення в Москві, здається, це розуміли), а й Росія мала серйозний оборонний арсенал, реагувати на який західним союзникам було непросто.

Утім, у червневому дослідженні Шведської агенції з досліджень у сфері оборони (FOI), висновки якого відлунюють і в інших аналітиків, що спеціалізуються на безпеці та розвідці, йдеться про те, що ця картина змінюється. По-перше, у Росії росте параноя з приводу зовнішнього втручання. У звіті Розвідувального управління Міністерства оборони США чітко вказано, що кремлівські провідники вірять: Захід зациклений на зміні режиму в Росії.

Понад те, вражаюча модернізація російського війська передбачає нові озброєння (як-от крилаті ракети, що запускаються із землі й можуть нести ядерний заряд). Простої відповіді на такий розвиток подій у НАТО немає. Найгірше, що Кремль більше не вважає власний тактичний ядерний арсенал просто силою стримування, а бачить його таким, який цілком можна використовувати. Торік колишній керівник Російського федерального ядерного центру Віктор Міхайлов говорив про майбутнє, коли російську зброю невеликої потужності можна буде використовувати як «ядерний скальпель». Інші російські військові мислителі, схоже, розглядають таку ядерну зброю просто як потужний вид артилерії.

Російські дипломати так говорять про використання ядерної зброї з політичних міркувань (для зміни оборонної політики інших країн, наприклад), що в їхніх західних співрозмовників відбирає мову. А на російських військових навчаннях відпрацьовується застосування ядерних боєголовок.

Усе це становить серйозні труднощі для Заходу. Дорівнюватися до російського арсеналу своїм — це вкрай дорого й непопулярно. Якщо важко зберегти громадську підтримку навіть оновлення британського «Трайдента», що є головною опорою нашої обороноздатності, і коли оборонний бюджет під величезним тиском через модернізацію авіаносців, спроби відстояти пропозиції про іншу ядерну зброю здаються марними.

Тому реагувати на розвиток російської зброї, з одного боку, можна через відновлення контролю над озброєннями та інші форми діалогу. Навіть якщо Росія зациклилася на вірі у власну пропаганду про вигадану загрозу із Заходу, їй усе-таки вигідна прозорість, можливість перевірок й обмеження кількості та дислокації зброї. Низькі ціни на нафту змушують Москву робити болісний вибір у власних оборонних пріоритетах: нам слід заохочувати Кремль до того, щоби він схилявся до безпечнішого, а не ризикованішого життя.

Зокрема, непоганим початком було би збереження в дії Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, яким заборонялися найнебезпечніші ядерні ракети середньої дальності в Європі. Також варто спробувати відновити дію Договору про звичайні збройні сили в Європі. Дислокувавши додаткові сили для захисту Естонії, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі та Румунії (хоч запізно та в обмеженому обсязі), НАТО тепер може вести переговори з позиції сили.

Але в дослідженні шведського FOI також йдеться про те, що у відповідь на пониження Росією порогу застосування ядерної зброї нам слід переосмислити все: від громадянської оборони та воєнної готовності до планування на випадок надзвичайних обставин.

Якщо не хочемо нової ядерної зброї в Європі, треба знайти якусь іншу відповідь: можливо, непомітні ракети зі звичайними боєголовками великої дальності, які могли би закрити прогалину в нашій системі стримувань. Фінляндія та Польща вже придбали такі ракети. Те саме можуть зробити й інші держави. А ще нам слід розглянути інші форми стримування, як-от оперативну конфіскацію та замороження російських активів на Заході. Такий інструмент можна було б використовувати для зупинки конфлікту до застосування будь-якої сили.

Найбільші питання тут лежать у політичній, не військовій площині. Росія компенсує власну слабкість залізною рішучістю. Але вихваляння ядерною зброєю з боку слабкої країни, як Росія, працює тільки тоді, коли ним удається залякати противників. А наскільки боїмося ми?
http://tyzhden.ua/World/195966

«Ядерна загроза» РФ або кому Путін зібрався показувати «кузькину

«Ядерна загроза» РФ або кому Путін зібрався показувати «кузькину мать»

Где Россия - там слезы и смерть

Ми вже повідомляли про те, що простежуються певні тенденції з боку Росії щодо ймовірного завезення до окупованого Криму ядерного озброєння. Подібні дії країни-агресора не можуть залишитися непоміченими. Не зайвим було б відмітити, що зброя масового знищення у будь-якому випадку є фактором не лише підвищеної небезпеки у мирний час, але й досить дестабілізуючим у час, коли проти України ведеться неоголошена війна, а анексована територія використовується, чи може бути використана у якості плацдарму для тих чи інших агресивних дій.

Отже, за оперативними даними 23 квітня в генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону пролунав тривожний дзвінок. За словами того, хто телефонував, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим через залізничну станцію м.Ростова імовірно в бік Кримського півострова прослідувало кілька вагонів зі знаком «Ядерна небезпека». За словами жителів півострова, подібні вантажі неодноразово були помічені на території окупованої автономної республіки.

Таким чином, військові експерти не виключають можливості транспортування військовими РФ на Кримський півострів ядерних боєголовок для пересувних ракетних комплексів.

Зрозуміло, що ймовірна присутність російської ядерної зброї в Криму, як свого часу радянської – на Кубі, може становити потенційну загрозу не тільки Україні, яку, згідно з міжнародними домовленостями Росія повинна захищати, що сьогодні виглядає частиною театру абсурду. Така ситуація може стати загрозою також і Європі, частині країн Близького і Середнього Сходу.

Якщо російський вантаж насправді є ядерним озброєнням – з ким же уряд РФ зібрався воювати з її використанням?! З Україною, яка добровільно від такої зброї відмовилася в обмін на гарантії безпеки, які, до речі, сьогодні є досить непевними? Але в такому випадку постраждає не тільки «Київська хунта» але й «исконно русские» жителі так званих ЛНР і ДНР, яких Володимир Володимирович намагається «захищати». Цікаво, що з приводу такого «захисту» скажуть жителі Луганської та Донецької псевдореспублік?

А як загроза спрямована до країн, де на думку Путіна «утискають права росіян», зокрема, наприклад, до тієї ж Туреччини, де Російська Імперія споконвіку цікавиться  територіями, які сьогодні належать курдам, або до Ірану, де, незважаючи на зовні дружні відносини, комуністична партія все ж таки знаходиться в підпіллі? Згадуючи збройне захоплення Криму, агресію Росії щодо Грузії і т.ін., подібні сценарії вже не здаються вигадками хворобливої уяви.

Нам залишається тільки гадати, хто може стати потенційною жертвою надалі. Приклад збитого малайзійського пасажирського «боїнга», на жаль, змушує загадати «мавпу з гранатою»… Бо ж наразі невідомо, що саме спаде на думку «великому збирачеві російських земель». А ми тим часом продовжуємо чекати, коли «великі світу цього», сидячи у комфортабельних кріслах вкотре висловлять «крайню заклопотаність».

 Андрій Галат, Костянтин Кіненко,

Спеціально для Інформаційно-аналітичного центру.

Україна має статус ядерної держави!



Його величність Твітер може підтвердити, що вчора 27 вересня мій останній запис у ньому був наступного змісту: "Все - йду спати: зробив Україні статус ядерної держави, отже начебто день не змарнував."

Мій друг Жорж Дикий любить повторювати: - В кожному жарті є доля правди, але і в кожній правді є доля жарту.

Тому можете сприймати хто як хоче всі мої правдиві побрехеньки, але знаєте, коли сповна уповноважені люди починають корчити дурників, що навіть звичайні не надто утаємничені у світову дипломатію люди бачать брехню і фальш, то де інші фахівці? Чим вони займаються? Маю на увазі Міністерство закордонних справ України, як і політологів та інших ідеологів, що базікають про всяку дурню і не бачать простих очевидних речей.

Для прикладу, де заява від будь-кого з наших державних структур на звинувачення у відповідальності України за збитого російськими фахівцями-військовими з надсучасного Зенітно-ракетного комплексу "Бук" малоазійського авіалайнера? Чітка офіційна юридично і фахово обгрунтована заява - де? Немає. Чому?!

Те, що українські військові не могли цього злочину зробити навіть помилково, говорить той факт, що під час Антитерористичної операції взагалі жодного разу (жодного разу!) не застосовувалися будь-які ЗРК з боку українських державних сил, тому що не було цілей для того. В небі літали виключно літаки АТО! Потреб у ЗРК не було, тим паче такого класу, як "Бук".  Тільки терористи і то не з місцевих, а виключно з підготовлених і досвідчених воєнспеців зі збройних сил Російської Федерації мали і використовували подібне озброєння. Про ЗРК "Бук" взагалі навіть можна визначити поіменно, хто це був - настільки то є унікальні фахівці. То в чому питання? Де? Де документи УКРАЇНСЬКОГО СЛІДСТВА по цій катастрофі? Немає.

Дивним чином всі зайняті не конкретикою, а якимись абстракціями включно до того, що за будь-яких варіантів винувата тільки Україна, бо це її повітняний простір і вона за нього відповідає. Перепрошую, але коли лівійські терористи підірвали авіалайнер в небі Великобританнії, ніхто навіть не заікнувся про відповідальність англічан в цій авіакатастрофі. Чому наші дипломати, політики і політологи мовчать про подібні світові преценденти? На якого біса ця свора паразитів? Десь хтось з простих користувачів Інтернету починає рокривати всю правдиву картину подій та варіанти наслідків для України, а з державних і вищих політичних кіл - ні мур-мур, загальні фрази і сором'язливі образи: - Ах, як таке можна було подумати про нас, щоб ми щось десь чогось...

Приблизно так само я і став тим, хто зробив Україну державою з ядерним статусом, тому що жодного розумного прояву ініціатив та заяв з боку державників України не чув і напевно що не почую. Але ж це як кажуть і коню зрозуміло, що коли договір розірвано і не укладено іншого, то автоматично (автоматично!) відновлюється ситуація "статус кво" на момент укладання договору. Такою є загальна правова норма! Не може такого бути, що одна сторона розірвала угоду, а інша і далі її виконує, бо вважає угоду чинною і все. Якщо будь-яка зі сторін відмовляється офіційно чи просто за фактом її порушення від угоди - значить угода припиняє свою дію! Все, іншого не дано. І сторони набувають статусу, який мали на момент укладання угоди, а далі вже можуть судитись і передомовлятись.

В Будапешті була угода поміж Україною і Російською Федерацією про те, що держава України відмовляється від статуса ядерної та віддає всю, абсолютно всю наявну на її території ядерну зброю РФ в обмін на гарантіїї повного захисту державного суверенітету України та цілісності її кордонів, убезпечення від будь-яких агресивних посягань як політичними впливами, так і військовим чином. Дві сторони домовлялись, а гарантами домовленості виступили США та Великобританія, як дві світові ядерні держави - наголошую, що це не учасники угоди, а її гаранти і свідки. З ними Україна не домовлялась про свою територіальну та державну безпеку - договір про це був виключно з РФ. Кому передавалась вся зброя - той і відповідає. Все правильно. Як і правильно, я вважаю, що Україна майже демілітаризувалась, тому що для чого утримувати армію маючи поряд такого могутнього гаранта безпеки? Погодьтесь, що ніхто навіть уявити не міг, що агресором стане саме гарант безпеки. Проте так сталося.

Тепер маємо те що маємо: угоди немає. Її знищено і прямими заявами, і діями РФ, а значить Україна так само позбавляється всіх зобов'язань по цій угоді і має повне право повернути собі статус ядерної держави. Самої ядерної зброї вже, ясна річ, не повернути, але погодьтесь, що і сам-по-собі статус ядерної держави є досить знаковою величиною, тому що він надає нам право у будь-який момент виробляти і мати ядерну зброю! А це вже не хухри-мухри в світовому міждержавному процесі: статус ядерної держави.

Таким чином вітаю всіх: Україна є ядерна держава!

Богдан Гордасевич

100%, 11 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Кінь з рогами

В одному із заповідників Тібету живе кінь з рогами. Зараз (2004 рік) йому 12 років. Роги зявилися ще при народженні і зараз кожен з них має довжину по 6 см. Недалеко від цієї місцевості розташовано ядерний полігон. До речі, перший кінь з рогами тут зявився у 50-х роках. У 1954 році КНР здійснила тут вибух свого першого ядерного заряду.

 

Коляда М.Г. Секрети тваринного світу. Тварини, які дивують.