хочу сюди!
 

Жанна

56 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 45-60 років

Замітки з міткою «реформи»

Не на місці місцеве?

Знищення місцевого самоврядування як ціль для повної узурпації влади

Вчора, 17-го липня ц.р., вирішив я споглянути наше центральне телебачення... Ой, перепрошую, бо то візії ще радянського часу, а на тепер це названо, як “єдиний марафон”, тобто біжимо кудись крізь щось. І в тому щось з’явився безкінечно всіма недошанований Давид Арахамія. Хто це? Пригадуєте, як я колись висловився про Данила Гетьманцева, що є голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, доктор юридичних наук, професор, знавець з грального бізнесу тощо: “та в нього одна звивина і то пряма, і то не в голові, а він на ній сидить”? Так ось Арахамія є його шеф! Тобто голова фракції “Слуга народу” у Верховній Раді, отже посада також обумовлює не до процесу мислення, а суто до заяв, яка і була вчора виголошена: як багато в місцевому самоврядуванні поганого щодо використання коштів з їх власного бюджету і на то нарікають люди, тому якщо органи місцевого самоврядування і далі будуть так поводитись та ремонтувати бруківку, стадіони, будувати дорожні розвилки тощо, то вони будуть просто змушені відреагувати  на вимоги людей і обмежити законодавчо права місцевого самоврядування у їх можливостях щодо власних бюджетів. Мій переказ довільний і в основному є точний, як і за “людей” Арахамія визнає тільки депутатів зі своєї фракції та ОПУ.  Не скажу, що то є несподіванка, оскільки вибори мають бути і контроль над усім поспільством — також. 
Складається враження, що наступною заявою буде приблизно таке: люди незадоволені марнотратством громадян, як купують дітям морозиво і собі пиво, витрачають свої зарплати нікчемні після величезних податкових поборів не на донати і тому подібне, а на ремонти і навіть покупку чого нового з меблів та одягу, неначе не свідомі того, що у нас війна! Тому варто подумати над тим, щоб люди працювали і ніяких зарплат не отримували. Вистачить видачі харчових карточок на харчування у пунктах незламності тощо. Захід секонд-хендом допоможе і все буде чарівно в нашій державі, ще краще від нині. То не жарти, тому що після найкумеднішої  інтермедії 2019-го року усі жарти є постановами ОПУ та законами ВРУ Ось так! Хто не вірить — нехай перевірить. Для прикладу вистачає жарту, коли Віталію Кличку, законно обраному голові Києва, оголосили догану від ОПУ за поганий стан сховищ у місті. Реакція Кличка була приблизно така: добре хоч брату Володимиру догану не дали. За що? А мені за що? Користуючись воєнним станом усі повноваження над районами Києва перебрало на себе ОПУ і тим позбавила Віталія Кличка впливати на всі рішення  керівництва районів. Уявіть, як у маршрутку зайшов представник ОПУ і керуючись військовим станом посадив за кермо свого водія, а справжнього відправив до пасажирів, після чого на нарікання останніх, що їх вже знудило від такого кермування авто, спокійно заявити: а законний водій маршрутки сидить поряд з вами — до нього і всі претензії. Ой і весело живемо, панове!
Не хочеться завершити свій веселий реакційний допис, як реакцію на попис звище, тому нагадаю, що після фактично повного лагідного знищення опозиції у нас в Україні найкраща демократія на цілому світі. Проведення чесних виборів зростає просто в геометричній прогресії, щоб не мали ми дуростей, як в узурпованій Білорусії. Беремо за взірець РФ: не допускаємо реально сильних конкурентів і чесна перемога в кишені! Я не жартую, бо то є правда чистої води.! Заява Арахамії щодо обмежень самоврядування один в один списана з ідеї кремблдядей щодо України: щось вони свою незалежність неправильно використовують, лізуть не туди у якесь НАТО та Євросоюз, замість того, щоб нам лизати подібно Білорусії — час схаменути отих хахахохлів.
Сподіваюсь, мене зрозуміли, хто на то здатний включно з отих 73% жартівників, отож додам суто прагматичне: найголовніше завдання місцевого самоврядування є поліпшення життя місцевого населення в першу чергу через створення нових робочих місць. Перекладати бруківку не є злочином, як і ремонтувати стадіони, будувати дорожні розвилки тощо. Якщо є порушення, а вони є, то потрібно посилювати контроль не якогось дяді чи тьоті з Києва, що вже хроном дістало всіх, бо усе зруйнувало на місцях, а потрібно посилювати місцевий громадський контроль і давати для цього більше законодавчих важелів, зокрема можливість проводити суто місцеві референдуми на довіру діючій владі ОТГ, чого немає. Потрібно, щоб громадські ради були дієвими в контролі влади, а не таким собі хитрим прикриттям від справді активного середовища місцевої громади. Чого такого не хочуть? Тому що зорганізована громадськість не буде коритись владі і дасть належний спротив всілякій узурпації місцевого і вищого рівнів, а тому хоч і справді Україна не Росія, але комусь того хочеться — тотожності. Вони живуть і посеред нас. І навіть нами керують. Ще один жарт доволі прикрий. Що тут додати? Позбав нас, Боже, від підступних друзів, а з ворогами ми самі розберемося. Амінь.
18 липня 2023 р.
Богдан Гордасевич
м. Львів

Земельна Реформа. Історія.



Золота медаль «19 лютого 1861 року»

присвячена проведенню селянської (і земельної) реформи. 
На реверсі медалі є напис

«Не нам, не нам, а імені твоєму».

Засновано Олександром II. 
Єдиний нагороджений - Олександр II.
У 1861 році кріпосне право поміщиків на селян було скасовано назавжди. Особисту свободу селяни отримували безоплатно. Вони отримували землю, проте повинні були її викуповувати


До здійснення викупу

(на що відводилося два роки)

селяни називалися тимчасово-зобов'язаними і продовжували виконувати ряд повинностей на колишніх господарів. 
Після викупу вони остаточно ставали вільними власниками. 
Так як швидка викупна операція була для більшості селян непосильна,

її вчинила за них держава.

Вартість землі виплачувалася поміщикам з казни, а селяни потім повертали туди ці суми в розстрочку

Розстрочка надавалась на 49 років.

 

Земля в 1917 році фактично по Закону 1861 року  належала селянам...
Нев
ідомо Звідки взявся лозунг більшовиків

"Землю селянам" ?
Повну свободу жителі села отримали тільки

у 1974 році разом з загальною паспортизацією...

Відмінність нинішньої реформи у тому, що:

1)      Земля перейде до рук Олігархів, що неправедно збагатились під час першої хвилі приватизації…?

2)        

Политический прогноз на 2024 год

Они уйдут сказочно богатыми, а народные массы обнищают.


Пять лет назад. Закончился «Евромайдан». Радостные Порошенко, Яценюк и Гройсман, взявшись за руки, приветствовали народ. Люди так же, как и сейчас, связывали с новой властью огромные надежды. ПостМайданное правительство и президент воспринимались после Януковича, как глоток свежего воздуха.

Наконец наступил тот день, когда пришла «правильная власть», которая сделает «всё хорошо»!

И народ искренне этого ждал!..

Я тогда написал короткий пост с прогнозом. И вот в 2019-м году разбогатевший Порошенко, сказочно богатые Яценюк и Гройсман уходят, а народ Украины остаётся, став за эти годы беднейшим народом Европы. Сбылось.




Сегодня мы выбрали Зеленского. 75% граждан Украины проголосовали за новую надежду и новое лицо. Но глядя на радостную команду ЗЕ и счастливые лица победителей, я опять скажу то же самое. Они уйдут богатыми, а граждане обеднеют.

Причина не в том, что я злопыхаю или хочу опорочить «новые лица». Мне печально лишать надежды моих сограждан. Но ничего другого я сделать не могу! О, мудрый мой народ! Ты ничего не просил у команды ЗЕ, а они ничего тебе не обещали. Так чего же ты опять ждёшь?!.

Порошенко с камарильей обещал «жити по-новому», и в принципе Украина действительно живёт по-новому, с безвизом, с реформами МВФ. По-новому, но очень бедно. Ведь никто и не обещал обогащения населения! Более того, ни Америка, ни Европа, которые диктуют нашим властям реформы, не ставят перед собой цели сделать народ Украины состоятельным. #МВФ делает Украину комфортной, безопасной и цивилизованной страной, а уровень доходов населения — это уже наша внутренняя #политика, наше личное дело. А мы этим вопросом никогда не занимались и даже не собираемся заниматься! Судя по опросам, для народа важнее тарифы и борьба с коррупцией.

Зеленский так же, как и Порошенко, будет идти в фарватере МВФ, осуществляя все необходимые #реформы, чтобы получить очередной транш финансовой помощи… Может быть, он будет делать это быстрее, чем Порошенко. Это единственное, чем он будет отличаться от своего «попередника».


У Нации должны родиться Эгоизм и Жажда Зарабатывать. Когда граждане Украины массово захотят для себя Великого Будущего, богатства, новых свобод и возможностей, начнётся новая эпоха. И мы, Либертарианская партия «5.10», которая не поддержала во втором туре ни Порошенко, ни Зеленского, будем продолжать делать всё, чтобы пробудить в наших согражданах Желание Стать Богатыми. Это единственный двигатель перемен. Люди перестанут голосовать за свои симпатии и начнут выбирать конкретные предложения — как им стать состоятельными в кратчайшие сроки. А это только рыночные реформы: радикальное сокращение и снижение налогов и таможенных пошлин, приватизация 3500 госпредприятий, либерализация валютного рынка и банковской сферы, отмена моратория на продажу земель сельскохозяйственного назначения и др.



Balashov.com.ua


Нічево ні мєняєца


Я начал интересоваться политикой примерно в 2003-м году, в 19 лет. Тогда я был пламенным оппозиционером и искренне ненавидел любую власть. Я ненавидел Боделана за жуткие ямы, потом Гурвица за отсутствие горячей воды летом, потом Костусева вообще за всё. Естественно я ненавидел Кучму, очевидно что я ненавидел Януковича. Я положительно относился к Виктору Ющенко, но это закончилось спустя месяц после его инаугурации, когда он не подписал свои «первые 10 президентских указов», которые распространялись во время выборов.

Моё мировоззрение поменялось после того, как я получил в руки власть. И я совсем не о мандате депутата облсовета, а про Такси Бонд. По сути я стал главой маленького правительства в государстве где несколько сотен таксистов и тысячи пассажиров такси. Таксисты хотят мало работать и много зарабатывать. А клиенты хотят дёшево, быстро и качественно ездить на такси. Я сам столкнулся с критикой и давлением со стороны обеих этих групп.

После этого я стал иначе относиться к критике людей, находящихся во власти. И чётко разделять тех кто делает что-то, у тех кто не делал почти ничего. Исходя из этого критерия я мог поддержать на этих выборах президента только Порошенко или Садового.

В 2015-м году я создал сайт, на котором стал ввести учёт всех реформ, проведённых в стране, про которые мне удавалось прочитать в новостях или на фейсбубке - http://reformy.org.ua. Сейчас на нём 223 новости об изменениях в стране.

И мне почему-то кажется, что после выборов президента вряд ли получится наполнять этот сайт таким же количеством новостей.

Подяка за участь в президентській кампанії

Дорогі прихильники «5.10» і усі, хто підтримував мене та ідею Податкового раю в Україні!

Хочу подякувати Вам за підтримку!

Кожен лайк, кожен коментар у соцмережах, кожне перерахування грошей на передвиборну кампанію зробили величезний внесок в нашу загальну справу — створення Української Мрії.

Ми хочемо жити в заможній та вільній країні! Щоб це стало реальністю, принаймні 10% населення має повірити у саму можливість Податкового раю на нашій території, в Золоту Україну майбутнього. Для цього я прийняв участь в президентських вибрах-2019 як кандидат від єдиної в Україні лібертаріанської партії «5.10». Без жодної надії на перемогу проти олігархічних капіталів та старих казнокрадів, проте з вірою в майбутнє України.

Окрему подяку висловлюю головам осередків «5.10» та членам партії! Ми здійснили те, чого ще не здійснював ніхто! Власними силами, без шалених, корупційних капіталів ми просуваємо ідею Податкового раю та малюємо перед народом України картинку майбутнього Добробуту. І нехай наразі вона здається фантастичною більшості населення, нехай ваші знайомі кажуть, що ви несповна розуму, що підтримуєте Балашова… Значення того, що ми робимо, стане зрозумілим народові через роки, коли середньомісячні доходи населення вийдуть на рівень від 2000 доларів і вище, завдяки кардинальним економічним реформам.

А до того часу… Маємо робити те, що ми маємо робити.

В історії людства так завжди відбувається. Спочатку з’являється команда однодумців, впевнених в одній Ідеї, проте суспільство їх не помічає. Згодом публіка починає обговорювати їхню діяльність, засуджуючи, виправдовуючи та критикуючи. А згодом Ідея завойовує колективну свідомість, і суспільство починає вимагати її від влади. Це шлях, який проходить будь-яка Реформаторська Ідея, чи то скасування кріпацтва, чи то здобуття Україною незалежності. І хто знає, яку путь має подолати Україна, перш ніж повірить в те, що може зробити себе заможною країною, коли скасує податки. Проте для нас має значення не кількість часу, а те, що ми обрали саме цей шлях.

Дорогі френди та фоловери! Після голосування наша робота не закінчується, тому що наша мета — не президентське крісло, а народження Великої Української Мрії.

Заробляймо, бо ми того варті!




Про реформы.

  Читая о пользе и необходимости реформ, я почему-то вспоминаю старый, бородатый анекдот конца союза, так что звиняйте за баян. Но мне этот анек рассказал очень интересный человек с острым и ясным умом. Вы обдумайте.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
  Повадился волк зайца иметь. Совсем не дает ему прохода, заяц и прячется от него, и убегает, один хрен волк его догоняет, ну и пользует, соответственно. 
Приходит заяц к медведю, так и так, мол, косолапый, ну совсем мне волчара, сцуко, прохода не дает, какая-то фигня получается, короче. 
Медведь зовет волка и требует объяснений. 
Мишаня, скулит тот, я ж один остался в лесу-то, с тех пор как волчица моя сбежала. И че вот мне делать, я без этого дела вообще сдохну, а какой тогда у нас лес будет без волка-то? 
Медведь чешет затылок: 
Короче, заяц, я тебя понимаю, конечно, но и у серого вишь какая беда. Так что давайте так поступим, тебе, волчара, разрешаю один раз в неделю зайчишку, ну а ты, косой, уж потерпи давай, и правда, какой лес без волка? 
Ну, че, медведь решил, заяц вздохнул хотя бы так, и то нормально. ПОНЕДЕЛЬНИК волк идет к зайцу, ну, и, естественно. Заяц довольный неделя отдыха. ВТОРНИК волк идет к зайцу и давай приставать. Тот ему ты, слышь, ничего не перепутал? В следующий понедельник приходи. А волк ему ну, заяц, ну давай я тебя сегодня разочек, а потом ты ДВЕ НЕДЕЛИ будешь свободен. Вот запиши в тетрадочку, чтобы не забыть. Ну, заяц, думает, в принципе, нормально, че, две недели потом не видеть скотину эту. 
Короче, дело сделано. СРЕДА. Та же ситуация. Заяц в шоке, но соглашается с волком, что три недели отдыхать от этого дела гораздо лучше чем две... ЧЕТВЕРГ... ПЯТНИЦА... СУББОТА... ВОСКРЕСЕНЬЕ. 
Медведь обходит свои владения, смотрит заяц потрепанный сидит под березкой с тетрадочкой и пишет что-то. 
Спрашивает его: 
Че, мол, как дела, косой, нормально у тебя все с волком? 
Да понимаешь, Миша, как е@aли так и е@6ут, вот только бухгалтерии прибавилось!

Украина — мировая витрина

О дизайне экономики Украины.


Представитель Администрации президента США в Украине как-то сказал гениальную фразу о том, что штаты сделают из Украины витрину для России и СНГ. Сегодня, по прошествии трёх лет реформ, становится понятно, что это были не просто слова. Это было название глобального геополитического проекта.


Какая удачная и приятная уху метафора! Витрина — это классно оформленное, притягивающее к себе внимание рекламное «окно», в котором на всеобщее обозрение выставлено самое лучшее и самое желанное, что есть в бутике. Что-что, а создавать впечатляющую картинку и великолепный, желанный продукт американцы умеют. Поэтому по сравнению с заявлениями нашего президента, как в Украине «потужно» работает каждая отрасль народного хозяйства, госпредприятие и даже каждый детский садик, те немногие слова, которые доходят до нас от истеблишмента США, вселяет доверие и оптимизм.




Но что покажет Украина под патронатом США и Международного валютного фонда путинской России?


В отреформированной на «западный» лад Украине будет всё, что может заинтересовать крупный бизнес. Проще говоря, финалом реформ станет выгодность и безопасность для иностранных инвесторов и корпораций.


Американские «партнёры», как называет их наша власть (а на самом деле, это главные кураторы реформ в Украине), это президент США Дональд Трамп, Курт Волкер — специальный представитель Госдепартамента США по вопросам Украины, Майк Помпео — Госсекретарь США, бывший директор ЦРУ. Это именно те самые люди, которые ответственны за то, как меняется законодательство в Украине, и какой выбран курс развития. Что делает наш украинский политический секонд-хенд, сидящий в парламенте, слегка разбавленный «новыми», но уже коррумпированными лицами? Саботирует и препятствует реформам, и пиарится на их результатах. Кто бы ни возглавил Украину — Порошенко, Тимошенко, Гриценко, Бойко или даже Ляшко — это неважно, потому что никто из них не заинтересован сделать из Украины витрину на зависть кремлёвской России и СНГ. Любой из них будет продолжать игры с Западом, соглашаясь на реформы в обмен на кредит и оттягивая их проведение как можно дольше.


Как американцы и МВФ реализуют проект «Витрина» в Украине?

К сожалению, с большими отсрочками из-за тихого саботирования реформ нашими властями. Медленно, но зато уверенно. Первые плоды сейчас заметны только на частных примерах. Например, такой гигант как IKEA International Group, чьи магазины открыты по всей Европе и во всех развитых странах мира, объявила о входе на украинский рынок. Если вспомнить, на протяжении скольких лет эта возможность обсуждалась, то открытие магазина говорит об очень многом.


В каких странах США создавали «витрину»?

Мировая финансовая империя США умело это делает уже не первый раз. Сотрудничая с англичанами, американцы реформировали ГОНКОНГ с лозунгом «одна страна, две системы». Американцы создали экономический форпост для бизнеса в ДУБАЙ, и этот эмират действительно стал экономической «витриной» Азии. Они сделали это в Ирландии, где экономический рост в 1990-х годах достиг такого уровня, что эта небольшая страна стала называться «кельтским тигром». И до сих пор ИРЛАНДИЯ находится в топ-5 стран мира по уровню ВВП на душу населения, обгоняя даже Норвегию.


Пока развитие в фарватере США гражданам Украины выгодно. Но не стоит ожидать, что американцы сделают наш народ богатым. Их задача — очистить наше законодательство от замшелых догм советского прошлого, сделать инвестиционно привлекательной страной. Но если мы хотим стать богатым народом, мы должны позаботиться о своей «витрине» самостоятельно. А это значит, отменить всё, что мешает зарабатывать деньги. И начать мы должны с НДС и госпредприятий.


Только подумайте об этом. Если мы введём в Украине настолько выгодные условия для ведения бизнеса и финансов, что превратим свою страну в налоговый рай для всего человечества, то сделаем свою страну «витриной» и для Соединённых Штатов Америки! Капиталы из Евросоюза, России, Азии, США хлынут на территорию Украины, а с ними, как по мановению волшебной палочки, появятся и рабочие места, конкурентоспособные зарплаты, и платежеспособные потребители. Чем больше денег обращается в экономике страны, тем лучше для всех сфер жизни. Это простая истина, которую мы должны поставить во главу угла экономической политики Украины.


Победить тысячелетнее бедствие Украины по имени нищета можно только с помощью Экономической Свободы.



Balashov.com.ua


Українцям загрожують нові штрафи!

 
“Зареєстрований в одній квартирі, а ночує в інший”-штраф!

Тільки недавно наш Гарант в черговий раз проголосив, що українці нині живуть в умовах небаченої і нечуваної раніше свободи, як уряд вирішив змінити правила їх «прописки». Вони посилюються для всіх добропорядних громадян, яких тепер будуть штрафувати за проживання не за місцем реєстрації. Зате відкривають небачені раніше можливості для шахраїв і аферистів усіх мастей!

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» з 2004 року редагувався вже більше десяти разів. Його назва віддає деякою цинічною насмішкою, тому що декларована цим законом «свобода» в усіх відношеннях регламентується і обмежується його змістом. 

Тепер уряд хоче внести в цей закон ще кілька змін. Перше стосується введення штрафів в розмірі до 1700 гривень за проживання не за місцем реєстрації (прописки). Саме ця новина в першу чергу приголомшила 10 мільйонів українців – а саме стільки наших співгромадян, поданим експертів, сьогодні проживають не тому адресою, яка вказана в їх паспорті.

Правда, представники уряду спробували зберегти своє обличчя, і без того давно втрачене в ході «реформ», і заявили що їх неправильно зрозуміли. Мовляв, ніхто не збирається штрафувати українців за проживання не за місцем реєстрації, штрафувати будуть за «надання неправдивих даних про фактичне місце проживання». Ось тільки різниці тут ніякої, ті ж яйця, тільки в профіль! Якщо громадянин зареєстрований в одній квартирі, а ночує в інший, то йому загрожуватиме штраф – незалежно від того, як саме його сформулюють. Знову ж таки, це нагадує те, як сьогодні українцям закривають роти, заявляючи що «ми не обмежуємо свободу слова, а перешкоджаємо антидержавній пропаганді».

Причому, тепер влада буде обчислювати таких злісних «непроживальщиків» шляхом вибірковго стеження. Методи якого вже широко обговорюються: починаючи від традиційного опитування сусідів і закінчуючи установкою відеокамер. Це друге пропоноване нововведення в закон «Про свободу пересування та вибір місця проживання». Да уж, свобода!

Це що ж виходить: поїхали погостювати на місяць до тещі, або вибралися на літо на дачі пожити, і при цьому не перереєструвалися – так уже й порушили закон ?! 

Згадаймо, що зараз уряд знову починає «ув'язнення» українців, прив'язуючи їх до місця реєстрації. Це вже торкнулося дітей: тепер у батьків вже виникають труднощі з тим, щоб віддати їх в кращу школу в інший район (стосується безкоштовних муніципальних шкіл). Цілком можливо, що українців прив'яжуть і до «своєї» лікарні. Вибір «сімейного лікаря» залишать, але тільки в рамках районної поліклініки.

Але що найгірше, постраждають сотні тисяч українців, що живуть на знімних квартирах і не зареєстрованих в них. Та й власники цього житла теж! Вже давно не секрет, що держава просто не може спати ночами через те, що українці, які здають в найм квартири або кімнати, не платять з цього податки в бюджет. А бюджету-то всім нардепам на «розпил» не вистачає, вони б'ються через доступ до корита!  

Ловити «нелегальних орендодавців» раніше начебто не було законних підстав. Зате тепер з'явиться можливість під виглядом перевірки «достовірності даних про проживання» вистежувати хто де живе, щоб потім з'ясувати, які квартири здаються в оренду.

Але ще більше насторожує пропоноване значне спрощення процедури реєстрації. Ні, то, що це можна буде зробити онлайн, буквально за кілька хвилин, або просто подавши заяву до реєстраційного відділу, без необхідності збирати купу довідок, без необхідності ставити штамп у паспорт – це, безумовно, здорово. 

Однак автори законопроекту вирішили піти ще далі: тепер для прописки не знадобиться і згоди власників житла! Їх просто потім повідомлять (а може і не повідомлять, забудуть), що в їхній квартирі вже зареєстрований новий мешканець. А якщо господареві квартири це не сподобається, він може потім піти поскаржитися! Куди саме, не вказується – може бути в Печерський суд, а може в «Спортлото».

Що ж це виходить, тепер кожен бажаючий може прописатися в нашій квартирі, без всякого дозволу і взагалі без нашого відома ?! Причому, йому за це загрожує, максимум, штраф в 1700 гривень. Так, серйозна перешкода для «бешкетників» і «жартівників», тому що 1700 гривень – це ціла пенсія, дві стипендії або середня тижнева зарплата. 

Але не варто робити поспішних висновків про те, що уряд вирішив внести в закон дану поправку, йдучи назустріч побажанням квартирних аферистів. Ні, це, образно висловлюючись, непродуманий побічний ефект. А ось головна задумка бачиться зовсім іншою  – хоча, втім, вона теж може використовуватися для шахрайства, але тільки не на ринку нерухомості, а під час виборів.

Пам'ятайте, як раніше автобуси возили з дільниці на дільницю найнятих виборців з підробленими відкріпними талонами? Тепер ніяких талонів підробляти не потрібно, все робиться абсолютно законно за допомогою тимчасової реєстрації. Єдина невелика проблемка – зареєструватися так, щоб потім цю реєстрацію не визнали «недостовірною інформацією». Але, знову ж таки, прописуватися будуть лише на час виборів. Перевірити всіх прописаних ніхто не встигне. Та й в Україні вже є практика «реєстраційних адрес», за якими примудряються прописатися десятки, сотні, а часом і тисячі осіб!

Це не вигадка: так, в Луганській області за адресою офісу управління соцзахисту були прописані 15 тисяч (!) Нібито переселенців із зони АТО. І якщо півтори дивізії пенсіонерів примудрилися прописати в офісі соцзабезу, то що завадить тимчасово прописати 10 тисяч виборців в офісі однієї з політичних партій?

Схоже, що дана «реформа» приймається як раз з прицілом на вибори 2019 року. Але якщо в рамках президентських виборів вона начебто марна (як ні переміщай виборців по країні, загальний результат однаковий), то при голосуваннях на одномандатних округах, а також на місцевих виборів такі виборці можуть кардинально вплинути на результат голосування.angry

https://market.korupciya.com/2018/06/06/zareyestrovaniy-v-odniy-kvartiri-a-nochuye-v-inshiy-ukrayintsyam-zagrozhuyut-novi-shtrafi/

Новації комунальні, а проблеми соціальні

Новий закон про ЖКП: у споживачів — відповідальність, у надавачів послуг — праваФото: analogicus / pixabay.com
Фото: analogicus / pixabay.com

Хоч законодавче підґрунтя осучаснення житлово-комунальної сфери вже створено, це навряд чи зробить стосунки людей з комунальниками прозорішими, а головне — більш справедливими

Окрім політично-економічних хвиль країну періодично накриває й комунальними штормами. То тарифи вкотре підвищуються, не стаючи водночас більш прозорими, то уряд знову підготував новації в системі надання субсидій, то взагалі пообіцяли їх монетизувати — проте де візьмуть на це гроші, не сказали. То знову подбали про інтереси монополістів у сфері надання житлово-комунальних послуг, намагаючись змусити громадян встановлювати загальнобудинкові лічильники на воду і тепло — мовляв, за кордоном це нормальна практика.

А з 10 червня має запрацювати ухвалений наприкінці минулого року закон «Про житлово-комунальні послуги», який разом з трьома іншими законами — «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про енергетичну ефективність будівель» і «Про комерційний облік комунальних послуг» — і є тією реформою житлово-комунальної сфери, що нібито здатна унормувати відносини між споживачами та надавачами послуг за європейським зразком. А ось що ми у наших реаліях отримаємо насправді — велике питання.

Основа основ — договірні засади

 

Головна новація закону, яка має запрацювати вже з червня цього року, полягає в тому, що надання житлово-комунальних послуг здійснюватиметься тільки на договірних умовах. У договорі має бути зазначено перелік послуг, вимоги до їхньої якості, права та обов’язки сторін, ціну та порядок оплати послуги, відповідальність сторін, а також порядок і умови внесення змін до договору (зокрема й вартості послуги) та строк його дії, порядок пролонгації й умови розірвання. Окрім цих можуть бути й інші позиції, але їх потрібно буде узгодити між сторонами.

Якщо раніше мешканці будинків передусім скаржилися на те, що їм нав’язують певні умови договорів, а ось ініціювати зміни змоги не дають (законодавчо не передбачено, чим надавачі послуг залюбки користуються), то з другої декади червня не тільки доведеться укладати угоди, а й (принаймні теоретично) можна буде вносити пропозиції про зміни до них.

Загалом законом визначено три моделі договорів, серед яких треба буде обирати. Перша — це договори індивідуального характеру, їх укладають з кожним власником квартири окремо. Друга — колективні договори, які повинні укладати об’єднання співвласників, уповноважені особи від імені усіх співвласників чи управителі. До речі, ринок управителів фактично не створено, тож це може стати серйозною перепоною на шляху до реалізації закону. І третя модель договірних відносин — договори з колективним споживачем, тобто з юридичною особою (такою особою може бути об’єднання співвласників багатоквартирних будинків).

ЖЕКи управляючими компаніями автоматично не стануть

Попри те, що початок дії закону було відтерміновано на півроку (глава держави підписав його у грудні), цього часу виявилося замало, щоб напрацювати потрібні підзаконні акти. «З трьох десятків нормативних документів, без яких він буде просто папірцем, для обговорення і внесення пропозицій оприлюднено не більш як п’ять, — пояснює «Ракурсу» начальник Управління розвитку житлово-комунального господарства Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міськдержадміністрації Віра Радченко. — А щоб якісно створити бодай один документ, потрібно щонайменше півроку: кожен з них повинні узгоджувати зацікавлені міністерства і відомства. Тож, скоріш за все, в червні все поки залишиться так, як є зараз. У тих будинках, які досі не визначилися з управителями, й далі працюватимуть ЖЕКи. Єдине нововведення, яке може запрацювати, — тепер не буде послуги з утримання будинку і прибудинкової території (те, що раніше люди називали квартплатою), а натомість запроваджується послуга з управління. Причому вона буде договірна — орган місцевого самоврядування тарифи на неї не затверджуватиме».

За словами Віри Радченко, найбільша складність у тому, що ніхто наразі не розуміє, як це регулювати. Причому ця послуга (а вона визначається законом як житлова) включає в себе прибирання, вивезення сміття, утримання ліфтового господарства. «Тобто все, що зараз входить до складу послуги з утримання, — уточнює чиновник. — Та чим вони відрізняються, мені поки що жоден експерт не зміг пояснити. Тож для того щоб зрозуміти, у чому різниця, чекаємо підзаконних актів Мінрегіону. А оскільки орган місцевого самоврядування цю послугу тепер не регулює, то незрозуміло, як люди домовлятимуться, які критерії оцінки будуть в керуючої компанії. Ціни відрізнятимуться у кожної компанії, але як з-поміж них вибирати, хто працюватиме якісніше, хто більш чесний? Ясна річ, що всі захочуть дешевше. Та чи буде те, що дешевше, водночас якісним? І як потім вирішувати спірні питання, окрім як через суд (а суди й так перевантажені, тож розгляд справ буде затягуватися), законодавець відповіді не дав».

Фото: JuraHeep / pixabay.com
Фото: JuraHeep / pixabay.com

Ця суперечлива норма є однією з найгостріших, з якими люди можуть зіткнутися вже влітку. «Проте поки особливо хвилюватися не варто, — заспокоює українців голова Спілки власників житла України, екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко. — Якщо все буде йти так, як зараз, цей закон може спіткати доля схожих документів, які раніше вже було ухвалено нашими реформаторами-теоретиками без прив'язки до реальності. З чим люди можуть зіткнутися вже з 10 червня? Передусім з тим, що всі ми до 10 числа — відповідно до цього закону — повинні визначитися, хто ж нам цю послугу з управління, яка включає утримання будинку та прибудинкової території, надаватиме. Вже є роз'яснювальний лист Мінрегіонбуду про те, що старі ЖЕКи не зможуть автоматично перетворитися на управляючі компанії — люди їх повинні обрати. Причому не переобрати, а саме обрати, тому що досі ЖЕКи управляли нашими будинками, але без нашої волі. А тепер ми мусимо обрати собі нового управителя і укласти з ним договір. А для того щоб обрати, потрібно 50% голосів власників. Щоб укласти договір, має бути 75% голосів. Що буде, якщо ми цього не зробимо? На це запитання мені поки що не дав відповіді ніхто».

Олексій Кучеренко нагадує, що йдеться не лише про те, що немає потрібних підзаконних актів. «Йдеться про типовий договір на управління, про порядок контролю за якістю послуги з управління, про порядок сертифікації — дуже багато підзаконних актів потрібно, щоб нормалізувати відносини споживачів з управляючими компаніями, — пояснює екс-міністр ЖКГ. — Міністерство розробити їх вчасно просто не встигає. Та це тільки один бік медалі. Не менш важливий і непідйомний інший її бік — власне збори мешканців багатоквартирних будинків, на яких люди повинні вирішувати ці питання: насправді зібрати усіх власників докупи у наших реаліях, коли в найкращому разі половину квартир здають в оренду, просто неможливо. Що робити у таких випадках, теж ніхто не знає».

І знову про будинкові лічильники

Ще одна важлива норма закону про ЖКП — конкретизація, де саме споживачі побачать внески, які з них планують збирати. Ці внески окреслено в іншому законі, про комерційний облік комунальних послуг, відповідно до якого всі висотки має бути оснащено загальнобудинковими приладами обліку води й тепла: якщо раніше люди мали право їх встановлювати, то тепер зобов’язані це зробити.

«Це підтверджує єдине — ухил усіх цих законів у бік надавача послуг, тобто монополіста, — зауважив у коментарі для «Ракурсу» директор Дослідницько-аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — А йому байдуже, скільки насправді спожили люди. Йому аби із загальнобудинкового лічильника зняти показники й розкидати зайве між усіма мешканцями. Зараз як усе відбувається? Якщо у вас у квартирі лічильник, то ви платите за його показниками. Якщо в будинку вже є будинковий прилад обліку, то тим, у кого немає індивідуальних лічильників, якраз і розкидають різницю між показниками будинкового і тим, що сплатили люди, у яких є індивідуальні. А тепер усіх хочуть змусити платити за втрати води, тепла, за діряві мережі, крадіжки. За те, що у когось вікна не утеплені, тощо. Оце ключове протиріччя, яке я називаю індивідуальне споживання і колективна відповідальність, законом не вирішують. Чи будуть люди платити за зайві кубометри води, яких вони не споживали? Навряд. І там є багато інших нюансів, які не врегульовує цей закон, тому він у принципі мертвонароджений, бо в такому вигляді просто не зможе запрацювати».

Основне протиріччя, пояснює експерт, полягає в тому, що люди досі сплачували за відповідні лічильники у складі тарифу. Нині 50% багатоквартирних будинків уже оснащено загальнобудинковими лічильниками тепла. А ось решті мешканців, відповідно до закону, доведеться встановлювати ці прилади власним коштом. Натомість закон передбачає, що розмір внесків за встановлення комерційних (будинкових) вузлів обліку визначатиметься для кожної будівлі індивідуально, залежатиме від обраної моделі приладу й кількості власників помешкань. Пілюлю намагаються підсолодити тим, що сплату внесків — за згодою сторін — можна розтягти на п'ять і більше років. Причому ці витрати не єдині, які законом покладено на мешканців: людей хочуть змусити також платити за обслуговування й заміну будинкових приладів обліку.

«Українці розуміють, що в цьому разі жодної відповідальності монополіста немає, — продовжує Олександр Сергієнко. — А єдиний спосіб контролю якості при отриманні монопольних послуг (це холодна й гаряча вода та опалення) — встановлення лічильників. Причому лічильників, які б фіксували також і якісні показники, тобто температуру води. От тоді ще можна про щось говорити, бо в такому разі монополістові стає невигідно надавати неякісну послугу, адже лічильник не враховуватиме воду занизької температури. Але змушувати монополіста відповідати за якість надаваних ним послуг потрібно через нормативну базу».

Фото: Myriams-Fotos / pixabay.com
Фото: Myriams-Fotos / pixabay.com

«Таку прірву води крани неспроможні пропустити!»

Проаналізувавши найважливіші новації, які має бути запроваджено законом про ЖКП (охопити в одному матеріалі всі його нюанси просто неможливо, тож трохи пізніше «Ракурс» до цієї теми повернеться), розповім реальну історію комунальних перипетій мешканців одного зі столичних будинків. Йдеться про невелику п’ятиповерхівку — усього на 30 квартир — на вулиці Гончарова, що на масиві Нивки. Цей будинок давно оснащено загальнобудинковим лічильником води, а різниця між тим, що показував прилад, і сумою кубів, яка виходила після підрахунку спожитого його мешканцями, щомісяця становила 1500 кубометрів. Проте куди дівалося чималеньке озерце води, ніхто пояснити не міг.

Що цікаво, фахівці, які розуміються на тонкощах системи водопостачання, усвідомлювали, що самі мешканці спожити стільки просто не могли фізично. Якщо провести нехитрі підрахунки, то виходить, що кожна квартира — окрім того, що реально спожила відповідно до індивідуальних лічильників води, — повинна була сплатити ще за… 50 кубометрів. Сантехнік на запитання мешканців лише розводив руками: мовляв, таку прірву води крани, навіть якщо в усьому домі їх буде відкрито 24 години на добу, пропустити неспроможні.

«Наш будинок кооперативний ще з радянських часів, тож маємо свій аналог ОСББ, — розповів «Ракурсу» Юрій В., один із його мешканців. — Проте куди ми тільки не зверталися, які комісії — і з району, і з міста — до нас не приходили, причину знайти не могли, бо насправді ніхто й не хотів шукати. Дивилися на показники будинкового лічильника й казали: шукайте, хто краде. Як це мусять робити мешканці, ніхто не пояснював. Так тривало років зо три, аж поки ми не вирішили відключити будинковий бойлер, щоб перевірити саму систему надання гарячої води. І з’ясувалося, що прогнили труби з теплоносієм, і холодна вода, де тиск набагато вищий, аніж у трубах з теплоносієм, потрапляла в цю систему».

За словами Юрія, щоб виправити ситуацію, їм треба було повністю замінити бойлерну систему обігріву. «На жаль, таких бойлерів уже не випускали — будинок здано в експлуатацію ще 1973 року, — продовжує чоловік. — Та лише для того, щоб нам розробили проект під нове обладнання, будинок мав заплатити 150 тис. грн, тобто по 5000 на квартиру. Враховуючи, що долар тоді був по 8 грн, виходило, що тільки на папери кожна квартира мала викласти по 625 дол., а ще ж довелося б витрачатися на саме нове обладнання. Та й де гарантія, що всі власники квартир погодилися б платити? Тож багато хто вирішив встановити бойлер у квартирі, і відтоді гарячої води в нашому будинку немає взагалі».

На тлі новацій, які запроваджуються, виникає одне, але дуже важливе запитання: як розв’язуватимуться схожі проблеми (а в тому, що вони будуть, зважаючи на вік житлового фонду, сумніватися не випадає) тоді, коли багатоповерхівки змушуватимуть встановлювати домові прилади обліку? Нагадаю, за законом це все має бути зроблено за кошти самих мешканців. Але чи хтось реально вірить у те, що в людей, які ледь зводять кінці з кінцями й змушені просити в держави житлово-комунальні субсидії, раптом знайдуться гроші на те, щоб ремонтувати ті ж самі будинкові системи обігріву води чи ще якісь мережі? І що матимемо в такому разі: ще один глухий кут, чи законодавці зважать на проблеми (у що теж погано віриться) і виправлять свої власні недоліки, тобто внесуть до законів правки? То чи не краще зробити це зараз, поки не розбалансували той механізм, який ще хоч якось працює?

Читайте також: Електроенергія: тарифне свавілля
Сторінки:
1
2
3
4
5
7
попередня
наступна