хочу сюда!
 

Ирина

49 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 50-59 лет

Заметки с меткой «економіка»

Ставленники Кремля

Кто станет врагом народа на президентских выборах 2019-го года?


Ещё до официального старта предвыборной кампании Петр Порошенко делает резонансное заявление. Президент поручил Совету национальной безопасности и обороны подготовиться к борьбе с российским вмешательством в выборы 2019-го года.






Какова цель?


Это, с одной стороны, присоединение к конгломерату развитых стран мира, которые не подвергают сомнению российское вмешательство в свою внутреннюю политику; и, с другой стороны, это упредительный удар по конкурентам Порошенко в предвыборной гонке. Денег Запад на это Порошенко не даст — все прекрасно понимают, что началась предвыборная гонка — но с точки зрения пиар-кампании, очень грамотный ход.


Порошенко выгодно иметь конкурентов-«прокремлёвских» ставленников, потому что они создадут благоприятный для его имиджа бэкграунд. Порошенко противопоставит себя символу мирового зла, Путину, тем самым раздувая свой масштаб и значимость, не прилагая для этого никаких усилий и не вкладывая в это денег.


Кандидаты в президенты-2019, которые будут «топить» против Порошенко, все, кого будут поддерживать «Интер», ТВ112, NewsOne, Strana.Ua и другие неугодные Порошенко и не принадлежащие ему средства массовой информации, будут окрещены пособниками Путина. Те СМИ, которые станут настоящей костью в горле Порошенко как кандидата в президенты, получат обвинения в злостных нарушениях законодательства и прекратят своё вещание до победы Порошенко на выборах.


Но что, если Европейский Союз и США поддержат кого-то из конкурентов Порошенко на президентских выборах?

Не поддержат. Ни ЕС, ни США, ни руководство МВФ не готовы менять шило на мыло.


У Порошенко один минус для Запада — он затягивает реформы, но в принципе он достаточно управляемый и предсказуемый политик. Порошенко удобен Западу, тем более, что альтернативы ему на сегодняшний день просто нет. Он принимает законы из пакета реформ МВФ, держится проевропейского курса развития Украины и не делает «резких движений», как Янукович. Кроме того, как коррумпированный «государственник» он всегда находится на финансовом крючке ЕС и США, а значит, будет выполнять их требования.


Украина важна для Европейского Союза и Соединённых Штатов Америки как ещё один оплот борьбы с Российской Федерацией. Российская «бензоколонка», кремлёвская террористическая чума должны перестать существовать — для этой важной цели ЕС и США готовы возиться с проворовавшимся украинским истеблишментом столько, сколько нужно, до тех пор, пока не загонят Россию в финансовую катастрофу. И в этом плане второй президентский срок Порошенко является оптимальным вариантом: схемы сотрудничества между МВФ и Украиной согласованы, все ключевые политические требования озвучены, базовые договорённости достигнуты. Осталось только подождать, когда на счетах Госказначейства, в бюджете Украины, останутся копейки, и президент обанкротившейся страны быстренько «протащит» через парламент оставшиеся реформы МВФ, чтобы получить очередной международный кредит.


…Но во всех бедах, конечно же, окажутся виноватыми кремлёвские агенты и вездесущая российская агрессия, подрывающие экономику Украины во всех отраслях и сферах, по всем фронтам и одновременно.



Balashov.com.ua


Економіка України зростає

Економіка України зростає вісім кварталів поспіль. Про це на ФБ пише Олеся Яхно-Бєлковська.

Мовою цифр, інформує Економічні новини.

Економіка України зростає вже вісім кварталів поспіль: Декілька показових цифр

1. Після подолання падіння економіка України зростає вже вісім кварталів поспіль. У першому кварталі 2018 року зростання ВВП становило 3.1%.

2. Зростання капітальних інвестицій у першому кварталі 2018 р. становив 37.4%. Найбільші обсяги інвестицій спрямовано в промисловість (вкладено кошти в оновлення обладнання), будівництво, транспорт, сільське господарство (крім того, уряд цього року виділив значні суми на підтримку аграріїв).

Читайте: Економіка України повернеться до зростання (МВФ)

3. Перехід економіки від сировинної моделі до технологічної. У січні-квітні 2018 р. (порівняно з аналогічним періодом попереднього року) машинобудування зросло на 6,8%, виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції – на 9,4%, виробництво машин та устаткування для металургії – на 9%.

4. Зовнішньоторговельний обіг товарів за січень-квітень 2018 р. збільшився на 14%, або на 4 млрд дол. (порівняно з аналогічним періодом попереднього року).

Зрозуміло, що про позитивні зміни можна говорити тоді, коли ці позитиви стануть відчутні на рівні звичайних громадян, про що наразі ми не можемо говорити. Також зазначимо, що Україна має зовнішні боргові зобов’язання (зокрема накопичені довоєнними урядами).

Львов. На стыке цивилизаций

Город, который мог бы «ободрать» всю Польшу, если разрешит на своей территории зарабатывать деньги.


В ответ на мой блог о том, что среди городов Украины растёт только Киев, мне написали, что Львов тоже развивается. Посмотрим на статистические данные.



Существенного прироста населения во Львове не наблюдается давно. С 2010-го года количество львовян выросло незначительно — до 756,9 тысяч человек (по состоянию на 2016 г.) Это говорит о том, что Львов стоит на месте, как и Одесса, Харьков и Днепр. Причина — дурные законы, зарегулированность экономики, которые заставляют украинцев массово выезжать из своей страны.


Многие жители Западной Украины (и львовяне в том числе) берут направление на Варшаву, Берлин, Рим, Париж, Лондон, и покидают родину в поисках работы и лучших условий для жизни. Сегодня Львов не является привлекательным городом, хотя потенциал у него поистине громадный. Львов мог бы стать крупнейшим бизнес-центром Украины.


Здесь встречаются две цивилизации — западно-европейская и восточная, постсоветская и азиатская. Когда мы начнём использовать географическое преимущество Львова с умом, то он станет важнейшим транзитным пунктом между двумя частями Евразии. Но для этого Львов должен получить экономическую свободу, чтобы люди, финансы и грузы свободно двигались через него, как через финансово-торговые ворота. Тогда Львов, как в начале ХХ века, вновь вернул бы себе статус мультинационального города, как до 1939-го года, и на экономической карте Украины появился бы Западный форпост.


Сегодня Львов на 88,1% мононационален. Поляки, русские, евреи и немцы, которые составляли основную массу жителей города, либо выехали с этих территорий, либо начали называть себя украинцами. Эти статистические данные также наглядно демонстрируют, какие произошли перемены в настроениях людей, и к чему привёл взятый курс развития.





_________________________________________


Когда страна, регион или город переживают расцвет, это видно по дорогам. Вы едите по новым автобанам, проезжаете мимо строящихся трасс и шоссе. Когда страна, регион или город переживают расцвет, это видно по застройке. Вокруг растут современные здания, совершенствуется инфраструктура, открываются новые заведения. Дух экономической свободы можно увидеть по горящим глазам населения, которое зарабатывает и преуспевает. Одно из удивительных мест на земном шаре, которое я посетил, и где экономическое развитие заметно невооружённым глазом, это штат Флорида и город Майами. Во Флориде прирост населения наблюдается с середины XIX века. На протяжении полутора столетий население штата удваивалось каждые 10-15 лет. Только вдумайтесь в эти цифры!


Чем обусловлен этот бешеный рост читайте в следующем блоге. Сейчас вернёмся к Украине.


Пока безналоговые территории мира, как бегуны на спортивном состязании, рвутся вперёд, Украина тупо стоит на месте. Вместо того, чтобы создать налоговый рай на своей территории, распродать госпредприятия, открыть рынок земли, открыв экономические границы, разрешить мультивалютность, Украина выбирает старую политическую возню с мелкими планами типа роста ВВП на 2-4% в год.


США, Швеция, Швейцария, Дания, Голландия, Сингапур, Гонконг — каждое из этих государств имело свой период экономической свободы, когда налоги и таможенные пошлины были минимальными. Финансовые и банковские услуги, нижайшие налоги и пошлины, игорный бизнес — именно это делает любую территорию привлекательной для инвестиций. Украина может превратиться в налоговый рай для всего человечества.



Balashov.com.ua


В Україні стартує мала приватизація

Кабмін опублікував дві постанови, що запускають процес малої приватизації.

В Україні стартує мала приватизація

5 червня набули чинності затверджені Кабінетом міністрів правила прозорого продажу невеликих державних підприємств і компаній. Про це повідомляє прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інформує Економічні новини.

Отже, повністю сформовано нормативну базу, потрібну для старту в Україні програми малої приватизації, пояснює міністерство.

Відповідно до закону “Про приватизацію державного та комунального майна” мала приватизація відбуватиметься через електронну систему ProZorro.Продажі. Водночас вартість активів таких об’єктів не має перевищувати 250 млн грн.

Читайте: Новини України: Кабмін прийняв рішення по ціні на газ для населення

“Ми чітко, крок за кроком, наближаємося до старту малої приватизації. Уперше в історії країни вона буде відбуватиметься виключно на відкритих електронних аукціонах… Спочатку ухвалили новий закон, тепер розроблено вся потрібну нормативну базу. Найближчими тижнями мають з’явитися перші лоти в системі” , – зазначив перший заступник міністра економрозвитку Максим Нефьодов.

Нефьодов нагадав, що Фонд державного майна (ФДМУ) вже визначив перелік з понад 700 підприємств, які планують виставити на продаж у межах малої приватизації цього року. Перелік містить об’єкти в усій країні, пояснив він.

“Ми вже маємо зацікавленість від бізнесу щодо окремих лотів малої приватизації. Це дає нам право очікувати значну конкуренцію, а отже, і вигідну для держави ціну”, – додав заступник міністра.

У міністерстві зазначили, що раніше ФДМУ визначив понад 700 об’єктів у всій країні, що підлягають цього року малій приватизації. За даними Мінекономрозвитку, серед затверджених об’єктів – бази відпочинку, будівлі та навчальний комбінат в Одеській області, лікарня, цехи та кафе у Львівській області, а також піонерський табір, автостоянка та газове господарство в Миколаївській області тощо.

Нагадаємо, 18 січня цього року Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроект №7066 “Про приватизацію державного майна”. 2 березня закон підписав президент Петро Порошенко, і 7 березня він офіційно набув чинності.

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_economy-ukr/full/706-v-ukraini-startuye-mala-privatizaciya

Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко

Соучастники НДС.

Катастрофа Украины в том, что нами управляют настоящие преступники. Эта мысль посетила меня, когда я читал книгу Александра Онищенко «Пётр Пятый». Махинации на продаже газа, схемы по возврату НДС, выведение безумных капиталов в офшоры, афёры с приватизацией госпредприятий прекрасно известны всем президентам нашей страны. Кучма был осведомлён о том, как и кто наживается на государственных потоках и ресурсах. С этим великолепно был знаком и Ющенко, который, кроме того, ещё и знал, как население грабится через Нацбанк с помощью «взлётов и падений» курса гривны. Обо всём этом, естественно, знал Янукович. И будьте уверены, что Порошенко тоже в курсе. Так же, как в курсе премьер-министры Украины, Кабмин и вся верхотура власти.


Как строятся «схемы», откуда возникают баснословные капиталы, которые потом тратятся на избирательные кампании, знает вся Верховная Рада. И это катастрофа. На выборы идут люди, которые не только хорошо осведомлены о «схемах», но и являются их участниками, а значит, абсолютно не заинтересованы в их уничтожении.


Грабёж бюджета, отмывание денег, незаконная приватизация, всё это началось с 1992-го года. В этом году в Украине был внедрён НДС.






Зачем и кому нужен НДС? Начнём с истории.


Налог на добавленную стоимость в 1954-м году придумал директор Дирекции по налогам и сборам Министерства экономики Франции. Фактически НДС является дополнительным налогом на прибыль предпринимателя и доход получателей зарплат. У государства росли расходы, а поступающие в казну доходы их не «покрывали». Кроме того, уклониться от уплаты НДС гораздо сложнее, чем от уплаты других налогов. Нужен был новый непрямой налог, которым и стал НДС, якобы ради избавления от каскадного эффекта налога с продаж.


НДС тестировался властями Франции сначала в колонии Кот-д’Ивуар (правильно! зачем подвергать риску своих граждан, когда можно потренироваться на крепостных), и в 1968-м году он был введён на территории Франции. Затем Европейское экономическое сообщество обязало ввести НДС до 1972-го года все государства-члены ЕЭС. Сегодня НДС функционирует в более, чем 40 странах мира.


В Украине НДС был введён в 1992-м году. Но если состоятельные европейские страны могут себе позволить высокие налоги, то Украина и африканские нищие государства — нет. НДС в Украине придушил производство и бизнес, и залез в карманы граждан по самый локоть. Платить 20% при покупке любого товара, ввозе и вывозе — непомерно высокая цена, если уровень доходов населения находится в конце мировых рейтингов. И это только один налог на добавленную стоимость. А сколько в цене товаров и услуг «зашито» акцизов, других налогов, коррупционной составляющей? Всё, что мы покупаем, могло бы стоить вполовину дешевле, если убрать налоги и акцизы. Дурные олигархические капиталы перестали бы возникать, если вытащить государственную «руку» из наших кошельков. НДС возвращают себе олигархи, и возвращают всё, что поступило в казну, либо в виде возврата, либо в виде субсидий. И об этом знают все президенты и премьеры Украины.


Дискуссия не идёт о том, чтобы отменить НДС, а о том, кому будет поступать возврат. И это превращает выборы президента в выборы очередного «пахана», который возглавит «схемы». Сейчас «пахан» Порошенко, чьи служащие распределяют бюджетные потоки. Вместо него может прийти кто угодно, эффект для экономики и благосостояния страны будет таким же.


Масштаб воровства потрясает: воруют по закону все и всё. Вы не найдёте в Украине хотя бы одно некоррумпированное государственное предприятие. Вы не избавитесь от коррупции, пока существует НДС, акцизы и пошлины. Вы не сможете честно и прозрачно вести бизнес, пока налоги драконовские, а правила запутанные.


Чтобы избавиться от всего этого, нужна личность исторического масштаба, непримиримый, бескомпромиссный человек, преданный идее экономической свободы. Нам нужен лидер, который придёт с целью поломать саму гнилую систему. И народ, все граждане Украины должны стать соучастниками и помочь ему в этой священной миссии.


Причина всех наших бед (войны, низкого качества образования и медицины, демографической катастрофы вымирания нации) — это обнищание населения. Президент Украины, который изменит ход истории, даст своего народу свободу зарабатывать деньги. И начнёт он с отмены НДС и других налогов, продажи 3500 убыточных госпредприятий, открытия рынка земли, разрешения на хождение евро и доллара.


5.10


Напрямки програм зростання заможності України

 Національна ідея - любов, чесна праця ,справедливість заможність, дозволить об*єднати переважну більшість народу України до боротьби за краще майбутнє, до боротьби за квітучу Україну.

Але щоб цього досягти потрібно, виконувати конкретні програми.

В блозі мы вже розлянули напрямки програм по втіленню в країні принципів любові, чесної праці, справедливості.  Сьогодні пропоную розглянути напрямки програм по втіленню принципа- ЗАМОЖНІСТЬ

Заможність кожної родини і країни в цілому, дуже пов'язані між собою. Але деякі діячи на перше місце ставлять заможність себе, своєї родини і їх зовсім не турбує заможність іньших громадян і держави. Навпаки, вони створюють собі заможність за рахунок іньших і цим ще хизуються Я це визначаю як паразитарне мислення, а ще така позиція не долекоглядна, тому що зубожилий покупец не може дати той прибуток підприємцю який дає заможний, а ще зобожилий народ буде завжди готовий до бунту і помсти за не справедливість

Які ж програми необхідно втілювати щоб докорінно змінити ситуацію в Україні, яка по рівню оплати праці скотилась на останне місце в Європі.

Перший напрямок для підняття заможності — освітницькі програми на телебаченні , радіо та в інтернеті по зростнню заможності громадян на прикладі інших країн світу. Це і досвід Фінляндії, Чехії, Данії, Швеції Гонконга, ОАЄ Катара. Навчання бізнесменів та підприємців успішному веденню соціально відповідального бізнесу, навчання управлінців держави регулюванню в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Другий напрямок пітримання заможності-- збільшення долі заробітної плати в собівартості продукції до 15-20% як це установлено в Європі. Введення матеріальної підтримки громадян через іпотечне кредитування на житло в 2% і кредитування бізнесу на рівні 7% Особливо ефективним стане також “Молодіжний національний фонд.” Його потрібно створювати на зразок арабських країн, за рахунок відрахувань від використання публічної власності- видобутої нафти, газу, інших природних копалин, а також від аренди землі. На кожного юного громадянина України необхідно відкрити рахунок і щорічно за показниками року поповнювати його. А потім, при досягненні 18 років, віддати накопичені кошти юнакові на навчання, житло. підприємницьке обладнання. Все це дозволить успішно закріплюватися молоді на ринку праці і створювати нові робочі місця саме в Україні

Третій найважливіший напрямок- позбавиться від олігархів, шляхом введення жорсткого контролю за конкуренцією в економіці. Запровадити механізми розподілу компаній власників, якщо на ринку їх доля перебільшує 25%. Звести до мінімуму участь бізнесу в політиці, шляхом чіткого виконання Конституції  .Політик, чиновник не може бути підприємцем тому за таке порушення він на 25 років позбавляється права працювати на державній службі.

Всі ці напрямки, а також дієва боротьба з корупцією особливо на верху владної піраміди, дозволять підняти заможність громадян і держави в цілому. Дещо в цьому плані вже робиться, але нинішня влада ці кроки більш імитує на догоду МВФ, чим дійсно працює в такому напрямку.

Тому ще раз наголошую що всі принципи наційної ідеї -- любов, чесна праця, справедливість, заможність, і напрямки її втілення, можливо здійснити,якщо значна більшість громадян її усвідомлять, почнуть відповідно жити і міняти діючу владну верхівку.

Як це робити- велика інша тема, про яку дуже багато матеріалів в інтернеті. Ми же проголошуємо моральну наційну ідею що приведе до розквіту України!

Чесна праця всіх в країні

Дасть додробут Україні !


















60%, 3 голоса

40%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Нехай будують і самі себе вдують

Михайло Корчемкін: «Щоб сильніше нашкодити Росії, треба дозволити будівництво «Північного потоку – 2»

Гендиректор консалтингової компанії East European Gas Analysis – про те, де проходить межа між бізнесом і політикою в газових взаєминах між різними державами

Михайло Корчемкін: «Щоб сильніше нашкодити Росії, треба дозволити будівництво «Північного потоку – 2»
Михайло Корчемкін

Питання про збереження транзиту російського газу – основне на порядку денному української енергетичної політики. Його вирішення залежить від того, чи зможе «Газпром» розширити потужності для транспортування газу в обхід України, побудувавши газопровід «Північний потік – 2». Проти таких планів виступає українська влада за підтримки партнерів із США та деяких країн ЄС. Крім того, президент Петро Порошенко анонсував візит до Німеччини для обговорення перспектив «Північного потоку – 2» з урядом цієї країни, яка відома тісними зв'язками з Росією. Верховна Рада має намір затвердити звернення про неприпустимість будівництва невигідного для України газопроводу. А НАК «Нафтогаз України» планує до кінця березня провести переговори з «Газпромом», щоб запобігти розірванню діючих контрактів між компаніями на поставку і транзит газу.

Як Україні відстояти конкурентоспроможність своєї газотранспортної системи та реабілітувати взаємовигідне співробітництво «Нафтогазу» з «Газпромом», що стало заручником політичного протистояння Москви і Києва? Про цеMind поговорив з гендиректором консалтингової компанії East European Gas Analysis Михайлом Корчемкіним, який багато років займається фінансовою оцінкою міжнародних газопровідних проектів.

Він розповів про парадокси газотранспортного бізнесу, які супроводжують відносини «Нафтогазу» з «Газпромом». Ці парадокси – яскрава ілюстрація того, як економіка бізнесу двох компаній залишається взаємозалежною, незважаючи на політичне напруження між країнами. А захист інтересів України, що передбачає блокування «Північного потоку – 2», обіцяє чималі бонуси «Газпрому», який обслуговує політичні інтереси Кремля.

– Перш за все давайте визначимося: газовий бізнес у всіх його проявах – це лише бізнес чи бізнес плюс політика?

– Газовий бізнес стає політикою, коли він завдає шкоди виробникам, газотранспортним компаніям або споживачам газу. Наприклад, скорочення «Газпромом» добових поставок газу в Європу взимку 2014–2015 років завдало шкоди самому «Газпрому» і держбюджету Росії, а повне перекриття транзиту газу через Україну в січні 2009 року зашкодило всім: «Газпрому», бюджету РФ і споживачам газпромівського газу.

Фінансове моделювання грошових потоків «Газпрому» з обхідними газопровідними проектами і без них показує, що «Північний потік – 2» і «Турецький потік» скорочують доходи акціонерів компанії та держбюджету.

Наприклад, газовий бізнес США аполітичний. Американський ЗПГ продається там, де він приносить найбільший прибуток, а не найбільшу шкоду Росії або ще комусь.

– В ЄС посилюється кампанія противників будівництва газопроводу «Північний потік – 2», незважаючи на прагнення деяких європейських партнерів «Газпрому» реалізувати цей проект. Анкара спровокувала «Газпром» змінити свої плани щодо розширення потужностей «Турецького потоку». Великобританія також оголосила про плани мінімізувати залежність від російського газу. Які перспективи поставок «Газпрому» на західні ринки?

– Перспективи російського газу в основному залежать не від зусиль президента РФ або керівників «Газпрому», а від погоди та цін на нафту, газ і вугілля. Тепла зима може різко знизити попит на російський і будь-який інший газ. У цілому, середньострокове майбутнє у «Газпрому» в Європі непогане, але великого зростання обсягів експорту я не очікую. Діючі газопроводи (без «Турецького потоку») дозволяють збільшити експорт на чверть, що більш ніж достатньо. Відновлювана енергетика розвивається набагато швидше, ніж передбачало російське керівництво, і закінчення ери вуглеводневого палива в Європі вже видно.

– Ваш прогноз: чи вдасться ЄС і США заморозити «Північний потік – 2»?

– Для того щоб сильніше нашкодити Росії, треба дозволити будівництво «Північного потоку – 2» і заборонити будівництво EUGAL та інших пов'язаних з цим проектом газопроводів на території Німеччини. Я думаю, зараз шанси на реалізацію проекту впали нижче 50%. Західні компанії, що позичили «Газпрому» гроші, нічим не ризикують – російська сторона поверне гроші в будь-якому випадку.


А ось газопровід Грязовець – КС Слов'янська для подачі газу в «Північний потік – 2» та всі інші газопроводи від Ямалу до Грязовця будуть побудовані в строк або достроково. Забезпечення доходів підрядників – основний пріоритет «Газпрому». Нещодавно «Газпром» почав використовувати новий спосіб збільшення цих доходів – підрядники спочатку отримують гроші за будівництво газопроводу, а потім за його ліквідацію.

Парадоксально, але після завершення будівництва російської частини обхідних «потоків» підрядники «Газпрому» можуть бути зацікавлені в тому, щоб ці «потоки» не працювали. Тоді вони зможуть заробити додаткові гроші на викопуванні покладених труб і закопуванні траншів.

– Що може допомогти Україні зберегти транзит російського газу на європейські ринки після 2019 року? Про які обсяги транспортування може йтися?

– Україні може допомогти попит на газ у Центральній та Південній Європі й відсутність достатніх потужностей для транспортування газу від Балтійського і Північного морів на південь Німеччини і в центр Європи. Обсяги транспортування безпосередньо залежать від погоди взимку, а транзитний тариф напряму пов'язаний з об'ємом газу і режимом прокачування. Чим вище будуть обсяги транзиту і чим вище буде середньорічне завантаження ГТС України, тим більше прибутку отримає «Газпром», і навпаки. Оптимальний (з економічної точки зору) для «Газпрому» варіант можна прорахувати після отримання тарифних пропозицій «Нафтогазу».

– Реформа газового ринку ЄС, покликана посилити конкуренцію і зміцнити енергобезпеку регіону, почалася в 1998 році з прийняттям Першої газової директиви, що визначила загальні правила для внутрішнього ринку газу. Зараз, через 10 років, процес лібералізації ще не завершений. Імплементація норм Третього енергопакета стала серйозним викликом для більшості країн ЄС. Ці норми, серед іншого, передбачають укладання контрактів на транспортування газу за моделлю «вхід – вихід» замість застарілої point-to-point. У наші дні на європейському ринку транспортних контрактів продовжують діяти обидві моделі. Як при такому розкладі Україна може домогтися від «Газпрому» згоди на укладення нового транзитного договору, що враховуватиме вимоги Третього енергопакета ЄС?

– Напевно, «трансгази» прикордонних областей Росії та України могли б швидко домовитися, якби не заважали політики. Я думаю, що для укладення нового транзитного договору потрібна третя сторона з ENTSOG – Європейської мережі операторів газопроводів. Альтернативний варіант – підписання короткострокової двосторонньої угоди на один-два роки. Для спрощення переговорів за формулою сторони можуть скористатися, наприклад, лічильником тарифу компанії Eustream.

– Польща, як і Україна, має свою специфічну історію взаємин з «Газпромом», яка супроводжувалася транзитними скандалами і ціновими війнами. Як Польща вирішила проблему з «Газпромом» і розблокувала реформу свого газового ринку, щоб імплементувати норми Третього енергопакета?

– Відносини «Газпрому» (а отже, Путіна) з Польщею для мене загадка. З одного боку, відносини між країнами не можна назвати дружніми, але з іншого – це ніяк не впливає на газовий бізнес. Польща без єдиного коментаря російської сторони відсунула «Газпром» (власника близько половини акцій) від управління газопроводом Ямал – Європа, першою почала відбір транзитного газу за схемою віртуального реверсу (теж без скандалів і скарг) і першою стала поставляти газ у ГТС України за схемою фізичного реверсу. За реверсні продажу газу Україні були «покарані» всі, крім Польщі – взимку 2014–2015 років добові поставки були зменшені на 50% навіть на «Північному потоці», але поставки газопроводом Ямал – Європа лишилися недоторканими. За логікою, Путін був зобов'язаний показати надійність «Північного потоку», але на практиці виявилося, що і «безтранзитний» газопровід через Балтійське море не дає таких гарантій, як маршрут через Польщу.

Партнерство «Укртрансгазу» з польською GAZ-SYSTEM S.A. могло б бути корисним.

– Чи припускають норми Третього енергопакета обов'язкову закупівлю російського газу європейськими компаніями на українсько-російському кордоні? Або ж це залежить від домовленостей «Газпрому» з європейськими споживачами, які самі узгоджують, яка сторона контракту врегулює транзитні питання?

– Пункт продажу обговорений у контракті. Закупівлі якихось обсягів на кордоні РФ і України дозволили б використовувати схему віртуального реверсу – відбору транзитного газу в будь-якій точці відповідної частини української ГТС.

– Яким ви бачите найвірогідніший сценарій розвитку історії взаємин «Нафтогазу» і «Газпрому», яких чекають нові судові розгляди в Стокгольмі?

– Після російських виборів 18 березня зникла необхідність показувати телеглядачам жорсткість і непохитність президента. Я думаю, скоро сторони розпочнуть переговори щодо графіку виплат суми, призначеної Стокгольмським арбітражем.

– Майбутнє української ГТС – це проблема, в якій перетинаються інтереси України, Євросоюзу та Росії. Який формат з управління ГТС вам бачиться найбільш перспективним і взаємовигідним для трьох зацікавлених сторін?

– Європейський формат передбачає незалежне управління транспортуванням газу. «Нафтогаз України», як газовидобувна і газопостачальна компанія, не цілком підходить на роль оператора ГТС. У країнах Євросоюзу операторами виступають як державні, так і приватні компанії. Мабуть, Україні більше підходить чеський варіант (оператором NET4GAS володіють приватні інвестори Allianz Capital Partners і OMERS Infrastructure – професійні управляючі активами).

– Як перетворити українську газотранспортну інфраструктуру на першокласний актив, привабливий для інвесторів не лише на словах, а й на практиці, а також здатний посилити роль України на європейському газовому ринку? Які основні умови для цього?

– Основна цінність ГТС України в тому, що вона здатна постачати великі обсяги російського газу відповідно до коливань добового попиту європейських споживачів. «Північний потік» і Ямал – Європа зараз не реагують навіть на зростання попиту в опалювальний період.

Нинішні тарифи не відповідають вартості сервісу (подачі пікового і напівпікового газу на вхід в європейський ГТС). Наприклад, лише з 1 січня 2018 року подання газу на ГВС В. Капушани (Словаччина) коливалося від 51 до 151 млн кубометрів на добу. Для порівняння: у цей самий період добові поставки по «Північному потоку» варіювалися в діапазоні 163–171 млн кубометрів.

Треба розуміти, що рівномірні добові поставки протягом усього року вимагають додаткових витрат на зберігання газу, які кінець кінцем перекладаються на споживачів газу. Минулого року витрати на зберігання газу в Європі становили від $63 до $106 за 1000 кубометрів. Європейські політики, які кажуть про дешевизну російського газу, забувають цей важливий фактор.

Без транзиту газпромівського газу ГТС України втратить більшу частину своєї привабливості. При цьому зросте роль українських ПСГ, оскільки надлишки «літнього» газу, що поставляється «Північними потоками», дівати більше немає куди. Ціна газпромівського газу, наприклад у Баумгартені, не залежить від маршруту його транспортування – вона прописана у формулі контракту, але в ціну кінцевих споживачів додадуться витрати на зберігання газу, відсутні при поставках через Україну.

Ідея української нації

Національна ідея, кожної держави-це суспільна думка про те як, швидко всій нації прокласти шлях до постійного і тривалого розквіту.

Націдея в кожній державі своя. На приклад в США це -свобода людини, в России-Велика Россия,в Германії- порядок и соціальный захист громадян. В Японії мінімалізм та якість, в Фінляндії — порядність та екологічність.   Іх народи переконані що саме ці принципи дозволять ім будувати заможне та справедливе життя. Тому в Україні теж потрібна коротка формула нац идеи. На мою думку це-ЛЮБОВ, ЧЕСНА ПРАЦЯ,СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ДОБРОБУТ

Національна ідея української спільноти формувалась в 19 столітті , коли Україна була під владою російського царя , тому в гімні України на слова П .Чубинського є заклик відродити славу, волю України, битися за її свободу і своє панування , пом’ятати козацький рід.

Україні пощастило стати самостійною і незалежною державою в зв’язку з економічними і суспільними обставинами які склалися в дев*яностих роках в СРСР. Ця свобода дісталася Україні безболісно і без жертв. Бюрократія радянської України зрозуміла, що в той час їй вигідніше бути незалежною і вона , скориставшись ситуацією, провела референдум і отримала мандат народу на незалежність України.

А от що робити далі, яку національну ідею виконувати, виникло багато думок і запитань.  

Національна еліта на той час була ще слабка і роз'єднана , комуністична ,радянська бюрократія була ще сильною і від влади вона не збиралась відмовлятися, а народ жив своїм буденним життям. Тому визначення національної ідеї в той час і зараз стало дуже актуальним . Нема НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ- нема бачення шляху, як нація повинна рухатись до свого постійного розквіту. Саме тому за роки незалежності ми просунулись не вперед до розквіту,  а навпаки до зубожіння, безладу та боєвих дій на Донбасі.

Як же, по новому , по-сучасному, з формулювати ідею розквіту української нації

На перше місце, на моє переконання, слід поставити- любов.

.Вона поєднує перш за все любов до своєї Батьківщини , до рідного краю, своєї родини , усіх людей .Якщо людина любить- вона ніколи не з ганьбить свою родину, свою Батьківщину .Вона завжди буде дбати про чистоту і охайність , оселі, села ,міста, вона буде прикрашати і піклуватися про гарні умови і настрій своєї родини,людей що її оточують, саме любов буде спонукати до єднання та захисту від загарбників.

Другий принцип для української наційної ідеї—чесна праця .

Обов’язково чесна. Чому так?Тому що нечесна праця робітника призводить до виробництва неякісної продукції та послуг (приклади- розбиті дороги,підробні лікі, ковбаса з соей , сметана з крейдою, поломані вагони, комбайни, авто та інше) Нечесність управлінців призводить до збитковості підприємств і в цілому держави. Нечесність банкірів - до втрати заощаджень. і припинення кредитування бізнесу. Нечесність можновладців і судів- до втрати справедливості,стабільності і захищеності кожного в нашій державі і в підсумку швидке вимирання населення.То б то- не чесна праця не вигідна всьому суспільству . А працювати український народ може і вміє.

На біду, в Україні нечесність і шахрайство стало майже обов’язковим і це сталося через те , що у більшості національної еліти ідея дуже проста –більше прихопити, привласнити, надійно сховати і вчасно втекти за кордон, де вести з родиною комфортне життя. Тому я наполягаю- тільки заохочення і пропаганда чесної праці може вивести Україну з кризи. Будь-якої кризи .

Про ще два принципи націдеї- справедливість , заможність є сенс поговорити пізніше тому що вони важливі та об'ємні.

Націдея -ЛЮБОВ,ЧЕСНА ПРАЦЯ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ,ЗАМОЖНІСТЬ- дозволять Україні вийти з кризи і швидко рухатись до мети- квітучої України.





64%, 7 голосов

36%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Причини удач і шанси невдач України напишу я

Україна-2018: причини невдач і шанси на успіх

Система вичерпала ресурси та дійшла до межі міцності. 

Всупереч млявим ознакам депресивного зростання, міжнародні рейтинги наочно демонструють, що економічна ситуація в Україні якісно не поліпшується. Сталими складовими її іміджу стали корупція, війна, борги, рейдерство. Ситуація виявилася законсервованою на десятиліття — за роки після розпаду радянського блоку Україна є єдиною серед своїх найближчих сусідів, хто не розвивається. Чому?

Країна здобула державну незалежність ще у 1991 р., тоді її економіка була однією з найбільш розвинених не лише в Європі. У складі СРСР вона також була лідером: важка промисловість, унікальне машинобудування, ядерні, ракетні та космічні технології, сільське господарство, значна частина інтелектуального потенціалу радянської імперії. В України були всі шанси швидко повернутися на шлях цивілізованого розвитку, стати однією з провідних економік світу. ЄС ще тільки формувався, Китай ще не був світовою фабрикою...

"Радянська влада" мала дві головні відмінності: заборона приватної власності на засоби виробництва та матеріалістична комуністична ідеологія. Незалежність привела до скасування першої та принаймні до формальної відмови від другої. Розпочаті реформи, ключовою серед яких стала приватизація, були покликані впровадити в пострадянську економіку ринкові інструменти створення активів і перерозподілу власності. Захід активно підтримував цей процес фінансами та знаннями. У короткий час було створено ринкову інфраструктуру, банки, біржі, регуляторів, прийнято законодавство, навчено кадри. Громадяни стали власниками мільйонів акцій. У відкриту економіку прийшли іноземні інвестори.

Однак дуже скоро розпочався рух у зворотний бік. Розпорошена власність на основні промислові активи виявилася в підсумку сконцентрованою в руках кількох фінансово-промислових груп (ФПГ) — сформованих на основі колишніх партійних номенклатур і кримінальних структур олігархічних кланів. Вони поділили між собою галузі та підприємства, обзавелися політичними партіями, телеканалами, розподілили державний бюджет, міністерства й посади. Джерелом влади замість народу став олігархічний консенсус.

Почалося вичавлювання з країни іноземних інвесторів — тих, які встигли увійти. Стали організовуватися протестні акції та виникати політичні скандали, які відлякували тих, хто увійти лише збирався. Іноземні інвестиції стали загрозою для стабільності існуючої влади, і задля самозбереження вона доклала максимум зусиль, щоб вичавити їх із країни. Єдине, на що не зважився кланово-олігархічний режим, — це знову скасувати право приватної власності. Утім, немає потреби скасовувати право власності на найважливіший український актив — землю сільськогосподарського призначення, його й так фактично немає дотепер.

Міжнародне співтовариство не змогло чи не захотіло адекватно реагувати. Зовні все було добре. Законодавство прийняте, ринкові інститути нібито створені. Усі формальні ознаки демократії наявні, навіть із надлишком. Міжнародна бюрократія вирішила, що в Україні зроблено достатньо, і процес реформ незворотний. Крім того, світ зайнявся іншою проблемою. Сталося 9/11 і розпочалася глобальна війна з тероризмом. Про Україну забули.

Олігархія не згаяла шансу і приступила до цементування своєї влади. Головною загрозою для неї в цей період стали ринкові інститути. Особливо небезпечною була спроможність фондового ринку розмивати неефективні майнові комплекси та концентрувати капітал у більш ефективних бізнесах. Олігархічний же бізнес, що спирається на ресурси держави, неефективний апріорі та не виносить конкуренції ні за ринки, ні за капітал.

Фондовий ринок знищували в кілька етапів. Спочатку з нього забрали акції найважливіших підприємств, які ввійшли в олігархічні ФПГ. Були дискредитовані інститути спільного інвестування. Потім національні регулятори "прогледіли" російську експансію, фактично байдуже спостерігаючи за переходом під "добросусідський" контроль основних біржових майданчиків. Ефективна приватизація, розміщення пенсійних коштів, залучення капіталів для розвитку та навіть для спекуляцій стали неможливими. Особливо гостро це відчувалося під час початку бойових дій у Донбасі. Виявилося, що в держави немає механізмів оперативного залучення коштів навіть на потреби оборони. Перший час армія фінансувалася за рахунок пожертвувань населення. Фондовий ринок перебуває в комі й досі. Україна не в змозі мобілізувати для потреб економіки заощадження населення, вільні кошти бізнесу, і вони залишають країну. Тим часом держава постійно шукає зовнішні позики, одержати які дедалі складніше.

Таким чином, ФПГ в Україні вийшли за рамки просто великих бізнес-систем, настільки глибоко вжившись і вкоренившись практично в усіх сферах життєдіяльності, які фактично перетворилися на неформальні, але надзвичайно впливові квазідержавні інститути. У ті, які насправді визначають стратегічні перспективи країни. А точніше, їхню відсутність… Адже головними завданнями ФПГ були та залишаються власне виживання, паразитування на державних ресурсах й усунення конкуренції. Задля самозбереження та усунення ризиків, які випливають із права власності та загрози сторонніх інвестицій в олігархічні активи, було знищено можливість інвестування в Україні взагалі. У цьому є своя логіка. Державний інститут не може бути об'єктом інвестування. Інакше кожний захоче купити собі, наприклад, акції податкової служби...

Однак кошти населення треба було якось утилізувати. Багато хто дивувався, який незрозуміло високий рівень споживання демонстрували українці ще недавно. Не могли зрозуміти, чому такі високі ціни на нерухомість у Києві. Кошти, які в розвинених країнах населення вкладає в національну економіку, українці спрямовували на споживання. Щоб підтримувати це споживання, уряд підтримував заборону на інвестиції за межі України. Капітали опинилися в капкані, де їх періодично "стригли" обваленнями валютного курсу, фінансовими та будівельними пірамідами, банкрутствами банків.

Основним видом економічної експансії та бізнес-зростання стало рейдерство. Олігархічні ФПГ розширювалися за рахунок захоплення рентабельних виробництв, що вижили, і нових підприємств, у тому числі створених іноземними інвесторами. У цивілізованих країнах діяльність M&A існує, але жорстко регулюється та використовує ринкові методи. Через відсутність ринкових методів в Україні ця функція була передана корумпованим державним судам і стала їхнім основним заняттям.

На той час було вирішене й питання з ідеологією. Зайняти місце викинутої в сміттєвий кошик зношеної комуністичної моралі український націоналізм не був готовий. За роки радянської влади було маргіналізовано релігійні концепції влади та організації суспільства. Тому державною ідеологією України стала корупція. Принципами цілісності державного апарату стали пов'язаність взаємним компроматом, загроза кримінальної відповідальності для відступників та участь у розподілі корупційного доходу. Корупційні ідеали проникли й у суспільну свідомість, сталі впливати на політичний вибір, формувати політичну еліту.

Ситуація, аналогічна з фондовим ринком, відбулася і з іншими суспільними інститутами, відродженими з допомогою міжнародного співтовариства. Була позбавлена повноважень та існує тільки на папері система альтернативного вирішення спорів — третейських судів. Вони мали взяти на себе основне навантаження з вирішення бізнес- і особистих конфліктів. У якийсь момент корумпована судова система відчула загрозу своїй монополії та виключному праву перерозподіляти власність у країні.

Був заблокований на початковій стадії розвиток саморегулівних організацій (СРО). Вони стали загрожувати підзвітним олігархії державним регуляторам. За сприяння міжнародних донорів було створено кілька таких організацій, насамперед у фінансових галузях, де найвищі вимоги до оперативності регулювання та контролю. Деякі існують і нині — як пам'ятники зростанню, що не відбулося.

До менш помітних жертв олігархічного переродження належить галузь довірчого управління, трастів. Один із найдавніших правових інститутів був відтворений і в Україні, активно використовувався в процесі приватизації, мав перспективи. Але проблемою виявилося використання трастів при концентрації активів олігархами та відмиванні коштів для цього (потрібно було ховати кінці). У підсумку інститут трастів був дискредитований і став юридичною "примарою".

Шкода від втрати трастів і досі повністю не усвідомлена. Крім виплат стипендій і утримання, найважливішим призначенням трастів є управління активами держслужбовців. Це всесвітньо визнаний механізм профілактики корупції. Чиновник втрачає можливість поєднувати державну службу та бізнес, не приховує власності, оформлюючи її на родичів і друзів, як це масово роблять українські чиновники. Його активи перебувають під загрозою швидкого блокування та конфіскації у разі злочинної поведінки. Нині в Україні тільки один державний службовець робить вигляд, що використовує траст для цих цілей. Це — президент Порошенко. Під тиском світового співтовариства відому широкій публіці частину його активів було передано в управління Ротшильд-трасту.

Як бачимо, існування багатьох ринкових інститутів в Україні не більш ніж ілюзія, яка успішно підтримувалася тривалий час олігархічним режимом. Але спроба обпертися на ілюзію дає тільки один результат — падіння. Це й відбувається з Україною.

Система вичерпала ресурси та дійшла до межі міцності. Економіка ввійшла в постійну кризу. Населення продовжує стрімко скорочуватися і внаслідок вимирання, і в результаті імміграції. Держава втратила можливість контролювати територію. Поки що це Крим і Донбас. Наступним закономірним етапом може стати розподіл країни між окремими, "заточеними" на різні регіони олігархічними кланами, кожний з яких може створити "сіру" зону та продовжити там своє угасання, що може тривати багато років.

Процес зайшов настільки далеко, що внутрішніх зусиль українського суспільства для його зупинки вже недостатньо. Нині, під загрозою виникнення в центрі Європи "чорної діри", Захід знову спрямував свої зусилля на реформування України. Створюється ціла альтернативна система антикорупційних органів, покликаних зруйнувати корупційну мережу, в якій перебуває українська держава. Вдаються до спроб відсторонити олігархів від управління державою, що призводить, утім, поки що тільки до перерозподілу сфер впливу та заміни одних олігархів на інших.

Одна з головних причин невдач — відсутність систематичної роботи з відбудови навіть тих ринкових інститутів, які були перелічені вище. А без них неможливе усунення головної причини блокування економічного розвитку країни — корупційного чиновницько-олігархічного режиму, який загрожує обваленням держави та економіки України.

І все-таки чому в України є шанс і може вийти? Світове співтовариство навряд чи бажає одержати посеред Європейського континенту неконтрольовану територію, що постійно експортує хаос. Ще один мотив починає звучати дедалі частіше, хоча поки що усвідомлюється не так явно в Європі, як в Америці. Те, що відбувається в Україні, — прев'ю, своєрідна проекція того, що може очікувати Європу вже в найближчі десять років (і не тільки її). Неефективна, уже неспроможна адекватно виконувати свої функції застаріла держава, посилення протестних настроїв і величезні маси соціально пасивного населення, зростання влади транснаціональних компаній, постійний бюджетний дефіцит на тлі зміни промислової парадигми — це загальні, не тільки українські, симптоми. Просто в України немає імунітету, і вона — один із "найважчих" пацієнтів. Але всі мають бути зацікавлені в тому, щоб вона першою видужала. Тому що на її досвіді можна буде знайти ліки та допомогти іншим.

#Олександр Ситухо
https://dt.ua/macrolevel/ukrayina-2018-prichini-nevdach-i-shansi-na-uspih-268864_.html

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
16
предыдущая
следующая