О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Гарний відпочинок за свій рахунок Порошенка

Порошенко під час таємного відпочинку орендував острів на Мальдівах 

Президент Украины Петр Порошенко. Фото: Global Look Press
Президент Украины Петр Порошенко. Фото: Global Look Press
19.01.2018 10:36 Коментарі

З 1 по 8 січня президент Порошенко відпочивав на Мальдівах, орендувавши собі окремий острів. Журналісти «Схем» провели розслідування і встановили, що таємний відпочинок обійшовся йому в 14 млн грн

Президент України Петро Порошенко з 1 по 8 січня відпочивав на Мальдівахі орендував окремий острів. Відпочинок глави держави був таємним. Про це йдеться в розслідуванні «Mr Petro Incognito. Таємна відпустка президента Порошенка» програми «Схеми» (спільний проект української служби «Радіо Свобода» та каналу «UA: Перший»).

Журналісти з’ясували, що Порошенко і його гості протягом семи днів і шести ночей відпочивали на Мальдівських островах в п’ятизірковому курортному готелі Cheval Blanc. Готельний комплекс складається виключно з приватних вілл посеред Індійського океану. Двоє дітей і вісім дорослих, серед яких був Порошенко, жили на найдорожчій віллі курорту owner’s Villa (Private Island), вона знаходиться на окремому острові. Крім основної вілли з басейном на острові також є гостьова вілла, двоповерхові апартаменти, причал для човнів, зона спа, місце для обіду на свіжому повітрі і приватний пляж.

«Схеми», посилаючись на власні джерела, з’ясували, що оренда окремого острова на курорті Cheval Blanc коштує 46 тис. дол. на добу. Як підрахували журналісти, Порошенко витратив на оренду острова за шість ночей 276 тис. дол.

Крім цього були додаткові витрати на розваги та харчування, вартість яких становила всього 37 550 долл. «Схеми» з’ясували, що під час відпочинку Порошенко витратив на дайвінг, водний спорт і човни протягом семи днів майже 19 тис дол. На сніданки сумарно витратили майже 11 тис. дол. Наприклад, тільки за один день 4 січня за сніданок на віллі було сплачено 4 118 дол. На обіди — 4 682 дол. Вечері на території курорту Cheval Blanc обійшлися в 3 165 дол.

З урахуванням цих витрат, а також перельоту, який обійшовся в 188 тис. дол., Петро Порошенко витратив на тижневу різдвяну відпустку на екзотичних островах не менше 500 тис. дол., що становить за сьогоднішнім курсом понад 14 млн грн.

Инфографика: "Схемы"
Инфографика: "Схемы"
Як встановили журналісти «Схем», Порошенко і його супутники літали на Мальдіви на літаку на Falcon 7X. Це один з найдорожчих літаків, який має технічні можливості летіти з Києва на Мальдівські острови вісім годин без дозаправок.

Falcon з бортовим номером ТЗ-KMR, яким летів президент, здає в оренду турецька авіакомпанія Setair. У ній «Схемам» повідомили, що переліт цим літаком з Києва до столиці Мальдів Мале і назад в Україну з урахуванням перебування на курортних островах протягом 7 днів коштує 154 тис. євро або 119 тис. євро, якщо літак не чекатиме пасажирів протягом їх відпочинку. За допомогою даних публічних онлайн-ресурсів «Схеми» дізналися, що літак чекав пасажирів в аеропорту міста Мале. Тому переліт з простоєм літака обійшовся Порошенко приблизно в 154 тис. євро.

У відповіді на запит журналістів про виїзд Порошенка за кордон в Адміністрації президента заявили, що поїздку він оплатив сам з власних задекларованих коштів.

Нагадаємо, що в листопаді 2017 року Порошенко вніс зміни до своєї декларації: він отримав понад 1 млн грн доходу від вкладів в Міжнародному інвестиційному банку. За даними Нацбанку, глава держави є акціонером цієї фінустанови.

Богдан Гордасевич

Дуже гарна звітність про відпочинок Президента України Петра Порошенка разом зі своєю сім'єю і друзями на Мальдивах під час новорічних свят. Єдине, що не розумію, чого ті "Схеми" так панікують? Самі те підтверджують, що все за власний кошт, то вчому проблема? Поясніть, бо я щось не розумію. Якщо це найголовніша проблема для нас і "Схем" - ми щаслива країна!


Дякую всім тим, хто підтримує Україну

Петро Порошенко: Україна – особливе місце на мапі Європи і саме тут вирішується її майбутнє

16 січня 2018 року - 23:11

Петро Порошенко: Україна – особливе місце на мапі Європи і саме тут вирішується її майбутнє

Президент Петро Порошенко відзначив, що восени минулого року Україна зробила важливі кроки, ухваливши цілу низку стратегічних реформ. Ці реформи роблять нашу державу більш стійкою на внутрішньому фронті і цей шлях слід продовжити і в нинішньому році. Глава держави подякував партнерам, передусім країнам Великої сімки, за підтримку України.

«Дякую всім тим, хто підтримує Україну у її боротьбі за мир, добробут, процвітання та європейське майбутнє», - сказав Президент.

«Минулого року, особливо восени, Україна зробила дуже важливі кроки, ухваливши цілу низку стратегічних реформ. Вони роблять нас більш стійкими на внутрішньому фронті, і це той шлях, яким слід надалі йти і в нинішньому році», - сказав Президент під час виступу на зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні.

Петро Порошенко подякував міжнародним партнерам, передусім країнам Великої сімки, за надзвичайно потужну підтримку України.

За його словами, Україна вдячна Японії за формулу Ісе-Шімі та за фантастичний рік Японії в Україні. Глава держави також подякував Канаді, чиє головування у Великій сімці тільки-но розпочалося, за дуже насичений порядок денний сприяння реформам в Україні. «Розраховуємо, що ця підтримка матеріалізується, зокрема в чіткий Європейський план для України», - додав він.

Президент зазначив, що прекрасним прикладом підтримки та співпраці з Україною є Стратегічний оборонний бюлетень з НАТО, завдяки якому ми зміцнюємо наш оборонний потенціал на засадах взаємосумісності з Альянсом. Він зауважив, що в цьому році цю роботу буде продовжено, зокрема у світлі брюсельського саміту НАТО.

Крім того, він подякував численним гуманітарним організаціям та міжнародним донорам за неоціненну підтримку у справі мінімізації негативних наслідків російської агресії, передусім, допомогу внутрішньо переміщеним особам та відновлення звільнених українських територій.

«Маємо пам’ятати, що Україна – це особливе місце на мапі Європи. Саме тут вирішується майбутнє Європи», - наголосив Петро Порошенко.

За його словами, на відміну від подій 100-річної давними, сьогодні у нас є все, щоб відстояти свою землю. «Ми підтримуємо і захищаємо міжнародне право як нашу основоположну цінність. Ми побудували міцну демократичну та об’єднану націю із зростаючою економікою і потужною та патріотичною армією. І ми маємо непохитну єдність та солідарність з усіма вами проти агресії», - зазначив Президент.

«Дякую тим, хто прийняв Україну в своє серце», - звернувся Глава держави до глав дипломатичних представництв іноземних держав, додавши, що посли є партнерами, союзниками і друзями України.

Тренування із безпілотником




Тренування із безпілотником / Народний проект
 
Літає, літає наш безпілотник! Морпіхи Вадима Сухаревського вибралися з ним у поле: хоча ми вже й навчили для них пілота-аеророзвідника, але ж запорука успіху – постійні практичні тренування.

От і тренуються хлопці у безкрайніх південних полях. Скоро ж бойові зіткнення з ворогом! Ось трохи фото, а трохи згодом ми покажемо вам відео – і роботи самого безпілотника, і те, що вдається ним роздивитись. Ми завжди готові показувати вам те, чого не покаже ніхто інший.

Читайте також: Волонтери досягають поставлених цілей: підсумки 2017 року

Тепер же нагадаємо, про що мова йде взагалі. В рамках окремого благодійного проекту "Сім коптерів PC-1", спрямованого на допомогу українській Армії, Волонтерський центр People’s Project замовляє виготовлення унікальних безпілотних літальних апаратів.



Ці коптери розробило та виготовляє українське підприємство "Ukrspecsystems": розробку та вдосконалення конструкції цього БПЛА ведуть з перших днів війни. Нині саме ця модель коптера задовольняє усі вимоги навіть найвибагливіших військових, більше того – сьогодні розробками "Ukrspecsystems" активно цікавляться великі компанії по всьому світі.

Лише нещодавно ми передали військовим ще два коптери. Перший пішов Морській піхоті, яка мала знову скоро виходити з ППД на передову. Літали ним усе літо, навчили пілота – от саме він зараз вчить вправлятися й інших хлопців.

Другий же коптер нещодавно віддали таємничому та грізному спецпідрозділу, який ширяє по обидва боки фронту, мусить постійно бачити ворога і прораховувати його дії на три кроки вперед. Коптер допомагає цьому спецпідрозділу прокладати безпечні маршрути через лінію фронту, повз ворожі засідки та "секрети", що чигають на наших розвідників.



Що ж це за коптер, яким не нахваляться і військові підрозділи, і розвідники, і навіть еліта еліт, спецзагін, який ми навіть не можемо публічно назвати? Справа у тім, що коптер цей вигідно вирізняють поміж інших відмінні технічні показники. Він вкрай автономний, передає сигнали захищеними каналами зв’язку, чудово тримається у повітрі попри всі каверзи погоди, сам коптер вкрай легкий та зручний – з плеча до старту він збирається за дві хвилини.



"Картинка" з коптера РС-1: це позиція терористів, яку розкрили саме завдяки безпілотнику. У цих кущах приховано бронетехніку ворога.

Та найголовніше – на коптер можна повісити "голову" з оптикою високої роздільної здатності та тепловізором, яка показує приховані позиції, лежки та секрети ворога навіть здалеку і уночі. При тому самі розвідники залишаються непоміченими – от саме за це його так і цінують ті, хто вже має, і постійно замовляють ті, кому ще поки що не пощастило.

Варто відзначити, що в рамках проекту ці коптери компанія "Укрспецсистемз" виготовляє за собівартістю матеріалів, а за деякими позиціями – навіть у власний збиток.

Більше того, з часом ми поступово забрали із фронту усі передані БПЛА, а інженери компанії докорінно їх модернізували. Дійшло до того, що квадро- колись коптери перетворилися на октокоптери! Власне і назва проекту вже застаріла: з урахуванням модернізації, та і самих переданих БПЛА, їхня кількість вже давно перевалила за просто сім.

Ми вкотре повторимось: війна не закінчилась, нашим військовим постійно потрібна техніка для активної роботи та власної безпеки.

Ми закликаємо вас долучатися до участі у проекті: з кожною гривнею пожертв ми наближаємося до того, аби замовити та зібрати ще один коптер, навчити ще одного пілота, забезпечити "очима" ще один підрозділ і, зрештою, вберегти ще кілька життів простих хороших хлопців, які і зараз мерзнуть там, у окопах, захищаючи нас від ворожої навали. Не залишайтеся осторонь, перемога потребує зусиль кожного з нас.

Читайте також: Генерал США на прикладі України пояснив, чому Росія є небезпечною для Європи

https://24tv.ua/morpihi_pokazali_yak_trenuyutsya_z_igrashkoyu_vid_peoples_project_n914155

В Україні в 2018 р. почнеться атестація ВНЗ

17.01.2018
В Україні в 2018 р. почнеться атестація наукової діяльності ВНЗ з метою її подальшого фінансування
В Україні в 2018 р. почнеться атестація наукової діяльності ВНЗ з метою її подальшого фінансування

В Україні 2018 року розпочнеться атестація наукової діяльності вищих навчальних закладів для подальшого фінансування університетської науки за результатами такої атестації.

Як повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки України, відповідне рішення було ухвалено у вівторок під час першого засідання Національної ради на чолі з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом.

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич зазначила, що базове фінансування на науку для вищих навчальних закладів буде не "безконтрольною роздачею коштів, а інструментом підтримки найкращих наукових напрямків, які будуть обиратися за чіткими, прозорими критеріями".

"Сьогодні університетська наука в Україні отримує близько 10% з коштів, передбачених державним бюджетом на науку. Це в рік близько EUR15 млн - по суті, фінансування на науку одного середнього університету в Європі. Але навіть в таких складних обставинах наша університетська наука вже заробляє гроші. На 1 гривню, вкладену з бюджету, вони зараз заробляють 75 копійок", - цитує Л.Гриневич прес-служба міністерства.

За її словами, виші можуть більше заробляти, але для цього потрібне обладнання.

Базове фінансування ВНЗ буде даватися на 5 років під розвиток певного наукового напрямку.

"Зрозуміло, що базове фінансування повинні отримати найкращі та найбільш ефективні. Для визначення цих найкращих ми плануємо використовувати механізм державної атестації", - сказала Л.Гриневич.

Оцінюватися будуть окремі наукові напрямки в університетах - їх передбачено 7.

Міносвіти вже розробило проект порядку державної атестації вищих навчальних закладів щодо здійснення ними наукової (науково-технічної) діяльності, який також був схвалений на засіданні Нацради.

За підсумками оцінки науковий напрям університету зарахують до однієї з трьох груп: А - яким базове фінансування є пріоритетним; Б - які будуть отримувати базове фінансування за наявності коштів; В - які мають значення насамперед для навчальної роботи університету, а тому на базове фінансування претендувати поки що не можуть.

Усі ці групи завжди зможуть претендувати і на конкурсне фінансування

Є і така Україна! І це звичайні громадяни!

Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла!

Коли вам говорять про якесь село, ви уявляєте маленькі дерев'яні будиночки, сараї з худобою і великі городи? Однак є одне село, яке повністю суперечить цим стереотипам! 

Це невелике село Нижня Апша в Закарпатській області, недалеко від українсько-румунського кордону.

#1 Це село вважається найбагатшим на території України.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 1
#2 Архітектура будівель настільки вражає, що здається, ніби це європейське містечко. Але ніяк не село.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 2

#3 І чим далі до центру села, тим будинки красивіші і багатші.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 3
#4 У Нижній Апші немає одноповерхових будівель. Жодної.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 4
#5 Жителі будують свої «замки» за принципом: хоч на одну цеглину, але мій будинок буде вище сусідського.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 5
#6 Найменший будиночок в селі має 10-15 кімнат. Менше ніхто не будує, тому що сусіди засміють.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 6
#7 У таких будинках обов'язково є кілька спалень і віталень, а також сауни та лазні, басейни і оранжереї.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 7
#8 Ці будинки стали будувати ще в 1980-х роках, коли українські румуни почали їздити на заробітки за кордон.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 8
#9 Нинішні власники цих замків як і раніше працюють за кордоном.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 9
#10 Більшу частину зароблених грошей вони вкладають в будівництво розкішних осель.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 10
#11 Деякі здають свої «замки» туристам або наймають сторожів, щоб ті доглядали за територією.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 11
#12 Примітно і те, що навіть звичайні магазини, аптеки та інші заклади виглядають так само помпезно, як і житлові будинки.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 12
#13 Деякі будинки виглядають дуже розкішно, а інші — скромніше, але зате перевершують сусідів, наприклад, кованими воротами.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 13

#14 Українські румуни, поміж іншого, заробляють будівництвом і люблять цю справу.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 14
#15 Кожен будинок має свою родзинку. І у всьому селі ви не знайдете схожих дворів.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 15
#16 Нерідко можна побачити, що якісь «вілли» все ще будуються.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 16
#17 А вже побудовані «замки» гордо височіють на вулицях села.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 17
#18 Видно, що в кожен такий будиночок вкладена велика сума грошей, тому що для них беруться тільки якісні матеріали.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 18
#19 Невідомо, скільки ще таких будинків тут побудують.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 19
#20 Але точно відомо одне: тепер це найбагатше село України.Ось 20 фото найбагатшого села України. Скажу чесно: щелепа відвисла! - 20
#21 Ось як виглядає найбагатше село України очима туриста:


Проколи з учнівських творів

Приколи з учнівських творів

Пропонуємо перечитати перли наших дорогих учнів!

Іван Котляревський «Наталка Полтавка»

1. Коли возний побачив Наталку, то серце у нього тронулось.
2. З переляку серце вискочило на волю.
3. Наталка виходе за першого міцного жениха.
4. Наталка думала, що жених другий раз не прив'яжуться.
5. Твір «Наталка Полтавка» врізав мене у саме серце.
6. Коли не потрібно, то Наталка з Полтави проявляє рішучість.
7. Терпелиха благословляє дітей Наталки і Петра.
8. Наталка хвилювала всіх, хто її розкривав.
9. Горе прибило стару Терпелиху.
10. Вірність у коханні вихваляється перед Наталкою.

via

Іван Котляревський «Енеїда»

1. Про «Енеїду» : твір весь віршований із запорізьким акцентом.
2. Котляревський переплітає в «Енеїді» український народ з троянським.
3. Коли читаєш, то співаєш, коли не ротом, тоді головою.
4. Котляревський перетягнув античних героїв у українське вбрання.
5. Еней був алкоголіком, а коли треба, то перетворювався у справжнього героя.
6. Котляревський переплутав українських героїв з античними.
7. Енеїда не любила Енея.

Леся Українка «Лісова пісня»

1. Лукаш за професією був музикант.
2. Коли Лукаш грав на сопілці, то він виливав на людей навколишній світ.
3. Леся Українка Косач — поетеса.
4. Лукаш любив свою улюблену героїню цього твору — Мавку.
5. Мавка любить красу, але чомусь її руйнує.
6. Мавка — це істота, але одягнена в людину.
7. Леся Українка змальовує ліс як сукупність особистостей.
8. Я думаю, що у нас немає людей, яким би не подобалися твори Лесі українки , а якщо вони є, то з ними треба боротися.
9. Пліч-о-пліч із чоловіками в боротьбі за волю із словом в руках стояли жінки.

via

«Слово о полку Ігоревім…»

1. З великою любов'ю автор змалював образ Ігоря.
2. Ярославна дуже плакала і тоді Ігоря відпустили з полону.
3. Коли Ярославна плакала, то сльози у неї були чисті.
4. Коли Ігор побачив Золотий Сон , то він задумався, але не надовго.
5. Ярославна надихувала письменників, щоб вони про неї писали.
6. Природа радо зустріла Ігоря.
7. Ігор любив не тільки Ярославну, а й свою руську землю.
8. Ігор без вагань би віддав своє життя, якщо б від нього це залежало.
9. Ігор бився мужньо, поки не осліп.
10. Ігор любив своє військо і казав: «Я буду битися з вами і помру з вами».

Іван Нечуй-Левицький «Микола Джеря»

1. Миколу і товаришів заарештували, але через час відмінили кріпацтво і їх відпустили на волю.
2. Микола утік з Вербівки, щоб побродити, втратити свого товариша і, щоб через 20 років повернутися старим дідусем.
3. Я була дуже вражена, коли повернувся Микола, а в його хаті ще хтось жив.
4. Повість «Микола Гоголь», де автор створив образ Миколи Джері.
5. Іван Нечуй-Левицький приніс мені чудовий твір «Микола Джеря».
6. У кінці ХІХ століття почали видавати на руки твори з «Миколою Джерею».
7. М. Бунтарський дає настрої селянам.
8. Микола з осавулою захищає кріпаків.
9. Мені в душу упав твір «Микола Джеря».
10. У нашому селі Миколу і його сім'ю запам'ятали надовго.

https://clicow.com.ua/enej-buv-alkogolikom-prikoli-z-uchnivskih-tvoriv

Запрацювала Рада резервістів ВСУ

У Генштабі Збройних сил запрацювала Рада резервістів
240 ПЕРЕГЛЯДІ
Неділя, 14 січня 2018, 14:20

Для понад 140 тисяч військових, які служать в оперативному резерві, запрацювала Рада резервістів.

Про це повідомили на сайті Кабміну.

"Зараз ведеться робота щодо переходу від обов’язкової служби у резерві до добровільної із підписанням контракту на службу у військовому резерві. З метою спільного опрацювання шляхів такого переходу, пошуку вагомих стимулів для укладання контрактів на службу у військовому резерві при Генеральному штабі ЗС України створили Раду резервістів Збройних Сил України", - зазначено у повідомленні.

У повідомленні стверджують, що з допомогою Ради резервісти зможуть напряму надавати свої пропозиції до керівництва. Також новий орган має допомагати в опрацюванні законодавчих ініціатив та просувати ідею служби у резерві.

"Члени Ради резервістів виконуватимуть представницькі функції Ради на місцях, тобто кожен в своїй області. Вони співпрацюватимуть з військовими комісаріатами, з бригадами та самими резервістами. Таким чином, я думаю, ми покращимо умови проходження служби у військовому резерві, якість підготовки на зборах резервістів, вирішимо кадрові проблемні питання", - вважає заступник голови Ради резервістів молодший лейтенант Мирослав Гай.

Передбачається, що Рада резервістів буде збиратися щоквартально.

Українська правда

Василь Стус з нами навічно

Різдво Василя Стуса
06.01.2011 _ Василь Овсієнко"Україна молода"
Версія для друку

Мама Їлина виношувала його, коли чинився великий терор, який забрав найкращих, найздібніших, найрозумніших. Породила сина на саме Різдво Христове року Божого 1938-го. І не посміла записати його сьомим січня, записала шостим. Але таки дала йому ім'я Василь. Ім'я ж це грецькою - Базилеос - означає "володар", "господар", "цар". Це додаткова ласка Божа, щастя. Але кому багато дається, з того багато й спитається.

Мама Їлина виношувала його, коли чинився великий терор, який забрав найкращих, найздібніших, найрозумніших. Породила сина на саме Різдво Христове року Божого 1938-го. І не посміла записати його сьомим січня, записала шостим. Але таки дала йому ім'я Василь. Ім'я ж це грецькою - Базилеос - означає "володар", "господар", "цар".

"В Україні, - казав Василь, - чи не кожна четверта матір називає свого сина цим іменем, підсвідомо карбуючи потяг до конче необхідної нам, щоб вижити, державности".

Маємо 5 січня Василя Чумака, 8 січня Василя Симоненка. У Києві вже стало традицією справляти 14 січня свято Різдвяних Василів у Київському міському будинку вчителя і вручати на ньому премію імені Василя Стуса. Буде так і цього року.

...Якось в останній рік свого земного, ба, шевченківського 47-річного віку, на Уралі, в таборі особливого режиму Кучино, Василь питав при мені глибоко віруючого діда Семена-покутника:

- А що то є чоловікові - народитися на таке велике свято?

- Це додаткова ласка Божа, щастя, - сказав дідо. - Але кому багато дається, з того багато й спитається.

Тих "знакомитих дат" у Стуса стільки, що вистачило б на святого.

4 вересня 1965 року він виступив на захист заарештованих у серпні шістдесятників у кінотеатрі "Україна". Виступ був приурочений до "дня концтаборів": 5 вересня 1918 року нарком юстиції Російської Федерації Д. Курський, керуючий справами Раднаркому В. Бонч-Бруєвич і нарком внутрішніх справ Г. Петровський (той самий "добрий" дідусь в окулярах, що донедавна каменем сидів біля Парламентської бібліотеки в Києві) підписали декрет Раднаркому про червоний терор. Він тривав 73 роки.

Рівно через 20 років після виступу в кінотеатрі "Україна" Василь загине в карцері - від голоду і холоду.

Або ще: уночі після підписання 1 серпня 1975 року прикінцевого акта Гельсінкської наради НБСЄ стався в Стуса прорив стінки шлунка. Це було в таборі Барашево, що в Мордовії. Він хотів вийти з бараку, але знепритомнів і впав.

Чорновіл з друзями взяли його на простирадла і понесли на вахту. А там кричать: "Стой! Стрєлять буду!"

Операцію, під час якої Стус ледь не помер, зробили в тюремній лікарні імені І. Гааза в Ленінграді 10 грудня - якраз на День прав людини. А рівно за десять років до того він одружився з Валентиною Попелюх.

Отакі "знакомиті дати".

Те, що було за смертю,

я спізнав,

всю силу таємничого діяння,

весь морок неба

і твань землі движку.

І тяжко жити,

цим знанням підперши

свою оселю,

витрухлу на пустку...

Якось показував Василь знімок, зроблений у Львові на Коляду 1972 року, либонь, 9 січня. Стоїть, скрушно прихиливши голову до одвірка. У мене нема такого знімка. Є інший, тоді ж знятий.

 9 січня 1972 року. Різдво в домі Садовських у Львові. Стоять — Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь; сидять — Стефанія Шабатура, вбрана циганом, Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко. Через три дні Стус, Калинець та Шабатура були заарештовані

Щойно повернувся Стус у Київ, у дім на Львівській вулиці, 62, квартира 2... Втім будиночка цього вже нема. Там, у Святошині, пролягла Окружна дорога, а місце того будиночка вже хтось прикупив і будуватиме там "увєселітєльниє завєдєнія". А 12 січня 1972 року КГБ вчинив новий покіс української інтелігенції. За ґратами опинилися Василь Стус, Ірина Калинець і Стефа Шабатура...

11 січня 1977 року Василь вирушав із табору, що в селищі Лєсном у Мордовії, на заслання. Заварили ми цілу 50-грамову пачку чаю на три літри окропу - пишні були випровадини.

Майже два місяці етапу - і 5 березня опинився він у селищі імені Матросова в Магаданській області. Якраз у річницю смерті Сталіна. Там він працював у золотовидобувній штольні. Як ото декабристи, які "із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому" (Тарас Шевченко). Перепоховання Стуса, Литвина і Тихого 19 листопада 1989 року подібне до перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року...

У різдвяний вечір 1983 року, якраз на день свого народження, в таборі особливого (камерного) режиму на Уралі Стуса кинули в карцер. За що? Напередодні Василь звернувся до чергового помічника начальника колонії капітана Ляпунова, щоб довідатися про долю вилучених недавно під час обшуку паперів, на які не видали ніякого документа. Одночасно посадили й естонця Марта Ніклуса.

- Василь, где ты? На крыше? - Ніклус недавно вичитав, що в якійсь країні в'язні позалазили на дах тюрми і начальник не знав, як їх звідти познімати. Наших би їм фахівців...

- У якійсь душогубці... імені Леніна-Сталіна...

Я стою коло дверей своєї 17-ї камери, дослухаюся, переказую співкамерникам, що чути. Наглядачі гримають на Ніклуса і Стуса, але розбурхана, ображена Василева душа не знає впину. Тоді вмикають гучномовець, зумисне для цього встановлений у коридорі. І все ж Василь у перерві між мовою дикторів устиг прокричати:

- Хто не братиме участі в голодівці 12 січня - той боягуз!

Цей день, за ініціативою В'ячеслава Чорновола, ми відзначали 1975 року як День українського політв'язня. Про намір тримати голодівку або подавати заяву протесту ми вже один одного інформували, але, згідно з зеківською етикою, кожен сам собі вирішує, як йому чинити. Тож мене здивували ці слова. Тоді Юрій Литвин мені болісно зауважує:

- Василю, не можна поета міряти однаковою зі всіма міркою. Поет живе у своєму світі, нам не відомому, тому ми не маємо права його осуджувати зі своєї раціоналістичної вежі, бо ризикуємо помилитися...

Так мені відкрилася ще одна істина.

Після карцера Василеві оформили рік одиночки, де ще не раз саджали в карцер, і ті доби доплюсовували потім до того року, тож вийшов він звідти аж у лютому 1984 року, і ми з ним пробули у 18-й камері півтора місяця. Він жив у режимі постійного крайнього напруження і хотів, щоб такими були й інші.

- Василю, - пояснював я йому, - не можу я бути таким, як ви. Я здатний на екстремальні вчинки, але протягом короткого часу. Не можу я бути в стані конфронтації постійно. Не можу я постійно палахкотіти, але я годен ще багато літ чадіти, хай їм дим очі виїдає...

Василь працював у далекій від мене камері, до нього важко було докричатися, але я одного разу чув через кватирку, як і Левко Лук'яненко йому гукав із далекої камери:

- Якщо ми приймемо рішення самоспалитися, то я готовий. Але на довготривалі зусилля я вже не годен. Не маю сили.

Та навіть і після цього Василь сказав:

- Біда мені з цими "плохими" вівцями. Скільки сидиш - усе на них оглядайся.

Але про того ж Лук'яненка якось сказав був у присутності мене і діда Семена-покутника, киваючи в бік його камери:

- Ото Чоловік!

Це звучало по-євангельському: "Се Человік!"

В "одиночці" тяжчі умови, але маєш самоту. Діставши книжечку віршів Рільке німецькою мовою, він узявся перекладати його елеґії. Працював "запоями", ночами спати не міг - добре, що в камері і вночі світиться. А камера його була в самім куточку бараку: декотрої ночі наглядачі туди й не заглядали. Та й чути їх, коли йдуть. Якщо, звичайно, не підкрадаються. Тож часом уранці відчиняються двері:

- Ну, Стус, давай, что ти там насочінял за ночь.

Стус мовчки стає в кутку, у голій камері ніде щось сховати...

Того зошита нема. Як нема і зошита в блакитній обкладинці, названого в останніх листах "Птах душі". Той "Птах" не вилетів із-за ґрат. Це ще один злочин російського імперіалізму проти української культури. "Стусова творчість - як дерево з обрубаною вершиною", - каже Михайлина Коцюбинська.

 "Се Человік!"

...Якось у задумі сказав:

- Якщо нас коли-небудь і згадають, то як мучеників. Як таких, що в годину люту посміли залишитися самими собою. І десь там маленькими буквами напишуть, що той і той ще й вірші писав.

Хто знає, читачу, який більший з його подвигів: вірші, життя чи смерть? Якби в нього було не таке життя, якби не передчував він своєї ранньої смерті, то й вірші його були б інакші. Лишається від Василя, перш за все, поезія як зматеріалізований у слові біль свого часу, ні, праісторичний, вічний біль стражденної людини, біль України. Вона найвиразніше мовила сучасникам і нащадкам його вустами. Він відчував епоху тонко і гостро й точно пророкував майбутнє.

Ще кілька літ -

і увірветься в'язь.

Колючий дріт увійде

в сни діточі,

і всі назнаменовання пророчі

захочуть окошитися на нас.

Червона барка

в чорноводді доль

загубиться.

І фенікс довгоногий

тебе принесе в ясні чертоги

від самоволь, покори і недоль.

А все тоте,

що виснив у житті,

як рить, проб'ється

на плиті могильній,

бо ж ти єси тепер

довіку вільний,

розіп'ятий на чорному хресті.

Джерело: "Україна молода"

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Стус і Нобель. Демістифікація міфу

Арештована коляда, або Погром 12 січня 1972-го

Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Повернення додому. Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий

Усі матеріали "Історичної правди" про Василя Стуса доступні за темою "СТУС"


Наглядову раду «Нафтогазу» очолила громадянка Великої Британії

Наглядову раду «Нафтогазу» очолила громадянка Великої БританіїКлер Споттісвуд. Фото: G4S
Клер Споттісвуд. Фото: G4S
12.01.2018 15:40 Коментарі
Головою наглядової ради НАК «Нафтогаз України» було обрано Клер Споттісвуд з Великої Британії. Свого часу британка здобула ступінь магістра Єльського та Кембриджського університетів

Очільницею наглядової ради «Нафтогазу» стала Клер Споттісвуд. Рішення ухвалене на першому засіданні нового складу наглядової ради 22 грудня 2017 року. Про це 12 січня повідомила прес-служба компанії.

Заступником голови наглядової ради залишатиметься Володимир Демчишин, який виконує ці повноваження з 18 квітня 2017 року.

У сьогоднішньому засіданні брали участь Клер Споттісвуд, громадянин Франції Бруно Лескуа, представник США Амос Хохштайн, канадець Стівен Хейсом й українці Володимир Кудрицький, Сергій Попик та Володимир Демчишин.

Наступне засідання наглядової ради повинно відбутися наприкінці січня. Планується розглянути питання призначення голів та формування чотирьох комітетів наглядової ради.

У «Нафтогазі» зазначили, що Клер Споттісвуд має великий досвід роботи в газовому секторі. У 1993-1998 роках вона працювала головою регуляторного органу Великої Британії з питань газопостачання.

Також Споттісвуд працювала економістом в Королівській скарбниці Великої Британії, Міністерстві економіки та фінансів Великої Британії, яке відповідає за формування та здійснення фінансово-економічної політики уряду, викладала у Лондонській школі бізнесу.

«За останні 20 років британка здобула суттєвий досвід на посаді незалежного директора в публічних та непублічних компаніях», — відзначили представники компанії.

Голова наглядової ради «Нафтогазу» є магістром з економіки у Єльському університеті та магістром з математики та економіки у Кембриджському університеті.

Нагадаємо, 12 грудня 2017 року Кабінет міністрів України затвердив новий склад наглядової ради НАК «Нафтогаз України», до якої увійшли четверо іноземців: Клер Споттісвуд, Бруно Лескуа, Стівен Хейсом та Амос Хохштайн.

Джерело: Ракурс

5 авторів, яких радить читати Юрій Андрухович

5 авторів, яких радить читати Юрій Андрухович

Мій загальний читацький стаж (віднявши раннє дитинство, коли мені читали вголос) наближається до півстолітнього.

50 років читання книжок – це, погодьтеся, не так вже й мало.

Обмежитися при цьому всього лише пятьма улюбленими авторами означає таки справді обмежитися, рішуче й безжально.

Як вийти з цієї халепи?

Розподілити їх рівномірно в часі – по одному улюбленцеві на десятиріччя?

Розглядати лише українських і дати собі спокій з усіма т. зв. вершинами світового письменства?

Зосередитися винятково на ХІХ столітті з його високою класикою?

Чи, може, винятково на ХХ-му з його революціями й переворотами, зокрема і в літературі?

Або ось так, довго не думаючи: Шекспір, Данте, Рабле, Сервантес, Ґете?

Може, махнути рукою на поетів і навіть не дивитися в їхній бік?

Чи навпаки: враховувати самих лише поетів і не озиратися на прозаїків?

Брати до уваги лише тих, кого сам перекладав?

Вибирати лише серед живих? (У сенсі не вічно живих, а нині живих наших сучасників)?

Кожен із цих підходів по-своєму непоганий. Але я не скористаюся жодним із них.

Я просто згадуватиму імена, аж поки їх не назбирається пять. Оце й буде моя перша пятірка. Хто не встигне згадатися, той не потрапить. Хоч, можливо, Він/Вона й максимально на це заслуговує.

Проте за великим рахунком їх таких десь близько тисячі. Тому нехай уже вибачають.

 

Томас Вулф (1900 – 1938)

Я неодноразово згадував, що його роман "Look Homeward, Angel" (у російському перекладі – "Взгляни на дом свой, ангел") став для мене першим у житті абсолютним читацьким потрясінням.

Уперше я прочитав його приблизно в 16-річному віці, тож він дуже потужно вплинув на мої уявлення про те, що таке справді великий роман.

Я не просто читав його і перечитував – я його переживав. І я його переживаю досі, коли просто беру з полиці й починаю гортати, а відтак і знову перечитувати з першого-ліпшого довільного місця.

Якщо мене запитують про таку сумнівну річ, як "головна книга всього мого життя", то я без тіні сумніву називаю саме цей роман Томаса Вулфа.

 

Бруно Шульц (1892 – 1942)

Він є автором передусім двох відносно невеликих за обсягом збірок малої прози – "Цинамонові крамниці" та "Санаторій під клепсидрою". Обидві явили собою цілком феноменальне поетико-стилістичне плетиво.

Щоб остаточно в цьому впевнитися, я мусив їх повністю, від першого й до останнього речення, перекласти. Й от коли по-справжньому сходиш углиб цієї прози, від її макро- до мікроструктур і рівнів, щоби згодом повернутися до макро, коли починаєш переписувати це словами і реченнями рідної мови, то зненацька ловиш себе на відчутті, що десь отак і виглядає сама що не є геніальність.

 

Джеймс Джойс (1882 – 1941)

Насправді в цьому шорт-листі він мав би височіти під номером один. Але я на це не зважився через те, що досі так і не прочитав (та й навряд чи найближчим часом прочитаю) його центральний твір – роман "Поминки за Фіннеґаном".

Зате я чудово пригадую, з яким трепетом і захватом я продирався через його "Улісса" (знову ж таки в російському перекладі) десь у 1990-х. Тому для мене Джойс – письменник-дев’ядесятник.

Щодо улюбленого для мене його твору, то це "Джакомо Джойс" – лірична мініатюра із часів його перебування у Трієсті. Саме з неї походить мій улюблений вислів "Любиш мене – люби й мою парасольку". В оригіналі з дещо іншим акцентом: "Love me. Love my umbrella".

Ну от і маємо першу трійцю: Вулф, Шульц, Джойс. І тут уже вимальовується тенденція: не досить, що всі вони між собою сучасники, за життя дуже недооцінені й по-справжньому не визнані, то ще і називаються всі односкладово.

До такої компанії напрошується так само односкладовий (й так само їхній сучасник) Пруст. Але ні, його тут не буде.

А якщо Франц? Тобто Кафка?

Дуже хотілося б, але ні. І хоча Рот (Йозеф, а не Філіп) також десь тут, поблизу, час ламати і змінювати тенденцію.

Й тому:

 

Ґреґорі Корсо (1930 – 2001)

В його особі у цій п’ятірці нарешті з’являється "чистий" поет (цей вислів я запозичую з футбольної термінології, де бувають т. зв. чисті форварди).

Корсо – найсвіжіший, найзухваліший і водночас найзворушливіший зі знаних мені поетичних голосів цього світу. Серед інших бітників він, на мій погляд, вирізняється тим, що не вдавав, не прикидався, не імітував, не намагався бути, а був таким, як був, тобто він був бітником від природи.

Ґінзберґ і Керуак вигадали Beat без нього, але так, наче саме для нього і під нього. В його особі я так само вшановую двох великих поетів англійського романтизму, що відійшли у кращі світи дуже молодими (як і наш Антонич, зрештою) – П. Б. Шеллі та Дж. Кітса.

Корсо примудрився жити, писати й померти так, щоби бути похованим поруч із ними – і не де-небудь, а на римському кладовищі.

Його та інших улюблених авторів, а також свої власні твори, я читатиму під джазовий супровід гурту "Сон Сови" на сцені київського Будинку Художника.

І нарешті – Вона, письменниця.

 

Астрід Ліндґрен (1907 – 2002)

Вона потрапила до цієї п’ятірки, звісно ж, не лише з тієї причини, що в будь-якому товаристві обов’язково мусить бути хоча б одна дама.

Ні, не тільки тому. А тому передусім, що вона велика в найголовнішому сенсі письменницької професії: вигадувати й оповідати історії.

Вона робила це бездоганно чисто і переконливо, не приголомшуючи нас ні нарочитістю, ні обсягом (як наша чудова сучасниця Дж. Р.), зате всім своїм талантом і сумлінням ніби виконуючи знану настанову про те, що для дітей слід писати так само, як і для дорослих, але краще.

І вона писала для них не просто краще, а найкраще, бо це завжди було і дуже весело, і дуже всерйоз.

Ось таке гроно пятірне моїх літературних улюбленців окреслилось у мене на сьогодні, а далі побачимо. 

Юрій Андрухович, спеціально для УП.Життя

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
92
предыдущая
следующая