хочу сюда!
 

Натали

44 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 45-55 лет

Заметки с меткой «закарпаття»

Святкуємо День Незалежності у комплексі «Деренівська Купіль»

Станьте незалежними від буденності та подаруйте собі незабутні вихідні у Санаторному Комплексі «Деренівська Купіль». SPA-курорт посеред природи в атмосфері повного затишку та емоційного наповнення.


Для Вас – традиційні гриль-пікніки, дозвілля для малечі, широкий спектр SPA- процедур для оздоровлення та краси, активні розваги, запальний Dj-сет біля відкритого басейну, романтичні мелодії саксофону на літній терасі ресторану «Саламандра» та захоплюючий музичний кавер-вечір. 

Детальна програма за посиланням https://derenivska-kupil.ua/wp-content/uploads/2019/08/IndDayProg.pdf 

Ми знаходимось неподалік Ужгорода, в с. Нижнє Солотвино, 150,
Ужгородський р-н, Закарпатська обл.

Для бронювання:
0312 42 80 60
050 400 01 88

Україна на межі водної кризи: вихід є!

Після впровадження з 1 липня ринку електричної енергії в Україні суттєво зросли ціни на електроенергію, насамперед, для промислового сектору. Так підвищення тарифів на електроенергію заподіяло шкоду українським підприємствам, які займаються водопостачанням. Справа в тому, що вартість електроенергії для цих компаній зросла майже на 600%, але тарифи на воду залишилися колишніми. У результаті, тільки за останній місяць підприємства зазнали збитків у розмірі близько

200 мільйонів гривень. Водоканали опинилися у критичній ситуації: через неможливість платити за підвищеними тарифами деякі з них незабаром будуть вимушені зупинити свою роботу, що може призвести до повного припинення водопостачання у країні. В Асоціації водоканалів України вже попередили про вимушений перехід на погодинний режим постачання води у ряді регіонів з 20 серпня

2019 року. До того ж, представники асоціації закликали Національну комісію, яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), знайти вихід з важкого становища, в якому мимохіть опинилися їх підприємства. На їхню думку, необхідно чи то скорегувати вартість чи то збільшити тарифи на воду. У відповідь на невдоволення водоканалів комісія виступила з компромісним рішенням: знизити тариф всім державним водоканалам на 10% і тимчасово перейти на погодинне постачання води в регіонах, де мешкають етнічні меншини, зокрема в окремих районах Одеської, Чернівецької та Закарпатської областей.

За словами керівництва відомства, одночасне зниження ціни на електроенергію до рівня, якого вимагають водоканали, неможливо. Так само підвищення тарифів на водопостачання, без сумніву, викличе невдоволення населення. Таким чином, пропозиція НКРЕКП виглядає найбільш оптимальною для виходу з ситуації, що склалась: такі заходи не тільки дозволять компенсувати втрати водопостачальних компаній та запобігти можливій водній кризі в Україні, але й не завдадуть ніяких незручностей українцям.

Поки неясно, чи підтримує Асоціація водоканалів України запропонований в НКРЕКП варіант. Нам же залишається лише сподіватися на те, що сторонам вдасться досягти консенсусу в найближчий час, а мільйони українських сімей на залишаться без води.

Поняття Закарпаття як таке виникло за часів совка

Відповідь Петра Мідянки на колонку Андрія Любки про мультикультурність Закарпаття

24 липня 2019 

Наприкінці травня цього року Андрій Любка написав для Varosh авторську колонку про те, що можливо Закарпаття насправді не є мультикультурним, і та публікація викликала шквал реакцій від читачів.

Відреагував на неї й Петро Мідянка, лауреат Шевченківської премії та давній приятель Андрія. Вийшла зразкова інтелектуальна дискусія. Чи, можливо, дискусія інтелектуалів? Байдуже. Читаємо!

 

Поняття Закарпаття як таке виникло за часів совка. Якщо глянути на історичний переріз, стародавні мапи, то значна частина краю опинилася за кордоном ще після першої світової війни. Латиномовна, угорськомовна церковна документалістика, русинське ділове мовлення (урбарні записи, грамоти, зрідка судочинство) вказають на європейський стик цієї найоригінальнішої закутини сучасних теренів України.

На сьогодні найбільший відсоток населення краю складають українці: їх тут мешкає понад мільйон, разом з корінним населенням та еміграційним прошарком. Звісно, що вони мають свою ментальність, почасти спотворену чужинецькими прижимами, але з міцною національною основою. Населення головно рустикальне, сільське, села тісні, переповнені, землі страшенно покавалковані, порівняно з австрійською інтабуляцією ХІХ століття. Але все ж таки це Срібна Земля, Карпатська Україна (чи як писав Павло Тичина «Будь здорова, Закарпатська Україно), а Василь Вовчок «Орденоносне Закарпаття»… Віктор Балога на вивісках своїх супермаркетів пише Silverland. Можна й так. Повертаючись до давнього ще пишуть «Мараморош», «Унґварський» і т.д.

Справа не в тому чи освічені закарпатці чи закарпатські гастарбайтери знають картини Кароя Ференці, Йозефа Лади, тих же Ревеса, Мункачі, Голлоші, Іяса. Останнім це майже не потрібно, так само як Шевченкові «Катерина», «Байгуші під вікном»… Вони цього не мусять знати. Їм байдужі Барток, Чонтварі, не кажучи про якусь автентику.

Мультикультурність краю в наші часи цікаве перш за все нашим сусідам: чехам, угорцям, що видають на своїх мовах про Закарпаття цілі гросбухи. Вони ретельно обсервують пам’ятки  «спільної» історії, роблять детальні описи впереміш з фотосесіями. Наразі там не йдеться про обізнаність кревняків з літературами сусідніх  народів, іншими цивілізаційними надбаннями.

Колишні господарі, наприклад ґраф Шенборн, також не надто переймався мультикультурним збагаченням Мукачівсько-Чинадіївської домінії в комітаті Береґ. Він стимулював розпорошенню корінного населення німецькими колоніями Верхнього Коропця, Барбова, Німецької Кучави. Синяка, Березинки…

Німці переселялися охоче в Латірську долину зі Спіша, який був бідніший у господарському плані. Таке ж розпорошення в йозефінські та терезіянські часи відбувалося на Горішньому Потиссі: італійці в Трибушанах, німці в Ясіню, не говорячи про угорсько-єврейський сегмент. По собі ці етноси залишили римо-католицькі костели, реформатські церкви, синагоги, некрополі.

Давньоруські місцеві діалекти також наповнювалися «мультикультурністю»: купа угорських, німецьких, єврейських лексичних запозичень. Всі ці «анцуґи», «цайґери», «штримфлі» або з німецької, або з ідиш. Звісно, германізми поступалися гунгаризмам, як сьогодні питомо автентична лексика поступається русизмам: технічна термінологія.

У новітні часи не без глобалізації етносередовища нахлинула неогерманізація через англомовну термінологічну лексику. Молодша генерація  нею активно послуговується.

Русин з походження Енді Воргол був чільним представником мультикультурного мейнстріму, інтегрувавши в світову полі культурність поп-арт. Воргол ніколи не підкреслював своє коріння в багатоплановій творчості, цього не робив і Чонтварі. Мігай Мункачі хіба що намалював русинські бочкори на ногах в’язнів…

Гадаю, що не варто клеїти до мультикультурності Закарпаття єврейську депортацію 1944 року. Корінне населення було перестрашене угорською жандармерією й мало що могло зробити для їх порятунку. На цю справу відважився хіба що шведський дипломат у Будапешті Рауль Валленберґ. Хто з уцілілих від Аушвіца потрапляв у будапештянські ґетто, мав шанс на виживання. Так трапилося з родиною широколужанського єврея Зельмана Розенталя, що певний час переховувалася в бункері. Їх здали ґої, але вже після масових чисток. Після повернення в Луг, їх прихистили місцеві жителі, допомагали чим могли.

Щодо посілостей у закарпатських містечках і селах, то за сприяння радянської влади нерухомість отримували добровольці, активісти або ж колгоспи. Ця проплакана земля мстить і досі: недарма ізраеліти говорили, що вони свати, а місцеві будуть приданці. Від місцевих землі відібрали колгоспи, вже за часи незалежності деякі стали на жидівських землях ґазди. І нікому з колишніх власників було займатися реституцією, бо законодавчо цього в Україні ще не затверджено.

Я вже згадував про те, що неє обов’язковим знати словацького Андруховича чи якогось модерного румунського белетриста. І не кожен має можливість і настрій відвідувати найближчу кошицьку чи львівську оперу, а в ній Бейлу Бартока. Навіть не відаючи про стосунки Бартока й Філарета Колесси чи Любки Колесси, яка записувала Бейлу-бачі руські народні пісні в Закарпатті.

Комунікації транспортні з Румунією бажають кращого, хоч із Солотвина в Сіґету-Мармацієй можна пройтися пішки мостом через Тису з прихованими цигарками, а звідти компанія Mara-Nordчерез Оаш-Неґрешті відвезе і в Сату-Маре. В історичному комітаті Уґоча майже немає румунських сіл, а в Сатмарі українських. У румунській комуні Мойсей жудецу Марамуреш я спілкувався з продавчинею цуйки з Галмеу (Сату-Маре) по-горськи краще, ніж по-румунськи.

І бидла, і рагулів у Закарпатті вистачає, як в усій Україні. Корупція, контрабанда, послаблений контроль державних структур зробили чи роблять свою справу. Але не можна до прикордонного, суміжного регіону припасовувати мультикультурність й рафіновану культуру естетів.

Давні закарпатці просто змушені були володіти мовами державотворчих народів, почасти не знаючи про Алмоша, Арпада, Цепеша й Пинтю, але тямили своїх опришків.

І культура виховується не пастирсько-лісорубським архетипом Закарпаття, не засимільованим духовенством, а тими чинниками, що складають цілісність загальнолюдської духовної, не гастрономічно-кулінарної культури чи дизайну .

Мультикультурність Закарпаття тотожна його поліетнічності, бо важко запідозрити росіян, угорців, румунів, словаків у незнанні культури…

Петро Мідянка, спеціально для Varosh
 
https://varosh.com.ua/idei/vidpovid-petra-midyanky-na-kolonku-andriya-lyubky-pro-multykulturnist-zakarpattya/?fbclid=IwAR0yDqWSH9_REJjJ8d13m9aRhjGh6lq0om0hKDohmHonMtVkXv6SS_Goz5s

Русини презентували міжнародний ресурс...

Русини презентували міжнародний ресурс для реалізації сепаратистських амбіцій


Як тільки в Європі в черговий раз замислюються про поступове послаблення антиросійських санкцій, всередині країни відразу активізуються зрадники та сепаратисти. Головна неприємність полягає в тому, що вороги державності та цілісності України тепер діють розважливіше та напередодні активних провокацій прагнуть отримати юридичну допомогу та моральну підтримку за кордоном. Цього разу всю свою мерзотність та українофобію продемонстрували русинські діячі Закарпаття. Вони присвятили опису "своїх лих" у складі України цілий сайт, орієнтований на англомовну аудиторію. На сторінках ресурсу у подробицях описані стогнання русинського народу щодо автономії та невизнання їх громади в Україні національною меншиною. Автори проекту впевнені, що у результатах Всеукраїнського перепису населення 2001 року були спеціально зроблені помилки, спрямовані на заниження чисельності русинів, а нібито дискримінаційні дії влади призвели до того, що 300 тисяч русинів не змогли працевлаштуватися й покинули свої будинки. Таким чином, русини виставляють себе жертвами так званого "етноциду" і звертаються через свій сайт до Європи у такій формі:

"Ми закликаємо європейських політиків і правозахисників змусити українську владу притримуватися демократичних цінностей і визнати русинів національною меншиною з відповідними соціальними гарантіями. У співробітництві з русинськими організаціями ми готуємо колективні звернення в ЄС, ОБСЄ, ПАРЄ, ЄСПЛ і ООН та будемо діяти до схвалення Києвом рішення, гарантуючого русинам Закарпаття право на національну ідентифікацію та самовизначення".

Що це, якщо не сепаратизм? Чому 10 тисяч русинів вважають, що мають право прагнути до самовизначення та вирішувати політичну долю Закарпатської області з населенням близько 1,3 млн. осіб. Буквально декілька років тому можна було впевнено говорити, що прихильники автономії серед русинів повністю маргіналізувалися або втекли до східного сусіда. Однак, тепер виявилося, що русинські сепаратисти вийшли на якісно новий рівень і від імені 700 тисяч закарпатських русинів, які хтозна-звідки там взялися, налагоджують зв'язки з міжнародними юристами, правозахисниками та ЗМІ для серйозної інформаційної атаки на Київ:

"Ми будемо раді допомозі юристів з міжнародним досвідом, які допоможуть русинським організаціям підготувати правові претензії до української влади.

Ми залучаємо до співпраці європейські ЗМІ, представників міжнародних правозахисних організацій для висвітлення проблем русинів Закарпаття і організації масштабної міжнародної кампанії щодо захисту їх невід'ємних прав".

Активізації русинських сепаратистів явно сприяє те, що СБУ замість реальної боротьби з екстремістами у Закарпатті надто довго займалася профанацією. Порошенко, Грицак, Аваков і Москаль взагалі зважили за краще не помічати антиконституційні витівки угорців та русинів, до останнього заперечуючи проблему. Тепер, якщо західні політики та ЗМІ відреагують на інформацію з цього брехливого русинського сайту, то владі не уникнути шквалу критики з боку ЄС. Врешті-решт, резонанс навколо русинів за Заході призведе до того, що пригнічувати екстремістські осередки у регіоні стане в декілька разів складніше та ризикованіше для міжнародної репутації країни.

Закарпаттю погрожує скасування виборів та комендантська година


Незважаючи на те, що зростання сепаратистських настроїв в Закарпатській області неодноразово було спростовано ЗМІ та Банковою, СБУ продовжує проводити антитерористичні навчання в регіоні, а командування ЗСУ готується розмістити в Береговому окремий батальйон 128-й бригади. Такими методами влада намагається реагувати на недружні заяви Будапешта про реформу освіти і показує сусідам, що Україна готова в зародку припиняти провокації та незаконні витівки представників угорської спільноти. Тим не менш, деякі із намірів силовиків в регіоні досить важко піддаються розумінню. Наприклад, відомий закарпатський журналіст Віталій Глагола на своїй сторінці в Facebook продемонстрував лист начальника УСБУ в Закарпатській області Олега Воєводіна на адресу секретаря РНБО Олександра Турчинова.

Із документа ми дізнаємося про цілу низку запланованих спецслужбами заходів, кінцевою митою яких є підготовка регіону до введення режиму надзвичайного стану. Крім антитерористичних навчань УСБУ в Закарпатській області планує також блокування місцевих ЗМІ, оперативно-розшукові заходи стосовно представників міської влади та угорських організацій, таємні навчання зі звільнення захоплених державних закладів та посилення агентурної роботи в Береговому та Виноградові. Таким чином, спецслужби будуть поступово підводити регіон до того, щоб РНБО мала всі підстави для підготовки розпорядження про введення режиму надзвичайного стану в Закарпатті з 1 березня 2019 року. Інакше кажучи, силовики можуть залишити без президентських виборів щонайменше цілий регіон, а в гіршому випадку і взагалі всю країну!

Причин для такої ініціативи з боку Турчинова може бути дві: або влада дійсно приховала від громадськості серйозну загрозу, яка виходить від сепаратистів в Закарпатті і зараз змушені йти на крайні заходи, або вони намагаються використати складну ситуацію в регіоні з політичною метою заради порятунку кар'єри Петра Порошенка. В будь-якому випадку, подібні експерименти не прикрашають владу і можуть призвести до найсумніших наслідків. Якщо журналіст Віталій Глагола вважає, що режим НС в області віщує лише певні зміни в політичному та соціальному житті, то насправді все може закінчитися реальними масовими заворушеннями, вуличним кровопролиттям та непередбачуваною реакцією на ситуацію з боку Угорщини та ЄС. Будь-яка, навіть тимчасова зміна статусу Закарпаття може потягнути за собою відтік населення, зростання антиукраїнських настроїв і, зрештою, втрату контролю над регіоном. Замість того, щоб залишити закарпатців в спокої та не зганяти туди силовиків, Турчинов з Порошенко в страху перед виборами знайшли занадто сумнівне рішення, яке не тільки значно підпсує життя в регіоні в 2019 році, але також зіграє на руку ворогам України з Угорщини та Росії.

Закарпаття – це угорський край?

Закарпаття – це угорський край?  

 

Це замість відповіді на коментар.

Якщо є закарпатці, то було б цікаво почути Вашу думку і висновки =)

 

Ну, тут є два чисто угорських райони. Для когось - це вже перебір, а для когось - не такий вже й угорський край. Там навіть не розуміють української, якщо треба, вживають російську.

Деякі закарпатці не хочуть з місцевими угорцями й мати справи, через те, що ними кілька раз був колись обдурений. Інші про їхні поселення відгукуються, що то сум та печаль (мовляв, то такі собі, місцеві здирники-євреї).

Щодо інших районів... Періодично я живу на Заході, отримую політичні листи під назвою "Київ нас не чує".

 

Щодо людей, то бувають різні. Дуже різні.

 

Якщо спитати старших 40 років, то переважно (не всі, значить) вони будуть говорити, що коли Закарпаття входило до складу Чехо-Словаччини, то жилось набагато краще і будуть говорити, скільки інші народи тут зробили

Насправді, історично, цей край був тривалий час відірваний від України і тільки в радянські часи його змогли повернути. Тим часом Закарпаття входило в склад різних імперій. Навіть архітектура і будова вулиць відповідає європейським зразкам. Не знаючи під ким будемо завтра, народ сформувався аполітичний, лояльний до всіх націй. За це, до речі, його можуть недолюблювати інші представники Заходу України - войовничі і патріотичні львів’яни, волиняни і т.д., мовляв: «Як можна бути такими пасивними до своєї країни?». Ворожнечі нема, просто їм це незрозуміло.

Тож старші люди будуть говорити, скільки інші краї зробили для Закарпаття. При чехах (насправді тоді ще чехословаках, але кажуть «чехах»), було збудовано і електростанції, і заводи, і мости, і різна інфраструктура. Будувалось якісно, і ці всі споруди стоять і користуються ними донині. Навіть без жодного ремонту. Чехи справді вірили, що цей край залишиться з ними і серйозно сюди вкладали гроші. Що ж сучасна Україна? Не спромоглась навіть відремонтувати те, що є. Населенню на зарплату виділяє копійки, зате платити треба все більше. Якби не можливість їздити і заробляти десь у західніших країнах, то невідомо як би й жили.

 

 

Якщо спитати молодше покоління, то тут є справжні патріоти. Коли приходила повістка про АТО, багато хто не ховався і відкрито їхав захищати свій край на Схід. Люди тут полюбляють вивішувати українські прапори у себе на будинках (хоча, це мабуть скоріше відноситься до цілої сім’ї, ніж до просто молодшого покоління). Вишиванка – це святковий одяг. Пам’ятаю був якийсь серіал про Захід, де показували, як тут щодня ходять в народному українському одязі. Насправді, це не так. Але прийшовши на якесь свято у місто, можна побачити чималу кількість вишиванок на вулицях чи почути українських пісень на сцені або від вуличних музик. В такий час будь які сумніви щодо  того, Україна це чи ні, зникають, а сусіда ще й скаже: «Як тобі таке взагалі прийшло в голову?»

Є, звісно, й такі, що щороку платять величезний хабар, аби не бути в армії (і де вони стільки грошей беруть? 1000$ за кожен рік). Чимало просто злодіїв, заздрісників, підлабузників, пияків, двуликих, боягузів. Цигани – місцеве повалля, яке промишляє крадіжками, з самого народження вчаться красти й обманювати. Чимало селян люблять лазити через паркан до своїх сусідів, щоб забрати, шо там росте чи залишилось лежати надворі. Наприклад, є людина, що вже 30 років живе в Словаччині, але не може позбутись цих звичок. Приїжджаючи на пару днів на свою батьківщину, можна його побачити раптом у себе в саду. Може навіть твій друг, високопосадовець, попросити підписати якийсь папір по дружбі, а потім майся з цією проблемою.

Схоже, через таке населення до українців ставляться з осторогою в ЄС. Ті, що вже добре вивчили мову і їдуть на заробітки віддають перевагу навіть не говорити, що вони українці. Лише тоді, коли вже деякий час попрацюють і тамтешні побачить, що це хороша людина, можна спокійно повідомити, що ти з України.

Звісно, є такі, що якби таких була хоч десята частина українців, то Україна б процвітала і звідти нікуди б не хотілося їхати. Вони будуть відстоювати те, що на їхню думку є справедливим, працюватимуть стільки, скільки треба, пожаліють, якщо треба.

Пам’ятаю навіть діалог десь на парковці базару часів початку АТО.

- Які?

- П’ятірку, як завжди. Скільки то коштуватиме?

- (думає-думає) 400

- Доларів?

- Тобі гривень.

І пішли за бронежилетами.

 

Є й такі люди, яким більш важливо, як у них огірки ростуть, а ця вся визначеність якої нації і ця ваша війна – це щось далеке і ніяким чином не стосується. Вони собі мирно живуть, нікого не чіпають, закон не порушують – що вам ще треба? Вони можуть навіть зі свого села ні разу не виїхати. Думаю, така пасивність спричинена безгрошів’ям.

 

Це, власне те, що я можу сказати… =)

У підсумку: 

при всіх своїх гріхах тутешні люди ніколи не будуть кричати: "Угорщино (чи інша країна), введи війська!", навіть згадуючи як раніше було добре.

Тут поважають релігію і традиції (а традиційно тут головною є Україна).

Щодо побуту тут теж є +/- різниці з іншими регіонами. 


 

Бонус:

Деякі мої фото з велопрогулянок


повний розмір чомусь не вставляється. Читайте тут https://drive.google.com/file/d/1_54Q8lN0udFGGGsvbAFHMvvGXAlcIUyx/view?usp=sharing

Професор Степан Поп розказав про вітрову енергетику


У Закарпаття прийшли пропозиції із серйозними інвестиційними проектами. Знаний науковець висловив думки щодо конфлікту інтересів у будівництві першої в регіоні вітрової електростанції.


Як уже повідомляла «Наша версія» (http://n-v.com.ua/pro-perspektyvu-vitrovyh-elektrostantsij-na-polonynah-zakarpattya/) нещодавно в Ужгородському Національному університеті відбувся «круглий стіл» на тему «Вплив вітрових електрогенеруючих станцій на сталий розвиток гірських територій Закарпаття». Організували захід ГО «Інститут раціонального природокористування» та Громадська рада при Закарпатській облдержадміністрації. Йшлося про інвестиційний проект спорудження вітроелектростанцій на Боржавських полонинах, який викликав гострі дискусії у громадах.

На «круглому столі», зокрема, виступив знаний професор, завідувач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування УжНУ Степан Поп з дуже влучною доповіддю. Пропонуємо увазі наших читачів найцікавіші її тези – у вигляді прямої мови шанованого науковця.


– Я вчений і патріот Закарпаття, який дбає про його розвиток, і буду говорити як науковець, не заангажований обов’язками перед кимось. Сьогодні найсерйознішою проблемою розвитку інвестиційних проектів у регіонах є неузгодженість дій влади в усіх напрямках – йдуть свари і чвари, а повинна бути конструктивна співпраця.

У всьому світі енергетика вважається ключовою галуззю. Якщо у держави немає розвинутої енергетики, то вона незалежна тільки на папері.

Щодо Закарпаття – це найбагатший регіон України на відновлювальні ресурси. І водночас найнерозвинутіша область – маємо менше одного відсотка економічного розвитку від потенціалу України, будучи найбагатшими з природних ресурсів! Немає в нашій державі більше такої області, яка має «п’ятірку» по п’ятибальній системі за природно-ресурсний потенціал. Та що ми маємо в реальності?


І от сьогодні, на щастя, до нашого регіону прийшли серйозні інвестиційі проекти. Я думаю, що ми, науковці (чи прихильники, чи противники таких інвестицій ), повинні допомогти інвестору зробити корекцію проекту так, щоб потім не постала проблема даремно витрачених коштів. Якщо ми хочемо розвиватись нормальними темпами, то повинні від природи взяти те, що потрібно для якісного життя закарпатців. Аби люди нашого регіону, маючи таке багатство в рідному краї, не їздили на заробітки по всьому світу, а могли бути вдома, заробляти для своєї родини і виховувати своїх дітей. Поки що ж дуже багато закарпатців працюють на чужу економіку і доглядають чужих дітей.

Які ж світові тенденції енергетики? А вони такі, що до 2050 року 139 країн заявили про 100-процентний перехід на відновлювальну енергетику! Тобто, щорічно більше половини країн світу нарощуватимуть зростання такої енергетики на 3,4 % ,і за 32 роки вони вийдуть на 100 відсотків. А Шотландія уже до 2020 року має перейти цілком на гідроенергетику, вітрову і сонячну енергію! Китай в 2040 році введе одну третину світових потужностей відновлювальної енергетики!

Я вас запитую: а що, у них немає проблем з природними ландшафтами, чи з екологією менше проблем? Що, там кажани не літають? Літають. Але там швидко находять компроміс. Не палиці треба вставляти і не шило в одне місце, а шукати порозуміння.

У 2018 році ми начебто досягли якихось успіхів – десь 550 мегават. Але ж повинні були б мати уже 3490 – тобто майже три з половиною тисячі гігават. Ми колосально відстаємо від своєї державної стратегії розвитку відновлювальної енергетики, що запланував уряд. Ми всі маємо сприяти розвитку такої енергетики, що означає раціонально використовувати природний ресурс, – тобто одночасно і отримувати блага для життєдіяльності, і зберігати природу.

Минулого року інвестори витратили в Україні 400 мільйонів євро. Нині говорять уже про один мільярд євро. Та Україні, щоб реалізувати заплановане, потрібно інвестицій на 12-15 мільярдів євро. Держава не має на це коштів. Вся надія на інвесторів. Тому кожна громада повинна дуже уважно поставитися до пропозицій інвесторів, бо другий раз він не прийде. До дикунів два рази не ходять.

Ми маємо якнайшвидше розпочати використовувати потенціал відновлювального енергоресурсу. Інакше ми назавжди станемо енергетично залежними від усіх своїх сусідів.

У нас потенціал вітроенергетики становить 25 відсотків(!) від усіх видів відновлювальних джерел енергії, що має Закарпаття, – гідравлічна, сонячна і геотермальна. Рано чи пізно, але Закарпаття буде виробляти великий надлишок електоренергії і продаватиме її в Європу. Але сьогодні ми забезпечуємо себе лише на 10 відсотків, а 90 – змушені купувати у сусідів. Так от, якщо хтось думає, що ми можемо отримати електроенергію з Європи, то помиляєтесь. Тому, що туди її можна подавати, а назад – треба переоснащувати ЛЕП іншими трансформаторами, тобто, реверс зробити дуже непросто.


Тепер щодо вітрових електростанцій. Закарпаття дуже багате на вітер, і ставити тут 2-3 вітрогенератори, як дехто пропонує інвестору, немає сенсу. Енергетична диференціація у виробленні енергії – це складова національної безпеки держави. Сьогодні ми говоримо про інвестпроект, який є частиною реалізації національної безпеки.

Я мав змогу ознайомитися з проектом, який розташувався на території трьох районів (мова про проект будівництва Воловецької ВЕС. – ред.). Людьми там фахово (мається на увазі співробітники компанії «Атлас Воловець Енерджи». – ред.). підготовлено документ, згідно з яким проведено масштабні дослідження впливу не тільки, наприклад, на птахів, але й проведено величезну роботу з вивчення звукових хвиль різних діапазонів, частот, їх тиск на довкілля у відповідності до нормативних стандартів. Робота була проведена із застосуванням польових досліджень конкретно на тій території, де будуть проводитися планові роботи.

Можу зробити коротеньке заключення з того, що я виніс для себе. Щодо атмосферного повітря і клімату, то в принципі стаціонарний режим роботи уже побудованого вітропарку спричинює мізерний тиск. Забруднення повітря немає, є забруднення звукове, що рослинному світу не зашкодить, але відчує фауна. Сьогодні є різні дослідження науковців, тому дискусійнимє питання про негативний вплив шуму вітрогенераторів на тваринний світ.

Що стосується кажанів, то зрозуміло, що вони живуть не в тому ареалі, де розташовуються вітряки. Вони живуть в печерах або в дуплах, але вночі літають на полювання далеко, і частина з них можуть загинути від лопастей вітряків. До речі, за таких обставин несе матеріальні збитки і власник ВЕС, бо іноді турбіни руйнуються.

Електромагнітні поля: вони, звичайно, мають місце на мережі ЛЕП. А на ВЕС кабель під землею, і це вже знімає питання таких полів. А там, де електроенергія подається верхом до ЛЕП, то ці мережі не дають серйозного впливу.

А стосовно грунту, то тут є, так би мовити, певний тиск на природу. Тому що кожна опора вітряка має буди серйозно укріплена до скальних порід і забетонована добре, щоб довго служити. Так, тут будуть деякі впливи на грунти. Але! Вони будуть ТИМЧАСОВИМИ. Щоправда, за умови, коли інвестор добросовісно виконає культивацію. В такому разі можна практично все відновити. Навіть, якщо там будуть якісь рослинки червонокнижні – він їх пересадить у більш комфортнее місце.

Коли ми говоримо про вплив на ландшафт – так, він буде, але в цій ситуації його можна звести до мінімуму. Адже кожна опора вітряка займає дуже малу площу. Набагато більше землі забирають під канал малої ГЕС у 2 км – от і порівняйте це з площею для фундаменту опори.

Що стосується екогенних факторів – це різні сейсмічні процеси, зсуви, селі, то наші райони Закарпаття з точки зору екологічно-техногенного впливу належать до помірних. Про серйозні загрози аж ніяк не йдеться.

Щодо гідросфери – це дуже гарний регіон, і Боржава в тому числі, де йде формування і початки річок. Тут вплив може бути тільки на етапі будівництва. Коли будуть будувати дороги, треба інвестору поставитись серйозно – так, як це роблять в Австрії. Там ретельно зберігають усі природні водотоки. Треба через кожні 5 метрів ставити лоточки, щоб не сконцентрувати водні потоки і щоб вони під землею не викликали лінійну ерозію.

Це все треба робити, не шкодуючи коштів, бо природоохоронна діяльність – це та сфера, в якій, перш за все, повинен бути зацікавлений інвестор. Тому що, коли він увійде в конфлікт з громадою і не буде турбуватися про екологію, то поставить хрест на своїй діяльності. Тут не має бути протиріч, тут повинна бути єдність в думках і діях бізнесу з громадою і владою. Що врешті-решт даватиме користь і розвиток усім, і енергетичній програмі України зокрема.

Тепер робимо висновки. Дайте інвесторам можливість реалізувати свої проекти, і Закарпаття не буде таким бідним. Адже раніше ми їздили в Австрію лише, щоб вивчати досвід енергетичного розвитку, але тоді у нас не було інвестора, а держава, в свою чергу, також не могла виділяти кошти, як, до речі, і зараз.

Маючи всі такі можливості і бути бідним – це, як у тому прислів’ї: чого бідний, бо дурний… Давайте від цього прислів’я дистанціюємося і станемо заможними і розумними, бо у нас все для цього є.

Фонди дикої природи іноді нав’язують нашим грантоїдам (науковцям. – Авт.): мовляв, ви тільки оберігайте і нічим не користуйтесь. Це так, як коли Європа казала Україні: продавайте нам дерево-кругляк. Але у нас тільки 15 відсотків лісу, а у них 30-40 і хочуть зберегти своє за наш рахунок. Тож давайте будемо розумними і не будемо сировинним придатком.

А тепер хочу звернутись до голів сільських, селищних і міських рад. Ви є господарями на своїй землі. Відстоюйте інтереси своїх громад, опираючись на аргументовану й об’єктивну інформацію. Бо якщо ви будете вимагати: мовляв, побудуй мені клуб, чи дай щось у дитячий садок, інакше ми будемо проти, – це дорога в нікуди. Інвестор, коли з часом стане успішним і багатим, завжди піде вам назустріч: побудує і клуб, і дитсадок,і багато іншого…

Підготував кор. НВ Стас Черкас

Професор Степан Поп про розвиток енергетики Закарпаття – відео:


Субетнос лемки: походження та історична доля

Хто такі лемки та чому вони так називалися? Звідки пішло слово лемко? Чи знаєте, що після розпаду Австро-Угорської імперії Лемки навіть заснували свою Ресубліку, яка проіснувала кілька тижнів: Республіка Команча. Зараз більша частина Лемківщини під Польщею та Словакією, маленький клаптик знаходиться в Україні, на Закарпатті. Що чули Ви про лемків, цей народ? На жаль, у лемків є велика трагедія - це акція Вісла, переселення з лемківських території на території СССР. Переважно. їх посилали на Одещину, Луганщину, Донеччину. Відірвані повністю від своїх земель, вони змушені були або прижитися на чужині, або померти. Дуже важкі реалії того часу. 

Читайте все про лемків на сторінці: http://spadok.org.ua/lemkivshchyna/lemky-istorychna-dolya-pokhodzhennya

#5 Сокирниця – Тячів – Солотвино – Ясіня

П’ята частина мандрівки по Закарпаттю, продовження маршруту Мужієво – Бене – Квасово – Виноградів – Королево – Хуст. З Хуста їдемо по трасі М23 до селаСокирницяі далі маршрут насичений найстарішими готичними архітектурними пам’ятками, що входить до відомих дерев’яних церков району (Сокирниця,Данилово,Крайниково,Олександрівка), яки ми подивимось по цьому маршруту. А також відвідаємо найбільше з солених озер, Кунігунда та побуваємо в селіДіловеде розташований геодезичний знак та стела географічного центру континентальної Європи.




Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая