хочу сюди!
 

Вікторія

38 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «слава»

Лисимах.


                                          


                                                    Могучим был царя соратник,
                                                    Не раз зверей он побеждал,
                                                    А с дамами этот развратник,
                                                    Почти со всеми переспал.


                                                    Вдруг защитил он КаллисфЕна,
                                                    Что Македонским осуждён,
                                                    И тут же сразу была смена,
                                                    Под стражу воин заключён.


                                                    Так Лисимах был брошен в клетку,
                                                    Где лев голодный восседал,
                                                    Чтоб зверь его, словно котлетку,
                                                    Одним движением сожрал.


                                                    С пустыми, диадох, руками,
                                                    На льва с бесстрашием пошёл,
                                                    Тот пасть открыл, блестя клыками,
                                                    Считай обед себе обрёл.


                                                    Рука, как молния сверкнула,
                                                    И льва схватила за язык,
                                                    С огромной силой так рванула,
                                                    Что мертвый лев, на землю, брык !


                                                    Со львом он вышел победитель,
                                                    С триумфом ждал его почёт,
                                                    Героя, - мира покоритель,-
                                                    На гребень славы вознесёт.


* Македонский - Александр Македонский,полководец,завоеватель мира.
* Каллисфен - ученый, соратник Александра Македонского,заговорщик.
* Лисимах-диадох, соратник Александра Македонского, впоследствии царь.

Вбивство української пісні

Немало сил потратили загарбники аби вбити українську мову. Та і неможливо її вбити, коли народ український без пісні нікуди. На працю з піснею, на свято з піснею. Козаки не співали лише коли їли. Пісня лікувала від заікання, наприклад. Пісня сприяла гармонійному розвитку. Винищення кращих композиторів, авторів пісень, антиукраїнська політика на радіо і телебаченні посунули українську пісню, замінили її російською. На жаль, розвиток техніки теж сприяє лінощам. Навіщо співати, коли кнопку натис і слухай пісню.

Вважаю, треба частіше звертатися до українських пісень. Їх мільйони, незаслужено забутих, недоспіваних.


Фантазія травневих ночей

Слова і музика Володимир Івасюк


У ночи травневі наснилась мені

Моя добра зірка.

І світ весь засяяв, і стало в душі

Так радісно, так зірно.

Здається , вийшов в мої дні весняні

Бентежний неспокій.

І всюди святково на рідній землі

Дзвенять мої кроки.


Приспів:

Мабуть, в житті призначено

Шукати всім зорю ясну

І нести її в очах і снах

В свою заповітну далину.


Минають роки і зростають в мені

І радість і муки ...

Піднімусь угору і зірку візьму

Схвильовано в руки.

Мов долю жадану її понесу

У дім свій зелений —

Хай щедро осяє всі думи мої

І щастя пісенне.

Приспів:

Мабуть, в житті призначено

Шукати всім зорю ясну

І нести її в очах і снах

В свою заповітну далину.


Кондиционер на юге


Южным сектором управляет огненная стихия. Ветер – стимулирует, раздувает огонь. Поэтому «ветерок» на юге не дает нам стоять на одном месте, подстегивает творческий потенциал к реализации, поддерживает нашу популярность...Читайте статью «Кондиционер на юге» на www.фэн-шуй.in.ua/cgi-bin/main.cgi?esse=783

Во славе вечной!


                    


                         Идёт парад, парад Победы,
                         И воины чеканят шаг,
                         Войны герои, славы деды,
                         Несут советский, красный флаг.


                         Тот флаг когда - то, в сорок пятом,
                         Солдат в Берлине водрузил,
                         И над фашистским супостатом,
                         Святую мощь свою явил.


                         Салют огнями расцветает,
                         Над современною Москвой,
                         И факел памяти пылает,
                         Цветущей, майскою весной.


                         Великий Подвиг вспоминая,
                         Латыш, украинец, казах,
                         Вовсю медалями сверкая,
                         Себя вновь видят в тех годах.


                         Одесса, Брест, дуга под Курском,
                         Весь опалённый Сталинград,
                         Из прошлого в сияньи тусклом,
                         Блеск отражения наград.


                         Союз Советский всех избавил,
                         От той коричневой чумы,
                         И, как бы кто - то не лукавил,
                         Давайте помнить будем мы.


                         О всех живущих ветеранах,
                         О тех, кто голову сложил,
                         В своих стихах, в своих романах,
                         Восславим их без всякой лжи.

Ахматова,избранное

Сколько просьб у любимой всегда!
У разлюбленной просьб не бывает.
Ах,как жалко,что нынче вода
Под осенним ледком застывает.

И я стану,--Христос!помоги,
На покров этот светлый и тонкий.
А ты письма мои береги,
Чтобы нас рассудили потомки.

И печальную повесть узнав,
Пусть они улыбнуться лукаво:
Мне любви и покоя не дав,
Одари меня горькой славой.


По памяти писала.помню со школы.
Скорее бы пришла весна, настоящая,вместо этого тягостного междувременья.

Известные писатели, не получившие нобелевскую премию.

Гении литературы, обделенные Нобелевской премией


1. Хорхе Луис Борхес

Выдающийся аргентинский прозаик и эссеист начал писать в пятилетнем возрасте. За 87 лет жизни он собрал огромное число премий самого разного рода, кроме Нобелевской, на которую его номинировали в 1970 году. Тогда награду, в том числе из идеологических соображений, присудили Александру Солженицыну.Борхес вполне мог дождаться еще одной номинации, но после того как власть в Чили захватила военная хунта Пиночета, имел неосторожность выказать новоявленному диктатору свои симпатии. Так идеология еще раз сыграла против Борхеса – никому из тех, кто пожал руку Пиночету, нобелевский комитет премии бы не дал. На эту тему сам писатель подшучивал, утверждая: «Не давать мне Нобелевскую премию стало национальной скандинавской традицией».



2. Джеймс Джойс

В отличие от двух других гениев литературы модерна – Марселя Пруста и Франца Кафки – Джойс успел пожать плоды славы после публикации своих величайших трудов: «Портрета художника в юности», «Улисса» и Поминок по Финнегану», гигантского многоязычного романа, отношение к которому, впрочем, по сей день остается неоднозначным.Но нобелевский комитет не слишком благоволит писателям «экспериментального» толка. «Улисс», не говоря уж о «Поминках», для своего времени оказались слишком сложными. Но спустя годы стало ясно, что без Джойса вся последующая англоязычная литература была бы совсем иной: не случилось бы, например, Сэмюэла Беккета и Сола Беллоу, которых удостоили премии в 1969 и 1976 годах соответственно.



3. Владимир Набоков

Вряд ли у кого-то есть сомнения, что Набоков заслужил престижную награду. В 1972 году, спустя два года после получения премии, на этот факт попробовал обратить внимание комитета Александр Солженицын. Его письмо в Швецию возымело некоторое действие: в 1974 году автор «Лолиты» попал в число номинантов, однако проиграл Эйвинду Юнсону и Харри Мартинсону. Оба были шведами, и оба на тот момент, как ни странно, сами входили в нобелевский комитет. Набокову ничего не оставалось, кроме как написать благодарственное ответное письмо Солженицыну. В том же 1974 году писатель опубликовал свой последний англоязычный роман «Смотри на арлекинов!». Вместе с Набоковым тогда свой шанс упустил и Грэм Грин, также не дождавшийся повторной номинации.



4. Эзра Паунд

Среди поэтов, чье творчество могло бы не состояться без влияния Паунда – Чарльз Буковски и Аллен Гинзберг. Но масштаб влияния американского поэта стал ясен уже тогда, когда его имя стойко ассоциировалось с режимом Муссолини: Паунд последовательно отстаивал его идеи до окончания Второй мировой войны.Когда уже после 1945 года писателя наградили куда менее громкой Боллингенской премией, даже это вызвало бурный скандал. Стоит ли говорить, что нобелевский комитет игнорировал Паунда вплоть до его смерти в 1972 году.Были литераторы, которым везло больше. Норвежец Кнут Гамсун успел получить премию в 1920 году, прежде чем рассказать миру о симпатиях к Третьему рейху. Свою медаль лауреата он передал близкому соратнику Гитлера – Йозефу Геббельсу.


5. Марк Твен

У Марка Твена было девять шансов попасть в поле зрения нобелевского комитета. Тот, однако, не проявил ни малейшего интереса к человеку, оказавшему кардинальное влияние на развитие американской литературы. Эта история весьма показательна: пренебрежение нобелевских экспертов литературой США стало поводом для иронии и многочисленных шуток.Комитет, как полагают многие, считает, что Штаты слишком «изолированы» и «замкнуты в себе», чтобы вносить полноценный вклад в мировой литературный процесс. Автор «Приключений Гекльберри Финна» так и остался без награды.Позже комитет отметил премией прямых «наследников» Твена – Эрнеста Хэмингуэя и Уильяма Фолкнера, но обошел вниманием многих выдающихся американцев, включая Джерома Дэвида Сэлинджера, Джона Апдайка и Филипа Рота.



6. Лев Толстой

Как и Марк Твен, Толстой мог бы получить премию девять раз, и, судя по всему, не получил ее из похожих соображений: нобелевскому комитету русская литература всегда казалась «чересчур изолированной», чтобы оказывать влияние на культуру в мировом масштабе. Однако масштаб фигуры автора «Анны Карениной» было сложно не заметить: в 1906 году Толстой впервые (по инициативе Российской академии наук) был выдвинут на премию в качестве номинанта, после чего изо всех сил постарался от ее получения откреститься. Мотивация была нехитрой: «Всякие деньги, по моему разумению, могут приносить только зло». После проигрыша Толстой шутил, что ему было неимоверно приятно «получить выражение сочувствия со стороны стольких лиц».



7. Генрик Ибсен

Основатель европейской «новой драмы», оказавший гигантское влияние на драматургию и театр ХХ века, был одним из многих великих писателей, которые не дождались своей премии. В первые годы существования награды нобелевский комитет слишком буквально трактовал строку из завещания Нобеля, посвященную литературе.Шведский химик хотел, чтобы премия досталась писателям, «отражавшим человеческие идеалы». Но члены комитета решили, что речь идет еще и об «идеальном» соответствии литературным традициям, что в случае с писателями модерна было сложно.

Нація – комп’ютер з функцією захисту

Хомосапієнс

/Металобрухт (хворе „залізо” вражене „вірусом”)/

Хомосапієнс, що покинув власну націю, поза соціумом – хвора мавпа на манію всякого вчити як і що робити. Помітив цікаву залежність, що чим менше сам хомосапієнс вчився, тим більше в нього бажання вчити інших. Історія знає кілька випадків, коли Homo sapiens прислужився на користь чужій нації, але часто на шкоду власній нації. Негативним прикладом того є сволота, або яничари. Позитивним прикладом є ефіоп Пушкин, що навчив сусідів язику.


Людина

/Залізо (деталь комп’ютера, що довіряє програмі та виконує її, наділена функцією самовідтворення і розвитку)/

Людина – хомосапієнс, що позиціонує себе часткою нації та її культури і забезпечує зв’язок між нацією, культурою і чином. Людина має виконувати функції покладені на неї творцем, нацією, самосвідомістю – гарно, які б ті функції не були.

Культура

/Програма (Програмне забезпечення )/

Культура – напрацьована тисячоліттями низка чинів, що являють собою звичаї і традиції які забезпечують розвій, відродження, відтворення, збереження і захист нації, її чеснот.


Мова

/Електрика, струм/

Мова – сила культури, вона вдихає життя в людей, поріднює їх з культурою, сприяє збереженню нації в часі і просторі. Функцій мов багато. То знають люди вчені. Є економічна складова мови, бо мова дає робочі місця нації, що поважає себе. Є держави, де третина бюджету дає саме мова. Тому деякі з них „ревнують” інші нації до їх мови, що сягає навіть агресії, бо бажають ті гроші хапнути собі рідній. Не останньою є функція зв’язку між нацією і Світом. За азійсько-європейською культурною традицією, господар, приймаючи гостя, може розмовляти до нього його мовою, коли гість розмовляє до господаря мовою господаря, шанобливо.


Нація

/Надсучасний комп’ютер наділений функціями самовдосконалення і захисту/

Вищій рівень розвитку народу, на якому народ створює власну державу задля забезпечення захисту і розвитку нації.

Герої України навічно в Славі

Парк Слави має стати місцем вшанування всіх загиблих за незалежність України 

14 Серпня 2015 - 18:52

Парк Слави має стати місцем вшанування всіх загиблих за незалежність України — Р. Павленко

Парк Слави має стати місцем вшанування всіх загиблих за незалежність України — Р. Павленко

Одним із заходів в рамках відзначення Дня Прапора та Дня Незалежності стане поховання у Меморіальному комплексі «Парк Вічної Слави» решток двох невідомих солдат — вояка-учасника Антитерористичної операції та воїна Другої світової війни. Про це сьогодні на брифінгу повідомив Заступник Глави Адміністрації Президента Ростислав Павленко. «Парк Слави має стати місцем вшанування всіх тих, хто віддав своє життя за незалежність України»,— підкреслив він.

Окрім того, 23 серпня о 12:00 загиблих вшанують загальнонаціональною хвилиною мовачання.

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович відзначив, що поховання невідомого воїна сучасної війни з Росією у Меморіальному комплексі є частиною переосмислення історичного досвіду України: «Це поховання є символом того, що ми, українці, вміємо шанувати своїх захисників — як героїв минулого, так і героїв сучасності. Україна пам'ятає і мусить пам'ятати усіх тих, хто загинув за неї - і в Армії Української Народної Республіки, і в Червоній армії, і в Українській повстанській армії, і в лавах сучасного українського війська. На пагорбах Дніпра має постати Національний пантеон героїв", - зазначив він.

Володимир В’ятрович підкреслив, що саме сьогодні, коли Україна знову захищається від окупантів, для нас надзвичайно важливо пам’ятати про кожного загиблого. «Тільки там, де пам’ятають загиблих, є ті, хто готовий захищати живих»,— наголосив він.

http://www.president.gov.ua/news/park-slavi-maye-stati-miscem-vshanuvannya-vsih-zagiblih-za-n-35798

Кредо українця

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4


Треба взяти чоловікам України на озброєння улюблене кредо, підло вкраденої кремлівськими терористами і брехливо засудженої, навіть без дотримання протиправних законів РФ, Надії Савченко: „Бачу ціль – не бачу перешкод!” https://www.youtube.com/watch?v=6GWePLY1T-M

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}