хочу сюда!
 

АлЁнА

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «книги»

koi

koi

хорошие стихи

А знаешь, в жизни встречи не случайные.
Случайно ничего не происходит.
Однажды, средь бессилия и отчаянья,
Одна душа другую вдруг находит.

Глаза в глаза, улыбка, слово за слово.
Случайный получился разговор.
Стрелой амура будто бы случайного.
Сердца уже расстреляны в упор.

Звонок, вопрос — ответ, затем свидание.
Жить друг без друга больше не получится.
Пусть встретили друг друга с опозданием,
Пусть лучше поздно, чем не жить, а мучиться.

И ты с безумным прошлым распрощаешься,
Ты станешь Нежностью, ты станешь Верностью.
Ты не живешь — ты жизнью восхищаешься.
Случайность стала вдруг закономерностью.

Московія вкрала історію у Києва, в українців.



05 лютого 2013 року.
     Володимир Білінський у середині 1980-х почав писати книжку "Країна Моксель". У ній, на основі численних фактів, заперечує слов'янське походження росіян та правдивість "літописних зводів". Називає їх фальшивкою цариці Катерини. Вважає Росію наступницею Золотої Орди — держави, заснованої монголами у XIII ст., що утримувала в залежності більшу частину Русі. Вийшов тритомник "Країна Моксель" та два томи "Москва Ординська".

Із Володимиром Броніславовичем домовляємося зустрітися в київському видавництві ім. Олени Теліги, що на вул. Мазепи. Він проводить у кабінет директора видавництва.

Твердження, що росіяни шовіністи — це стереотип?

— Росіянин ніколи не відповість вам українською, навіть якщо знає мову. Навпаки захоче, щоб ви перейшли на його мову. Бо вважає себе господарем. Не тому, що він поганий, так його виховали.

Чому багато україномовних, які приїжджають до Києва, переходять на російську?

— Це не українці, а хахлуї. У них у крові сидить раб. Вони не розуміють, що рідна мова — це та, яка йде споконвічно від рідної землі, нею можна звертатися до Бога. Так виховала російська імперія наших людей. В столиці була поширена думка,  що завдяки російській українець стане "городським". Імперії вже немає. Мойсею довелося водити людей пустелею 40 років, щоб видавити з них рабство. Вони не мали впливу ідеологічного середовища.

Як викорінювати наші комплекси?

— Треба мати свою національну гордість. Мова, церква, сім'я — це святі поняття, якими не можна поступатися. Не потрібно від чиновників чекати, що вони дадуть цю гордість. Радянська влада виховувала людину так, що ти ні про що не думай — квартиру, роботу, освіту держава дасть. 3-річних дітей забирали в садочки, щоб виховувати по-своєму, а батько з матір'ю мусили ходити на роботу. Особистістю не треба було бути. Треба було злитися з масою і не висовуватися.  Я колись теж був патріотом Радянського Союзу. Все змінила Караганда. Приїхав туди 1959-го. Працював начальником дільниці. Там саме утворили радгоспи з колишніх в'язнів таборів. Бригаду монтажників у мене очолював старший лейтенант радянської армії Федотов, який дійшов до Берліна. А зварників — один з офіцерів Української повстанської армії на прізвище Зелінський. Кожного ранку на планьорці мусив їх заспокоювати. Проте коли Федотов ішов на відповідальний монтаж, брав за зварювальника тільки Зелінського. Там я і переосмислив значення людської особистості в житті.

Як ставитеся до російськомовних українців?

— Таких не повинно бути. Є носії або української культури, або російської. Українець, який з дитинства чує російську мову, згодом тягнеться до російського, як до свого рідного. Я не мирюся з людьми, які на українській землі насаджують російську точку зору. Не подобається тобі українське -- Їдь у Росію і живи там у повній душевній гармонії.

Чи Росія зараз така ж небезпечна для українців, як за часів Російської імперії чи СРСР?

— Треба розділяти російський народ і російську владу. Люди там такі ж, як і наші. А їхня влада становитиме для нас небезпеку до тих пір, поки не зміниться її світогляд. Російські політики досі хочуть відродити Російську імперію. Без поняття імперії Росія не зможе існувати у такому вигляді, як тепер. Якщо відняти придумані історичні міфи, від неї залишиться тільки Московське князівство.  Москва, Твер, Рязань були окремими улусами Золотої Орди.

З чого ви робите висновок, що Росія продовжувач традицій Золотої Орди?

— Там і зараз діють ті ж правила: ти начальник — я дурак. Це стовідсотково ординська традиція — гнути голову перед сильнішим. Слухав промову президента США Барака Обами. Він сказав, що кожна людина — творіння Боже. І не важливо, що одна з них є президентом, а інша — двірником. Усі вони — багатство Америки. В Росії жоден президент такого не скаже. Тому її доля визначена. Вона, якщо не зміниться, розвалиться на ті держави-ханства й князівства, з яких колись починала складатися.

В Україні можливий сценарій розпаду?

— Ні. Куди нам валитися? Геродот писав, що кордони Скіфії тягнуться від Дністра до Дону. Так було завжди і так буде. Інша справа, що нас довго привчали, що ми — зайди, що слов'яни прийшли на цю землю в V-VI століттях. Це придуманий міф. Ми на цій землі корінне населення і це треба пам'ятати.

Україна теж неоднорідна. Кажуть, що в Центрі й на Заході — ментальність Київської Русі, а на Сході та Півдні — кочова.

— Я б окреслив проблему інакше. На Заході й у Центрі живуть більші індивідуалісти. А в промислових районах Сходу й Півдня переважають люди зі стадним мисленням. Вони звикли триматися гурту й воліють забути про свою індивідуальність. Чому нинішня влада на всі ключові посади тягне донецьких? Що, в Києві, в інших регіонах немає фахівців? Бо стадний рефлекс. Однак процес зламу впевнено йде на Південь і Схід.

Україна пройшла точку неповернення до Радянського Союзу?

— З погляду народу — так. Проголошення незалежності і є точкою неповернення. А чи влада пройшла — залежить від самої влади. Влада з такими президентами, як Янукович думає, що їй краще  з Росією. Якщо рухатимемося на Схід — це лом, кувалда. Якщо на Захід — "мерседес", комп'ютер. Молодь вже вибрала Захід. У моїх рідних Дунаївцях Хмельницької області за Союзу більшість говорили російською. Тепер там її не почуєш. Зламалася ситуація і в обласному центрі. Він теж швидко українізується. А минуло 20 років. Зміниться два-три покоління, і українці забудуть про імперію. Цей процес прискориться, якщо буде патріотичний президент, а не проросійський.

Російська імперія можлива без Закавказзя, Прибалтики, Середньої Азії. Але, кажуть, неможлива без України. Чому?

— Бо імперія прив'язана до української історії і стоїть на придуманих історичних міфах. Російська історія починається із Києва. А чому не з Москви?  Хіба важко історикам написати, як хан Менгу-Тимур заснував у 1272 року Московське князівство? А далі все піде як по маслу. Але цього не роблять, тому що тоді Москва буде прив'язана до Золотої Орди.  Тому воліють красти історію у Києва, в українців.

1945 року Росія повернула собі землі, втрачені після Першої світової війни. Вона здатна здійснити чергові завоювання?

— Після втрати земель імперії все важче зібратися на нове завоювання. Це потребує колосальних зусиль і буде мати негативні наслідки.  У 1945 році Росія майже відновилася в царських кордонах, але Фінляндію вже не повернула. Польщу вже не повернула. Потім програла холодну війну й втратила ще 15 колишніх республік. Далі буде. Зараз Красноярському краю лишають 11 відсотків валового продукту, решту забирає Москва. Ви думаєте, в Красноярську з цим миритимуться вічно? Підірвали вертоліт із генералом Лебедем, який про це говорив. КДБ такого не вибачає.  Але проблему не вирішили, її вкотре загнали всередину. Це російські методи. Інакше імперія не вміє.

"Казаха з мене не вийшло"

     Володимир Білінський народився в місті Дунаївці на Хмельниччині. Навчався в Дніпропетровському університеті на кафедрі мостобудування. 1959 року отримав направлення в Казахстан — місто Караганда. Починав працювати майстром мостопоїзду. Збудував близько сотні мостів у Казахстані та Сибіру. На пенсію йшов із посади першого віце-президента об'єднання "Казліспромбуд". У 1999 році приїхав в Україну на зустріч випускників, після якої і залишився на Батьківщині.  Дружина Любов Сергіївна — росіянка. Закінчила Карагандинський медуніверситет. Працювала лікарем. Мають сина та онуку.

"Казахстан будує свою національну державу. Я їм всіляко допомагав. Але казаха з мене не вийшло", — сміється Володимир Броніславович.

 


Книги - ценность уходящего века

С появлением планшетов и смартфонов книги постепенно утратили свою актуальность.
Но безжизненные технологии не в состоянии передать все краски настоящей бумажной книги.
Более того - польза бумажной книги несомненна и очевидна.
В первую очередь, это педагогическая ценность.
Идеальный вариант - это не просто поучающая книга, а книга персональных сказок или рассказов.
Ребенок, который читает сказки про себя, идентифицирует себя с главным героем и находит решения для повседневных проблем, что сказывает на поведении и жизни в целом.
Книга сказок про ребенка - это отличный подарок на фоне смартфонов, интерактивных игрушек и прочих гаджетов. Во всяком случае, дети этим книгам искренне рады.

ЧОРНІ ЗАПОРОЖЦІ продовжують традиції славного полку армії УНР

19 березня 2017 року відбулась презентація книжки Романа Коваля

“Чорні перемагають.
Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади”.

Книжка стала восьмою в бібліотечці Історичного Клубу «Холодний Яр»
(серія «Воєнна мемуаристика»).
Редактор-упорядник Роман М. Коваль.
Видавець – “Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи”.

В основу книжки «Чорні перемагають...» лягли спогади козаків та старшин Армії УНР. Епіграфом стали слова легендарного командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка – “Сміливі завжди мають щастя”.

http://nezboryma-naciya.org.ua/show.php?id=1674



У Канаді на одну ніч дорогу перетворили в "річку"



У Канаді на одну ніч дорогу перетворили в "річку" з 10000 книг, які міг взяти кожен охочий. Складно повірити, але через кілька годин "річка" зникла.   [ Читати далі ]

Впадаю в детство?

Может я начала впадать в детство? Или реальная жизнь стала так скучна, что нужны сказки?
Начала читать Гарри Поттера. Вот уже вторую книгу взяла. И вы знаете, очень интересно. 
Читаю в украинском переводе и очень довольна) 
Чувствую себя лет на 14. Так захватывающе. Хочется тоже надеть мантию, зайти в Оливандеру за своей волшебной палочкой и поехать в школу магов)))) У меня даже билет есть)
А у вас бывают такие моменты, когда хочется снова быть ребенком и верить в сказки?


Важливий чинник у казахстансько-українських відносинах

Радислав Логутов

 

«У 2016 році Казахстан, як і Україна, святкує 25-річчя Незалежності. Це важлива віха в історії будь-якої держави, в той час, це привід для серйозного осмислення шляху, що був пройдений», - так зазначив у передмові до книги «Центральноазійський барс» Леонід Данилович КУЧМА, Президент України у 1994-2005 роках.


Саме таким виваженим аналізом Казахстанського шляху стала книга директора Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин Миколи Степаненка. Видання книги «Центральноазійський барс» стало важливою подією в казахстансько-українських відносинах. У Національній академії наук України на презентацію монографії зібралися видатні науковці, відомі письменники, журналісти, представники бізнесу, знані державні, громадські, культурні діячі, представники казахської діаспори, почесними гостями на заході стали глави дипломатичних місій, акредитованих в Україні.


Модератором заходу виступив член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор наук, голова правління Товариства «Знання» України, президент Університету сучасних знань, заступник директора Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин Василь КУШЕРЕЦЬ.


На презентації виступили: Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні і Республіці Молдова Самат ОРДАБАЄВ; Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Туркменістан Нурберди АМАНМУРАДОВ; віце-президент Національної академії наук України Анатолій ЗАГОРОДНІЙ; доктор наук, професор, академік Академії економічних наук України Олександр ПУХКАЛ; доктор наук з державного управління, професор, головний науковий співробітник Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України Оксана ПАРХОМЕНКО-КУЦЕВІЛ; народний депутат України, кандидат наук державного управління Руслан ДЕМЧАК; доктор економічних наук, професор, письменник, член спілки письменників України Юрій КАНИГІН, учений секретар Товариства «Знання» України, поет Василь ВАСИЛАШКО.


Особливо тепло учасники презентації сприйняли виступ Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Казахстан в Україні Самата ОРДАБАЄВА який підкреслив особливу історичну роль казахстанського Лідера, Президента Нурсултана Абішевича НАЗАРБАЄВА в становленні суверенної Республіки Казахстан, у проведенні успішних політичних та економічних реформ, виваженої та відповідальної політики на міжнародній арені. Особливий інтерес аудиторії викликали ключові положення загальнонаціонального проекту «Мгілік ел» та Плану Нації по реалізації п'яти інституційних реформ «100 конкретних кроків».


Глава дипломатичної місії Казахстану висловив особливу подяку Другому Президентові України Леоніду КУЧМІ за його теплі і щирі слова в передмові до книги про Казахстан і його Лідера Н.А.НАЗАРБАЄВА.


Змістовним був виступ почесного голови клубу друзів Казахстану, державного і громадського діяча, поета, перекладача, кіносценариста, драматурга, Героя України Івана ДРАЧА. Він поділився цікавими і маловідомими спогадами про Нурсултана НАЗАРБАЄВА, прочитав баладу про казахстанського бійця, який визволяв Україну від фашистів та привітав автора і прогресивну громадськість наших країн із виходом книги.


Книгу «Центральноазійський барс» високо оцінили в академічних та експертних колах, відзначили її міжнародне значення в поглибленні та зміцненні дружби і співробітництва Казахстану та України.

Презентація видання викликала широкий суспільний резонанс у двох братніх країнах і була висвітлена в 32-х публікаціях засобів масової інформації. Серед яких центральні видання України: «Урядовий кур’єр», «Укрінформ», «Сегодня»; казахстанські центральні ЗМІ: перший цілодобовий інформаційний телеканал «Хабар 24», «портал 365info.kz», «Экспресс К», «ZONA kz». Крім того, повідомлення про подію було викладено на офіційних сайтах: Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан, Посольства Республіки Казахстан в Україні.


Найбільш повну і детальну інформацію про захід надала наймасовіша громадська науково-просвітницька організація нашої держави - Товариство «Знання» України. Маючи понад 60-річний досвід роботи, Товариство стало своєрідним неформальним інститутом реалізації інтелектуального потенціалу нації.


З 1999 року Товариство «Знання» України очолює Президент - академік НАН України, президент Національної академії педагогічних наук України КРЕМЕНЬ Василь Григорович. Віце-президентами Товариства є академік НАН України, ректор Національного університету імені Тараса Шевченка ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович; член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України КУШЕРЕЦЬ Василь Іванович і академік НАН України, генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І.ВЕРНАДСЬКОГО – ОНИЩЕНКО Олексій Семенович.

Товариство «Знання» України традиційно займається поширенням наукових знань, висвітленням досягнень культури, дбає про розробку та впровадження нових інформаційно-освітніх технологій, працює над створенням потужної інформаційної бази знань.

Вивчення сучасного стану українсько-казахстанських відносин є досить актуальним, потребує теоретичного осмислення, науково обґрунтованих висновків і рекомендацій, щоб надати можливість для визначення перспектив міждержавних відносин, спираючись на багатий історичний досвід.


Саме тому у 2013 році за ініціативою українських та казахстанських вчених, при безпосередньому сприянні і на базі Товариства «Знання» України, створюється Міждержавний інститут українсько-казахстанських відносин.


У сучасний період Інститут є провідною академічною установою і проводить науково-аналітичні дослідження і виробляє рекомендації щодо реалізації існуючого потенціалу співпраці в сфері політичних, торгово-економічних, науково-технічних, військових, культурно-гуманітарних і спортивних відносин між Україною і Республікою Казахстан.

Серед ініціаторів організації інституту: ВАСИЛАШКО Василь Федорович - учений секретар правління Товариства «Знання» України, заслужений журналіст України, поет, письменник; ДРАЧ Іван Федорович - державний і громадський діяч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, Герой України; КАДЕНЮК Леонід Костянтинович – кандидат технічних наук, віце-президент Аерокосмічного товариства України, перший космонавт України, Герой України, народний депутат IV скликання; КАНИГІН Юрій Михайлович – доктор економічних наук, професор, письменник, член Спілки письменників України; КОНДРАШОВ Олександр Миколайович - доктор наук з державного управління, професор кафедри державного управління та місцевого самоврядування Академії муніципального управління, Заслужений економіст України, Почесний працівник державної податкової служби України; КУЗНЕЦ Олександр Васильович - майстер спорту міжнародного класу з бобслею, майстер спорту міжнародного класу з кікбоксингу, Заслужений тренер України, Генеральний директор Української спортивної федерації «Універсальний бій»; КУШЕРЕЦЬ Василь Іванович, віце-президент Товариства «Знання» України, голова правління Товариства «Знання» України, президент Університету сучасних знань, доктор філософських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України; МАРЧЕНКО Микола Олександрович – голова правління асоціації авіапідприємств України, генеральний директор UM Air (Українсько-Середземноморські Авіалінії), ЧУРЮМОВ Клим Іванович - член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти та багато інших видатних людей України. Наукова установа об’єднує більш як 120 вчених з різних куточків країни.


Міждержавний інститут українсько-казахстанських відносин здійснює підготовку наукових публікацій, аналітичних матеріалів для урядових і неурядових організацій, проведення конференцій та круглих столів, бізнес-форумів у взаємодії з українськими та казахстанськими партнерами.

Одним з головних завдань Інституту є створення сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічна підтримка розвитку науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та їх казахстанськими партнерами.

Інститут сприяє розширенню гуманітарної співпраці з використанням у повному обсязі людського фактора в міждержавних відносинах, активне залучення широкого кола потенційних партнерів, включаючи бізнес-кола і неурядові організації. Подальший розвиток спільних освітніх, наукових, інформаційних і культурних проектів, а також проектів у сфері охорони здоров'я, молодіжної політики, спорту.

Вперше в історії України і Казахстану вченими Інституту був досліджений вклад Казахстану і казахстанців у справу визволення України від німецько-фашистських загарбників, про внесок казахстанців-трударів тилу в справу Великої Перемоги, про величезну допомогу Казахстану у відродженні звільнених районів України.

Наукова монографія: «Україна-Казахстан: Дружба, загартована полум'ям війни» була презентована вченими інституту в рік 70-річчя Великої Перемоги.


З 2013 року співробітниками інституту опубліковано в ЗМІ України і Казахстану багаточисельні матеріали, присвячені Казахстану в галузі економіки, політики, культури, історії, екології. Регулярними за ці роки стали виступи вчених Інституту по національному телебаченню Республіки Казахстан по вже зазначеним темам.

У 2016 році Міждержавний інститут українсько-казахстанських відносин вперше взяв участь у Міжнародному конкурсі «Казахстан очами зарубіжних ЗМІ», організований Клубом головних редакторів Казахстану і Міністерством закордонних справ Республіки Казахстан. Участь у престижному конкурсі взяли 60 журналістів з 29-ти країн світу. За підсумками цього заходу директор Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин Микола СТЕПАНЕНКО за видатний вклад у розвиток Міжнародного конкурсу «Казахстан очами зарубіжних ЗМІ» нагороджений «Премією передового досвіду» за підписами: Міністра закордонних справ Республіки Казахстан Ерлана ІДРІСОВА та президента клубу головних редакторів Казахстану Бібігула ЖАКСЕНБАЯ.


Важливо відзначити звернення вчених-екологів Міждержавного інституту українсько-казахстанських відносин до Уряду Республіки Казахстан з водно-екологічною пропозицією, підписану віце-президентом Міжнародної Академії Наук екології та безпеки життєдіяльності, асоційованої при ООН, Миколою КУРИЛЮКОМ, ректором Національного університету водного господарства та природокористування, доктором сільськогосподарських наук, професором Віктором МОШИНСЬКИМ, ректором Державної екологічної академії, доктором біологічних наук, професором Олександром БОНДАРЕМ. Пропоновані до застосування в Республіці Казахстан інноваційні технології базуються на тривалих попередніх науково-прикладних дослідженнях (протягом останніх 30-35 років), накопиченому значному досвіді і передових світових досягненнях науки і техніки очищення води і легко можуть бути адаптовані до сучасних умов Казахстану при повсюдно зростаючому дефіциті чистої води.

Значною подією в культурному житті Казахстану і України стала презентація 4 вересня 2015 року Національною академією наук України історико-публіцистичного збірника «На основі взаємної поваги і довіри».


Президент Республіки Казахстан Нурсултан Абішевич НАЗАРБАЄВ у своєму листі подякував автору книги Миколі СТЕПАНЕНКУ і висловив побажання міцного здоров'я, благополуччя та великих творчих успіхів на його адресу: «Як сама назва, так і зміст цього видання досить точно відображають характер взаємовідносин народів наших країн. Вважаю, що книга буде цікава широкій читацькій аудиторії».

Вагомим внеском у зміцнення українсько-казахстанської дружби назвав історико-публіцистичний збірник Валерій ГОРОВИЙ, заступник генерального директора з наукової роботи НБУВ, доктор історичних наук, професор. «Презентований збірник має енциклопедичне значення в контексті представлення сучасного життя Казахстану, ознайомлює з досвідом формування державності, налагодження міжкультурного діалогу, вирішення економічних, культурних і соціальних проблем», – зауважив Валерій ГОРОВИЙ.


Радник-посланник Посольства Республіки Казахстан в Україні і Республіці Молдова Аргин ОСПАНОВ підкреслив глибоку символічність того, що презентоване видання вийшло друком у рік, багатий для Казахстану на події: 550-річчя казахської державності, 20-річчя Конституції Республіки Казахстан та інші. «Збірник є результатом майже десятилітньої праці автора, широко відображає досягнення Казахстану в економічній, політичній, культурній діяльності та в питаннях співробітництва зі світом», – зазначив Радник-посланник Посольства Республіки Казахстан в Україні і Республіці Молдова.


Із виходом у світ книжки привітав державний і громадський діяч, поет і прозаїк, Герой України Іван ДРАЧ, висловивши сподівання, що історико-публіцистичний збірник дасть поштовх для подальших досліджень історії та культури обох держав, обміну інформацією, налагодженню більш тісних контактів.


«Ця книга і справді має бути в усіх, хто займається багатовекторним розвитком відносин між нашими державами», – наголосив Юрій КАНИГІН, доктор економічних наук, професор, письменник, член Спілки письменників України. За його словами, прочитання цієї книжки дає нам усвідомлення того, що ми, на жаль, не використовуємо й десятої частини тих можливостей українсько-казахстанських відносин, які апріорі можливі.

Учасники презентації також обмінялися думками щодо реалій і перспектив у відносинах між Україною та Казахстаном, духовного і культурного розвитку двох народів, входження обох країн до кола провідних країн світу, а також висловили подяку Національній бібліотеці України ім.В.І.Вернадського за її участь у зміцненні мостів дружби між Республікою Казахстан і Україною.


Розповідаючи про роботу, яку проводить Міждержавний інститут українсько-казахстанських відносин ось уже протягом трьох років, важливо зазначити що інститут як наукова організація відбувся і довів важливість своєї діяльності конкретними здобутками. Високою оцінкою діяльності Інституту стало нагородження Указом Президента Республіки Казахстан за особливі заслуги в зміцненні двостороннього співробітництва і дружби між Казахстаном і Україною його директора Миколи СТЕПАНЕНКА урядовою нагородою. У рамках святкування 25-річчя Незалежності Республіки Казахстан 28 грудня 2016 року Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні Самат ОРДАБАЄВ від імені Президента Республіки Казахстан Н.А.НАЗАРБАЄВА вручив ювілейну медаль «азастан Республикасыны Туелсіздігіне 25 жыл» Миколі СТЕПАНЕНКУ.