О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

За пропозицію хабара дали 5 років і правильно!

На Хмельниччині чоловік намагався підкупити поліцейського – йому дали 5 років в’язниці



У Хмельницькій області чоловіка, який намагався дати хабара поліцейському, засудили до 5 років позбавлення волі.

Про це повідомляє прес-служба поліції.

Як зазначається, чоловіка затримали 16 лютого 2018 року під час надання неправомірної вигоди поліцейському.

Намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за здійснення діяльності, пов’язаної із незаконним зайняттям гральним бізнесом, повернення вилученої комп’ютерної техніки та закриття кримінального провадження, громадянин запропонував хабара слідчому Ізяславського відділення ГУНП в Хмельницькій області.

Про таку пропозицію поліцейський повідомив своє керівництво та співробітників Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Під час дачі хабара, громадянина, який таким чином намагався уникнути відповідальності, було викрито, а гроші в сумі 5 тис. гривень вилучено. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/01/17/na_hmelnychchyni_cholovik_namagavsya
_pidkupyty_politseyskogo__yomu_daly_5_1490575


Богдан Гордасевич:
Нарешті! Бити треба всіх дружно: і хто дає, і хто бере. А то чиновники всі хабарниками рахуються, а хто їм пропонує і заносить неначе святі і жертви корупції. Якраз налякати добряче треба тих, що заносять хабарі.

«Відійди від мене, нечисть!»

«Відійди від мене, нечисть!» – у Раді стався конфлікт між Парубієм та Новинським
Під час розгляду законопроекту про перехід релігійних громад між головою ВРУ Андрієм Парубієм та головою фракції Опоблоку Вадимом Новинським стався конфлікт.



Голова ВРУ Андрій Парубій оголосив про голосування за законопроект № 4128-д, проте із залу почали лунати крики, а до спікера у президію підійшов Вадим Новинський, вимагаючи зняти проект закону. Андрій Парубій, повернувшись до нардепа, різко вигукнув: «Відійди від мене, нечисть! Відійди!».

Після того голова ВРУ продовжив роботу, а нардеп Новинський покинув президію.

Додамо, голова ВРУ сьогодні уже звертався до представників Опозиційного блоку із вимогою не провокувати конфлікт під час розгляду важливих питань. Парламентарі з цієї фракції, нагадаємо, вимагали оголосити перерву вже після того, як спікер оголосив про початок розгляду законопроекту про зміну релігійними громадами підпорядкування.

Нагадаємо, народні депутати підтримали за основу та в цілому законопроект про перехід релігійних громад 229 голосами «за».

Як повідомляли, представник Президента у ВРУ Ірина Луценко назвала, скільки парафій УПЦ (МП) перейшли до Православної церкви України. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/01/17/vidiydy_vid_mene_nechyst__u_radi
_stavsya_konflikt_mizh_parubiiem_ta_1490111

Виступ Президента на щорічній зустрічі

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні

16 січня 2019 року - 21:35

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні

Ваші Високоповажності,

Шановний пане Спікере, Шановний пане Прем’єр-міністре,  

Ваше Блаженство,

Пані та панове, 

Дорогі друзі,

Прийміть мої щирі привітання з Новим роком!

Нехай цей рік принесе всім нам те, чого всі люди на нашій планеті найбільше прагнуть, і за що ми, українці, молимось ось уже майже п’ять років - мир.

Лише ті, хто пізнав, що таке війна, розуміють справжню ціну миру.

Але мир – це не просто відсутність війни.

Мир - це ще й свобода, це можливість бути господарем на своїй землі.

Це - право вільно обирати і визначати своє власне майбутнє.

А тому мир і свобода для нас нероздільні.

Для нас, українців, це зовсім не абстрактні, а гранично конкретні цінності.

Ми точно знаємо, за що ми боремося.

І в цьому наша сила. На відміну від тих, хто хоче нас позбавити нашої свободи і миру.

 

Ваші Високоповажності,

Майбутнє світоустрою твориться у нас на очах.

І саме Україні випало бути на вістрі сутички цивілізацій, на передовій захисту наших спільних цінностей, боротьби добра і зла.

Лише повернувши Україні її територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, ми відновимо віру у верховенство міжнародного права.

Лише припинивши російську агресію, ми врятуємо світ від виплеканого в Кремлі вірусу реваншизму, вірусу неоімперіалізму.

Я хочу, щоб світ про це знав.

Я хочу, щоб світ почув, що 1 січня, у день, коли всі відзначали свято Нового Року, на Донбасі від обстрілу російських агресорів загинув український воїн – Микола Голубєв.

У грудні йому виповнилося 20 років.

У нього все життя ще було попереду. Але російський агресор, який прийшов на українську землю, забрав його.

Я кажу вам про це тому, що це – сьогоднішні реалії України.

Це те, з чим пов'язаний кожен мій день як Президента України та як Верховного Головнокомандувача українських Збройних Сил уже майже чотири з половиною роки.

Це те, за що щодня болить моя душа і з чим я ніколи не зможу змиритися і прийняти.

А тому я прошу, щоб ви, інформуючи свої столиці, незалежно від того як ваші уряди голосують за резолюції по Україні в міжнародних організаціях – доносили правду про неоголошену війну Росії проти України.

Про те, що своєю самопожертвою українці захищають мир в Європі.

Що зупинятися лише на Україні в Кремлі не планують.

Що в Україні Росія випробовує свої новітні технології гібридної війни. І лише питання часу, де Кремль їх застосує завтра.

В Москві добре розуміють стратегічну цінність України з точки зору реалізації своїх імперіалістичних фантазій.

Розрахунок простий: що Україна впаде, що Україна не втримається.

Якщо не втримається Україна – це лише підживить російські апетити в інших куточках Європи і світу.

Методи російської агресії міняються. Незмінно стабільним залишається одне – відсутність прагнення до миру.

Вже чотири роки Кремль відмовляється виконувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей, під якими сам підписався.

Останнє оголошення про припинення вогню – загалом вісімнадцяте – знов було порушене російською стороною.

Кремль і надалі тримає у своїх тюрмах українських заручників – як в самій Росії, так і на окупованих нею українських територіях.

Серед них – 24 українських моряки – військовополонені. Жодний судовий фарс не допоможе Росії приховати акт відкритої агресії проти України на морі, в нейтральних водах Чорного моря.

Серед них – лауреат премії імені Сахарова Олег Сенцов та український патріот Володимир Балух, який здійняв над своїм будинком в Криму прапор України.

Серед них – кримські татари – представники народу, який через російську окупацію Криму переживає сьогодні другий геноцид, другу депортацію.

Водночас, розуміючи, що українська армія протягом останніх років якісно зміцнилася, і усвідомлюючи, що будь-яка подальша спроба військового вторгнення закінчиться для окупантів плачевно, в Кремлі основну ставку сьогодні роблять на підрив України зсередини.

2019 рік з цієї точки зору буде визначальним. В Кремлі до цього готувалися ретельно і довго.

Не є секретом що планують у Москві. Керівництво Росії цього особливо й не приховує – провести на президентських і парламентських виборах в Україні підконтрольну собі владу в цьому році.

Мета також цілком зрозуміла – зупинити демократичний розвиток України, її рух у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції, повернути її у так звану «російську сферу впливу».

І це не просто наші прогнози.

Операція з впливу на українські вибори Росією вже ведеться повним ходом.

У цьому зв’язку я б хотів запевнити у тому, що як Президент, зроблю все від мене залежне, щоб по-перше, російський вплив на наші вибори мінімізувати.

А по-друге – створити всі умови для проведення в Україні вільних і чесних виборів, відповідно до найвищих міжнародних стандартів.

З цією метою ми запросили для спостереження за президентськими виборами спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій та окремих держав.

 

Дорогі друзі,

До 2019 року готувалися не лише у Кремлі.

Готувалися до цього особливого року і ми в Україні.

Незважаючи на тривалу війну, ми запустили і успішно втілюємо найбільш масштабні та найбільш глибокі зміни і реформи у нашій історії.

Ми досягли вагомого прогресу в модернізації економіки  і це було визнано всіма. Я хочу подякувати вам за це. В модернізації інфраструктури.

Ми запустили широкомасштабні реформи у бюджетній сфері, сфері приватизації, освіти, охорони здоров’я, пенсійної системи, децентралізації та багатьох інших.

Дуже важко знайти сферу, яку ми не реформуємо.

Ми дали перший рішучий бій епідемічній корупції в Україні – створили надійний фронт незалежних антикорупційних органів, включно з Вищим антикорупційним судом.

Ми очистили "стійло" корупційних схем і в енергетиці, і в державних закупівлях.

Ми приборкали інфляцію, зменшили бюджетний дефіцит та забезпечили стійку макрофінансову стабільність.

Ми впевнено виходимо на траєкторію економічного зростання. Дали старт цифровій економіці. І сміливо та впевнено розраховуємо на прихід потужних іноземних інвесторів в Україну.

Звісно, що досягти цього за короткий проміжок часу було б надзвичайно складно якби не допомога наших партнерів, у першу чергу країн Великої сімки.

Висловлюю вам щиру вдячність за підтримку, передусім на рівні головування.

Допомагаючи Україні, ви взяли на себе велику відповідальність – допомогти Україні вирватись з капкану колишнього радянського, а нині «русского мира» і перетворити нашу державу на простір свободи і процвітання.

І ми впевнено йдемо цим – своїм – шляхом.

Це шлях побудови демократичної, правової, європейської держави, яка чітко і цілеспрямовано прямує до членства в Європейському Союзі і НАТО.

Це шлях нашого національного консенсусу, національної ідеї.

Я впевнений, з цього шляху ми вже не звернемо.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС є нашим дороговказом повномасштабної економічної інтеграції до спільного європейського ринку.

Україна успішно впроваджує докорінні зміни у сфері безпеки і оборони держави.

Українська армія вже увійшла у десятку найпотужніших армій Європи.

Прийнятий у минулому році закон про національну безпеку ще більш швидкими темпами наближатиме нас до стандартів НАТО.

Тим більш, що тепер пріоритет майбутнього членства в ЄС і НАТО буде зафіксований безпосередньо в Конституції.

Сподіваюся, що цю мою ініціативу ближчим часом у другому читанні підтримає український Парламент.

Це стане нашим додатковим запобіжником проти будь-яких спроб реваншу.

Хотів би адресувати особливі слова вдячності Сполученим Штатам – нашим стратегічним партнерам. В Україні ми високо цінуємо трансатлантичне лідерство Вашингтону у питанні протидії російській агресії та підтримки України.

Без перебільшення історичним стало рішення надати Україні «Джавеліни». Психологічний ефект захистив, врятував десятки життів українців.

Це надало довгоочікуваний сигнал і для наших партнерів.

Минулий рік не дав російському агресору шансу зіскочити з гачка санкцій, які, попри браваду Кремля, боляче б’ють по його амбіціях і апетитах.

Вони не лише послабили машинерію російської агресії, але й дали Україні дорогоцінний час для того, щоб зміцніти – як політично, так і економічно та військово.

Цьому сприяла й наша тісна координація з Берліном і Парижем – надійними партнерами України по Нормандському формату.

Слова моєї особливої вдячності належать Канцлеру Ангелі Меркель.

Важко переоцінити те, що було зроблено нею, аби уникнути катастрофічних, як для України, так і для Європи сценаріїв.

Холодним душем для Москви стала єдність і солідарність світу з Україною у відповідь на «азовську атаку» Росії.

Я вдячний всім, хто підтримав нас у цей складний момент. Передусім тим державам, які стали співавторами і проголосували за дві важливі резолюції на Генеральній Асамблеї ООН – про права людини в Криму і проблему мілітаризації Криму і частин Чорного і Азовського морів.

Ваша позиція ще раз засвідчила, що за агресію Кремль платитиме високу ціну.

І настане день, коли ця ціна виявиться непідйомною для Кремля.

І тоді ми повернемо і тимчасово окупований Крим, і окуповану частину Донбасу.

Те, що це неодмінно станеться, підтверджує шлях України до відновлення історичної справедливості – встановлення автокефальної Православної Церкви України. І майже всі з вас привітали український народ з цією важливою подією. Дякую всім вам за вітання.

Дорога до Томосу була тривалою, непростою, ця дорога була тернистою. Але ми її пройшли з гідністю.

Глибоко і щиросердечно вдячний всім залученим у цей непростий процес – від влади церковної, до влади світської.

Лише з часом можна буде зрозуміти історичний масштаб цієї події.

Це другий акт незалежності України, нашої духовної незалежності.

 

Ваші Високоповажності,

Рік, що настав, буде доленосним не лише для України.

На жаль, кількість «гарячих точок» на планеті продовжує зростати.

Не випадково, що значна їх кількість знаходиться в межах або ж по сусідству з Європою.

Важко не помітити в низці подій, за допомогою яких останнім часом здійснюються спроби розхитати єдність Європейського Союзу, руку одного автора.

Цілком очевидними є спроби цього автора «перезапустити» заготовлені раніше, або ж створити нові конфлікти по периметру ЄС – починаючи від України та Молдови, Кавказу, Західних Балкан, Близького Сходу та Африки, і закінчуючи безпосередньо деякими країнами ЄС.

Як очевидним є й те, що цей режисер сидить у Кремлі.

Тому для всіх нас надзвичайно важливо не лише усвідомити це, але й перестати розглядати виклики, які стоять перед світом, у відриві один від одного.

Світ та його безпека сьогодні взаємопов’язані між собою як ніколи раніше.

Тому те, що відбувається сьогодні в Україні, прямо стосується країн, які знаходяться за тисячі кілометрів від неї. І навпаки.

А тому допомагаючи Україні вистояти, ви, наші партнери, інвестуєте у власну майбутню безпеку, у власне мирне майбутнє.

Переконаний, що ті, хто вирішив кинути виклик сучасному світовому порядку, безсилі проти нашої єдності та солідарності.

В них – наша сила і запорука перемоги.

Хотів би подякувати усім вам за вашу важливу підтримку України.

Дякую вам, що ви разом з нами проживаєте і радісні, і трагічні дні. Що ви з нами і в час успіхів, і в час невдач.

Зі свого боку бажаю всім країнам, які ви представляєте, миру, добробуту і процвітання.

Слава Україні!

Сьогодні Україна вшановує подвиг «кіборгів»

Сьогодні Україна згадує подвиг «кіборгів»



Українські військові у Донецькому аеропорту. 

 Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Сьогодні, 16 січня, Всеукраїнський день пам’яті «кіборгів». Україна вшановує захисників Донецького аеропорту, які героїчно захищали стратегічний об’єкт 242 дні. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал з українськими захисниками.

«Вічна пам’ять всім, хто віддав своє життя за Україну!», – йдеться у повідомленні, присвяченому сьогоднішньому дню на сторінці Міністерства оборони у Facebook.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал, бетонні перекриття та стеля в багатьох секціях завалилася, поховавши під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапили в полон. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.



Бої за Донецький аеропорт стали символом бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько – «кіборги».

 Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/01/16/sogodni_ukraina_zgaduie_podvyg_kiborgiv_1489209

Є свято до 185–річчя українського поета Степана Руданського

Президент у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято до 185–річчя українського поета Степана Руданського

13 січня 2019 року - 13:20

Президент у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято до 185–річчя українського поета Степана Руданського

Президент Петро Порошенко у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято сатири і гумору. Захід присвячений 185–й річниці від дня народження талановитого українського поета, фольклориста, перекладача, лікаря, громадського діяча Степана Руданського.

Глава держави поспілкувався з місцевими мешканцями та гостями. Петро Порошенко привітав всіх з новорічними та різдвяними святами, відзначивши, що цьогоріч вони особливі, адже українська православна церква отримала довгоочікуваний Томос.

Захід включає виступи творчих колективів та гумористів, щедрування та посівання. Гості також мають можливість спробувати народні страви, подивитись традиційні козацькі розваги, ознайомитись із виробами майстрів народних промислів, які працюють у спеціально облаштованому містечку.  Також працюють дитячі атракціони та ярмарки.

Святкування днів сатири і гумору у Калинівському районі проводиться з січня 1981 року. Започатковане було як районне, згодом стало обласним і вже вісім років як набуло статусу всеукраїнського.

Розпочато проект: Хто ти є, Україно?! № 1

Задум проекту: "ХТО ТИ Є, УКРАЇНО?!" Альманах.  Художньо-публіцистичне видання. - виник у мене давно ще в 90-ті роки минулого 20-го століття, але підтримки не було ні тоді - ні зараз, а життя завжди було нелегким, як і зараз не мед, проте маю вже можливість щось доробити у форматі Інтернету, а не друкованим виданням, як планувалось, що і добре на тепер, бо хто схоче - сам зможе собі вибрати спосіб зберегти і поширювати те, що йому тут сподобається.

Чим я люблю Інтернет, що він надає можливість безкінечно правити, коментувати і дочіпляти щось ще, але є і велика вада: накрився базовий сервер і вся праця щезає. Тому і раджу копіювати активно, як і поширювати.




"ХТО ТИ Є, УКРАЇНО?!"

Альманах.  Художньо-публіцистичне видання.

 Число 1


https://htoukraina.io.ua/story



ЗМІСТ


МАЛОРОСІЙСЬКИЙ МАЗОХІЗМ          Юрій ВИННИЧУК


ЯНИЧАРСЬКА БАЛАДА                           

Галина Гордасевич


ХОЛОДНИЙ ДУШ ІСТОРІЇ                     

Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ 

ВЕРТЕП  (поема)                                          

Григорій ЧУБАЙ

ПОРА ПОЧУВАТИСЬ ВЕЛИКИМИ     

Галина ГОРДАСЕВИЧ

ШУМЕРИ (Драматична поема)                

Валерій ГЕРАСИМЧУК




ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ


Наш Президент України Леонід Кучма після інаугурації на другий термін 1999 р. несподівано заявив на весь світ, що «національна ідея не спрацювала». І це справді так і є! Для нього, і його оточення. І багатьох тих, хто його обирав.
А насправді?
А насправді українська національна ідея спрацювала!
Спрацювала в повному своєму обсязі! Тому що головним змістом нашої національної ідеї було «Здобудеш Українську Державу або загинеш в боротьбі за неї», - то хіба ми не маємо зараз Соборної Самостійної Української Держави?
Маємо!
Маємо!
Маємо!
Вже 20 років маємо!
Інша справа, яку ми Україну маємо. Не тільки поетеса Галина Гордасевич в своєму вірші «Передвиборча агітка» журиться:

Не та Україна, не та
Не та, про яку ми мріяли
Коли життя тюремними строками міряли
Марнували в неволі літа
Не та Україна, не та.

Справді, для багатьох громадян України вона чомусь «не та», але, шановна пані дисидентко, поясніть будь ласка, про яку Україну ви мріяли? Поясніть! Бо весь наш безлад сьогочасся походить саме з того, що українська національна ідея спрацювала в повному своєму обсязі, після чого утворилася пустка, вакуум. Так вже вийшло, що практично всі провідники українського націоналізму всі свої зусилля й помисли вкладали в обгрунтування необхідності незалежної Української Держави, але фактично ніхто не переймався тим, що буде після здобуття Незалежності! Ось де справді національна ідея не спрацювала! Не спрацювала через те, що тут її просто не було! Тож я можу тільки поспівчувати нашому президентові, який ще з часів свого прем’єрства висловлював побажання мати чіткі дороговкази для своєї діяльності. А нема!
Знову звернусь до поетичних рядків Галини Гордасевич, яка у вірші «Починаємо історію» каже:

Починається наша історія
На новій, на чистій сторінці.
Відтепер в піднебеснім просторі
Українці ми! Українці!

І цим сказано все! Доля дала нам волю, а вже як ми своєю волею скористались і ще скористаємось – то вже наші проблеми, а не долі. Якщо ми на 10-му році незалежності займаємось тим, що постійно шарпаєм свою Конституцію, свій Основний Закон Порядку, то чи варто дивуватись нашому теперішньому безладдю? Чи варто дивуватись добробуту інших оточуючих нас країн, які витрачають свої зусилля не на змінювання в надцятий раз свого державного устрою на догоду купки тих чи інших горе-гетьманів. Переважно для отаких «гетьманів», як вгорі, так і нижче, зібрано в цій книжці три публіцистичні статті трьох талановитих українських письменників: Юрія Винничука «Малоросійський мазохізм», Володимира Базилевського «Холодний душ історії» та Галини Гордасевич «Пора почуватись великими». Можливо після прочитання цієї книги наші гетьмани дійдуть врешті-решт до здорового глузду.
Стисліше кажучи, як при лікуванні хворого найважливішим є вчасно поставлений правильний діагноз, так і ця книга має за мету прояснити нам самим, хто ми є і які ми є, а в підсумку: «Хто ти є, Україно?»
В світі не буває ідеальних людей – святі бувають тільки на Небі. Так само і нації: кожна має свої достоїнства і свої вади. Але свої! І нам не потрібно боятись визнати свої недоліки; в першу чергу для того, що щоб їх виправити, – про ці недоліки треба знати. А по-друге, якщо людина йде на прощу до Бога спокутувати свої гріхи, то вона повинна щиро в них зізнатись, але для цього вона повинна чітко усвідомлювати, що саме є гріхом і в чому власне вона грішна. А знаючи – не втаємничувати гріхів перед лицем Всевишнього, бо не буде прощення. Ось тільки хто має право на виявлення народної волі? Речниками нації в усі часи були і будуть письменники – головні творці духовності народу, тож давайте уважно вслухаємось в сказане ними. І покаємось, хто відчує в тому потребу.
Ще раз звернусь до поезії Галини Гордасевич, яка свій вірш «Покаянний псалом» завершила такою строфою:

Могили снігом занесе
Закряче ворон над пропащими
Прости нас, Господи, за все!
Такі ми є.
Ми будем кращими!

Після покути треба жити далі. Жити краще, порядніше. Просто не помиляється тільки той, хто нічого не робить. А дорогу подолає той, хто йде. Отож рушаймо!

23 травня 2000 р.
Богдан Гордасевич


Найважливіший фактор нашої єдності – українська мова

Президент: Найважливіший фактор нашої єдності – українська мова

10 січня 2019 року - 19:03

Президент: Найважливіший фактор нашої єдності – українська мова

Президент Петро Порошенко наголошує, що мова є тим важливим фактором, який об’єднує українське суспільство. «Найважливіший фактор єдності складає наша українська мова», - сказав Глава держави під час спілкування з мешканцями міста Здолбунів та Здолбунівського району на Рівненщині.

Петро Порошенко нагадав, що останнім часом реалізовується низка заходів, спрямованих не лише на підтримку української мови, а й на розвиток, виробництво україномовного друкованого, аудіо- та відеопродукту. Зокрема, сформована цілісна і ефективна політика розвитку української книги, українського кіно, української музики. «Як я вже казав – нарешті з’явився український медійний простір, україномовний», - зазначив Президент.

Він зауважив, що вже є плоди такої роботи: «Нам завжди казали, що ми не здатні конкурувати з російськими книгарнями. В українських книгарнях зараз нарешті з’явилося багато видань українською мовою. Чому? Бо їх почали купувати, а російськомовні – припинили. І ніхто нікого за вуха не тягне».

«Змінилася нація, змінилася країна і кожен з вас це відчуває. І сьогодні україномовні книжки та брошури становлять майже 78% від загального обсягу. Російськомовні знаєте скільки? 15%... Завжди вони (російськомовні книжки - ред.) перевищували. Ми жили як колонія в окупації», - додав він.

Також нарешті запрацював закон, який зазнавав критики – про запровадження мовних квот на радіо та телебаченні. «Кажуть – як квоти? Є ж свобода слова, є свобода говорити будь-якою мовою. Говорити – так, але інформаційний простір заповнювати – друзі мої, українською мовою. Чому? Бо так передбачено ліцензією. Не хочете? Їдьте у Росію і спілкуйтеся російською. Ніхто вам не забороняє», - наголосив Президент.

«І тут у побуті спілкуйтеся хоч румунською, хоч російською, хоч кримськотатарською. Я буду вітати, якщо ви навіть англійською будете спілкуватися. Це теж буде непогано. Але якщо ви на державній службі, якщо ви спілкуєтеся у ЗМІ – вивчіть українську», - також підкреслив він.

За словами Петра Порошенка, згідно з останніми даними моніторингу зросла кількість україномовних повідомлень, пісень. «Я вже сказав, що це 55%. На регіональних радіостанціях це поки що складає 48% - і там підтягнемо. Ми ніколи більше не повернемося до цифри 2013 року. Ніколи більше не буде так, що українська мова буде 5% (ефірного часу – ред.), а російська – 51%», - акцентував Глава держави.

Крім того, набагато помітнішим стає український продукт на телебаченні. Також за даними моніторингу ефіру загальнонаціональних мовників у 2018 році в середньому частка програм українського виробництва складала вже 79%. На місцевому та регіональному рівні фактична частка програм новин державною мовою сьогодні складає 99%, а у Волинській, Кіровоградській, Рівненській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій областях ця цифра дорівнює 100%, зазначив Петро Порошенко.

Крім того, з’явилися українські серіали, власні музичні шоу. Розвитку цього напрямку теж сприяли законодавчі вимоги та позиція глядачів, які змушують національний продукт все більше і більше звучати українською, підкреслив Президент.

«Відроджується українське кіно, знімаються фільми, серіали українською мовою. Нарешті знімаються серіали про героїв АТО. Нарешті знімається фільм про кіборгів, про Донецький аеропорт, про українських добровольців. Ще два-три роки тому цього не було», - також сказав він, зауваживши, що це стало можливим завдяки фінансовій підтримці держави, талановитим українським митцям, режисерам, акторам, які отримали можливість для реалізації свого творчого потенціалу.

Петро Порошенко підкреслив, що особливі зусилля держава і влада докладатиме для створення патріотичного кіно, а не «мильних опер». За словами Глави держави, 69 кінопроектів патріотичного спрямування, які пройшли конкурсний відбір, вже отримують зараз державну фінансову допомогу.

«Я ще раз наголошую – за останні чотири роки українська мова і українська культура зайняли належне місце в серцях українців і в просторі навколо нас», - резюмував Президент.

Для Сергія Параджанова 95 років виповнилося б 9 січня 2019 року

Як тюрма на Донбасі змінила Сергія Параджанова

Сергій Параджанов, український і вірменський кінорежисер
Сергій Параджанов, український і вірменський кінорежисео95 років виповнилося б 9 січня 2019 року кінорежисеру Сергію Параджанову. Його фільми – «Тіні забутих предків», «Колір граната», «Перший хлопець» і багато інших стали класикою. Міжнародне визнання прийшло до Сергія Параджанова після екранізації в 1964 році повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у 21-й країні.
Сергій Параджанов

Про себе сам митець казав: «Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм». Саме за фільми, які не вписувалися в стандарти радянської влади, Сергій Параджанов був тричі заарештований. Серед висунутих слідством на адресу Параджанова звинувачень за шістьма статтями Кримінального кодексу були незаконні валютні операції, розкрадання народного майна, пограбування церков, зловживання службовим становищем, антигромадська поведінка та спекуляція іконами. Проте в ході слідства все це було відкинуто за недоведеністю, натомість режисера звинуватили у «мужолозтві із застосуванням насильства» та поширенні порнографічної продукції. Останнє місце, де Параджанов відбував свій строк, – Перевальська колонія.

Допомога від звичайної жительки Алчевська

Любов Чемерис познайомилася із Сергієм Параджановим, коли до його звільнення залишилося вже кілька місяців. Її чоловік працював у Перевальській колонії, і саме він розповів про «дивного режисера», який сидів за ґратами. Вони почали листуватися. Із часом Любов дізналася, що українська прокуратура обмежила спілкування Параджанова – два листи на місяць, тому з дозволу відомого режисера почала писати його товаришам, але від імені Сергія Параджанова. Вони листувалися півроку, але так і не змогли зустрітися. Любов розповідала про свої спроби вступити в театральні університети, він радив, що потрібно змінити у виступах, які ролі небанальні, а цікаві, що подивитися в Києві, коли вона поїде до столиці, називав її незнайомкою та дякував за підтримку, якої так не вистачало. Також Чемерис передавала режисеру всі необхідні речі для малювання та творчості.

У 2014 році Любов Чемерис опублікує книгу «Півроку і все життя», присвячену Сергію Параджанову. Цікаво, що авторка досі зберігає листи режисера, а точніше їх копії, оригінали вона надіслала в музей Параджанова до Єревана.

Параджанов – художник-авангардист

Під арештом Параджанов збирав усілякий непотріб – газетні вирізки, ґудзики, шнурки, дроти, висушені рослини – і з цього творив. Наприклад, він створив букет із дроту і шкарпеток, який на 8 березня подарував Лілі Брік – господині одного з найвідоміших в XX столітті літературно-художніх салонів, музи радянського поета Володимира Маяковського. Жінка подарунок оцінила і навіть берегла у вазі, яку свого часу подарував Маяковський.

«Талери Параджанова»

Коли у режисера забрали олівці, то він почав збирати кришки від молочних пляшок. На них видавлював цвяхом портрети відомих людей – Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя, Петра І тощо. Потім заливав фольгу смолою і виходили «талери Параджанова». Декілька з них навіть надсилали на психіатричну експертизу, але замість бажаних для тодішньої влади підтверджень, що Параджанов «неадекватний», отримували повідомлення: «Неймовірно талановитий».

Вже через кілька років італійський кінорежисер Федеріко Фелліні побачив «талери» з портретом Олександра Пушкіна та за його зразком відлив срібну медаль, яка стала почесною нагородою за кращий фільм на кінофестивалі міста Ріміні.

Думки про смерть

Сергій Параджанов не був упевнений, що повернеться додому вже після ув’язнення. Навпаки. За словами людей, з якими він листувався, він вважав, що помре у в'язниці. Саме тому створив колаж з усього, що було під руками – «Оплакування кінорежисера на тлі гори Арарат». Творив не тільки Параджанов, але і співкамерники. Кінорежисер просив, щоб вони малювали все, що їм цікаво, турбувало на той момент. Із в'язниці Параджанов привіз 300 альбом із портретами і замальовками і 8 сценаріїв фільмів.

«Вписався» луганський артист театру

Той дивиться і весь час мовчить, слухає. В кінці моєї промови він вимовив лише одне слово: «Лади ...»
Михайло Голубович

Народний артист України, а тепер й угруповання «ЛНР» Михайло Голубович кілька разів приїжджав до Параджанова – проводив театральні вистави чи перегляди кінофільмів для «зеків», а сам у цей час або бачився із режисером, або домовлявся про його долю із «паханом». Так про цю зустріч розповідав сам артист: «Це була дуже своєрідна людина, авторитет. Нас завели в кімнату, і я почав розповідати про те, хто такий Параджанов. Говорив довго, наводив багато прізвищ, зізнався, що відомі особистості намагаються допомогти Сергію, щоб якось полегшити його долю на зоні. Той дивиться, і весь час мовчить, слухає. В кінці моєї промови він вимовив лише одне слово: «Лади ...» І все».

Параджанов такі зустрічі сприймав дуже емоційно. Спочатку просто був у розпачі. Як згадував Михайло Голубович, режисер не розумів, чому луганський артист, для якого він нічого не зробив, приїжджав, а ті, кому Параджанов допомагав все життя, про нього забули. Але у листах до Любові Чемерис писав про незабутні театральні вечори, які організовував «його товариш Голубович».

Майстерня на «зоні»

До Параджанова дійсно почали ставитися як до творчої людини. Його призначили начальником пожежного поста, а крім того, він допомагав заарештованим розвиватися творчо. Цікаво, що у Перевальській колонії досі працює його майстерня, де працюють художники-в’язні. Щоправда, колонія залишилася на окупованій території.

«Лебедине озеро»: новели, що були написані за ґратами

На основі розповідей та новел про життя Параджанова за ґратами кінорежисер Юлій Іллєнко написав сценарій фільму «Лебедине озеро. Зона». Стрічка знімалася все в тій же Перевальській колонії. Це була остання кіно-робота Параджанова. На Каннському кінофестивалі в 1990-х роках фільм був удостоєний премії ФІПРЕССІ і премії молодих кінокритиків; на кінофестивалі «Кінотавр» (1990) – призом за кращу операторську роботу (Ю. Іллєнко).

На свободі

За ґратами Параджанову стає погано – він страждає від діабету та хвороби легень. Тож відомі культурні закордонні діячі створюють комітет із порятунку митця. Звертаються до радянського уряду з проханням звільнити Параджанова, проте листи залишаються без відповіді.

Але в грудні 1977-го до генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва приїжджає французький письменник Луї Арагон, який домовляється про свободу для Параджанова.

Останні слова – любов до України

У 1988 році Сергій Параджанов дав своє останнє інтерв’ю... українською мовою. Розповідав про київську прем'єру фільму «Ашик-Керіб», а в кінці бесіди сказав: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!».

Фріланд привітала пцу із отриманням томоса

ФРІЛАНД ПРИВІТАЛА ПЦУ ІЗ ОТРИМАННЯМ ТОМОСА



Також вона додала, що Канада “вітає цю позитивну зміну у визнанні суверенітету України”.

Канада привітала 

Український політв’язень Балух привітав митрополита Епіфанія з отриманням Томосу
об’єднану Православну церкву України із отриманням Томоса про автокефалію.

Про це на власній сторінці у сервісі мікроблогів Twitter зауважила міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд, - пише Укрінформ.

“Передаю вітання новій Православній церкві України із отриманням Томоса про автокефалію та набуттям статусу незалежної й визнаної автокефальної Церкви”, - зазначила Фріланд. Вона зазначила, що Канада “вітає цю позитивну зміну у визнанні суверенітету України”.

Документ, який надав незалежність Православній церкві України, таки вивезли із Софії Київської. Напередодні побачити його встигли майже 40 тисяч українців. У Міністерстві культури заявляли, що Томос з країни більше не виїжджатиме, тож прийти подивитися на вже історичний документ зможуть усі охочі. Однак зранку ТСН приїхала до Софії і Томосу там не знайшла. Де він наразі і яка його доля – далі у сюжеті.


Як повідомлялося раніше, 5 січня Вселенський патріарх Варфоломій підписав Томос, яким надав незалежний статус Православній Церкві України, про створення якої було оголошено на Об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 року. За словами Вселенського патріарха Варфоломія, Константинопольський патріархат надаючи автокефалію, прийняв до себе мільйони вірних України як справжня церква-матір, на відміну від їхньої "мачухи". 

На соборі 15 грудня були присутні представники Вселенського патріархату, глави УПЦ Київського патріархату, УАПЦ, митрополити УПЦ Московського патріархату Симеон і Олександр, президент України Петро Порошенко, спікер Верховної Ради Андрій Парубій. У результаті голосування була підтримана кандидатура митрополита Переяславського і Білоцерківського Української православної церкви Київського патріархату та намісника патріарха Філарета Епіфанія. Після обрання Епіфаній став митрополитом Київським і всієї України. Своєю чергою, митрополит УПЦ МП Онуфрій втратив свій статус. Сама ж УПЦ МП за рішенням Верховної Ради була перейменована в РПЦ. На завершення юридичної процедури відведено конкретний час.

Після проведення собору в різних регіонах України розпочались переходи парафій із УПЦ МП до ПЦУ. Найбільша кількість переходів у Вінницькій області. Також є перехід парафії у Запорізькій області, що є першим фактом на території Лівобережної України. Більше читайте тут: https://tsn.ua/politika/friland-privitala-pcu-iz-otrimannyam-tomosa-1277331.html
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
123
предыдущая
следующая