хочу сюда!
 

Vita_)

27 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 28-36 лет

Заметки с меткой «пропаганда»

Як українські прикордонники набрехали про Крим



Сказати, що викладене напередодні на офіційному каналі Держпогранслужби відео про Крим, дивує – не сказати нічого. Ведучий сумними інтонаціями оголошує про те, що зараз будуть наведені факти катастрофічної ситуації на окупованому півострові. Так то воно так, але після перегляду кіна виникає питання: яку мету переслідували пани Гасай та Слободян, проводячи цю промо-акцію? Шановні, я усе розумію, патріотичні цінності та боротьба з окупантом, але вже такою брехливою пропагандою годувати народ… Ви за кого нас маєте?

Дивлячись чесними очима Олег Слободян, приводить статистику, згідно якої у порівнянні з минулими роками за перший квартал цього року зменшився пасажирообіг до окупованого Криму з нашої території, а також менше громадян подорожує туди автівками. Якщо мені не зраджує пам'ять, Крим – то курортна зона, якого біса туди пхатися у першому кварталі, себто зимою? Краще у Карпати змотатися, на лижі. Хай-но він приведе статистику у вересні за літо, бо тогорічні цифри – ой невтішні. Півострів-то окупований, але люд знову починає віддавати перевагу перед Одесою Криму.

Про переміщення російського озброєння – то вже така стара пісня, що й не варто казати, бо тошнить: кожному ясно, що воно там є, проводяться навчання тощо.

Є два апогеї у цьому ролику: один про ідіотизм авторів, а другий про те, як вони з нас роблять ідіотів. Який обрати першим, навіть і не знаю.

Почнемо з другого: маємо коротенький сюжет (на 2:57), у якому гвинтокрили Ка-52 та Мі-8  шугають геть низько над самісіньким пляжем, де загоряють та купаються відпочиваючі. І голос коментує: хто ж поїде на відпочинок, де так залякують людей. А тепер відкриваємо ютуб і дивимось повну версію цього сюжету Ба! Та це ж показовий виступ авіації на Авіадартс 2016. І в повній версії люди знімають гвинтокрили на телефони, діти плескають у долоні від захвату, а дорослі по-дитячому махають пілотам, задоволені таким шоу. До речі, на 6 червня (дата зйомки) температура води у морі +20 – не дуже тепло для купання.

Ну і наостанок. Майже вся остання третина стрічки присвячена детальному розбору документів, які зараз необхідні для поїздки в Крим. Прикордонники дають поради щодо того, як себе поводити, аби на українському кордоні не виникло запитань і не були проти вас застосовані санкції. Словом, інструктують, що робити, аби подорож до Криму була комфортною. Тут в мене вже геть виникає нестиковка: то ви запрошуєте нас до Криму, шановна держпогранслужбо, чи навпаки переконуєте туди не сунути, бо страшно?

Дуже жаль, що державні кошти (з наших податків, до речі) витрачаються на таке ось «**йно», зняте, аби з пропіарити підполковника Гасая, а нам задурити голови брехнею. Соромно, пани міністри!

Джерело: http://naspravdi.info/ukraina/yak-ukrayinski-prikordonniki-nabrehali-pro-krim

Normal 0 false false false EN-US X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0in 5.4pt 0in 5.4pt; mso-para-margin-top:0in; mso-para-margin-right:0in; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0in; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}

Невероятные украинские диверсанты-невидимки

С начала конфликта на востоке Украины, не раз были замечены пропагандистские акции со стороны ДНР. Тематика таких сообщений всегда была разная. Но одно оставалось неизменным всегда – понятие «укрофашистов», которые разрушают регион. И вот сейчас, из-за низкой эффективности пропаганды ДНР, которая уже мало на что влияет, ополчение начинает идти уже на крайние меры дабы выставить очередной раз в плохом свете украинских силовиков. Они начали искать все новые способы для подрыва у населения доверия к украинцам.

Речь очередной раз идет о беспочвенных заявлениях по поводу того, что в прифронтовых населенных пунктах некоторое время не работала мобильная связь якобы именно из-за действий украинских военных. Руководство ДНР обвиняет диверсантов со стороны Украины, которые якобы специально оборвали оптический кабель оператора мобильной связи “Vodafone” ночью 6 мая текущего года, проходивший между городами Горловка и Енакиево, в районе поселка Софиевка ( Карло-Марксовое). При этом Министерство связи ДНР сразу же заявило о невозможности быстрого восстановления связи.

Вроде бы все это звучит довольно убедительно. Но, копнув поглубже можно найти в данном событии огромное количество «подводных камней». С учетом отдельных последних тенденций в деятельности руководства ДНР можно с довольно большой вероятностью предположить, что данный случай был спланированной акцией. Но в чем тогда их мотивация? Причиной служило желание ополченцев защититься от утечки информации про перемещение своей техники. Что сразу же все ставит на места. Так как в ДНР утечка информации - это вообще нормальное и обыденное дело. Ну а если оборвать связь, то и проблем как бы не будет.


В целом это обычная практика боевиков. Они создают условия, удобные для себя, после чего обвиняют во всем «украинских диверсантов-призраков». И это касается не только случая с кабелем. Вспомнить даже уже отшумевшие случаи с убийством «народных героев» ДНР и ЛНР, в которых обвиняли Силы специальных операций Украины. Судя по всему, спецназовцы научились уже впадать в полную невидимость и достигли прям невероятного уровня профессионализма. И если украинские диверсанты походу уже умеют спокойно входить на территорию боевиков как к себе домой. Тогда ополчению ДНР уже давно стоило бы бояться…

Но, что мы имеем в итоге? Связь восстановили, украинцев обвинили, технику переместили. И все у них хорошо. Вот только о жителях в данной ситуации никто даже и не подумал. Хотя там это вполне нормально явление, с которым население уже судя по всему практически смирилось. Ополченцы вообще никогда не учитывали и не будут учитывать жизни своих людей. И это касается не только таких безвредных на первый взгляд вещей как кратковременный обрыв связи, но и, например, того что свои минометы и технику бойцы ВС ДНР ставят зачастую около жилых домов. А людям остается только сидеть и бояться того, что к ним прилетит «ответка» со стороны украинских военных. Давно пора бы понять, что и ополченцам, и их руководству, глубоко наплевать на всех подряд, включая свое население. В данном случае их волнуют только способы скрыть свои преступления от всех и «отмыть» как можно больше денег. Ну а еще, иногда, можно «поотжимать» средства у своих же жителей. И пора бы ДНР наконец смириться с тем, что их машина пропаганды уже начинает давать явные сбои. 

Про мирний спосіб ведення війни

У сучасній війні, де 90 % агресії становить саме інформаційне руйнування, "деморалізація супротивника", вже не потрібно витрачати зайві гроші на бомби, не потрібно бомбити міста, - досить розбомбити мізки. Вам розбомблять мізки – і ви самі винесете завойовникам ключі від міста.
 © Оксана Забужко

Советская пропаганда в журнале Радио

Этот пост наверняка понравится любителям СССР и «русского мира». Дело в том, что советская пропаганда 80х годов, обличающая коварный Запад и Вашингтон в попытках развалить СССР не утратила своей актуальности. Современная кремлевская пропаганда использует тот же самый дискурс.

Есть такой журнал для радиолюбителей «Радио», который был основан в СССР еще в 1924 году и издается до сих пор. С одной стороны в СССР поощрялось занятие радиоделом, ибо в армии всегда были нужны специалисты, которые разбираются в электронике и связи. А с другой стороны, были «вражеские голоса»(радиостанции Голос Америки, Немецкая Волна, Радио Свобода, …), которые могли слушать радиолюбители на своих приемниках. И для того, чтобы радиолюбители не превращались в диссидентов в журнале «Радио» помимо всяких там принципиальных схем усилителей периодически печаталась полит-информация. Примеры такой пропаганды я и представляю ниже. Все эти статьи были напечатаны в журнале «Радио» с 1980 по 1988 годы.

Возможно, после прочтения данных материалов станет понятно, что сейчас творится в голове у ватников-совкодрочеров и прочих сталинистов-любителей Путина. 

Осторожно, траффик! Много картинок: http://rotozeev.net/page/sovetskaya-propaganda-v-zhurnale-radio



Правда у истории всегда одна

У исторических событий всегда одна истинная правда, но по жизни, часто бывает так, что пропаганда сильного делает правдой свою неправду. Но все-таки, рано или поздно, истинная правда пробивает себе путь к людям, чаще к будущим поколениям. Именно эти перипетии бескомпромиссной борьбы истинной правды с ложью претерпеваем ныне и мы в Украине.

Возьмем, к примеру, процесс декомунизации. Ведь большевики, когда переименовывали улицы и города в троцких, куйбышевых, молотовых, калининых или улицы и площади в каждом городе - в ленинские, мнения народа никогда не спрашивали, в лучшем случае, говорили, что действуют от его имении. Так они все свои преступления и совершили от имени народа, который сами и уничтожали по тюрьмам, лагерям да ссылкам.

Только за последние два года декомунизации в Украине демонтировано 1320 памятников Ленину, который, кстати, завещал похоронить себя возле матери и памятников ему не ставить. Видно, понял под конец своей грешной жизни, что натворил в России, и в ее соседей. Зачем, к примеру, в украинских городах улицы имени Петра Вуйкова, который брал непосредственное участие в убийстве царской семьи и лично добивал царских дочерей. Мы не поборники последнего российского царя Николая ІІ, признанного в нынешней России мучеником, но зачем цареубийце и в последующем большевицкой кровавой ищейке Вуйкову улицы называть его именем? Но, некоторые ярые «поборники демократии» в Украине из числа проплаченных «экспертов», «аналитиков», «общественных деятелей», за подлые кремлевские серебряники, из кожи лезут вон, крича на всех перекрестках, что «бендэровская» власть в Украине «переписывает историю», «не считается с мнением народа». Как раз наоборот, украинская власть, в отличие от власти прошлой, дело переименования улиц, поселков и городов отдала в руки местных громад, пусть решают, и народ решил переименовать их, во многих случаях, даже вернуть старые исторические названия.

А что же промолчала вечно «справедливая» русская православная церковь? Ведь именно она, признала царя и его семью мучениками. Почему не наложила анафему на цареубийц и тех, кто их ныне поддерживает?! Почему промолчала, когда, очередной вождь сказал, что распад СССР стал наибольшей трагедией 20 столетия? Почему поражение России в начале 20-го столетия, с подлым цареубийством, кровавой революцией и гражданской войной, когда народ православный стал рушить свои храмы и убивать своих священников, этот вождь не назвал, хотя бы, такой же трагедией?! Так кому же служит русская православная церковь?! Русскому народу или его тайным врагам?!

Путинская пропаганда оболгала все, что могла, дабы постараться обелить себя и свои, очередные кровавые преступления, но уже в оккупированных районах Украины. Это же надо так пренебрежительно относиться к мировому сообществу, чтобы на суде ООН утверждать, что российские пособники на Донбассе оружие нашли в шахтах, где его прятали еще с советских времен. Не проще ли было признаться, что именно Кремль нагнал в ОРДЛО столько техники и вооружения, что большие страны ЕС столько не имеют в своих арсеналах?

Кремлевской пропаганде надо отдать пальму первенства за самую циничную ложь на протяжении столетий, а руководство страны, рождающее и пользующееся такой ложью, давно следовало бы признать в мире нерукопожатным. 

Найбезглузді вигадки російської пропаганди

Найбезглуздіше, що вигадали російські пропагандисти про Європу у 2016 році
11 Лютий 2017


Політична карикатура Євгенії Олійник


Президент РФ Володимир Путін стверджує, що то не в його країні, а в Європі провідні медіа ведуть інформаційні війни і стали інструментом маніпуляції громадською думкою.

Тим часом прокремлівська фабрика дезінформації працює понаднормово на те, щоб підірвати основи європейської демократії, пишуть у своєму блозі Якуб Янда та Ільяс Шарібжанов з Аналітичного центру «Європейські цінності».

Упродовж 2016-го російські ЗМІ активно просували ідею, що європейські політики не дослухаються до простих людей, акцентували на розбіжностях між державами-членами ЄС, натякали, що європейці не допоможуть Україні. Така інформаційна атака на Європу, переконані Янда та Шарібжанов, може мати для неї серйозні довгострокові наслідки, проторюючи шлях до влади політикам і партіям, що виступають проти ЄС. Тож експерти вважають за необхідне виокремити основні наративи, створені офіційною Москвою, й розвінчувати перелічені нижче міфи.

Міф 1: Європейці хочуть визнати Крим російським, та високопосадовці ЄС не дають

Рішення регіональної ради в Італії про «визнання» анексії Криму стало доволі гучною новиною для рупорів російської пропаганди. Розповіді про це мали наводити на думку про поступову відмову Європи від статусу-кво з санкціями.

Те, що місцева влада в Італії висловилася за те, щоб Крим був визнаний російським, презентували як голос народу на противагу позиції єврочиновників. Але навіть якби європейці дійсно хотіли визнати Крим російським, то це потрібно було б робити на національному рівні, а не на рівні місцевої громади, чий вплив на міжнародній арені практично нульовий.

Міф 2: Україна – не Європа

Офіційний телеканал російських військових «Звезда» опублікував матеріал із посиланням на інтерв’ю міністра внутрішніх справ Польщі, в якому мовиться, що та планує побудувати стіну, щоб не впускати на свою територію українських біженців.

Проте насправді в тому інтерв’ю ні про яку стіну взагалі не йшлося – лише про зміцнення прикордонної служби Польщі.

Тут експлуатують подвійний наратив: європейці виявляють ворожість щодо України, а це означає, що Україна належить до «російської сфери», а не загальноєвропейської сім’ї; водночас існує складна і неоднозначна історія польсько-українських відносин, яка лише посилює ідею російсько-української єдності, мовляв, Росія та Україна більш споріднені за мовою, культурою і релігією, ніж Україна та Польща.

Міф 3: Латвійці – невиправні фашисти

У смерті російського військового Арсена Павлова на прізвисько «Моторола», який здобув визнання як один з найбільш помітних сепаратистських бойовиків на Донбасі, звинуватили латвійського кілера.

Тиражуючи це повідомлення, російські ЗМІ підкреслювали роль, яку латиші зіграли в історії Росії, згадуючи латиських стрільців, які боролися на боці більшовиків у перші роки після більшовицької революції 1917 року в обмін на незалежність своєї країни. Російські ЗМІ полюбляють нагадувати своїй аудиторії, що латиші вбивали росіян або за влади більшовиків, або як члени військ Ваффен-СС, щоб делегітимізувати і, можливо, навіть знеособити їх як невиправних фашистів. Хай там як, а повідомлення про те, що «Моторолу» вбив громадянин Латвії, виявилися сфальшованими.

Міф 4: Через міграцію Європа стоїть на порозі Армагеддону

Імміграцію у Європу зображають як силу зла, що незабаром знищить «слабкі» європейські країни. Наприклад, провідний у Росії державний телеканал «Россия-1» порівняв новорічне насилля іммігрантів над місцевими жінками у Кельні з «Кришталевою ніччю» німецьких нацистів.

Російські ЗМІ намагалися не змарнувати нагоди наголосити, що правопорушники мали статус біженців або іммігрантів, навіть якщо вони насправді були громадянами ЄС. Наприклад, громадянин Болгарії, який ударив жінку в берлінському метро, був згаданий як «араб», що не відповідало дійсності.

Найбільш резонансним був фейк про російськомовну дівчину на ім’я Ліза, яку нібито зґвалтувала банда біженців. Ця історія запустила цілу кампанію з участю російських ЗМІ, російськомовної меншини в Німеччині і міністра закордонних справ Росії з тим, щоб «викрити» нібито спроби уряду канцлера Анґели Меркель завуалювати злочини, які коять біженці та іммігранти.

Насправді ж цю історію, яка виявилася неправдивою, поширила сумнівна Facebook-група Anonymous.Kollektiv та веб-сайт Asylterror, що висловлює негативні коментарі на адресу біженців. Історії з цих двох джерел дещо відрізнялися одна від одної, а пошуки згаданої в них жертви виявилися безрезультатними. Згодом берлінська поліція спростувала ці повідомлення.

Міф 5: У міграційній кризі винні Меркель, Олланд і ЄС

Історія про зґвалтування австрійського хлопчика іракськими іммігрантами чимсь схожа на кампанію Росії проти Німеччини і політики Меркель. Цього разу російський телевізійний «Первый канал» повідомив, що обвинувачений був виправданий австрійським судом, тому що він «не зрозумів», чи хлопчик був згодний на статевий акт, через недостатнє знання обвинуваченим німецької мови і його «сексуальну надзвичайну ситуацію». Австрію зобразили тут як жертву нерозумної європейської політики.

Це ще один приклад кримінальної справи, деталі якої перекручуються каналами кремлівської пропаганди й використовуються для досягнення його політичних цілей. Насправді ж обвинувачений у зґвалтуванні залишається під вартою, поки не почнеться повторний розгляд, в якому йому світить ще суворіше покарання.

Міф 6: Вбивство парламентаря з Британії Джо Кокс здійснили, щоб розгойдати ситуацію довкола референдуму про Brexit

Російський «Первый канал» порівняв убивство парламентаря з Британії Джо Кокс зі вбивством Бориса Нємцова в Москві, натякаючи, що, ймовірно, до смерті політика, яка загинула незадовго до референдуму про Brexit – вихід Великобританії з ЄС, – мав стосунок уряд цієї країни. Інцидент буцімто мав схилити громадськість проголосувати за те, щоб країна залишилася у складі ЄС.

«Первый канал» вочевидь знову вдався до теми «сакральної жертви», схожої на ту, якою він послуговувався, коли пояснював причини вбивства Бориса Нємцова і Олександра Литвиненка, звинувачуючи західні спецслужби у спробах дискредитувати Росію. У цьому випадку, за версією російських медіа, метою було дискредитувати кампанію за Brexit. Однак доказів цього нема. До того ж, як показали результати самого референдуму Brexit, вбивство не мало визначного впливу на думку суспільства, тож це лише додає сумнівності цій конспірологічній теорії.

Над матеріалом працювала Ярослава Куцай
http://www.radiosvoboda.org/a/28302791.html

Пропаганда мечты.

0.5.5.2. Плакат «Пропаганда мечты».
Плакат стоит такой большой, что не достать совсем рукой,
И до него не дотянуться, хоть…, – если троим нагнуться
И пирамиду соорудить, то можно до него доплыть.
До него не нужно плыть, тянуться, нагибаться,
В него лишь нужно заглянуть, но только не загнаться,
Весь смысл понять и не сломаться.
На нём такая надпись есть, её годов уже не счесть:
«Мечта это – цель, мечта это – мысль,
Мечта, лишь мечта – единственный смысл;
Мечту ты создай и к ней поспешай,
Свою лишь мечту ты не потеряй;
Ты к ней лишь стремись и не забывай,
Что только она тебя ждёт, так и знай.
Тогда, когда ты достигнешь её –
В неё ты войди, ощути ты её;
Сольёшься ты с ней – ты станешь сильней,
Ну, а без неё – ты слабый, поверь.
Затем, за другими мечтами иди,
Ты их забирай – и сильней будешь ты,
Сильнее во всём: и в любви, и в уме,
И даже сильнее в деньгах и в судьбе;
Ну, в общем, – ты счастье себе будешь брать,
Когда все мечты будешь ты забирать.
Чем больше добьёшься желаний своих,
Тем лучше тебе будет длиться твой «стих»,
А стих это жизнь, и ты в ней торчишь;
Мечта это твой замечательный…, ишь.».
А рядом с надписью такой, вместо рисунка под луной, –
Написан: «Х» (икс), в кавычках он, он закодирован мечтой.
К иксу мечту ты подставляй и вслед за нею ты ныряй,
За ней плыви, за ней лети, с пути «За ней» ты не сходи.

0.5.5.1.2. ...

0.5. Программы.
0.5.5. Программы пропаганд.
0.5.5.1. Листовки.
0.5.5.1.2. «–».
Листовка без названия, листовка без конца,
Ну, а её призвание: «Идти лишь до конца».
Если ты в путь пошёл – стал играть в этом классе
И достали тебя уже «плохие асы», –
Всё равно не тикай, не сходи, а упорствуй,
Ты игру продолжай и смотри-ка – не смойся.
Ты иди до конца, если влез ты в начало,
Чтоб тебя на пути «СБРОС ИГРЫ» не достало,
Не то – во временной круг ты попадёшь
И от него никуда не уйдёшь, –
Смысл будет всегда повторяться, и ты
Не сумеешь выйти совсем вон из игры.
В общем, – ты не беги совсем ни от чего,
А любое препятствие – бей, всем на зло,
И тогда – сможешь выиграть в игру, так и знай.
Но главняк только в том, что в капкан не войдёшь, –
В этот времени круг, где идёт только дождь,
Ну а смысл один лишь задалбливает, знай,
С каждым разом, сильней ты себя выручай.
А помочь, лишь себе сможешь сам, ты пойми,
И в капкан временной больше ты не вступи.
От него уходи, от него убегай,
Тем, что всех «плохих» асов на пути истребляй.
Ты иди до конца, коли, всё же, начал, –
И тогда для себя ты …

Украинские СМИ научились врать, не краснея и не моргая


Многочисленные телеканалы, которые подчинены Киеву, регулярно нагнетают обстановку вокруг Крыма. СМИ Украины буквально зомбируют общество, не давая ему взглянуть хотя бы немного на правду. При этом вранье усердно распространяется из-за искусственно уменьшенной конкуренции среди средств массовой информации, ведь практически все российские телевизионные каналы и даже интернет-ресурсы на Украине отключены или заблокированы.

Забавно наблюдать, как за почти три года меняется риторика о Крыме в украинских СМИ. Если сразу после присоединения полуострова к России в Киеве некоторые журналисты лили крокодильи слезы об украинских гражданах, «стонущих под московской оккупацией», то сегодня о крымчанах говорят в лучшем случае сухо, чаще даже с ненавистью. О самом полуострове вспоминают исключительно, как о «территории» вне контекста его населения.

С чем это связно?

Очевидно с тем, что реальное положение дел уже не скрыть. У многих украинцев в Крыму живут родственники или друзья, и врать об «ужасах оккупации» и «пустых полках» в магазинах, больше не получается. И в России, и на Украине все прекрасно отдают себе отчет в том, что воссоединение - добровольный выбор самих крымчан.

Чего конкретно удалось достичь жителям Крыма при содействии Москвы за этот не большой период времени?

Годовой бюджет Крыма вырос по сравнению с украинским периодом почти в 6 раз, и примерно в 4,5 раза вырос бюджет Севастополя.

В три раза по сравнению с 2013 годом выросли средние зарплаты, составившие в Крыму более 24, а в Севастополе - более 25 тысяч рублей.

В 2,5 раза по сравнению с 2013 годом выросли в Крыму средние пенсии, составляющие сегодня около 11,6 тысяч в целом в Республике и около 13 тысяч в Севастополе.

Во всем этом, конечно, серьезную роль играет материальная поддержка столицы, но сами крымчане тоже не сидят сложа руки. Все основные производственные показатели полуострова растут как на дрожжах!

В 3 раза подскочили объемы строительства. Более чем в 2 раза выросли объемы сбора зерновых. В 2 раза улучшились уловы крымских рыбаков. На треть увеличились объемы производства пищевых продуктов.

Не стоит забывать и про ключевую отрасль крымской экономики –туризм. Киев сделал всё чтобы усложнить жизнь крымским курортам, а именно: отрезал железнодорожное сообщение с полуостровом, запугивал собственных граждан


И даже угрожал въезжающим в Крым жителям материковой России уголовным преследованием по всему миру

Крым вернулся домой. Это свершившийся факт. Хватит лжи и пропаганды….

В завершении хотелось бы процитировать слова французского политика Тьерри Мариани, против которого Киев возбудил уголовное дело, после посещения полуострова:

 

"Киев хочет, чтобы никто не приезжал на полуостров и не убедился, что ситуация в Крыму не имеет ничего общего с фантазиями украинского руководства"

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
19
предыдущая
следующая