хочу сюда!
 

Аля

40 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 36-50 лет

Заметки с меткой «вакарчук»

За Вакарчука-президента топит "Русская весна"

Ну, шоб уже и никаких сомнений. За Вакарчука-президента топит "Русская весна". 
Влажные мечты "патриотов"



Остання мить може принести весну.

Святослав Вакарчук:

--- Я не дуже часто розказую про те, як писав свої пісні ... Але "Мить"- особлива пісня... Її історія важить для мене не менше, ніж сама пісня... А може й більше...
Лютий 2015 року... Новини зі Сходу надходять зі страшними цифрами поранених та загиблих. А за кожною цифрою - чиєсь життя, чиясь доля! Важко уявити, що відчуває людина на війні...про що думає важкопоранений, коли розуміє, що це, можливо, останні хвилини його життя. Я не міг заспокоїтись поки не написав пісню... Написав дуже емоційно за декілька хвилин. Взяв гітару і разом з мелодією почали з’являтися слова, а за 15 хвилин вона вже була готова, майже готова. За винятком маленької, але важливої "миті", яка не відпускала мене. За винятком останнього рядка пісні. Я відчував, що висловив не все...  Наприкінці травня я був в госпіталі. Перед однією палатою лікар мене попередив, що хлопець, якого зараз побачу, поранений на війні, дивом вижив в надлюдських умовах. Осколком йому відірвало руку... І з цим дуже важким пораненням він провів 4 (!) доби на морозі. Один. Бо інші загинули чи замерзли. Потім лікарям довелося ампутувати йому ще й обидві відмороженні стопи … але він Вижив!      Я хвилювався перед знайомством та лише до тієї миті, поки не зайшов до нього і побачив перед собою впевнену, усміхнену людину, яка заряджала мене своїм оптимізмом, планами на майбутнє і якоюсь неймовірною енергетикою. В його душі була весна! Він ділився нею з усім світом!
Того ж вечора я знову повернувся до пісні та дописав в ній останній рядок, якого мені не вистачало весь цей час. Не можна втрачати надію. Не можна здаватися до останньої миті. Можливо саме вона, остання мить, принесе весну, яка стане початком нового життя. Весну, якою ти захочеш поділитися з усім світом.


Гарно співати те ще не все ...

Звісно, що всі ми знаємо, як пан Вакарчук чудово співає свої пісні, та навіть симпатичний як людина. І вже багато хто тільки через це бачить його політиком, а ще більше людей хоче бачити Вакарчука навіть президентом ...
Можновладці-порошенки тихенько потирають руки та підготовлюють його запасним безпрограшним варіантом на майбутніх президентських виборах.
Толерантний Вакарчук через свою пісенну популярність має доступ до змі, в яких говорить популярні речі і закликає до єдності та загального світлого майбутнього для всіх нас ...
А це ну зовсім ідеально підходить можновладцям для збереження своєї існуючої бандо-олігархічн системи, яка панує в Україні ...
Але !
Без зламу та відсторонення від влади всієї кланової корупційної системи, яка вже 26 років править Україною, швидких позитивних змін ми ніколи не здобудемо.
І це стало вже зрозуміло за результатами двох Майданів.
Ніякі чергові нові політ-проекти, від псевдо-правих до радикально-лівих, ніякі реформи, жодні косметичні зміни не поміняють головного - паразитизму бандо-олігархату над нами.
А для того, щоб зламати хребет системі бандо-олігархату, потрібно підтримувати Українських Націоналістів, потрібен президент-націоналіст, жорсткий та вольовий, який не стане домовлятися з олігархами, а буде розмовляти з Народом. Потрібна команда відчайдушно сміливих людей, які сповідують Український Націоналізм.
Нам потрібні зрозумілі і досяжні цілі модернізації, які відповідають інтересами більшості населення країни, а не "реформи порошенко", які більше нагадують геноцид нашого народу.
Треба терміново замінити десятки тисяч злодійкуватих чиновників, негайно провести судову реформу, відсторонивши від годівниці таких же злодійкуватих суддів.
А це під силу лише Націоналістам.
Треба в першу чергу міняти керівників в армії, поліції, сбУ, прокуратурі, уряді. Тому що система влади - це люди, які сповідують свій світогляд. Нам потрібні люди, які сповідують Український Націоналізм. Без них України не збудуєш.
Вмовляннями і формальними реформами злодіїв не змінити. Закликами до єдності теж нічого не зміниш, але хтось на це сподівається та розраховує.

Як в Лисичанську зустрічали гурт "Океан Ельзи"

 Із громом та блискавками, але в вишиванках і з національними прапорами

Як в Лисичанську зустрічали гурт "Океан Ельзи"



10.06.2017

Музиканти дали безкоштовний концерт в Лисичанську у рамках свого світового туру. За посилених заходів безпеки і під проливним дощем мешканці Луганської області не здавались без бою


За якихось кілька десятків кілометрів не вщухають обстріли і тривають бойові дії. Але Лисичанськ вперто намагається показати, що вони мирне місто, вони, так як і всі, хочуть нормальних буднів і нормальних свят, тішаться ось таким концертам і люблять ті самі пісні, що й усі українці по всьому світу.

"Тому що нам не можна здаватися. Ми знаходимося в такому районі, що потрібно тримати оборону”, - говоре , мешканка села Нижнє Попаснянського району Вікторія Пилипенко

Лисичанськ підхопив всеукраїнський тренд - якщо "Океан Ельзи", то стадіон, синьо-жовті кольори і вишиванка. Тут теж соковито і влучно розбирають Вакарчука на цитати. І як по всій Україні народ займає чергу за шість годин до початку концерту.



"Океан Ельзи робить все, для того щоб не втратити тих людей, які опинилися по ту сторону кордону", - наголосив лідер гурту Святослав Вакарчук.

Винятковість Лисичанська хіба що у тремтінні голосу тутешніх мешканців, коли їх запитують, як їм живеться..

"По-різному, як і скрізь. Але намагаємося виховувати патріотизм у співробітників, у дітях та скрізь підтримувати Україну", - зазначає мешканка Новоайдара Вікторія Уханєва.

Блок-пости на в’їздах в місто, перекриті дороги довкола, висока концентрація поліції, строгі перевірки - на стадіон не можна заносити напої, їжу. І попри те – тут взагалі не почуваєшся лячно. На "Океан Ельзи" до Лисичанська стікалися з усіх усюд Луганщини. І не тільки. Дід Мирон примчав із Києва – продавати патріотичні браслети по десять гривень. Тут і чимало військовослужбовців, які одразу після концерту повертаються на бойові позиції.

Єдине, чого варто було боятися в Лисичанську, то це чорних хмар і блискавок. Гроза заливала людей двічі. Стадіон ставав річкою, але місцеву публіку це не погнало з концерту. Лисичанський концерт також був із мерехтінням вогників і з присвятою героям війни, яка звідси так близько.

"Мир прийде тоді, коли кожен з нас як один, як тут - ті, хто стоять на концерті, буде захищати нашу рідну землю, від того, як ми будемо допомагати тим хлопцям, які стоять на передовій, усім, чим можемо", - сказав Святослав Вакарчук.

https://www.5.ua/suspilstvo/iz-hromom-ta-blyskavkamy-ale-v-vyshyvankakh-i-z-natsionalnymy-praporamy-yak-v-lysychansku-zustrichala-hurt-okean-elzy-147591.html

Ага?

Закохуватись - це як стрибати з парашутом. Завжди перехоплює дух. І ніколи не знаєш, чим закінчиться.

Святослав Вакарчук

З днем народження, Святослав!

Вітаю з днем народження найталановитішого, найщиріщого, найпатріотичного співака, чудову людину, генія Української естради Святослава Вакарчука!bokali
Сьогодні йому виповнився 41 рік!sila
Бажаю наснаги, творчих ідей, нових пісень, які завжди будуть захоплювати і дарувати надію українцям!
Дякую тобі, Святославе, за те, що ти в нас є!
Пишаюся тим, що живу в епоху Океана Ельзи. І з нетерпінням чекаю на твій концерт у нашому місті!

              
            
                      



                      Віват, ОЕ!!!!!!bravo


Твоя чи не твоя війна зараз відбувається в Україні?..

«Не твоя війна» - новий кліп гурту "Океан Ельзи", презентація якого відбулася учора на телеканалі "1+1".

За словами Вакарчука, головна ідея пісні, що ховається в назві, є непростою для зізнання навіть самому собі – нам, українцям, протягом багатьох століть постійно нав’язують ззовні чиїсь думки, дії та, навіть, війни. Нині настав час, врешті, брати відповідальність та ініціативу на себе.

«Головна битва – всередині кожного з нас, всередині нашого суспільства. Адже «твоя війна» - це боротьба з власними комплексами, страхами щось змінити, вплинути на те, що відбувається навколо тебе, не звинивачувати «десь і когось», а брати ситуацію в свої руки. Це – надскладно, та без цього немає успішного майбутнього ні у людини, ні у суспільства, ні у країни», - наголошує Вакарчук.

Одним з головних елементів відео «Не твоя війна» є така собі монета випадкового вибору з темною та світлою сторонами. Цей образ виник з ідеї режисера зобразити суспільство, яке чекає, а не діє, яке сторонньо спостерігає, в який же бік впаде монета, «пощастить-не пощастить» в черговий раз. А це – шлях занепаду, а аж ніяк не розвитку. 

Та в кінці відео, зображена в ньому спільнота все-таки отримує шанс на розвиток й далі все залишається вже в її руках. А монета просто зникає.

Тож, твоя чи не твоя війна зараз відбувається в Україні?..


Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая