хочу сюда!
 

Alina

31 год, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «9 травня»

Харків змінив колір. Харків — це Україна

"Харьков цвета не меняє!"

Перший раз я почув цю фразу в 2004, коли був координатором помаранчевого наметового містечка під пам'ятником "хйуовому Ілічу", як потім написав Жадан. І багато разів її згадував. Коли тітушня держаками від лопат розвалювала голови студентам вже після втечі Януковича в лютому та березні 2014-го кожного разу, коли ми збиралися на віче.

Тоді до 9 травня ми готувались особливо ретельно. Ми створили об'єднану самооборону, Зіна, Влад і Саня приїхали з Сум допомогти навчити хлопців "працювати в команді". Декілька місяців тренувань в лісопарку, та скоро нас стало занадто багато і ми вже тренувались в манежі, який орендували, скидаючись по пару гривень з кожного та дякуючи небайдужим. Паралельно готувалася і ультра. "Ми за щитами ховатися не будемо, в нас інша тактика"- говорив Гарік, уповноважений їх представляти на зустрічах. "Ми не оборонці, ми наступ, наша зброя — ніж та кастет". Так і було, всі знали, що ультра — це залізобетонно.

ПС теж трималися трохи осторонь, але завжди були першими якщо що і мали достатньо аргументів. За посмішками та жартами ховалося безжальне бажання втопити сволоту в крові. (Сьогодні саме вони повісили банери про мацкалів).
Чим все закінчилося ви пам'ятаєте. Гєпа і Допа всралися і полетіли до кадирова в грозний, а на марші ХМ та їх запеклий ворог Дніпро об'єдналися. Я пам'ятаю очі беркутів, що дивилися, як відривають двері у червоної машини з "гєоргієвской лєнточкой", тоді вони нарешті зрозуміли, що Харків таки змінив "цвєт" на "колір".
То був крутий час. Час, коли ми кожної ночі замальовували українськими прапорами - триколор можливої хнр. Час, коли всі зрозуміли, що майбутнє залежить тільки від нас. Або ми - або тут буде путін. І Харків вистояв.

Що правда, Гєпа, мутне недостріляне чмо, і далі грає на користь путіну. Шарій за бабло (як гадаєте, де взяв?) організовує автопробіг на 130 машин, топаз знову віддає команди ментам. Єдина надія шобли - це дмухати на патріотичні почуття до перемоги. 9 травня - це останній шанс, за який чіпляється путін в обличчі не менш справжніх ворогів України. Та, як вони самі кажуть, "нє прокатіло".
Я дякую ПС, дякую Спілці Ветеранів АТО, СБУ та тим, хто не потребує зайвої уваги. Дякую за реакцію, за готовність до жорсткої відповіді та відчуття справедливості. За позицію.

По вулицях Харкова сьогодні поїхали машини з прапорами України. А на мостах висять банери зі зрозумілим сенсом. Сьогодні вже очевидно - ми перемогли. І, не зважаючи на великі гроші, що витрачені на чергову дестабілізацію - вийшов пшик.

АЛЬО, ВАТА - настав час валити з нашого українського Харкова.

Так, Харків змінив колір.
Харків — це Україна.



Що для вас 9 травня?

Прокинулась. Подивилась на календар... пригадала, як у дитинстві відзначали цей день.
В моїй сім'ї не залишилось ветеранів. Та й на моїй пам'яті їх і не було. Батько мого дідуся, мій прадід воював і загинув на фронті, але це було ще тоді, коли мій дід був зовсім маленький. А мого дідуся вже давно немає серед живих.
Що для мене 9 травня?
Пам'ятаю, як навчаючись у школі, нас збирали на парад, ми всією школою з квітами йшли до місцевого пам'ятника. Стояли і слухали ветеранів, які розповідали про гіркі воєнні роки. Деякі діти непритомніли (ні, не від тих розповідей, а від палючого сонця під яким доводилось стояти годинами, може й ні, але так здавалося), а решта просто чекали закінчення параду, щоб побігти в магазин і купити морозива. 
Що для тих дітей 9 травня?
Пам'ятаю,як будучи у підлітковому віці, та і в юнацькому ми ходили в ліс на "майовку" і там пили за перемогу. Хоча, може і суті тієї перемоги мало хто осмислював.
Що 9 травня для сучасної молоді? Що цей день значить для вас особисто?
"Пам'ятаємо..." часто чую цей лозунг сьогодні по телеканалах. Але що ми пам'ятаємо? Я народилась в кінці 80-х, описала, що я пам'ятаю. А що пам'ятають ті, хто народились в 2000х, адже зараз це вже дорослі люди.

Що для мене 9 травня? Так, це день перемоги! Перемоги над війною, яку вели наші прадіди. Заради чого вони загинули? Миру.... але що ми маємо зараз? Зараз на території України, вже не один рік йде війна.І сьогодні, в цей день, мені як ніколи хочеться святкувати перемогу не лише ту, яка була 75 років тому, а перемогу над війною, яка є зараз. Щоб не гинули люди за чиїсь амбіції і переконання, щоб ніяка паскуда (будь то німецький фашист чи російський найманець) не лізла в нашу країну. Щоб Україна дійсно була самостійна і незалежна! 

9 травня. Київ. Майдан Незалежності

Гуляв сьогодні - звичайно, ж з фотокамерою - по Хрещатику та Майдану незалежності. І зробив отаке фото. Цікавлюся історією Другої Світової війни. Тільки в "розширеному", так би мовити, плані - від її початку де-факто 18 вересня 1931 року - так званий "мукденський інцідент" та вторгнення японськиї військ до Маньчжурії до капітуляції Японії 2 вересня 1945 р. Але про деякі міста, зазначені на цьому фото, я раніше не чув. Соромно мені за це. Але вчитися ніколи не пізно. Але автор цієї інфографіки забув про принаймні 2 міста, які теж стали трагічними символами Другої Світової війни. Додав їх. Може хтось підкаже іще?
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая