Сьогодні п'ять громадян – учасників спільноти "Майдану" звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Верховної Ради України, Голови ВРУ, Президента України, оскаржуючи скасування Радою місцевих виборів, раніше призначених на 30-те травня цього року (16.02.10 ВРУ 250-ма голосами на пропозицію нардепа Ю.Кармазіна прийняла Постанову "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році". Результати пойменного голосування – тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66 ).

У позовній заяві Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Михайло Свистович, Олександр Северин та Катерина Чепура доводять, що ВРУ за Конституцією України та Законом "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" не має повноважень скасовувати (відміняти тощо) вже призначені вибори (що підтверджено раніше і рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009), та вимагають:

- визнати постанову ВРУ від 16.02.10 протиправною,

- визнати відсутність у ВРУ компетенції скасовувати (відміняти тощо) призначені вибори,

- зобов'язати ВРУ утримуватися надалі від прийняття таких рішень,

- визнати протиправним підписання Головою ВРУ зазначеної постанови від 16.02.10,

- зобов'язати Президента України як гаранта Конституції України, прав і свобод громадян звертатися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними всіх актів Верховної Ради України (як прийнятих на момент ухвалення судом рішення у справі, так і у разі прийняття таких актів у подальшому) про скасування (відміну, перенесення тощо) вже призначених виборів.

У якости забезпечення позовних вимог позивачі вимагають призупинення судом дії постанови від 16.02.10.

Звертаючись до суду, ми підкреслюємо, що нас не цікавлять мотиви скасування виборів Верховною Радою, не цікавлять політичні домовлености депутатів чи то недосягнення ними таких домовленостей тощо. Нас цікавить захист права українців обирати і бути обраними та дотримання владою Конституції і законів.

Вихід Верховної Ради за межі своїх конституційних повноважень є не чим іншим як узурпацією влади і місія громадян у такому випадку – поставити "оскаженілий парламент" на його конституційне місце.

"Майдан".

Президент Росії Дмитро Медведєв оголосив президента Грузії Михайла Саакашвілі персоною нон ґрата в Росії.

Про це він сказав в середу на прес-конференції в Москві, передає УНІАН.

"Ми, я впевнений, рано чи пізно повернемося до нормальних, повноцінних відносин з Грузією. Іншого й бути не може, але з чинним президентом Грузії я особисто жодних справ мати не буду. Він для РФ - персона нон ґрата", - заявив Медведєв.

Він зазначив, що російсько-грузинські і російсько-абхазькі відносини мають багатовікову історію.

Перед цим Між Росією та Абхазією було підписано угоду про розташування на території Абхазії російської військової бази.

Раніше Грузія назвала плани про створення бази незаконними.

УП.

   Мені вже набридло нагадувати кожному "правовірному тимошенківцю" початок розколу помаранчової спільноти: що його розпочала саме Юля Тимошенко і що не Ющенко її вигнав з прем'єрства, а вона сама гучно грюкнула дверима, перейшовши у опозицію до Ющенка, який просто змушений в такій ситуації піти на поклін до Віктора Януковича за голосами на обрання новим прем'єром Єхануова. Підписаний тоді меморандум став початком політичного відродження Віктора Януковича, але я не думаю, що хтось може закинути Ющенку добровільність цього вчинку - мусів.  Цілком справедливим прозвучало нарешті (!) щире зізнання Віктора Ющенка, що найбільшою його помилкою за всі минулі роки це була Юлія Тимошенко. І я так вважаю від часу проголошення т. зв. "корупційного скандалу", який закінчився досить дивно: злочини корупції не були доведені, а головні обвинувачені незабаром опинились в таборі своїх опонентів - БЮТі.  
   Від того часу (2005  - !) в помаранчевому роз'єднанні (!) почалась просто "вялотекуча політична шизофренія", яка цілком логічно призвела до 7 лютого 2010, тобто повного краху! 
   Нижче для бажаючих освіжити память я наводжу статтю по цій темі, а що в ній мене вражає найбільше, коли я скачував з архіву "Української правди" - 0 у коментарях, що і дивно, і символічно!  Дійсно: коментарі зайві.[ далі ББ ]

Літературно– музичний вечір відбувся у відомій львівській кавярні "МУЗІ" у неділю 7 лютого 2010 року.
Прихильники співаної поезії та римованого слова не тільки посиділи, але
й постояли в затишному кафе з філіжанкою кави, представляючи власну
творчість, поринаючи в мелодії пісень та слів.[ далі ББ (багато букв) ]

Чомусь серед наших громадян склалася хибна думка, що слово будь ласка пишеться з дефісом. Це не так.

А от нещодавно я взагалі побачила оголошення  з дивною редакцією:
будь ласка писалось разом. Це також неправильно, дуже неправильно.

Люди!!!

Запам’ятайте, будь ласка, назавжди, що слово будь ласка в українській мові пишеться без дефіса і виділяється на письмі комами.

На одній кухні не може бути двох хазяйок. В Україні не може бути двох державних мов 

Зазвичай, прихильники тієї чи іншої форми піднесення статусу російської – або до рівня офіційної мови міжнаціонального спілкування (як, наприклад, у Казахстані), або офіційної мови на рівні областей (як у Німеччині або Швейцарії), або навіть другої державної мови (як у Білорусі або Ірландії) – згадують Європейську хартію, яка давно стала притчею во язицех в Україні. Притому, що сам текст Хартії мало хто читав, що є типовим для такої категорії людей. Що ж представляє собою цей документ?

Чи вимагає Європейська хартія мов визнання російської мови другою державною? А також чому приклади Бельгії, Швейцарії, Канади або Ірландії – це просто спекуляція? Більш того, за скількома пунктами російська підходить під  означення "регіональна мова".

Аналіз положень Європейської хартії мов та прикладів про інші двомовні держави:

Текст достатньо великий, тому просто лінк:

http://sd.net.ua/2010/02/17/ukrainska_mova.html

Директор московского института Национальной стратегии, политолог Станислав Белковский принадлежит к числу хорошо информированных экспертов. Опыт сотрудничества с Борисом Березовским и Юлией Тимошенко позволяет ему с хирургическим реализмом оценивать российско-украинские отношения. Четыре заповеди для украинского президента «Первая заповедь: почитай демократию, потому что только с помощью демократии у тебя получилось стать президентом. Янукович дважды не смог стать президентом– в 2004 году и в 2009 годах – когда для этого требовались определенные отступления от демократии. В частности, тогда, когда он мог стать марионеточным президентом в рамках ПРиБЮТ и в случае принятия странной Конституции имени Медведчука.  Вторая заповедь: почитать своих политических отца и мать, каковыми для Януковича являются Ющенко и Тимошенко. Если бы не их конфликт, Янукович не стал бы ни премьер-министром в 2006-м, ни президентом Украины в 2010-м. По моим грубым подсчетам, если бы на этих выборах Ющенко не действовал впрямую против Тимошенко, она бы смогла набрать примерно на 7% больше голосов. И победить.  Третья заповедь: бойся Кремля и не связывайся с ним в политических проектах. Нет, конечно, с Кремлем надо демонстративно дружить, танцевать перед ним ритуальные танцы для того, чтобы получать определенные уступки, изображать дружбу... Но! В политическом смысле делать ставку на Кремль нельзя. Потому что на постсоветском пространстве это еще ни для кого не оканчивалось хорошо.  Наконец, четвертая заповедь: поосторожнее с Медведчуком. Все политические проекты этого человека заканчивались громкими провалами – будь-то Янукович-2004 или ПРиБЮТ-2009.»

По материалам «Фокус»

Журналіст інтернет-видання "Обком" Олександр Брусенський, наближений до мера Полтави Андрія Матковського (колишнього члена партії "Батьківщина") стежить за кожним робочим днем голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева.

У своїй сьогоднішній публікації в "Обкомі" журналіст нагадав читачам про те, що В.Асадчев пообіцяв піти у відставку відразу після інавгурації нового Президента України.

Ну, не терпиться "бютівцям" позбутися незручного губернатора...

P.S. Нагадаємо, що Полтавщина під час обох турів виборів Президента України віддала перевагу Юлії Тимошенко.

"Відкрита Полтава".

Інформація голови СБУ Валентина Наливайченка про арешт на гарячому відразу п’яти офіцерів Федеральної служби безпеки Росії в Одеській області видалася настільки сенсаційною, що повірити в це здавалося неможливим.

Отже, на прес-конференції глава СБУ заявив, що 27 січня офіцерів ФСБ РФ заарештовано під час отримання інформації, що містить державну таємницю, від громадянина України. Докази незаперечні — зафіксовано передачу матеріалів, оскільки зустріч повністю контролювали українські контррозвідники, особи учасників установлено.

Заява ФСБ РФ повністю підтвердила факти. Російська спецслужба не заперечила шпигунства в Україні! Головний пафос росіян полягав у тому, що їхні дії були нібито лише відповіддю на розвідувальну активність українців проти Росії. Найсмішнішим було твердження, що шпигунський скандал — провокація СБУ, що нібито міжнародна практика рекомендує виявляти шпигунів і видавати їх тихо, без розголосу. Цікавий і, звісно, випадковий збіг — не чекаючи жодних офіційних висновків, відразу після виходу прес-релізу ФСБ, ті самі аргументи російської сторони озвучив депутат Партії регіонів Микола Азаров. Оскільки Микола Янович має всі шанси отримати високий пост у команді майбутнього президента України і щоб запобігти подальшим випадковим виступам на захист іноземних спецслужб з боку наших миролюбних політиків, «ДТ» з допомогою джерел в українській контррозвідці постаралося встановити причини, хід і значення цього шпигунського скандалу.

за спробу нажитися на продажу корабля...

Як повідомило джерело в штабі Чорноморського флоту Росії, Федеральна служба безпеки зупинила спробу командувача ЧФ РФ віце-адмірала Олександра Клєцкова нишком продати один з допоміжних кораблів, що знаходилися на стадії списання.
Клєцков вже поставив на договір печатку, як несподівано нагрянула ревізійна комісія. Вона встановила, що вартість корабля, за якою командувач флотом намагався його продати, занижена у декілька разів.
Імовірно віце-адмірал планував виграти на операції набагато більшу суму, а невраховану різницю покласти собі в кишеню.
На сьогодні невідомо, чи єдиний це корабель, на якому намагався нажитися Клєцков.
Одне відомо точно. 20 лютого до Севастополя прибуває ревізійна комісія з 80 осіб, яка опише майно флоту, а також встановить, чи замішаний Клєцков в подібних махінаціях.
Напевно, з очевидних причин, щоб не ганьбити честі доблєсного Чорноморського флоту, від якого залишилася одна тільки назва, командування російською армією спробує приховати дійсну причину звільнення Олександра Клєцкова.