...«Пока не будет инвестиций, миллиардов долларов на поддержку развития украинского языка - не будет развития украинского языка», - сказал вице-премьер....

   Гарний сайт із гарною задумкою - лише докази обіцянок політиків і результат...

   http://vladometr.org/

Гарний радянський фільм "Офіцери". Про подвиг радянських людей, героїв. Про життя у війні. З великими акторами. Ще чорно-білий... Але коли я почав читати "Офіцери" Бориса Васільєва, я не міг згадати багато чого з написаного в романі. Розумію, що цензура тоді була не жартівливою. Але думаю, що всім, хто любить та пам'ятає цей фільм варто й прочитати роман. Це доповнює. Знайти його в мережі не важко, думаю... Принаймні мені яндекс дав декілька посилань, з яких я помітив такі:

http://webreading.ru/prose_/prose_classic/boris-vasilev-oficeri.html
http://bookz.ru/dl2.php?id=41489&t=z&g=41&f=vasiljev_boris07&a_id=267


А приклад не побаченого в кіно я наведу, користуючись тим копіпастом, який всі критикують . Ну все одно, не напишу я краще за Бориса Васільєва. А тим, хто сумує за минулим - варто почитати великого письменника. Це також варто пам'ятати.

Це лише один приклад... Там ще багато чого написано...


Стояла осень, и в маленьком городском сквере печально шуршали под ногами листья. По аллее шли две матери: санитарка и студентка одного института.
— Наши дети дружат три года, — говорила безулыбчивая мать девочки. — Сначала мне казалось, что это — детская блажь...
— Думаю, ваши опасения абсолютно беспочвенны, — неприязненно перебила Люба.
— Напротив, Любовь Андреевна, я очень рада. Право, очень. Маша воспитывается без отца, ей просто необходим друг, советник, рыцарь, наконец.
— Господи, какая я ревнивая дура! — улыбнулась Люба. — Мне показалось, что вы не доверяете этой дружбе. А ведь мой Егор — Трофимов, это совершенно особая порода. Они не умеют объясняться в любви, не дарят цветов, забывают о ваших днях рождения, но... Знаете, сколько раз мой Егор приходил домой с разбитым носом?
— Я знаю, сколько раз моя Маша возвращалась счастливой. И вот как раз об этом, об их счастье я и хотела бы поговорить...
Безулыбчивая санитарка вдруг оглянулась и замолчала. Какая-то мужская фигура мелькнула на пустынной аллее. Очень похожая на институтского преподавателя.
— Как отвратительно, — брезгливо и одновременно с этим устало сказала мать девочки. — Как отвратительно, когда бывшие сослуживцы добровольно следят за каждым вашим шагом. Это преподаватель с кафедры марксизма-ленинизма, когда-то он очень любил бывать у нас дома. Не оглядывайтесь, Любовь Андреевна, вам еще предстоит сдавать ему экзамен. Давайте сядем на ту скамью, к ней ему подползти будет затруднительно.
Они прошли на открыто стоящую скамейку и сели. И пока шли к ней, Люба искоса смотрела на санитарку из собственного института, потом спросила:
— Кто вы, Анна...
— Васильевна. Сначала о детях, это важнее. Дети — самое главное. Переведите сына в другую школу, Любовь Андреевна.
— По какой причине?
— Я — жена врага народа. По всей вероятности, вдова, но они молчат. А Маша, следовательно, дочь этого врага.
Она замолчала, но, поскольку Люба молчала тоже, тихо заговорила вновь:
— Странно, что нас до сих пор не арестовали. И даже позволили жить в одной из комнат нашей прежней квартиры. И даже, представьте себе, позволили работать в том же институте, в котором мы работали вместе с ним.
— Профессор Юркевич?
— Полагаю, что теперь вы переведете сына в другую школу.
Анна Васильевна встала, намереваясь уйти, но Люба удержала ее, усадив чуть ли не силой.
— Подождите, Анна Васильевна, подождите. Я глубоко благодарна вам за откровенность, но прошу выслушать и меня. Я не только жена офицера, но и дочь офицера. А мой Егор не только сын офицера, но и внук офицера и даже правнук, насколько мне известно. И вы предлагаете воспитать из него трусливого мещанина? Угодливого обывателя?
— Да представляете ли вы, Любовь Андреевна, что происходит в стране?
— Я не судья моей стране, но я судья себе самой. Честь офицера — выше собственного благополучия, выше самой жизни. Вот что я хочу вложить в моего сына. А вы предлагаете обратное. Да разве Егор простит себе, что струсил и предал свою первую любовь? Ни Егор, ни Маша не простят нам с вами этого никогда. Никогда!
— Но для их же спасения...
— Их спасение в любви, Анна Васильевна. Вы же интеллигентная женщина, доцент и кандидат медицинских наук...
— Бывший... — странным, дрожащим шепотом произнесла вдруг санитарка медицинского института.
Лицо ее задрожало беспомощно и жалко, и годами сдерживаемые слезы наконец-то хлынули из глаз. Люба прижала к груди ее голову, гладила по плечам и тихо шептала:
— Поплачь. Поплачь, легче станет.

Друга державна мова - пряма дорога до втрати незалежності?

ВРЯТУЙ СВОЮ МОВУ! — ПРИЙДИ, аби потім не БІДКАТИСЬ за втраченим! Залишилося 3 дні

У Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про мови» http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf351... , що покликаний під виглядом захисту прав російськомовного населення запровадити посилену русифікацію народу України всіх національностей.

Цей законопроект – докладна інструкція зі знищення української мови в усіх сферах суспільного життя. Україна після його впровадження швидко перетвориться на російську провінцію: недаремно Людміла Путіна заявила, що межі Росії проходять там, де й межі російської мови.

Незважаючи на те, що в Україні на своїх етнічних територіях, окрім українців, проживають чотири народи, які не мають власної державності (гагаузи, кримські татари, кримчаки і караїми), і мови яких знаходяться на межі зникнення (гагаузька, кримчацька і караїмська) або під загрозою зникнення у майбутньому (кримські татари), оскільки їм не створені належні умови для розвитку, і сфера їх застосування є досить вузькою, можновладці з Партії регіонів, Компартії і Блоку Литвина турбуються лише про російську мову, якій нічого подібного не загрожує, і яка є найпоширенішою не лише у багатьох регіонах України, а і у найбільшій у світі державі.

Зазвичай забувають про існування ще однієї мови, яка існує лише в Україні - урумської. Народу такого немає, а от мова є, і її ще знають кілька тисяч людей, греків за національністю. По суті урумська - це половецька мова. Половців немає, а їхній мові продовжили життя православні греки :) Ось для захисту таких мов написано єрвопейську Хартію, яку цинічно, не за призначенням, експлуатують відновлювачі імперії.

У них вистачає кнопок і тушок. Вони знають, що жоден суд не захистить наших прав. Вони розраховують, що ЗМІ недооцінять або замовчать загрозу. Тому вже 4 жовтня погоджувальна рада парламенту може включити законопроект «Про мови» до порядку денного, а невдовзі Янукович і його коаліція зроблять його законом.

Ситуація критична. Не варто сподіватися на когось. Зупинити їх можеш лише ти, якщо вийдеш на вулицю і закличеш до цього інших. Якщо нас буде багато – їм доведеться відступити, бо владі, яка втрачає авторитет на очах через невиконання обіцянок підвищити добробут громадян, не вигідні масові протести.
Однієї акції може бути замало. Можуть знадобитися активні дії по всій країні. Але критично важливо прийти в

понеділок, 4 жовтня о 10.30
до Комітетів Верховної Ради (вул. Грушевського, 18/2)

Ми вимагатимемо зняти з реєстрації антиукраїнський закон «Про мови» і зайнятися натомість справами, які реально покращать життя українців.

Разом скажемо депутатам: «ЗАЙМІТЬСЯ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ!»

Громадська кампанія «Новий громадянин»
Рух добровольців «Простір свободи»
Громадянський рух «Відсіч»

ЦЕ Є ГРОМАДСЬКА АКЦІЯ, ЯКА ПРОХОДИТИМЕ БЕЗ ПАРТІЙНИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПРАПОРІВ. СПРОБА ВИКОРИСТАТИ БУДЬ-ЯКУ СИМВОЛІКУ, ОКРІМ ДЕРЖАВНОЇ, ВВАЖАТИМЕТЬСЯ ПІАРОМ НА ЗАГАЛЬНОВАЖЛИВІЙ СПРАВІ. ПАРТІЇ, ЯКЩО ВЖЕ ТАК ПРАГНУТЬ ЗАСВІТИТИСЯ, МОЖУТЬ ВЛАШТУВАТИ І ВЛАСНІ АКЦІЇ В ІНШИЙ ДЕНЬ І ЧАС, А ЇХНІ ЧЛЕНИ МОЖУТЬ ПРИЙТИ 4 ЖОВТНЯ ПРОСТО ЯК ГРОМАДЯНИ, ЯКЩО ЩИРО ПРАГНУТЬ ЗБЕРЕГТИ УКРАЇНСЬКУ МОВУ, А НЕ ЗДОБУТИ ЗА ЇЇ РАХУНОК СОБІ ПОЛІТИЧНІ ДИВІДЕНДИ.

Окрім київської акції з вимогою зняти законопроект "Про мови в Україні" з реєстрації 4 жовтня аналогічний захід відбудеться й у Харкові. Його організаторами є низка громадських організацій, які об"єдналися у Молодіжний рух "Спротив".
Акція в Харкові розпочнеться 4 жовтня о 10:20 на Майдані Конституції.
==============================================
29 вересня Громадянський рух "Відсіч" провів пікетування центральних офісів Партії регіонів та Народної партії (Литвина), а 30 вересня - пікетування обласних офісів цих партій у Львові.

Віртуальна зустріч з того ж приводу у "Вконтакті": http://vkontakte.ru/event20229935

Приєднатися до події

Ось, випадково натрапив на диск групи Jazzex... Називається "Bee Jazzex", якщо не помилився я з цим оформленням. Я й не зрозумів, чи існує група досі, чи ні, дізнався тільки по сайтам, що засновник Jazzex заснував також "Mansound"... Шкода, що такої музики мало, що з нею познайомишся хіба що випадково... Але, можливо, комусь також сподобається ось таке бачення "Щедрівки", тож послухайте.

Нещодавно побачила світ настільна військово-стратегічна гра «За волю України!» створена за сприяння Спілки Української Молоді в Україні авторами та художниками пригодницького журналу «Крилаті» для дітей від 10 років.

Граючи в цю гру, діти не лише розважаються, але і вчать історію національно-визвольних змагань часів Української Народної Республіки, адже до гри додається коротка історія тих років та зображення вояків у одностроях і з прапорами різних українських військових формувань, які боролися за волю України. Також додаються і варіанти військових стратегій, які гравці можуть обрати для себе.

Отож, до бою за свободу рідного краю разом з легендарними Чорними Запорожцями Петра Дяченка, безстрашними Січовими Стрільцями Євгена Коновальця, воїнами Української Галицької Армії, героями-холодноярцями, звитяжними повстанцями отамана Зеленого, українськими козаками Симона Петлюри. Головне – здобути волю Україні!

Сьогодні вшановується пам*ять великомучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії -  трагічне і величне християнське свято. Немає слів, щоб розкрити трагедію матері, на очах якої за вказівкою римського імператора  жорстоко катують і вбивають трьох її доньок з такими обнадійливими і світлими іменами-символами Віри, Надії, Любові.  Саме ж ім*я матері грецьокою означає Мудрість.
А чи було мудрим рішення матері заради своєї віри принести в жертву муки і смерть своїх дітей? В наш сучасний вік скепсису та нігілізму нам важко зрозуміти в повному об*ємі зміст тогочасного вчинку, але те, що пам*ять про нього пройшла крізь віки і тривожить нашу душу і дотепер - означає правдиву вагомість рішення матері Софії не зрікатися віри. Я вважаю, що Софія прийняла важке, але сповнене мудрості рішення: краще загинути з вірою, чим жити в світі брутальностей і безвір*я.
Якби Софія зрадила вірі і зберегла життя своїх дітей, то який би приклад вона їм дала? Що душевна гідність людини ніщо, а заради збереження життя можна вчинити будь-яку підлість? Але чого варте таке життя?
Якщо в душі людини немає нічого світого, немає своїх особистих духовних цінностей - то хіба це людина?
Для мене однією з головних тем життя є тема: а який світ Ми полишимо своїм дітям, онукам, нащадкам? Хіба муки, які терплять наші сучасні діти від екологічного отруєння, токсичного харчування, небезпечного лікування, а далі ще наркоманія та алкоголізм - хіба це не тотожно мукам дітей Софії?
Де наша мудрість, батьки?
Жахи нашого безвір*я перед очима нашими.

2
 Цікавим співпадінням сьогодні є факти відзначення в день вшанування Софії-мудрості та її дітей Віри, Надії і Любові, також і всесвітнього Дня бібліотек - осередків збереження мудрості і духовності, а ще - найсучаснішої системи розвитку мудрості людства - Інтернету.
Сучасні технології перетворюють світ в мегасуспільство із суміші рас, народів, вірувань і безвір*я, розмивання значення Добра і Зла, а за тим втрачають зміст величні символи людського існування: Віри, Надії та Любові.
Тому відзначення свята бібліотеок та Інтернету я вважаю необхідним поєднати з вшануванням мучеництва святої Софії та її доньок Віри, Надії та Любові.
 

 А говорят олигархи не развивают украинство... 

И шо это на Фирташа нашло? 

http://sd.net.ua/2010/09/29/cambridge_ukrainskiy_yazik.html

В знаменитом британском Кембриджском университете в учебную программу внесены украинский язык и украинская история. Как рассказал профессор Кембриджа Саймон Франклин, финансирование украинского отделения Кембриджа осуществляется из Киева известным украинским олигархом Дмитрием Фирташем. Украинская программа, как особо подчеркивают в Кембридже, призвана способствовать формированию в Великобритании "нового поколения аналитиков и политиков, которые знают и понимают Украину, осознают, что она не является частью российской сферы влияния".  Самыми популярными украинскими писателями среди британских студентов, по словам Финна, являются Василь Стус и Павло Тычина.

Шановний Валерію Івановичу!

Нам стало відомо, що на території України, Службу Безпеки якої Ви очолюєте, почастішали випадки вшановування, шляхом встановлення пам’ятників, відкриття музеїв, наіменування вулиць, населених пунктів, навчальних закладів та сільськогосподарських підприємств, проведення тематичних вечорів, урочистих концертів, мітингів та інших масових заходів, шляхом вивчення творів та розповсюдження портретів (в тому числі й через друк на  банкнотах національної валюти), колишнього державного злочинця, націоналіста і ксенофоба, Шевченка Тараса Григоровича.

Так звана творчість вищеозначеного Тараса Григоровича – це суцільний потік ксенофобії, агресивного націоналізму, анархічного мілітарізму та прямих закликів до фізичного знищення українцями представників інших національностей без розбору. При цьому пан Шевченко культивує, а скоріш за все – явно пропагує, використання різних типів холодної зброї. В якості прикладу можемо навести фрагмент одного із його текстів:

За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра?? Засівали, І рудою поливали… І шаблями скородили.

Особливо небезпечними, на наш погляд, є твори, в яких автор занадто реалістично і правдиво описує стан сучасної України. Ось один із уривків вірша “Розрита Могила”, в якому цей писака, фарбомаз, цей кар’єрист, вискочка, колишній кріпак, який хитрощами та інтригами потрапив у вищі кола столичної еліти, принижує громадян України зневажливим звертанням “нерозумний сину”:

Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю…

…Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати.

Як бачимо, автор ніяк не може утриматися ні від ксенофобської риторики, ні від образ на адресу людей, які не словом, а ділом сприяють побудові нової країни на теренах колишньої – архаїчної і безпорадної – України!

Особливу увагу просимо звернути на писання Тараса Григоровича, в яких він, на власному прикладі, не лише заохочує до протиправних дій, спрямованих на революційні зміни в державі та встановлення соціальної справедливості:

Ой виострю товариша, Засуну в халяву Та піду шукати правди І тієї слави…

…Та спитаю в жидовина, В багатого пана, У шляхтича поганого В поганім жупані І у ченця, як трапиться, Нехай не гуляє, А Святе Письмо читає, Людей поучає, Щоб брат брата не різали Та не окрадали, Та в москалі вдовиченка Щоб не оддавали.

але й викладає план розгортання цих масових протиправних дій, вказує на основні джерела соціальної напруги й нестабільності та відверто називає імена зачинщиків:

Задзвонили в усі дзвони По всій Україні; Закричали гайдамаки: «Гине шляхта, гине! Гине шляхта! Погуляєм Та хмару нагрієм!» Зайнялася Смілянщина, Хмара червоніє. А найперша Медведівка Небо нагріває. Горить Сміла, Смілянщина Кров’ю підпливає. Горить Корсунь, горить Канів, Чигирин, Черкаси; Чорним шляхом запалало, І кров полилася Аж у Волинь. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині…

З метою возвеличення націоналістичних ідей та героїзації державних злочинців, підданих анафемі ще за велінням відомого гуманіста і просветителя Петра Першого, добродій Шевченко Т.Г. звертається зі своїми “батьківськими повчаннями”, написаними в дусі кращих зразків гебельсівської пропаганди, до всіх псевдопатріотів України. При цьому тексти явно спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі та людиноненависницьких настроїв, так як під виглядом “патріотичних закликів”, ховають у собі пропаганду і вихваляння націоналізму, колабораціонізму та ксенофобії:

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу, Та й більш нічого. Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!..

…Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших… і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата І дитини мати. І дим хмарою заступить Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами!

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані Раю. Немає й Бога, тілько я! Та куций німець узловатий, А більш нікого!..» — «Добре, брате, Що ж ти такеє?» «Нехай скаже Німець. Ми не знаєм». Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю! Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав’яне». «Слав’яне! слав’яне!» Славних прадідів великих Правнуки погані!

Так і претесь… І всі мови Слав’янського люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… Колись будем І по-своєму глаголать, Як німець покаже Та до того й історію Нашу нам розкаже, — Отойді ми заходимось!..

Все розберіть… та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани Ясновельможнії гетьмани.

Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров’я Та славите Запорожжя. А чиєю кров’ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, — Вам байдуже. Аби добра Була для городу!

Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями. Повести за віком, За німцями, недоріку, Сліпую каліку.

Просимо також звернути увагу на блюзнірське заперечення паном Шевченком, цим німецьким наймитом, таким собі козачком – натирачем енгельгардтівських чобіт, найновіших тверджень сучасної української історичної науки. Більше того, “вельмишановний”  Тарас Григорович ще й безпідствно ображає усіх тих, хто ці історичні твердження проголошує, і погрожує цим чесним людям розправою:

«Гайдамаки не воины — Розбойники, воры. Пятно в наший истории…» Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований У ваші кайдани Народ темний, не заріже Лукавого сина, Не розіб’є живе серце За свою країну. Ви — розбойники неситі, Голодні ворони. По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей І брата сліпого, Дуріть себе, чужих людей, Та не дуріть Бога. Бо в день радості над вами Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру.

Викладені вище тексти зневажають пам’ять числених жертв, які здійснювали злочини проти українського народу впродовж всієї історії його існування.

Враховуючи все, викладене вище, просимо Вас хоча б забезпечити виконання Конституції України.