Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

У Луценка хочуть дозволити водіям пити за кермом

Державна автомобільна інспекція планує встановити припустиму норму вмісту алкоголю в крові у водіїв на рівні 0,3 проміле.

Ющенко хоче справу про кримську депортацію 1944 року і оцінку дій Сталіна
Про це сказав на прес-конференції начальник департаменту ДАІ Сергій Коломієць, повідомляють Українські новини.

"Ми плануємо встановити межу алкогольних парів на рівні 0,3 проміле (у крові водіїв), але зараз чиниться скажений опір (з боку) Міністерства охорони здоров'я", - сказав Коломієць.

За його словами, для виміру вмісту алкоголю буде введено спеціальні вимірювальні прилади.

"Це буде апаратний контроль, і він не залежатиме від людського фактору", - зазначив Коломієць.

Він підкреслив, що якщо буде відповідна домовленість із МОЗ, то найближчим часом таку ініціативу буде введено в дію.

У чинному законодавстві відсутня припустима норма алкоголю.

Джерело: Українська правда.

Незважаючи на всі помилки і невдачі, підтримуватиму Тимошенко

Міністр внутрішніх справ, лідер “Народної Самооборони” Юрій Луценко після короткого відходу у політичну тінь, знову на видноті, він з головою кинувся у вир політичного життя України.

Його оцінки фактам, подіям і людям, такі ж, як колись, – відверті, гострі, часом образні. Це можна судити з його розмови з журналістами у Центрі політичного прогнозування “Високого Замку”.


 
Про наслідки «п’яного дебошу» у Франкфурті-на-Майні

Після історії у німецькому аеропорту, через який зчинили такий ґвалт українські політики, я мав розмову з одним із керівників німецької поліції. Дізнавшись про реакцію нашої влади, він сказав: “Я знав, що мене каратимуть за те, що відбулося. Але я не думав, що українські ноти протесту будуть через те, що ми вас відпустили… У вас дивна країна”. Я відповів йому: “У нас, знаєте, на носі – вибори. А країна у нас – гарна...”.

Якщо політиків судитимуть із газетних публікацій, без перевірки фактів, тоді, згідно з даними у пресі і в Інтернеті, депутатів не просто треба відправляти у відставку – їх треба розстрілювати без суду і слідства.

Створено аж три комісії з вивчення цього інциденту. Я впевнений у своїй правовій чистоті, а оцінити політичний і моральний бік мають народні депутати.

Готую позови до тих українських політиків, які безпідставно звинувачували мене у всіх ймовірних і неймовірних гріхах, вимагатиму спростування, вибачення. Ці позови стосуватимуться пана Шуфрича, Джиги. Не позиватимуся до пані Герман, яка проголосила неправдиву інформацію, що нібито “регіонали” лікували мого сина - бо співчуваю її горю…

Що стало причиною загибелі її сина в автокатастрофі? Ми взяли аналізи у трьох учасників цієї ДТП – жоден з них не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Попередня експертиза каже про те, що після зіткнення з BMW задній міст вантажівки вилетів, декілька десятків метрів обидва авто пролетіли по дорозі. Це може вказувати на те, що швидкість легковика перевищувала 150 км.

Про критику Ющенка. І Тимошенко – як «руку Кремля»…

Віктор Андрійович останнім часом робить гучні заяви. Ні як міністр, ні як політик не хотів би критикувати його дії. Робив це тоді, коли це було суспільно важливо. Сьогодні критикувати Ющенка не страшно, та й не потрібно.

Головне, щоб він достойно завершив свій президентський термін. Я не хочу бути людиною, яка хоч чимось зіпсує ці останні часи операції “Евакуація”, яку очолює Віра Іванівна Ульянченко.

Хто-хто, а я добре пам’ятаю, як прем’єр Тимошенко планувала націоналізувати “Промінвестбанк”, який контролює левову (за 70 відсотків) долю української економіки. Але тоді Президент Ющенко, Голова Верховної Ради Яценюк і голова Нацбанку Стельмах зробили все, щоб передати 75% акцій цього банку “Внєшторгбанку”, банку Кремля. То хто ж тоді є “рукою Кремля”?

Є багато прислів’їв про шапку. Тяжка шапка Мономаха, але без неї ще тяжче. Не важливо, з песця вона чи з кролика, але хочеться цієї шапки, і все…

Про діячів, які розповідають про “руку Кремля”, про те, які вони мудрі, що вони зробили б (але при цьому нічого не роблять) - я навіть говорити не хочу. У такий тяжкий час, в який живе країна, вчиняти так, як роблять вони, - це і не по-чоловічому, і навіть не по-людськи. Будувати політику “чим гірше – тим краще” можуть лише негідники.

Я не наймався агітатором за Юлію Володимирівну. Як політика поважаю її за те, що, на відміну від багатьох чоловіків, вона, маючи величезний рейтинг, не молиться на нього, а використовує задля України. З помилками, з успіхами - але як може.

У жовтні минулого року Тимошенко запитувала, що я думаю про можливість приєднання до коаліції Партії регіонів, і чи не краще піти в опозицію. Я сказав: якщо ви зараз ідете в опозицію, то можете вже формувати президентські апартаменти: виносити з Банкової трипільські вази і думати, що поставити замість них. Це було комфортно і гарантовано. Перейшовши в той момент в опозицію, Тимошенко перемогла б на виборах президента. Я сказав: Юліє Володимирівно, рейтинг політикам дається для того, щоб вони використовували його для держави, а не для себе. І нагадав слова Бальцеровича: є політика L і політика U. Бальцерович каже: я, на жаль, пройшов політику L, коли падає рейтинг через необхідні життєві реформи. Потім йде паличка, і, якщо пощастить політику, починається U.

Бальцеровичу не пощастило. Кажу: Юліє Володимирівно, я не знаю, чи пощастить вам, але маєте зробити те, що потрібно країні.

Є політики, в яких рейтинг постійно 3-4%, вони його постійно онанірують, і цим тішать себе на всю країну: вгору-вниз – 3-4, 3-4 (показує характерний жест. – Ред.). Смислу для країни в цьому не бачу ніякого. Є політики, яким людьми і Богом дано 30% рейтингу. Покладіть їх на благо країни і зробіть хоч щось – навіть якщо це буде буква L. Але потім, на пенсії, не буде соромно згадати, що зробили.

Я не впевнений, що мої слова на Тимошенко подіяли, але вона діє саме так. Тому, незважаючи на всі помилки і невдачі, я підтримував і підтримуватиму прем’єра.

Про широку коаліцію

Юлія Володимирівна стояла перед складним вибором. Пробувала працювати з “імпотентами” - не могла, не голосують вони за потрібні закони ніяк. А з цього боку – “бандити”. Люди не дали їй на виборах стільки голосів, щоб вона могла обійтися або без “імпотентів”, або без “бандитів”. То що їй було робити?

Тимошенко не дали жодної можливості впливати на виділення рефінансування через Нацбанк. У всіх країнах Європи всі прем’єри виходять з кризи шляхом зв’язаних коштів, наданих банкам для відновлення власного виробництва.

Скрізь виділяють кошти, які можна використати на автомобілелітакобудування, на прокладання доріг. У нас же їх виділяють на те, щоб купити валюту, вивезти її за кордон - і щоб потім Фірташ нам показав по телевізору картинку країни, яка бідує.

Тимошенко не дали жодної можливості для фінансової підтримки реального сектору реального виробництва. Їй не дали змоги провести приватизацію, а зароблені кошти вкласти на підтримку виробництва. Президент категорично не пропускав жодного плану приватизації. За його прем’єрства приватизація восьми обленерго - це правильно, а за Тимошенко – це “зрада національних інтересів”.

У Тимошенко нема впливу на обласні держадміністрації, де “зав’язано” багато речей, - від використання бюджетних коштів до життєзабезпечення цілих регіонів. Такі “палиці у колеса” можна перераховувати безконечно.

Тимошенко відповідає за все. Їй потрібно приймати закони. З ким – “імпотентами” чи “бандитами”? Спробувала з одними – не йде. Прийшли інші, давайте пробувати…

Якщо без жартів, приєднання Партії регіонів до більшості у парламенті було потрібним. У такий кризовий період прийняття законів повинно відбуватися без поділу на ідеології, тим більше, що йдеться про економічні і соціальні закони. Об’єднання голосів було би корисним для країни.

З іншого боку, я був не згоден з текстом підготовленої ПР і БЮТ Конституції. Однак “ширка” не відбулася не через Конституцію. Це сталося через позицію Кремля. Рішення Януковича на Зелені свята, яке було несподіване для всього його оточення, крім пана Льовочкіна і пані Герман, було продиктоване інтересами російської політики. У Росії є президент, і він зовсім неодноразовий, як хтось сподівався. І в Росії є потужний прем’єр. Наскільки я розумію, Кремль, тобто президент Медведєв, не хотів прецеденту обрання президента у парламенті. А далі всі розумні люди все зрозуміють… Всі знають, хто контролює парламент Росії, і хто не хотів би обрання президента у стінах цього парламенту. На щастя, дискурси російської політики врятували Україну від широкої коаліції, яка тягнула за собою непродуману Конституцію.

Якби питання ненародженої мегакоаліції стосувалося лише планів прийняття Конституції, я аплодував би цьому розвалу. Але йдеться ще й про повний параліч роботи парламенту, який “регіонали” влаштують до кінця цієї сесії і з початку наступної. Тому сказати, чи виграли в цій ситуації люди, які не сприймають союз з Партією регіонів, я не готовий. Ми то виграли – але чи виграє Україна в умовах кризи без парламентської дієздатності?

Про кандидатів у президенти і їхні шанси на перемогу

Тільки у нашій країні кролик може вірити, що він – цар звірів. Я добре ставлюся до Арсенія Яценюка, зустрічалися з ним у робочій і неробочій обстановці. Впевнений, що Яценюк має бути у команді керівників нашої держави. Але не можу повірити, що у 35 років людина, не маючи жодного опертя у парламенті, може очолити державу і дати їй ефективний розвиток. Це буде дуже прикольно, але не ефективно. Нехай не ображається на мене Арсеній Петрович, але не вірю, що такий вибір: а) може статися; б) буде корисним для країни.

Глава держави має бути таким собі циніком, який вже все знає, все відчуває, для якого “прєлєстниє пєсні”, дифірамби і розповіді про те, який він Обама, не мають жодного значення.

Якщо, не приведи Господи, Янукович стане президентом, всі знають, хто буде міністром фінансів, енергетики, хто очолюватиме СБУ. Якщо, дай Бог, президентом стане Тимошенко – ми також знаємо, хто ким буде. А яку команду приведе Яценюк? Будь-який інший кандидат, крім цих двох людей, – це чистий Ющенко з невідомими нікому “любими друзями”, які будуть призначені за невідомими параметрами. І ми матимемо невідомий результат.

Не серцем, а головою маємо усвідомити: йде вибір між Януковичем і Тимошенко. Янукович після свого рішення на Трійцю вирішив не просто балотуватися у президенти, а, в разі своєї перемоги, скасувати політичну реформу Конституції. Це означає, що він хоче бути повновладним самодержцем з усіма наслідками. Він буде з усією командою фірташів, які сьогодні є головними небезпеками для Української держави. Кожен, хто неупереджено аналізує діяльність “РосУкрЕнерго”, пана Фірташа і його вплив на Януковича і, між іншим, Яценюка, чітко може усвідомити, що чекає Україну при маріонетках-бізнесменах з необмеженими повноваженнями. Я робив усе, щоб кучмістських повноважень не було у нікого, і не хочу повернення до тієї напівдиктатури. Мене, як і всіх, дістав бардак, як і всім, хочеться порядку. Але ціною диктатора-маріонетки в руках пройдисвітів і злодіїв – порядку не хочу.

За всіх образ, які є в суспільстві на Тимошенко, при всіх помилках, які вона допускала, і ще не раз, напевно, допустить, вибір простий: або ми отримаємо на чолі держави українського політика, демократичний устрій політичного і економічного життя країни, або диктаторський режим з контролем Кремля.

Якщо хтось вважає, що можна взагалі не йти на вибори, то це завершиться погано – крайня хата горить першою. Тому під час президентської кампанії я візьму відпустку і агітуватиму за кандидата у президенти Юлію Тимошенко.

Про особисту політичну перспективу

Ті, хто мене підтримував раніше, підтримують і тепер. Нічого немає поганого, що є більше тих, хто мене не любить, ніж любить. Я не наймався жиголо ні до кого. Є 20 відсотків людей, яких я влаштовую. “Народна Самооборона”, яку я намагався зробити командою, має малий рейтинг. Дуже шаную своїх депутатів, друзів, які стійко працюють у “НС”. Інколи вони роблять прикрі заяви, інколи навіть проти мене, але вони ніколи не зрадили принципів, не підвели команду. Однак вони не змогли добитися, щоб рейтинг “Народної Самооборони” прирівнявся, принаймні до рейтингу Луценка.

Чи можна повторити “НУ-НС”? Ні, не можна. Я не хочу нічого мати спільного з політичною силою Віктора Ющенка. Чому? Скажу про це, коли не буду міністром, а він - Президентом. Не вдаватимуся у деталі, але я глибоко ображений і глибоко зраджений багатьма речами, які Ющенко говорить не публічно – вони кардинально різняться з тими речами, які він каже на людях.

Оскільки я завжди сповідував об’єднання демократів, то працюватиму серед них. Стрижнем такого об’єднання може бути Тимошенко. Кажу так не тому, що хочу піти під чиюсь “парасольку”. Я був би щасливий у цьому житті і без міністерського, і без депутатського портфеля... Якщо буду затребуваний, то буду політиком об’єднання, а не представником чергової 3-4-відсоткової сили. Лише крупні політичні сили з усталеними принципами можуть дати Україні перспективу.

При зміні урядової команди міністром внутрішніх справ бути вже не захочу. Хотів би попрацювати у політичній площині. Я втомився підбирати слова “затриманий за скоєння злочину”, “людина, якій пред’явлено звинувачення”. Хочу бути таким, яким був, – веселим і прямолінійним.

Джерело: "Високий замок"

Мовна магія

Ось натрапив в інтернетах:


78%, 31 голос

23%, 9 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

На I.UA обираємо Президента сьогодні

Ваш вибір, пані і панове!

До реальних виборів залишилося півроку. То ж кого ми обираємо сьогодні?

1%, 1 голос

12%, 11 голосів

21%, 19 голосів

3%, 3 голоси

18%, 16 голосів

11%, 10 голосів

3%, 3 голоси

29%, 26 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Руки геть від освіти та Івана Вакарчука!

Близько п’ятдесяти представників громадськості, та лідерів з різних регіонів України підтримали днями звернення академічної спільноти Львівщини “Руки геть від освіти!” на підтримку міністра освіти та науки Івана Вакарчука.

У зверненні було підкреслено позитивні здобутки в реформуванні освіти. Зокрема було зазначено, що “опитування громадської думки засвідчило, що саме реформи в освіті і, зокрема, реформу вступу до вищих навчальних закладів громадяни України сприймають як одну з найуспішніших за всю історію незалежності нашої держави. У всіх міжнародних аналітичних звітах незалежне тестування вважають найбільшим здобутком українського суспільства на шляху утвердження таких визначальних демократичних принципів в освітній політиці, як принцип прозорості і рівний доступ до якісної освіти”.

Громадськість та освітяни вважають неприпустимими намагання певних політичних сил політизувати освітню сферу та нівелювати нечисленні досягнення Української демократії.

«Саме ЗНО дає величезний шанс для усіх розумних дітей України вибитися в люди, незалежно від регіону чи фінансів», — говорять підписанти звернення вустами цьогорічного випускника Фурсівської сільської школи на Київщині Сашка Соболя, який набрав 200 балів із усіх предметів.

Підтримати це звернення

Текст звернення - у додатку.


Додатки : Звернення ( ruky_het_vid_osvity+.doc, 44 Kb )  

Сергій Жадан у Тернополі

26 червня  Сергій Жадан  презентував свою книгу “Ефіопія” в Тернополі. Подія неабиякого масштабу зібрала усіх бажаючих побачити непересічну постать сучасної української літератури у дворі кафе “Коза” під парасолями. Живий Жадан розмашисто карбував автографи кожному, хто підходив до нього, ще до початку дійства, яке відбувалося в рамках фестивалю “Арт-Вертеп” містами України. Начеркнув письменник і мені автограф червоним чорнилом, побажавши на книжці “Ефіопія”: “Гарного читання”. Сказати по правді, я давно прочитала книгу, мало того, нагло маю свою думку стосовно неї. І от ця моя виключно суб’єктивна  думка полягає у тому, що Жадан  як літератор у своїй творчості зараз стоїть на роздоріжжі: з одного боку перед ним  дорога, що веде до чистого мистецтва, з іншого – сонячний тротуар письменництва. Можливо, не такий вже й поганий той “сонячний бік”, адже й Драч, й Павличко почуваються там нівроку, й пишуть непогані поезії, дістаючи усеможливі премії та привілеї, думаю, що й Стусова поезія набагато виграла, якби поет був на тому сонячному боці, а не в заточенні.
Є ще й третій варіант розвитку творчості письменника – продовжувати торувати дорогу, якою він ішов до “Ефіопії”, себто залишитися разом із улюбленими темами, орієнтуватися на молодіжну аудиторію, щораз фокусувати свій погляд на невідповідності світосприйняття і потворних проявів нашої реальності. Проте в такій ситуації є  вірогідність звести всі поетичні пошуки нанівець, залишитися в минулому, бо й наша реальність продовжує деградувати й молодіжна аудиторія також видозмінюється.

Фото Г. Осадко

Живий Жадан здивував своїм ставленням до критиків. Виявляється, він цінує професіональне слово цих непривітних людей із їдким пером. Щоправда, критики не надто прихильні до його творчості. Що ж тут дивного?! Якби Жадан писав свої твори нормативною лексикою, замість “Цитатника” видав щось на кшталт “Моя Батьківщина – Мічуріна сад” тільки з жовто-блакитною окантовкою,  виплекав би монументального героя із кременю та криці, а не цього пройду та безідейного “отщепенця”, що тиняється занедбаними “трущобами” , з огляду на його талант і літературний потенціял, всі академічні критики на чолі з Наливайком дружно  й безапеляційно зарахували б його до свого лавреатського гурту, вперіщили б Жаданові премію імені там  когось і на всі голоси били б у литаври, що серед них постав новий український літературний Месія. Але Жадан чітко й навіть дещо агресивно-цілеспрямовано орієнтується на молодіжну аудиторію, то й нехай не дивується, що вона активно відгукується на його твори й відповідає своїми невмілими критичними відгуками. (Як може - так і пише, виходячи, так би мовити, з позиції творів самого Жадана).
Я уявляю цього дядечка (чи тітоньку) - сучасного літературного критика, який через слово бачить матюк у тексті Жадана, від вражень від цих творів у цього критика випадає останнє волосся, він враз лисіє…
Тому Жадану у відповідь повертається те, що він посилає.
До речі,сьогодні Жадан може поставити експеримент – видати збірку віршів, бодай так 20-30 , написаних чистою літературною мовою, без сленгу і жаргону.
 Ставлю 100%, що на цю експериментальну збірку почнуть позитивно відгукуватися академічні критики. Вивірять до долі подиху метроритми поезій Жадана, прискіпливо визначать всі ямби та хореї разом з амфібрахіями, порівняють твори із світовими взірцями тощо.
Сподіваюся, Жадан не образиться на мене за ці ось проекції, бо я  все-таки залишаюся палкою прихильницею його творчості.

Гончарна столиця України - Опішне - запрошує на "Здвиг-2009"

З 29 червня по 5 липня 2009 року в гончарній столиці України – Опішному – проходить І Тиждень Національного Здвиження в Опішному „Здвиг-2009”.

Основні заходи форуму „Здвиг-2009”:
- ІІІ Міжнародний молодіжний фестиваль (29.06-09.07.09);
- Міжнародний науковий симпозіум „Гончарна столиця України в світовій історії та культурі” (01-04.07.09);
- Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок „Гончарний Всесвіт в Україні-2009” (PotteryUniverseUkraine-2009) (01.07-05.07.09);
- Національна виставка-конкурс художньої кераміки „КерамПІК у Опішному!” (02.07-30.10.09);
- Національний День гончаря (04.07.09);

Також в рамках І Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному „Здвиг-2009” 3 липня 2009 року, о 17.00 год., відбудеться презентація нової керамологічної літератури: першого в світі національного „Короткого академічного словника сучасних українських керамологів”, чергового випуску Національного наукового щорічника „Бібліографія українського гончарства. 2005” та монографії „Глиняні люльки ХVІІ- ХVІІІ століть (за матеріалами Полтавщини)”.

Запрошуємо висвітлити заходи.

Довідки за тел.: (253) 4-24-16, 4-24-17
або на сайті: [email protected]

http://www.adm-pl.gov.ua/main/news4/detail/527.htm

Мер Полтави влаштував алкогольну оргію в музеї І.Котляревського

26 червня 2009 року в приміщенні музею-садиби Івана Котляревського відбувся п’яний шабаш представників полтавської міської влади. Мер міста А. Матковський, секретар О. Козуб, заступник мера Л. Семеряга та керівництво районів міста влаштували алкогольний дебош у приміщенні музеї-садиби І. Котляревського.

Лише виклик міліції зміг припинити це безчинство. Представникам МВС довелося докласти зусиль, аби вгомонити чиновників напідпитку.

Полтавська обласна організація ВО "Свобода" висловлює своє обурення аморальній поведінці міських очільників. Однак ще брутальнішою виявилась поведінка очільників міста у день відзначення битви під Полтавою 1709 року. Українофоб Матковський розпочав урочистості офіційним виконанням державного гімну Російської Федерації.

Антиукраїнські витівки полтавського мера уже не мають жодних меж пристойності. Можливо лише після того, як бютівець Матковський почне діяти як його партійний колега Лозинський (що спершу домігся знищення національної символіки у Голованівську, а згодом вдався до вбивства), правоохоронні органи звернуть увагу на безчинства міської влади у Полтаві.

"Велич Українського прапору" - приєднайтесь до акції!!!

Свята справа!Та є одне але...Жовто -
блакитний прапор(а не синьо-жовтий)Напевно, ми б вдягнули жовту
сорочку і сині штани ,аніж навпаки.Синій колір - важчий за жовтий ,він
тисне зверху на жовтий.Це ніяка не пшениця під небом, угорі - колір
Сонця!Як можна так примітивно пояснювати банальну - і водночас жахливу
помилку...Навіть красні називали українських бійців "жовто-
блакитниками"!Сліпота...Очі дивляться - і не бачать...Вуха слухають -
та не чують...
Ось автентичний український плакат (періоду війни - 1917 - 1921...)Висновки робіть самі.