Закарпаття – це угорський край?  

 

Це замість відповіді на коментар.

Якщо є закарпатці, то було б цікаво почути Вашу думку і висновки =)

 

Ну, тут є два чисто угорських райони. Для когось - це вже перебір, а для когось - не такий вже й угорський край. Там навіть не розуміють української, якщо треба, вживають російську.

Деякі закарпатці не хочуть з місцевими угорцями й мати справи, через те, що ними кілька раз був колись обдурений. Інші про їхні поселення відгукуються, що то сум та печаль (мовляв, то такі собі, місцеві здирники-євреї).

Щодо інших районів... Періодично я живу на Заході, отримую політичні листи під назвою "Київ нас не чує".

 

Щодо людей, то бувають різні. Дуже різні.

 

Якщо спитати старших 40 років, то переважно (не всі, значить) вони будуть говорити, що коли Закарпаття входило до складу Чехо-Словаччини, то жилось набагато краще і будуть говорити, скільки інші народи тут зробили

Насправді, історично, цей край був тривалий час відірваний від України і тільки в радянські часи його змогли повернути. Тим часом Закарпаття входило в склад різних імперій. Навіть архітектура і будова вулиць відповідає європейським зразкам. Не знаючи під ким будемо завтра, народ сформувався аполітичний, лояльний до всіх націй. За це, до речі, його можуть недолюблювати інші представники Заходу України - войовничі і патріотичні львів’яни, волиняни і т.д., мовляв: «Як можна бути такими пасивними до своєї країни?». Ворожнечі нема, просто їм це незрозуміло.

Тож старші люди будуть говорити, скільки інші краї зробили для Закарпаття. При чехах (насправді тоді ще чехословаках, але кажуть «чехах»), було збудовано і електростанції, і заводи, і мости, і різна інфраструктура. Будувалось якісно, і ці всі споруди стоять і користуються ними донині. Навіть без жодного ремонту. Чехи справді вірили, що цей край залишиться з ними і серйозно сюди вкладали гроші. Що ж сучасна Україна? Не спромоглась навіть відремонтувати те, що є. Населенню на зарплату виділяє копійки, зате платити треба все більше. Якби не можливість їздити і заробляти десь у західніших країнах, то невідомо як би й жили.

 

 

Якщо спитати молодше покоління, то тут є справжні патріоти. Коли приходила повістка про АТО, багато хто не ховався і відкрито їхав захищати свій край на Схід. Люди тут полюбляють вивішувати українські прапори у себе на будинках (хоча, це мабуть скоріше відноситься до цілої сім’ї, ніж до просто молодшого покоління). Вишиванка – це святковий одяг. Пам’ятаю був якийсь серіал про Захід, де показували, як тут щодня ходять в народному українському одязі. Насправді, це не так. Але прийшовши на якесь свято у місто, можна побачити чималу кількість вишиванок на вулицях чи почути українських пісень на сцені або від вуличних музик. В такий час будь які сумніви щодо  того, Україна це чи ні, зникають, а сусіда ще й скаже: «Як тобі таке взагалі прийшло в голову?»

Є, звісно, й такі, що щороку платять величезний хабар, аби не бути в армії (і де вони стільки грошей беруть? 1000$ за кожен рік). Чимало просто злодіїв, заздрісників, підлабузників, пияків, двуликих, боягузів. Цигани – місцеве повалля, яке промишляє крадіжками, з самого народження вчаться красти й обманювати. Чимало селян люблять лазити через паркан до своїх сусідів, щоб забрати, шо там росте чи залишилось лежати надворі. Наприклад, є людина, що вже 30 років живе в Словаччині, але не може позбутись цих звичок. Приїжджаючи на пару днів на свою батьківщину, можна його побачити раптом у себе в саду. Може навіть твій друг, високопосадовець, попросити підписати якийсь папір по дружбі, а потім майся з цією проблемою.

Схоже, через таке населення до українців ставляться з осторогою в ЄС. Ті, що вже добре вивчили мову і їдуть на заробітки віддають перевагу навіть не говорити, що вони українці. Лише тоді, коли вже деякий час попрацюють і тамтешні побачить, що це хороша людина, можна спокійно повідомити, що ти з України.

Звісно, є такі, що якби таких була хоч десята частина українців, то Україна б процвітала і звідти нікуди б не хотілося їхати. Вони будуть відстоювати те, що на їхню думку є справедливим, працюватимуть стільки, скільки треба, пожаліють, якщо треба.

Пам’ятаю навіть діалог десь на парковці базару часів початку АТО.

- Які?

- П’ятірку, як завжди. Скільки то коштуватиме?

- (думає-думає) 400

- Доларів?

- Тобі гривень.

І пішли за бронежилетами.

 

Є й такі люди, яким більш важливо, як у них огірки ростуть, а ця вся визначеність якої нації і ця ваша війна – це щось далеке і ніяким чином не стосується. Вони собі мирно живуть, нікого не чіпають, закон не порушують – що вам ще треба? Вони можуть навіть зі свого села ні разу не виїхати. Думаю, така пасивність спричинена безгрошів’ям.

 

Це, власне те, що я можу сказати… =)

У підсумку: 

при всіх своїх гріхах тутешні люди ніколи не будуть кричати: "Угорщино (чи інша країна), введи війська!", навіть згадуючи як раніше було добре.

Тут поважають релігію і традиції (а традиційно тут головною є Україна).

Щодо побуту тут теж є +/- різниці з іншими регіонами. 

 

Бонус:

Деякі мої фото з велопрогулянок

повний розмір чомусь не вставляється. Читайте тут https://drive.google.com/file/d/1_54Q8lN0udFGGGsvbAFHMvvGXAlcIUyx/view?usp=sharing

                                                           

7381АК

Я передивився чимало інтервью з мешканцями "югавастока", зняті після повернення української влади на місця. Це дуже цікаво.
      Так, серед них є скажені істоти які тягнуть з армійської вантажівки пачку сосісок але проклинають Україну. Є серед мешканців і чесні люди котрі чесно кажуть на камеру - "Да, ми бляць просто тупі, ізвєняємся, бєс папутал".  Але переважна більшість мудро зауважує - "Ну я нє знаю, ну а шо?"  Оці - найцікавіший пласт тамтешнього населення. Інфанти. 

     Хочеться назвати їх дегенератами або дебілами, але це не так. Дивлюся на вирази мармиз дорослих дядьків та пристарілих тіток, і розумію - це ж діти ніжного віку, - вісім, дванадцять років максимум. 

       Отже, поділюся досвідом. Колись давно на моє батьківське село приїхали мамині друзі з дитиною. Чисто на природу - скупатися в ставку, побити байдики, пожерти фруктів. Все б нічого, але ця дитина (хлопчик) мала дуже хуйову вдачу і абсолютно сатанинський характер. Некерований Омен. Таке враження, що наскрізь одержимий чортами. Неймовірно конфліктне падло восьмирічного віку.  Воно проклинало власну маму біблійними прокльонами, куйовдило сусідських дітей (дворічного віку) смертним боєм, всіляко лютувало. 

      Його ж матуся нічого не могла вдіяти, бо керувалася гуманістичними ідеалами - мамине слово всьо вилікує з часом.  Але синочку на це було цілковито похуй. Рідненьку матусю він реально дубасив ногами і реготав. Страшна людина, хоч і маленька. Я дивився на всю цю двіжуху і тихо дивувався. Як же ж так - думав я. Цьому упирьку саме час дати крепкої дорослої сатисфакції, а мама жаліє цю кислу кровіночку.
      Але всьому свій час. Настала мить, коли ця маленька потвора так розлютувався, що треба було вживати поліцейських заходів. Вперше в житті мама здригнулася і похитнулася. Синочок задрав:

- Зроби з цим щось, Іване, поможи мені, бо я божеволію - сказала мені ця закатована жінка.
- Пані, дайте мені свободу маневру, і цей дрібний гандон вперше в своєму мікроскопічному житті попросить у вас вибачення.
- Роби як знаєш,- отримав я відповідь.

Це малолітнє хуйло якраз крутилося на городі серед бурякового бадилля і щось псувало. Я ж повільно вирізав з куща колючу шипшинову різочку, і подивився в очі цьому мудакові. Він одразу все зрозумів, напружився, і сказав - "Что ето, ето нє надо".  Його ніхто і ніколи не шмагав. Він зрозумів, що зараз отримає новий досвід і поломився тікати через садок. 
      Я наздогнав його в кілька стрибків і покарав. Покарав сильно, відчутно, бо розумів - інакше діла не буде. Ви ж бачили фільм Омен, про дитяче втілення Антихриста?  Крім жартів - в його очах я узрів цей сатанинський спалах. Але мені, з моєю броньованою кармою, ці диявільські натяки до дупи. Малий гадав, що він страшний Сатана. Але прийшов Будда чесного виховання, а Будді такі речі, як Сатана не цікаві.
      Коротше, цей хлопчик так принишк, що з часом навіть модернізував свого характера на краще. Сила. Ні вмовляння, ні нотації, ні приклади з життя не могли його переконати. Лишень чиста сила - незворотня, цупка, систематична. Раз урізав - процес пішов. До речі - в підсумку, виросла розумна людина, цілком виважена і спокійна. 

Так само і з мешканцями "югавастока". Поважають сильного.  Українська влада + БТР = уважуха, пацани.
       semesyuk

Тут про благополучну Прибалтику
Питання:
Нам це треба?
Чи ми в силу своєї унікальності матимем після вступу до ЄС щось радикально інше?

Сегодня в Москве проживают 10,5 миллионов человек. Именно таковы данные последней переписи. Сколько из них русских? Нигде полной статистики нет. Данные ряда государственных ведомств просто смешны и абсурдны ("в Москве, проживает всего несколько десятков тысяч азербайджанцев", - утверждают определенные чиновники. От себя добавим: выходит, что численность азербайджанцев и греков примерно одинакова. Здравый смысл отдыхает в южных морях, там же где и дети этих чиновников). Истинное число иностранцев в Москве русским знать необязательно. Что же так тщательно скрывают от русских жителей города, почему эти цифры не известны широкой общественности в полном объеме? Цифра в 30.000 нелегальных иммигрантов пусть останется на совести тех, кто ее придумал. Попробуем самостоятельно, используя доступные источники, выяснить вопрос: так сколько же в Москве иностранцев, сколько граждан России и сколько русских. Хотя бы в общих чертах эти сведения удается собрать по крупицам из разных источников. Картина, которая предстает перед нашими глазами, просто поражает своей катастрофичностью, становится ясно и понятно - почему данные о национальном составе жителей Москвы считаются нежелательными и широко не разглашаются. Этого коренным жителям знать не полагается, иначе они начнут задумываться о своей судьбе, о будущем своих детей. Со всеми возможными последствиями.

Итак, всего 10,5 млн. жителей Москвы. Из них:

 Азербайджанцы В августе 2002 г. начальником Управления вневедомственной охраны ГУВД Москвы Виктором Вохминцевым названа цифра в 1.500.000 граждан Азербайджана, осевших в Москве. До этого, такие же цифры приводило само посольство Азербайджана. Представителем МВД также было обращено внимание, что большинство из них находятся на территории Москвы нелегально.

Татары Численность данного народа в Москве, газета "АиФ Москва" (интернет-версия, #39 (377) 27/09/2000) оценивает в 900 тыс. чел. (примерно такие же цифры называют и татарские информационные источники).

Армяне На пресс-конференции "Как противостоять неонацистам?" (проходила в Институте развития прессы, в рамках европейской недели против расизма, которая проходила с 16 по 23 марта 2002 года) выступавший директор Центра межнационального сотрудничества Ашот Айрапетян отметил, что "большой всплеск расистских настроений в России, также как и в странах Европы, связан с увеличением потока мигрантов. Если в 1989 году в Москве было всего 40 тысяч армян, то сейчас их около 500 тысяч человек. За десять лет почти на порядок возросло и число представителей других этнических меньшинств". "АиФ Москва" (интернет-версия, #39 (377), 27/09/2000) приводит данные о 600 тыс. армян.

Евреи10-го марта 2002 г. синагога на 6-ом Брайтоне была заполнена иммигрантами из стран СНГ. Сюда для встречи с главным раввином России Берлом Лазаром пришли те, кто оставил, но не забыл своей родины, чтобы узнать из первых рук о еврействе России, его настоящем и будущем. Сегодня в России проживают около 1 млн. евреев, в том числе в Москве 200 тысяч. Эти цифры назвал президент Федерации еврейских общин Михаил Глуз. Газета "АиФ Москва" (интернет-версия, #39 (377) 27/09/2000) приводит цифру в 500 тыс. человек, что вполне реально, учитывая подсчет евреев, происходящих не только от матери-еврейки (именно такие евреи считаются "полноценными евреями" в этнической среде), но и от отца-еврея.

Грузины19 августа 2002, на вопросы радиослушателей радио "Маяк", в авторской программе Юлия Семенова, первый заместитель министра иностранных дел РФ Валерий Лощинин заявил: "Вообще, в России, действительно, к грузинам, к грузинскому народу относятся с большой теплотой. Это обаятельные люди, симпатичные. Достаточно сказать, что в Москве проживает и работает более 300 тысяч грузин. По существу, деньги, которые они зарабатывают, и в значительной степени обеспечивает и часть бюджета Грузии". "АиФ Москва" (интернет-версия, #39 (377), 27/09/2000) приводит данные о 350 тыс. грузин, проживающих в Москве.

Цыгане Численность цыган в Москве газета "АиФ Москва" (интернет-версия, #39 (377) 27/09/2000) оценивает приблизительно в 300 тыс.

Молдаване Процитируем Информационный бюллетень Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации (№17(29), 16-30 сентября 2002 г.). "По итогам официального визита в РФ Парламентских адвокатов Республики Молдова в аппарате Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации состоялась пресс-конференция. На ней также присутствовал Уполномоченный по правам человека в РФ Олег Миронов….Только на стройках Москвы работают сегодня около 300 тысяч молдавских мигрантов, а сколько их всего находится на территории России сказать невозможно, - отметил Алексей Потынга (Директор Центра по правам человека Республики Молдова) - так как пребывают они в страну нелегально".

Чеченцы Радио Свобода, 16 октября 2002 г. Рассказывает корреспондент Радио Свобода на Северном Кавказе Муса Хасанов. "Если следовать статистике, то в одном лишь городе Москве, не считая других регионов России и стран дальнего зарубежья, зафиксированы более 250-ти тысяч чеченцев (по разным источникам цифра может доходить до 300 тыс. человек)".

Вьетнамцы "Московская правда" от16.03.2002 сообщает приятное известие: "Чуть больше уважают российские законы наши гости из братского Вьетнама - из 240 тысяч вьетнамцев, проживающих в Москве, пожелали нанести визит в налоговую инспекцию около 200 человек".

Таджики 21 июня 2001 года, передача "Радио Свобода". Тенгиз Гудава, ведущий программы "Кавказ и Центральная Азия", беседует с основателем, издателем и главным редактором газеты "Чароги Руз", таджикским журналистом Дододжоном Атовулло, который поясняет следующее: "Москва для меня, несмотря на гонения милиции, жизнь в унижении и без всяческих прав, была городом моей молодости, городом моего студенчества, там легче было получать информацию, легче делать газету, легче распространять ее, потому что в Москве живут 200 тысяч таджиков".

Китайцы "Вести.ру" от 02.02.2002 поместили следующую информацию: "Заместитель главы администрации президента Виктор Иванов, выступая в пятницу на коллегии Минюста, назвал пресечение нелегальной миграции одной из основных задач правоохранительных органов…Из 200 тысяч китайцев, находящихся в Москве, на учете состоят только 350. Сколько из них платят налоги, науке неизвестно. Согласитесь, что цифры впечатляющие. Но это - диагноз".

Узбеки Казахская интернет-газета "Навигатор"от 12 июля 2001 г.: "Узбеков ныне в Москве свыше 150 тысяч. Казахи же вот уже полтора десятка лет никак не перешагнут десятитысячный рубеж".

Афганцы "Московская правда" от 5 апреля 2002 года сообщает: "Афганцев только официально зарегистрировано в Москве свыше 60 тысяч чел. Из объятого войной региона они движутся через таджикскую, киргизскую и узбекскую границы. Там их опекают местные преступные группировки, которые имеют давние и отлаженные каналы переправки нелегалов в Россию, в основном по железной дороге. Журнал "Континент" (№17(55) 12 - 25 сентября 2001 г.) приводит следующие цифры: "только в Москве находится до 100 тысяч афганцев"

Башкиры "Сельская жизнь" (№ 51 (22763), 11 июля 2002 года) в статье "Многоцветье сабантуя - 2002" приводит данные о 100 тыс. чел.

Дагестанцы Интернет-газета "Правое сопротивление" в номере от 20 октября 2000 г. пишет: "О "кавказском факторе" известно всем, но не все в курсе об истинных масштабах. Вот хотя бы один пример - в Москве проживает 500 тысяч дагестанцев". На сайте Московского Дома национальностей приводятся другие данные: "Дагестанская община насчитывает более 50 тыс. человек". Истинное число представителей народов Дагестана в Москве скорее всего не превышает 100 тыс. человек.

Чуваши Журнал Российского Университета Дружбы народов в №2 за 1998 года рассказывает об чувашах-жителях Москвы: "Гурий Зиновьевич проводит большую общественную работу, являясь председателем Правления Московского общества чувашской культуры, в которое объединено более 60 тысяч чувашей, проживающих в Москве."

Ингуши "Известия" от 13 июля 1999 года. "Некоторые московские кавказские общины настолько многолюдны по отношению к общей численности народа, что удивляешься: кто же остался на родине? Например, по неофициальным подсчетам, в Москве постоянно находятся до 50 тысяч ингушей, почти пятая часть всего народа"

Африканцы Исследователь В.Стельмах в бюллетене "Конфликт - диалог - сотрудничество" (март-май 2001, №7, издание Центра стратегических и политических исследований) оценивает примерную численность представителей африканской диаспоры, находящихся в г.Москве нелегально в 30 тыс. чел. В журнале "Факты, события, комментарии" (Москва, июнь 2002 г.), в большом и подробном исследовании российской преступности, приводятся следующие данные: "Всего в России проживает около 100.000 африканцев". Таким образом, можно сделать вывод, что их общая численность в столице составляет никак не менее 50 тыс. человек.

Турки Исследователь В.Стельмах в бюллетене "Конфликт - диалог - сотрудничество" (март-май 2001, №7, издание Центра стратегических и политических исследований) приводит официальную статистику о численности турецких строителей в Москве - 11622 чел. Общая численность турок в Моске может доходить до 15-20 тыс. чел.

Курды"АиФ Москва" (интернет-версия, #39 (377) 27/09/2000) говорит о 20 тыс. курдов, проживающих в Москве.

Греки На сайте Московского дома национальностей можно узнать, что "По современным оценкам, в Московском регионе проживает 20 тыс. греков."

Корейцы Русский Журнал (www.russ.ru) в публикации "Корейцы СНГ, или Необыкновенные приключения конфуцианцев в России" от 9 Января 2002 г. утверждает: "Наибольшее количество корейцев оказалось на территории Узбекистана (примерно 200 тысяч), Казахстана (100 тысяч), Киргизии (20 тысяч) и, конечно, России (130 тысяч)…В результате корейское население Москвы, которое в советские времена измерялось несколькими тысячами, к концу 1990-х годов составило 15 тысяч человек. По-видимому, это только начало, переселение в Россию будет продолжаться и дальше."

Ассирийцы "Лига наций" ("Газета с акцентом" - такое у нее подназвание) в материале ""Круглый стол" по проблемам российских общин" (http://www.liga-n.ru/cgi/site.exe?Get=Project1-22) приводит цифры по этому народу: "Анатолий Битхамов: Мы разговариваем на ассирийском языке. У нас есть различия в диалектах, может быть, такие же, как из белорусов и россиян, но мы друг друга всегда понимаем. В Союзе в свое время было где-то 20 - 25 тысяч ассирийцев. В теперешней Москве в где-то около 7 - 10 тысяч. Ну, естественно, после развала Советского Союза многие из ближнего зарубежья переехали в Россию.".

Казахи Журналист Яна Амелина на страницах журнала Континент (28.05.2002, с. 5) пишет: "При этом в России насчитывается около миллиона казахов, сосредоточенных главным образом в прилегающих к Казахстану областях, в частности в Оренбуржье. Там, а также в Москве, где живут около 10 тысяч казахов, уже давно зарегистрированы региональные казахские национально-культурные автономии."

Другие народы В Москве проживают и представители многих других народов, в т.ч. мордва, осетины, поляки, немцы, латыши, литовцы, киргизы, удмурты, марийцы, туркмены, эстонцы, буряты, таты, абхазы, кабардинцы, арабы, карелы, испанцы, кубинцы (9 тыс. чел.), коми, болгары, сербы (вместе с хорватами более 50 тыс. чел.), хорваты, калмыки, карачаевцы, адыгейцы, балкарцы, финны, абазины, татары крымские (1000 чел.), гагаузы, турки-месхетинцы, румыны, венгры, чехи и др. Общая численность указанных народов не превышает 200.000 человек.

 Итак, в итоге мы имеем общее число иностранцев и граждан России нерусской национальности в количестве приблизительно 6.300.000 человек.   Вспомним, что всего в Москве проживает 10,5 млн. человек.

Вычтем 6.3 млн. иностранцев и нерусских граждан России из 10,5 млн. - и узнаем, что великороссов, украинцев и белорусов в Москве: 4 миллиона 200 тысяч или 40% от общего числа жителей города. Украинцев в Москве, по заявлению А.А. Григоровича, председателя Московского отделения Объединения украинцев в России, 600-800.000 чел. Белорусов, по словам Франтишека Ковриго, председателя автономии "Белорусы России", более 100.000 чел.

Учитывая, что украинцы и белорусы, называются отдельными от русских (великороссов), народами (сегодня общество в этом вопросе расколото и не имеет единого мнения), вычтем братские народы и выясним приблизительное число жителей Москвы - русских (великороссов): 3 миллиона 300 тысяч человек или 31%.

Сколько в Москве иностранцев, граждан других государств? Большинство иностранцев находится в Москве незаконно, т.е. являются преступниками, которые нарушают законы России (в т.ч. и принятый недавно "Закон о пребывании иностранных граждан") и соответственно подлежат депортации. Только в 2001 г. таковых было обнаружено более 500 тыс. человек. Это только те, кто попали в поле зрения правоохранительных органов.

Приведем перечень и численность национальных диаспор (общая численность которых превышает 50 тыс. чел.), большинство представителей которых прибыли в Москву в последние 10 лет из иностранных государств (для выявления количества коренных жителей Москвы данной национальности - тут же приведем их численность в Москве в 1989 г.). Также приведем численность легально работающих иностранцев (данные газеты "Известия" от 31.01.2000).

Азербайджанцы - 1.500.000 (1989 г. - 20.727). Легально работает: 124

Армяне - 600.000 (1989 г. - 43.989). Легально работает: 1.551

Грузины - 350.000 (1989 г. - 19.608). Легально работает: 3.200

Цыгане - 300.000 (1989 г. - 1.284). Легально работает: нет данных

Молдаване - 300.000 (1989 г. - 6.997). Легально работает: 3.722

Таджики - 200.000. (1989 г. - 2.893). Легально работает: 163

Вьетнамцы - 240.000 (1989 г. - 1.052). Легально работает: нет данных

Китайцы - 200.000 (1989 г. - менее 1 тыс.). Легально работает: нет данных

Узбеки - 150.000 (1989 г. - 9.183). Легально работает: 197

Афганцы - 100.000 (1989 г. - менее 1 тыс.). Легально работает: нет данных

Африканцы - 50.000. Из них во всех ВУЗах Москвы учится не более 10.000 чел. Еще несколько тысяч находятся в городе на законных основаниях (посольства, работа, наличие гражданства). Соответственно 30-35.000 африканцев - нелегалы.

Выходцы из других стран - не более 150.000 чел.

Всего в Москве около 4.000.000 иностранцев, которые подлежать депортации в соответствии с законами Российской Федерации.

И последний вопрос. Сколько граждан России, нерусской национальности, проживает в Москве. Вычтем из 10,5 млн. 4.2 млн. великороссов, украинцев, белорусов и 4 млн. иностранцев. Получим цифру в 2 млн. 300 тыс. человек. Большинство (1.900.000. В 1989 г. эти же народы - 350.000 человек) из них составляют татары (900.000. В 1989 г. - 157.376), евреи (500.000. В 1989 г. - 174.728), чеченцы (300.000. В 1989 г. - 2.101), башкиры (100.000. В 1989 г. - 5.417), дагестанцы (100.000. В 1989 г. - менее 10.000). Все остальные (чуваши, мордва, осетины, марийцы, коми и др.) - 400.000 чел.

Большинство из вышеперечисленных народов увеличили свою численность за счет переезда в столицу в последние 10 лет из других регионов России. И здесь, конечно, не может быть никаких возражений. Граждане России имеют право менять свое место жительства. Другое дело, что часть этнических сообществ, в массовом порядке переселяясь в столицу, вступает в жесткое противостояние с коренными жителями города во всех сферах общественной жизни, что в свою очередь приводит к нарастанию напряженности и межэтническим конфликтам. Это касается представителей народов, которые имеют серьезные отличия в менталитете и образе жизни от коренного населения города (дагестанцы, ингуши, чеченцы).

Даже, если в расчетах есть ошибка на миллион человек, все вышеизложенное свидетельствует фактически о настоящей катастрофе для коренного населения города. В 1989 г. русских было 7.963.246 человек, 89%, а осталось 3.300.000, 31%. Сколько останется к 2020 году? На наших глазах происходит трагедия, которую не замечают или не захотят замечать. Миллионы людей исчезли из жизни, умерли или превратились в бомжей, а их место заняли пришельцы из других государств. Без всякой войны, без бомбежек и артобстрелов. Экспансия продолжается, и никто реально не ставит задачу остановить происходящее. На наших глазах идет увеличение числа новых жителей Москвы за счет иностранцев. И такая ситуация по всей стране. В городах и селениях повторяется тот же сценарий. Коренное населения выжимается и исчезает. А орды пришельцев обживают все новые и новые регионы. Сербское Косово повторяется на русской земле. Ученые прогнозируют пик переселений на 2011-2016 гг. Что делать в такой ужасной ситуации, в которой мы оказались? Надеется на власти, которые депортируют по 200 нелегалов в две недели? Такими темпами последний нелегал будет выслан через тысячу лет (подсчитайте сами). Президент России и глава МВД говорят о необходимости жесточайшей борьбы с нелегальной иммиграцией. Сегодня принят "Закон об иностранцах", более-менее жесткий. Но что мы видим кругом? Саботаж и равнодушие. Никто и не думает его выполнять. А если что-то и делается, то только для показухи, для отчета перед ТВ ("Мы делаем, мы выполняем поручение Президента…"). Ждать от чиновников, которые сидят в больших креслах, которые и допустили (если сознательно не устроили) такую катастрофу, реальных действий против массовой иммиграции, не приходится. Многие из этих людей связаны с представителями мафиозных диаспор, финансовыми отношениями, и порывать с ними, ради коренного населения, они не будут. В этой ситуации есть только один выход. Менять зарвавшихся национал-предателей от чиновничества, на людей, которым небезразлична судьба нации и Отечества, принимать местные и федеральные законы, еще более строгие и жесткие, наказывать за саботаж и бездействие. Как возможно это сделать, и что для этого нужно? Уже сегодня есть люди, которые говорят и делают. Губернатор Краснодарского Края Ткачев тому пример, но таких - единицы. Есть национальные организации, которые пытаются говорить об этом. Но одних действий немногочисленных энтузиастов мало. Необходима организация и всемерная поддержка массового, всенародного Движения против нелегальной иммиграции, отделения которого уже стали появляться во многих регионах России. Нужно создавать такие отделения повсеместно и проводить своих представителей во все органы власти, во все государственные структуры, которые могут повлиять на решение проблемы. Необходима действительно всенародная инициатива. Выдвигать на выборах в органы власти (губернаторы, мэры городов, законодательные органы) только тех, кто говорит о проблеме иммиграции и готов работать на решение насущных задач. Другого пути нет. Только объединившись, представители коренных народов России, смогут противостоять экспансии иноземцев. Иначе гибель и небытие. Воплощение в реальность целей и задач Движения против нелегальной иммиграции позволит остановить национальную катастрофу и не допустить такого трагического финала для наших народов. Сегодня от вклада каждого зависит, что будет завтра. Великая Россия или территория, которая называлась раньше Россией, и на которой проживали неизвестные народы. Только когда утвердим свое право на нашу землю, завещанную нам предками, мы сможем быть уверенными в будущем наших детей.

Москва, 13 декабря 2002 г.   Велесова слобода

Сьогоднішнє
бажання Росії асимілювати українське населення у вже незалежній державі з
точки зору демографії виглядає начебто природним, у Росії про «збирання
земель» говорять дуже багато. Адже сучасній багатонаціональній країні
надзвичайно потрібен потужний проект, котрий міг би переплавити не
тільки ті народи, котрі живуть на її території, а й ті, котрі туди
активно переселяються. На відміну від ситуації 35-річної давності, тепер
вже йдеться і про китайців. Проте хибність та застарілість
сьогоднішнього підходу до цього питання очевидні. Російський підхід
приречений на поразку, адже збирати сьогодні потрібно не землі (їх у
цієї країни більш ніж достатньо), а народи, нації, людей. Росії, на
відміну від інших, менших за розміром та геополітичними амбіціями країн,
допоміг би проект, подібний до того, що був використаний у США, де
ідеологічною основою переплавки різних націй в одну були не національні
вільна економіка та демократія. Потрібно визнати, що до ХХІ ст. цей
американський проект був успішним. Але Росія вперто товчеться на
застарілому ідеологічному базисі, адже і православ'я, і панславізм мають
серйозні ознаки національного та етнічного, тому неслов'янським і
неправославним народам і до сьогодні важко вливатися в новий імперський
проект. Інша справа українці: вони, за словами ідеологів нової
Російської імперії, вже є росіянами (йдеться про південь і схід
України). Треба тільки закріпити деякі ідеологічні міфи у їхній
свідомості, і тоді вони стануть справжньою основою майбутньої російської
нації. Хоча назву народу з огляду на тих же китайців потрібно буде
змінити, як це зробили в СРСР, винайшовши «радянський» народ по аналогії
з «американським». Теоретично можна прогнозувати, що «Московія» як
назва майбутньої країни і «московський народ» як назва майбутньої
імперської нації можуть більше влаштувати кремлівських ідеологів.
Власне, не їх самих, а ті мільйонні маси людей, котрі мусять сприйняти
ідеологію єдиної держави. Фактично в тій майбутній Московії російською
мала б залишитися тільки мова (хоча, можливо, її теж треба було б
суттєво змінити, додавши до неї елементи монгольської, татарської та
арабської мов, щоб мати більшу привабливість для неслов'янських
народів). Тому, на мою думку, в наступні десятиліття ми можемо стати
свідками нового, не національного проекту нової Росії, якщо, звичайно,
еліта цієї країни не вирішить врешті-решт обмежити свої кордони
Уральськими горами та річкою Дон. Для України в цьому випадку
відкриються досить цікаві перспективи, після того як буде зупинено
демографічний колапс.

http://dniprograd.org/ua/articles/sosiety/1624

- Що таке рослина? Як вона живе? Що з себе уявляє?

   Мені здається, що рослина це інструмент збору та конвертації різних типів енергій (полів), яких безліч у всесвіті. Будь-яка рослина схожа на антенну - і листками і гілками, її тіло є акумулятором, що накопичує інформацію на своєму клітинному рівні, і в собі вона має програму обробки всієї цієї інформації в таку форму, яку зручно передавати іншим живим організмам. Кожна з рослин налаштована на прийом та обробку специфічного спектру "хвиль" енергетичних планів, тому вигляд їх тіла, насіння і плодів, а також біотичні властивості так різняться між собою.    Собою рослина приймає всі ці енергії, що пронизають її, і переробляє в фізичну матерію, яка зберігається в стовбурі і з якої будується все її тіло. Важливо, що антени рослин напрямлені не тільки вгору (у напрямку до космосу), але і вниз, в землю, в напрямку до ядра. Бо, на мій погляд, Земля є сумішшю енергій фізичного плану, а космос - ефірного. При їх поєднанні народжується жива матерія! Після певного циклу отримання космічних сигналів, починають з'являтись насіння та плоди - результат обробки всього обсягу інформації, концентрат живої матерії.

- Чому зростає населення планети?

   Мабуть всі зараз розуміють, що з такими темпами використання земельних ресурсів, людству залишилось існувати зовсім недовго. За логікою, в таких умовах, в яких ми живемо зараз, кількість населення має бути набагато меншою, бо люди швидше гинуть і менше народжуються. Але на практиці, нас стає все більше і більше. Коли логічної відповіді не виходить знайти, варто звернутись до інтуїції.    Внутрішньо я маю впевненість, що така ситуація на планеті є природною, логічною і послідовною. В тому разі це стосується і популяції планети.    На мою думку, людські души приходять сюди для того, щоб отримати якийсь корисний досвід, чомусь навчитись, та поділитись із іншими тим досвідом, що був накопиченим раніше, в попередніх інкарнаціях.    Така екологічна та технологічна ситуація як зараз, дуже довго не зможе протриматись, бо є деструктивною в своїй основі. І було б нерозумно цим не скористуватись. Коли ще душі випаде нагода потрапити в середовище сповнене агресії, негативу, ненависті, алчності, гордині та такого іншого? За мільйони ... а може і мільярди років така ситуація відбувається якісь лічені тисячі років... Людство справно попрацювало, щоб на цей період зібрати таку величезну купу душ на одній маленькій планеті (-:    Мені дуже цікавим є і той факт, що якби людство не почало швидко набирати кількість (для того, щоб дати можливість всім цім душам реінкарнуватись тут і зараз), то і такої жахливої ситуації б не стало. Виходить, людська цивілізація йшла до цього свідомо... Це означає, що нам цей досвід потрібний, і ми - ті хто зараз живе тут мають бути вдячні своїй долі за те, що видала нам цю "щасливу візу" на Землю, щоб отримати дорогоцінний досвід зараз, а не чекати ще мільярди років (-:    Я вже казав, що радуюсь існуванню злих, жорстоких, підступних людей - вони вчать мене як жити краще, дивлячись на них я розумію, яких вчинків уникатиму в майбутньому. В суперництві із ними я розвиваюсь, і давно вже впевнився - все що хтось робить через погані вчинки, будь хто інший може зробити завдяки добрим діям. Все в світі має свій баланс. Світ живе в гармонії, яку легко порушити, але цей стан є природнім, і що не роби, він завжди повертатиметься в рівновагу..     Якою ціною? ... (-;

  

В час коли лідери країн світу шукають за ідеальним варіантом припинення процесів глобального потепління, один дослідницький центр у Великобританії пропонує вирішити проблему обмеженням приросту населення планети. Критики уже заявили, що такий підхід є аморальним і не практичним. 

На вулицях Лондона сьогодні можна побачити достатньо людей з дитячими колясками. Втім, народжуваність у Британії є низькою – на десять жінок тут народжується лише вісімнадцять немовлят. Тим часом в цілому населення світу стрімко зростає, і згідно з даними американського бюро перепису населення становить сьогодні шість цілих і вісім десятих мільярда людей. Тим часом ООН передбачає, що вже до 2050 року на Землі житиме 9 мільярдів людей. Але такий приріст, кажуть аналітики, можна зупинити. Серед них - Саймон Росс, представник британської організації «Optimum Population Trust».

«Якщо сім‘я народжує одну чи дві дитини, то вона просто відновлює кількість населення. Двоє батьків – двоє дітей. Звичайно, дехто не має дітей взагалі. Тож якщо більшість людей скажуть ‘Так, я хочу мати не більше двох дітей’, то населення планети почне зменшуватися».

Компанія, на яку працює Саймон Росс, хоче, щоби населення по всій планеті почало планувати народжуваність у своїх родинах. За приблизними підрахунками компанії, близько двохсот мільйонів жінок, в основному в районі африканської Сахари та деяких частинах Азії, не мають змоги контролювати народжування дітей. І якщо їм надати таку можливість, переконані у компанії, то вони віддадуть перевагу тому, щоби мати менше дітей.

«Ми говоримо тут про добровільні методи. Ми не кажемо, що людей треба змушувати до цього. Вони самі повинні цього захотіти. І якщо вони отримають можливість мати одну або двоє дітей то, як показує досвід, вони цією нагодою скористаються», - каже Росс.

Тим часом інші експерти – такі як Деррі Ньюман від британської компанії «Solar Century» -- бачать вирішення проблеми кліматичних змін на планеті у впровадженні відновлювальних джерел енергії. І не вірять, що проблему може вирішити процес регулювання приросту населення.

«Хто ми такі щоби вирішувати, має хтось право народжувати дітей чи ні? Я не знаю що має статися, щоби ми вдалися до таких драконівських методів боротьби».

Потреби зростаючого населення Землі можна задовольнити, каже він, але індустріальні країни, які найбільше забруднюють атмосферу, повинні змінити спосіб виробництва і використання енергії.

«Більшість людей хочуть бути економними. І лише одиниці не дбають що завдають шкоди довкіллю. Тож якщо ви запропонуєте людям економічнішу альтернативу отримання енергії і зробите цю енергію для них дешевшою, то навіть не треба буде пояснювати яку користь вони цим поступком зроблять для навколишнього середовища. Вони залюбки приймуть вашу пропозицію», - говорить Ньюман.

Тепер справа за світовими лідерами домовитись, як всі країни одностайно можуть зробити крок до чистіших технологій. Теперішні рішення прямо вплинуть на те, скільки населенне житиме на планеті вже й найближчому майбутньому і якою буде якість їх життя.