Діяльність групи проросійських провокаторів, які закликали до порушення територіальної цілісності нашої країни, припинила Служба безпеки України у столиці. За даними досудового слідства, пропагандисти, один із яких має російський паспорт, знімали та поширювали в інтернеті сепаратистські матеріали і сприяли розпалюванню міжнаціональної ворожнечі. Зловмисники, зокрема, агітували за порушення державних кордонів та створення на території окремих областей України псевдодержавних утворень. Також встановлено, що зловмисники часто були учасниками маніпулятивних сюжетів на російських пропагандистських телеканалах.



Ініційована Службою безпеки експертиза засвідчила, що відзняті зловмисниками відеоматеріали містять публічні заклики до посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.




Під час слідчих дій за місцями проживання і тимчасового перебування учасників групи правоохоронці вилучили антиукраїнські матеріали, сценарії та звіти про антидержавні інформаційні кампанії, гроші, надані спонсорами з РФ, носії інформації та заборонену літературу, а також пам’ятні відзнаки Московського вищого військового командного училища.




У межах кримінального провадження, відкритого за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України, слідчі СБУ повідомили про підозри організатору групи та його спільнику. Тривають слідчі дії. Перевіряється інформація щодо можливої причетності окремих російських політсил та громадських організацій до фінансування антиукраїнських пропагандистських акцій. Викриття протиправної діяльності проводилось під процесуальним керівництвом прокуратури м. Києва.

Я на сайті вже більше 10 років і лише останнім часом помітила таку масу постів про президента і політику. Невже років 8 тому всі були задоволені тим, що відбувається в країні? Навіть серед пиділених слів у пошуку блогів найбільшими літерами виділено Зе, політика...
До чого я веду... от цікаво, це просто саме в останнті роки свобода слова так розгулялась і нарешті маса невдоволеного люду може виговоритись? Чи просто основна можливість конкурування в політиці заключається в створенні ботоферм і вливання через соцменежі потрібної комусь пропаганди? Просто не за горами нові вибори, а чи навчились ми робити якійсь висновки, приймати виважені рішення і не обирати аби що, бо до нас так донесли інформацію?

Системно протидіють пропаганді з РФ: викрито агітаторів, що активізувалися напередодні Дня Перемоги. 

Пам'ять формує історію нації. Справжню історичну спадщину, а не, як у Росії, фейкові псевдоінтелектуальні мудрощі Кремлівських "рупорів". Історична спадщина - це величезна частина загального капіталу нації, тому зараз ведеться велика політична гра по частині "істинності" пам'яті. Виникає питання: чому це відбувається? Пам'ять стає однією з найважливіших платформ сучасної політики, тією сферою, де розгортаються найбільш гарячі війни. 20 років тому ніхто не думав, що минуле несподівано стане "мінним полем", де ми будемо битися за інтерпретації Другої світової війни, Голокосту, Сталіна і так далі. Зараз це стало мейнстрімом. Особливої актуальності ця тема набула в рік 75-річчя закінчення Другої світової війни.

Ні в якому разі не принижуючи важливість перемоги над світовим злом нацизму, виникає багато питань про те, які історичні уроки винесли з тих буремних подій переможці та переможені. Логічно почати з того, яким чином вплинуло минуле на теперішній стан Німеччини. Німці після Другої світової війни жили під гнітом "колективної провини". Це була окупована країна. Німців масово, будинок за будинком, квартал за кварталом водили в кінотеатри і змушували дивитися фільми, документальну хроніку визволення союзниками Освенциму і інших концтаборів. У Дахау, на залізничному вокзалі, є табличка, де написано звернення німців: "ми розуміємо, що з назвою нашого міста у вас пов'язані, напевно, найважчі спогади, але ми хочемо сказати, що працюємо зі своїм минулим і не пишаємося ним". Німці довго, болісно усвідомлювали і визнавали свою історію, відповідальність за Другу світову війну і Холокост. У підсумку це сталося і допомогло створити націю заново. Рано чи пізно і Росії доведеться пройти цей шлях.

Краще б рано. Скоро може бути занадто пізно. Бо зараз навіть неможливо уявити в московському Бутово плакат з таким зверненням: "ми розуміємо, що зі словом "Бутово" у вас асоціюється розстрільний полігон 1937-1938 років, але ми працюємо з нашим минулим". Розумієте абсурдність такого припущення і прірву, яка розділяє ту роботу по осмисленню і збереженню історичної пам'яті, яка була проведена в Німеччині і не була проведена в Росії і навряд чи буде проведена?

Пам'ять простих росіян віднята державою, імперією. Російський народ раз в декілька десятиліть або навіть частіше пропускають через м'ясорубку. Колективізація, примусове переселення народів, НКВД, індустріалізація, 90-і роки. Це проблема імперської нації. Пам'ять про такі події невигідна Кремлю. Що відбувається на цьому тлі? Фальсифікація історії. Нав’язана теза "історія Росії - це виключно історія перемог". Суворов, Сталін, Жуков - літургія безперервної слави російської держави. Сталін вже увійшов в моду, він практично став чистим брендом! Повним ходом іде становлення культу перемоги, "георгіївська стрічка, як скріпа". Відкриті музеї Перемоги. Але чому не музеї війни? Не буває ж перемог без воєн! А так виходить, що історія Росії це історія чистих перемог, без крові і сліз, яку Росія може повторити! Звідси ці пекельні жахливі наклейки "Можемо повторити" з датами 1941-1945. Це абсолютне моральне дно, нав’язане Кремлем власному народу. З одного боку - німці, які тепер живуть з гаслом "ніколи більше", а з іншого боку - Росія і "можемо повторити". Що повторити? Покалічених фронтовиків без рук і ніг, яких на Валаам вивозили тисячами. І де тепер, за словами директора Валаамського природного музею-заповідника Володимира Висоцького, всі поховання на кладовищі практично втрачені. На сьогоднішній день візуально вони не проглядаються. Немає точних вказівок про місце поховання того чи іншого інваліда, героя війни! Чи може повторити близько мільйону дітей-сиріт? Повторити десятки мільйонів безвинних смертей?!

Нажаль, мрійники з Кремля ніяк не прийдуть до тями під впливом великоімперських навіювань вигаданої історії постійних перемог. У своїх хворобливих амбіціях вони практично перетнули межу здорового глузду. Історія не прощає таких вивертів пам’яті. В іншому випадку "війни пам'яті" чреваті соціальними, політичними і військовими конфліктами.Источник: https://censor.net.ua/b3193483

Победобесие

Голливуд умеет выигрывать войны. Посмотришь, такой боевик с захватывающим сюжетом, и хочется верить, что бравые американские парни стеной стоят за идеалы демократии, которые нужно защищать от всяких террористов и проходимцев. Понятно, что светочем демократии являются Штаты, для которых не важен вопрос цены, когда речь идет о мировых ценностях. Качество ценностей и их суть определяют сами американцы.

Но очень часто вдумчивый анализ сюжета показывает, что киношные бравые герои не имеют под собой реальной почвы и все, что зритель переживает на экране, не более чем идеологическая война и пропаганда. США с помощью киноиндустрии умеют убедить кто плохой, кто хороший и как нужно беречь и защищать мир.

В этой связи стоит сказать о новой поделке американской киноиндустрии, на которую кинокомпания Skydance Media, Netflix не пожалела денег. Речь о фильме "Призрачная шестерка" (в оригинале "6 Underground").

Тизер фильма: "6 Underground" рассказывает историю изобретателя и миллиардера, который инсценировал собственную смерть, чтобы собрать команду объявленных умершими мстителей, которым уже нечего терять. Цель человека, прячущегося за псевдонимом Первый, - свергнуть Ровача Алимова, диктатора Тургистана, применившего химическое оружие против собственного населения. Для Первого это личное, впрочем, для некоторых членов его группы тоже. Выдуманный Тургистан похож одновременно на Сирию и Азербайджан, да и в целом сюжет фильма явно скопирован с одного из бондовских фильмов начала 80-х гг. прошлого века".

Ничего не напоминает? Для нашего народа смысл намеков понятен и прозрачен. Ровач - имя любимого коня президента нашей страны Гурбангулы Бердымухамедова. Вымышленная страна Тургистан не иначе как Туркменистан. Да и сама интрига с миллиардером, который инициировал свою смерть, поразительно напоминает летнюю историю прошлого года, когда внезапно по миру распространили слух о внезапной кончине Аркадага.

Впечатляет и видовая натура фильма выдержанная в цветах национального флага. Кстати, в фильме местами проскальзывает как символ Тургистана герб и флаг нашей страны.

В фильме есть моменты, показывающие дислокацию положительных героев. Это, как правило, подземное убежище. Как не вспомнить, что американское посольство в Ашгабаде глубоко уходит в землю. К чему готовится дипломатический корпус США в Туркменистане? К какому развитию событий спешат быть готовыми представители самой "демократической "страны мира"? Если отталкиваться от сюжета фильма где "диктатор" применяет против своего народа химическое оружие, понять такие меры предосторожности можно.

Продолжая тему фильма нужно ли говорить, что мы видим явную подготовку мирового сообщества к возможным событиям, к которым готовится американский режим. Летом ломали голову мыслью, кому была нужна мнимая смерть Бердымухамедова. Кончики "ушей" показались. Теперь мы может предсказать, каким образом могут развиваться события в ближайшем или недалеком будущем. Впрочем, сам сценарий уже не так важен. В данном случае мы имеем дело с идеологической и моральной подготовкой мирового сообщества к необходимости очередной бархатной, или вельветовой революции. Она может пойти по любому сценарию, смоделированному или подогнанному под реальные события в стране. Туркменистан в последние годы испытывает трудности с реализацией главного богатства страны, обеспечивавшего стабильность республике в предыдущие годы. Проблемы начались на ровном месте и первыми тревогу начинают бить американские СМИ, раздувая проблему, искажая действительность, выражая мнимую озабоченность.

Вспомним как именно американцы, озабоченные "диктаторством" Саддама Хусейна, ввергли Ирак в хаос, а теперь штампуют художественные фильмы о бравых американских солдатах защищающих демократию в варварской арабской стране. Не забудем, что Усама Бен Ладен был порождением американских спецслужб, вырастивших террориста для решения американских проблем чужими руками, но внезапно отбившегося от тех самых заботливых рук. Вспомним с десяток фильмов, оправдывающих американцев в Сирии и Ливии, где многолетняя война привела к гибели сотен тысяч мирных, ни в чем не повинных граждан. Те войны породили волну эмиграции, от которой страдает Европа. Но если историю изучать по голливудским блокбастерам, то можно не волноваться. Оказывается, всё сделано правильно. И мы ещё должны целовать руку Дядюшке Сэму за то, что он спасает мир.

В рекламной статье фильма есть весьма любопытная фраза. Вдумайтесь: "Всегда можно найти диктаторов, заслуживших революцию, мы можем легко подсказать парочку".

В Ирак американцы вторглись, показав всему миру некую пробирку с белым порошком, утверждая о наличии у Саддама Хусейна химического оружия. В новом фильме диктатора Ровача Алимова тоже обвиняют в применении химического оружия против собственного народа. Не слишком ли много совпадений?

Американцы подсказывают адрес страны, где намерены совершить революцию - Тургистан! Оно нам нужно?

Проросійський сегмент мережі Інтернет відзначився черговою “сенсацією”. На youtube-каналі, в прямому ефірі телеканалу «Россия-24»  було поширено телепередачу під тенденційною назвою «Окопная правда». Учасники телепередачі, завлені ведучим як, нібито, представники обох сторін конфлікту на Донбасі обговорювали шляхи урегулювання конфлікту. Проте,  як становиться зрозумілим після її перегляду, цей інормаційний продукт є черговою  інформаційною провокацією, покликаною дискредитувати українську сторону, поширити в російському та українському суспільстві наратив «громадянської війни» на Донбасі та меседж необхідності укладення миру на умовах Росії та бойовиків т.зв. ДНР-ЛНР. Основною метою цієї передачі як безліч подібних на російському телебаченні є переконання аудиторії в підтримці українськими військовослужбовцями кремлівського сценарію врегулювання конфлікту на Донбасі.

Безперечно, що втілення такого сценарію у свідомість глядачів є часткою загального плану гібрідної війни проти України в інформаційному просторі, який втілюють у життя за допомогою російських спецслужб.  Характерно, що анонс телепередачі був опублікований в соціальній мережі «Facebook» на сторінці О. Мединського - одного з “героїв” вказаного телешоу (facebook.com/nemedinsky/videos/vb.100003816049264/1584310835039436), а потім  протягом доби поширений на сайтах, відомих своєю проросійською риторикою, таких як «Новостной фронт», «ДНР24», «Новости Донбасса», «Новинарня», «Еспресо», «Спілка блогерів України», «Восточній вариант».

Придивимося ретельніше к персонажам, яких російська пропаганда використала в цій інформаційній провокації в якості начебто представників українських збройних сил. Природньо, у якості представників української сторони на телепередачі виступили прокремлівсько налаштовані українські провокатори:

1. Мединський Олександр Володимирович, мешканець м.Києва – проросійський активіст, відеоблогер з Харкова, що активно поширює про кремлівські тези на підконтрольних медіаресурсах.

В 2005 році Мединський був головою харківського філіалу російського об'єднання «Євразійського союзу молоді» - організації російського шовініста Олександра Дугіна. А у у грудні 2013 року Мединський організував постачання тітушок з Харкова на 94-й виборчий округ у Київській області. Там відбувалися довибори, і тітушки були залучені до фальсифікацій на користь кандидата від «Партії регіонів» Руслана Бадаєва. Під час Євромайдану Мединський ходив по акціях та провокував активістів, що виступали проти Януковича. Заявляв, що у 2014—2015 роках брав участь у російсько-українській війні на стороні українських сил, але інформація щодо його служби на боці українських військовослужбовців залишається сумнівною. У квітні 2015 року Олександр Мединський, як голова організації «Самооборона Печерська» був знятий у сутичці із власником мобільної точки з продажу кави. За даними видання «Подробности», Мединський вимагав грошей від власників точок в районі станції метро Арсенальна. Згідно розслідування видання «Букви», організація «Самооборона Печерська» О. Мединського тісно пов'язана із організаціями «Білий молот» і «Наждак» Олега Шеремета. До складу цих двох організацій входило багато членів «Самооборони».

У листопаді 2016 року О. Мединський заснував уoutube-канал «Open Ukraine», матеріали антиукраїнської спрямованості якого активно використовуються російськими пропагандистами. Зокрема, у лютому 2017 року Мединський зробив заяву, що на Донбасі російська армія відсутня, а у Рівненські області люди «гинуть сотнями», маючи на увазі конфлікт із незаконного видобутку бурштину. З 2017 року внесений до бази Миротворця.

У 2018 році Мединський зробив заяву, що має докази використання хімічної зброї Збройними силами України. У цій заяві він звертався до президента США Дональда Трампа.

В травні 2018 року шукав політичного притулку у Фінляндії, де йому надавав підтримку Йохан Бекман, керівник представництва маріонеткової ДНР у Фінляндії.

  2. Плошкін Віталій Аркадійович – активний учасник проросійських акцій протесту. 15 жовтня 2005 року В. Плошкін був затриманий співробітниками МВС України під  час участі у акцї  протесту організованою проросійською громадською організацією Конфедерація праці України ( наближена до ПСП України).

3. Грживач Олексій Олександрович – уродженець Донецьку, колишній кухар ЗСУ.

В зоні АТО проявив себе як посередній кухар — готував їжу для бійців ЗСУ, в бойових операціях безпосередньої участь не приймав.

Ось за допомогою таких “українців-війсковослужбовців” російська пропаганда намагається впровадити свої наративи у свідомість пересічного глядача. 

 

 

5 років "розкрадання армії" перетворюють 5000 голих і босих бійців, що їх годують, одягають та лікують волонтери, на 10-ту за силою армію Європи, із сучасним озброєнням, спорядженням, гуртожитками та ін.

5 років "мародерства" в "Оборонпромі" дають "Вільху", "Нептун", "Квітник", "Берест" та іншу високотехнологічну зброю.

5 років "страшної корупції" забезпечують повний перехід державних закупівель у прозору систему електронних аукціонів, що, в свою чергу, забезпечує економію мільярдів бюджетних гривень; приносить в бюджет дівіденди від компаній на кшталт "Укрнафти", котрі їх ніколи не сплачували.

5 років "знущання з простого народу" призводить до підвищення мінімальних зарплат (як наслідок - переходу зарплат з тіньових у білі), підвищення пенсій, відпрацювання системи субсидій, зростання майже вчетверо місцевих бюджетів.

5 років "офшорів" Президента знаменуються сплатою лише у 2018 році 2 млрд. грн до бюджету від "Рошен" та 1,2 млрд. грн на потреби АТО.

5 років "розвалу банківської системи Гонтаревою" відгукуються доларом, що підскочив у 2015-му, впав, трохи посмикався і 2 роки сидить собі здебільшого у коридорі 26-28, і що характерно - не падає разом із російським рублем. (І до речі - хто коли останній раз чув про "обнальників"?).

5 років "домовленостей з Путіним" та "небажання завершити війну" призводять до багатомільярдних втрат Росії від санкцій, іще багатомільярдних втрат Газпрому за рішенням арбітражу, позовів по Криму, МН-17 та ін...

Парадокс? Парадокс!
Дисонанс (когнітивний)? Для багатьох - ні!

Тому що 5 років некритичного споживання ворожої пропаганди, нерозпізнавання пропаганди, що її замасковано під "боротьбу з корупцією", "свободу слова", "продовження справи Майдана" - роблять з громадянина овоч.

Олег Шимко