хочу сюди!
 

Лия

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «мислення»

Не реклама, а загальні тенденції у місцевій економіці.

Мені здається, що варто частіше оголошувати та оприлюднювати реальні події та можливості, які виникають у суспільстві. І надавати їм більше значення та ваги порівняно з обіцянками та бездіяльністю.
Наприклад, відкрились нові ставки для риболовлі чи новий магазин спорядження для сноубордистів. І суспільство зайняте, і сварок на політичній почві менше.
Думаю, для підприємців такий розклад буде цікавим, в першу чергу. Про діяльність конкретного господарства/магазину повідомлятиметься не як реклама, а осередок зайнятості для населення.

люди розчиняються в обставинах

Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.

Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».

 

Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.

Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.

Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.

У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.

 

Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.

І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?

 

А тепер перетранслюю все те у слова.

Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.

Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.

Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.




Чому дещо не можливо перекласти...

Предательская подоплека. Как русский язык выдает россиян?

Давно хотела написать колонку об истории происхождения некоторых слов в украинском и русском языках и, сравнив их, показать разницу в менталитете народов. Тут много любопытных фактов. Язык выдает и истинную историю, и реальный, а не выдуманный телевизором уровень жизни, и страхи, сидящие в подсознании людей. 

Язык с головой выдает менталитет россиян – подлинный, а не выдуманный в Кремле.

Язык мой – предатель мой. Можно переписывать учебники истории и творить альтернативную реальность посредством пропаганды, но привычные вроде бы слова выдадут с головой и столетиями формировавшийся менталитет народа, и темные страницы его подлинной, а не лубочной истории.

Вам знакомы слова "подоплека" и "подноготная"? Наверняка. Но вряд ли кто-то сегодня вдумывается в историю их происхождения. А ведь это буквально явка с повинной! 

Слова эти возникли во времена жестокой опричнины Ивана Грозного. Со временем от слова "подноготная" отвалилась вторая часть устойчивого выражения "подноготная правда". Загоняя иглы и гвозди под ногти, царевы люди выпытывали на допросах нужные им сведения. Заставляли оговаривать себя и других, добывая таким образом эту самую "подноготную правду". 

Слово "подоплека" имеет то же происхождение. Представьте себе дыбу – кошмарное орудие пытки, где человека буквально разрывали на части, постепенно увеличивая натяжение. В России на дыбу подвешивали, связывая руки за спиной и натягивая веревку, от чего руки выворачивались и выходили из суставов, причиняя человеку страшные муки. Отсюда и возникла "подоплека" - "правда", спрятанная под плечами, откуда ее вырывают пытками.

Обычное выражение "Ну что же мне надо из тебя каждое слово клещами тянуть?", означающее сейчас легкую досаду, тоже когда-то было вполне буквальным. 

Слова "пытка" и "пытливый" (склонный к дотошности в установлении истины) - однокоренные. 

Дословных аналогов этих слов не существует в украинском языке. Хотя жестокости и здесь хватало. Но все же она не была настолько обыденной, чтобы прочно занять свое место в языке. Украинцы не склонны ее культивировать. А поэтому и слов, имеющих такую этимологию, почти нет. 

Да, есть слово "допитливий", но произошло оно от слова "питання" - то есть означает не пытку, а вопрос. Пытка по-украински – "катування". 

Смогла вспомнить только архаизм "покарати на горло", означающий "казнить". Но и тот, по сравнению с "подоплекой", как-то лишен выдумки и изощренного садизма.

Или вот еще слово "наказание". По-украински дословно – "покарання". В корне слова - кара в ее библейском понимании, то есть справедливое воздаяние за грехи. В русском – приказ. Т.е. высечь холопа следует по слову вышестоящего, никакого намека на необходимость того, чтобы наказание было справедливым, заслуженным, в русском языке нет.

Слово "государство" предполагает, что в стране должен быть государь, иначе какая же это страна? По-украински "держава" означает нечто, что держит народ вместе, делает его единым. И никаких самодержцев, "сильных рук", помазанников божьих и прочего раболепия не предполагает. 

Все вроде бы просто, но чувствуете разницу? 

В Украине не было царей. Только князья и гетманы. Последних к тому же избирали на вече, им не боялись возражать и могли запросто "дати копняка", если те разочаровывали избирателей. Украинцы традиционно терпеть не могут свою власть, но любят свою землю и тяготеют к демократии.

А тот "русский мир", который время от времени пытаются вытащить из пыли веков в России, означает главенствующую роль государства, которым вполне может единолично управлять тиран, и подчиненное, приниженное положение народа, которому роптать возбраняется под страхом смерти. Роптать в России всегда было особым видом греха, порицаемого также и церковью, ибо стране нужен порядок, а всякая власть от Бога....

Все это прочно вросло в русский менталитет. Поэтому панический страх не только власти, но и значительной части населения перед Майданом, революцией – последствие уклада, существовавшего в стране не одно столетие. Для большинства россиян любая досрочная смена власти – революция. А революция, хоть бархатная, хоть шелковая, - это смута, страх перед будущим, насилие и кровавые мальчики в глазах. 

Уж лучше привычное, дозированное насилие государства над личностью, лучше бесправие и безысходность, чем изменения, необходимость которых почти никто не отрицает, но которые в голове у русского человека стойко ассоциируются с гражданской войной и разрухой. 

И это – одна из причин, которые толкнули нынешнего российского самодержца на отчаянные шаги – аннексию Крыма и развязывание войны в Украине сразу после Майдана. Ведь если бы не это вмешательство, украинцам удалось бы сместить удобный Путину режим безо всякой гражданской войны, разрухи и смуты. А что, если россияне, увидев это, утратили бы свою важнейшую для власти фобию и вознамерились последовать примеру Украины?

Но вернемся к словам. Вот слова из семейного обихода: невеста – та, что явилась невесть откуда. Говоря современным языком, неизвестно кто, неизвестно откуда, приперлась и собирается занять нашу жилплощадь и есть нашу еду. Дружелюбием и не пахнет, правда? 

А вот украинский перевод – наречена. Та, что предназначена тебе Богом, люби и цени ее, мужик. 

Или вот "золовка". Сестра мужа или жена брата, есть разные версии. В любом случае ее место в семейной иерархии тоже где-то в самом низу, то ли слева, то ли ближе к золе.

Русское слово "жена" означает просто "твоя женщина" и все. В более выспренной речи жену называют "супруга". Тоже ничего хорошего, супруга – та, что в одной упряжке с тобой, супруги – те, кто тянут лямку семейной жизни вместе. Радость или счастье в это понятие не включаются, они как бы лишние.

По-украински "дружина" - это друг, полноправный представитель твоего клана. Слово "дружина" означает еще и "воинство", а значит, слово "дружина" может толковаться еще и как товарищ по оружию, соратница.

Украинский язык безгранично нежен по отношению к детям. Немовля, люлька, лелека – от этих слов буквально веет теплотой. 

Сравните их с русскими словами – младенец (ребенок младых лет), колыбель (колеблющаяся, колыхающаяся кроватка), аист. 

Констатация голого факта, все. То же самое со словом "родители" - это те, кто родили. Точка. Никаких намеков на дальнейшие обязательства перед детьми, как, например, в слове "батьки".

Недостающую нежность русским словам принято добавлять с помощью уменьшительно-ласкательных суффиксов. Ребеночек, матушка, батюшка, женушка. Если вы заглянете на русскоязычные женские форумы в Интернете, вы будете ошарашены количеством таких суффиксов, которые женщины лепят к чему ни попадя. Масик, лялечка, сисечки, трусики – любовь и нежность для этих женщин в таком хроническом дефиците, что они рождают бесчисленных словесных монстров, лаская себя ими сами.

Или вот имена, под которыми они ведут весь этот щебет – Ленусик, Ольчена, Настена – это симптом все той же вечной нехватки нежности.

Отдельная тема – любовное коверканье слов, означающих еду. "Тортик с вишенкой", "вкусненький пирожок", "обалденные помидорчики", "спасибо, Ленусик, за рецептик, я его в копилочку"! Еда для этих людей – лакомство, а не пища. "С зарплаты покупаю детям фрукты, полакомиться", - пишет женщина, между прочим, имеющая работу. Просто денег эта работа приносит так мало, что еду не едят, ею лакомятся, ее обожествляют. 

Вспомните возмущение русской женщины, на известном видео кричавшей: "В украинских детских садиках детям дают на обед кашу и вот такую большую котлету! А у нас – одну гречку! А мы еще должны их кормить"? – кипятится она, имея ввиду огромные дотации на аннексированный Россией Крым, платить за который приходится своим благополучием.

Разумеется, ничто не следует возводить в абсолют, но язык предательски выдает россиян. 

Их хмурый, суровый нрав, их невеселую, трудную жизнь, их манеру обращаться к незнакомцам без излишней вежливости, замкнутость и настороженное, даже враждебное восприятие внешнего мира. 

Не имея ни возможности, ни желания утолять их печали, российская власть насаждает в их головы страх перед внешним миром, где якобы одни враги, плетущие козни и желающие их краха, всячески поощряет их мрачные фобии и пестует их несбыточную мечту о новом величии, добиться которого можно, разумеется, только так, как веками поступали с ними самими, - страхом и порабощением.

"Но вы же живете ужасно"! – воскликнула я как-то много лет назад, общаясь с одной образованной москвичкой. 

"Ну и что? – ответила она мне. – Зато нас все боятся".

Чоловіче і жіноче мислення у відносинах

Про мислення чоловіків і жінок, а саме про їх різницю сказано дуже багато. Я ніколи не приймав це надто серйозно, не аналізував чиє мислення краще, а чиє гірше. Бо для мене, все залежить від конкретної людини. Але завжди погоджувався, що мислення у чоловіків і жінок дещо відрізняється.  Думаю, що частковий скепсис до тих чи інших тверджень викликало, те що частіше за все ці розбіжності подаються або в гумористично-іронічному контексті, або ж в негативному, щоб когось принизити а когось вивищувати. Я і сам люблю в дружній компанії пожартувати з того, що дівчата приймають надто близько до серця якісь дрібниці, або просто з того що вони на ці дрібниці звертають увагу...
 Але недавно мені особисто відкрилось розуміння певної різниці мислення.  В черговий раз зіткнувшись із здавалось, принаймні мені, не значними труднощами у відносинах з Коханою, я замислився над нашою, різною  реакцією. Аналізуючи наші відносини і те, як я на відміну від Коханої, легко переживаю різні ситуації: тривалу розлуку, малі і не дуже образи, труднощі в наших стосунках, і взагалі будь-які проблеми, почав дещо негативно ставитись до себе і до своєї поведінки. Було таке враження, що мені наші стосунки не такі важливі як для моєї нареченої. Що я - якийсь пофігіст, хоча доля правди в цьому є))). Спочатку було само-виправдовування, що вона надто емоційна, тонка ніжна натура ну і в кінці кінців вона ж дівчина, я не винен що вона плаче а я ні. Потім думав, може вона стала прискіпливішою, а можливо я охолов, що збайдужів чи просто призвичаївся до наших стосунків... Але подумавши трохи, зрозумів, що ні, що - це просто певний розвиток, ріст у стосунках. Насправді вона завжди була такою, і дуже надіюсь що такою залишиться, бо саме такою її люблю, і я теж був таким яким є.  На початку стосунків, в так званий період закоханості, коли просто задоволений взаємною симпатією і увагою, і кожен намагається показати себе з кращого боку справді не звертаєш на багато що уваги. Але з розвитком стосунків починаєш дивитись на речі більш ширше, детальніше і  серйозніше. Починаєш уже більш гостро говорити, що подобається, а що ні. Та водночас, на цьому етапі намагаючись стати справді підтримкою, розрадою, кращим другом, найріднішою людиною для Коханої, я почав копатись у собі.
 Відчувши одного разу незручність за те, що так легко сприйняв певну проблему, яка Кохану засмутила дуже сильно, я усвідомив, що проблема в тому, що я мислю глобально, а вона конкретно, більш детально. Я для себе зрозумів, що коли говорять що чоловіки мислять глобально, а жінки конкретно, то справа не втому, що чоловіки думають про політичну і економічну ситуацію в країні і в світі, чи глобальне потепління))), а жінки про економічний стан сім'ї,  чим нагодувати свого глобально мислячого чоловіка ))), в що вдягнутись і вдягнути його і так далі. Справа у внутрішньому сприйнятті. Жінка переживає кожну ситуацію конкретно - тут і зараз, всеціло віддаючись проблемі, всім серцем і всіма емоціями. Глобальне ж сприйняття чоловіка, полягає в тому що він майже одразу  думає про наступну мить, про те, що буде завтра, як ця ситуація виглядатиме через певний проміжок часу - так би мовити в глобальнішому проміжку. Я сприймаю ситуацію в контексті довшого періоду, я майже одразу сприймаю ситуацію як щось, що минуло, що вже відбулося, і мені треба оцінити як рухатись далі. І як результат, виглядає що я менше приділяю уваги ситуації в даний момент, вона не виглядає мені такою критичною, я не так сильно впадаю у відчай, я наче живу уже майбутнім. Тому легше і спокійніше переживаю проблеми. Я не можу вплинути на те, що вже відбулося, від мене залежить лише те, що я робитиму з результатом, які висновки і рішення прийму тепер... За те дякуючи цьому я можу стати розрадником і підтримкою.
Черговий раз переконуюсь, що всупереч нав'язуванню різних феміністичних ідей, ми різні і це добре. Чоловік покликаний до того щоб перш за все бути сильним і давати коханій захист, впевненість, допомогу і турботу... А жінка покликана до дарування тепла, ніжності, любові... Це дві різні частинки одного цілого, які завдяки своїм відмінностям гармонійно поєднуються. 
Маючи розуміння цих відмінностей можемо будувати зріліші, міцніші відносини. Тоді не будемо звинувачувати один одного і ображатись при кожній ситуації через те, що хтось при найменшій дрібниці плаче або закатує істерику, а хтось надто сухо переживає проблеми, ніби йому байдуже. Кожен по різному переживає життєві труднощі, як і радісні миті. А дорогою до гармонії є діалог, поступливість і розуміння, що ми все таки різні.

Про що забувають езотеріки

1. Любые знания, не примененные - есть лишь забивающая голову информация -и, в таком варианте, вредная. 

2. Основная ошибка эзотериков прошлой эпохи - медитативное сидение в позе лотоса. Получил просветление - отдай, т.е. примени, т.е. иди и делай!!! В новой эпохе восхождение без применения знаний на практике - не засчитывается!!!

3. Многие увлекаются магией, как некоей волшебной палочкой или наращивают силу мысли - по щучьему велению, по моему хотенью, забывая про то, что пока мы находимся в физическом теле, действия этого тела прилагаются. Например, пока вы не научитесь утолять голод одной мыслью о еде или одним представлением еды (по научному визуализацией) - придется подходить к холодильнику, совершать действия по приему пищи.  Установка на день - не сделал дело - не ешь - сиди визуализируй (еду. Ю.) . 4. Долгое время я говорила себе, что для духовного человека деньги не главное - ребята - это самообман, отговорка, чтобы опять ничего не делать. Духовность -дух овна, т.е. барана - добро пожаловать в стадо. Поймите, что этой фразой нами манипулируют.  5. Да, не все в этой жизни меряется деньгами, Но каждый уважающий себя эзотерик думает не о собственных нуждах, а о планете Земля, как минимум, вздыхая по ночам, что если бы у меня были средства, я бы построил … фантазии у всех хватает. А что на практике? Или дядя толстосум опять виноват, что не ценит наши умные мозги? Может лучше сами достигнем успеха в бизнесе, чтобы этот успех применить там, где сочтем необходимым?! 6. В детстве кого-то пугали - не ложись на бочок, придет серенький волчок, не пей - козленочком станешь.., огуречек, не ходи на тот конечек, не садись на пенек, не ешь пирожок и т.д. Добрые родители и воспитатели хотели предостеречь нас от этой жизни - и предостерегли, всего нового боимся - а вдруг там ..волк -зубами щелк. Увидьте свои страхи, они смешные и убегут от вас при первом приближении. 7. Там, где страх - там лежит похороненная вами ваша родная энергия, жизнь, успех, любовь и далее по списку все то, чего конкретно каждому не хватает!!  8. Предложение ( только для эзотериков) - написать список тех, кто виноват в том, что у вас нет успеха, денег или чего- то еще - потом взять зеркало и, читая по списку , смотреть в зеркало и говорить - это я, это я после каждого пункта. 

9. Когда твои мысли в порядке, твои действия всегда имеют успешный результат! Если успеха нет, то что с мыслями... ?


© Школа Своего Дела