Я вам так скажу: нащо виходити заміж, якщо все бажане від мужчини можна і так отримати, без реєстрації шлюбу?
Чекаю на ваші думки, пішла пити вино *бокали бздинь*

Якщо подивитись на Райдугу-Веселку, то можна побачити Протистояння в Єдиному. Спочатку пригадаємо, що таке Веселка і, щоб не видумувати щось, просто можна згадати курс шкільної фізики, або звернутись, наприклад, до Вікіпедії:

- "Веселка пов'язана з заломленням і відбиттям (деякою мірою і з дифракцією) сонячного світла у водяних краплях, зважених у повітрі. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів, у результаті чого біле світло розкладається на спектр... Традиційно умовно виділяють сім кольорів веселки в послідовності зменшення довжини світлової хвилі: червоний (< 740 нм), оранжевий (помаранчевий), жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий (> 380 нм)."

В деяких східних вченнях фіолетовий прирівнюється до білого на особистісному плані.

Що ж бачимо: білий / фіолетовий протистоїть червоному, синій – оранжевому / помаранчевому, блакитний – жовтому, зелений – зеленому .

В Мережі багато чого можна прочитати про кольори, та хочу навести декілька висловів:

- Зелений – це колір любові… Зелений колір – це колір життя і достатку… Зелений – це чиста, гуманістична любов, а не бурхливий роман. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. У любителя цього кольору гаряче серце. Пристрасть, ймовірно, похована десь під їх честю і гідністю. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне… (http://cikave.org.ua/discovery/znachennya-koloriv/)

Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з’являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не володіє діючою ззовні енергією, але містить у собі потенційну енергію - не спочиває, а відображає внутрішній напружений стан.

Він виражає відношення людини до самої себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться повз усіх). У собі приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання і нові починання. (http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2117)

Зеленый цвет… составлен из синего и желтого цветов, то есть Небес и Земли, поэтому этот цвет обладает почти мистическими свойствами. В христианстве значение зеленого цвета – это весна и растительность, и в связи с этим он является символом победы весны над зимой, другими словами, жизни над смертью. (http://magicofcolour.ru/znachenie-zelenogo-cveta/)

Зеленый цвет относится к четвертой чакре Анахате, которая отвечает за любовь, помогает не только любить, но и любовь принимать, растворяться в ней. Анахата располагается в области сердца или, другими словами в месте, где у человека находится душа.

Данный энергетический центр также способствует проявлению доброты к окружающим людям, миру, предметам. Умение прощать, сострадать, понимать непростые законы жизни также обеспечивается Анахатой. (http://www.metapower.tv/aura_chakry/ArticleID/1131)

 За останнє століття в суспільно-політичному об'ємі нашої місцевості також спостерігається кольорове протистояння – "біло - червоне", "синьо (синьо-біле) – помаранчеве (оранжеве)".

Наразі наблизилися до протистояння ще двох кольорів – світло-синього (блакитного) та жовтого, що найближче стоять зеленого (до центру), тим самим стверджуючи прискорення подій, та збільшення напруженості.

Хочеться вірити, що це протистояння на одному з символів нашої Держави дадуть поштовх до духовного розвитку, а люди ним скористаються, щоб...

Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.

Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».

 

Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.

Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.

Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.

У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.

 

Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.

І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?

 

А тепер перетранслюю все те у слова.

Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.

Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.

Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.

Завжди говори те, що відчуваєш і роби те, що думаєш.
Мовчання ламає долі.

Пауло Коельо

Не можу не досліджувати. Така вже я є. Все мені цікаво, і постійно співставляю якісь факти, події, тощо.
Зараз цікаво занотувати наступне спостереження.
Це така собі спроба відповісти на поширене питання "чому багато козлів" (або "чому всі вони такі козли") та "всі баби дури" тощо.
Помітила, що дуже багато з людей існують у такому стані, який хочу умовно обізвати "недогризок".
Чому так грубо? Чому "недогризок"? Все дуже влучно, треба лише спробувати зрозуміти, що маю на увазі. Це ні в якому разі не спроба принизити чи обізвати якихось людей, ні. Просто багато кого з нас хтось чи щось "недогризло". Гризло-гризло, і лишило тільки те, що лишилося, і воно ходить собі по світі. Вводячи в оману інших людей. Бо фізично, зовні, зазвичай все виглядає "яблучко", ці зміни зазвичай не фізичні. Часто і серцем у цих людях ми відчуваємо тих, кими вони вже не є, а тих, ким вони були. Обманюємся, і отримуєм не ту людину, яку відчуваєм серцем, а недогризок, який вже мало на що придатний.
Але.
Ситуація дуже складна. І хочу занотувати чому.
Особисто я постійно шукаю цікавих, розумних, таких потрібних мені людей. І що ж я бачу. Всі, кого я зустрічала з розвиненим інтелектом, та хорошою фізичною формою. Зі, скажімо умовно, "якісними" данними поточені як яблуко тими червами, чимсь чи кимсь. І знаходяться у стані недогризка. Так, ніби щось чи хтось їх знищувало, але вони вижили, тільки не повністю, а ось в такому стані. 

Давайте обговоримо питання в коментарях, хто ж є правим ? Чи вартий поваги молодь чи діди праві і вони тільки живуть у віртуальному реальності?

Знаєш, я помітив, що люди діляться на два типи: ті, що акуратно заляпують помилку коректором і вже правильне пишуть зверху, і ті, що просто перекреслюють і пишуть там, де є вільне місце. Так от, знаєте, в чому різниця між ними?

Перші ще не потріпані життям, наївно думають, що все може бути гарно й ідеально, а другі давно зрозуміли, що краще не обманювати самих себе і, перекресливши минуле, будувати нове майбутнє.

Раджу викинути свої коректори і вміти навчитися миритися і приймати минуле, яким би воно не було.

Андрій Чернявський