Володимир Гройсман:
прем'єр-міністр України

Володимир Гройсман – український політик, екс-мер міста Вінниця, екс-голова Верховної Ради України 8 скликання. Чинний прем'єр-міністр України.

Народився 20 січня 1978 року в місті Вінниця. У 1994 році Володимир закінчив Вінницьку середню школу № 35. У 2003 році закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю "юриспруденція". Диплом магістра отримав в 2010 році в Національній академії державного управління при президентові України за спеціальністю "управління суспільним розвитком" зі спеціалізацією "управління на регіональному і місцевому рівнях".

У 2002 році Гройсман, перемігши на виборах у мажоритарному окрузі № 29, став наймолодшим депутатом Вінницької міської ради. У листопаді 2005 року був обраний секретарем міськради, а також призначений виконуючим обов'язки мера Вінниці. У березні 2006 року обраний мером на виборах до місцевих рад.

31 жовтня 2010 року відбулися прямі вибори міського голови обласного центру. Набравши 77,8% голосів, Гройсман знову зайняв цей пост. На посаді міського голови займався реформуванням місцевого управління.

Після Революції гідності в лютому 2014 року був запрошений зайняти посаду віце-прем'єр-міністра України – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства в уряді Арсенія Яценюка. Завданням Гройсмана у Кабміні було забезпечення децентралізації влади та реформа місцевого самоврядування. Залишив посаду 1 серпня 2014 року.

Балотувався на парламентських виборах восени 2014 року від партії "Блок Петра Порошенка". У списку отримав 4 номер. 27 листопада був обраний спікером українського парламенту. З 31 березня 2015 року очолив Конституційну комісію з розробки змін до Конституції України.

14 квітня 2016 року обраний прем'єр-міністром України після відставки Арсенія Яценюка.

Одружений. Разом з дружиною Оленою виховує трьох дітей – доньок Юлію і Христину і сина Давида.

Нагороджений орденами "За заслуги" ІІ і ІІІ ступеня та Кавалерським Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща.
https://ua.112.ua/profiles/volodymyr-hroisman-353.html

Як би жила Україна, якби 10 останніх років проводила реформи
 11 квітня 2017

Фрагмент прес-конференції Володимира Гройсмана, яку транслював телеканал "112 Україна"

Якби останнє десятиріччя ми проводили системні реформи в країні, з 2007 по 2017 рік, який би ми мали сьогодні результат для нашої країни?

Ми можемо взяти з вами питання українських доріг. Якби у 2007 році ми розпочали реформу, утворили б державний фонд, провели б децентралізацію, зробили б нові інструменти фінансування, приділили б належну увагу безпеці дорожнього руху, ми б отримали абсолютно зрозумілий результат. Ми сьогодні з вами маємо 95% доріг у незадовільному стані. Якби у 2007 році, 10 років тому, було ухвалено рішення, ми б сьогодні мали 10% доріг, які були б у незадовільному стані. Українці їздили б по нормальних дорогах. Це абсолютно було б можливим.

Новини за темою: Гройсман: В Україні у 2017 році треба провести п'ять реформ

Дуже важливо сьогодні не стільки формувати план на сьогодні, скільки від сьогодні і на майбутнє створити абсолютно прогнозовану програму дій, яка дасть можливість нам просто змінити ситуацію в країні в кращу сторону. Подивіться на єдину ціну на газ, яка була встановлена, і фактично відновлено видобуток українського газу. Щоб у нас з вами було, якби ми у 2007 році провели цю реформу? У 2017 році ми б мали з вами абсолютно іншу ситуацію. По-перше, ми б не втратили 53 млрд доларів. 53 млрд доларів – це ті втрати, які ми, на превеликий жаль, зазнали через невигідні умови постачання газу і багато інших речей, в тому числі через занижену вартість і неефективне використання українських ресурсів. За 25 років видобуток українського газу фактично впав з 55 млрд на 20 млрд, де державний газ становить 14 млрд кубів. Тобто йдеться про те, що якби ми у 2007 році провели реформу енергетичного сектору, сьогодні ми були б енергетично незалежними і сильними, що є дуже важливо.

Візьмемо наступне питання - проведення медичної реформи. Що ми маємо сьогодні? Розвалені лікарні, люди обмежують себе в медичних послугах, система є абсолютно недієздатною, люди навіть не мають доступу до нормальної медицини, ми маємо великий рівень смертності. А якби у 2007 році ми розпочали реформу? Реформу, яку сьогодні пропонує наш уряд, ми б отримали абсолютно чіткий зрозумілий результат. Ми сьогодні маємо тривалість життя українців 71 рік у середньому. Це абсолютно несправедливо. Якщо б ми провели реформу, люди жили б 78-80 років. Більше того, якщо б ми запровадили систему страхової медицини, то сьогодні вона б ефективно працювала.

Новини за темою: Посли країн G7 підтримали реформу охорони здоров'я в Україні, яку запропонувала Супрун

Подивіться, якби ми 10 років тому запровадили те, що сьогодні ми робимо у сфері лікування серцево-судинних захворювань, а 68% смертності в Україні саме від серцевих захворювань. У той час в ЄС 37% людей помирають від цих хвороб, тобто фактично вони живуть довше, і в них не така висока смертність, як у нас. Це наслідок того, що були відсутні реформи, а був "оголтілий" популізм, як я його називаю, і фактично відсутність системи мислення в самій державі. Крім того, ми б отримали нормальну заробітну плату лікарів сьогодні, якби систему було реформовано. Мінімум лікарі отримували б, за нашими розрахунками, від 10 до 12 тис. грн, що сьогодні для них є абсолютно неможливим. Але в майбутньому, ми вважаємо, це абсолютно досяжними цифрами. Більше того, навіть у Польщі, яка реформована, по 4 тис. медпрепаратів відшкодовується вартість. А ми тільки в цьому році запроваджуємо реімбурсацію? і ми зможемо змінити ситуацію достатньо серйозно. Але водночас 90% українців відмовляються від лікування, тому що для них це сьогодні дорого. Ми маємо змінити цю систему і провести необхідні зміни і реформи.

Подивіться уважно, знову-таки, на 10 років тому. У нас не було системи приватизації, я би сказав, не те, що приватизації, а продажу неефективно функціонуючих підприємств, які належать сьогодні державі. Подивіться на статистику, що ми маємо за цих останні 10 років? 3,5 тис. підприємств – це безкомунальні підприємства, тільки державні підприємства, 51% цих підприємств реально працює, 49% просто не працюють, і невідомо, що з ними відбувається. Ними керувати просто неможливо, такою кількістю підприємств.

Новини за темою: Гройсман: Пенсійна реформа передбачає підвищення пенсій з жовтня і скасування їхнього оподаткування

Наступна позиція - якби ми продали неефективні активи. Ми би отримали з вами інвестиції в ці підприємства, їхню модернізацію, створення робочих місць, і найголовніше, ці підприємства були би конкурентними і впливали на ріст національної економіки, тобто фактично були б нові робочі місця. А за 10 років це втрачена можливість, і ми отримали серйозні втрати, в тому числі, внаслідок корупції на державних підприємствах. Україна втратила 82 млрд грн. Тільки збитків. Додайте сюди 53 млрд доларів, які ми втратили за 10 років і через газ, і подивіться, скільки б ми могли зробити для країни за цей період. А це була втрачена можливість. Тому ми в майбутньому не маємо права втрачати можливості. Подивіться, 32% державних підприємств прибуткові. Ми розуміємо, що приватні підприємства, які сьогодні працюють, є прибутковими, якісь більше, якісь менше. Але говорити про те, що зі 100% компаній України тільки 32% є прибутковими, а 70% неефективними, зрозуміло, що іншого варіанту, як конкурентний продаж ефективним власникам, просто нема.

Те саме стосується і модернізації нашої правової системи і створення нормального бізнес-клімату. Ми все-таки залишаємось сьогодні країною, яку вважають, що вона є недостатньо дружною щодо бізнесу. Це тому, що не було необхідних системних реформ, не якихось окремих популістичних кроків, які можна було зробити сьогодні на сьогодні, а системних реформ. Ми могли б змінити сам інвестиційний клімат, ми отримали б серйозні інвестиції, десятки мільярдів у національну економіку, і відповідно ВВП на душу населення зростав би, і якість життя людей була б іншою.

Питання інфраструктури, децентралізації влади, впровадження нових механізмів. Що відбувалося за останнє десятиріччя? Особливо треба зазначити, що 2014 рік був найважчим за всі ці роки нашої незалежності. Із 2007 року ми могли б забезпечити стале економічне зростання і зробити країну сильною. Натомість до 2014 року країну привели абсолютно слабкою, і фактично ми отримали виклик. Що ми могли б зробити, якби реформу системи ми зробили б тоді, в тому числі провели децентралізацію влади? Сьогодні 75 тис. наших діточок стоять у чергу в садок. Якби ми провели децентралізацію, я вам гарантую, жодної черги в Україні не було б. Наразі ми починаємо її вирішувати. Минулого року тільки децентралізація призвела до зменшення черги на 26 тис. місць у дитячих садочках. За три роки ми цю проблему знімемо. Але, зрозуміло, її можна було б зняти ще у 2007 році. Що б ми мали? Ми б дали доступ дітям до якісної освіти, ми б мали можливість змінити систему освіти і перейти на зовсім інший рівень розвитку наших дітей.

Новини за темою: Гройсман: Кабмін знає, як провести пенсійну реформу без підвищення віку

Я не говорю вже про інклюзивність. Україна абсолютно є недоступною країною для людей з інвалідністю, які мають особливі потреби. Якби ми проводили необхідні зміни і реформи, я переконаний, через децентралізацію, через інклюзив у освіті ми б побудували зовсім інше доступне середовище. Але цього не було зроблено. Це втрачені можливості, на превеликий жаль.

Це декілька слів, які я хотів вам сказати про те, що потрібно сьогодні формувати абсолютно зрозуміле стратегічне бачення. Для мене є дуже важливим, щоб через наступні 10 років, і неважливо, хто буде прем’єр-міністром через 10 років, коли ми будемо аналізувати якість життя людей, на цих слайдах ми побачили, що люди живуть довше, якісніше, що ми подолали бідність у більшій її частині та змогли розвинути країну, підняти її на той рівень, на який вона заслуговує. У середині Європи є прекрасна європейська країна, але, на превеликий жаль, люди живуть у цій країні дуже бідно. І ми маємо здолати бідність. Хочу підкреслити, що це можливо зробити абсолютно без будь-яких додаткових потреб.

Володимир Гройсман
https://ua.112.ua/mnenie/yak-by-zhyla-ukraina-iakby-10-ostannikh-rokiv-provodyla-reformy-383678.html

- Це правда, що восени Ви хочете підвищити не лише мінімальну зарплату, а й пенсії?

- Це правда, про пенсії. Нам потрібно змінити пенсійну систему. Дефіцит цієї системи (це кошти, яких немає в Пенсійному фонді) - 5,5 млрд дол. А наступного року, якщо не змінити, – це 7 млрд дол. 80% українських пенсіонерів живуть за межею бідності, і моє персональне завдання – витягти їх звідти, дати можливість, щоби постійно пенсія оновлювалася, щоби вона зростала. Цей комплекс законів, який ми внесли, дає можливість вже з 1 жовтня підвищити пенсії 9 млн пенсіонерів з 12. Системно підняти, а не зробити разову подачку. Це означає, що ми повертаємо повагу до людини праці – якщо ти заробив, то отримай свою пенсію. Фактично ми всім категоріям пенсіонерів збільшуємо пенсію. Щойно це зробимо, ми переходимо до підвищення пенсій військовим пенсіонерам, з 1 січня 18-го року. Тобто ми охопимо абсолютно всіх і зробимо так, що ця система буде сталою, і за 7-10 років дефіцит буде або нульовий, за рахунок детінізації, або мінімальний. Це дасть можливість і людям, котрі працюють сьогодні, і пенсіонерам впевнитися в тому, що їхні кошти буде захищено.

- Перед голосуванням щодо прем’єрства в Раді Ви сказали, що покажете нардепам, що таке керувати державою. Вже показали чи ще ні?

- Ця фраза була відповіддю на те, що я не чув, яке запитання мені поставили. Але насправді для мене якісно управляти країною – управляти по совісті, чесно, якісно, професійно. Служити - і це найголовніше. Коли ти служиш сьогодні, завтра, післязавтра – завжди буде результат. І я на цей результат повністю налаштований. Мені 39 років, і я хочу, щоб Україна досягла успіху. Якщо я зможу своїми зусиллями бути до цього причетним – це для мене найвища винагорода. Я – системна людина і вважаю, що будь яка людина створює системи. Фактично нам треба багато чого змінити в системі державного управління. І, до речі, з 1 травня наш уряд розпочав цю масштабну реформу. Результат буде. Не за один рік, але буде. Вже восени до уряду прийдуть 1000 нових кадрів, бажаючих змін. Ці люди вже будуть мати конкурентну зарплату, тому що ми підтягнули ресурси ЄС. Це – агенти змін у самій системі управління. Ми будемо реформувати 10 міністерств. Майже половину уряду буде реформовано. Це буде абсолютна нова структура самих міністерств. Результат буде – нам треба тільки об’єднуватися та йти вперед. Але нам треба винести за дужки популізм, тому що нічого доброго він не принесе.

- Чим на сьогодні Ви як прем’єр-міністр найбільше пишаєтеся?

- Нашою прекрасною державою і нашими прекрасними людьми. Україною і українцями. Мені не має чого відвертати від людей очі – і це найголовніше. І це для мене дуже важливо. Немає нічого, чим би я завинив перед людьми, навмисно. Те, що нам вдалося зробити за цей рік, треба віднести і до попереднього уряду, тому що було зроблено низку жорстких кроків, урядом Яценюка, для макроекономічної стабілізації. Нам вдалося відновити економічне зростання, ми підвищили вдвічі мінімальну зарплату, відновили будівництво українських доріг. Ми створили низку програм для розвитку економіки, наприклад, програму підтримки сільгоспмашинобудування. Ми розпочали реформу державної служби, і це принесе свій результат, тому що державні послуги будуть якісними. Ми змінили систему закупівель, вийшли з абсолютно чіткими реформами і змінами в пенсійній системі, в системі освіти і в системі охорони здоров’я. Я вважаю, що у вересні маємо ці три надважливі теми довести до логічного завершення. Не все залежить від мене, від уряду. Нам потрібна підтримка парламенту. Але я готовий персонально відповідати за практичну реалізацію. Якщо пенсійну реформу схвалить парламент, я готовий відповідати за кожен місяць її впровадження. Я знаю, що ми тут досягнемо успіху.

- Нехай би міністри отримували великі зарплати, 10-30 тис. дол., і соцпакети, але якщо крадеш – ґрати. Чи можливо таке зробити?

- 10-30 тис. дол. ми не можемо собі дозволити. Але я би мріяв про зарплати українців, які б дорівнювали тисячам доларів. Щодо зарплати чиновників, то заплата — це добре, але це не все. Має бути відповідальність, має бути доброзичлива система як до чиновника, так і до людини. У нас система пострадянська – влада має тиснути на людей. Так неправильно. Я завжди робив ці системи прозорими, відкритими і доброзичливими, для людини. У 2006 році я привіз міжнародний аудит, зібрав всю мерію, і консультанти сказали, що ми маємо бути клієнтоорієнтованими. Клієнт – це той, кому ми надаємо послуги. Кожен українець — споживач тих послуг, які надає влада, в тому числі. І ці повноваження мають бути якісними. Треба змінювати систему управління державою, приводити нові кваліфіковані кадри. Це питання підготовки і відповідної мотивації, в тому числі щодо заробітної плати.

- Які у Вас відносини з українськими олігархами? Чи намагаються вони на Вас впливати, тиснути, і чи це їм вдається?

- Особливих взаємин ніяких немає. Я багатьох знаю, але дуже добре, що я ні від кого не залежу. Взагалі я думаю, що всі зацікавлені сьогодні, щоби економіка України зростала, тоді їхні активи будуть коштувати більше. У більшості принаймні має бути такий здоровий погляд на розвиток ситуації в країні. Але вони вже точно розуміють, що зловживаннями якимись чи чимось іншим побудувати щось стійке неможливо. Тому, з одного боку, потрібно змінювати структуру економіки, з сировинного типу, який ми маємо сьогодні, на створення доданої вартості всередині країни. Тоді українці будуть повертатися додому та отримувати нормальну заробітну плату. З іншого боку, треба розвивати малий і середній бізнес. Для мене надзвичайно важливими є зліт фермерства, малі та великі підприємства, які починають створювати додану вартість і якісний український продукт. Такі підприємства треба розвивати, давати їм доступ до кредитних ресурсів, давати їм можливості до зростання.

- Чому Ви категорично проти продажу землі?

- Я би сказав не так. Я проти дискусії "мораторій - не мораторій". Я за те, щоби українська земля була інструментом відродження українського фермерства. Тому що в нас іноді дивляться на землю, як на поле, на якому требі посіяти, зібрати, відвезти до порту, відправити до іншої країни та отримати валюту. Для мене село, аграрний сектор — зовсім інше. Це село, де живуть люди, це їхній розвиток території, і це аграрний комплекс. Найголовніше — якщо розвиток фермерства накласти на можливості децентралізації, — це колосальний кошт для відновлення українського села. Я переконаний, що після того, як ми ухвалили рішення про децентралізацію і створення об’єднаних громад, ми багато сіл врятували від знищення. Там є добра динаміка, і ми будемо її підсилювати, для того щоби місцеві громади почали розвиватися. Але одночасно треба підвищувати відповідальність людей на місцях. Вони повинні розуміти, що мають служити людям, які їх обирають.

- Про що Ви спілкуєтеся з І. Маском?

- Я запропонував, щоб "Тесла" розглянула Україну як країну, в якій багато чого можна зробити, в тому числі в енергетиці. Я нещодавно створив Раду інновацій, тому що вважаю, що ми маємо величезний інтелектуальний потенціал, але в нас усередині країни немає механізму, щоб ти міг розробити, впровадити, продати. Рада інновацій повинна створити національне законодавство, стимули мотивації, захистити наших науковців і наші інновації, щоб ми створили український продукт.

- Що треба зробити, щоб люди, які поїхали з України, повернулися?

- Тільки якість. Мають бути нормальна конкурентна робота, гарна освіта, гарна охорона здоров’я, якісні державні послуги. Кожен має себе знайти у своїй рідній країні. Унікальний наш випадок у тому, що ми маємо свою державу з величезним якісним потенціалом. Я вважаю, що те десятиліття втрачених можливостей і призвело до того, що анексовано Крим, окуповано частину Донбасу. Ми мали бути сильнішими, а в нас дуже часто пости займають хапуги. Була політика на знищення держави зсередини. У тому числі повністю централізація і корупція. Замість того, щоб розвивати економіку й інвестувати в людей, інвестували в себе і збагачувалися.

- Чи можливий для України сьогодні чи завтра план Маршалла?

- Це дуже добра ідея, і ми її відпрацьовували ще в першому уряді Яценюка з нашими європейськими партнерами. Але тоді це не склалося. Я вважаю, що ця ідея є дуже прийнятною, і ЄНП включила це до своїх програмних цілей. Я би хотів, щоб цю ідею реалізували.

- Німеччині дали 13 млрд (сьогодні це 130 млрд). Чи можливо, щоб Україні дали 130 млрд?

- Так ставити запитання "дали Україні" трошки принизливо. Підтримати сьогодні Україну, щоби ми почали більш швидко розвиватися – я вважаю, що весь цивілізований світ мав би до цього поставитися з повагою. Я був у Лондоні на конференції з реформ в Україні, і один з представників північних країн виступив і сказав, що "ми хочемо більше за більше. Більше реформ, більше змін – а ми більше підтримки". Я сказав, що я теж того хочу, тому якщо ми робимо якусь системну реформу, то розуміємо, що левова частка інвестицій у цю реформу має бути за Україною. Але якщо вони хочуть підтримати нас "під ключ" тієї чи іншої реформи, то допоможіть нам, наприклад, переобладнати заклади охорони здоров’я, змінити систему підготовки навчальних кадрів, їхньої оцінки тощо. Люди хочуть жити сьогодні, а не хочуть чекати 15 років, щоб ми оволоділи технологіями. І тоді я буду розуміти, що це "більше за більше".

- Україна знала часи дніпропетровських, донецьких. Чи можна тепер казати, що настав час вінницьких?

- Величезне перебільшення. Я думаю, що це більше відголос дніпропетровських і донецьких. Для мене, ментально, Україна єдина, неподільна. Але щодо вихідців з Вінниччини, тих, хто там народився, то це тільки я і два міністри уряду. Але цей поділ "вінницькі – не вінницькі" — така дурниця. Не можна так людей ділити.

- Чи будете Ви виставляти свою кандидатуру на пост президента на чергових чи, можливо, позачергових президентських виборах?

- Я вважаю, що вибори парламенту і президента мають відбутися вчасно і в рамках законодавства. За цих два роки треба дуже багато зробити в країні, і я більше відчуваю свою ефективність саме у виконавчій гілці влади. Тому таких планів в мене нема.

- Тобто президентом України Ви себе не бачите?

- Ні.

- Хто був, на Вашу думку, кращим прем’єром України?

- Я не хочу давати оцінок. Кожен повинен мати свою історичну відповідальність за той чи інший період часу. Була низка прем’єрів, які були абсолютно неефективними, які, замість того щоб розвивати країну, займалися чимось іншим. І це інше привело нашу прекрасну країну до слабкості. Я працював мером з 2006 по 2015 рік і пам’ятаю всі ці періоди. Можу сказати, що спільно зі своєю командою робив певні позитивні речі та успіхи не тому, що мені хтось допомагав, а навпаки. Тому що я боровся – кожне рішення потрібно було просто вигризати. Центральна влада все більше забирала можливості у міських громад, стискала. Мене це настільки збурювало, що для мене це був серйозний виклик. І коли мені в кінці лютого 2014 року зателефонував А. Яценюк, він мені сказав: "підеш зі мною рятувати країну?" Я сказав, що я можу піти за однієї умови, що я зможу реалізувати те, чим живу, і те, у що вірю, – децентралізацію. Я приїхав, ми поговорили, я розказав, як я це бачу, і він сказав, що це нормальна історія і що її треба робити.

- Ви людина, яка рухається і щось робить. У Вас є мрія увійти коли-небудь у підручники української історії?

- Я хочу бути дотичним до успіху України. Запишуть це в підручник історії чи не запишуть… дуже важко розраховувати на величезну справедливість. Але дуже хочеться бути дотичним, тому що, напевно, навіть більш ціннішим буде те, що завдяки нашим рішенням мільйони людей житимуть краще.

- Ви жорстка людина чи більш схильні до компромісів?

- Без жорсткості важко щось зробити, з одного боку, а з іншого — компроміс не завжди є правильним виходом із ситуації. Немає компромісів із совістю, в позиції між добром і злом. Тобто це має бути розумний підхід, і якщо рішення прийнято, то воно жорстко має бути реалізовано. Іншого просто немає. Це принцип, який має бути впроваджений за всіма напрямами.

- Київ — це вже Ваше місто чи ні?

- Я взагалі люблю міста, селища, середовища громад, де живуть люди. Я три роки живу в Києві, це прекрасне місто. Я розумію, що дуже багато треба зробити, і тепер, в умовах децентралізації, є такі можливості.

- Ви відчуваєте, що Ви киянин?

- Я не відчуваю, що я киянин. Я відчуваю, що я українець, і люблю всі міста. Я не можу бути несправедливим, як прем’єр-міністр, і сказати, що я люблю одне місто і не люблю інше. Я багато їжджу країною, бачу міста – вони різні. Але в нас величезний потенціал, що на сході, що на заході, що в центрі, на півночі, на півдні. У нас прекрасні громади, і я взагалі люблю просто Україну.

- Скільки годин триває Ваш робочий день?

- Як правило, розпочинається о 8-9-й, завершується о 21-22-й, але може бути і перша, і друга.

- Скільки годин на добу Ви спите?

- 6-7. От минулий тиждень я більше п’яти годин не спав.

- Чи є у прем’єр-міністра хвилина на спілкування з дітьми, на кіно, на книжки?

- Родина – це найвища цінність. Насправді я намагаюся завжди, але тут я не доопрацьовую. У мене немає стільки часу, скільки я б хотів, щоби бути разом зі своєю родиною. Це дуже важко.

- Ваш батько сьогодні Вас за щось лає?

- Він завжди мене критикує. У нас дуже добрі з ним стосунки, але бувають дискусії дуже непрості.

- Ви дослухаєтеся до нього?

- Звісно, всі ж дослухаються до батьків. Але в нас з ним є чітка домовленість: він ніколи не розказує мені, що мені треба робити, і це з дитинства. Він завжди мене підтримував, але давав мені можливості для самостійності. Коли мені було 22 роки, я втратив свою маму. 17 років ми вже живемо без мами, тому з батьком я щодня спілкуюсь, телефоную, але бачусь дуже рідко. І це теж величезна проблема.

- Я Вам вдячний за інтерв’ю, бажаю успіху Вам і Україні.

- Бажаю всім нам успіху.
https://ua.112.ua/interview/prezydentom-sebe-ne-bachu-i-na-vybory-ne-pidu-401693.html

Какой будет экономика Украины в 2022 году? На что стоит ориентироваться? Продолжаем анализировать тенденции.

В период с 2016-го по 2022-й год гривна будет более-менее стабильной. Возможны лишь незначительные колебания в пределах 27,29-28,91 гривен за доллар США. Также в этот отрезок времени будут увеличиваться золотовалютные резервы Украины. По нашим расчётам в 2022-м году они достигнут уровня 105 миллиардов долларов. Сейчас в это трудно поверить, ведь ещё в 2015-м году золотовалютный запас составлял 7,53 миллиардов долларов. Но давайте вспомним рост, который мы наблюдали на протяжении 2002-2008 годов, когда золотовалютный запас увеличился в десять раз. Внутренний валовой продукт Украины (сумма всех произведённых и проданных товаров и услуг за год) также будет расти, и с 83,55 миллиардов долларов в 2016-м году достигнет 316,53 миллиардов в 2022-м.

Сегодня этот прогноз может показаться чересчур оптимистичным. Но если смотреть на цифры не с точки зрения простого обывателя, а применяя логику экономических процессов, прогноз не выглядит таким нереальным. У экономических процессов есть определённая цикличность. На данном графике мы наблюдаем среднесрочные циклы в 6-13 лет.

Объём денег в экономике Украины наращивается. И если дела пойдут так же хорошо, как в 2002-м году, вскоре мы увидим четырёхкратный рост экономики.

Сохраните себе или распечатайте график и сверяйтесь. Если я прав, мы находимся в начале очередного периода роста экономики.

БОЛЬШЕ В БЛОГЕ “Недвижимость: тенденция к росту” >>

 

У першому кварталі 2017 року порівняно з відповідним періодом минулого року валовий внутрішній продукт України зріс на 2,4%. Про це свідчать дані Держстату.

“ВВП у першому кварталі 2017 року порівняно з попереднім кварталом (з урахуванням сезонного фактору) зменшився на 0,3%, а порівняно з першим кварталом 2016 року – збільшився на 2,4%”, – йдеться у повідомленні.

Як відомо, Світовий банк, Європейський банк реконструкції й розвитку та український уряд очікують зростання економіки в 2017 році на 2%.

http://novynarnia.com/2017/05/15/vvp-ukrayini-i-kvartalu-zris-na-2-4/?aid=13P92Y.wghot

Торік ВВП зріс найбільше з 2011 року, – Держстат
21/03/2017

Внутрішній валовий продукт України в 2016 році зріс на 2,3% порівняно з 2015-м (у постійних цінах 2010 року). Про це свідчать підрахунки Державної служби статистики, оприлюднені у вівторок, 21 березня.

Це найкращий показник з 2011 року, коли зростання ВВП становило 5,5%.

Номінальний ВВП України в 2016 році становив 2,38 трлн. гривень, у розрахунку на одну людину – 55,8 тис. гривень.

Перед тим у 2015 році економіка України скоротилася на 9,8%.

Нагадаємо, після через блокаду ОРДЛО Нацбанк понизив прогноз економічного зростання до 1,9%.

http://novynarnia.com/2017/03/21/torik-vvp-zris-naybilshe-z-2011-roku-derzhstat/?aid=13P92Y.wghot

Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом, що ж це за чарівний договір, який призвів економіку України до занепаду?!

Як написано в Wikipedia, та й як нам обіцяли в ході Майдану, основна його мета - це поглиблення інтеграції між Україною та Європейським союзом у сфері політики, торгівлі, культури та зміцнення безпеки.

На самому початку нашого впевненого євроінтеграційного шляху багато світових експертів і політиків дуже скептично до всього поставилися. Говорили, що Євросоюз цинічно обманює Україну, що він використовує нас і потім на смітник викине, але ми нікого не слухали і з гордо піднятою головою йшли до своєї мети.

І ось минуло три роки... Три роки з тих самих пір, як була пролита кров і з ганьбою вигнали з Києва колишню владу во ім'я інтеграції України в ЄС. Всі пам'ятають приказку, що "обіцяного три роки чекають"? З великим сумом хочу повідомити, що ми абсолютно нічого не дочекалися від ЄС.

Зона вільної торгівлі, де вона? Де той обіцяний нам різкий зріст товарообігу між нашими країнами? Ні, Брюссель, безсумнівно, розширив за рахунок України ринок збуту для своїх виробників, а що отримали ми? Обмежувальні квоти, за якими тепер, наприклад, пшениці (наш найважливіший експортний товар) ми можемо їм продати не більше 950 тисяч тонн? Для довідки, Україна в рік відвантажує за кордон близько 28-30 мільйонів тонн пшениці. І це їхня допомога? Так це плювок нам в обличчя!

А безвізовий режим? Тут справи йдуть ще смішніше. Відсувати підписання угоди вже просто нікуди і навіть непристойно, але в Євросоюзі примудряються це робити. Особисто я в нього не вірю. І навіть якщо європейські чиновники поставлять свої підписи під документом, в чому буде велике досягнення? Нам нададуть можливість швидше витратити заощадження в туристичних поїздках по Європі? О, велике спасибі!

Прийшов час знайти в собі сили і визнати, що, ставши на шлях євроінтеграції, ми зазнали колосальних збитків. І мова йде навіть не про втрату Росії, як найбільшого торгово-економічного партнера. Місце агресора повинен був зайняти Євросоюз! Проблема системна: втрачена будь-яка довіра! І так вважає сьогодні більшість українців.

Наприклад, в одній з останніх петицій до Порошенка на цю тему, автори вважали, що в результаті невиконання Євросоюзом обіцянок щодо інтеграції України в спільний європейський простір, наша країна втратила 60 мільярдів доларів. І це за найскромнішими оцінками!

Однак однією петиції буде явно мало! Україна повинна подати позов до міжнародного суду.

Досить чекати біля моря погоди, пора переходити до активних дій і починати боротися за свої права! Ми три роки неухильно виконували всі їхні вимоги, тепер черга Євросоюзу виконувати наші.

Скасування печаток: нові правила ведення бізнесу в Україні



Які нововедення внесла Рада для підприємців законом про використання печаток

Верховна Рада України підтримала в другому читанні законопроект №4194 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями".

За законопроект Владислава Голуба та Олени Сотник після кількох невдалих спроб таки проголосували 226 нардепів.

Законопроект є резонансним в українському законодавстві, адже його норми передбачають повне скасування печаток. Зазначимо, що законопроект стосується не всіх громадян, а лише суб’єктів господарювання. Тобто тієї фізичної або юридичної особи, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів та іншою господарською діяльністю.

Законом передбачається виключити використання печаток у взаєминах суб'єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Скасовано норму "немає печатки - недійсний"

Згідно із змінами до закону використання печаток тепер не обов’язкова вимога для визнання документа чи угоди дійсними. Ба більше, виключається навіть можливість визнати такий документ недійсним у зв'язку з відсутністю печатки.

Цікаво, що відтепер державні органи або органи місцевого самоврядування не мають права вимагати наявності печатки на офіційних документах.

За порушення цієї норми тепер передбачається адміністративна відповідальність. Також за відмову прийняти документ без печатки передбачено штраф 50 - 100 неоподатковуваних мінімум (850-1700 грн).

Копія без печатки

Щоб вважати дійсною копію документа, яка подається, достатньо підпису уповноваженої особи суб'єкта господарювання або особистого підпису фізособи-підприємця. Орган не має права вимагати нотаріального посвідчення у разі, якщо така вимога не встановлена окремим законом.

Також пропонується скасувати відповідальність за порушення правил виготовлення, порядку обліку і зберігання печаток та штампів.

А у Цивільному кодексі замість короткої статті про те, що суб'єкт господарювання "може мати печатку" пропонується її нова редакція, згідно з якою суб'єкт господарювання "має право" використовувати в своїй діяльності печатку.

Окрім того із закону виключили норму, що "обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін".

Довіреність за підписом

Раніше у законодавстві України передбачалося, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи з прикладенням печатки (за наявності). За новою редакцією довіреність видається теж від від імені юридичної особи, але вже без печатки.

Відзначимо, що законом № 1206-VII був введений перехід від обов'язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. При цьому існує ціла низка законів, які роблять відбиток печатки обов'язковим реквізитом вийняткових документів.

До того ж, в господарській та правозастосовчій діяльності відбиток печатки часто помилково сприймається як доказ наявності повноважень у особи, яка підписала документ. Законопроект покликаний вирішити ці та інші проблеми.

Розробники закону прогнозують, що внаслідок прийняття закону суб’єкти господарювання отримають реальну можливість здійснювати господарську діяльність без використання печаток.

Також буде зменшено правову невизначеність у сфері використання печаток, що, у свою чергу, призведе до зменшення кількості спорів з цього питання. І взагалі взаємодія суб’єктів господарювання та державних органів буде спрощеною.

Наголошується, що проект закону не стосується прав та обов’язків громадян, які не здійснюють господарську діяльність.

Законопроект почне діяти через три місяці після його публікації. Поки його ще повинен підписати спікер і президент.

Наталія Марченко, 26 березня, 2017 р.
http://espreso.tv/article/2017/03/26/skasuvannya_pechatok_novi_pravyla_vedennya_biznesu

бариги очікували, що наступний транш для України складе один мільярд доларів
і вже його поділили

Як відомо, фінансову допомогу Україні надають у рамках чотирирічної програми підтримки української економіки, яку фонд запустив у 2015 році. Загальна сума, яку планують виділити Україні - 17,5 млрд доларів. Україна вже отримала понад шість мільярдів.

Перший транш був п'ять мільярдів, другий - понад півтора мільярда доларів. Виділення попереднього, третього траншу, яке планували у 2015 році, призупинили у зв'язку із невиконанням Києвом низки умов, але згодом їх узгодили.

• Нагадаємо, раніше повідомлялося, що Міжнародний валютний фонд на рівні експертів досяг домовленості з Україною щодо третього перегляду програми в рамках механізму розширеного фінансування.

           У США оголосили про кінець епохи зростаючого попиту на нафту. Триваюча понад століття епоха хронічного зростання попиту на нафту в США підійшла до кінця - споживання нафти американськими нафтопереробними заводами (НПЗ) досягло піку, а з 2018-го року почне знижуватися. Такий прогноз міститься в щомісячній доповіді Міненерго США по ринку енергоносіїв, інформує еizvestia.com
           За підсумками 2016 року переробні заводи закуповували в середньому 16,21 млн барелів сирої нафти в день. Незважаючи на зростання економіки і споживчих витрат, попит не змінився в порівнянні з попереднім роком. Не буде статистично значущого росту і в 2017 р., прогнозує Міненерго: НПЗ закуплять 16,22 млн барелів на день, а в з 2018 року почнуть скорочувати попит - до 16,19 млн барелів на день.
           За півроку офіційний прогноз споживання нафти впав на 210 тисяч барелів на добу. Прогноз з видобутку за той же період виріс майже на 1 млн барелів на добу.
           В результаті нового сланцевого буму США зможуть скоротити закупівлі нафти на світовому ринку майже на 1 млн барелів на день - до 6,4 млн барелів на добу в 2018 році.
           США це "перша ластівка" в світовій енергетичній революції, а через 5 років попит на нафту перестане рости вже в світовому масштабі, говориться в спільному дослідженні Імперського коледжа Лондона і організації Carbon Tracker Initiative. За їхніми даними, до 2040 року сонячна енергія буде задовольняти 23% світового виробництва електроенергії, а до 2050 року - 29%.


            До 2035 року третина всього транспорту на планеті буде представлена електромобілями, до 2040 року - половина, а після 2050 р го - понад дві третини. В результаті вже до 2025 року попит на нафту впаде на 2 млн барелів на день, до 2040-го - на 16 млн барелів на день, а до 2050-го - на 25 млн барелів щодня.


            Правила гри зміняться радикально і, можливо, назавжди, а на ринку "чорного золота" сформується надлишок пропозиції, аналогічний тому, що призвів до обвалу котирувань в 2014-15 рр, попереджають автори дослідження.

Потешное путешествие украинской делегации на Всемирный экономический форум в Давосе.

Радует уже сама картинка. На телеэкране появляется стильная, загорелая, уверенная в себе Кристин Лагард, распорядитель Международного валютного фонда. Перед ней расселись гости из Украины. К виду заискивающих банкротов Лагард давно привыкла, поэтому она ведёт себя непринуждённо. Униженная делегация из Украины делает бровки «домиком» и преданно заглядывает в глаза Лагард.

Во главе делегации, конечно, миллиардер, президент крупнейшей европейской страны, Пётр Порошенко. Он очень убедителен в своей роли как бы нищего, но честного патриота, прекрасно понимая, с каким финансовым монстром разговаривает. Рядом с ним сидит министр финансов Александр Данилюк, который также усердно заискивает и поэтому на фото выглядит скорее, как переводчик, а не как политик первого эшелона. А между Порошенко и Данилюком мы видим… большую пчелу…

Почему глава Нацбанка Валерия Гонтарева выбрала образ насекомого для встречи с директором-распорядителем МВФ, непонятно. Возможно, она бессознательно хотела показать, какая она труженица, какую пользу приносит стране. На самом деле, это неважно. Троица выглядит нелепо и униженно.

Это не тот исторический момент, которым будут «пишатися» грядущие поколения граждан Украины.

«Выделите нам транш побольше! Ну, пожалуйста! Мы не справляемся. Да и долги Украины достигли уже 95% ВВП. А тут ещё Россия требует выплатить 3 миллиарда долларов, выданных в долг при Януковиче. И, наверное, лондонский суд примет решение о необходимости выплаты…»

И Порошенко, и Данилюк, и Гонтарева понимают, что страна уходит из-под ног, провалившись в глубокую долговую яму и расколовшись на части. Что им делать, чтобы удержаться во власти и при этом ничего существенно не поменять? Просить, умолять, на коленях ползать, клясться и божиться, унижая тем самым свою страну, достоинство своего народа, лишая будущего поколения граждан Украины.

Малый и средний бизнес в Украине стреножен, «средний класс» практически уничтожен, банковская система разрушена, денежные операции и права ограничены дурными правилами, экономика заморожена. Своими действиями власть добивает всё, что есть ещё живого в Украине. Единственная мысль у населения — куда бы уехать, в какое государство иммигрировать. Некоторые хотят в Польшу, многие — в Канаду или США, кто-то направляется в Россию, потому что там ещё можно заработать. А помятый президент, странный министр финансов и полосатая пчела продолжают выпрашивать кредиты, чтобы удержаться при власти.

Хотелось бы крикнуть Кристин Лагард: не выделяйте Украине финансовой помощи до тех пор, пока эти люди не покинут нашу страну и не найдут другой источник для своей личной наживы. В конце концов, есть Белоруссия…

Balashov.com.ua

Международный валютный фонд не свернёт кредитование Украины несмотря ни на что.

Заметил панические настроения в комментариях и новостях. Есть опасения, что программа внешних кредитов в 2017 году закончится, поскольку правительство не выполняет требования МВФ. Дескать, терпение у западных стран не безграничное, а кошелёк не бездонный, и что станет делать нищая воюющая Украина без финансовой поддержки Запада, страшно вообразить...

Правительство действительно не показывает ожидаемых результатов, не отрабатывает кредиты, но МВФ выгодно держать Украину на финансовой игле.

МВФ – финансово-политическая организация, которая имеет обширный опыт кредитования развивающихся стран. О том, как целые государства продаются по частям и о великолепном бестселлере «Исповедь экономического убийцы» я уже писал полтора года назад, поэтому не стану повторяться. Вкратце скажу: накачка страны долгами – специальная технология, которая в конечном счёте приводит к уплате госдолга за счёт госсобственности.

МВФ беспокоит уровень коррупции в Украине. В МВФ хотят, чтобы их деньги работали максимально эффективно, поэтому шантажируют истеблишмент траншами. Но четырёхлетняя программа расширенного финансирования EFF (Extended Fund Facility Arrangement) отменена не будет. Самое худшее, что может произойти – изменятся параметры кредитования. Но это уже происходило в 2016-м году, когда вместо четырёх траншей МВФ Украина получила лишь два, и последний оказался гораздо меньше первого (5 миллиардов долларов в марте и 1,7 миллиардов в августе). МВФ будет выставлять требования и принуждать их выполнять. Среди негласных требований это может быть смена премьер-министра на конкретного политика, по какой-то причине симпатичного МВФ, или проведение досрочных выборов в парламент.

Под чутким контролем международных финансовых институтов, в том числе МВФ, окажется и Россия. К этому её будут подводить планомерно и мучительно, пока российское правительство не окажется вынужденным подписать программу займа. Это ознаменует начало очень серьёзных преобразований в РФ.

Возвращаясь к нашим «баранам» в переносном и прямом смыслах этого слова. У кредитов МВФ также есть и положительная функция. Деньги Запада – единственный рычаг давления на верхушку власти Украины. Внутри нашей страны такого политического рычага попросту не существует: средства массовой информации подчинены двум финансово-политическим кланам, которые заняты переделом сфер влияния и грабежом госресурсов; обнищавшее население неспособно к самоорганизации; средний и малый бизнес перешли в стадию ожидания и проедают свои запасы. А крупный бизнес практически на 100% связан с государственными предприятиями, а значит, так или иначе завязан на известных политических игроках.

Внешнее управление Украины осуществляется именно через займы МВФ и других крупных международных организаций. Поэтому наши граждане могут быть абсолютно спокойны: МВФ не оставит Украину без траншей в 2017-м году. Другое дело, как долго и как сильно глупая и жадная политическая «элита» будет сопротивляться необходимым преобразованиям.

Новый год начался с ожидания очередного, третьего транша МВФ, сокращённого с 1,7 миллиардов до 1 миллиард долларов. Чтобы получить последующие транши, истеблишменту придётся пойти на структурные изменения, а это продажа госпредприятий, либерализация курса валют, отмена запретов и ограничений на обращение денег внутри Украины. По сути, МВФ требует от постмайданной власти того же, что и партия «5.10». Но верхушка власти остаётся глухой и неподатливой. Первый эшелон политиков неспособен прекратить воровать, договориться и сообща начать созидать на своей родной земле. При власти оказались патологически жадные люди, способные лишь на пошлое потреблядство. МВФ с помощью шантажа и сокращения финансирования будет уничтожать государственных паразитов как вид и их питательную среду – государственную кормушку.

Balashov.com.ua