Незважаючи, на нескінченну Російською Федерацією, окупацію українських земель і регулярне підживлення нею бойових дій на Донбасі, Україна наполегливо рухається по зовнішньополітичному вектору, затвердженому її чинною владою. І, звичайно, українським народом.

Найважливішим драйвером зміни в останнi роки настрою в українському суспільстві, став безпосередньо президент РФ В.Путін, як головнокомандувач країни, яка вже п'ять років веде поганоприкриту війну проти нашої країни.

Вступ до ЄС сьогодні підтримує близько 60% українців. Аналогічні дії щодо приєднання до Північноатлантичного союзу - близько 50%. Показники у різних опитувань дещо відрізняються, але тренд останніх років очевидний.

Якщо раніше українцям було набагато простіше відвідувати РФ, ніж країни ЄС, зважаючи на необхідність отримання візи (гроші, довідки, час, посередники і т.д.), а також маючи великі родинні та економічні зв'язки з першою, то сьогодні все стало інакше. Розв'язавши війну в Україні і дику інформаційну пропаганду, кремлівська влада сама підписалася під наміром українців шукати зв'язку, захист і, просто, дружбу та спiлкування в країнах, що знаходяться на захід від неї.

Бажаючи економічно задушити Україну, Росія різко обмежила товарообіг з Україною. Це популярний спосіб боротьби з непокірними РФ країнами. Від цього постраждали молдавські та грузинські винороби, латвійські, естонські, литовські виробники рибної та сільгосппродукції. Аграрії Польщі і Туреччини перестали постачати в РФ безліч своїх товарів. Україна максимально обмежилася в своєму експорті в країну-агресор. Звичайно, це не пройшло у нас безболісно. Але, ми не здалися. Цілком логічно виглядали відповідні заходи нашого уряду. Звичайно, про думку самих росіян, які втратили багато необхідних товарiв, ніхто з Кремля не цікавився. Там тільки Пропагандист-ТБ регулярно транслювало масове знищення продуктів з "ненависних" країн. Чим просувало кремлiвську ідею - «Краще недоїдати, ніж їсти піндоське».

В Україні ж, навпаки, значно збільшили товарообіг з Китаєм, іншими країнами Азії, з'явилися нові торгові партнери в Африці і Америці. Але, головне, посилилось співробітництво з європейськими країнами, ми підписали Угоду про Асоціацію з Європейським союзом, Зону вільної торгівлі з ЄС. Сьогодні країни ЄС - головні торгові партнери України. І в цих змінах, також, найважливішу роль зіграв особисто В.Путін. Якби не його "мудра і далекоглядна" політика по знищенню всього непокірного йому, то ми би і зараз мляво обговорювали з РФ, що віддати їм в концесію (назавжди), заради знижки на газ.

Поступова децентралізація, тобто передача більших прав (і коштів!) з центру в регіони, призводить до народження нових ініціатив зі співробітництва з новими українськими та зарубіжними партнерами, як економічно, так і культурно. Знаходяться нові ринки збуту. Наша економіка сьогодні не особливо блищить, але видна (хоч і не всім) перспектива.

Назріла ще чверть століття тому, декомунізація, вже дає свої плоди! Українці активно цікавляться своєю історією. Но, не той, що писали за завданням Політбюро КПРС. Попит на історичні книги, фільми і просто на будь-яку, приховану і обрехувану росіянами українську історію стабільно підвищується. Справжні українські герої, а не міфічні і казкові радянсько-російські "богатирі", стають зразками для українців. У цьому не можливо не помітити "великого стратега" В.Путіна та його "вкрай талановитих" дiй в Українi.

До безвізового відвідування європейських країн вже звикли багато українців. Я в їх числі. Велика відмінність в плануваннi відвідування європейських країн від «добезвізового». Це благо та норма, якi вкрай необхiднi в сучасному глобальному світі. Хоча, це ще не оцінили, українці, повністю. Но цей момент вже змінив географію поїздок наших земляків. До "перемог" В.Путіна я б відніс ще величезний розрив (часто остаточний!) в сімейних, дружніх, громадських зв'язках. Адже, обмеженість і крайня однобокість подачі подій, що відбуваються в світі, особливо, там, де активно присутні росіяни, в російських ЗМІ не могла не призвести до деградації та запалення багатьох умів в РФ. Різко зросле в Росії не сприйняття реалій світових подій, а сприймаються переважно в трактуванях, затверджених "кремлівською політрадою", з подальшим заохоченням до мілітаризму, як всередині, так і поза Росією. Цi дії не могли не розсварити росіян з людьми, що живуть поза "Російської обложеної ворогами фортеці ". І це, без сумніву, чергова «блискуча перемога» російського президента.

У 2008 році, український президент В.Ющенко на Бухарестському саміті НАТО сподівався отримати План дій щодо членства в оборонному союзі. Але, Росія тоді активно вплутавшись в наш діалог з НАТО, пообіцявши Німеччини і Франції посилення торговельних преференцій, зуміла переконати глав цих країн пригальмувати зближення з Україною у військових питаннях. Хоча США і більшість членів НАТО були за українське просування в альянс. Натомість Україна отримала запевнення, що вона обов'язково стане членом НАТО, але пізніше. А офіційно нам пояснили це відсутністю консенсусу з цього питання всередині самої України.

Нагадаю, що тоді трьом першим особам України було запропоновано написати відповідне звернення до керівництва НАТО. Щось на кшталт квітневого (2018 р.) звернення Верховної Ради до Вселенського Патріарха щодо ПЦУ. Цими трьома особами тоді були В.Ющенко, А.Яценюк та Ю.Тимошенко.

Перші двоє підписали, а прем'єр-міністр тоді відмовилася! Що й дало формальний привід Брюсселю перенести обговорення цього питання. У тому ж році ЮВТ відмовилася визнати Росію агресором, країною, яка напала тоді на Грузію i загарбала частину її території. Я, спеціально нагадую про ці події. Вони, на мою думку, яскраво характеризують сьогоднішнього лідера президентських перегонів-2019. Адже, зараз один з ключових  меседжів Юлії Володимирівни - якнайшвидший вступ до НАТО. Я навмисно не буду далі перераховувати її численні девіації по відношенню до багатьох інших питань.

Зараз я про В.Путіна. І його ролі в українській політиці та життi. Розв'язавши війну на Донбасі, анексувавши (звичайно, тимчасово) Автономну Республіку Крим, добившись падіння взаємин з Україною (та, майже з усім іншим світом!) до рівня поребрика, розірвавши багато родинних та економічних зв'язкiв двох сусiднiх (нажаль!) країн, породивши ненависть і презирство у мільйонів українців (та й у багатьох інших країнах!), В.Путін «знову всіх переграв»! Особливо, самого себе.

В Україні посилилися про-західні настрої. З'явилися можливість і бажання жити за законами, а не за поняттями, збільшилася кількість людей, які на своєму особистому досвіді вже зуміли зрівняти два світи і дві життєві моделі. Західну - цивілізовану і економічно успішну і східну, побудовану на азіатському деспотизмі, залежностi цілої країни від настроїв свого безпомилкового і вічного правителя, презирства до людського життя і злоби до всiх, хто відкидає цей маргінес.

В.Путін «домігся» значною ізоляції своєї країни від решти світу, виправдовуючи свої «досягнення» заздрістю і агресією того самого світу. За останні п'ять років, з початку кримської авантюри, він зумів знизити рівень реальних доходів росіян, домігся зниження ВВП своєї країни, значно знизив асортимент товарів і збільшив на нього ціни у всіх сегментах життя росіян. Рубль, по відношенню до всіх світових валют впав, більш ніж в два рази. Численні санкції значно вдарили, причому, не тільки по наближеним до «годівниці» олігархiв, а й по простих росіянах. Адже в Росії є нормою компенсувати втрати першим за рахунок других. Засудження його дій, вимикання РФ з деяких світових інститутів, зниження ролі Росії на світовій арені - також "перемога" російського лідера.

Якби не Путін, мала б Україна сьогодні армію, що входить в ТОП-30 Армій світу? Просунулися б ми так в своєму русі до ЄС і НАТО? У помітному збільшенні товарообігу, громадських та інших зв'язків з США, ЄС та іншими сильними і демократичними гравцями в світі? Отримали б безвіз, про який ще довго мріяти росіянам? Акцентував би весь світ нам свою підтримку, нехай, часто, тільки на словах, але, все ж? Так, продовження санкцій - це вже немало для благополучних країн. Мали б ми зараз Свою Церкву? Чи мала би такі позиції сьогодні українська мова? У ЗМІ, у громадськом, політичном, навіть повсякденному житті? Сьогодні патріотизм з самого дитинства, демонстрація національних символів і підкреслення своєї приналежності до України, модний і престижний напрямок. «Слава Україні» стало нормою не тільки в Нашій Армії! Я добре пам'ятаю, що ще на початку Євромайдана, не надто часто використовували цей лозунг. А форма наших воїнів? Коли В.Путін санкціонував початок агресії в Україні, наші воїни призивалися і довго ще ходили в футболках, кросівках і спортивних штанах. Я це спостерігав весь 2014 рік. Призов і постачання армії були за рахунок добровольців, волонтерів, спонсорів та інших Патріотів України! Такий рух абсолютно немислимо в РФ. Нi вчора, нi сьогоднi! Все тільки по команді і управліннi зверху. Зараз у нас прекрасна військова форма, що відповідає стандартам тієї організації, яку так боїться російський лідер. Чи могло це статися лише за 5 (п'ять) років без «допомоги» його самого?

«Досягнення» Путіна на українському напрямку особливо «вражають». Він уже забезпечив собі місце в історії, причому, не тільки російської. І зовсім не в тому трактуванні, яке пишеться при його житті!

А українці будуть довго пам'ятати, «завдяки кому», у нас в країні почалося посилення і безповоротнй рух не до «багатовекторності» і «балансування інтересів», а до конкретних і зрозумілих стандартів життя. Адже в цивілізованому світі, який так далеко від РФ, головне - це людина, його потреби і бажання, створення йому додаткових можливостей і всіляка допомога в цьому його держави. А не гасла, на кшталт «Всё во славу государства» або «За Веру, Царя и Отечество». Де немає і згадки про людей, які є дрібними і непомітними для хана (правителя, князя, царя, генерального секретаря, президента) механізмами досягнення його волі. Де кожен, повинен вважати за щастя померти за будь-яку його забаганку. Так було в Давньому Світі, так було в Середньовіччі. Невже приклади багатовікової давності можуть стати орієнтирами для сучасної європейської держави? Тож не дивно, що ця чужорідність, дикість і неадекватність сьогоденню і стали прискорювачем процесу євроінтеграції в нашій країні. Продовженням захиста свої землі від зараження її Середньовіччям. I тут варто знову згадати про полковника та любителя дзюдо. Якщо б не його хворобливе бажання володіння світом?

Україна, в силу свого територіального розташування, історичної близькості і наявності контактів з європейськими країнами, помітно відрізняється від східних сусідів. В переважній більшості, нам не «посміхається» єдиновладдя і поклоніння менеджерам, яких ми ж самi і обираємо. Нам історично звичнi потреби і бажання контролю над ними і їх підзвітності нам за свою діяльність.

Те, що пропагандою в російських ЗМІ називається досягненнями їх улюбленця (Променистого та Сонцесяйного) президента, зовсім скоро, після його відходу в інший світ, буде називатися зовсім інакше. А мільйони росіян будуть вважати хорошим тоном, розповідати один одному та всьому свiту, про те, як вони про всю його мерзотнiсть знали і, навіть, були в таємній до нього опозиції. З'являться популярні особи, які будуть говорити, як вони страждали від утисків і погроз. Причому, більшістю з них будуть сьогоднішні єдинороси, депутати Думи і бізнесмени з його оточення. Звання "Невдаха" буде тоді більше асоціюватися з його ім'ям. А невдах ніхто не любить! Навіть росіяни.

Але, це їхні проблеми, хоч і недалекого майбутнього. А у нас свої цілі, до яких потрібно йти, не звертаючи уваги на численні крики «Всёпропало», «Зрада», «Вернёмдолларповосемь», «Мирлюбойценой» і т.п.

Особливо, знаючи, ким і де вони створюються, вкидаються, просуваються і фінансуються.

А Путіна, навіть, після перерахованих мною дій, якi допомогли розбудити i змiнити Україну в кращу сторону, чомусь все одно не можу подякувати ... Все одно, вiн Х**ло! Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла-ла!

А ви як думаєте?

Пока европейские и британские СМИ "требуют крови" и ищут "русский след" в протестах во Франции, бунт назрел уже в рядах их целевой аудитории. Рядовые интернет-пользователи так устали от вранья, которым их кормят ведущие западные издания, что поднимают на смех даже безобидный вопрос в онлайн-системе вопросов и ответов

"Да что Вы, всенепременно! Правда, русские суперхакеры из КГБ настолько неуловимы, что пока никто не смог представить убедительные доказательства их вмешательства, годящиеся для предъявления в международном суде. В основном, такие обвинения СМИ предпочитают подавать в виде предположений или риторических вопросов, как бы заранее снимая с себя ответственность за клевету. При этом они выдают за полноценное новостное событие голословное мнение отдельно взятого политика или группы людей из правительственного института. После веского соло, выигрывающего исключительно за счет своего авторитета, вступает хор подпевал помельче. После удачного завершения мероприятия тут же принято объявлять о предотвращении российского вмешательства.

За Швецию высказался премьер-министр Стефан Лёвен: Шведский премьер не исключает русское вмешательство в шведские выборы.

О возможном вмешательстве в немецкие федеральные выборы предупредил президент Федерального бюро конституционной защиты Ганс-Георг Маассен: Повлияет ли русская дезинформация на немецкие выборы?

Украина выступила сразу в двух лицах: президента страны Петра Порошенко и советника президента США по национальной безопасности Джона Болтона:

Украинский президент предупреждает о русском вмешательстве в выборы грядущего года.

Болтон - США будет работать с Украиной, чтобы предотвратить русское вмешательство на выборах."

"Да, конечно, все протестующие - русские агенты КГБ ГУЛАГ."

Вообще, Россия как антагонист США всегда была удобным громоотводом для недовольства простых граждан во время выборов и других громких политических событий. А когда появилось такое понятие, как кибербезопасность, русские компьютерные взломщики стали универсальным оправданием для любой "утечки" засекреченных данных, наравне с русскими шпионами и "проплаченными провокаторами" в соцсетях. В последние, кстати, записывают поголовно всех комментаторов, не придерживающихся официальной версии о "русском вмешательстве". Сама же масштабная традиция сваливать вину за свои неудачи и ошибки на русских хакеров берет свое начало еще во времена первых выборов Барака Обамы в 2008 году. С тех пор многие западные издания присоединились к новому виду спорта "Кто быстрее найдет российский след в [подставить название события]". Уже сами читатели отбросили боязнь прослыть "кремлевскими агентами" и начали указывать им на безосновательную предвзятость, нелогичность доводов и откровенную ложь.

По поводу спровоцированности Брекзита Россией пользователи в открытую язвят по поводу антирусской истерии:

"Защитники КАЖДОГО проигрышного дела теперь заполучили новое готовенькое и полностью неопровержимое пугало, и теперь могут трясти своими кулачками из-за границы в сторону ЭТИХ ПРОКЛЯТЫХ РУССКИХ, КОТОРЫЕ НАС ПРОВЕЛИ! [храп]

(Я оптимистично сэкономлю труд некоторым отвечающим, указывая (на мой комментарий как) на определённейшее доказательство того, что я - проплаченный русский тролль-негодник, нежели доказательство того, что я с ними не согласен по этому поводу)....

И намекают на то, что в кризисе виновато их правительство:

"кто в ответе за тупость Дэвида Кэмерона, ставящего призыв к референдуму на первое место?

Как понимаю, тот самый Дэвид Кэмерон?"

А также говорят о лживости своих изданий и их огромном негативном влиянии:

"Вмешательство в референдум не ограничивалось русскими. The Murdoch press, the Daily Mail, the Daily Telegraph и the Daily Express проводили кампании в пользу Брекзита. Часто при этом статьи были набиты ложью и неверными интерпретациями. Даже если их вынуждали взять слова назад, было невозможно исправить ущерб ото лжи. The Guardian и the Independent не смогли нейтрализовать действие от содержания этих вульгарных газетенок. The BBC полностью провалилась в своих попытках привлечь кампанию Брекзит к ответственности. Фальшивые новости исходили из Великобритании с куда более широким размахом, нежели из России".

Статья Politico о "русском следе" в референдуме за независимость Каталонии вообще вызвала у читателей волну сарказма. Оказалось, что большая часть читателей сайта весьма нелестного мнения об испанских властях и западных изданиях:

""Сообщил высокопоставленный испанский чиновник..." - ну, тогда, возможно, это вранье..."

"Сообщил POLITICO высокопоставленный испанский чиновник о том, что ему надо бы сначала увидеть доказательство российского влияния на этом референдума, однако это не означает, что не было подтасовки голосов." где же тогда свидетельства о русском вмешательстве?! Вам ведь известно, что Ассанж на Россию не работает? Даже если боты были с российских серверов... как это доказывает участие русского правительства? Эта статья несколько сумбурная и параноидальная... хотелось бы, чтобы вы излагали доказательства более понятным языком и отделяли их от Ассанжа/Викиликс и домыслы (?) о русском влиянии."

"До того, как соцсети взяли планету в заложники (с благословения граждан, потому как они приветствовали такой способ самовыражения, даже если им особо нечего писать), никто слыхом не слыхивал ни о каком влиянии, и с возможными проблемами такого рода предоставляли разбираться национальным спецслужбам. "Сфабрикованные новости"? Кому известно, кроме тех, кого это касается? Такие методы действовали по всему миру для влияния на политическую эволюцию с сохранением региональных интересов и продвижением национальных стратегий. Такая практика всегда существовала: разница лишь в том, что она "внезапно" стала волновать обывателя, который, по существу, не может влиять на курс истории, так как он может лишь голосовать за политических представителей, которые ведут игру от его имени. При этом, нет никаких подтверждений, что игра ведется честно"

"Больше русофобской чепухи!"

"В этом смысле беспокоит не то, что Спутник и Ассанж что-то там написали. Беспокоит открытость, с которой западные законодатели говорят в защиту цензуры. И большинство людей не осознают, как это дурно и опасно.

В случае со Спутником даже не приводят примеров недостоверных новостей. Вам надо принимать все на веру. В случае Ассанжа их очень удивило то, как быстро распространились его слова. По крайней мере, они притворились удивленными. Но они не говорят о том, что у Ассанжа 427723 читателя только на Twitter'е. Конечно, все, что он говорит, быстро распространяется.

Они вам лгут. И лгут, чтобы ввести цензуру. Они хотят контролировать все, что вы слышите и читает, чтобы контролировать вас при помощи своей лжи. Как они делали и раньше, до наступления информационной эры".

"Это еще не все. Путин виноват в глобальном потеплении. Я недавно был в Сибири. Ну и глубоко же там копают, доложу вам. Огрооомные двигатели земли. Путин изменил угол вращения Земли, чтобы ИЗМЕНИТЬ ЗЕМНОЙ КЛИМАТ. POLITICO, СДЕЛАЙ РЕПОРТАЖ ОБ ЭТОМ ГЛОБАЛЬНОМ ПРЕСТУПЛЕНИИ ПРОТИВ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА!"

К выборам в Германии опытные читатели уже не просто предъявляли пространные претензии к лживости заявлений о "русском следе" во время любых значимых политических явлений, но даже составили подробный список ошибок, совершенных самими участниками событий. В основном, критике подвергались президентские выборы в США и грубые ошибки, которые пытались замять Демократы, громогласно обвинявшие русских во вмешательстве.

Пользователь Peter Zenger в развернутом комментарии к статье в The New York Times, посвященной выборам в Германии , обвиняет издание в необъективной подаче информации и обвиняет американскую выборную систему в лживости.

"из статьи: "...и Соединенные Штаты, где, по словам чиновников, Кремль пытался изменить результаты президентских выборов при помощи "сфабрикованных новостей"". Это чиновники сказали такое? Какие чиновники? Уж наверняка не чиновники из нынешней администрации. Люди, не входящие в нынешнюю администрацию по определению никак не "чиновники". Самое худшее здесь - это бесконечная мантра от The New York Times о том, что американские выборные кампании "Правдивы" в своей основе. На самом деле, утверждение, самое далекое от действительности..."

Другой читатель The New York Times из Кёльна также выступил с критикой предвзятости СМИ, пытавшихся оправдать российским вмешательством провал кампании Хиллари Клинтон.

"Иногда у меня возникает такое чувство, что русское вмешательство используется в качестве безотказного отвлечения внимания от наших политических ошибок. Это ж так легко сказать: "Ох уж эти русские!" - чтобы прикрыть факт того, что никому не позволено рассылать ядовитые электронные письма, как это делали многие Демократы, и оправдать критические ошибки, совершенные во время кампании, вроде игнорирование "Ржавого пояса" (индустриальные штаты - часть Среднего Запада до озера Мичиган), отсутствие уступок сторонникам Берни (Сандерса), отсутствие программы решения проблем среднего класса, неверная стратегия по вопросам самоопределения. У русских не было бы ни единого шанса (на успех) без этих грубых ошибок. Однако вместо того, чтобы взять их на заметку "на следующий раз", месяцами муссируется тема русского вмешательства...

...Думаю, сейчас (речь о федеральных выборах в Германии) нет серьезных попыток потому, что всем участникам хорошо известно, что никакое вмешательство не будет решающим в исходе выборов 2017. Для России тут нет джекпота. Меркель или Шульц? Разница небольшая.

Серьезно: если бы я был шефом русской разведки и участвовал во вмешательстве в выборы США 2016 года, я бы поклялся в свете достигнутого результата: "Я больше никогда не буду оказывать влияние ни на одни выборы в своей жизни!"

В результате, статья в the Telegraph этого года, посвященная такому явлению как фейковые новости, потонула в колких высказываниях аудитории:

"Целая статья, а BBC - крупнейший поставщик фейкового, предвзятого или альтернативного мнения - не упомянут? Невозможно."

"Согласно решению, принятому на партийной конференции, лейбористы объявили антисемитизм вне закона". Это считается за фейковые новости?"

"Фейковые новости - разве это не BBC?"

Статья хвастливо гласит: "Вот все, что вам нужно знать" (о фейковых новостях). Что ж, это само по себе тянет на фейковые новости, так как она не оправдала ожиданий. А что скажете об "оружии массового уничтожения" и "сомнительном досье" Блера, - фейковые новости, повлекшие за собой гибель куда большего количества людей и породившие куда больше терроризма, чем про-трамповские потуги России.

"У ФБР до сих пор нет доказательств того, что Россия вмешивалась в выборы в США".

Даже такому предвзятому интернет-ресурсу как Reddit надоело искать мифических "волков" и набрасываться на любого, чьи взгляды расходятся со мнением русофобского большинства.

"Ирония в том, что ставя на всем, что тебе не нравится штамп "бота", ты создаешь хаос гораздо эффективнее, чем любой из этих самых ботов.

Абсолютно верно. Есть тысячи историй о русских ботах, рекламирующих свои посты, не входящих даже в тысячу по популярности. Не думаю, чтобы Reddit когда-нибудь упоминался в расследованиях по этому поводу. Кажется, большинство сидящих здесь людей никогда не нарывалось на настоящего русского тролля. Зато нагнетаемая массовая онлайн-истерия, действует, возможно, эффективнее, чем тролли могли бы предположить."

"Динь-динь-динь. Русское тайное пособничество, боты или пропаганда не нужны. Просто скажите людям, что оно существует, и они вечно будут спорить друг с другом."

"Так бы сказал какой-нибудь бот...

Подождите... и это звучит, как слова бота... Помогите, кто-нибудь!"

Судя по всему, шарик антиросийской пропаганды постепенно сдувается, несмотря на все усилия и средства, вкладываемые в него американскими и британскими властями. В наши дни кампании, наподобие нашумевшей Integrity Initiative выглядят, по меньшей мере, как создание видимости масштабной деятельности для отмывания средств. В худшем случае, антироссийская направленность является лишь прикрытием для создания глобальной дезинформационной сети. Тем не менее, на сегодняшний день эти методы выглядят устаревшими и смешными. В свете последних беспорядков во Франции даже "крупнейший поставщик" фейковых новостей BBC признал неэффективной свою прежнюю манеру выдавать за действительность голословные предположения и выдуманные свидетельства и попытался всерьез поискать "русский след" в протестах "желтых жилетов" . Издания с открытым комментированием, такие, как Express пошли еще дальше и теперь просто закрывают возможность выражать свое мнение ко всем спекулятивным статьям о российском вмешательстве, ибо такие обсуждения, обычно, превращаются в соревнования по остроумию при высмеивании авторов и всех предвзятых СМИ в целом.

Запад устал мстить за свою истерию перед призраком коммунизма, который давно убрёл в неизвестном направлении. Европейцы теперь лечат оставшийся "осадок" из стереотипных страхов классическим способом - при помощи смеха.

По данным центрального штаба, в среду в аэропорту "Борисполь" приземлилось два самолета с бойцами российского спецназа "Витязь", сообщает Интерфакс-Украина.

"Полковник Ляшенко, заместитель командира авиационной бригады по тылу, которому было поручено обслуживать эти самолеты, отказался выполнить приказ. Он подал рапорт об отставке", сообщили в пресс-центре штаба.

Вместе с тем, отмечает штаб, самолеты приземлились в "Борисполе", бойцы российского спецназа в Киеве, но о месте их дислокации не известно.

"Центральный штаб передал эту информацию главе СБУ для проведения расследования и одновременно предупредил руководство о необходимости принять меры для защиты жизни полковника Ляшенко, который оказался в опасности", - подчеркивает пресс-центр.

Вместе с тем, в интервью агентству "Интерфакс-Украина" посол России в Украине назвал информацию о прибытии российских подразделений специального назначения в Украину "абсурдом и провокацией" отметив, что цель этого - "накал ситуации, направление ее в антиконституционное русло, разжигание антироссийских настроений".

В департаменте по связям с общественностью МВД Украины также опровергли эту информацию. Ссылаясь на слова гендиректора аэропорта, начальник департамента Татьяна Подошевская сказала, что "никакие самолеты с российским спецназом в Киеве не приземлялись".

Воздушный десант

Вместо обычных 3-4 рейсов в день за минувшие сутки в аэропорт "Борисполь" в Киеве прибыли десятки рейсов из Донецка и Днепропетровска.

Убедиться в этом можно на сайте аэропорта, где фиксируются прибытия всех самолетов.

Как сообщили сотрудники различных киевских турфирм, обычно из Донецка и Днепропетровска в "Борисполь" осуществляются 3-4 регулярных рейса.

В среду, из Донецка и Днепропетровска прибыли около 35 - 40 самолетов.

В справочной "Борисполя" не смогли ответить на вопрос, с чем связано такое увеличение количества рейсов, отметив, что "ничего не знают и просто принимают самолеты".

Кроме Донецка и Днепропетровска больше чем обычно прибыло самолетов из Одессы.

Между тем, все больше сообщений приходит о том, что в Киев движутся колонны автобусов и вереницы поездов из восточных областей и Закарпатья.

Devil's Radio
         Диявол-fm

Gossip, gossip
         Балачки, марнослів'я,
Gossip, gossip
          плітки і теревені...

I heard it in the night
           Я чув це і вночі -
Words that thoughtless speak
           ці слова, що мелють бездумно,
Like vultures swooping down below
           немов грифи-стерв'ятники, що атакують з неба,
On the devil's radio
           ллється з цього бісового радіо.

I hear it through the day
          Я чую це протягом дня,
Airwaves gettin' filled
           в ефірі, повному по вінця,
With gossip broadcast to and fro
           переливається з пустого в порожнє,
On the devil's radio
           на цьому чортячому радіо...

Oh yeah, gossip
           О, так, пустобрех,
Gossip, oh yeah
           пустодзвін, авжеж...

He's in the clubs and bars
           Той Диктор у клубах та барах,
And never turns it down
           і ніхто не заткне йому пельку,
Talking about what he don't know
           коли він патякає про те, в чому ніц не петрає,
On the devil's radio
           на тому чортячому радіо...

He's in your TV set
          Той Ведучий і у твоєму "ящику",
Won't give it a rest
          не дасть передиху,
That soul betraying so and so
          ця продажна шлюха,
The devil's radio
          це чортяче радіо.

Gossip, gossip
         Брехло, брехло,
Gossip, gossip
         брехло, брехло
(Oh yeah) gossip, (gossip) oh yeah
(Gossip) oh yeah, (oh yeah) gossip

It's white and black like industrial waste
          Воно біле і чорне, немов промислові відходи,
Pollution of the highest degree
          бруд найвищої проби.
You wonder why I don't hang out much
          Тобі дивно, чому мене не радує багато чого,
I wonder how you can't see
          а мені дивно, як цього можна не розуміти.

He's in the films and songs
          Воно у фільмах і піснях,
And on all your magazines
          в усіх твоїх журналах,
It's everywhere that you may go
          це є скрізь, де тільки можеш бути ти,
The devil's radio
          це бісівське радіо.

Oh yeah, gossip
Gossip, oh yeah

Runs thick and fast, no one really sees
          Ллється рясно і шалено, та мало хто бачить,
Quite what bad it can do
           до якого зла насправді це може призвести,
As it shapes you into something cold
          бо звикаєш до життя у якійсь холоднечі,
Like an Eskimo igloo
          в чомусь на зразок іглу ескімоса.

It's all across our lives
          І все це проходить крізь наше життя,
Like a weed it's spread
          його поширення подібно до бур'яну,
'till nothing else has space to grow
          тоді як ніщо інше не має місця, де рости,
The devil's radio
          забите цим чортячим радіомовленням...
          

Can creep up in the dark
          Може раптово виповзти з мороку,
Make us hide behind shades
          змусити нас ховатися за темними окулярами,
And buzzing like a dynamo
          і торохтить, як динамо-машина,
The devil's radio
          той сатанинський радіоголос.

(Gossip) oh yeah, (gossip) oh yeah
(Gossip) gossip, (gossip) gossip
Oh yeah, gossip I heard you on the secret wireless
         О так, базікало, я почув тебе у тому таємничому етері!
Gossip, oh yeah You know the devil's radio, child
          О так, крихітко, тепер ти знаєш про те чортяче радіо!
Gossip, gossip
Gossip, gossip

                                                                    18.10.2018
Слухати

Ніякої пропаганди в росії - НЕ ІСНУЕ. Це міф.

Мюллер Штирлицу: "Тем, кому сейчас десять, мы не нужны, ни мы, ни наши идеи; они не простят нам голода и бомбежек. А вот те, кто сейчас еще ничего не смыслят, будут говорить о нас, как о легенде! А легенду надо подкармливать! Надо создавать сказочников, которые переложат наши слова на иной лад, доступный людям через двадцать лет. Как только где-нибудь вместо слова «здравствуйте» скажут «хайль!» в чей-то персональный адрес, знайте: там нас ждут, оттуда мы начнём своё великое возрождение".(с)

Эмоция – любимый инструмент пропагандонов

 

Снова марши, снова импичменты, снова истерики, снова кликуши давят на эмоции. Череда фейков, череда вранья, череда попыток манипуляций – все, все идет в ход, лишь бы выдавить эмоцию, лишь бы раскачать на реакцию, лишь бы поднять ненависть хотя бы на градус.

Эмоция – любимый инструмент пропагандонов. Те вагнеровцы, которых на днях зарыли в сирийскую землю, ведь пошли добывать величие своей родине (пушечное мясо эффективнее всего заготавливать под высокий имперский пафос). А те 30 тысяч россиян, которые недавно в Воронеже вышли хоронить погибшего летчика, считали, хоронят героя, а не людоеда, бомбившего рынки и больницы в далекой Сирии. И те идиоты, что в Калуге сегодня сожгли в честь масленицы собранный из веток католический собор – их тупую ненависть тоже взащивали высокими призывами – за духовность.

Подумай, соотечественник, действительно ли заезжие проходимцы – кто из Крыма, как Богуцкая, кто из России, как “Егор Соболев”, кто из Донецка (или Крыма?), как “Семенченко”, кто из Грузии, как Саакашвили – призывают тебя идти свергать избранную власть, они точно делают это из любви к тебе? Может, какая-то еще цель есть? И она тебе не очень выгодна? Может, они раскачивают страну потому, что им – залетным – нечего терять здесь? В отличие от тебя. Что терять той Лизе или Семену? Что здесь терять тому Саакашвили? Ну, не выйдет, ну, заварится здесь кровавая каша вместо завариваемой заварушки с новыми возможностями для лидеров – так сдрыснут, и все. Это тебе, соотечественник, эту кровавую кашу расхлебывать. Ты точно готов рискнуть? Тогда опыт твоих прадедов ничему тебя не научил.

Агитируют накалом эмоций – значит, пытаются отключить рациональность. И здесь лучшая тактика – убрать эмоции и вспомнить, когда дергали за те же ниточки и 100 лет назад, и 25, и 10 лет назад. И всякий раз на эту агитацию велись.

Давай вспомним школьные уроки истории и подумаем, зачем в 1914-1917 велась оголтелая пропаганда против царя. И когда распропагандированные люди царя сбросили, что для них началось?

Зачем велась оголтелая пропаганда против Скоропадского? Во время войны? Что обещали? Что получили? Земельки хотелось? Ну, земелькой наелись. До отвала. Те миллионы жертв Гражданской, потом коллективизации, потом Голодомора – это точно то, чего они хотели?

Спроси у родителей, как демонизировали Кучму. Зачем? А чтоб ослабить, чтоб олигархи у ослабленного Кучмы могли бы выкрутить для себя получше условия. Себе они выкрутили, а стране пришлось снова ориентироваться на Кремль. И в преемники Кучме пришлось двигать дуболома Януковича.

Вспомни, как на твоих глазах велась оголтелая пропаганда против Ющенко в 2005-2009. И когда распропагандированные люди проголосовали за двух российских ставленников – половина за Тимошенко, половина за Януковича – к чему это привело? Ведь выбрали бы Ющенко – ничего бы этого не было бы. Ползли бы медленно в сторону Запада. Медленнее, чем сейчас, конечно, с коммунистами и рыгами, конечно, но без потерь.

Вспомни, как демонизировали Ющенко, что его возненавидела вся страна. За что? Он что, накрался? Нет. Он что, не был патриотом? Был. Он что, сдал России страну? Сдал напрямую, как Янукович? Или подписал банкротящий страну кабальный контракт, как Тимошенко? Нет. За что ненавидели-то? А ни за что. За то, что по условиям политреформы лишился полномочий и вынужден был крутиться между БЮТом и рыгами.

Кстати, в таком же положении окажется любой президент без крупной фракции в Раде. Например, Вакарчук, будь он избран. И его точно так же года за два возненавидят, кстати. Пропагандоны-то те же. И так же им надо будет вкусно кушать. А желающие покормить всегда найдутся.

Пропагандоны четыре года ненависть к Ющенко вызывали, капали капля за каплей – и вдолбили. Нравится результат, соотечественник? Ну, беги, повторяй тогда. С каждым разом ведь всё лучше и лучше получается. Всё ярче искры из глаз и всё живописнее растекается кровь по лбу с каждым новым ударом старых украинских грабель.

Светлана Самборская

https://youtu.be/9IMAmcy-KFg