хочу сюда!
 

Особенная

34 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 34-37 лет

Заметки с меткой «вакарчук»

Дитина погралася у парламентаризм.

Українська народна загадка.
Який птах втрачає голос, коли ячмінь викидає колос?
Відповідь:(Соловей).

"Здався без бою" й попросив "Відпусти".

"Здався без бою" й попросив "Відпусти".

BBC

Заява Святослава Вакарчука про те, що він здає депутатський мандат, стала однією з головних новин четверга.


Сам екслідер партії "Голос" пояснив своє рішення тим, що частково виконав завдання привести нові обличчя в політику, а тепер хоче відтягнути негатив від своєї політсили.

Соцмережі, утім, бурхливо відреагували на такий "політичний відхід" Вакарачука, який стався з ним вже вдруге.

Mariia Varfolomeieva

Сколько раз Славко должен сложить полномочия, чтобы за него перестали голосовать?
Это похоже на кота, который просит, чтобы открыли дверь. Зайдя, мявчит, чтобы выпустили обратно.

Майкл Щур

Всетаки звичка співака повторювати останній рядок двічі не проходить одразу.

Мілан Лєліч

"Все було ніби плани у кіно,
Ми знали і не знали, чим закінчиться воно."

Під час парламентської виборчої кампанії Вакарчука незліченну кількість разів питали: а ви потім знову не підете з Ради? Не буде, як у 2008-ому?

Ні, - відповідав Вакарчук, - нікуди я не піду, цього разу все всерйоз і надовго.

Ну ось. Все максимально очікувано.

Yevheniy Kuzmenko

"Я не здамся без бою! ..."

От і вір тим митцям...

Natasha Vlaschenko

Я не здамся без бою.

Помните, как я говорила, что Вакарчук сложит полномочия довольно быстро, т к не был и никогда не будет политиком?

Лицемерен, трусоват, не способен к открытому диалогу

Так и случилось.

Просто я, в отличие от Вакарчука, занимаюсь своим делом.

Dmytry Lytvyn

А вот несправедливо вешать провал "Голоса" только на Вакарчука, как будут делать сегодня. Да, ему не хватило смелости и, как ни странно, бескорыстия, чтобы пойти на президентские выборы. Тогда он разочаровал многих. Да, ему не хватило самоиронии, чтобы не выступать в роли первого спикера партии. Но! "Голос" похоронил вовсе не он! Это же не он, а его депутаты медийно смешались с депутатами Порошенко. Это они стали ходить по каналам Порошенко, рассказывать там то же самое, что было выгодно Порошенко, и в результате аудитория видела идеи партии Порошенко, а не "Голос". Это же его депутаты решили игнорировать другие популярные информационные каналы. Да, у них неприятный собственник и мерзкая редакционная политика, но это телеэфир! Это не Вакарчук, а депутаты "Голоса" стали украшать свои политические выступления перфомансами, которые могут показаться интересными и немного дерзкими только занудным отличникам, а не большинству избирателей. [Пример: дразнить министра здравоохранения Степанова Максимом Костюмовичем или приносить правительству Шмыгаля рюкзак в парламент]. Это не Вакарчук, это депутаты "Голоса" не смогли придумать ничего вразумительного в качестве альтернативы даже тогда, когда решили сделать ломовой темой идею отказа от Минских соглашений. Провал "Голоса" это коллективная работа!




Євген Будерацький 

Про Вакарчука і трохи Зеленського...

Кілька років тому, коли стало ясно, що в суспільстві є запит на нових політиків, про Вакарчука говорили першим - він роздумував.

Поки думав, заробив імідж людини, яка вагається. Що похвально в людському плані (людині властиво сумніватись), але вбивчо з політичної точки зору. Нерішучих політиків не люблять.

Зеленський перехопив "прапор" новизни, і почав агресивну агітаційну кампанію в стилі "свой пацан", і переміг. Бо не вагався. Принаймні на словах. Це люди люблять.

Побачивши на власні очі попит на нові обличчя, Славко таки вирішив йти в політику. Рішення було запізнілим, але дозволило зайти в парламент.

Проте кількісний склад фракції, яку завів Вакарчук, одразу вказував, що впливати на ситуацію в країні їм буде складно. І доведеться по-справжньому битись. Що не дуже притаманно самому Вакарчуку. Він радше про сенси, аніж про прикладну боротьбу.

Зараз Вакарчук склав мандат. Вже вдруге в своєму житті. І це теж було очікувано. Як мінімум для тих, хто бачив, як йому некомфортно в стінах Ради і як на нього тисне постійний пресинг з боку ЗМІ та всяких зливних бачків.

Власне, незважаючи на хороші рейтинги, Зеленському так само некомфортно на Банковій.

Але саме ці рейтинги, і вуличний внутрішній голос "пацан сказал - пацан сделает" і не дозволяє Зе побачити очевидне. В нього за рік теж не вийшло кардинально змінити ситуацію. І судячи з його поведінки, і не визнає.

Внутрішні сумніви і небажання займатися тим, що "не твоє" підштовхнуло Вакарчука до того, щоб знову скласти депутатський мандат. Цього разу, напевно, востаннє.

Власне, те, що було його першочерговою метою, виконано - фракція з новими людьми в парламенті є. І тепер їм буде хоч і складно, але навіть легше, аніж з Вакарчуком. Бо не буде постійного озирання на публічність лідера ОЕ.

А рішення Вакарчука принаймні чесне. Бо справді - не його.

Artem Malder

вова, ти в одному ролику, звертаючись до вакарчука, казав- якщо ти підеш, то і я піду.
вова, він пішов.
твоя черга!

Євген Магда

Мене цікавлять два питання:

- коли вийде новий альбом ОЕ???

- скільки видано партквитків "Голосу"???

Дякую.

Ivan Marunych

Святослав Іванович дійсно розуміється, що таке відпроситися з роботи трохи раніше.

Вакарчук складає мандат нардепа: так буває, коли ти вплутуєшся у "не твою війну"

Глеб Бабич (Позывной Лентяй)

Зозуля не висиджує яйця.

Вона підкидає їх в чужі гнізда. Де їх висиджують інші птахи, приймаючи за своє. Потім зозуленя вилупиться, і виштовхне з гнізда всіх пташенят "конкурентів". За що нагороджується підвищено нормою жратви

Слава Вакарчук завжди був солов'єм - за що його і любили. Але хтось запропонував йому стати зозулею.

Яйце партії "Голос" було любовно висиджено усіма, хто мав в його "за свого". І мав ілюзії, що з яйця вилупитися казковий птах свободи.

Ні. На жаль. Вилупилося зозуленя, яке виштовхнуло стільки, скільки змогло - з політичного гнізда українських патріотичних сил.

Толку від цього пташеня - нуль. Він просто тихо їсть, і мовчить.

А потім - залишає гніздо. Тому, що завдання виконане. І ніби й злитися на нього не можна, за викинутих з гнізда, і втрачені надії. Просто пташка, тварина Божа - що з неї взяти?

На це, власне, і був розрахунок.

Тільки, на жаль - соловей, який став зозулею - зозулею залишиться назавжди.

Солодкі чарівні трелі закінчилися.

Тепер навіть якщо ти співаєш - все чують виключно "ку-ку".

Деякі люблять грати з зозулею у ворожбу - і рахують ці самі "куку".

Але ця зозуля нічого не відраховує.

Вона несправжня.

Це просто соловей, який поламався.

Так завжди буває, коли ти вплутуєшся у "не твою війну".

І в кінцевому рахунку виявляється - що ти зіграв за іншу сторону.

Зозуля каже "ку-ку. Зозуля відлітає.

Бо зробила свою справу.

Президент Один Спамс

Шановні прихильники партії Голос, не поспішайте сумувати. На зміну партії "Голос" ще прийдуть партії "Апорт", "Дай лапу" і "Фу! Фу я сказав!". Ваші погляди не залишаться без представництва.





Можливо в Таїланді дешевше відпочивати.

З'явилося фото лідера "Голосу" Святослава Вакарчука, який відпочиває на пляжі в Таїланді. Народний депутат України, лідер партії "Голос" Святослав Вакарчук проводить свої новорічні канікули в Таїланді поруч з містом Пхукет.

В мережі з'явилася фотографія політика, який засмагає на пляжі Таїланду. Знімок супроводжує підпис:





Цікаво, скільки ще турбо-відпочинків  |X скликання переживе Україна.
Хоча що змінилось за нової влади? Кличко досі мер, Аваков - досі міністр, Крим не наш. Суди в Україні для того, щоб стягувати заборгованість по комуналці. Заробітна плата ледь-ледь переплюнула зарплату в Росії і Білорусії, і то лише тому, що поки ОВГЗ користуються популярністю, гривня "міцніє".

Корпоративщик Вакарчук



Корпоратив – це не про творчість

 

Alex Noinets

 

Я взагалі нічого не маю проти того, щоб український музикант співав на корпоративі білоруської айті-компанії. Це його професія, це його вибір.

Трохи бентежить те, що наступного дня інші українські музиканти грали на Майдані в підтримку свого колеги, українського музиканта, безпідставно ув’язненого українськими політиками в гонитві за дешевим рейтингом та з метою збереження своєї влади.

Але це його вибір. Між корпоративом і політичною акцією він вибрав корпоратив. Це не злочин. Українські музиканти мають право залишатися осторонь політики, якщо тільки “поза політикою” не використовується як виправдання колаборації з РФ.

Трохи бентежить, що український музикант, який вирішив скористатися правом бути поза політикою, одночасно український політик, голова парламентської партії.

Але це його вибір.

Ну і трохи ще вибір його виборців.

 

 Сергей Марченко

У партії Голос нервово реагують на зашквар свого лідера на корпоративі айтішників у Мінську. Розказують про творчість і травлю.

Поясню популярно. Корпоратив – це не про творчість. Це про обслуговування клієнтів. Про творчість – це концерт. Коли люди купують квитки, щоб насолодитися талантом видатного автора і співака Вакарчука. А коли люди п’ють, закусують, мацають за попки колег під лідера фракції Верховної Ради України – це не творчість, а дещо інше.

До речі, сам Вакарчук теж, очевидно, підозрював, що з цим корпоративом щось не так. Бо в його райдері була заборона на зйомки. Але не відмовився. Бо Рада Радою, а 100 тис доларів – це завжди 100 тис доларів.



Список ВО Свобода - 30% Юго-Востока. "Голос" Вакарчука - 0%


Только для галичан и киевлян: по списку партии Вакарчука в Раду не попадет ни один представитель Востока, Юга и Центра Украины.

Текст немаленький, потому линк: 




Для сравнения: даже «ультра-националисты», которые сконцентрировались в списке «Свободы», имеют в своей первой десятке 30% представителей Юго-востока. 

Действительно, теперь, когда Святослав Вакарчук будет говорить о том, что в Раду по спискам «Голоса» идут молодые, честные и умные политики, любой украинец или оппонент имеет право спросить Вакарчука – а что, умные и честные у нас рождаются и живут только во Львове, Киеве и немножко Тернополе? А в остальной Украине остались только старые глупые коррупционеры?


Вакарчук представив нових членів партії "Голос"

Вакарчук представив нових членів його партії
47311 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
понеділок, 27 травня 2019, 20:50
ПРЕС-СЛУЖБА ПАРТІЇ "ГОЛОС"

Лідер партії "Голос" Святослав Вакарчук представив ще двох членів його команди – Павла Кухту та Ярослава Железняка.

Про це повідомляє прес-служба партії.

"Павло Кухта, який останні три роки був двигуном багатьох реформаторських ініціатив уряду, став програмним директором партії "Голос". Ярослав Железняк, один з найкращих професіоналів зі зв’язків з Верховною Радою, обійняв посаду заступника керівника виборчої кампанії партії "Голос", - йдеться у повідомленні.

"Павло та Ярослав — це професіонали, які максимально доклалися до того, щоб відбулася більшість позитивних реформ. Я дуже радий, що вони сьогодні приєдналися до нашої команди", — зазначив Вакарчук.

Павло Кухта — екс-заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ (SAGSUR) при Кабміні. Зазначається, що він - фахівець у галузі фіскальної політики, бюджетного процесу та пенсійної реформи.

Ярослав Железняк — також член SAGSUR, радник з питань зв'язків з органами державної влади. У 2015 - 2018 роках — був радником міністра економічного розвитку й торгівлі України, а у липні 2017 року — призначений радником прем’єр-міністра зі зв’язків із парламентом.

"Старі політики так і не запровадили відкриті списки. Нас це не зупиняє. Ми починаємо працювати для того, щоб завести в парламент людей нової генерації, та разом кардинально змінити роботу Верховної Ради", — заявив Железняк.

Нагадаємо:

  • 6 травня музикант Святослав Вакарчук заявив про створення політичної партії "Голос" і намір балотуватися у Верховну Раду на виборах.
  • 21 травня стало відомо, що реєстрація партії Вакарчука в Мін'юсті відбулася шляхом перейменування вже існуючої партії. За даними аналітичної платформи YouControl, це - зареєстрована в лютому 2015 року партія "Платформа ініціатив".
  • Лідер партії "Голос" Святослав Вакарчук заявив, що його партія не візьме "жодної копійки" від олігархів.
  • У партії Вакарчука заявили, що у політсили є 10 вимог до кандидатів у нардепи, за якими буде формуватися виборчий список для участі у парламентських виборах.
Українська правда

Ягнёнок, изображающий волка

Представьте себе картину. Вы идёте по лесу, гуляете и вдруг появляется янгёнок, который угрожающе рычит и бросается на вас… Именно такое чувство у меня было, когда я смотрел очередное обращение Святослава Вакарчука к народу.


Заготовленная, пустая, как барабан, речь о том, что всё плохо и стало ещё хуже, а надо, чтобы было хорошо, и для этого должны прийти новые лица, а именно сам Вакарчук и партия “Голос”.




Не знаю, какие политтехнологи толкают его на это, но выглядит это несчастно.


Вакарчук — звезда международного масштаба, чьими песнями мы заслушиваемся. Его любят за то, каким он есть. Его любят за то, что он ягнёнок, в конце концов. Вакарчук пытается играть несвойственную для себя роль политического вождя, который должен вести за собой массы, но излучает при этом неуверенность и мягкость, и повторяет заученные наизусть тексты, написанные кем-то другим. Ничего, кроме улыбки, это не вызывает, как и само название политсилы.


В своё время Кличко создал “Удар”, потому он боксёр. Зеленский назвал свою партию “Слугой народа”, потому что это название его телесериала. А Вакарчук поёт, поэтому у него “Голос”. Страшно представить, как назывались бы партии хирургов или, чего доброго, проктологов, гинекологов, урологов… Хотя эти имена подходят ситуации в Украине гораздо лучше других названий.


Странные названия, странные лидеры странной страны.


Как написал на биллбордах премьер-министр Гройсман (кстати, за бюджетные деньги): “Україна це не просто місце на карті”. Частичку “не” наше бессознательное не воспринимает. Команда Гройсмана, сознательно или нет, дала посыл: Украина — это всего лишь место на карте, и ничего особенного здесь нет. Пора признать, что наше “гражданское общество”, которым мы так гордимся, незрелое, что наш истеблишмент ворует и будет воровать, какими бы фамилии он ни был представлен, что наши лидеры даже не думают о том, как сделать свой народ состоятельным.


Вакарчук, который пытается изображать из себя матёрого волка — это фарс. Рейтинг доверия, которым обладает Вакарчук и многие другие известные в Украине люди, можно было бы использовать не для политического самопродвижения, а ради Просвещения масс. Это мог бы быть масштабный образовательный проект и серия бесплатных мероприятий-фестивалей по всей Украине о том, что такое экономическое чудо, и что нужно, чтобы Украина стала богатой страной. Вакарчук мог бы инвестировать свой имидж в идеологию Налогового рая и Либертарианства.


Balashov.com.ua


Вакарчук - президент?

Ледве знайшов у себе це відео березня 14 року. Дивіться та вирішуйте, чи потрібен вам такий президент. Мені - ні.



Остання мить може принести весну.

Святослав Вакарчук:

--- Я не дуже часто розказую про те, як писав свої пісні ... Але "Мить"- особлива пісня... Її історія важить для мене не менше, ніж сама пісня... А може й більше...
Лютий 2015 року... Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою - чиєсь життя, чиясь доля! Важко уявити, що відчуває людина на війні...про що думає важкопоранений, коли розуміє, що це, можливо, останні хвилини його життя. Я не міг заспокоїтись поки не написав пісню... Написав дуже емоційно за декілька хвилин. Взяв гітару і разом з мелодією почали з’являтися слова, а за 15 хвилин вона вже була готова, майже готова. За винятком маленької, але важливої "миті", яка не відпускала мене. За винятком останнього рядка пісні. Я відчував, що висловив не все...  Наприкінці травня я був в госпіталі. Перед однією палатою лікар мене попередив, що хлопець, якого зараз побачу, поранений на війні, дивом вижив в надлюдських умовах. Осколком йому відірвало руку... І з цим дуже важким пораненням він провів 4 (!) доби на морозі. Один. Бо інші загинули чи замерзли. Потім лікарям довелося ампутувати йому ще й обидві відмороженні стопи … але він Вижив!      Я хвилювався перед знайомством та лише до тієї миті, поки не зайшов до нього і побачив перед собою впевнену, усміхнену людину, яка заряджала мене своїм оптимізмом, планами на майбутнє і якоюсь неймовірною енергетикою. В його душі була весна! Він ділився нею з усім світом!
Того ж вечора я знову повернувся до пісні та дописав в ній останній рядок, якого мені не вистачало весь цей час. Не можна втрачати надію. Не можна здаватися до останньої миті. Можливо саме вона, остання мить, принесе весну, яка стане початком нового життя. Весну, якою ти захочеш поділитися з усім світом.


Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая