Ольга Шарко. Легенди неба від Цімафєя Авіліна
- 13.11.19, 11:21
Півтора роки тому мені поталанило познайомитися з дослідником білоруської етноастрономії (фольклорного трактування небесних тіл) Цімафєєм Авіліним. Дослідник навіть подарував мені свою однойменну працю. Нижче подаю легенди й повір'я, які я занотувала на презентації цієї книжки.
Чумацький шлях ще інакше називають Дорогою до Єрусалиму або до Криму. Чому так? Бо чумаки орієнтувалися на небо взимку, коли землю вкривав лід, і визначити південь за іншими ознаками не вдавалося.
Ще існує повір'я, що якщо Чумацький шлях зоріє, то дійва у корів буде мало, бо вже молоко на небо витекло. А якщо тьмяний - то корови даватимуть більше молока.
А назва така з'явилася взагалі через міжусобиці Бога й чорта. Бо перший заборонив другому пити молоко, ну то гаспид піднявся на землю, знайшов якогось дядька, який якраз корову доїв, і якимсь чином вторгував те молоко - чи випросив, чи виміняв на щось. А Господь те побачив - і, поки чортяка тікав від Бога, молоко й розлив на небі.
* * *
Зоранка, вона ж Вовча зорька, Зоряниця, Вечорниця - це така собі Венера на наш манір: особлива зірка, яка зраджувала Перуну-Сонцю з Місяцем, через що Перун розсік Місяця навпіл. Тому ми й бачимо його висхідні й низхідні фази.
І ще десь у зображенні Богоматері є алюзія на Зоранку - обруч із місяцем, що символізує його фазовість.
* * *
Є й друга легенда, чому місяць має фази: щомісяця бабуся на небі розкатує млинчик, який із часом кришиться на зорі й падає в діжу з тістом.
Або ж іще одна: існувало раніше два сонця. Одне було добре, а друге - зазналося. То Бог із нього світло й висмоктав, через що воно й стало місяцем.
* * *
Ще є повір'я, що на Місяці живуть 3 брати, які й є Небесною канцелярією й встановлюють погоду на Землі для нас.
Також на Місяць Бог забирає людей, які працюють на великі свята.
До речі, мимохідь - довідка, звідки пішов фразеологізм "брати на вили": на Великдень один брат пішов та приліг на стіг сіна, а другий пішов той же стіг вилами перекидати. Так і брата випадково заколов.
Ще існує думка, що якщо молодому місяцеві показати копійку - то гроші так само, як і місяць, ростимуть. При цьому, на Кавказі така сама прикмета діє для повного місяця. А от у нас у повний місяць не можна розсувати штори - бо жахи снитимуться або ж станеш сновигою.
* * *
Не менше забобонів пов'язано із зорями.
По-перше, не слід тицяти пальцем на зоряне небо - бо так можна свою зірку з неба стрясти й вкоротити собі віку, або ж, у кращому випадку, ви зачепите зірку злого духа, і він прийде до вас у вигляді пепеломи. І тоді вам доведеться трясти рукою на зірку, що падає з неба, аби пепелома зникла.
Ще на летючу зірку можна випрямляти волосся: як далеко впаде - таке й волосся довге буде.
А взагалі-то вогонь, який летить на землю, аби виконати останню волю померлого - забрати його на небо. Якщо летить хутко, то людина помре швидко й безболісно, а як довго, то конатиме в муках.
А ще відьми крали з неба зорі, аби набратися в них енергії, а коли відпускали, зірки вже були тьмяні.
І ще кажуть, що в який бік зірка полетить, із того боку чоловік і прийде.
* * *
Великий Віз (він же Давидів Віз, помилкова назва - Велика Ведмедиця): сім зірок у сузір'ї символізують семеро воріт, до яких прибігав пес випити води.
* * *
Де живуть русалки? На узліссі, в морі, під мостом у воді й у житі. Чому в житі? Доходять замість дітей, якими були в колишньому житті й які не встигли потоптати ні жито, ні ряст.
Чому у морі? Це може бути колишнє військо фараонове, яке переслідувало Моїсея, як той виблукав із пустелі, і потонуло в морі, яке розсунулося перед Моїсеєм та знову хлинуло, щойно той дістався другого берега.
Ще русалками могли бути колишні байстрюки, нехрещені потопельники, і дівчата, на яких лежало закляття.
* * *
Є ще жартівлива легенда, що волинка (вона ж - дудар, вона ж - казар) отримала свою назву від Волині, наче в нас тут із такими бігали.
Також запам'ятайте визначення "Народна Біблія". Це - народні трактування легенд із Біблії.
Ну й останнє. Ворожіння вже українського походження, від Богдани Богельської: на Різдво на сніг викидають дрібочку куті, і якщо зернятка скидаються на якесь сузір'я на небі - рік буде врожайним.
Схоже повір'я й пан Цімафей зазначив: викидати землю на рушник, алгоритм той самий, але це ворожіння для теплої пори року.
