Зміни у розмірах ЄСВ та єдиного податку для ФОПів пов’язані із набуттям чинності бюджету на 2020 рік, у якому депутати та уряд переглянули розмір мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму, повідомляє прес служба ДПС.
Також у Податковій повідомили, що з 1 січня зміниться розмір туристичного збору (його сплачують готелі та хостели). Він зросте до 23,62 гривні за 1 ніч перебування туриста в готелі для внутрішніх туристів з України. За іноземного туриста готелю доведеться заплатити до 236,15 гривні за 1 ніч перебування. Остаточний розмір туристичного збору визначають місцеві ради.
Податок на нерухомість у 2020 році складе не більше 70,85 гривні за 1 квадратний метр.
Напередодні голова Мінфіну повідомила, що виступає за зменшення податків на зарплату та проти використання схеми з використання ФОПів замість найму працівників на роботу.
Зазначимо, що ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні складає 18%. Крім цього, із зарплати вираховують 1,5% військового збору, а роботодавець зобов’язаний платити ще 22% єдиного соціального внеску з фонду заробітної плати працівника до Пенсійного фонду.
Таким чином, з кожної 1000 грн ставки, роботодавець платить 1220 гривень зарплати та податків, а працівник отримує 805 гривень.
Через високу ставку ЄСВ, багато роботодавців оформлюють свої відносини з працівниками як з ФОПами. Тоді всі податкові зобов’язання падають на працівників (5% від доходу та 22% ЄСВ з мінімальної зарплати), а сам такий роботодавець не має жодних зобов’язань перед бюджетом.
Читайте також:
Депутати планують послабити податковий тиск на ФОПів.
Нагадаємо, Кабінет міністрів України створює Координаційну раду з питань розвитку мікропідприємництва. Вона буде розробляти закони для спрощення ведення бізнесу ФОПами.
Раніше прем’єр-міністр Олексій Гончарук пообіцяв зміну умов перебування ФОП на першій групі, зокрема, пом’якшення відповідальності всіх груп ФОПів за подання звітності по РРО. До цього президент Володимир Зеленський ініціював введення дворічного мораторію на перевірки ФОП, крім «ризикових» категорій.
10 вересня Верховна Рада ухвалила пакет законопроектів, які передбачають впровадження реєстраторів розрахункових апаратів (РРО) у сфері торгівлі. Згідно з нововведеннями, з 1 січня 2020 року всіх фізичних осіб-підприємців (ФОП) 2-4 груп з оборотом до 1 мільйона гривень на рік (зокрема інтернет-магазини), зобов’язані будуть видавати покупцеві чек за кожну операцію купівлі-продажу.
Експерти вважають, що тотальне встановлення касових апаратів призведе до зростання цін, корупції та легалізує «тіньові» операції великих компаній.
У податковій розповіли про необхідність касових апаратів для ФОП, які працюють безготівково.
Це половинка отого сіренького із зелено-коричневою оголовочкою в центрі верхнього малюночка. 
?... Треба буде поцікавитися. 
, що доморощені бізнесмени безбожно "бадяжать" металургійним шлаком, і не та автоматика, що у побутовій техніці – все там "не те"... Хто в курсі зарплат, теж множте у рази – до робіт на будівництві відповідальних об'єктів залучають тільки найкваліфікованіші кадри, які полюбляють гарну зарплату.
Український мікрофінансовий ринок очікує найсерйозніша стадія реформування за всю історію його існування
У Європі мікрокредитування – один із найпопулярніших способів фінансування стартапів, у Америці – це спосіб заробітку позичальників, в той час, як українці через власну необізнаність і упереджене ставлення щодо цього бізнесу втрачають безліч можливостей.
Мікрофінансування виникло в період економічної кризи, його історія бере свій початок в середині 1800-х років. В кінці Другої світової війни теоретик Лізандер Спунер запропонував невеличкий кредит, як спосіб порятунку людей від бідності, при цьому «кредитори» - підприємці і фермери теж отримували свій зиск.
Мікрофінансування у сучасному розумінні почало розвиватись на початку 1970-х, коли такі організації, як Grameen Bank of Bangladesh і піонер мікрофінансування Мохаммад Юнус, почали формувати сучасну індустрію мікрофінансування. Їх досвід започаткував хвилю мікрофінансових ініціатив, коли багато інноваційних підприємств почали експериментувати з кредитуванням малозабезпечених людей. Grameen Bank був джерелом ідей і моделей для багатьох установ в області мікрокредитування, які виникли у всьому світі.
На думку засновника ідеї мікрокредитування Юнуса, кожна людина на землі має потенціал і право жити гідним життям. У різних культурах і цивілізаціях навіть найбідніші люди можуть працювати, щоб домогтися свого власного розвитку, і мікрокредитування може цьому сприяти.
Сьогодні, за оцінками Світового банку, понад 16 мільйонів осіб обслуговують близько 7000 мікрофінансових організацій по всьому світу. Експерти CGAP зазначають, що близько 500 мільйонів сімей отримують вигоду від невеликих кредитів, що роблять можливим їх новий бізнес. На саміті з мікрокредитування у Вашингтоні була озвучена ідея допомогти 100 мільйонам людей в світі, що наразі за межею бідності, за рахунок кредитів від світових лідерів і великих фінансових інститутів.
Минуло майже 15 років відтоді, як Рада Організації Об'єднаних Націй оголосила 2005 рік Міжнародним роком мікрокредитування, закликавши фінансовий та будівельний сектор «підживлювати підприємницький дух» бідних людей у всьому світі.
Попри це, інтеграції України у світовий фінансовий простір МФО за цей час не відбулося. Наразі фінансові компанії, що працюють в секторі мікрокредитування, вимушені будувати бізнес в умовах високого ризику неповернених позик. Більш того, наразі доволі багато юристів та адвокатів офіційно, без жодних обмежень з боку фіскальних органів, пропонують послуги захисту боржників, які прострочили з виплатою фінансовим компаніям. Це вже стало своєрідним трендом: створються YouTube канали, сторінки в соцмережах тощо.
Таким чином, можна спостерігати парадоксальну ситуацію, коли на тлі підвищення ефективності державного нагляду за компаніями МФО, правники стимулюють безвідповідальність платників у частині виконання кредитних зобов'язань.
Водночас зауважу, що попит на отримання швидкої беззаставної позики в Україні зростає – сьогодні фактично будь-яка столична площа є місцем високої концентрації кіосків з рекламою послуг з мікрокредитування. Це підтверджує і звіт держрегулятора - ринок мікрокредитування в Україні невпинно зростає.
Інформація з річного звіту Нацкомфінпослуг за 2018 рік
І це попри те, що певні верстви населення через фінансову необізнаність ототожнюють поняття мікрокредитування з позикою без жодних зобов'язань з боку клієнтів, борг, який не потрібно повертати, бо вони, буцімто, не несуть юридичної відповідальності. Насправді це не так: зобов'язання по мікрокредиту має таку ж саму юридичну силу, як інші позики, взяті в кредитних установах.
Фінансові компанії у цьому секторі працюють згідно всім нормам чинного законодавства. Як директор компанії, яка надає послуги з мікрокредитування, підкреслю - компанія не просто офіційно працює на ринку, вона дотримується усіх стандартів ведення європейського бізнесу, зокрема сплачує всі податки державі у повному обсязі.
Проблема в тому, що гравці на ринку МФО багато законодавчо неврегульованих питань тлумачать по різному. Ось чому так важливо включити представників мікрофінансових компаній до діалогу з держрегулятором, який, власне, і формує правила гри на ринку.
З початку осені фінансові компанії, що надають українцям мікрокредити, опинились у зоні турбулентності через довгоочікуване прийняття закону про спліт.
Учасники ринку МФО не просто очікують від НБУ розуміння, що сектор мікрофінансування - важлива складова розвитку української економіки, ми прагнемо безпосередньо брати участь у трансформації ринку, у підвищенні відкритості і прозорості гравців, відтак сприяти підвищенню його конкурентноздатності. Стратегічне партнерство з представниками європейського бізнесу, заохочення компаній до інновацій у сфері мікрофінансування для всіх, створення системи підтримки постійного доступу до фінансових послуг – все це лише сприятиме економічному зростанню держави. Адже як слушно зауважив свого часу Лоренс Пітер: «Економіка є мистецтвом задоволення безмежних потреб населення за допомогою обмежених ресурсів».
Після того як у парламенті було знято з розгляду мій законопроект «Купуй українське, плати українцям!», остаточно переконуюсь, що це точно слуги не українському народу.
Адже наш законопроект передбачав стимулювання розвитку вітчизняних виробників і подолання бідності! Саме такою є державна політика США та ЄС щодо підтримки власного виробника. А такі країни як Корея та Туреччина маже з нуля досягли справжніх економічних див.
Натомість Україна має найвищий у світі рівень імпорту у державних закупівлях – 38%! А коли влада продовжує підтримувати імпорт, купуючи бразильські літаки, польські трамваї, китайські вагони та турбіни – цей показник наблизься до 50 %.
У такий спосіб влада за рахунок українців інвестує у економіки інших країн, створює там робочі місця та платить податки. А українців виганяє закордон у пошуках роботи і заробітку. Ідіотська політика, яку я ніколи не підтримаю і буду проти неї боротися до останнього!
Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії
Капіталізм «мертвий», а найбагатшим людям світу потрібно створювати нову економічну систему. Так вважає співзасновник компанії Salesforce мільярдер Марк Беніофф, який займає 93 місце в списку найбагатших американців за версією Forbes. Про це він написав у колонці для газети The New York Times.
«Капіталізм, я визнаю, був до мене добрий», – зазначив підприємець, чиї статки складають $6,4 млрд. Він написав, що «живе життям, яке перевершує всі найбожевільніші очікування» його прапрадіда, який іммігрував в Сан-Франциско з Києва на початку XIX століття.
«Але, будучи капіталістом, я вірю, що прийшов час голосно сказати те, про що ми всі знаємо. Капіталізм, такий, яким ми його знаємо, мертвий», – написав Беніофф.
В останні роки капіталізм сконцентрувався на прагненні максимально збільшити доходи акціонерів і привів до «жахливої нерівності», заявив він. Беніофф підкреслив, що «26 найбагатших людей світу володіють такими ж статками, що й найбідніші 3,8 млрд людей».
У колонці він звернувся до інших мільярдерів і бізнес-лідерів:
«Я вважаю, що ми більше не можемо ігнорувати відповідальність за те, що люди роблять з нашими продуктами. Так, доходи – це важливо, але важливим є і суспільство».
«Яким може бути новий капіталізм? По-перше, лідери бізнесу повинні прийняти ширше бачення своїх обов'язків», – вказує Беніофф. Йдеться про те, що вони повинні працювати не тільки на користь акціонерів, а й для своїх «співробітників, споживачів, суспільства і планети».
Наступний крок – держава повинна офіційно зобов'язати публічні компанії розкривати інформацію про те, як їх діяльність впливає на згадані вище сторони. Глави корпорацій повинні домагатися рівної оплати праці для чоловіків і жінок, боротися зі зміною клімату і бідністю, підкреслив мільярдер.
Беніофф нагадав, що в серпні керівники понад 180 американських компаній, в числі яких була і Salesforce, підписали спільну «заяву про призначення корпорацій». Його основна ідея в тому, що компанії повинні не тільки задовольняти інтереси своїх інвесторів, але й працювати над створенням «економіки, що служить усім американцям». Документ підписали, зокрема, глава Amazon і найбагатша людина планети Джефф Безос, виконавчий директор найбільшої в світі авіакомпанії American Airlines Даг Паркер і керівник найбільшого банку США JPMorgan Chase Джеймс Даймон.
КИЇВ. 27 вересня. УНН. Місія Міжнародного валютного фонду (МВФ) за підсумками візиту до Києва дійшла висновку, що пришвидшення економічного зростання в Україні, зокрема, буде залежати від реалізації амбітних реформ на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки. Про це йдеться в заяві керівника місії Рона ван Родена, передає УНН з посиланням на повідомлення пресслужби МВФ в Україні.
“Необхідне більш потужне, стале та всеосяжне (інклюзивне) зростання для того, щоб Україна змогла наздогнати за рівнем доходів свої сусідів по регіону. Вирішальною мірою це буде залежати від реалізації амбітних реформ на підтримку переходу України до повноцінної ринкової економіки. Таке завдання не є легким і було викликом у минулому, коли проведення реформ із зупинками призвело до повторного накопичення значних дисбалансів та економічної кризи”, — повідомили у МВФ.
Зі слів ван Родена, економічна політика України надалі має зосереджуватися на підтриманні макроекономічної стабільності з одночасним створенням умов для пришвидшення економічного зростання. Він зауважив, що макроекономічна стабільність є необхідною умовою для досягнення швидких темпів зростання.
“Це потребує проведення розважливої фіскальної політики для забезпечення прийнятного рівня боргу, з одночасним підвищенням ефективності та результативності державних видатків, в тому числі в галузях охорони здоров’я та освіти, а також в сфері підтримки вразливих груп населення за допомогою чітко спрямованої адресної системи соціального захисту. Це також означає проведення обачної грошово-кредитної політики, націленої на подальше скорочення інфляції та накопичення резервів в умовах режиму гнучкого обмінного курсу. Врешті решт, критично важливим є захист фінансової стабільності, з одночасним посиленням фінансового посередництва та мінімізацію вартості наслідків ліквідації банків для платників податків”, — йдеться в заяві керівника місії.
Він підкреслив, що забезпечення незалежності центрального банку “має важливе значення для проведення такої грошово-кредитної та фінансової політики”.
“Піднесення економіки на вищий рівень економічного зростання також вимагає прискорення структурних реформ, що, перш за все, передбачає встановлення міцного верховенства права, в тому числі за допомогою судової реформи, та рішучу боротьбу з корупцією. Не менш важливим є посилення конкуренції та відкриття ринків, особливо в енергетичному та сільськогосподарському секторах, та зменшення ролі держави та олігархів в економіці. Зростання заробітної плати повинно відповідати покращенню продуктивності праці для забезпечення конкурентоспроможності. Завдяки сталому впровадженню реформ Україна зможе тісніше інтегруватися з європейською економікою та її ланцюгами поставок, скориставшись також більшими перевагами Глибокої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю з ЄС”, — наголосив ван Роден.
Як повідомляв УНН, місія МВФ сьогодні завершила візит до України. Відповідно до висновків МВФ, місія за підсумками візиту до Києва повідомила, що обговорення нової 3-річної програми підтримки МВФ триватимуть найближчими тижнями.
У нас хороша новина: після п'яти років перерви Корреспондент відновлює публікацію рейтингу 100 найзаможніших українців. І це прекрасно. Не тому, що закінчилася епоха бідності, а тому, що країна поступово виходить з наслідків двох криз за останні 10 років, і результати рейтингу про це свідчать теж, пише Світлана Шмельова у №18 Журналу Коореспондент.
ЯК МИ РАХУВАЛИ
Ми проаналізували активи більш як 120 найзаможніших українців і з них відібрали перших 100. Це як і раніше дуже непросто в Україні.
І, зрозуміло, це не має відношення ні до оцінок для оподаткування або для інвестування. Не більш ніж оціночні судження. Влаштовуйтеся зручніше - розкладемо все по поличках.
Є кілька способів оцінити бізнес, якщо зовсім грубо, то таких способів чотири. Наприклад, найточніший - ціна покупки. Зрозуміло, що це буде точно тільки на момент угоди. А трохи пізніше може коштувати й інших грошей. На жаль, в Україні цей метод практично не можна застосувати. Переважна більшість компаній не торгуються на фондовому ринку. І вартість їхній акцій невідома, та й акцій як таких у них в більшості випадків немає.
Другий спосіб - спробувати порівняти бізнес з аналогічним. Порівнювати з українськими аналогами? Хороша ідея, але, скільки коштує той чи інший український бізнес, як правило, абсолютно точно оцінити неможливо: дивіться перший пункт - немає фондового ринку. Звичайно, можна спробувати порівняти з аналогічним бізнесом в Польщі або навіть в Росії. Але цей спосіб дасть приблизний результат - ринки таки різні в принципі. Але спробувати можна.
Третій спосіб - спробувати оцінити за вартістю створення аналогічного бізнесу. Це начебто досить точний метод, ось тільки потрібно врахувати дві обставини. Щонайменше треба мати дуже великий обсяг інформації про величину необхідних капіталовкладень. А це часто і самому інвестору не цілком зрозуміло на початковому етапі. Що вже говорити про експертні оцінки. Ну і зараз такий метод не має в Україні особливого сенсу, оскільки у багатьох випадках аналогічний бізнес можна купити значно дешевше, ніж побудувати з нуля. Тому що тільки виходимо з кризи.
Четвертий спосіб - спробувати оцінити на основі обсягів прибутку, який генерує підприємство. Цей метод досить точний і саме його дуже часто використовують професійні інвестори на фондовому ринку, щоб оцінити перспективи зростання тієї чи іншої акції. Наприклад, в Україні нерідко говорять про те, що вартість компанії приблизно дорівнює 7-12 розмірам її річного прибутку. Чим ризикованіший бізнес, тим менша величина коефіцієнта (мультиплікатора), на який треба помножити річний прибуток до оподаткування, щоб отримати оцінку бізнесу. Начебто і хороший шлях, але де взяти цифру прибутку? Не того, що в податкових звітах, а реальну? Та й ту, що в звітах, здобути можна, тільки якщо це публічна компанія. А як уже було сказано, переважна більшість українських бізнесів не є публічними компаніями.
При цьому в способах - від другого до четвертого - потрібно оцінювати ще й ступінь закредитованості бізнесу. Якщо, наприклад, на запуск підприємства витрачено $20 млн, але заради цього довелося взяти кредитів на $15 млн, виникає питання - скільки ж коштує такий бізнес? Напевно 20 мінус 15. Тобто $5 млн є у власника у вигляді такого активу, але не витрачені на його створення 20. Ступінь закредитованості - це теж в переважній кількості випадків величина, закрита від публіки.
Загалом, чимало складнощів - і доводилося давати оціночні судження щодо вартості бізнесу, спираючись на ті розрахунки і способи, які виявлялися доступні.
І, нарешті, вишенька на торті - далеко не всі власники публічно декларують наявність у них тих чи інших активів. Що створює окремі труднощі.
Проте ми зуміли провести оцінки. Якщо хтось із власників запропонує свої поправки до наших оціночних суджень, ми неодмінно і негайно їх опублікуємо.
ЩО ВСЕ ЦЕ ОЗНАЧАЄ
Бізнес в Україні досить сильно концентрований. Наприклад, в руках 20 найзаможніших перебуває близько 70% активів, що належать першій сотні. Це привіт з часів великої приватизації, коли знайшли своїх господарів підприємства металургії, енергетики, хімічної промисловості та інша спадщина радянської індустрії.
Разом з тим структура активів, які належать першій сотні найзаможніших, поступово змінюється. Наприклад, вже досить помітне місце займають активи в агробізнесі, роздрібній торгівлі, нерухомості та будівництві. А це бізнеси, які переважно створювалися з нуля, хоча найчастіше це робилося на гроші, зароблені в інших сферах.
А ось фінансовий бізнес в активах найзаможніших займає дуже скромне місце. Що зрозуміло після того банкопаду, який тривав у 2014-2016 роках. Вціліли держбанки, нечисленні приватні українські та, звичайно, банк з іноземними акціонерами. З цієї причини немає в рейтингу і багатьох власників великих банківських груп.
Та й в принципі вартість українських бізнесів сильно постраждала від криз, а також від російської агресії на сході і півдні України. Наприклад, не присутній в нашому рейтингу власник горлівського Стиролу, а також власники низки інших підприємств, які перестали існувати.
Як ілюстрацію можна взяти і порівняти статки українських мільярдерів за версією американського Forbes до кризи 2009 року, до кризи 2014 року і після неї.
Кількість мільярдерів | Сукупні статки мільярдерів | |
2008 |
7 |
$29,3 млрд |
2013 | 7 | $28,3 млрд |
2015 | 5 | $11,9 млрд |
2019 | 7 | $13,6 млрд |
Тут добре видно, що максимум вартості активів був напередодні кризи 2008 року. Потім був спад в 2009-2010 роки. А в 2011-2012 роки був період відновлення. Але криза 2014-2015 років призвела до падіння вартості активів - не стільки зважаючи на те, що прибутковість бізнесів знизилася, скільки через різке зростання ризикованості українського ринку. І цей ризик, на думку іноземних аналітиків, привів до відповідного зниження вартості активів. У 2016-2019 роках почалося відновлення економіки, але, як бачимо, воно ще не привело до повернення вартості бізнесів до колишнього рівня.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО
Вартість активів великих підприємців - це не тільки привід помірятися мускулами (для власників) або потеревенити стосовно цифр з великим числом нулів (для всіх інших). Це, перш за все, потенціал для залучення інвестицій. Будь-який банк або інвестор, перш ніж купувати облігації компанії або давати їй кредити, жваво цікавиться її вартістю, а також розмірами прибутку. Ну і вартістю всіх активів, що належать власнику компанії-позичальника. Чим більша ціна, тим більше грошей інвестори готові вкласти в цінні папери позичальника, а банк більше готовий видати у вигляді кредиту.
Ну а від обсягів інвестицій, як відомо, залежить швидкість відновлення економіки, а також доходи населення. Загалом, треба радіти кожному мільярду і мільйону приросту вартості активів найзаможніших українців. Хоча, звичайно, якби в Україні існував розвинений ринок акцій, ми б раділи не тільки зарплатам, але і зростанню вартості належних нам цінних паперів компаній, що дорожчають.
РЕЙТИНГ
За словами фінансового аналітика Олексія Куща, презентація бюджета 2020 до другого читання повинна була дати концептуальну відповідь на просте запитання: чим економіка Зе буде відрізнятися від тієї ж «яценомікі» минулих років. «Простими словами, виборці повинні були отримати бізнес-план нового уряду і хоча б в загальних рисах усвідомити,«навіщо» було проводити так звану електоральну революцію, відправляти на «смітник історії» старі політичні еліти і віддавати всю повноту влади монокоаліціі-шапіто» , – сказав «ЕН» експерт. За його словами, бюджет – це бізнес-план влади як зробити всіх нас багатшими, хоча на практиці виходить навпаки.
За словами виконавчого директора Міжнародного Фонду Блейзера, радника президента Олега Устенко , якби в проекті бюджету була занадто висока дохідна частина (в порівнянні з попереднім роком), то це сигналізував би про те, що укладачі документа перебувають в ілюзії, а значить, під загрозу б потрапила і видаткова частина. «Фактично держава взяла б на себе зобов’язання, які з високою часткою ймовірності просто не могла б виконати», – вважає він. За його словами, занадто високі доходи означали б, що припущення щодо економічного зростання явно завищені, присутнє занадто «позитивне мислення» про швидкість і результати реформ щодо детінізації бізнесу, зупинки контрабанди, що абсолютно не відповідає дійсності.
