хочу сюда!
 

Ксения

37 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «наука»

Супрун уже рік намагається захопити Одеський медуніверситет

  Уже рік триває рейдерське захоплення Одеського національного медичного університету, організоване в.о. голови МОЗ Уляною Супрун. Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів академік НАМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, ректор ОНМедУ Валерій Запорожан (1994–2018 рр.).

«Супрун завжди діє за одним і тим самим планом: вибирає успішний і прибутковий виш, незаконно звільняє ректора з будь-якої причини, ставить свого штрейкбрехера з приставкою «в.о. ректора», визначає того, хто стежитиме за його роботою. Далі вони готують університет до знищення – реорганізації та розграбування: змінюють проректорів, вищий викладацький склад, щоб не було кому заперечити. Ми через все це проходили», – розповів він.

Саме реалізацію такого сценарію Супрун, за словами Запорожана, намагається не допустити колектив Одеського медуніверситету. Тому в.о. голови МОЗ використовує свої повноваження, щоб усіляко тиснути на непокірний ВНЗ.

«Ви пам'ятаєте, як у січні Супрун відмовилася підписати кошторис університету. Через це ми не могли нараховувати зарплати та стипендії, оплачувати комунальні послуги, робити ремонти. Причому ми витрачаємо на це не бюджетні, а самостійно зароблені гроші. Частка державного фінансування в нашому бюджеті становить близько 20%», – пояснив Запорожан.

Він нагадав, що в червні через суд і казначейство все-таки вдалося розблокувати процес, хоча залишилося питання щодо стипендій.

«МОЗ придумав для нас нове випробування – університету відмовили в місцях на держбюджеті. Це означає, що обдаровані студенти, діти ветеранів АТО і ООС, діти із малозабезпечених сімей та інших пільгових категорій не зможуть навчатися безкоштовно, як це гарантує Конституція», – розповів колишній ректор.

Він також додав, що буквально кілька днів тому, порушуючи Конституцію, МОЗ повернув без розгляду подання про призначення двом студентам стипендій президента і Верховної Ради України. Один із цих студентів – повний сирота.

«Попри це, ми прийняли тисячі заяв від абітурієнтів. Багато з них приносили оригінали документів, тобто вони хочуть навчатися саме в нас», – зазначив Валерій Запорожан.

Медреформа Супрун — це експеримент над здоров’ям і життям

 На чолі з Уляною Супрун Міністерство охорони здоров’я пропонує українцям сумнівні «прожекти» замість докорінних змін в організації, управлінні та фінансуванні галузі. Про це йдеться в статті голови Вченої ради Одеського національного медичного університету академіка Валерія Запорожана для видання «Вести».

Він наголосив, що медична реформа, безумовно, потрібна Україні. Проте вона потребує виваженої стратегії, повинна бути системною та враховувати безліч факторів. Проте МОЗ обрав тактику «кавалерійського наскока» та підміни системних змін «спонтанними» та недієвими рішеннями. «За чинного керівництва Міністерство охорони здоров’я перетворилося в структуру непередбачуваних прожектів, зміст яких в суспільстві викликає розгубленість, подив та роздратування, — вважає Валерій Запорожан. — Всі проблеми медичної галузі в державі пов’язані, на мій погляд, з небажанням або невмінням відповідальних за це осіб мислити перспективно, з урахуванням традицій, принципів, умов життя людей в нашій країні».

За його оцінкою, такі методи «реформування» мають зворотній ефект та вже призводять до непоправних наслідків. Зокрема, за останні роки майже на третину скоротилася кількість лікувальних закладів. Знищується сільська медицина та «швидка допомога». Намітилась тенденція замінити фахівців-медиків на осіб не лікарських професій тільки тому, що така практика існує в США.

Крім того, реформа призвела до руйнації системи управління галуззю. Чи не першим рішенням Уляна Супрун ліквідувала стратегічно важливі органи — Вчену раду та Колегію МОЗ. Звільнені спеціалісти за напрямами, які були «містком» між міністерськими чиновниками та практичною охороною здоров’я. Наслідки таких змін можуть боляче вдарити по всій системі, отже і по здоров’ю мільйонів громадян України.

«Так звана медична реформа разом із реформою медичної освіти є скоріше непрофесійними вигадками, ніж реальною стратегією і дороговказом. Здоров’я і життя людини — не майданчик для експериментів. Результату можна досягти при комплексному, послідовному підході, уважному вивченні больових точок системи», — переконаний Валерій Запорожан.

Валерій Запорожан: Супрун йде шляхом радянських «реформаторів» т

 Досвід Міністерства охорони здоров’я під керівництвом Уляни Супрун довів, що медична реформа, яка торкається виключно одну галузь, не зачіпаючи суміжні, приречена. Про це йдеться в статті голови Вченої ради Одеського національного медичного університету академіка Валерія Запорожана.

На його думку, головна проблема реформи полягає в тому, що передбачувані зміни в галузі не скоординовані ні з системою підготовки кадрів, ні з медичною наукою. Хоча саме наука є базою вирішення практичних завдань охорони здоровя. «Здавалося б достатньо запровадити в практику досягнення світової медичної науки, прогресивні технології, сучасне обладнання і медична галузь підніметься з колін, а люди отримають належне медичне обслуговування. Але сучасні технології є наукомісткими і передбачають високопрофесійний персонал, без якого не працює жодне сучасне обладнання і не реалізується жодна медична технологія», — пише Валерій Запорожан.

Відтак підготовка кадрів має бути в центрі уваги будь-якої реформи, тим паче медичної, адже лікар є «головною дієвою особою, від якості роботи якої залежить стан медицини». Тому в країнах Європи та світу впроваджують компетентнісну підготовку студентів, яка передбачає наявність у кожному медичному університеті університетської клініки та симуляційних центрів. В Україні піонером у цьому напрямку є Одеський медуніверситет. Він першим придбав обладнання світового рівня та повернув університетські клініки, які ще за радянських часів передали на баланс міста. «Університетська клініка виконує триєдине завдання: забезпечує додипломну та післядипломну підготовку майбутніх лікарів і медперсоналу, розробку й впровадження нових технологій і надання високоспеціалізованої допомоги населенню. Сьогодні МОЗ, а точніше в.о. міністра Супрун, іде шляхом радянських «реформаторів» і хоче знову знищити університетські клініки, відібравши в них ліцензії», — наголосив Валерій Запорожан, додавши, що саме це вона намагається вчинити з клініками ОНМедУ.

Замість того, щоби масштабувати його позитивний досвід на інші медичні виши, Уляна Супрун більше року саботує роботу провідного закладу: «Класи компетентнісної підготовки майбутніх лікарів, наукові парки, симуляційні кабінети — з обладнанням та викладанням на рівні Стенфордського університету. На жаль, минула влада вважала все це непотрібним і навіть шкідливим. Університет і потужні наукові школи ледь не знищили».

 

Валерий Запорожан: «Настоящее и будущее эндоскопической хирургии

 

Не так давно в области эндоскопической хирургии произошло важное событие. Больница медицинского университета Асахикава на севере Японии впервые в мире использовала эндоскоп с камерой формата 8К. Разрешение картинки, которую видит хирург, в 16 раз выше, чем у традиционных изображений высокой четкости. Это огромный плюс к точности и, как следствие, благоприятного исхода оперативного вмешательства. И хотя такого оборудования в Украине нет, эндоскопическая хирургия в нашей стране развивается в ногу с общемировыми подходами и современными технологиями.

 Во все времена врачи старались минимизировать вред от полосных операций. Чтобы удалить опухоль сантиметром в диаметре, врачи вынужденно рассекали ткани, сосуды, нервы. Часто ущерб от этого был несопоставимо выше самого удаления опухоли. Раньше была такая поговорка: большой хирург делает большой разрез. Сейчас большой хирург не делает разрезов вовсе. Это стало возможным благодаря эндоскопии.

  Эндоскопическая хирургия как таковая появилась полвека назад и за это время проделала колоссальный путь. Еще 20 лет назад такую технику применяли при операциях на полых органах, например, желудке. В наши дни эндоскопическое оборудование стало настолько деликатным, что позволяет оперировать мозг, сердце, легкие и даже суставы. Совсем недавно считалось, что такую такую технику нельзя использовать при онкологических операциях, но прошло 10 лет, и сегодня этот метод широко используется. Причем 70% любых эндоскопических операций проходят в режиме дневного стационара. Мне приходилось видеть больных, которые через день после замены клапана сердца выписывались домой. Минимальный вред организму и следовательно быстрая реабилитация делают эндоскопическую хирургию рентабельной и экономичной. Никаких двух недель на больничной койке: за это время пациент вообще забудет о прошедшей операции. Еще один плюс: неизменное снижение стоимости такого оборудования. Если раньше за эндоскопическую стойку с инструментами клинике нужно было платить до 120 тысяч долларов, то сегодня она обойдется максимум в 50 тысяч. И, наконец, самое главное — все это не где-то там, а у нас, в Украине.

  У меня часто спрашивают, какое будущее у эндоскопической хирургии в нашей стране? На что я всегда отвечаю: прежде всего, у нее классное европейское настоящее. Дело в том, что Украина начала развивать это направление в ногу со всем миром. Я первую такую операцию провел в 1972 году. И хотя инструментов не было и нам приходилось приспосабливать или изобретать свои, мы стояли у истоков эндохирургии наравне с другими. Сегодня почти во всех НИИ, в медицинских университетах, в Национальной академии медицинских наук есть кафедры и специалисты мирового уровня. Сформированы мощные школы, наши специалисты неизменные участники международных конгрессов, они успешно работают в клиниках по всему миру. Я со всей ответственностью могу сказать украинцам: наши эндоскопические хирурги ничем не хуже тех, кто оперирует в Европе, США и Азии. Больше того, многие из них работают в самых обычных областных больницах.

 Но нет предела совершенству, и сегодня эндоскопическая хирургия делает уверенные шаги к тому, чтобы проводить оперативные вмешательства вообще без разрезов или проколов. Например, с помощью концентрированного пучка ультразвука, который дробит камни. Или современный взгляд на лучевую терапию, когда высокая концентрация облучения точечно убивает опухоль. В ближайшие годы на рынок выйдут приборы, которые сканируют опухоль, обозначают пораженные и здоровые клетки, а затем поклеточно убивают образование, оставляя здоровую часть органа невредимой. Я участвовал в этих экспериментах, через год-два такое оборудование может появиться, в том числе, и в наших клиниках.

 Большой опыт украинских хирургов, развитие эндоскопических технологий и доступность оборудования в Украине — большой шаг к выздоровлению пациентов. Но есть и еще один не менее важный шаг, который каждый может и должен сделать самостоятельно, — это вера. Если пациент сотрудничает с врачом, не хандрит и смотрит на свою последующую жизнь с оптимизмом, он быстрее вернется в строй. Мы изучали влияние эмоционального состояния онкопациентов на возможность рецидива. Оказалось, что у пациентов, настроены оптимистично, 5-летняя выживаемость в 3 раза выше. Поэтому как врач я могу заверить: каким бы грозным ни был диагноз, безнадежных ситуаций не существует. Хотите быть здоровыми — любите жизнь и верьте в успех.

Валерий Запорожан: Определяющая роль ценностей в жизни человека

Люди множат проблемы, потому что не анализируют исторический и личный опыт, не сопоставляют факты, не обращаются к великим, которые давно ответили на все вопросы. Во «Взгляде на всемирную историю» Джавахарлалы Неру есть великолепные слова о том, что поступки и привычки человека формируют его ценности, а ценности в свою очередь определяют его судьбу.

Мне нередко приходилось слышать, в особенности от молодых людей, что жизнь никчемная и бессмысленная. Это по праву вечная тема. Аристотель писал, что смысл жизни в добре и служении другим. Чехов считал, что смысл жизни — это борьба, Оскар Уайльд — самовыражение. Все они едины в одном: главное не продолжительность, а наполнение. И все же образцом для меня является психолог Виктор Франкл, духовный отец XX столетия. Пребывая в концлагере, он 3 года ни на миг не оставлял свою работу: помогал узникам выжить в невыносимых условиях, наблюдал за моделями поведения тех, кто борется и кто сдался. Ученый Франкл подтвердил и обосновал слова Ницше: «Тот, кто знает, „зачем“ жить, преодолеет почти любое „как“».

На вопрос «зачем» и отвечают ценности. Что интересно, сам феномен ценностей существует именно благодаря человеку. Только он может оценить величие гор, благородство человеческого поступка, красоту искусства. Самый роскошный автомобиль представляет ценность только в руках человека, в противном случае это груда металла. Бриллиант без человека — просто камень. Когда человек лишается всего, что считал ценным, и остается с куском черного хлеба, именно этот кусок и становится ценностью. Выходит, ценность — величина относительная?

В 1997 году в Женеве была создана Международная ассоциация человеческих ценностей. Она задекларировала главные из них: достоинство, уважение и признание значимости других людей, забота и охрана Земли, единство и взаимопомощь, недопущение насилия, стремление к миру и счастью. Это то, что мы привыкли называть европейскими ценностями, то, к чему стремимся. Но проснись мы завтра в Евросоюзе, разве сможем сказать, что эти ценности стали нашими автоматически?

Говорить о высоко-нравственных принципах и ценностях, как правило, можно лишь при условии, когда удовлетворены базовые материальные потребности. Материальное не всегда антипод духовного. Я говорю о жизненно необходимых для каждого человека жилье, пище, безопасности. Нельзя назвать аморальным человека, который трудится и борется за материальное благополучие своей семьи. Но где та черта, за которой благосостояние перерастает в манию? Даже самые интеллектуальные и нравственные люди порой теряют голову. Знаете ли вы, как Нобелевской премией, а это 1 миллион 200 тысяч долларов, распорядился Альберт Швейцер? Он построил лепрозорий в Габоне. Биохимик Ричард Робертс построил площадку для гольфа, генетик Шарп — купил замок, а писатель Бунин — спустил на вечеринки.

В наше время материалисты говорят, что все материальное имеет цену. Более того, они оценивают человека по прайсу внутренних органов на черном рынке — примерно 45 миллионов. Экономисты оценивают человека по производительности — чем больше материальных благ за определенный отрезок времени способен произвести, тем ты ценнее. Вопрос о ценности человеческой жизни наиболее актуализируется дважды — в ее начале и в самом конце. Как врач я знаю, что жизнь — результат взаимодействия клеток, но как человек я не перестаю считать это чудом. Каждый отдельный человек — это целый мир. Уникальный генетический набор, который никогда больше не повторится, совершенно уникальный собственный опыт, уникальное предназначение — успеть выполнить все, что предначертано. Не страшно умирать, страшно в самом конце осознать, что выполнить не удалось. Смерть дисциплинирует, ставит нам, если хотите, дедлайны. Она сама становится ценностью.

Одним из самых спорных вопросов в медицине, психологии и философии остается такое явление как самопожертвование. Априори, рефлекторно человек делает все, чтобы сохранить свою жизнь, таков инстинкт. Однако есть общественные ценности, понятия долга и героизма. Именно поэтому люди закрывают собой амбразуру, добровольцами уходят на войну, бросаются в горящие дома на помощь. В эти моменты человек не рассуждает, чего стоит его жизнь или жизнь того, кого он пытается спасти. Это наивысший уровень сознания и нравственности. Поэтому произошла Революция достоинства. Сто жизней, отданных в защиту миллионов от диктатуры. Я горжусь и студентами нашего Одесского медуниверситета, они будут хорошими врачами. В непростых условиях, в поезде, Роман Федько благополучно принял роды. Эмиль Керимов, рискуя жизнью, спас женщину — вынес ее из горящего дома. В такие моменты думает ли человек о том, зачем ему это или что он за это получит? Я готов дискутировать с проповедниками теории стакана воды. Она о том, что нужно терпеть и делать добро, чтобы на склоне лет было кому подать тебе стакан воды. Это торговля, а не нравственные ценности, мы покупаем отношение к себе. Настоящая духовная жизнь — когда человек, не задумываясь о последующих бонусах, реализует себя и свои принципы.

Лекцию о ценностях я читал студентам Одесского национального медицинского университета 14 апреля 2014 года. Для всех украинцев те дни были наполнены тревогой и страхом. Тогда, как и все, я пытался осмыслить, произошедшее в моей стране, переосмыслить исторический опыт, собственную жизнь. В тот самый день, 20 лет назад, я стал ректором Одесского университета. Я провел в нем буквально всю свою жизнь, начиная с поступления на лечебный факультет в середине 1960-х. Во время лекции нынешним студентам я еще раз утвердился во мнении, что смысл моей жизни в служении Альма-матер. Цель моей жизни в том, чтобы ПРОЖИВАТЬ каждый день, а не коротать его. Одна из главных ценностей — моя репутация. Я благодарен Одесскому университету и многотысячному коллективу за это. За возможность состояться как человек, как врач, как ученый. За возможность в радости прожить каждый рабочий день. За возможность гордиться всем, что мы сделали.

Секрети великого адронного колайдера - і там є гуцули

19:00 08.06.2019
Секрети великого адронного колайдера

“Експрес” поспілкувався з українцем Назаром Бартосіком, що разом із іншими науковцями розгадує принципи побудови Всесвіту.

Фото Reuters
Фото Reuters

Назарові — 29, він — науковий співробітник Національного інституту ядерної фізики в італійському Турині. Заклад має контракт про співпрацю із CERN (ЦЕРН) — Європейською організацією з ядерних досліджень, яка створила найбільший у світі прискорювач елементарних частинок. Тож Назар регулярно працює на Великому адронному колайдері (ВАК) поблизу Женеви, у Швейцарії.

Що відбувається всередині нього? Скільки грошей вкладають у ВАК? Як це — бути частиною великої команди, яка вивчає принципи побудови Всесвіту? Розповідає Назар Бартосік.

/storage/2019/02/18/image/md_L5Se_13-foto5-1.jpeg

— Назаре, як ти потрапив на роботу за кордон?

— Навчався у Києво-Могилянській академії. Коли здобував рівень магістра, то поїхав на стажування у Німеччину, в дослідницький центр DESY, там раніше був свій прискорювач. Потім отримав контракт на аспірантську позицію у центрі. Відтоді весь час працюю за кордоном.

— Сьогодні ти — один з тих, хто працює на ВАК. Яка глобальна мета досліджень на колайдері?

— Ми шукаємо прояви фізики поза стандартною моделлю. Вона описує елементарні частинки, проте нею неможливо пояснити усе — наприклад, темну матерію. Намагаємося підтвердити чи заперечити теорію про суперсиметрію — що у кожної частинки є своя частинка-партнер з дещо іншими властивостями. Якби ми експериментально довели, що це так, то змогли би пояснити темну матерію.

У фізиці ще багато чого незвіданого, і колайдер — це тунель, через який ми проходимо, аби побачити новий світ.

Не можемо обіцяти, що знайдемо якусь дешеву енергію чи навчимось отримувати її з повітря. Проте фундаментальні дослідження дозволяють зрозуміти принципи побудови Всесвіту.

ДОКЛАДНІШЕ ПРО РОБОТУ КОЛАЙДЕРА

— Хто і коли вирішив створити ВАК?

— Головним ініціатором був ЦЕРН, найпотужніший в Європі центр з дослідження елементарних частинок. Проект задумали ще у 1984 році, реалізовувати його почали у 2001-му, а офіційно запустили наприкінці 2009-го.

На будівництво та запуск ВАК витратили приблизно 7 мільярдів євро, ще понад мільярд витрачається щороку.

— Якщо простими словами, що саме робить колайдер?

— Колайдер — це прискорювач, який має завдання розганяти елементарні частинки майже до швидкості світла, направляти їх для зіткнення одну з одною.

Що таке елементарна частинка? Це частинка, яка не має ніякої внутрішньої структури. Раніше такою вважали атом, проте довели, що в ньому є електрони та ядро. Електрон — елементарна частинка, а от ядро — ні. Воно складається із протонів та нейтронів. Протон — з кварків та глюонів. Ось вони вже є елементарними частинками. Саме з таких частинок створена уся матерія навколо нас.

У колайдері використовують саме протони — їх нескладно отримати з газоподібного водню. Проте зіштовхнути один протон з іншим не так легко — через неймовірно малі розміри. Тож у прискорювачі зіштовхують цілі скупчення з трильйона протонів, які проходять один крізь інший 40 мільйонів разів на секунду!

— До речі, у ВАК взаємодіють протони, чому колайдер називається адронним?

— Адронами називають комбінацію кварків. Оскільки протони також належать до адронів, то й колайдер називають адронним.

ВАК НАГАДУЄ БУБЛИК

— Який вигляд має колайдер?

— Це величезний тунель, окружність якого — 27 кілометрів. Створений у формі тора, простіше кажучи, нагадує бублик. Розташували колайдер на глибині до 175 метрів під землею. Чому? По-перше, земля на поверхні коштує значно дорожче. По-друге, у прискорювачі — високий рівень радіації, тому його розташування під землею — можливість подбати про безпеку навколишнього середовища.

— Скільки людей працює у колайдері?

— Загалом — понад 10 тисяч осіб. А коли запускають колайдер, до цього процесу задіяні, може, з півсотні людей. Коли прискорювач вимкнений, у тунель можна спуститись, проте лише за пропускною системою. Коли ж працює — вхід суворо заборонений, адже там — радіація.

— До речі, наскільки її контролюють у ЦЕРНі?

— У працівників, які мають доступ до детекторів, є дозиметри. Вони — персональні, і якщо треба спускатись під землю, без дозиметра — не пройти. У нього вмонтований електронний ключ, яким можна відчиняти двері. Раз у місяць ми перевіряємо дозиметри через спеціальну систему, яка зчитує рівень накопиченої радіації. Якщо рівень зависокий, ймовірно, працівникові закриють доступ.

— Які твої функції на ВАК?

— Я — член колаборації CMS. Це один із детекторів колайдера під назвою компактний мюонний соленоїд. Я відповідаю за піддетектор, який називається електромагнітний калориметр — він вимірює енергію частинок, народжених при зіткненні адронів. Коли частинка влітає у кристал, вона втрачає енергію, передаючи її атомам та молекулам кристалу, які, своєю чергою, випромінюють її у формі світла. До кожного з більш ніж 70 000 кристалів приєднано фотосенсор, який вимірює інтенсивність цих мікроспалахів світла в них.

Спеціальні алгоритми та корекції дозволяють з цих вимірів у кожному кристалі вирахувати енергію самої частинки до потрапляння у детектор. Оскільки процеси в кристалах та фотосенсорах дуже чутливі до температури, детектор повинен працювати при 18 градусах за Цельсієм — похибка може становити лише декілька сотих градуса. Я регулярно аналізую дані з термодатчиків, розміщених по всьому детектору, щоби перевіряти, чи температура не виходить за допустимий діапазон і чи немає впливу температури на інші показники детектора.

Коли колайдер запущено, я маю бути цілодобово на зв’язку, щоби реагувати на можливі проблеми з детектором.

/storage/2019/02/18/image/md_tgs0_13-foto2.jpeg

Електронний зчитувач показників дозиметра

КОЛАЙДЕР МОЖЕ ЗРУЙНУВАТИ СВІТ?

— Ти сказав, що тепер ВАК не працює. Чому?

— Його зупинили для ремонту. Триватиме він два роки. Проте це не означає, що у нас немає роботи — аналізувати вже отримані дані ми можемо ще десятиліття.

— А як планують модернізувати Великий адронний колайдер?

— Перший етап полягає в збільшенні концентрації протонів у прискорювачі та частоти їх зіткнень, щоб отримати більше даних за коротший час. А якщо ми збільшимо кількість зіткнень, то зменшимо статистичні похибки.

Другий етап — новий прискорювач, який матиме більшу енергію. Гіпотетично це дозволить створювати більш екзотичні частинки, і якщо вони існують — ми їх неодмінно побачимо.

Європейська рада ядерних досліджень уже презентувала концепт нового прискорювача. Називають його Майбутній круговий колайдер. Це буде тунель завдовжки 10 кілометрів! Будувати його мали б у тому ж місці, де є ВАК. Проте це питання найближчих десятиліть. Адже й вартість проекту — це космічна цифра у 25 мільярдів доларів!

— Коли запускали ВАК, багато говорили про небезпеку, що він може навіть зруйнувати світ...

— У ЦЕРНі я почуваюся безпечніше, ніж гуляючи у полі. Швейцарці дуже скрупульозні щодо безпеки. Звісно, повністю заперечити можливість суттєвих поломок чи вибухів неможливо. Проте навіть якщо це станеться — колайдер просто знищить себе. На світ чи навіть на маленьку частину території це ніяк не вплине.

Читайте також про в'язниці комфортного режиму: як живуть засуджені в Норвегії.

Автор: Олена Ковальська

В NASA готовятся пережить «шесть минут ужаса».

26 ноября готовится совершить посадку на Марс американский космический аппарат «Инсайт» (InSight), стартовавший с Земли 5 мая. Ученые особенно внимательно относятся к этому этапу миссии, учитывая неудачную посадку европейского модуля «Скиапарелли», который разбился в 2016 году.

У NASA в этом отношении самый успешный опыт в истории освоения космоса: с 1999 года американцы успешно посадили на Марс четыре марсохода, два из которых — «Оппортьюнити» и «Кьюриосити» — работают и сейчас. При этом посадку «Кьюриосити» называют «семью минутами ужаса»: аппарату пришлось совершить множество сложных действий в короткий промежуток времени без поддержки с Земли.

В случае с «Инсайтом» это будут «шесть минут ужаса» — именно столько времени потребуется на посадку. Аппарат массой 350 килограммов войдет в атмосферу Марса под углом в 12 градусов на скорости чуть меньше 20 тысяч километров в час. За первые две минуты ее предстоит снизить больше, чем в 10 раз — до полутора тысяч километров в час. За это время теплозащитные панели аппарата разогреются до тысячи градусов по Цельсию.

На высоте около 16 километров у аппарата должен раскрыться парашют. Одновременно будет отброшен защитный экран «Инсайта». Десять секунд спустя аппарат выпустит посадочные опоры, еще через минуту с помощью радиолокационных сигналов он начнет фиксировать собственное положение в пространстве и скорость снижения.

На высоте чуть больше полутора километров «Инсайт» избавится от парашюта. Включатся 12 двигателей, с помощью которых скорость аппарата будет замедляться вплоть до самой посадки. В момент соприкосновения с поверхностью важно, чтобы двигатели немедленно выключились: в противном случае аппарат перевернется. Через десять минут «Инсайт» должен послать сообщение о том, что с ним все благополучно.


Место посадки — нагорье Элизиум недалеко от марсианского экватора. Сейчас на планете сезон пыльных бурь, которые могут осложнить посадку, но в NASA уверяют, что аппарат готов и к таким условиям Чем займется «Инсайт» на Марсе?От двух недель до трех месяцев уйдет на то, чтобы модуль подготовил оборудование для проведения исследований и решения научных задач. Благодаря радиолокационным приборам, установленным на аппарате, ученые получат информацию о местонахождении «Инсайта» с точностью до нескольких сантиметров — и это само по себе часть научной программы. Всего миссия рассчитана на 720 дней.
На аппарате установлен сейсмограф, с помощью которого ученые рассчитывают изучить толчки под поверхностью планеты и отделить собственно «марсотрясения» от толчков, возникающих из-за падения метеоритов. В атмосфере Марса, более разреженной по сравнению с земной, крупные метеориты не сгорают.Ключевая задача миссии — пробурить скважину глубиной около пяти метров. Так глубоко под поверхность планеты космические аппараты пока не проникали. Ученые планируют изучить, как под поверхностью Марса распространяется тепло, и исследовать устройство его коры, мантии и ядра. Возможно, в ходе миссии удастся обнаружить скопления жидкой воды под поверхностным слоем — хотя в этом ученые не уверены.

https://meduza.io/feature/2018/11/26/v-nasa-gotovyatsya-perezhit-shest-minut-uzhasa-kosmicheskiy-apparat-insayt-skoro-syadet-na-mars-i-eto-samyy-opasnyy-etap-missii

Фиаско ученых при изучении интеллекта кошек

Сегодня ученые могут похвастаться своими успехами в изучении уровня интеллекта обезьян, собак и волков, насекомых и рыб, но не кошек. И причина этого отнюдь не в нерадивости исследователей. Они не единожды с энтузиазмом принимались за это дело и каждый раз терпели неудачу. Для тех, у кого дома нет хвостатого-полосатого питомца это может показаться неожиданным, но все дело в том, что кошки гордо игнорируют попытки заставить их что-либо сделать в интересах экспериментаторов.Подробнее…

Занимательная математика по- итальянски.

Продолжим. Видимо не все любили математику, а ведь очень нужная наука:
"Захватив город, шесть жандармов, 8 карабинеров и 16 солдат зашли в дом, разграбив который они в среднем получат 50 000 ливров, которые надо разделить на всех, при этом каждый жандарм претендует на долю двух карабинеров и солдата, а каждый карабинер на полторы солдатские доли. Сколько каждому достанется?" (с)
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
85
предыдущая
следующая