хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «віра»

Линии прямые и не очень

Прочитано на http://www.pravmir.ru/linii-pryamye-i-ne-ochen/

Какой рисунок на мраморе? Какие формы у облаков? Трудно ответить. Разные. Причудливые, неожиданные, неправильные. Неправильные с точки зрения геометрии, прямых линий и человеческой деятельности. Бог, творя, использует прямые линии как идею, но не позволяет Себе воплотить их в сотворенные вещи. Дерево стволом растет по вертикали, а ветвями распространяется вширь, по горизонтали. С точки зрения геометрии, внутри каждого дерева как идея, как система координат нарисован крест. Но в природе вы креста не увидите. Бог предоставил человеку понять идеальный мир и воплотить его в веществе.

Дальше мысль увлекается к той бездне, что связана с крестом, который сделали люди и Богом, разрешившим Себя на кресте распять. Господь умирал на прямых линиях. Но не будем сейчас об этом. Мы – хозяева мысли, и свернем эту реку на время в иное русло.

**

В одном из тех мест на земле, что заласканы солнцем и обрызганы  морем, я сижу у окна. За окном – ветер. Словно повар за чуб  провинившегося поваренка, ветер гнет и терзает и мучит своими порывами  ветви черешен и вишен.

Протоиерей Андрей Ткачев

Здесь, в помещении, я нахожусь в царстве прямых линий. Прям подоконник, прям контур дверей, холодильник, кухонный шкаф, телевизор, стол. Всё вокруг воплощает прямую линию, прямоугольники и квадраты. А за окном – царство неповторимости и той гармонии, что не рифмуется с  геометрией. Все ветки не похожи друг на друга, все ягоды на грядках и  каждый листик – личность. Они уникальны и не шаблонны. Откуда взялся  этот контраст? Может, от человеческой слабости? Прямая – это кратчайшая  линия между двумя точками. Человеку нужно экономить время, силы и  материал. Он вынужден ходить, планировать, строить, используя прямую  линию, поскольку он слаб и умен. Богу же не нужно экономить ни силу, ни  время, ни расстояние. Сотворенные Им леса и горы отрицают человеческую  скупость и прямую линию.

Иван Карамазов бунтовал и дерзал на возврат Богу «билетика» из  нравственных оснований. Но если бы по небу плыли квадратные облака, у  человека появилась бы возможность рассориться с Богом из эстетических  соображений.

Человек живёт в двух мирах. Если б он всегда ночевал под звёздами,  ему пришлось бы непрестанно стихословить Псалтирь. Чтобы не думать о  Боге всегда, человек изобрёл рукотворные «кущи», в которые, словно  когда-то Адам, добровольно спрятался. Эти кущи – цивилизация, вторая  природа. И что такое наш потолок, как не иллюзия слепоты Всевидящего  Ока?

Человек делает жильё, потом жильё делает человека. Так рассуждал Достоевский, рисуя Раскольникова жителем тесной клетушки. Если мысль снует и  движется в кругу житейских понятий, лучше думать её в помещении. Но если мысль рвётся к Богу, словно робкими пальцами хочет коснуться иного  мира, то лучше выйти на воздух. Но не на городскую улицу, а в поле, лес  или на побережье.

Для инженерной и бухгалтерской работы нужны как воздух прямые линии  интерьера и искусственный электрический свет. Для придворных интриг  нужны длинные коридоры и высокие потолки. А для поэзии и богословия  нужен гармонический хаос природных красок, звуков и запахов. Богослов,  богословствующий всегда в кабинете, рискует родить странное или страшное богословие.

**

Но вот вопрос: а как же храм? Ведь это здание, посвященное встрече с  Богом, рождено культурой и насыщено мыслью, и инженерной, и  эстетической. Да, храм – это чудо. Правильно и красиво построенный храм кажется выросшим из земли или всегда бывшим на этом месте. И греки  раньше не обтёсывали камни церквей до гладкости, чтобы жилище благодати было построено из минимально обработанного человеком материала. Там  должен быть священный полумрак, особый запах и обязательно живой огонь.  Лишь гений, кладущий Богу земные поклоны, может создать дом молитвы.  Иначе получится дом культуры с крестом наверху и электрическим  паникадилом.

**

Умопостигаемый человек симметричен и идеален. Умопостигаемый человек  хочет, чтобы его нарисовал Леонардо да Винчи. Реальный же человек всегда имеет изъян. Отклонение от штампа обязательно. Будь мяч для гольфа  идеально гладким, он не летел бы далеко. Нужны оспинки, ямочки,  рытвинки. И увидь мы идеального человека, мы убежали бы от него в ужасе, как от ожившего робота, или, как от покинувшего витрину манекена. Но мысль человеческая оперирует числом и линией, которые живут и  движутся там, где может быть ошибка, но не может быть изъяна. Ум наш  дышит воздухом, окружающим Бога, то есть идеями. Это не Сам Бог, но Его  воздух, та среда, что волнуясь, играет складками Его риз.

И ещё. Человек похож на дельфина, не потому, что оба – млекопитающие. У дельфина есть лёгкие, он дышит воздухом, но живёт в воде. Ему нужно  выныривать и вдыхать, чтобы затем погружаться и стремительно двигаться. И человек дышит воздухом иного мира, а живёт в этом. Он тоже должен  вдыхать тот, «иной воздух», чтобы энергично и стремительно двигаться в  этой привычной среде. И человек изначально так же красив и добр, как то  морское животное, что спасло Орфея и возило его на спине.

**

И даже не в двух, а в большем количестве миров живёт сын Адама.  Первое разделение, первая пара – это «мир сей» и «мир тот». Вторая линия фронта проходит через «мир сей». Это мир, сотворенный Богом и мир,  сочиненный и построенный человеком, цивилизация, вторая природа, Каиново наследство. «Мир тот» тоже не однороден. Он полон, он кишит живыми  существами, и жители его двояки. Одни благословляют и славословят,  другие – хулят и проклинают. Дельфин, выныривая, просто дышит, а  человек, вторгаясь умом в невидимое, иногда дышит воздухом, а иногда – ипритом. Отправляясь в мысленную реальность, нам нужно запастись  мысленным противогазом.

**

Мир дробится и делится на кубики, песчинки и квадратики. Так картинка в телевизоре вдруг может сбиться, и вместо привычных лиц и интерьеров  ты вдруг видишь головоломку цветных клеточек, изнанку цифрового  изображения.

Вот так и мир. Он кажется твердым и незыблемым. Но мы-то знаем, что в назначенное время он начнет стремительно рассыпаться, как песчаная  статуя, бывшая монолитной пока песок был мокрым. Высох песок и дунул  ветер, и невольно вспоминается наступление обещанного дня, «в который  воспламененные небеса разрушатся и разгоревшиеся стихии растают» (2 Пет.3:12)

Все эти мысли только и переберешь в уме, что на отдыхе и в  относительном спокойствии. В городах, посреди беготни, где небо – с  овчинку и асфальт под ногами, другие мысли оспаривают право ночевать в  твоей голове. И пока они там ночуют, тебе самому не спится. Но здесь,  где земля заласкана солнцем и обрызгана пеной, мысль становится  масштабней, и из всех евангелистов хочется читать преимущественно  Иоанна, ибо его символ – орел.

**

Небо высокое. Тучки на нем лермонтовские. И гордые скалы тоже  лермонтовские. На груди у этих каменных уступов ночуют золотые тучки,  улетая поутру, и оставляя влажный след на груди очередного каменного  великана.

А ветер гнет к земле ветки черешен и вишен, словно он – ветер –  толстый и грозный повар, а они – деревья – провинившиеся поварята. Вглубь ли, вширь ли посмотришь, все удивительно.

«Впрочем мы, по обетованию Его, ожидаем нового неба и новой земли, на которых обитает правда» (2 Пет. 3:13)

Названий найбезпечніший український шрифт для зору

Тим, хто довго працює за комп'ютером, потрібно прагнути зводити до мінімуму шкоду для очей. Вчені провели дослідження і з'ясували, який комп'ютерний шрифт найбезпечніший для очей. Експерименти з участю добровольців показали, що найбільш безпечним для зору шрифтом є Verdana. Розмір букв теж має значення: оптимальний варіант - 10-12 пунктів.

Вчені пояснюють це тим, що в Verdana немає засічок (дивно, в Arial також немає засічок). За рахунок цього очі втомлюються менше.  Також лікарі радять не жмуритися перед монітором, так як це приводить до появи зморшок, сухості в очах і зменшення моргання.

Потрібно зазначити, що Verdana - то старовинний український шрифт, який був розроблений  в Україні у ІІІ-ІV ст. н.е. і використовувався для написання язичницьких релігійних текстів. Його назва походить від давньоукраїнських слів "віра" та "дан", тобто "вірою даний". Потім, як відомо, із прийняттям Україною християнської релігії, даний вірою шрифт,  витіснив шрифт "Monotype Corsiva", розроблений болгарами Кирилом та Мефодієм.

Я закликаю українців не відриватися від свого коріння, частіше використовивати даний вірою шрифт, шанувати один одного і не забувати своїх батьків.

Предивний спокій! У Видубичах

                Предивний спокій, о!.. Такий Врочистий!..
        Предавніх днів мовчазний свідок ти.
        Як острів в океані суєти,
        Кремезний, сивочолий, чистий
         Архістратига Михаїла храм.

        Тепло долонь безвісних будівничих,
        Князів і воїнів, монахів і вірян
        Зберіг.
                    Він чув молитви християн,
        І вигуки затятих, войовничих
        Безбожників.
                    Епох трагічний злам

        Не похитнув його. А бачив - ой, багато! -
        Війну, наругу, відданість святу,
        Найвищий подвиг, зраду, суєту…
        В іконостас палаючий – багаття!..
        Нажахано вдивлявся древній храм.

        У Видубицькому урочищі врочистий
        Предивний спокій. Бані у блакить
        Здіймає церква. Дзвін луна. В цю мить
        Упевненість – над Києвом Пречиста
        Стоїть і Михаїл Архангел сам.

        12.05.2011

        by Stepans’ka Marina (SMG)

трохи історії Видубицького монастиря тут

http://www.monastyr.kiev.ua/history.html[ Смотреть дальше... ]


© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11109280181

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові
Великдень 2011 року від Народження Христа

   (плач )
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.

Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я
побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється
законом і є
пам'яткою
, й донині стоїть безхреста.

Вірш без рим. Лише ритм
Століть минулих подих,
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур,  дивний,
Занедбаний, забутий…

Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.

На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…

БезхрЕста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.

Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…

26.04.2011
by Stepans`ka Marina (SMG)

p.s. написане можу підтвердити фотографіями





це кадр перший. 25.07.2010




це кадр другий. 25.04.2011

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові
Великдень 2011 року від Народження Христа

   (плач )
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.

Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється законом і є
пам'яткою
, й донині стоїть безхреста.

Вірш без рим. Лише ритм
Століть минулих подих,
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур,  дивний,
Занедбаний, забутий…

Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.

На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…

Безхр
Е
ста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.

Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…

26.04.2011
by Stepans`ka Marina (SMG)

p.s. написане можу підтвердити фотографіями

Паска? Що це для Вас?

Цією писаниною я не хотів скривдити ні вірування, ні релігійних вподобань, ні святинь інших, просто виказав свої думки.

Кожний рік всі звикли святкувати Паску. Багато хто вважає це свято особливим, хто вважає просто за традицію. Хтось піде до церкви вперше, хто ходить туди кожного року. Для більшості паска – це нічого не значуща традиція, вони понесуть напечені паски в церкву (до речі, знайдіть мені будь ласка в біблії де там є паска на дрожах, та ще й з такою кількістю яєць?), несуть «святити» ковбасу, сало, горілку й вино… (для чого поясніть? Що горілка стане як свята вода?). Потім вони сядуть в кругу сім’ї, будуть пити спочатку Кагор, їсти фарбовані яйця, при зустрічі вітатися – Христос Воскрес. І мені напало на думку, а хто з них задумувався що то є Паска? На сам перед Біблія пише що то є жидівське свято, (Исход гл12). Свято чудового звільнення з полону єгипетського жидівського народу. І мало хто з стоячих сьогодні біля церкви може пояснити що то є за свято.

Дуже сумно дивитись на таких людей. Невже, хоть би один раз в житті не цікаво дізнатися те що ви робите? Чи краще жити тільки за принципом – їж, пий веселись бо завтра вмремо. Й як мул йти до церкви тому що, так роблять всі.

Почитайте біблію, невже Ви не знайшли що й Ісус святкував Паску? Він святкував Паску, бо він був жидом. Це для Вас новина? Думаю ні. Але Ісус не святив пасок, не їв крашанок, не ходив до церкви, не був в кругу своєї сім’ї, не ставив свічок в церкві. Уявіть що сьогодні з’явився Ісус на землі, я впевнений що він би не зрозумів що роблять ці люди біля цих будівель з хрестами, й що то за люди в золотих одежах з хрестами на пузі. От як би він запитав що ви робите? Яку відповідь Ви дасте йому?

Зараз багато хто скаже що теперішня паска це паска Ісуса як жертви, як жертви того ягня що забивали жиди.  Що Він за нас страждав, для нас воскрес, і тільки як що ми приймемо його як свого Спасителя то маємо шанс спастись. А як же ті хто жив до Ісуса спасався? А хто до сих пір живе й не знає про Нього як Спасителя? Виходить що спасуться тільки ті хто святить ковбасу й горілку, а буддисти чи то плем’я африканське буде горіти в вогні вічному? Вам не здається це не зовсім правдоподібним.

Ще питання, хто задумувався й знає відповідь на питання чому – паска кожного року в різні дні? Наприклад, якщо хтось народився 1 травня, а помер 25 лютого, а воскрес 28 лютого то чи зімнеться ця дата навіть через 5000 років? То подумайте.

 

Crown of Thorns - Yngwie Malmsteen

Crown of Thorns
      Терновий вінець


You've always shared the light.
      Ти завжди ділився своїм світлом, не зважаючи на те,
Although you could clearly see the sacrifice.
      що ясно бачив перспективу стати жертвою.
Preaching wrong from right.
      Вчив розрізняти зло і добро.
Prosecution was the story of your life.
      Але підсумком твого життя стало осудження.
The blood money paid.
      Криваві гроші заплачено,
A kiss betrayed.
      зрадницький поцілунок подаровано.

                 Приспів
To be crucified.
      Засуджений на розп'яття,
And for thirty silver pieces.
      за 30 срібняків,
For our sins he died.
      спокутуючи наші гріхи, він помер.
To wear the crown of thorns.
      Одягти терновий вінець -
It was his destiny.
      ось його покликання...

And now the curtain is drawn.
      І ось шоу завершено.
And I can see the moment of some kind of truth.
      І можна бачити момент істини:
They nailed you to the cross.
      вони прибили тебе до хреста,
Although you walked the righteous path since your birth.
      не зважаючи на твій праведний шлях від самого народження...

The blood money paid.
      Криваві гроші заплачено,
A kiss betrayed.
      зрадницький поцілунок подаровано
In this final hour.
      в цей останній момент.

Приспів

[guitar solo]

Приспів

To be crucified.
     Бути розп'ятим -
It was his destiny
     ось його доля.

СЛУХАТИ

Віра – дар Божий

Святкування знаменної дати – 2000-річчя Різдва Христового викликало як посилення інтересу громадськості до історії християнської культури та релігії, так і активізації атеїстів.

"Каже безглуздий у своєму серці: "нема Бога". Цей вислів у Святому письмі – Псалом 14.1 – незаперечно є логічним. Щоб сказати, що якоїсь особи немає, треба насамперед знати її ідентичність. А хоч один із смертних знає ідентичність Бога? Ні, не знає. Отже, сказати "Бога нема", – є безглуздям.

Інша справа, коли людина говорить: "Я не вірю в Бога". Акт віри – психологічний акт, наявність чи брак якого людина може збагнути. Тому цей вислів не є безглуздям.

Якщо людина говорить:"Я вірю в Бога", то це означає не тільки спроможність її розуму, а й вплив на неї Божої ласки (енергії, як говорили давні грецькі Отці Церкви).

Завдяки Божій ласці людина живе у новому надприродному стані свідомості, де зникають межі таких протилежностей у людському житті, як: терпіння і радість, невдачі і успіхи, самозвинувачення і всепрощення, здоров'я і слабкість, і, навіть, життя і смерть.

"Коли людина відчує боже призвання, в ньому виникає нове життя в котрому він не відчуває себе одиноким, тому що він поєднався з Богом та Його правдою. У тому житті його думки ототожнюються зі світовою волею. Він володіє передбаченням сучасного і повнотою віри в остаточну перемогу Божої Істини" (Е. Шюре. "Великі посвячені").

Як приклад, наведу епізод із життя отця Теодора Грушкевича. У листі до своєї дружини з місця ув'язнення 18.01.47 року він пише: "Моя, Найдорожча! вчора дістав від Тебе передачу, дякую. Ми святкували, Богу дякувати, гарно (не ображайся, що тут, замість Тебе, знайшов я собі іншу розраду). Але така доля й обов'язок священика: навіть і в своєму горі, нести другим розраду. Уладив я тут спільну Святу Вечерю, промовив пару слів потіхи. Треба було бачити у цю хвилину тих людей, аби зрозуміти, чи є яка користь із того… Ми тут є Божою зброєю для допомоги іншим і це оправдує наш тут побут, і най осолоджує Твою гіркість розлуки… Треба було бачити враження Водосвяття на людях і знову приходить гадка: нас тут треба було". (О.Гентуш. "Листи з неволі")

Чи може кожна людина отримати ласку Божу? Пошукаймо відповідь у Христових притчах. "Вийшов сіяч сіяти своє зерно, і як він сіяв, одно впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге впало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вологості не мало. Інше впало між тернину і тернина, вигнавшись із ним вкупі, його заглушила. Нарешті, інше впало на ДОБРУ ЗЕМЛЮ і, зійшовши, вродило сторицею. Кажучи це, Ісус голосно мовив: "Хто має вуха слухати, той слухає" (Лука. 8. 4-8).

Далі євангеліст тлумачить цю притчу, та, думаю, що ви й так зрозуміли царства Божого: "Те, що на добрій землі, це ті, що чуючи добрим і щирим серцем Слово, держать його і дають плід терпіння" (Лука. 8. 15).

Усе це вказує на надприродне, тобто Боже походження християнської віри. Живучи цією вірою, християнин у своєму щоденному житті здатний осягнути тривалий мир у своїй душі, та справжній Божий світогляд.

Людмила Огнєва

“Світлиця”, № 60, 27 жовтня 2000

 

God - John Lennon

God
     Бог

God is a concept
     Бог це поняття,
By which we measure
     яким ми вимірюємо
Our pain
     наше страждання.
I'll say it again
     Повторю це ще раз:
God is a concept
     бог є поняттям,
By which we measure
     яким ми вимірюємо
Our pain
     наш біль...

YeahI don't believe in magic
     Я не вірю в магію,
I don't believe in I-ching
     Я не вірю в І-Цзін*,
I don't believe in Bible
     Я не вірю в Біблію,
I don't believe in tarot
     Я не вірю в таро**,
I don't believe in Hitler
     Я не вірю в Гітлера,
I don't believe in Jesus
     Я не вірю в Ісуса,
I don't believe in Kennedy
     Я не вірю в Кеннеді,
I don't believe in Buddha
     Я не вірю в Будду,
I don't believe in Mantra,
     Я не вірю в мантру***
I don't believe in Gita
     Я не вірю в Ґіту****,
I don't believe in Yoga
     Я не вірю в Йогу,
I don't believe in kings
     Я не вірю у правителів,
I don't believe in Elvis
     Я не вірю в Елвіса,
I don't believe in Zimmerman
     Я не вірю в Ціммермана,
I don't believe in Beatles
     Я не вірю в Бітлз.

I just believe in me
     Я вірю тільки в себе,
Yoko and me
     в Йоко і в себе,
And that's reality
     і це дійсність...

The dream is over
     Мрії закінчилися,
What can I say
     що я можу сказати...
The dream is over
     Сон урвався.
Yesterday
     Зовсім недавно.
I was the Dreamweaver
     Я будував повітряні зАмки,
But now I'm reborn
     але тепер народився заново.
I was the Walrus
     Я був відомий як Морж,
But now I'm John
     але тепер я Джон.
And so dear friends
     Отже, любі друзі,
You'll just have to carry on
     просто займіться своїми справами...
The dream is over
     Мрії закінчилися.

letsrock C Л У Х А Т Иletsrock

* Китайська Книга Перемін, що використовується для гадання
** карти таро
*** медитативна молитва (гімн) в індуїзмі і буддизмі
**** Бгаґават-Ґіта - один зі священих текстів індуїзму

Десять Заповідей - Божий стандарт істини

     Кожна країна, будь-яке суспільство або організація обов’язково мають свої закони, які регулюють взаємовідносини, встановлюють правила поведінки та принципи існування серед людей. Багато законі в діють на певній території, обмежені періодом часу й іншими чинниками. Але є один Закон, який призначений для всіх часів і народів, будучи основою існування життя людей на Землі. Це Десять Божих Заповідей.

    

     Сам Бог дав цей Закон людству як вічний, незмінний стандарт добра, зразок поведінки. Десять Заповідей визначають наш зв'язок з Творцем і Спасителем, а також наші обов’язки стосовно людей. Порушення цього Закону Святе Письмо називає гріхом: “Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням” (1 Івана 3:4).

     Святе Письмо вбачає в Законі Божому риси характеру Бога. Як і Бог, “Господній Закон досконалий” (Псал. 18:8). “Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра” (Рим. 7:12). “… всі твої заповіді справедливість” (Псал. 118:151). Десять Заповідей – короткий виклад вічних принципів добра – звернені до всього людства на всі часи. Біблія називає головний принцип життя: “… Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині” (Екл. 12:13).

     Цей Закон унікальний, у першу чергу тому, що Десять Заповідей дуже прості, але водночас мають всеосяжний характер. Вони настільки короткі, що навіть дитина може їх швидко запам’ятати, але мають таку глибину, що охоплюють всілякі гріхи. Унікальність Десяти Заповідей полягає також у тому, що це єдині слова, які Бог сказав вголос до всього народу і Своєю рукою написав на двох кам’яних скрижалях, які повинні були зберігатися в ковчезі, у Святому Святих храму. Яке ж призначення Божого закону, Його Десяти Заповідей?

     Перш за все він покликаний захистити людину від самознищення: ігноруючи закон, люди перестають розуміти різницю між добром і злом. Закон відкриває людині Божу волю. Тільки так ми можемо зрозуміти, чого Бог очікує від нас, якою має бути наша поведінка, яких життєвих принципів треба дотримуватися, щоб життя було благословенним.

     Кожен з нас свого часу повинен постати перед судом Божим, “бо всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло” (2 Кор. 5:10). Тому Закон Божий буде підставою для розгляду наших справ. Кожен з нас буде суджений за цими справедливими принципами, а не згідно з нашими уявленнями.

     Без Десяти Заповідей люди не здатні правильно розуміти Божу святість, а також власну провину і потребу в каятті. Не відчуваючи себе порушниками Закону Божого, вони не усвідомлюють свою гріховність і не бачать необхідності у примиренні з Господом Ісусом.

     Закон діє подібно до дзеркала, допомагаючи побачити свій справжній стан. “Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: тож побачив себе, відійшов і відразу ж забув, який він. А хто дивиться на досконалий Закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях” (Якова 1:23-25). Апостол Павло писав: “… я пізнав гріх, тільки через Закон” (Рим. 7:7) Звинувачуючи грішника в його гріхах, Закон допомагає йому усвідомити, що він потрапив під Божий суд і підлягає покаранню.

     Закон Божий – це засіб, з допомогою якого Святий дух веде нас до справжнього навернення. Побачивши свій справжній характер, ми усвідомлюємо себе грішниками, що не мають надії, і тому гостро відчуваємо потребу в Спасителі. Таким чином, Закон вказує на Христа, єдиного, Хто може звільнити нас від вічної смерті. Закон відкриває нашу гріховність, але не може врятувати нас. Як водою змивають з лиця бруд, так і ми, виявивши свою гріховність за допомогою морального Закону Божого, шукаємо воду, щоб змити гріх і бруд, а очиститися ми можемо тільки кров’ю Агнця.

     Закон Божий стримує зло і приносить благословення. Хвиля злочинності, насильства, аморальності, що захлеснула світ, – це наслідок нехтування Десятьма Заповідями. Там, де цей Закон приймається, він стримує гріх, спонукає до правильних вчинків. Ті народи, які включили Божі принципи в свої закони, отримали великі благословення, і навпаки, зневага Заповідями веде до занепаду.

     “Бо це любов до Бога – дотримуватися Його заповідей! А Його заповіді не тяжкі” (1 Івана 5:3). “Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса” (Об’явл. 14:12). Це тільки два висловлювання з безлічі, записаних на сторінках Святого Письма, які закликають нас бути слухняними Закону Божому. На жаль, деякі вказують тексти, які нібито скасовують покору Десяти Заповідям.

     Який закон скасовано жертвою Христа на Голгофі? Так, після смерті Христа сталися величезні зміни в служінні Господу. Але Біблія говорить про два закони: моральний (Десять Заповідей) і церемоніальний (жертвоприношення). Моральний закон – це Десять Божих Заповідей, незмінний вічний стандарт правди. Церемоніальний закон (про жертвоприношення) був тимчасовим заходом проти гріха і вказував на Христа, як на справжню Жертву, яка знімає провину за порушення Закону Божого.

     Закон Божий, тобто Десять Заповідей, регулює відносини Бога і людини, а також відносини між людьми, тому його ще називають моральним законом. Цей закон написаний Богом на кам’яних скрижалях (Вих. 31:18); поміщений в ковчег (Втор. 10:1-5); затверджений Христом (Рим. 3:31); розкриває гріх (Рим. 3:20); неспростовно встановлений навіки (Псал. 110:7,8).

     Другий закон, так званий закон жертвоприношень, покликаний був показати шлях врегулювання відносин в разі порушення Десяти Божих Заповідей. Закон жертвоприношень, який ще називають церемоніальним, записаний Мойсеєм у книзі (Втор. 31:24); покладено збоку ковчега (Втор. 31:24-26); скасований Христом (Ефес. 2:15,16); бо жертвоприношення (Левит 7:35-38); були тимчасовим явищем (Євр. 9:9,10).

     З даного порівняння бачимо, що всі закони про жертвоприношення вказували на Христа. На Голгофському хресті вмирав істинний Агнець. Під час Його смерті в храмі завіса розірвалася навпіл (Луки 23:45), і жертвоприношення припинилися. Цей закон був тимчасовим, а моральні принципи залишились незмінними і до цього часу.

     Закон не рятує людей, головне – віра. А якщо Закон не рятує, то можливо його виконувати не потрібно? Міркуючи таким чином, люди часто не звертають увагу на те, що Закон ніколи не давав порятунку. Як у Старому Завіті, так і в Новому порятунок завжди був і залишається даром Божим для людей. Моральний закон визначає, що добре, а що – зле, що можна робити, а чого не можна, що таке гріх; а церемоніальний закон говорить про те, як отримати прощення за гріх. Прощення ж ми отримуємо тільки за допомогою віри, виконуючи Закон Божий.

     “Праведний житиме вірою своєю” (Авак. 2:4) – це принцип життя людей як Старого Заповіту, так і Новоо. У старозавітній час люди жили вірою, але вони також виявляли послух Закону господа. Про Авраама сказано: “Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої” (Бут. 26:5). Порятунок, який ми отримуємо по вірі, не звільняє нас від виконання принципів, встановлених самим Господом. Навпаки, їх виконання приносить нам благословення.

     Отже, Закон Божий допомагає людині виявити свою гріховність, віра в Спасителя світу відкриває грішникові шлях до прощення, що відбувається по вірі, і тільки по милості Бога. Але отримане прощення не дає нам права надалі жити, нехтуючи Десятьма Божими Заповідями. Прощення – це подарунок Бога, який неможливо оплатити, а послух Десяти Заповідям – визнання вищого авторитету Бога, Його моральних і духовних принципів.

     Видання "Вічний скарб", грудень, 2010 рік