хочу сюда!
 

Оксана

45 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 45-53 лет

Заметки с меткой «біблія»

Почав читати біблію щодня - що сталось з моїм мисленням?




Дорогі друзі, в цьому відео я ділюсь з вами своїм досвідом читання Біблії. Якщо додивитесь це відео до кінця то дізнаєтесь три факти користі читання біблії: для позитивного мислення, для духовного розвитку та саморозвитку для пізнання Бога. Якщо вам подобається те, що ми робимо - Підписуйтесь на НАШ КАНАЛ! та поширюйте відео серед друзів.

Іван Франко. Сотворення світу (1918)

Ця праця дуже загадкова. Кажуть, що масони звели Франка зі світу саме через цю книгу. Ця книга знімає велич з найбільш шанованих книг - Біблію. Франко розкриває інформацію, згідної якої ще до Різдва Христового і появи Біблії, шумери вже знали міф про сотворення світу. А вони не були християнами. Читайте опис до книги і качайте саму книгу за посиланням:


Також цікаві Ваші коментарі. 


Про любов, алаверди


«Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я — медь звенящая или кимвал звучащий. Если имею дар пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви, — то я ничто. И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы.» (1 Кор. 13:13)

«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.» (1 Кор. 13:48)

Біблійний геноцид. 1

Вмієте читати - читайте! Здатні думати - думайте!
НЕ ВБИВАЙ" ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ

        З гучномовців та екранів телевізорів постійно говорять про “християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи їм нехристиянські цінності і мораль. Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство колись насильно завоювало владу. Ці слова часто використовують у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали Біблії і, які мають досить примарне уявлення про “християнські цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик комуністичних часів:

“Я маленькая девочка, Я в школу не хожу, Я Ленина не видела, Но я его люблю!”

        Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можливими засобами, але вже до “святого писанія” – християнської Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.         На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється від інших релігій?”, майже всі прихильники і сповідники християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!”. (Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільного з юдаїзмом і християнством, проповідується, навпаки, – ”вбивай” і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “християнської моралі” зникає безповоротно.         Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні “десяти заповідей”, або спромоглися лише прочитати “Біблію для дітей”. Решту вони намагаються почути швидше від місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів, ніж прочитати самим.         Тому поза увагою звичайної пастви залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві – це результат багатовікового християнського виховання...         Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли однозначно визначити свої моральні і духовні цінності. До чого ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства, до життя чи смерті?..    [ Читати далі ]

Біблійний геноцид. 2

З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”, а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві” нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема, єгиптянам... Відзначають його й українці, але тільки юдеї знають справжнє значення цього свята – ПЕСАХ (Пасхи):         “І станеться, коли запитають вас ваші сини: “Що то за служба ваша? то відкажете: “Це жертва – Пасха для Господа, що обминув (песах) був доми Ізраїлевих синів У Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг” (2М. 12: 26-27).         До речі, саме це свято відзначав Ісус від народження і аж до арешту і, звичайно, добре знав і Тору, і значення Песаха (Пасхи). Ісус навіть свій арешт запланував саме на це свято. Це свято найчастіше згадуються в євангеліях. І, хоч християни намагалися довести, що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22), і скасував Старий заповіт (Тору), але сам же Ісус казав:         “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати Закон чи Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5.17 ).         Постійно християнам нав’язується думка, що “Ісус не давав вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь: “любити своїх братів”. Але ця заповідь є і в юдейській Торі – Старому заповіті і була ще до появи Ісуса: “І будеш любити ближнього свого, як самого себе” (3М.19,18).        [ Читати далі ]

Притча про жінку

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"

- Тому, що я жінка! - Я не розумію! Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи". Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?" "Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько. Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?" Нарешті він запитав у Бога... І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов". ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК... Будь обережним - не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози...

Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою...

Християнське подружжя


Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Божий Поцілунок

Жив собі в одному лісі маленький їжачок. Його гостренький носик із цікавістю витягувався з-під твердих і колючих голочок, маленькі лапки швидко дріботіли листяним килимом, що вкривав лісові долівки. Звичайний маленький їжачок. Але було в ньому щось незвичне, щось таке, що вирізняло його з-поміж усіх лісових мешканців: їжачок завжди був на самоті. Інколи здавалося, що він із сумом тихо зітхає, проте ніхто не наважувався завести з ним розмову, бо варто було будь-кому наблизитися до їжачка, як пухнасте тільце ховалося за страшним панциром із гострих і колючих голок.Ніхто вже й не пам'ятав, як їжачок опинився в цьому лісі. Також ніхто не міг згадати, якою була їжачкова усмішка. Зате всі добре бачили його колючки. Тож усі звірята в лісі обминали цього похмурого сусіду. Так би все це тривало хтозна-скільки, якби не одна подія...

Якось у гості до своєї бабусі завітала із сусіднього лісу маленька Білочка. Вона йшла лісом і раділа. Раділа з того, що на небі сяє сонечко. Тішилася тим, що Господь подарував їй цей день і гостину в бабусі. Маленька Білочка співала із пташками, гойдалася на гіллі разом із вітром і уявляла себе маленьким ангелом, що, розправивши крила, літає над землею та допомагає всім, хто потребує підтримки... Відштовхнувшись від гілки старої дички та замруживши від задоволення очі, Білочка стрибнула на галявинку й занурилася у м'яку, шовковисту траву.І не встигла вона розплющити оченята, як відчула гострий біль, що пронизав її носика. Перед нею сидів невдоволений їжачок: - Ти чого тут розстрибалася? Іди геть! Це моя трава і моя дичка.Їжачок чекав, що Білочка почне сперечатися, і в передчутті сварки ще більше насупився. Як же він здивувався, коли руденька промовила: - А хочеш, я тобі щось подарую? Їжачок аж оторопів з несподіванки: досі йому ніхто, ніколи й нічого в житті не дарував! Принаймні так він думав. - Не треба мені ніяких подарунків! - отямившись, промовив їжак. Іди собі геть! Бавилася досі поміж гілками го й далі бався. Нічого до мене чіплятися! Та Білочка, здається, не чула його слів. Вона хитрувато всміхнулась і мовила: - А я можу подарувати тобі те, чого ні в кого більше немає! Хоч як намагався їжачок вдати, що йому байдуже, - навіть відвернутися хотів, але цікавість усе ж таки перемогла. Він аж висунув свого гостренького носика, щоб якось наблизитися до Білочки, та спробував розгледіти, що в неї там у лапках. Але вони були порожні... Ніякого подарунка! Порожні лапки! Розчаровано зітхнувши, він уже збирався піти собі геть. Та Білочка зупинила його: - Я подарую тобі сонячного зайчика. - Сонячного зайчика? - з подивом перепитав їжачок. -Навіщо він мені? - Невже ти не хочеш отримати поцілунок від самого Бога? - По-ці-лу-нок від Бо-га? - здивовано протягнув їжачок. -Це як? Білочка піднесла свої маленькі лапки до сонячного промінчика, котрий пробився до них через невеличку дірочку в листочку дички. І їжачок побачив, як долоньки руденької наповнилися ніжним жовтуватим світлом. Вона пригорнула їх до свого серця - і тут трапилося щось неймовірне: Білочка сама ніби наповнилася цим світлом! Білочка ніжно всміхнулась і промовила: - А тепер спробуй ти! Їжачок на мить завмер вагаючись. А потім несміло простягнув свої лапки до сонячного промінчика - і раптом побачив, як на них замешкав сонячний зайчик. Тож Бог справді поцілував його долоньки! Ця думка трохи налякала його. Але бажання відчути ніжний теплий дотик ще раз було сильніше за страх. Він знову простягнув лапки й, увібравши ніжність сонячного зайчика, притулив їх до грудей. Їжачок раптом відчув, як маленьке сонячне зайченятко радісно застрибало у нього всередині, в самому серці, та своїм поцілунком розтопило застарілу кригу. Вперше за багато місяців йому захотілося радісно заспівати! А ще - з кимось поділитися своїм сонячним зайчиком, дарунком від Бога. Божим Поцілунком. Людмила Гридковець

Більше оповідань - у православній читанці "Весняна книжка"


Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Чи можна довіряти Біблії

Сама відома і поширена книга на землі є Біблія.  Не існує в принципі родини яка немає цієї книги в домашній бібліотеці. Та багато людей не дивлячись що мають цю книгу,   ніколи в житті  її не читали. Деякі пробували читати та так і не хватило терпіння завершити це читання.

Біля цієї книги ходять багато суперечок і різних міфів. Біблію як відомо писали люди на протязі  тисячоліття.  Перші книги  Біблії  написав Мойсеєм в пустині в 1513 році до нашої ери. Завершив написання Біблії апостол Іоанн приблизно в 96 році нашої ери, книгою  «Об’явлення» .

Звичайно в нас виникає питання,  чи Біблія дійсно слово Бога. Апостол  Петро писав процю книгу  в своєму послані, 2 Петра в першому розділі  в двадцять першому вірші  - Бо пророцтво   ніколи не було з волі  людської, а звіщали його святі Божі  мужі проваджені Духом  Святим.
Якщо ми звернемо увагу на стиль  написання  Біблії  то можемо побачити, що це дійсно так.

Відомий пророк Ісаї який жив 765 році до нашої ери пише так, у першому розділі  своєї книги, в першому і другому  вірші – Ведіння Ісаї, Амосового сина, яке він бачив  про Юдею та про Єрусалим, в дні Узії, Йотама , Ахаза та Єзекії, Юдиних царів . Послухайте ви небеса , і ти земле бо говорить Господь.

 
  Також пророк Єремія пише наступне, в першому розділі своєї книги, з четвертого по  п’ятий  вірш – І прийшло мені слово Господнє, говорячи : Ще поки тебе формував  в утробі материній,   Я пізнав  був тебе, і ще поки ти вийшов  із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам.

 Кожен пророк був обраний особисто творцем для написання Біблії , жоден з них не пише від себе,  а пише так «І було мені слово Господнє»  чи    «Так говорить Господь».  Стиль написання Біблії  дійсно відповідає стилю написання книги під диктовку  іншою особою. 

Тому апостол Павло, в другому послані до Тимофія  сміло написав в третьому розділі  в шістнадцятому  вірші - Усе писання  Богом  натхнене  і корисне  до  навчання,   до докору,  до неправди,  до  виховання в праведності .

Та чи дійсно Біблія є книгою від Бога ?  Попробуємо з вами  ми дослідити це,  розглянувши деякі докази. Перший доказ який пропоную розглянути  в Біблії це пророцтва,  так як ми знаємо що це книга  пророцтв.     

Всім відома історична постать персидського царя Кіра,  який жив  590 -529 році  до нашої ери. Цей могутній цар завоював Вавилонську імперію  і захопив місто Вавилон. На той час Вавилон був  міцним градом  і вважався неприступним  з військової точки зору.  Та  539  році  до нашої ери  цар  Кір  підійшов до цього міста. 

Жителі міста і правляча верхівка  того дня святкували свято   і так вірила в неприступні мури Вавилона,  що навіть ворота  міста не закрила, а тільки підняла мости  над річкою,  яка омивала місто.

Геродот давньогрецький історик пише,  що Кір перекопав русло ріки яка омивала Вавилон.  Вода тоді  в річці впала так що можна було перейти річку вбрід, що і зробили перси,  вони вільно перейшли річку  і  зайшли через відкриті ворота в місто. У Вавилоні  почалася паніка, в одному кінці міста люди святкували  свято  в іншому кінці йшли бої .

Про ці події за 150 -180 років  написав  пророк Ісаї в 45 розділі  в 1-2 вірші – Так говорить Господь до помазанця свого Кіра : Я міцно тримаю тебе за правицю щоб перед обличчям   твоїм повалити   народи  ,  із стегон царів розв’яжу пояси, щоби відчинити двері перед тобою  , а брами не будуть замикані. Я перед тобою  піду повирівнюю висунене двері мідяні зламаю. Пророк  Ісаї як ми бачимо за 150 років  вказав не тільки  історичну подію,  що  ворота будуть відкриті, а навіть назвав ім’я  правителя завойовника  Кір .

Він також вказав навіщо Бог обрав цього правителя. В той час народ Ізраїлю був загнаний в рабство до Вавилона. Єрусалим був спустошений і храм Бога був зруйнований. Кір як писав Ісаї в книзі повинен був виконати волю Бога, відбудувати Єрусалим і Храм.  Ісаї в сорок-четвертому  розділ 28 вірш пише - Хто до Кіра  говорить:  Мій пастирю, всяке моє пожадання він виконає та Єрусалиму він скаже : Збудований ти будеш! а храмові: Будеш закладений!.

 Йосиф Флавій писав, що для Кіра  це пророцтво було як об’явлення, і як відомо він виконав всі вимоги пророцтва. Кір відав наказ повернути євреїв до Єрусалиму, а саме місто відбудувати  разом з храмом. В 1879 році було знайдено глиняний  циліндр Кіра,  на якому  написано «Що до жителів  Вавилона, я  їх зібрав всіх і повернув їх в рідні місця проживання»


Циліндр Кіра

Наступне пророцтво яке ми розглянемо, це пророцтво про Олександра Македонського. Про якого писав пророк Даниїла, за 200 років. Пророк Даниїл жив  в ті часи коли єврейський народ знаходився у Вавилонському рабстві. В 607 році до нашої ери він як і інші євреї був юнаком відправлений до Вавилона. І пророк Даниїла був свідком виконання пророцтва про яке повідомив Ісая.

Даниїла в п’ятому розділі, в першому вірші пише - Цар Валтасар зробив великий пір для тисячі своїх вельмож, і в присутності тисячі пив вино. В четвертому  і п’ятому вірші Даниїл продовжує  – Пили вино і величали Богів, золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і камінних. Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки,  і писали навпроти  свічника на вапні стіни царського палацу.

Напис на стіні дуже стурбував царя Валтасара,  він  попросив мудреців  різних чаклунів щоби  ті пояснили значення слів на стіні.  На стіні  було написане «Мене мене, текел упарсін». Так як  Даниїл  також був серед тих мудреців він пояснив значення слів які були написані на стіні, в двадцять-шостому по двадцять-восьмий вірш  Даниїла  пише : Ось розв’язка цієї речі: «Мене» – прорахував  Бог царство твоє  і покінчив  його. «Текел» - ти зважений  на вазі і знайдений  легеньким. «Перес» - поділене царство твоє, і віддане мідянам  та персам. Тридцятий вірш пише : Тієї ночі був вбитий Валтасар,  цар  халдейський

Серед істориків було багато суперечок навколо царя Валтасара, історики вважали, що за часів Кіра такого царя не було. Так як правителем Вавилона вважали  царя Набоніда. Та в наш час  істориками доведено, що Валтасар був сином  Набоніда  царя Вавилонської Імперії .

Цікаве ведіння бачив Даниїла під час правління царя Валтасара,  приблизно 540 році до нашої ери.  Даниїл пише, у восьмому розділі  своєї книги -

1. За третього року царювання царя Валтасара з'явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, що з'явилося мені перше.
2. І бачив я в видінні, і сталося в моєму видінні, а я був у твердині Шушані, що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Улай.
3. І звів я очі свої та й побачив, аж ось один баран стоїть перед потоком, і в нього два роги. А обидва ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку.
4. Я бачив барана, що колов на захід, і на північ, і на південь, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було нікого, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподобанням, і став величний.
5. І я придивлявся, аж ось козел з кіз приходить із заходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима.
6 І прийшов він до того барана, що мав ті два роги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помчав на нього в лютості своєї сили.
7. І я бачив його, що він добіг аж до барана, і роз'ярився на нього, та й ударив того барана, і зламав йому ті два роги, а в барана не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було нікого, хто б вирятував барана від його руки.
8. А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцнився, то був зламаний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подобі рога на чотири вітри неба.

 Пророк Даниїла не розумів того ведіння, тому далі ведіння йому пояснює ангел -
 
16. І почув я поміж берегами Улаю людський голос, що кликнув і сказав: Гавриїле, виясни йому це видіння!
17. І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настрашився й упав на обличчя своє. І сказав він мені: Зрозумій, сину людський, бо на час кінця це видіння!
18. А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткнувся до мене, і поставив мене на моєму місці,
19. та й сказав: Ось я об'являю тобі, що буде в кінці гніву, бо на кінець призначеного часу це видіння.
20. Той баран, якого ти бачив, що мав ті два роги, це царі мідян та персів.
21. А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.
22. А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири, це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі.


Згідно історії  та пророцтва,   баран символізує царів  Мідо-персії,  два роги на барані це дві держави. Козел символізує царя  Греції,  один ріг це одна держава. В 332 році  до нашої ери Олександр Македонський виконав це пророцтво.  Олександр завоював Мідо-персію і зломив два роги  барана.  Після  смерті Олександра  один його ріг зломився  і  його імперія розвалилася  на  чотири держави,  що символізують чотири рога які потім вийшли з козла.  



Книга Біблія має багато пророцтв які відбулися  і відбуваються в наш час, та про це потрібно писати цілу книгу. 



 

Crown of Thorns - Yngwie Malmsteen

Crown of Thorns
      Терновий вінець


You've always shared the light.
      Ти завжди ділився своїм світлом, не зважаючи на те,
Although you could clearly see the sacrifice.
      що ясно бачив перспективу стати жертвою.
Preaching wrong from right.
      Вчив розрізняти зло і добро.
Prosecution was the story of your life.
      Але підсумком твого життя стало осудження.
The blood money paid.
      Криваві гроші заплачено,
A kiss betrayed.
      зрадницький поцілунок подаровано.

                 Приспів
To be crucified.
      Засуджений на розп'яття,
And for thirty silver pieces.
      за 30 срібняків,
For our sins he died.
      спокутуючи наші гріхи, він помер.
To wear the crown of thorns.
      Одягти терновий вінець -
It was his destiny.
      ось його покликання...

And now the curtain is drawn.
      І ось шоу завершено.
And I can see the moment of some kind of truth.
      І можна бачити момент істини:
They nailed you to the cross.
      вони прибили тебе до хреста,
Although you walked the righteous path since your birth.
      не зважаючи на твій праведний шлях від самого народження...

The blood money paid.
      Криваві гроші заплачено,
A kiss betrayed.
      зрадницький поцілунок подаровано
In this final hour.
      в цей останній момент.

Приспів

[guitar solo]

Приспів

To be crucified.
     Бути розп'ятим -
It was his destiny
     ось його доля.

СЛУХАТИ

Проповідник (Еклезіаст)

Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:

час народитись і час померти,

час садити і час посаджене виривати.

Час убивати й час лікувати,

час руйнувати і час будувати.

Час плакати і час сміятись,

час сумувати і час танцювати.

Час розкидати каміння і час його збирати,

час обіймати і час обіймів уникати.

Час шукати і час губити,

час зберігати і час розкидати.

Час роздирати і час ізшивати,

час мовчати і час говорити.

Час любити і час ненавидіти,

Час на війну і час на мир...

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая