Замітки економіка

Замітки з міткою «економіка»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Пропонуємо фігню для годиться, а все в ручному режимі держбюджет

Про що говорить Держбюджет-2020

15 вересня внесла до Верховної Ради проект держбюджету на 2020 рік. У парламенті збираються допрацьовувати документ, та й у інших учасників є правки навздогін. Про що говорять цифри Держбюджету-2020? Законопроект про держбюджет вже готовий depositphotos.com Проект Держбюджету-2020 на значною мірою був побудований ще попереднім складом Кабінету Міністрів, на тих макропоказниках, які уряд затвердив навесні 2019 року. У новому уряді кажуть, що будуть вносити зміни "по ходу п'єси" - до 2 листопада Кабмін має намір внести в проект бюджету корективи згідно з оновленим прогнозом Мінекономіки. Про це повідомляють Деньги.ua. "... це - перший варіант. Він ґрунтується на макропоказниках, які були затверджені ще навесні. Через два тижні ми подамо до парламенту Програму дій уряду, поділимося своїми думками про те, як ми бачимо інструменти економічного зростання. При необхідності, Мінекономіки перегляне макропоказники, і ми зробимо відповідні зміни ", - пообіцяв прем'єр-міністр Олексій Гончарук. І додав: Ми плануємо зменшувати витрати на обслуговування державного апарату ... У той же час, цей уряд не буде підвищувати податки, їх слід поступово зменшити. Але зробити рівними для всіх.

Номінальний ВВП і інфляція dengi.ua Читай також: Держбюджет на субсидії скоротили, але його вистачить усім, - Мінсоцполітики У пояснювальній записці до проекту держбюджету уряд дає два варіанти макроекономічного прогнозу.

Відповідно до першого, помірно-оптимістичному, ВВП за підсумками року зросте на 3,3%, інфляція буде 7,2% (середній рівень до попереднього року) і 6% (грудень до грудня). Середня зарплата - 12,04 тис. Грн., Приріст експорту - 7,6%, імпорту - 8%. Другий варіант прогнозу більш оптимістичний: ВВП - + 3,6%. Але інфляція вище: 7,4% (середній рівень до 2019 року) і 6,5% (грудень до грудня). Середня зарплата - 12,5 тис. Грн., Зростання експорту - все ті ж 7,6%, а імпорту - вже 8,2%. В цілому, прогнозується розширення дефіциту поточного рахунку до 5,3 млрд. Дол. У 2020 році (3,3% ВВП). Чистий приріст прямих іноземних інвестицій прогнозується на рівні 4-4,5 млрд. Дол. Платіжний баланс буде зведений з профіцитом 1,9 млрд. Дол., - з пояснювальної записки.

Міністр фінансів Оксана Маркарова повідомила, що на кінець 2020 року рівень держборгу до ВВП повинен скласти 46,7%, або 2127,7 млрд. Грн. У проекті держбюджету-2020 зазначено, що нові запозичення в 2020 році будуть на рівні 383,9 млрд. Грн. Причому, внутрішні - 242,07 млрд. Дол., А зовнішні - 141,7 млрд. Дол. На погашення боргів в 2020 році в документі направляється 292,9 млрд. Грн .: 164,16 млрд. Грн. - за внутрішніми зобов'язаннями і 128,75 млрд. Грн. - за зовнішніми. Держборг (без урахування держгарантій) знизиться з 52% до 47%. При цьому на виплату відсотків по державному боргу піде більше 3% очікуваного ВВП. Тобто збережеться ситуація останніх років, коли бюджетний дефіцит є результатом виключно платежів за держборгом, - зазначив економіст, керуючий партнер Capital Times Ерік Найман. З чого складаються доходи Держбюджету dengi.ua Цікаво, що на внутрішньому ринку позик розмістять більше, ніж роком раніше, а на зовнішньому - менше (див. Інфографіку). Тобто зовнішній борг поступово конвертують у внутрішній. По курсу гривні в уряді поки зберігають обережний прогноз - в бюджет заклали 28,2 грн. / Дол. як середньорічний курс, що міцніше орієнтирів-2019, що опинилися надмірно песимістичними. Читай також: Яка допомога на дітей отримають опікуни і матері-одиначки в 2020 році Звичайно, зазначений в проекті держбюджету прогноз і по макроситуації, і по доходах і видатках буде, швидше за все, змінений. Адже нещодавно в уряді повідомили, що зростання ВВП в 2020 році може скласти 5%. Після збільшення приросту реального ВВП з 3,3% до 5% має відбутися кардинальна зміна доходів-витрат бюджету і їх структури. Фактично бюджет внесли 15 вересня тільки для виконання законодавства про необхідність внесення бюджету до 15 вересня, - зазначив економіст Володимир Коломієць. На даний момент в проекті доходи держбюджету на 2020 рік закладені на рівні 1079 млрд. Грн., Витрати - 1170 млрд. Грн., Дефіцит (поки) - 1,1%, але він точно буде більше в остаточному документі. Податки? Незважаючи на запевнення Олексія Гончарука (що податки не виростуть), передбачається суттєво збільшити кількість зібраних податкових відрахувань у порівнянні з 2019 роком. Перш за все, на 17,54% зросте збір ПДФО - податку з доходів фізосіб - до 124,6 млрд. Грн. На 23,22% - податок на прибуток підприємств - до 114,6 млрд. Грн. Ця цифра виключає можливість запуску податку на виведений капітал замість податку на прибуток. Очікується, що 58,15 млрд. Грн. принесе в бюджет рентна плата і плата за використання природних ресурсів (на 18,67% більше, ніж в 2019 році). Більше змусять платити експортерів залізної руди - вони вже не задоволені. Куди витратять гроші з Держбюджету dengi.ua Продовжать піднімати акцизи: з імпортних товарів їх візьмуть на 21,7% більше, ніж в 2019 році (див. Інфографіку). Читай також: Скільки заплатять за народження дитини в 2020 році Витрати? Незважаючи на гучні заяви про скорочення витрат на держапарат, на 23,5% зростуть видатки на держуправління справами - до 2,47 млрд. Грн. Загальні витрати на безпеку і оборону - 245,8 млрд. Грн., Або 5,4% ВВП. Причому, на Міноборони, включаючи і ВСУ, - 102,55 млрд. Грн., Тобто менше половини. Решта - на ГПУ, СБУ, Нацполіцію, ГСНС, розвідку, Національну гвардію та інші структури безпеки. Втім, в Мінфіні "Грошам" повідомили, що ще 27 млрд. Грн. може на користь ВСУ перерозподілити РНБОУ. Різко зростуть витрати на дороги - до 44,6 млрд. Грн. (Сподіваємося, гроші до доріг дійдуть). А ось на субсидії ЖКГ виділять менше, ніж рік тому, - 47,63 млрд. Грн. Найбільший приріст у порівнянні з Держбюджетом-2019 помічений за такими напрямами видатків як Міносвіти, Мінсоцполітики і МОЗ (див. Інфографіку). Взагалі в нинішньому вигляді держбюджету понад схожий на «бюджет проїдання», ніж на "розвиток економіки". Поки в документі немає явної підтримки саме економіки, її учасників або інвестицій. Але є випереджаюче зростання ВВП і інфляції, зростання податків, що може бути досягнуто суто посиленням податкового тиску і зростанням ставок. "Гроші" обов'язково розкажуть про те, яким буде остаточний вигляд Держбюджету-2020. Повністю матеріал можна прочитати в журналі "Гроші" № 18 від 26 вересня 2019 року. Наталія Богута

Источник: http://dengi.ua/archive/articles/310395-O-chem-govorit-Gosbjudzhet-2020
© Dengi.ua

Коментарі: 7

Богдан Бо

Шлях до перемоги в економіці

Податкова система має стимулювати економічне зростання та бути зрозумілою для платників податків – Президент

03 Вересня 2015 - 19:49

Президент Петро Порошенко, відкриваючи обговорення податкової реформи на Національній раді реформ, наголосив на тому, що при запровадженні податкових новацій важливо не допустити скорочення соціальних виплат, особливо пенсій. «Податкова реформа не повинна робитись за рахунок пенсіонерів та соціально незахищених верств населення», – заявив Петро Порошенко.

Президент наголосив на тому, що податкова політика має стимулювати економічне зростання. Результатом реформи має стати податкова система, яка буде зрозумілою для платника податків, легка в адмініструванні та адаптована до вимог Європейського Союзу. В той же час, зазначив Президент, сплата податків повинна стати невідворотним обов’язком платника.

Глава держави навів слова давньо-китайського філософа Сун-цзи: «Стягнення непомірних податків – це дорога, що викликає розбій, збагачення ворога, призводить до загибелі держави».

Серед найгостріших проблем бізнесу Президент назвав обтяжливе адміністрування податків, нестабільність податкового законодавства, високе фіскальне навантаження на фонд заробітної плати; а також тіньову економіку і контрабанду, які створюють чесним платникам податків завідомо неконкурентне становище. Також Глава держави відзначив, що бізнес потерпає через агресію сусідньої держави та слабкість судової системи. Президент звернувся до Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана та Заступника Глави Адміністрації Президента Олексія Філатова із закликом невідкладно на засіданні Конституційної Комісії розглянути питання судової реформи, яка має бути націленою на побудову справедливого суду.

Глава держави зазначив, що реформа сплати податків має бути рішучою і, у той же час, давати змогу бізнесу адаптуватися до неї.

У числі головних напрямків реформування Президент відзначив важливість створення дієвих стимулів для «детінізації» фонду оплати праці. «Рівень оподаткування не повинен стримувати розвиток економіки та створення нових робочих місць», – заявив Петро Порошенко.

Глава держави висловив думку, що слід запровадити оподаткування багатства та предметів розкоші.

Президент приділив особливу увагу оподаткуванню малого та середнього бізнесу, зазначивши: «Спрощена система оподаткування – це не примха бізнесу, а створення мільйонів робочий місць, де люди самозабезпечені робочим місцем, вони не дають значних надходжень до бюджету, і, разом з тим, не потребують видатків з бюджету для забезпечення соціальних ризиків і викликів. Це – реальний інструмент розвитку малого і середнього підприємництва в країні». За словами Петра Порошенка, простота адміністрування для цієї категорії платників має зберігатися і передбачати збереження єдиного податку як такого. Глава держави також висловився за те, що стосується багатьох «спрощенців» – відсутність обмежень для роботи фізичних осіб-підприємців та малих підприємств як з фізичними, так і юридичними особами.

«Головне, треба гарантувати, що ніяких нововведень заднім числом ми робити не будемо. Треба заспокоїти бізнес, підприємців. Ми будемо вести чесний, відкритий і прозорий діалог з бізнесом», – заявив Президент, принагідно привітавши всіх з Днем підприємця, який відзначатиметься у цю неділю.

«Малий та середній бізнес або реалізує принцип самозайнятості, або створює робочі місця, що нам зараз вкрай необхідно. Ми не повинні заганяти назад в "тінь" людей, які нам повірили, в тому числі і минулого року, коли ми вносили зміни до кодексу, які їх стосуються. Просив би всіх – і урядовців, і народних депутатів пам’ятати, що ми тоді обіцяли підприємцям, і тримати слово», – заявив Петро Порошенко.

Також Глава держави акцентував на важливості реформування Державної фіскальної служби. «Основне в роботі цього органу має стати якісне обслуговування платників податків, довіра до його роботи з боку громадян і бізнесу», – заявив Петро Порошенко.

Коментарі: 5

Богдан Бо

Головний напрямок - економіка!

Економічна стратегія має бути чесною та зрозумілою для людей – Президент

23 Липня 2015 - 17:54

Національна рада реформ під головуванням Президента розглядає питання економічної стратегії. «Економічна стратегія повинна бути зрозумілою всьому загалу, всьому народові», – наголосив Петро Порошенко.

«Завдання, яке стоїть перед нами при розробці економічної стратегії, – чесно говорити з людьми, визнати, що ми можемо зробити і чітко це задекларувати і забезпечити, і про те, що країна не може зробити, – також чесно сказати людям», – заявив Президент.

За словами Глави держави, дві попередніх спроби здійснити структурні реформи в Україні, – в середині та наприкінці 90-х та в середині двотисячних, – зазнали невдачі через три чинники: брак політичної волі та реформаторської політичної більшості, потужний опір з боку організованих груп впливу, які захищали свої вкорінені інтереси, і популізм.

Президент піддав критиці Закон про реструктуризацію кредитів в іноземній валюті, нещодавно прийнятий Верховною Радою, зазначивши, що депутати приймали цей документ, керуючись популізмом. «Політична кон'юнктура, особливо зараз, перед місцевими виборами, дається взнаки. Наближення цих виборів спонукає певних політиків до солодких обіцянок, нездійснених мрій, відвертого популізму», – наголосив Глава держави. За словами Петра Порошенка, замість Компартії, яка не потрапила до Верховної Ради, з’явились нові обіцяльники, з тією лише різницею, що лівацькі ідеї прикривають не червоним, а національним прапором. «Такі ідеї не мають мати місця в нашій коаліції. Ми повинні діяти відповідно до положень нашої Коаліційної угоди», – наголосив Президент.

За словами Президента, популізм час від часу дозволяв політикам забезпечувати миттєві соціальні покращення для людей і знімати електоральні вершки для себе. Та в довгостроковому плані він і сформував ту надзвичайно високу і болісну ціну, якою зараз суспільство, майже кожен українець, розплачується за дії популістів. «Пружина випрямляється саме зараз. Недарма кажуть: бійтеся данайців, що дари приносять!» – сказав Петро Порошенко.

Говорячи про враження від своєї поїздки до Сєвєродонецька, Глава держави зазначив: «Люди вимагають дуже рішучих дій у реформах. Ми маємо змінити країну».

Президент назвав завданням «відшукати не найпростіший, а найправильніший економічний рецепт». «Головна мета економічної політики – покращити якість життя українських громадян в стабільній, довгостроковій перспективі. Для цього потрібне високе та стале економічне зростання. А щоб забезпечити таке зростання – слід гарантувати високий рівень економічної свободи, ефективний привабливий інвестиційний клімат», – наголосив Петро Порошенко.

Президент підкреслив, що саме такий шлях примноження національного багатства і наблизить той момент, коли ми зможемо впроваджувати і ефективну соціальну політику, і стабільно підвищувати рівень життя українців, причому надовго, а не лише перед черговими виборами.

Глава держави наголосив на факторі часу: «Цей шлях ми повинні не просто пройти прискореними темпами, а пробігти».

«Світовим досвідом доведено, що країни, які дають своїм громадянам більше економічної свободи, досягають вищого рівня доходів і кращих стандартів життя. Це підтверджено в тому числі і нашими сусідами по Центральній та Східній Європі, які саме на такому принципі здійснили успішні реформи», – зауважив Перо Порошенко.

Президент зазначив, що у своєму посланні до Верховної Ради місяць тому чітко сформулював власне бачення економічної стратегії: економічна свобода плюс вивільнена, нічим не стримувана енергія українського підприємництва.

На засіданні Нацради реформ Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус представить концепцію економічних реформ. Президент назвав це бачення принципів розвитку економіки «ліберальним економічним маніфестом, який повною мірою відповідає і Коаліційній угоді, й програмі дій Уряду».

З найближчих кроків, що плануються, Президент висловив підтримку дерегуляторній гільйотині, хоча, за його словами, вона заводиться якось повільно, а також залученню міжнародного арбітражу для вирішення інвестиційних спорів, принаймні до наведення порядку у нашій судовій системі.

http://www.president.gov.ua/news/ekonomichna-strategiya-maye-buti-chesnoyu-ta-zrozumiloyu-dly-35701

Підтримую

57%, 4 голоси

Не підтримую

29%, 2 голоси

Своя думка

14%, 1 голос

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коментарі: 14

fasat

После Майдана капуста подешевела...

09.01.15, 08:35
економіка, майдан, украина

Согласно информации Министерства экономического развития и торговли Украины, по состоянию на 30 декабря 2014 года средняя цена на капусту составила 2,88 грн, а вот на 1 марта 2014 год цена была 3,25 грн. Как видите, действительно, розничные цены на капусту упали после Майдана. Надо отдать должное Минэкономики, которое осуществляет еженедельный мониторинг розничных цен, при этом учитывает, не только цены торговой сети, но и цены на базаре. В результате есть возможность оценить динамку цен на отдельные группы товаров. Почему на отдельные? В данной ситуации Минэкономики мониторит только социально значимые товары и нефтепродукты продаваемые для населения. Благодаря этому мониторингу можно легко оценить, как изменились цен для населения после Майдана и тем самым можно реально оценить, какой эффект для экономики Украины и жизни самих украинцев имел Майдан и все последующие события.

Общие результаты динамики средних розничных цен с марта 2014 по декабрь 2014 года представлены в таблице:

Крупи гречані	*179%*
Рис	*113%*
Яйця І-ІІ категорії	*75%*
Дизельне пальне	*53%*
Сало	*44%*
Птиця (тушки курячі)	*43%*
Олія соняшникова	*42%*
Бензин А-95	*40%*
Хліб пшеничний з борошна першого ґатунку	*38%*
Борошно пшеничне	*38%*
Макаронні вироби	*35%*
Свинина	*34%*
Яловичина	*31%*
Ковбаси варені	*29%*
Хліб житній, житньо-пшеничний	*26%*
Молоко жир. 2,5%	*13%*
Сир м’який жир. 9%	*12%*
Сметана жир. 15%	9%
Масло вершкове жир. 72-73%	6%
Цукор	0%
Капуста	*-11%*
Буряк	*-16%*
Морква	*-22%*
Картопля	*-53%*
Цибуля ріпчаста	*-59%*

Как и следовало ожидать, цены на овощи в Украине существенно снизились в этом году. Во-первых, помог хороший урожай, во-вторых, в связи потерей работы, многие украинцы сами начали активно заниматься сельским хозяйством и частично сами себя обеспечили овощами на зиму, поэтому продавцам и пришлось снизить цены, чтобы можно было продать свой урожай.

Что же касается мяса, то оно подорожало, и, скорее всего, и дальше будет дорожать. Тут существует тесная взаимосвязь между девальвацией гривны, которая ведет к росту цен на бензин и дизтопливо, а за счет этого в свою очередь происходит удорожание производство зерна и кормов для скота, что не может не отразиться на стоимости мяса и яиц. Поэтому нет ничего удивительного, что подорожало мясо всех видов и яйца, которые тоже никак нельзя получить без кормов для птицы. А корма теперь дорогие.

Девальвация и рост цен на нефтепродукты стимулировали рост цены на муку и крупы. Что касается рисовой крупы, тот тут прямая взаимосвязь с курсом гривны, так как в основном у нас рис импортный. Что же касается гречки, то в данной ситуации на рост цен повлияло не только удорожание нефтепродуктов, но и уменьшение площадей под посев этой культуры в пользу кукурузы и пшеницы, которая идет на экспорт.

Производители молочной продукции очень хотят поднять цены на свою продукцию, так как у них тоже себестоимость производства выросла, но им это сложно сделать. Ведь Россия была и остается главным покупателем украинской молочной продукции. Но сейчас Россия ведет с Украиной торговую войну, а это значит, что экспорт в Россию существенно упал. Как результат, в Украине произошло перепроизводство тех же твердых сыров и масла. Поэтому, пока производители молока не могут себе позволить такого роста цен, как производители мяса. Но уже в 2015 году общее производство молочной продукции существенно снизится в результате отказа от экспорта в Россию, и тогда уже в Украине будет производиться продукция из расчета только на Украину. В результате производители молочной продукции смогут поднять цены, так же как производители мяса, чтобы компенсировать свои убытки 2014 года.

Цены на сахар в этом году действительно порадовали. Помог и хороший урожай и в целом небольшой спрос на сахар в летний период. Так что, есть надежда, что и в следующем году цены на сахар расти будут умеренно, если украинцы не надумают сделать очередной ажиотаж. А это они умеют.

Как видите, в целом, все выглядит неплохо. Действительно, для украинцев сейчас невыгодно и дорого покупать мясо, яйца и даже крупы и муку, но зато они могут больше покупать и потреблять овощей, что так любят рекомендовать диетологи. Поэтому нельзя сказать, что Майдан ничего не дал экономике Украины и украинцам, он дал им возможность действительно отказаться от мяса и стать вегетарианцами.

Коментарі: 2

Дождь!

3ебіли на марші або чому пи3дець бли3Енько

16.05.19, 15:05
дебіли, економіка, політика, україна

История победы над барыгами. В Полтаве частных перевозчиков нагнули возить по 4 грн, народ искренне радовался этой победе, но очень быстро что-то пошло не так и теперь народ либо гордо ходит пешком, либо просит в группах в соцсетях незнакомых людей подвезти детей в школу.

Но самое страшное, что народ винит в этом не заигравшихся перед выборами в социализм чиновников, а частных перевозчиков. В комментариях некоторые высказываются за то чтобы, например, штрафовать владельцев автобусов за отказ выходить на маршруты. Похоже, что мы не так уж и далеки от Венесуэлы. Там вообще ввели уголовную ответственность за остановку производства, но и это помогло, потому что когда чиновники вручную устанавливают цены на товары и услуги, то очень скоро выгоднее закрыть бизнес, чем доплачивать из своего кармана за каждую произведенную единицу.

А в Полтаве вообще ситуация смешная, потому что вся эта "классовая борьба трудящихся против барыг" - это тупой предвыборный пиар власти, который и привел к транспортному коллапсу. Ещё полгода назад, когда суд отменил повышение тарифа, власть негласно попросила перевозчиков потерпеть до выборов. Те очень нехотя согласились. Но теперь оказалось, что терпеть нужно не до президентских выборов, а до парламентских.

А как вы думаете, кто был инициатором отмены повышения тарифов в судебном порядке? Правильно, социалист Каплин. А кто является и.о. мера Полтавы? Правильно, Шамота, человек Каплина.

Вообще-то, история с транспортным дефицитом в Полтаве банальная: социалисты рассказывают что во всех проблемах простых людей виноваты "алчные предприниматели" -> народ голосует за социалистов и требует "поставить на место барыг" -> власть замораживает цены на товары и услуги -> бизнес закрывается -> появляется дефицит товаров и услуг.

Скоро выборы, и, к сожалению, народ проголосует не против тех, кто довел город до транспортного дефицита, а за тех, кто "начал борьбу с барыгами и просто еще не хватило времени построить рай на земле".

Alex Petrov

Коментарі: 58

Богдан Бо

Причини удач і шанси невдач України напишу я

Україна-2018: причини невдач і шанси на успіх

Система вичерпала ресурси та дійшла до межі міцності.

Всупереч млявим ознакам депресивного зростання, міжнародні рейтинги наочно демонструють, що економічна ситуація в Україні якісно не поліпшується. Сталими складовими її іміджу стали корупція, війна, борги, рейдерство. Ситуація виявилася законсервованою на десятиліття — за роки після розпаду радянського блоку Україна є єдиною серед своїх найближчих сусідів, хто не розвивається. Чому?

Країна здобула державну незалежність ще у 1991 р., тоді її економіка була однією з найбільш розвинених не лише в Європі. У складі СРСР вона також була лідером: важка промисловість, унікальне машинобудування, ядерні, ракетні та космічні технології, сільське господарство, значна частина інтелектуального потенціалу радянської імперії. В України були всі шанси швидко повернутися на шлях цивілізованого розвитку, стати однією з провідних економік світу. ЄС ще тільки формувався, Китай ще не був світовою фабрикою...

"Радянська влада" мала дві головні відмінності: заборона приватної власності на засоби виробництва та матеріалістична комуністична ідеологія. Незалежність привела до скасування першої та принаймні до формальної відмови від другої. Розпочаті реформи, ключовою серед яких стала приватизація, були покликані впровадити в пострадянську економіку ринкові інструменти створення активів і перерозподілу власності. Захід активно підтримував цей процес фінансами та знаннями. У короткий час було створено ринкову інфраструктуру, банки, біржі, регуляторів, прийнято законодавство, навчено кадри. Громадяни стали власниками мільйонів акцій. У відкриту економіку прийшли іноземні інвестори.

Однак дуже скоро розпочався рух у зворотний бік. Розпорошена власність на основні промислові активи виявилася в підсумку сконцентрованою в руках кількох фінансово-промислових груп (ФПГ) — сформованих на основі колишніх партійних номенклатур і кримінальних структур олігархічних кланів. Вони поділили між собою галузі та підприємства, обзавелися політичними партіями, телеканалами, розподілили державний бюджет, міністерства й посади. Джерелом влади замість народу став олігархічний консенсус.

Почалося вичавлювання з країни іноземних інвесторів — тих, які встигли увійти. Стали організовуватися протестні акції та виникати політичні скандали, які відлякували тих, хто увійти лише збирався. Іноземні інвестиції стали загрозою для стабільності існуючої влади, і задля самозбереження вона доклала максимум зусиль, щоб вичавити їх із країни. Єдине, на що не зважився кланово-олігархічний режим, — це знову скасувати право приватної власності. Утім, немає потреби скасовувати право власності на найважливіший український актив — землю сільськогосподарського призначення, його й так фактично немає дотепер.

Міжнародне співтовариство не змогло чи не захотіло адекватно реагувати. Зовні все було добре. Законодавство прийняте, ринкові інститути нібито створені. Усі формальні ознаки демократії наявні, навіть із надлишком. Міжнародна бюрократія вирішила, що в Україні зроблено достатньо, і процес реформ незворотний. Крім того, світ зайнявся іншою проблемою. Сталося 9/11 і розпочалася глобальна війна з тероризмом. Про Україну забули.

Олігархія не згаяла шансу і приступила до цементування своєї влади. Головною загрозою для неї в цей період стали ринкові інститути. Особливо небезпечною була спроможність фондового ринку розмивати неефективні майнові комплекси та концентрувати капітал у більш ефективних бізнесах. Олігархічний же бізнес, що спирається на ресурси держави, неефективний апріорі та не виносить конкуренції ні за ринки, ні за капітал.

Фондовий ринок знищували в кілька етапів. Спочатку з нього забрали акції найважливіших підприємств, які ввійшли в олігархічні ФПГ. Були дискредитовані інститути спільного інвестування. Потім національні регулятори "прогледіли" російську експансію, фактично байдуже спостерігаючи за переходом під "добросусідський" контроль основних біржових майданчиків. Ефективна приватизація, розміщення пенсійних коштів, залучення капіталів для розвитку та навіть для спекуляцій стали неможливими. Особливо гостро це відчувалося під час початку бойових дій у Донбасі. Виявилося, що в держави немає механізмів оперативного залучення коштів навіть на потреби оборони. Перший час армія фінансувалася за рахунок пожертвувань населення. Фондовий ринок перебуває в комі й досі. Україна не в змозі мобілізувати для потреб економіки заощадження населення, вільні кошти бізнесу, і вони залишають країну. Тим часом держава постійно шукає зовнішні позики, одержати які дедалі складніше.

Таким чином, ФПГ в Україні вийшли за рамки просто великих бізнес-систем, настільки глибоко вжившись і вкоренившись практично в усіх сферах життєдіяльності, які фактично перетворилися на неформальні, але надзвичайно впливові квазідержавні інститути. У ті, які насправді визначають стратегічні перспективи країни. А точніше, їхню відсутність… Адже головними завданнями ФПГ були та залишаються власне виживання, паразитування на державних ресурсах й усунення конкуренції. Задля самозбереження та усунення ризиків, які випливають із права власності та загрози сторонніх інвестицій в олігархічні активи, було знищено можливість інвестування в Україні взагалі. У цьому є своя логіка. Державний інститут не може бути об'єктом інвестування. Інакше кожний захоче купити собі, наприклад, акції податкової служби...

Однак кошти населення треба було якось утилізувати. Багато хто дивувався, який незрозуміло високий рівень споживання демонстрували українці ще недавно. Не могли зрозуміти, чому такі високі ціни на нерухомість у Києві. Кошти, які в розвинених країнах населення вкладає в національну економіку, українці спрямовували на споживання. Щоб підтримувати це споживання, уряд підтримував заборону на інвестиції за межі України. Капітали опинилися в капкані, де їх періодично "стригли" обваленнями валютного курсу, фінансовими та будівельними пірамідами, банкрутствами банків.

Основним видом економічної експансії та бізнес-зростання стало рейдерство. Олігархічні ФПГ розширювалися за рахунок захоплення рентабельних виробництв, що вижили, і нових підприємств, у тому числі створених іноземними інвесторами. У цивілізованих країнах діяльність M&A існує, але жорстко регулюється та використовує ринкові методи. Через відсутність ринкових методів в Україні ця функція була передана корумпованим державним судам і стала їхнім основним заняттям.

На той час було вирішене й питання з ідеологією. Зайняти місце викинутої в сміттєвий кошик зношеної комуністичної моралі український націоналізм не був готовий. За роки радянської влади було маргіналізовано релігійні концепції влади та організації суспільства. Тому державною ідеологією України стала корупція. Принципами цілісності державного апарату стали пов'язаність взаємним компроматом, загроза кримінальної відповідальності для відступників та участь у розподілі корупційного доходу. Корупційні ідеали проникли й у суспільну свідомість, сталі впливати на політичний вибір, формувати політичну еліту.

Ситуація, аналогічна з фондовим ринком, відбулася і з іншими суспільними інститутами, відродженими з допомогою міжнародного співтовариства. Була позбавлена повноважень та існує тільки на папері система альтернативного вирішення спорів — третейських судів. Вони мали взяти на себе основне навантаження з вирішення бізнес- і особистих конфліктів. У якийсь момент корумпована судова система відчула загрозу своїй монополії та виключному праву перерозподіляти власність у країні.

Був заблокований на початковій стадії розвиток саморегулівних організацій (СРО). Вони стали загрожувати підзвітним олігархії державним регуляторам. За сприяння міжнародних донорів було створено кілька таких організацій, насамперед у фінансових галузях, де найвищі вимоги до оперативності регулювання та контролю. Деякі існують і нині — як пам'ятники зростанню, що не відбулося.

До менш помітних жертв олігархічного переродження належить галузь довірчого управління, трастів. Один із найдавніших правових інститутів був відтворений і в Україні, активно використовувався в процесі приватизації, мав перспективи. Але проблемою виявилося використання трастів при концентрації активів олігархами та відмиванні коштів для цього (потрібно було ховати кінці). У підсумку інститут трастів був дискредитований і став юридичною "примарою".

Шкода від втрати трастів і досі повністю не усвідомлена. Крім виплат стипендій і утримання, найважливішим призначенням трастів є управління активами держслужбовців. Це всесвітньо визнаний механізм профілактики корупції. Чиновник втрачає можливість поєднувати державну службу та бізнес, не приховує власності, оформлюючи її на родичів і друзів, як це масово роблять українські чиновники. Його активи перебувають під загрозою швидкого блокування та конфіскації у разі злочинної поведінки. Нині в Україні тільки один державний службовець робить вигляд, що використовує траст для цих цілей. Це — президент Порошенко. Під тиском світового співтовариства відому широкій публіці частину його активів було передано в управління Ротшильд-трасту.

Як бачимо, існування багатьох ринкових інститутів в Україні не більш ніж ілюзія, яка успішно підтримувалася тривалий час олігархічним режимом. Але спроба обпертися на ілюзію дає тільки один результат — падіння. Це й відбувається з Україною.

Система вичерпала ресурси та дійшла до межі міцності. Економіка ввійшла в постійну кризу. Населення продовжує стрімко скорочуватися і внаслідок вимирання, і в результаті імміграції. Держава втратила можливість контролювати територію. Поки що це Крим і Донбас. Наступним закономірним етапом може стати розподіл країни між окремими, "заточеними" на різні регіони олігархічними кланами, кожний з яких може створити "сіру" зону та продовжити там своє угасання, що може тривати багато років.

Процес зайшов настільки далеко, що внутрішніх зусиль українського суспільства для його зупинки вже недостатньо. Нині, під загрозою виникнення в центрі Європи "чорної діри", Захід знову спрямував свої зусилля на реформування України. Створюється ціла альтернативна система антикорупційних органів, покликаних зруйнувати корупційну мережу, в якій перебуває українська держава. Вдаються до спроб відсторонити олігархів від управління державою, що призводить, утім, поки що тільки до перерозподілу сфер впливу та заміни одних олігархів на інших.

Одна з головних причин невдач — відсутність систематичної роботи з відбудови навіть тих ринкових інститутів, які були перелічені вище. А без них неможливе усунення головної причини блокування економічного розвитку країни — корупційного чиновницько-олігархічного режиму, який загрожує обваленням держави та економіки України.

І все-таки чому в України є шанс і може вийти? Світове співтовариство навряд чи бажає одержати посеред Європейського континенту неконтрольовану територію, що постійно експортує хаос. Ще один мотив починає звучати дедалі частіше, хоча поки що усвідомлюється не так явно в Європі, як в Америці. Те, що відбувається в Україні, — прев'ю, своєрідна проекція того, що може очікувати Європу вже в найближчі десять років (і не тільки її). Неефективна, уже неспроможна адекватно виконувати свої функції застаріла держава, посилення протестних настроїв і величезні маси соціально пасивного населення, зростання влади транснаціональних компаній, постійний бюджетний дефіцит на тлі зміни промислової парадигми — це загальні, не тільки українські, симптоми. Просто в України немає імунітету, і вона — один із "найважчих" пацієнтів. Але всі мають бути зацікавлені в тому, щоб вона першою видужала. Тому що на її досвіді можна буде знайти ліки та допомогти іншим.

#Олександр Ситухо

https://dt.ua/macrolevel/ukrayina-2018-prichini-nevdach-i-shansi-na-uspih-268864_.html

10.02.18 , Зеркало недели

Коментарі: 0

Lulu

Читаючи уважно Конституцію і закони...

01.04.16, 12:48
5 стаття, держава, економіка, конституція, податки, региональные деньги, самоврядування

Мені от цікаво, як можна зрозуміти цю новину? Як не крути, вони згідно з Основним законом праві. З іншого боку, будь-який прибуток має обкладатися податком - теж ідеал державної фіскальної політики. Хотілося б, щоб хтось з хмельничан (тернополян, львів'ян) прокоментував, наскільки це правдива інформація. А від юристів непогано було б почитати міркування про перспективи цієї штуки...

Новый экономический уклад

           Пока политики и чиновники долго и малоубедительно рассказывают о планах выхода из экономического кризиса и уже третий год анонсируют некие эфемерные реформы, в результате которых мы якобы заживем счастливо и в достатке, в Украине потихоньку зарождается новый уклад независимой от государства народной экономики. Граждане, основываясь на 5-й статье Конституции создают народные предприятия.
           Во Львове, Тернополе и Хмельницком уже работают десятки предприятий и индивидуальных предпринимателей, которые НЕ платят налогов государству, НЕ отчитываются за свою деятельность в Госфикальной службе или в каком-либо другом госведомстве и НЕ платят за право заниматься предпринимательской деятельностью.
           «Народная экономика» в хмельницкой версии — это три десятка солидных предприятий по пассажирским автоперевозкам, переработке вторсырья, рестораны и кафе, аудиторские и юридические конторы и фермерские хозяйства. А также около сотни людей, которые занимаются мелким индивидуальным бизнесом: дизайнеры, сапожники, портные, строители, стоматологи, художники. Все они объединены договором о «территориальной громаде», платят в фонд громады минимальные взносы, которые называют «инвестициями» — от 100 грн в месяц и решают ключевые вопросы своего бизнеса сами. Без согласований и отчетов государству.

Коментарі: 14

Росомон

Міфи Яреми Вишневецького.

02.07.11, 16:55
Історія України
вишневецький, економіка, історія, лубни, україна, хмельницький

Юрій Рудницький. Князь - такий же "наш", як і Хмельницький.

Ще кілька років тому епохи Великого князівства Литовського і Речі Посполитої розглядалися в середовищі української інтелігенції, у тому числі істориків, як «окупаційні», «чужі». Нині переосмислення торкається багатьох історичних постатей, котрі досі вважалися «ворогами народу». Одна з таких постатей – князь Ієремія Михайлович Корибут-Вишневецький.

Таку яскраву і суперечливу постать в нашій історії, як cossacorum terror («пострах козаків»), воєвода руський Ієремія Вишневецький, ще варто пошукати. Він, який, за словами польського дослідника Яна Відацького, за життя викликав до себе «цікавість, змішану з переляком», і досі не знаходить однозначної оцінки ані серед українців, ані серед поляків.

І якщо вчені кола, доводячи свою точку зору, копирсаються в хроніках і документах, то уявлення пересічних українців чи поляків про князя Ієремію, цього ледь не основного противника українського гетьмана Богдана Хмельницького, базуються на романтичній белетристиці - відповідно Михайла Старицького чи Івана Нечуй-Левицького, і Генріка Сенкевича.

В підсумку, «у нас» князь Ярема - ходяча страшилка, м'ясник, фанатично-істеричний бузувір стосовно повсталих козаків і селян. Саме таким ми й бачимо князя в стрічці українського кінорежисера Миколи Мащенка «Богдан-Зиновій Хмельницький» у виконанні актора Віктора Кручини. Стрічка за всіма параметрами провальна, але «народницьке» уявлення про «грізного Ярему», котре одностайно поділяють як «щирі українці», так і прибічники «слов'янської єдності», передане надзвичайно точно.

Відповідно, «у них», тобто, у поляків, воєвода руський - не менш фанатичний, але патріот Речі Посполитої (ба навіть не Речі Посполитої - а Польщі; різниця, здавалося б, непомітна, але вона є), який заради неї жертвує особистими амбіціями.

Перші спроби вільного від міфологічних упереджень погляду на постать «останнього князя-рицаря» припадають на початок ХХ ст. Причому поляків, які завжди вважали і зараз вважають Ієремію «своїм», випередив, як не дивно, український вчений - Кирило Бочкарьов. В 1900 році вийшли його «Нариси лубенської старовини». Це не був життєпис «задніпровського державці», але десь на третину ця праця присвячена саме йому. На думку автора «Нарисів...», «героїчна постать Ієремії» різко виділяється «на тлі народного дикунства і шляхетського свавільства», і потребує очищення «як від патріотичної брехні, так і від перебільшених католицьких панегіриків». І лише через тридцять три роки виходить друком у Львові монографія польського історика Владислава Томкевича «Jeremi Wisniowiecki» - спроба прослідкувати еволюцію князя Яреми від свавільника до жертовного патріота, а також виділити його "позитиви" і "негативи".

В 1984 році вийшла книга польського дослідника Яна Відацького «Князь Ярема». Серед маси цікавих фактів, що в ній містяться - результати досліджень автором людських решток, похованих у монастирі Святого Хреста в польському містечку Новій Слупі, які вважаються останками князя Вишневецького (Ян Відацький на момент написання книги завідував кафедрою криміналістики Шльонського університету). В книзі також є роздуми про історичну долю Польщі, про непрості стосунки поляків та українців, до яких автор ставиться неприховано доброзичливо.

В Полтаві на одній з виставок у краєзнавчому музеї одним з найцікавіших експонатів була копія портрета князя Ієремії. «Князь був сином свого часу - розповідав відвідувачам виставки завідуючий науковим відділом музею Володимир Мокляк. - Але він був не лише воїном, а й будівничим свого краю. І про це не можна забувати».

Портрет князя Яреми, який приписують придворному живописцю короля Яна Казимира - Даніeлю Шульцу-молодшому

Не приховує своїх симпатій до князя Яреми історичних наук, професор Києво-Могилянської академії Наталя Яковенко. Відповідаючи на запитання популярної газети "День" про свого улюбленого персонажа в історії України, вона відповіла: «Князь Ярема Вишневецький. Або, як я його називаю, «останній князь». У сенсі - останній князь-рицар, тому що руська княжа кров по Яремі не зникла - тільки текла вона в жилах політиканів і салонних балакунів».Що ж змушує українських вчених по-іншому, ніж їхні попередники, оцінювати постать Ієремії Вишневецького? Очевидно, те, що не все так просто, як здається і як хотілося би прибічникам твердих і незмінних оцінок з погляду «історичної справедливості» (котра, зазначимо, сама по собі - річ дуже й дуже відносна).

Приміром, найрозповсюдженіші докори на адресу Яреми стосуються його нібито «зради» пам'яті і справи свого діда - Дмитра Байди-Вишневецького. Річ навіть не в тому, що «воєвода руський» не був прямим нащадком «засновника Запорозької Січі» - «справи» у цих двох представників роду були різні. У одного - пошуки пригод і здобування молдавського трону, у іншого - розбудова своєї «задніпровської держави». І цією розбудовою Ієремія займався не менш успішно, ніж воював проти татар.

«Господарська заповзятість князя, його особиста участь у впорядкуванні краю свідчать про те, що наміри юнака-магната переслідували не особисту вигоду, але благо народу і культуру краю», - писав К. Бочкарьов у своїх «Нарисах...». За 16 років існування «України-Вишневеччини» чисельність населення краю збільшилася з 4,5 тисяч до 230 тисяч чоловік.

Князь впроваджував пільги для новоприбулих поселян, активно заохочував ремесла. Відбивши у магната Адама Казановського спадкове місто Ромни, відібране в його батька, Ієремія за чотири роки перетворив його в найкрупніший на Задніпров'ї торгівельно-економічний центр. У місті почали розвиватися ковальство, ткацтво, шевство, з'явився двір для приїжджих купців, а роменські ювеліри стали відомими далеко за межами Вишневеччини. Жива торгівля велася як із «далеким зарубіжжям» (хліб, поташ і селітра йшли з тих країв у Західну Європу), так і з Росією. Причому торгова експансія з Вишневеччини була такою сильною, що її купці вели свої справи в самій Москві, всупереч існуючій в ті часи заборони «литовським людям» торгувати в столиці Московщини. Заохочуючи цехову систему, Ієремія звільняв ремісників «від повинностей менших і частих», за виключенням ремонту греблі в разі її прориву і оборони міста від неприятеля. Частина цехової продукції йшла «на замок», за яку намісник князя мав платити цеховикам за твердими розцінками.

Інший міф: Ярема - противник православної віри, який силою впроваджував католицтво. Насправді віротерпимості у володіннях князя-католика можна було лише позаздрити. Крім Михайлівського костьолу і бернардинського кляштору в Лубнах та трьох капличок у крупних містах більш ніщо не свідчило про «католицьку експансію». Натомість Ієремія неодноразово обдаровував православні монастирі привілеями і земельними наданнями.

Ба більше: саме за його повелінням у досить крупному містечку Срібному (на території Чернігівської області) постало православне братство з церквою, школою, шпиталем і місцем для зборів. Вільно могли відправляти у Вишневеччині свої обряди і прихильники «аріанської єресі», переслідувані в усій Речі Посполитій. Лише завдяки покровительству Ієремії ігумен Мгарського монастиря Калістрат зміг протистояти спробам католицьких патерів перетворити православні обителі на кляштори.

Єзуїтська колегія у Львові, де навчався Ярема Вишневецький, а до нього - Богдан Хмельницкий і Станіслав Жолкевський.

В чому справді полягає «вина» князя Ієремії - так це у втручанні у протистояння між двома православними митрополитами: Ісайєю Копинським, духівником своєї матері, і Петром Могилою, двоюрідним дядьком «задніпровського державці». Ісайя прагнув уберегти руську церкву Речі Посполитої від західних впливів і підпорядкувати її Московському патріархату. Навпаки, П. Могила мав намір створити самостійний Київський патріархат і посилав здібних учнів у Західну Європу, аби в підсумку підвищити освітній рівень православних, котрий помітно поступався, у порівнянні з католиками. Ієремія виступив на боці свого дядька - допоміг йому відібрати у Ісайї Густинський і Мгарський монастирі. Сталося це в 1635 році. А через два роки спалахнуло повстання Павлюка-Острянина.

Аналіз тогочасних документів, насамперед відписок московських прикордонних воєвод зі слів задніпровських ченців, свідчить, що повстання було інспіроване духовенством кола Ісайї Копинського, які лякали козаків, і без того стурбованих питанням утисків їхніх вольностей урядом Речі Посполитої, нібито насильницьким покатоличенням України.

Що ж до стосунків із козацтвом - там теж не все так просто. Ієремія змушений був захищати свої володіння від повстанців Павлюка і Острянина, що видається цілком природним. Разом з тим, в його військах були козацькі хоругви, він мав фінансові справи із удовою страченого козацького ватажка Івана Сулими. Про те, що Ієремія користувався певною популярністю серед козацтва, свідчить і лист одного з шведських дипломатів, який наводить у своїй монографії Владислав Томкевич. Згідно з ним, воєвода руський - «великий патріот вітчизни, тому його любить не лише народ, особливо козаки (вид. - Авт.), але й шляхта».

Але коли вибухнуло повстання Богдана Хмельницького, яке згодом переросло у Війну за незалежність України, Ієремія був єдиним, хто після жахливих поразок Речі Посполитої виявився здатним ставити організовану відсіч повстанцям. І його жорстокість була не більшою від тих, проти кого йому доводилося воювати: зрештою, війна - річ не стерильна.

В підсумку зазначимо, що остаточний вердикт «винен - не винен» стосовно князя Ієремії Вишневецького, мабуть, ніколи не буде винесений. Зрештою, це й не потрібно. По-перше, час «вердиктів» минув - і, схоже, безповоротно. По-друге, будь-яким висновкам має передувати намагання зрозуміти, чому та чи інша історична постать чинила саме так, а не інакше. «Ми маємо зрозуміти і правду Яреми Вишневецького, і правду Максима Кривоноса», - вважає професор Києво-Могилянської академії Наталя Яковенко. Такий підхід, напевне, має покласти край розділенню на «наших» і «не наших», на «справжніх» і «несправжніх» героїв.

«Кривоніс вважається «нашим» героєм, а Вишневецький - «не нашим», той же час як обидва мають стати «нашими», - такої думки полтавський історик, доктор історичних наук, професор Полтавського педагогічного університету Юрій Волошин. До цього лишається тільки додати, що «герой» - категорія все ж таки скоріше суб'єктивно-оціночна, аніж історична чи політична. Але то вже інша тема.

Юрій Рудницький Випускник факультету іноземних мов Ніжинського педуніверситету ім. М. Гоголя. Журналіст, політичний оглядач. Автор книги "Ієремія Вишневецький. Спроба реабілітації" (2008).

Коментарі: 1

Росомон

Российско-украинская торговая война.

28.07.11, 00:53
Твоя Україна
економіка, реформи, розвиток, росія, україна

Андрей Яницкий.

Истории особых отношений Украины и России приходит конец. С каждым новым торговым ограничением Киев-батюшка становится все дальше от Москвы-матушки.

На минувшей неделе комиссия Таможенного союза, где первую скрипку играет Россия, ввела пошлины на украинский металл, трубы, синтетические нейлоновые нити и даже на болты с гайками. Еще раньше Россия оградила себя от украинской карамели и повысила пошлины на сахар, картофель и капусту. К тому же Таможенный союз забраковал украинские молоко и мясо.

На Таможенный союз жалуются и украинские нефтепереработчики. "Создание Таможенного союза… представляет реальную экономическую угрозу для нефтеперерабатывающей отрасли", - говорится в открытом письме Делового совета "Украина - ЕС". Нефтеперерабатывающие заводы России, Беларуси и Казахстана покупают российскую сырую нефть со скидками без экспортной пошлины.

От первых ограничений пострадали интересы таких украинских олигархов как Виктор Пинчук, Игорь Коломойский и Александр Ярославский. Досталось и крупным бизнесменам - Анатолию Гиршфельду и семье Атанасовых. Но Таможенный союз вредит и российским интересам.

От чего страдает Россия

Россия силится воссоздать «экономический СССР», где Москва будет иметь большое влияние. Ведь последние 10 лет это влияние она только теряла. По подсчетам «Ведомостей», доля России в экспорте четырех из восьми стран СНГ за это время заметно сократилась. Беларусь в 2000-м году поставляла в Россию половину всего экспорта, теперь только треть. Молдавия отправляла 45%, теперь 20%. Казахстан ввозил 20%, теперь – 9%. Объединение рынков России, Беларуси и Казахстана оживит торговлю между этими странами.

[ Читати далі ]

Коментарі: 3

VooDooPeople

.::[Роботы отбирут работу у людей]::.

04.04.11, 22:36
*!_ДнепропетровсК_!*
економіка, интересные факты, наука, работа, роботы, япония

В общем вот написал статейку, и мне интересно ваше мнение по поводу:

-актуальности
-качества изложения
-увлекательности (хоть немного заинтересовала?)

С названием еще не определился, так что вот моё творение:

Коментарі: 1