О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Христос воскрес, Великдень, великодні привітання, щирі вітання з

Христос воскрес, Великдень, великодні привітання, щирі вітання з Великоднем і Воскресінням Христовим 

Туристи “злітались” до “Родинного гнізда”

Проміжний фініш малого кубку Львівщини зі спортивного туризму “Перехід-2011” пройшов поблизу “Родинного гнізда” – чудової приватної садиби Романа Попадинця в Жданівці. Дванадцять команд-учасниць змагань з усіх сил намагалися якнайшвидше перетнути фінішну пряму, щоб відпочити після дуже важкого переходу. Настільки важкого, що тільки сім із дванадцяти команд дійшли до місця призначення й тільки чотири із семи вирушили далі.

Річ у тому, як наголосив головний суддя змагань, інструктор-методист з оздоровчого туризму Львівського обласного управління фізичного виховання та спорту Юрій Дьячек, що мало просто дійти до проміжного фінішу, треба вкластися у визначений час. А вчасно пройти маршрутом зі старою картою в руках, на якій позначені стежки, деякі із яких уже завалені деревами, ох, як важко.

Тим не менше, саме труднощі роблять маршрути цікавими, а завдяки втомі відчувається справжня насолода від відпочинку. Особливо ж такого, як у “Родинному гнізді”. 

Тут на спортсменів чекали чани з нагрітою джерельною водою, в яких можна було попаритися, потім охолодитися в чудовому ставку й розслабитися у фешенебельних номерах, кожен із яких збудований з іншої породи дерева – сосни, ялини, дуба, бука, ясена, модрини та черешні. Туристам розповідали про це, та безпосередні враження перевершили найсміливіші уявлення.

А часу помріяти в них було вдосталь. Стартували команди в селі Корчин поблизу водоспаду, звідти рушили на Ямельницю, потім на Східницю, Підбуж, щоб дійти до проміжного фінішу в Жданівці. Першою судді побачили команду з оригінальною назвою “Тапочки”. Захекані хлопці та дівчата розповідали, що цей маршрут є одним із найскладніших, а тому можна хіба поспівчувати командам з Києва та інших областей, які не звикли до таких подорожей.

 Власник приватної садиби Роман Попадинець є прихильником здорового способу життя, а тому й не дивно, що він став одним із спонсорів змагань. Іншими спонсорами виступили Дрогобицька районна (Юрій Кулинич) та Трускавецька міська (Юрій Гарбузинський) організації партії “Удар” Віталія Кличка. Вони постаралися, щоб у кожного із учасників залишилася добра згадка про проміжний фініш у Жданівці. Команди, які посіли призові місця, нагородили кубками та цінними подарунками. 

Та задоволеними залишились усі, адже враження про відпочинок у “Родинному гнізді” – просто незабутні.

Знайти "Родинне гніздо" можна на Дрогобиччині у селі Жданівка,

 а телефон для довідок: +380 967 672 12 11

Байкери залишили свої байки в Дрогобичі

Сліди людської любові до техніки можна побачити і відчути у музеї мототехніки, що розпочав свою роботу 30 квітня 2011 року у Дрогобичі.

Не типовий та нестандартний музей прописався на вулиці Шашкевича, 9,.  Ініціаторами створення комплексу  раритетної мотототехніки є люди, які неодноразово у своєму житті скуштували екстрім на повну, бо без швидкостей, адреналіну та залізних коней не мислять  свого життя – члени   мотоклубу  Lions MC

Дрогобич, заснований понад 5 років тому.

У середині музею атмосферу свята та піднесеності від реалізованої справи,  передає усе – відреставровані та відглянцовані до блиску байки, дбало зібрана колекція фотографій раритетних  мотоциклів та існуючих клубів минулих  років, відео з ювілейного зльоту байкерів.

-       Втілити мрію у життя було не так і просто, - зізнається віце - президент  мотоклубу  Анатолій Черниш. Члени клубу виношували її протягом декількох років. На заваді були різні перепони   - відсутність приміщення, тривалий процес реставрації старовинної  мототехніки. Бо тільки уявіть,  інколи на відновлення одного байку може бути затрачено і до 10 років, розповів  пан Анатолій.

Однак, затрачений час та клопітка праця біля байків   – того таки варті. Мотоцикли, яким понад 40-70 років, перед відвідувачами постали як нові -  робочі мотори, оригінальні шурупи, не підвів і  зовнішній вигляд. Що вражає -  усі байки  приїхали на експозицію власним ходом, на підтвердження того один з них прямісінько у залі музею  завели. Щоправда серед експонованих мотоциклів є далеко не повна колекція членів клубу. До відкриття музею вони встигли відреставрувати лишень  8 байків, інші – на підході.  Загалом,  байків, які хочуть виставити   понад 30. Наразі гордістю музейного комплексу є  мотоцикл  1938 року  BMW  R - 71, він серед інших експонатів найстаріший. Проте втримати  довго першість  залізному красеню не вдасся, зізнався, Анатолій Черниш, серед байків,  які на завершальній стадії реставрації  є і старші моделі. Тож здивувати відвідувачів буде чим. 

Так що запрошуємо у Дрогобич до байків!

фото Ігоря Фецяка

Христос Воскрес

Христос Воскрес

Христос воскрес - радійте, діти,  Біжіть у поле, у садок,  Збирайте зіллячко і квіти.  Кладіть на Божий хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти  Нехай почує Божий рай  Як на землі радіють діти  І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,  Радіючи з святих небес...  Збирайтесь, діти, ну ж співати:  Христос воскрес!  Христос воскрес!

Христос воскрес!  Під небозвід пливе — злітає звук пісень.  Це свято в нас -  Великий день,  Кінець журби, недолі, бід.  Христос воскрес, Христос воскрес!

Христос воскрес! Радіє світ,  Бо вже прийшла життя весна,  Пропала вмить душевна тьма,  Гріховне зло і смерті слід.  Христос воскрес,  Христос воскрес!

Христос воскрес!  Вже грає дзвін,  Навколо лине звук святий,  Спішить до церкви гурт людей  Христу віддати честь й поклін.  Христос воскрес,  Христос воскрес!

Христос воскрес!  Надходить час:  На зміну грішного буття  Спасенне нам іде життя —  Воскресний день святий для нас.  Христос воскрес,  Христос воскрес!

Христос воскрес!  Веселий день,  Співає люд, радіє світ.  Любов несуть слова пісень  В широкий світ, під небозвід.

Христос воскрес!  В усіх серцях  Росте добро і щирість слів,  Щасливий блиск у всіх очах,  На всіх устах веселий спів.

Христос воскрес!  Співай, радій,  Бо зникла ніч і сон гріха.  Вже сонце йде, проміння рій  Віщує день новий життя.

Христос воскрес!  Христос воскрес!  О, радійте, Божі люди,  Кожний гнів нехай забуде  І в любові проживає, -  Так Христос заповідає,  Бо любов прийшла з Небес:  Христос воскрес!  Христос воскрес!

Леонід Глібів

Ліна Костенко Записки українського самашедшого

Ліна Костенко 

Записки українського самашедшого

Діапазон гіршого у нас безмірнийтак що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим,отжезавжди є люфт для надіїЯ особисто дуже надіюсьщо у новому столітті все буде інакшеі ми будемо інакшіі непотягнемо за собою шлейф тих самих проблемБо я вже не так боюся нових найскладніших проблемяк тих самих,хронічнихПроблеми ж — як божевілляБуйних ще можна вилікуватиа тихопомішані — то вже навік.

Як там у Гоголя в «Записках сумасшедшего»? «Год 2000 апреля 43 числа». Це ж коли тому самашедшомуприверзлася така датаА ось він уже й минаєцей такий нереальний тоді 2000-й рік.

Час неосяжнийколи він категорія ВічностіА звичайний наш час,
повсякденниймигтить-мигтитьйого завжди не вистачаєВін летитьмов експресне встигнеш озирнутисяа ти вжевчорашнійПролітаємо крізь події, підбиваємо підсумки на льотуСкільки наслюдствавже є на планетіМільярдів шість?І серед них українцідивна-предивна націяяка живе тут з правікуа свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Прочитав Записки самошедшого. Хочеться постійно цитувати. Мабуть прочитаю ще раз. 

У книгарні розбирають на ура. На мій примірник черга. Хто вміє читати - раджу

Хто боїться тіні?







Сьогодні в Дрогобичі впало старе дерево. Був досить сильний вітер. Старе дерево не витримало та й упало. А, може, воно змучилось бути німим свідком всього, що зараз у світі відбувається? 
Слава Богу, що нікого не вбило. Дві машини постраждали. Здається, одна була застрахована.
Колись, радянські часи першим секретарем Житомирського обкому партії призначили чоловіка на прізвище Кавун. Одним з перших його кроків була вирізка старих і насадження молодих дерев у Житомирі. Для краси та безпеки жителів цього гарного міста.
А народ придумав: "Кавун боїться тіні. Тому дерева вирізує!"
Може варто пошукати того, хто боїться тіні, щоби він навів порядок зі старими деревами і висадив молоді?

У Дрогобичі мітинги протесту проти нового податкового кодексу

Дрогобич разом з Україною проти подлаткового кодексу!
Одні поїхали в Київ, інші приходить на площу Ринок.
Ми можемо змінити своє життя! Варто захотіти!
Фото Ігоря Фецяка.