хочу сюда!
 

Оля

43 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «грузія»

Як програти Росії – досвід Грузії

Як програти Росії все у боротьбі за мир – досвід Грузії
  • 6870ПЕРЕГЛЯДИ
  •  
  • 02/10/2019ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ

У світі є ще одна країна, яка послідовно заганяючи себе в мирний процес позбулася 20 % своїх територій та фактично перетворила значну частину своїх громадян на біженців. Мова йде, звичайно ж, про Грузію. Попри те, що події описані там відбулися на початку вже таких далеких 90-х паралелі з тим, що відбувається в Україні сьогодні просто вражаючі.

Автор: Андрій Гарасим

Збройний конфлікт між Грузією та підтримуваними російською стороною абхазькими сепаратистами почався у серпні 1992 року. Спочатку події розгортаються позитивно для грузинських збройних сил, уряд сепаратистів втік з адміністративного центру автономії - Сухумі і отаборився поближче до російської бази.

Мир №1. Росія порушує і забирає Гагри

Проте, вже у кінці серпня грузинський наступ призупиняється, і грузинська та абхазська сторони переходять до мирних переговорів при посередництві Росії (!). Результатом переговорів стала угода про припинення вогню, яка передбачала збереження «територіальної цінності» Грузії, розброєння незаконних формувань, обмін полоненими.

Проте, не проходить й місяця після схвалення угоди, як абхазькі формування при підтримці російських «казаків», мешканців Північного Кавказу , і як, кажуть російської бронетехніки, захоплюють друге за величиною місто Абхазії – Гагри та отримують контроль над територією, що прилягає до російського кордону.

Як і у випадку з українсько-російською війною, першочерговим завданням для бойовиків є отримання спільного з Росією кордону, чого вони, зрештою, і досягають. На звинувачення у порушення перемир’я абхази заявлять, що вони лише захищалися від нападу грузинів. Далі починається така вже відома нам позиційна війна.

Мир №2. Росія порушує, забирає Сухумі і влаштовує етнічні чистки

Проте, здається, життя таки нічого не вчило грузинів чи їхнє тодішнє керівництво на чолі з Шеварнадзе. Новини з полів боїв знову перемежовуються новинами про домовленості по припиненню вогню. Після яких ситуація лише погіршується, сепаратисти продовжують просуватися, поки зрештою, не виходять на позиції поблизу Сухумі, що дає їм можливості для обстрілу міста. І ось у літку 1993 року Грузія заключає нову тристоронню угоду з сепаратистами та росіянами.

Нова угода передбачала розведення військ по річці Гуміста, припинення вогню, введення на лінію розмежування міжнародних спостерігачів, виведення з зони конфлікту збройних формувань, передачу затворів від гармат військовим спостерігачам (якими виявляться росіяни). Було створено також комісію з урегулювання ситуації в Абхазії, яку з російської сторони очолив тодішній міністр надзвичайних ситуацій… Сергій Кужугетович Шойгу. До речі, саме на цій війні росіяни вперше застосують гуманітарний конвой, який доставить зброю бойовикам до відрізаного сепаратистського анклаву.

ЄДИНОЮ СТОРОНОЮ, ХТО РЕАЛЬНО ПОЧАВ ВИКОНУВАТИ УГОДУ БУЛА ГРУЗІЯ

Єдиною стороною, хто реально почав виконувати угоду була Грузія. Грузія справді виводила війська, кажуть навіть заплативши за фрахт десантних кораблів Чорноморського флоту для вивезення своєї техніки.

Розплата за наївність не забарилася… Вже 16 серпня почався генеральний штурм Сухумі, який обернеться численними жертвами та призведе до етнічних чисток в Абхазії.

Звичайно, війна з підтримуваними Росією сепаратистами стала великим тягарем для такої невеликої країни як Грузія, але як показав час, саме рішення зробити ставку на мирні переговори призвело фактично до справжньої катастрофи, наслідки якої Грузія відчуває до сих пір.

А згодом Росія окупувала і Південну Осетію.

http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/96880/Jak_prograty_Rosiji_vse_u_borotbi_za?a_offset=

08\08\08

Цей день не можна забути! Саме сьогодні - 08/08/08 - розпочалася російська агресія проти миролюбної Грузії.

Після Угорщини-56, Чехословаччини-68, Афганістану-80, Молдови-92 світ ще раз побачив імперську сутність кремлівської політики. Побачив, але заплющив очі на порушення Росією норм і принципів міжнародного права, суверенітету, незалежність і кордонів найближчого сусіда.

Політика умиротоворення агресора ні до чого доброго не призвела. Лише розпалила його апетит. Перевіривши червоні лінії Заходу, Кремль пішов далі і розв'язав війну проти України.

Лише непохитна трансатлантична єдність і солідарність у протидії агресору здатні повернути мир і безпеку. Як я вже неодноразово говорив: “Москва слезам не верит". Боротьба за збереження і зміцнення міжнародної коаліції на підтримку України - головне завдання української влади. І всіх політиків.

Але при цьому чіткою має бути позиція самої України. Це війна, де одна країна напала на іншу. Росія - агресор. А її керівництво несе повну відповідальність за кожний снаряд і кожну кулю, які прилітають на українські позиції. І пекельна машина війни, і ключі від миру - у Москві. А сталі і довготривалі гарантії безпеки і України, і Грузії - це вступ до НАТО.

Світлина від Петро Порошенко.

Дмитро Чалий взяв участь у Міжнародному морському форумі GIMF



Голова правління ПрАТ “Українське Дунайське пароплавство” Дмитро Чалий в складі української делегації, яку очолював заступник Міністра інфраструктури Юрій Лавренюк, взяв участь у Грузинському Міжнародному морському форумі 2018 (GIMF), який відбувався в м. Батумі 12-14 вересня 2018 року.

На GIMF обговорювалися актуальні питання, пов’язані з розвитком співробітництва між портами та операторами вантажоперевезень, забезпеченням безпеки судноплавства, перспективами поглиблення партнерства зі створення сприятливих умов роботи в цій сфері та планами співробітництва. У форумі брали участь делегати з 53 країн, також був присутній Генеральний секретар Міжнародної морської організації (ІМО) пан Кітак Лім.

Дмитро Чалий (другий ліворуч) у складі української делегації на Грузинському Міжнародному морському форумі (GIMF). Вересень 2018 р.

В рамках форуму було підписано кілька угод, зокрема, Заяву про наміри між Міністерством інфраструктури України та Міністерством економіки та сталого розвитку Грузії щодо розвитку співробітництва з питань обміну даними та доступу до інформації щодо автоматичних ідентифікаційних систем України та Грузії. Також було проведено багато зустрічей та переговорів, отримано чимало знайомств.

Джерело: сайт Дмитра Чалого


Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря



Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

18 липня 2017 року

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

Президент України Петро Порошенко у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря. Глава держави поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Монумент був подарований Києвом місту Тбілісі у рамках року Грузії в Україні. КМДА передала його Тбіліській міській раді наприкінці 2006 року.

Пам'ятник було урочисто відкрито 2 березня 2007 року під час офіційного візиту до Грузії третього Президента України. Глави двох держав - України і Грузії, заклали до фундаменту монумента капсулу із землею з села Моринці Черкаської області, де народився Великий Кобзар.

Біля пам’ятника регулярно проводяться заходи з нагоди відзначення знаменних і пам’ятних дат в історії Української держави, літературні, інші культурні і публічні заходи.

 http://www.president.gov.ua/news/prezident-u-tbilisi-vshanuvav-pamyat-velikogo-kobzarya-42502

Хто така Ека Згуладзе?



Ека Згуладзе 13 грудня 2014 р. отримала українське громадянство. 17 грудня 2014 р. була призначена першим заступником Міністра внутрішніх справ України. Грузинка обіймала посаду заступника міністра внутрішніх справ Грузії з 2005 по 2012 рр. та виконувала обов’язки міністра внутрішніх справ з 20 вересня по 25 жовтня 2012 р. За цей час МВС Грузії зуміло кардинально реформувати правоохоронні органи і відновити довіру до них.
Як зараз в Україні, тоді в Грузії міліція мала вкрай негативний образ, сприймалася суспільством з недовірою, мала високий ступінь корумпованості. Таку структуру могли реформувати тільки ті люди, які не були ніколи в цій системі і мали зовсім інші цінності. Саме тому міністр поліції та громадського порядку Грузії Вано Мерабішвілі запропонував Екатерині Згуладзе посаду заступника міністра. Двадцяти шестирічна Ека Згуладзе відповідала високим критеріям. Вчилася в США, здобула журналістську й юридичну освіту, працювала перекладачем, була успішною у роботі в неурядовій організації, швидко піднімалася кар’єрними сходинками і не мала жодного відношення до державних структур.
Крім цього, це був символічний крок, бо раніше в системі МВС жінка ніколи не займала вищі посади.
Реформи Еки Згуладзе:
Реформа перша. Грузія успадкувала від Радянського Союзу стару структуру правоохоронних органів. Було кілька відділів, які дублювали одне одного. Скажімо, по два департаменти в МВС і Міноборони, які мали вести розслідування щодо боротьби з наркотиками. Тому було підпорядковано всі правоохоронні структури Міністерству внутрішніх справ. Утім, реформування міністерства почалось із скорочення штату: станом на 2005 р. було 90 тис. працівників, а через два роки – 30 тис. Екатерина Згуладзе неодноразово зазначала, що це економить бюджетні витрати на МВС, навіть з урахуванням підвищення зарплат і дає можливість працівникам правоохоронних органів ефективніше працювати.

Реформа друга. За час перебування Е. Згуладзе на посаді заступника Міністра внутрішніх справ Грузії було посаджено за грати приблизно 1000 корумпованих працівників міліції, 300 прокурорів і біля 50 суддів і 7 міністрів.
Після таких показових скандалів, всі зрозуміли, що за порушення Закону обов’язково доведеться відповісти.

Реформа третя. ДАІ вважається обличчям правоохоронних органів, бо з нею люди контактують найчастіше. Отже, автоінспекція потребувала негайної реформи.
За одну ніч було звільнено 15 тисяч «даїшників». Три місяці, поки реформували ДАІ, на дорогах не було ніяких служб. Патрульну поліцію оновили повністю і це призвело до того, що через два роки довіра до правоохоронних органів населення зросла до 60%.
Оцінки реформи в цілому позитивні - вдалося побороти корупцію і змінити відношення до роботи з людьми.

Коротке перебування міністром.
Коли у ЗМІ в 2012 р. з’явився підготовлений компромат (без Росії не обійшлося) -- відеоматеріали про тортури в тбіліській в’язниці, це могло б призвести до демонізування влади і негативно вплинути на роботу уряду. Тому президент Саакашвілі вирішив здійснити ребрендинг Міністерства внутрішніх справ, призначивши на посаду міністра 34-річну Згуладзе. Однак в Грузії відбулися вибори, в результаті яких до влади прийшли реваншисти, тому термін перебування Еки Згуладзе на посаді міністра тривав лише місяць.
Після закінчення кар’єри у МВС Грузії Ека Згуладзе переїхала у Францію з своїм чоловіком французьким журналістом, кінематографістом Рафаелем Глюкманом, з яким познайомилася, коли він приїжджав висвітлювати грузино -російську війну в серпні 2008 року з французьким телебаченням.

Ставлення Еки Згуладзе щодо можливості реформ в Україні.
В інтерв’ю ipress.ua Ека відверто сказала, що незважаючи на велику кількість хороших ідей, у всіх панують песимістичні настрої -- будемо готуватися, не зможемо, не варто, почекаємо, коли настане відповідний момент. Сама ж Ека Згуладзе говорить, що нема часу зволікати і згадує час реформування ДАІ Грузії, коли всі казали, що не треба цього робити, але все вийшло успішно. Крім того, вона зазначила, що в Україні, на відміну від Грузії, є активний громадський сектор і немає проблем із набором нових кваліфікованих кадрів.

При Авакові міліція залишилася майже без змін - ніяких реальних реформ не було проведено. Єдине, що можна згадати це перейменування «міліції» на «поліцію», нову патрульну службу. Аваковські реформи -- зробити видимість «тотальної атестації» співробітників, проголосити міліцію органом, який служив би виключно громадянам України.

Не можна не згадати і брехню, яку запустив вороги України ідіозний Захарченко:
--- Первоисточником информации является "Фейсбук" бывшего министра Виталия Захарченко, который сейчас находится в России и против которого в Украине открыто уголовное производство. На его странице в соцсети было написано, что две недели назад Згуладзе полетела к супругу во Францию, так как через два месяца должна рожать.
"На таможне в Борисполе ее задержали с чемоданом денег, в котором находилось, не много – не мало, 4 миллиона долларов США. На вопрос соответствующих органов, мадам Згуладзе пояснила, что это ее личные вещи. А деньги нужны исключительно для организации медицинского процесса в Париже", - гласит пост Виталия Захарченко.
Спикер МВД Артем Шевченко назвал сообщение в соцсети фейком и "информационными манипуляциями, которые использует Захарченко или кто-то с его ведома".
Особливо жаль чути таке поширення брехні від потенціальних революціонерів "правосеків", але нажаль політично безграмотних. На цю брехню клюнули і деякі користувачі з начебто патріотичного кола. Це приклад, як зомбують простачків.


Місто в скелі




Місто в скелі Вардзія, Грузія

Чудо-Саакашвили

Миф о том, что заграница нам поможет, должен умереть в головах граждан Украины.


Украинцы должны установить для самих себя правильные приоритеты, если хотят быть обеспеченными и действительно независимыми. Что такое быть обеспеченными? Иметь доход хотя бы в $1000 в месяц для наёмных сотрудников и от $3000-5000 в месяц для владельцев бизнеса. Всё чётко и понятно. Исходя из этого, очень просто оценивать лозунги и предвыборные программы. Но население куда более охотно верит в чудеса, чем в то, что жить сытой жизнью вполне реально…


Вся надежда на чудо.


Это может быть какой-то человек или международный фонд, дающий кредиты. У нас есть целая плеяда чудо-депутатов, комбатов, появившихся на фоне Революции достоинства, на которых народ возлагает большие надежды. Мы пережили чудо-Ющенко, который поначалу казался воплощением «сил добра», и при котором, казалось, всё должно стать хорошо. Мы переживаем чудо-Порошенко, который также пришёл к власти в качестве морального антипода политическим уродам. И, казалось, бы хуже уже быть не должно, но… Теперь ожидаем, как манны небесной, вступления в Евросоюз. Но быть европейцем, не значит быть в порядке.


Если посчитать количество чудо-специалистов, чудо-реформ и чудо-помощей, которыми обложилась Украина, мы уже давно должны жить в чудо-стране. Только этого почему-то не происходит. Тогда люди достают из пыльного ящика старые чудеса — чудо Юли, которая каким-то чудом возьмёт и снизит тарифы…


С чего вдруг в Украине должно стать хорошо жить?


ВВП Украины снизился со $177 млрд. до $85 млрд. Но переживать, конечно же, не стоит! Потому что у нас есть чудо-министр финансов, которая решит проблему, ведь для специалиста такого высочайшего уровня это сущие пустяки… Тем более, что есть грузинские чудо-рефоматоры, которые всегда помогут.


Одесситы ждали Саакашвили как панацею от всего! Тут же грянуло несколько скандалов, снятых на видео, произошла смена главы таможни. А денег как не было, так и нет. Одесса исторически жила за счёт таможенной контрабанды, теперь рестораны опустели, и одесситы начали чесать затылки. Что-то не так.




Правда, о том, что грузинский чудо-реформатор Саакашвили не сделает людей богаче, знают пока только в Одессе. Остальная Украина с вдохновенно мечтает о том, чтобы Саакашвили стал премьером. «Вот он ка-а-а-а-а-ак придёт! Ка-а-а-а-а-ак возглавит! Ка-а-а-а-а-ак уволит всех! Ка-а-а-а-а-ак соберёт новый Кабмин! И-и-и-и-и…»


И что дальше?..


Зададим ключевой вопрос — сделал ли Саакашвили богатой Грузию — и ответим на него сухим языком цифр. Номинальный ВВП Грузии на душу населения составил в 2014 году $4286, а это немногим больше, чем в Украине — $2979 (2014 г.). Это говорит о крайне невысоком уровне жизни. В Украине такой ВВП был при Януковиче…


Почему в Грузии не произошло экономического чуда? Подоходный налог 20%, налог на прибыль 15%, НДС 18%, акциз разный, таможенные пошлины от 5 до 12%, налог на стоимость имущества 1%.


Да, команда Саакашвили провела экономические реформы, сократив количество налогов, упростила правила ведения бизнеса, уничтожила многие бюрократические препоны. В Грузии достаточно просто зарегистрировать предприятие, там доступные кредиты. Были построены великолепные новые здания и транспортные развязки, реформирована полиция, туда действительно пошли инвестиции. Международные финансовые организации накачали Грузию деньгами, как качка анаболиками. Но начинать нужно было с головы, а не с мышц. И полиция, и красивые здания, и внимание мира грузинам, конечно, нравятся и приносят им пользу, но это не сделало их такими же богатыми, как, например, население Гонконга или Сингапура.


Опасность грузинского типа реформирования для граждан Украины в том, что это не сделает их богатыми. Нет такого плана — сделать 42 миллиона человек обеспеченными, чтобы они хотели жить здесь, а не за рубежом. Иммиграционные и денежные потоки, исходящие из Украины, останутся такими же интенсивными.


Реформы без надежды на обогащение. При всей симпатии к Саакашвили масс и моей личной, он, наверняка, понял, что он сделал в Грузии не всё, что мог бы. Иначе Грузия прославилась как одна из самых выгодных стран для жизни и бизнеса. И тогда пришлось бы сильно поссориться с МВФ и с американскими кураторами.


Он, как Пётр Первый, превратил Грузию в страну с великолепными зданиями и бедными гражданами. Боюсь, как бы Украину не постигла та же участь, когда посреди потрясающих современных городов будут бродить нищие люди с единственной мечтой — поскорее отсюда выехать в Европу или Америку.


Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая