хочу сюда!
 

Ольга

39 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «суспільство»

10 січня. Дещо про корпоративи.

"....И помню, что в 90-е меня потряс случай, когда коллектив небольшого, но очень успешного на тот момент банка шиканул. Решили гулять в городской бане, но, что называется, по-крутому, и закупили для этого корпоратива трех тупорылых акул. Тупорылые – это не обижание акулы, а это ее вид, скажем так. И они отличаются от прочих тем, что они довольно долгое время хорошо живут в пресной воде, и они очень эффектно из этой воды выпрыгивают.

И вот нажрались эти банкиры так, что под управлением тамады они начали считалочку «Эники-бэники ели вареники…» и по считалочке сталкивали в этот бассейн с акулами друг друга и последним был уже непосредственно тамада, поскользнувшись на киви.

И утром, когда пришла милиция, в бане было совершенно пустынно, тихо и только акулы срыгивали то башмаки, то часики. То есть было достаточно весело. Люди гуляли по-настоящему красиво.

такого шика как с акулами уже, конечно, не повторится никогда в истории России. Но кое-где за эти новогодние дни зверюшкам пьяного мяса все-таки перепало. Не так всё безнадежно.

Потому что вот в Ачинске до сих пор жива эта жлобская привычка притаскивать на корпоративы живое зверье. Притащили в большой клетке медведя. И Мише через прутья клетки попытались дать пончик, на что Миша совершенно справедливо сообразил, что пончик вместе с рукой – это гораздо сытнее, чем просто пончик и проявил невероятную сноровку ампутатора, отхватив всё это по локоть. После того, как он это все съел и подобрел, он, пока там бегали, вызывали скорую, орали, визжали, изобразил какой-то небольшой цирковой танец, которому учили.

Где-то побил корпорантов ОМОН…

Да, был такой случай.

В Москве вашей барышня с бокалом ушла в вечную новогоднюю сказку из окна 11-го этажа....
----
Ядреные конфеты с водкой, перцем чили и портретом Путина на обертках попали в детские новогодние подарки. Это жители Омска обнаружили в подарках. Мало того, что там портрет такой, недобрый, прямо скажем, на конфетке, да еще оказывается, конфетка с водкой и чили. Оказывается, производители объясняют, что это отражает определяющие черты российского президента: самообладание, спокойствие и харизматичность. То есть водка, перец чили и имбирь, по-моему – вот образ нашего президента...."

Оленька, если там, действительно, такую роль играет острый перец чили, я бы предложил название для этих конфет.
Ну?..
---------------------------
Какая-то пищевая была реклама. Совершенно верно, а чего кислый такой у нас был президент, в кофточке? Вот все стали перепощивать кадры, которые показал канала, по-моему, «Россия», где он стоит с унылыми детишками уставшими в платочках. И сам тоже какой-то невероятно кислый. Где же это самообладание, спокойствие и харизматичность? Что случилось?

======================================================

Але я дещо не про це. Спілкуючись із знайомими, прийшов до висновку, що "алкогольні" коллективів (до речі, чоловічі), меншають, а безалкогольних більшає.

І мова навіть не про банківськіх клерків, викладачів, чи лікарів. А про бригади слюсарів - "водопроводчіков". Переходять на чаї з тістечками. Поступово зникають дешеві генделики, поступаючись усіляким суші - барам.

Щось змінюється, але я не зрозумів що. Скорочення заповідників задля совкового та традиційного сндшного, часопроводження, це добре, чи пагано?

Може приходить справжнє покоління "пепсі", Чи може п'яниць все менш шанують, може суспільні відношення міняються, чи мені одному так здається?
®

4 січня. Чи можливо відродження....?

.... суспільного ладу з минулого?

 Одні кажуть "Не можна увійти у одну воду двічі."
.
А інші, що нове, це забуте минуле.

Ну скажімо, колгоспний лад.
Сто років тому царська Росія була селянською на 80-90%. У 1965му СРСР на 40% селянською. Станом на 1985й близько 25%.

А куди ж поділись ті проценти? Частково сгоріли у полум'ї голоду, війни, індустріялізаціі.
Але головне те, що все менш молоді бажало оставатись у селах. Бо платня у рази програвала міським робітникам. Тікали хто куди.

Власно врожаї все більш збирали немотивовані солдати, студенти, школяри, навіть робітники предприємств. 
Колись хрущовське керівництво вирішило дещо підняти зарплатню колгоспникам, за рахунок знижки розцінок на предприємствах. 

Бо мова вже йшла про розвал колгоспної та взагалі планової системи. Закінчилось мало не масовим повстанням робітників на початку 60х. Насувався голод.
"Благополучіє" міського населення, та підтримка закордонних "друзів" (не кажучи про космос, та дороге озброєння) взагалі йшла за рахунок насамперед колгоспів.

Але прийшов порятунок. Дурням пощастило. У 1959му відкрито нафтогазові родовища Сибіру. А вже наприкінці 1962го пійшли нафтові ешелони на захід. А з 1963го у зворотньому напрямку зерно. А ще пізніше промислвий імпорт.

Відтоді вошьті усе частіше задавали собі питання. А чи варто так перейматись далекоглядними планами на будівництво невідомо чого, якщо можна усе виміняти на нафту та газок.

Відтоді все більш покладали болти на пєрспєктіви, все частіше турбувались про свої та своїх діточок кишені із справжнім капіталом. А марксизм... нехай горить яскраво.
 
Та й справді, а хто буде працювати у порожніх колгоспах та вже зруйнованих неконкурентних предприємствах?

Але усяке буває. От Вєнєсуела. Несподівано. Вигнали з землі фермерів за Чавесів та Мадуро, а нагнали безхатьків на місце колгоспників. Та працювати безхатьки за невідомо за що не стали, та розбігались.

Ну хіба що сільські концтабори на зразок гулагу. Із сел все одно тікали. А з таборів складніше.

"Та не однаково мені!"

ПАНЕ ПРЕЗЕДЕНТ ЗЕЛЕНСЬКИЙ !

(Прошу українців, громадських діячив, голів громадських організацій: ящо підтримуєте - пишіть згоду (або не згоду) у коментарях.)

Я дивився , і декілька разів переглянув, Ваше звернення до нас, до українців.

Вважаю, що такий варіант вітання є великою Вашою помилкою.
Не буду вдаватися у аналіз, а просто надам сюди бачення того, про що ви сказали нам у новорічну ніч, одного з наших видатних земляків донбасівців, дисидента, правозахисника, співзасновника Української Гельсінської групи, учителя ОЛЕКСИ ТИХОГО (1927 - 1984 рр)

Ця людина поклала своє життя на захист української мови, прав і свобод українців. Тому є для українців моральним авторитетом.

Я вважаю, що вашим радникам потрібно було б перед тим, як віддавати вам в руки текст новорічного звернення, хоча б продивитися історію України, її героїв і моральних авторитетів, прочитати, за що вони свідомо боролися і гинули у російських концтаборах.

Те, що прозвучало з Ваших уст не личить президенту України. І чим швидше ви це зрозумієте, тим краще буде і для вас, як нашого президента, і для нас, українців.

Ще в молодості Олекса Тихий склав для себе оце життєве кредо:

“Для чого я живу?

1. Щоб жило людство, мій народ, мій рід.
2. Щоби не зробити нікому ніякого зла, не проявити ні до кого ніякої байдужості й несправедливості в його долі, тяжкому становищі, горі.
3. Я – свідома частка Всесвіту, людства, свого народу, оточення за місце проживання й роботи, у колі своїх друзів і недругів. Я за все відповідальний.
4. Я маю людську гідність, національну гордість. Нікому не дозволю топтати ні перше, ні друге.
5. Зневажаю смерть, голод, бідність, страждання і саму зневагу.
6. Прагну, щоб моє “я” було гідне наймення “людина”. У всьому, завжди незалежно від обставин чиню згідно зі своїм сумлінням.
7. Щоб поважати й цінувати працю, переконання й культуру кожної людини, на якому б рівні в порівнянні з моїми, загальноприйнятими і найвищими досягненнями людства вони не перебували.
8. Щоб до останнього подиху вчитися і, по можливості, без насильства й примусу навчати всіх, хто бажає в мене вчитися.
9. Щоби зневажати сильних, багатих, авторитетних, якщо вони свою силу, багатство й авторитет використовують для кпин, знущань, чванства перед іншими людьми або хоч би однією людиною.
10. Щоб не бути байдужим до тих, хто живе тваринним життям. По можливості намагатися допомогти кожному такому усвідомити себе людиною.
11. Щоб вивчати, підтримувати, розвивати мову, культуру, традиції свого народу.
12. Щоби позбутися і сприяти іншим позбутися всього низького, підлого, чужого духові людства”.

(Журнал “Новое время”, № 51, 1990 р., с. 36 – 37.

Живучі за такими правилами, Олекса став великою людиною. Такими б повинні були бути і Ваші месиджі до нашого суспільства. Саме такими моральними посилами зкріплюється міць суспільства і гідність держави...

Вже другий десяток років ми проводимо з освітянами "Олексини чимтання". Цього року це будуть вже 13-ті. Це життєвє кредо є рефреном, який проходить через всі наші заходи. Як будуть реагувати на них діти, після ваших новорічних слів "какая разніца"?...

Просимо прийняти наші слова до уваги... Якщо можна...

2.01.2020 р.
Євген Шаповалов, голова Товариства Олекси Тихого.
Донеччина...


На фото: Юний шістнадцятирічний Олекса Тихий. Саме в цей період свого життя він складав свої моральні і етичні принципи, свій дороговказ на подальше своє життя...

2 жовтня. Гендерні бої.

Тяжёлые бои на фронтах гендера
30 тыщ @банутых созданий подписало петицию на Change.org с требованием убрать из Оксфордского словаря слова "ука", "терва" и прочие оскорбительные для женщин слова с объяснением, что эти слова должны исчезнуть вообще.
уки, тервы, тупицы, лохушки, хитро@опые и прочие по-прежнему будут, а слов не будет. Гениально.
Ну а слова типа "придурок", "козёл" и прочие убирать не надо - х@еносцы заслужили!

UTC

- Дети постмодерна. О чем не пишут - того нет. А если убийство назвать "окончательным решением вопроса", а дураков "представителями интеллектуального большинства", то и убийства волшебным образом пропадут, и дураки поумнеют.

- Феминизм это нихера не движение женщин за гендерное равноправие. Это такая философия, высшей ценностью которой является бабское настроение, самоощущение, завышенное самомнение и это вот все. Если что-то в этом мире женщину оскорбляет, то мужчины должны немедленно с этим что-то сделать! 


5 ознак того, що ти трохи того

Твій мозок цікавий не тільки вченим, але і тобі. Досить сконцентрувати увагу на своїй поведінці і ти помітиш деякі дивні речі. Іноді вони абсолютно нешкідливі, і з ними можливо сусідити.

Однак вони також здатні доставити дискомфорт тобі і іншим. Наприклад:


1. Клацання ручкою

Любиш клацати ручкою або стукати пальцями по столу? Знай, що твоїх колег це сильно дратує. Ти заперечиш, що це, мовляв, просто шкідлива звичка, дратуючи фактор, - і будеш прав. Однак задумайся, чому ти так робиш і чи готовий ти відмовитися від цього ритуалу. Він може стати результатом занепокоєння, яке виникає внаслідок стресу.

Ти намагаєшся позбутися від цієї тривоги за допомогою певних дій. І чим вище рівень тривожності, тим частіше клацання і інтенсивніше постукування пальцями по столу. Також занепокоєння має особливість проявлятися в певних ситуаціях. Якщо рівень тривожності високий, то будь готовий відчувати занепокоєння навіть наодинці з собою. Ця звичка буде проявлятися постійно. Ти її не помічаєш, бо сконцентрований на внутрішніх проблемах.

Тут тебе врятують дихальні практики або коротенька прогулянка поза робочим місцем. Не звертай увагу на ненадовго, провітрити свій мозок. Заодно розімнеш ноги і спину. Рух життя. У наших предків тому й не було психічних розладів і стресів. Занудьгував - тоді напряги м'язи. Зарядка відмінно допомагає скинути зайвий вантаж.

2. Ходіння по кімнаті

Приклад: дзвінок телефону; ти піднімаєш п'яту точку від крісла і починаєш ходити по офісу або кімнаті від стіни до стіни. В дану хвилину турбує зміст діалогу, його результат. Ти тільки за інтонаціями і словами можеш зрозуміти реакцію співрозмовника, що напружує. Не бачачи жестів і міміки, складніше зрозуміти відвертість ходу думок. Ситуація ускладнюється під час листування. Ти ретельно продумуєш, що написати, іноді переш текст і нервуєш. Хоча при діалозі віч-на-віч без зайвих вагань висловив би всі доводи.

У цей момент важко контролювати себе, тому що ти зайнятий справою. Постарайся замість нервів сконцентруватися на змісті діалогу. Сядь або приляж, розслабся. Коли ти розумієш, що робиш зайві рухи, усвідомлюєш корінь ритуалу, то боротися простіше. Ця тривога, до речі, виникає внаслідок непевності. Тому попрацюй над своїм внутрішнім стрижнем, адже ти тут бос, так?


3. Розмови з самим собою

Ти, звісно ж, любиш добре поїсти. Однак навіщо про це говорити іншим? Чи думав ти про те, чому вимовляєш вголос «піду співаємо»? Багато людей розмовляють самі з собою, однак у цього є нюанси. Психіатр Тимур Дамір Єналієв вважає, що це своєрідний захист від почуття самотності. Ти можеш сидіти в компанії людей в офісі, однак ви зовсім не кажіть один з одним, тому що захоплені роботою. Для того щоб розвантажити мозок, тобі необхідно знайти когось і поговорити. В даному випадку ти бачиш в собі партнера для діалогу і вимовляєш вголос зовсім непотрібні речі. Таке може відбуватися і вдома. Сидиш, читаєш книгу - і раптом схаменувся про телефон. Не можеш знайти і ставиш привселюдно питання: «А де мій телефон?» Однак навколо нікого.

У цій ситуації знайди співрозмовника. Так, на роботі все завантажені рутиною, але час для обіду завжди знайдеться. Запроси колегу поїсти - так можна налагодити комунікацію і заодно підняти настрій, позбутися від почуття самотності. І, звичайно, смачно поїсти. Удома ж можеш зателефонувати хорошому другу, батькам або сестрі. Так ти і про чужі справи дізнаєшся, і з себе тягар скинеш. Людина - соціальна тварина, і нам постійно потрібно спілкуватися.


4. Покусування губ

До речі, а навіщо ти кусаєш свої губи? Це все через пригніченою агресії. Вона з'являється в моменти втрати контролю над собою. І для того щоб її хоч якось утримати, організм мимоволі змушує тебе кусати щоки, губи або скрипіти зубами.

Напруга м'язів безпосередньо пов'язано з емоційним дисбалансом. Вихлюпування малої частини енергії мозок звільняється від подразника і потихеньку приходить в норму. Однак цей ритуал не принесе тобі нічого хорошого. Покусані щоки і губи - не той результат, який повинен стабілізувати емоційний стан. Спробуй займатися аутогеними тренуваннями, як тільки помітиш, що почав калічити себе. Дихальні практики відмінно знімають напругу і допомагають боротися не тільки з агресією, а й з панічними атаками.


5. Сон з телевізором або світлом

Якщо ти помічав, що не можеш заснути без телевізора або в темряві, то у нас для тебе погані новини. В тобі живе страх, причину якого ти не знаєш. Багато дітей просять батьків не вимикати світло на ніч і в відкриту говорять, що бояться монстрів. Ти вже великий дядько, тому навряд чи зізнаєшся в тому, що боїшся чогось. Та й навряд чи тебе лякає Майк Вазовський з відомого мультика.

Причина може бути будь-яка, головне - спробувати її встановити, щоб успішно побороти. Якщо ти вважаєш, що об'єктивно оцінивши всі свої думки і вчинки, то впораєшся самостійно. Проаналізуй все стадії. Якщо думаєш, що ти не дружиш з самим собою, то звернися до фахівця. Це нормально.

Ти ж ідеш в травмпункт, коли ламаєш руку? Так чому ти повинен жити з порушенням сну?

Цікава думка про наше суспільство

В книзі одного з колишніх президентів наштовхнувся на такий уривочок:

Головним у подоланні кризи виявився навіть не підйом виробництва — бурхливий підйом (не просте повернення втрачених висот) почався в Америці лише в 1943-му, на тринадцятому році кризи, коли пішли могутні замовлення на зброю, — а перелом настроїв у країні, який позначився в 1935 році. Тоді ще продовжувався крах банків, прийшла небувала засуха, лютували порохняві бурі, масово розорялися фермери, безробіття навіть ішло вгору, але більшість американського народу вже відчуло, що всупереч усьому воно перебороло долю. Що ж переломило настрій в Америці 30-х? Настанова на позитивні цінності, на оптимізм і патріотизм. В цьому були єдиними всі: церковні проповідники, газети, радіо (телебачення ще не було), Голлівуд. Опозиція не перетворювала соціальний протест на свідоме розгойдування човна.
Як би нам, українцям, засвоїти цей урок? Та й росіянам він не зашкодив би. Небезпечне — і при цьому абсолютно свідоме! — розгойдування ситуації не раз траплялося і в Україні, і в Росії. Державно мислячі люди ніколи не стануть піддавати державу ризику хаосу. Щоб ніхто не подумав, що мною володіють якісь особисті почуття, утримаюся від українського прикладу, наведу тільки російський. У травні 1998 року, коли шахтарі в російській частині Донбасу перекривали рейки, хитався і тріскотів рубль, а профспілки проводили масові демонстрації, один журналіст дивувався поведінці своїх колег: «Як по команді вони заговорили про ситуацію в Росії і про перспективи російських фінансів у термінах катастрофи, краху, провалу, передодня громадянської війни, стали змальовувати, забувши про відчуття реальності, страхітливий образ гинучої нації. Їх голоси злилися в єдиний екзальтований хор, увійшли в якийсь мазохистський раж: хай буде ще гірше — і за це ми зненавидимо владу ще більше! Вони підштовхували свою аудиторію до думки, що будь-які дії у відношенні цієї влади виправдані, а будь-які дії влади по самозахисту або хоча б по захисту суспільного порядку — неприпустимі й аморальні». Як на мене, це дуже гарний опис хвороби під назвою «громадянська безвідповідальність».

Як послати щоб не не відповідати:)

Коли послав, але викрутився. Виявилось, що г@ндон — не матюк, а поет. Так що образник міг не обізвати чиновника презервативом, а порівняти з французьким поетом Івом Гандоном. Отаке!


мізамір

Вчора в маршрутці.
Підбуханий чувак років тридцяти пробував спровокувати нашого бійця 44 бригади на конфлікт.
– От не буде у вас скоро льгот! Тому шо тепер – все! Тепер вертайтеся на поля пахати, або на заробітки їдьте, вояки срані! Нормальній країні армія не потрібна!
Боєць подивився на цього таким, знаєте, добродушним поглядом артилериста на дрібну мішень і змовчав.
А чоловік продовжував:
– Будем жити, як люди! Без оцього всього воєнного. Спочатку тяжко буде. Ну, воно і понятно – після оцього всього, що намутили. Але справимось. Я от на росію поїду. Там платять добре, росія завжди добре платить. А вам, воякам – торба! Навоювались!
Боєць і вухом не повів на цю тираду. Зате народ вуха нашорошив. А ми з Питровною підійшли поближче. На випадок, якщо раптом що…
– Чого мовчиш? – відчув приплив відваги чоловік. – Нема що сказати? То я тобі скажу: вам то-р-рба! Бо 75% народу хочуть жити невоєнно. Хочуть жити з росією!
Він смачно ремигнув перегаром і зверхньо плеснув бійця по плечі:
– Розумієш, вояка? 75% – то велика сила, багато людей. Не подобається? А що ти з нами зробиш? Що ви всі з нами зробите?
Боєць скинув його руку зі свого плеча і спокійно так мовив:
– Залежно від ситуації.
– Якої ситуації? Тепер не ви армія, а ми! Нас багато! І ми все можемо!
– От і добре! – кивнув боєць. – Після Перемоги вишикуємо в три шеренги і підете поля розміновувати.

3ебільна паніка.


Гадаю, всі вже її бачили(і підписали, звісно ж)?
Так от, на першій сторінці порталу зебіли наклепали ДВАНАДЦЯТЬ петицій з приводу відміни або відмови у розгляді цієї петиціїlol
ПІДРЯДrofl



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
13
предыдущая
следующая