хочу сюда!
 

Натта

43 года, дева, познакомится с парнем в возрасте 41-49 лет

Заметки с меткой «українська мова»

Ольга Шарко. Страшний звір – емігрантологія

Доброго дня усім і давайте буцика!  Хоч я за фахом мовознавиця й опікуюся переважно мовою як системою, як хороша лінгвістка й перекладачка я все ж маю знатися на культурологічних засадах країни (розумними словами це зветься «лінгвокраїнознавство»), літературу якої перекладаю. Тому певними своїми культурологічними знахідками я також ділитимуся в блозі, можливо, комусь із Вас ця інформація стане в пригоді.

Сьогодні ми поговоримо про емігрантологію. Умовно ми поділимо цей матеріал на дві частини. Перша – це короткий огляд на авторський спецкурс моєї викладачки сучасної української мови Оксани Михайлівни Мацько та її аспірантів, про що я чесно зазначаю. 
Термін «емігрантологія» вигаданий польським професором Сухаником на 12-му з’їзді славістів у Кракові 1990 року у межах круглого столу «Емігрантологія – наука про культуру та літературу еміграції». Наразі міжгалузева наука в стадії встановлення.

Предмет досліджень – еміграція.

Об’єкт – історія еміграції, її інститути (навчальні заклади, видавнича справа), організаційні форми емігрантського життя (гуртки, партії), духовне, релігійне та політичне життя. 

Напрямок досліджень є міждисциплінарним, і охоплює такий спектр наук: історія, культурологія, соціологія, політологія, релігієзнавство, літературознавство, лінгвістика, філософська антропологія. 

Явище еміграції в межах емігрантології розглядають двобічно, а саме як: 
- процес переселення; 
- збірну назва осіб, що залишили свою батьківщину. 
Наразі  вчені розрізняють три моделі поведінки емігрантів, універсальні для будь-якого середовища:
- ізоляція (обмеження мікросередовища) – характерний переважно для людей похилого віку. Може бути реалізована й у суспільстві без питання еміграції.
- асимілятивний (протилежний до ізоляційного): попри все хочу стати своїм у невластивому мені середовищі. Асиміляція неможлива в першому поколінні. 
- адаптаційна модель: і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь.

Окрім того, будь-яка із цих моделей поведінки може виявлятися як статично-пасивна або як активно-динамічна.

Діаспора (з грецької – розсіювання) – стійка сукупність людей єдиного етнічного походження, які живуть в іноетнічному оточенні за межами своєї історичної батьківщини. 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

Українська діаспора на світовій мапі.

 

Виокремлюють чотири хвилі масового переселенського руху:

Кінець 19 ст. – поч. Першої світової війни. Ця хвиля зумовлена соціально-економічними причинами: капіталізація, індустріалізація неосвоєних територій. Ця еміграція була безповоротною (згадаймо «Кам’яний хрест»),  максимально моноетнічна та монорелігійна.

Міжвоєнний період: переважно зумовлена політичними обставинами, меншою мірою економічними.

Друга світова війна та її наслідки: емігрантами зазвичай були остарбайтери, полонені,  а також учасники організацій на кшталт ОУН-УПА. Практично без винятків еміграцію спричиняли політичні причини.

Кінець 20 століття: ця хвиля зумовлена вже соціально-економічними причинами. 

Умовно українська діаспора поділяється на західну та східну. 

Територіально в Східній діаспорі українці компактно проживали в регіонах, які традиційно називаються клинами: Малиновий Клин (на Кубані) Зелений Клин (ще його називають Китайщиною або Закитайщиною – у межах Зовнішньої Маньчжурії), Сірий Клин (територія Південно-Західного Сибіру й Північного Казахстану), Жовтий Клин (Нижнє Надволжя). 
15.12.1921 року в СРСР ухвалено указ про набуття радянського громадянства: хто не прийме радянського громадянства до червня 1922 року, той буде позбавлений чинного громадянства й у нього вилучать документи. Деякі емігранти, які відмовилися мати радянське громадянство, згодом отримали нансен-паспорт – документ для осіб без громадянства. 

Кілька слів про українську діаспору в Казахстані. Вона також налічує чотири хвилі:
1.    Розкуркулені селяни.
2.    Вороги народу 20-30-х років (політв’язні).
3.    Молодь 50-60-х років, які піднімали цілину.
4.    Трудові емігранти сучасності.

 


Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 


Оскільки моя друга спеціальність (minor) «англійська мова», свого часу я аж п'ять років відвідувала семінари з американізму, аби покращити навички спілкування. Окрім мовної практики я дізналася й певні особливості американської та суміжних із нею культур. 

Перш за все, слід зазначити, що модель американської нації (мабуть, що політичної) мала два шляхи розвитку, які чомусь прийнято називати теоріями:

- Теорія плавильного котла (The Melting Pot theory) виникла на початку 20-го століття й полягала у «переплавленні» всіх етнічних груп на одну єдину націю з уніфікованими національними ознаками (щоправда, якими саме – ніхто досі пояснити не може). Це означало, що всі іммігранти мали відмовитися від надбань своєї традиційної культури (обрядовості, вбрання, мови), спілкуватися лише англійською й щоразу ідентифікувати себе як великого американського патріота, який притримується всіх порядків і традицій, культивованих керівництвом держави.

Однак така концепція зазнала повного краху при спробах інтеграції серед населення, тож приблизно з 60-х років 20 ст. зародилася інша націєтворча модель:
 - Теорія піци (The Pizza theory, також відома як теорія салату чи теорія мозаїки) полягає у збереженні етнічних культур у процесі становлення консолідованої політичної нації. Амбасадор пояснив метафоричну назву так: «Уявіть салат. Він як страва становить собою нову якість і абсолютну цілість, однак у межах салату томати лишаються томатами, огірки – огірками, цибуля – цибулею, оливки – оливками тощо. Так само ми почали творити й творимо досі нашу націю: етнічні греки, попри американське громадянство й патріотичний дух американця, лишаються греками, грузини – грузинами, євреї – євреями тощо».

Тепер трошки про еміграцію.  Як жартують самі американці, історія Сполучених Штатів Америки неможлива без історії еміграції до Сполучених Штатів Америки  
Не знаю, наскільки ця бувальщина правдива, нам її подавали як історичний факт, але вона кумедна: у першій половині 20-го століття США не хотіли приймати емігрантів із Китаю. Тож китайці як доволі винахідливий народ прямували до кордону з Мексикою, там шукали етнічний одяг мексиканців (обов’язкове сомбреро) і, прикидаючись мексиканцями, вже цілком легально перетинали кордон.
Нині США зацікавлені в дотриманні балансу різних етнічних груп, аби жодна не превалювала над іншими. З цією метою й існує програма «Грін кард».  

Блог Ольги Шарко про мову. Емігрантологія. Діаспора українців у світі.

 

Мовна та культурна асиміляція іммігрантів триває три покоління:

- Перше (прибулі емігранти, чи то вже іммігранти) переважно лише починає вивчати англійську мову, подекуди її й не опановує, в сім’ї та общині спілкуються рідною мовою. Своїх дітей також навчають рідної мови.

- Друге (діти прибулих емігрантів) спілкуються мовою своїх батьків лише в сім’ї, поза її межами спілкуються англійською, цілеспрямовано рідну мову не вивчають, ідентифікують себе як американців. Зі своїми дітьми переважно спілкуються англійською мовою.

- Третє (онуки іммігрантів) розрізняють поняття нації та етносу, досліджують історію та звичаї свого етносу, однак не вивчають свою етнічну мову, оскільки потреби у її використанні  вже не мають, зі своїми дітьми також спілкуються англійською мовою. Ідентифікують себе як американців (хоча не приховують свого етносу). 

До речі, першим українським іммігрантом американці вважають Івана Богдана, якому вдалося якимось дивом втекти з поневолених українських земель аж до територій сучасної Англії, а звідти – на кораблі «Марія та Маргарита» відпливти до США, і ще підняти там робітничий страйк. Активний був дядько!

Просимо поділитися Вашими знаннями та думками з цієї теми в коментарях. 


Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80-%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F.html#gsc.tab=0


Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Усім вітання. Ця добірка містить фразеологізми, крилаті вислови, ідіоми, які я за часи студентства колекціонувала на випадок кар'єри поетки чи перекладачки. Коли це станеться –  не знаю, проте поділитися надбаннями можна просто зараз. На жаль, я не можу вказати достовірне авторство, оскільки гамузом занотовувала всі цікаві вислови на нетбук чи мобільний із численних наукових і науково-популярних статей, тож прошу вибачення за анонімність. Єдине уточню: я не авторка цих висловів, я їх просто збираю. Щось може здатися банальним, щось –  занадто екстравагантним, у будь-якому випадку, я постаралася зібрати те, чого не знаходила в "СУМі" чи інших популярних ресурсах. Приємного перегляду. 

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

Українська мова. Фразеологізми, крилаті вислови та ідіоми від Ольги Шарко

 
Для всіх охочих подаємо в текстовій версії:

Обмежитися роллю свідків на суді історії – бути пасивним членом суспільства.

Елей вічномайбутнього чогось – обіцянки-цяцянки.

Щось пожирає щось, як щука окуня – про встановлення монополії на ринку.

Розвиватися самопливом – хаотично та спонтанно розвиватися.

Нетлінні цінності – вічні (одвічні) цінності.

Прозирати перспективу – прогнозувати (передбачати) майбутнє.

Сказати б по щирості – чесно кажучи.

Негоже з міркувань обачності – страшно.

Осяяний мудрістю – мудрий.

Мовна ойкумена – країна походження мови.

Ген культури – основа культури.

Рівні права ведмедя й лелеки з'їсти одне одного – подвійні стандарти.

Асоціативний пучок лексеми – конотації та імплікації лексеми.

Мова Янки Купали – білоруська мова.

Ховатися по закутках – піти в андеграунд.

Земля Тараса – Україна.

Перепис людності – перепис населення.

Мітка верстви – соціальний маркер.

Скинутися науці по гривні – фінансово підтримати роботу науково-дослідницьких інститутів.

Відверта агітка – агресивна агітація або агресивна реклама.

Скинути з себе тягар відповідальності – зняти з себе відповідальність.

Долучитися до булави – прийти до влади.

Знеживлена абстракція – абстрактне уявлення про когось чи щось.

Структурна домінанта в переплетенні взаємовпливів – рушійний чинник.

За людністю – за кількістю носіїв.

Правити за вексель – зобов'язувати, мати владу.

Храм чеснот – нематеріальна культурна спадщина.

Скарбниця духу – нематеріальна культурна спадщина.

Перебувати на вістрі громадської уваги – ставати предметом громадського обговорення.

Марити реваншем – мріяти про помсту.

Батьківщина Шекспіра – Англія.

 



 

Блог Ольги Шарко про мову. Анкета філолога (1 частина)

 

Доброго дня, мої шановні читачі, читачки, а також особи поза гендерною бінарністю. 

Як ви вже знаєте, попри диплом україністки я планую реалізуватися як перекладачка художньої літератури. Тож зі студентами з перекладу у своїй шаразі я теж була знайома. І вони поділилися зі мною деякими матеріалами зі своєї навчальної програми. Наприклад, ось цією анкетою перекладача. Хоч вона й створена для студійців цієї спеціальності, та буде корисна й для широкого кола читачів. Я, своєю чергою, відповіла на запитання, як змогла, і пропоную цю інформацію до вашої уваги.

За надання ідеї та списку запитань дякую своїм колегам зі спеціальності «Переклад з англійської мови» Аліні Скідановій, Наталії Легкій та Дмитру Терещенку.

 

А тепер – до справи:
 
1.    Коли вікно або двері закривають, а коли – зачиняють?

Ніколи не закривають, завжди зачиняють.

smileysmileysmiley

2.    Коли участь беруть, а коли – приймають?

Ніколи не приймають, завжди беруть.

smileysmileysmiley

3.    Коли у статті щось відмічають, а коли – відзначають?

У цьому випадку я процитую Петра Одарченка (із конволюту «Про культуру української мови»):

«Відмічення Різдва» – тут віддієслівний іменник утворено від слова «відмічати» в значенні «здійснювати певні заходи з приводу свята». В українській мові в такому значенні вживається «відзначати», «відзначення». Приклади: «Ми відзначаємо свято Різдва». «Україна урочисто відзначила Шевченківські дні». «Відзначення Різдва Христового у народних школах США».

Слово «відмічати» і похідне від нього «відмічення» [] вживається в інших значеннях, а саме :

1) ставити мітку, позначку на чомусь;
2) записувати, реєструвати».

Напр.: «Секретар щось відмічав у списках»

Словник української мови подає ще й третє значення «відмічати» – те саме, що й «відзначити», «відзначати», «зазначити». Але академічний Російсько-український словник відкидає слово «відмічати» в цьому, третьому, значенні й подає такі українські відповідники слова: відзначати, відзначити, зазначати, нотувати, занотовувати, позначити, намітити [і похідні – О. Ш.], зазначений, занотований, позначений, відзначення і т. д. 

Отже, Російсько-український словник уникає русизму «відмічення», «відмічати» (48).

smileysmileysmiley

4.    Чи легко назирці ходити здибочки? Що означають ці слова?

Звісно, що ні smiley

Назирці:

1) Слідом, услід за ким-, чим-небудь, не відстаючи. 
3) Не спускаючи очей з когось, чогось. 
2) Потай, непомітно для інших; крадькома.

Ходити назирці за кимось – стежити за ким-небудь.

На жаль, слово «здибочки» самостійно не вживається лише у фразеологізмі «ходити на здибочках» – ходити на кінчиках пальців. Судячи з цього фразеологізму, здибочки – це, мабуть, і є кінчики пальців.

smileysmileysmiley

5.    Чим відмінні їжа і їда?

Їда – це прийом їжі, а їжа – власне те, що вживають під час їди.

smileysmileysmiley

6.    Посмішка й усмішка?

За Антоненком-Давидовичем, усмішка щира, а посмішка вдавана.

Подаю уривок із його праці «Як ми говоримо»:

Подивімось, як користувались цими словами наша класика й народна мова: «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» (Тарас Шевченко); «Я вам з того світа, любі, усміхнуся» (Тарас Шевченко); «До смерті не забуду його погляду, його усмішки» (Олекса Стороженко); «Де той погляд молодецький, де той усміх веселий?» (Марко Вовчок); «Нічого, нічого, ні вітру буйного, ні усміху з неба, нічого не треба» (Микола Вороний); «А радість уже осміхається то з одного, то з другого віконця темним червоним вогником» (Степан Васильченко); «І очі сміялись, а на губах перебігав осміх» (Іван Нечуй-Левицький); «А осміхнулось воно як — аж любо глянути!» (з живих уст).
У цих прикладах слова усмішка, усміхатися, усміх, осміх, осміхатися стоять там, де мовиться, що людині весело, приємно, гарно.

Наведемо тепер приклади з словом посмішка: «Ходили в поле, жали собі хліб і посміхалися злорадно» (Михайло Коцюбинський); «Раптом Ляля обернулася до рідних і якось криво, не по-своєму посміхнулась» (Олесь Гончар); «Це… посмішка з мене» (Словник Бориса Грінченка).
Не важко помітити, що тут слова посмішка, посміх, посміхатися передають відтінок іронії, сарказму, кепкування чи глузування з когось. У Словнику української мови Павла Білецького-Носенка слово посміх, що є синонімом до слова посмішка, перекладено тільки словами насмешка, шутка. Подібне бачимо й у Словнику мови Тараса Шевченка Інституту мовознавства АН УРСР, де слово посміх стоїть у тім же значенні. Слова посмішка нема в цих двох словниках. Тим часом у Тараса Шевченка та в інших письменників є похідні іменники від дієслова посміхатися: посмішище («Бо на посмішище ведуть старого дурня научати». — Тарас Шевченко), посміховисько («Робила мій дім посміховиськом та метою всяких дотепів». — Михайло Коцюбинський).
Якщо вже шукати синонімів до слів посмішка, посміхатися, то це будуть насмішка, насміхатися. Проте слід зазначити, що в словах насмішка, насміхатися мовиться не стільки про глузливий вираз обличчя або очей, скільки про глузливий зміст того, що каже смішко або насмішник: «Із матки старенької насміхається» («Українські пісні» Михайла Максимовича); «Ой іде багач, ой іде дукач, насміхається — ой за що, за що бідна голота напивається?» (народна пісня); «Не пущу я, дитя моє, в ліски по горішки, бо вже мені надоїли хлоп’ячі насмішки» (народна пісня)».

 Хоча існують й інші думки з цього приводу.

smileysmileysmiley

7.    Гривна і гривня?

Гривна – металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї.

Гривня:

1) У Київській Русі – срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею.
2) Мідна монета в три, а в деяких місцях – у дві з половиною копійки.
3) Грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920 рр.).
4) Національна валюта України з 2 вересня 1996 р.; дорівнює 100 копійкам.

smileysmileysmiley

8.    Чим – проноза і шлапак?

Проноза – спритна, хитра людина; пронира.

Шлапак – тюхтій, роззява. Також іще вживають у значенні «шкарбан», «шкарбун» – старе, стоптане, рване взуття. Є стале словосполучення «старий шкарбан» – стара людина. Однак на сьогодні цей вислів може вважатися ейджистським, тож краще його уникати.

smileysmileysmiley

9.    Солопій і розвеза?

Нічим не відрізняються, це синоніми.

Солопій – дуже неуважна, некмітлива людина; роззява.

Розвеза – це теж роззява.

smileysmileysmiley

10.    Нетяга, неборак і горопаха?

Неборака й горопаху можна вважати контекстуальними синонімами. Однак ставити їх в один синонімічний ряд із нетягою вже не вдасться.  

Нетяга – бідна, неімуща людина.

Неборак – людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття.

Горопаха – людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха.

smileysmileysmiley

11.    Чим відрізняються "волокита" і "волоцюга"?

Значеннями. Це пароніми.

Волокита:

1) Блуканина, поневіряння.
2) Навмисне бюрократичне уповільнення вирішення справи у суді, державній установі; тяганина.

Волоцюга:

1) Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. || Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. || Про того, хто певний час був відсутній дома.
2) Той, хто любить волочитися за ким-небудь.

smileysmileysmiley

12.    "Небіж" і "небіжчик"?

Це також пароніми, однак у значенні «бідолаха» вони є контекстуальними синонімами.
Небіж (фемінітив – небога, небіжка):

1) Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. 
2) Звертання до чоловіка, молодшого за віком. 
3) Бідолаха.

Небіжчик (фемінітив – небіжчиця):

1) Померла людина; покійник.
2) Бідолаха.sadcrying

smileysmileysmiley

13.    "Галайда", "гайдамака" і "гайдабура"?

Це також пароніми, усі слова мають різні значення.

Галайда – бродяга.

Гайдамака:

1) Учасник народно-визвольної боротьби 18 ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського гніту. 
2) Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918-1920 рр. – солдат особливих кінних частин Центральної Ради, а також загонів Петлюри та Скоропадського.

Гайдабура – пустун, бешкетник.

smileysmileysmiley

14.    "Панночка" і "панянка"?

Ці слова мають різні значення, однак можуть бути контекстуальними синонімами.

Панночка – зменшено-пестливе до «панна».

Панна:

1) Молода незаміжня поміщиця або дочка пана у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || Дівчина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. || У дореволюційний час – дочка заможних батьків, хазяїв.
2) Ніжна, тендітна або гарно вбрана дівчина.
3) Ввічлива форма звертання або згадування стосовно до молодих дівчат в Україні та деяких інших країнах.

Панянка:

1)    Те саме, що панна.
2)    Про розпещену, не призвичаєну до праці дівчину.
3)    Незаміжня дівчина.

smileysmileysmiley

15.    Які на вигляд горобина й журавлина?

Зазвичай горобина має помаранчевий колір, інколи наближений до червоного, однак є й чорноплідна горобина, більш відома як аронія. Журавлина має яскравий червоний, малиновий чи багряний відтінок.

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B0-%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0.html#gsc.tab=0

Поради Петра Одарченка. Мовна скарбничка от-кутюр

Блог Ольги Шарко про мову. Поради Петра Одарченка. Мовна скарбничка от-кутюр (збирала Ольга Шарко)
 

 

Вітаю всіх. Хто знайомий із моїм «Глосарієм типових і рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови», напевно, заглядав і до джерел та бачив там таку чудову книжку Петра Одарченка «Про культуру української мови. Збірник статей» (Київ, Видавництво «Смолоскип», 1997). 

Окрім власне типових помилок слововжитку та питомих українських слів і словосполучень, які незабаром також  з'являться в новій версії «Глосарія…», пан Одарченко описав і міріади пояснень, уточнень та інших нюансів. Деякими з них я сьогодні з Вами й поділюся. Традиційно покликання на сторінку з книжки в круглих дужках.

smiley Слово «письмо» помилково вживають у значенні слова «лист, повідомлення на папері». В українській мові така лексема є, однак має інші значення – їх аж 6:

- уміння писати, спосіб писання (приклад – «Болгарія ділилася з Руссю своїм письмом»);

- писання як навчальний предмет (приклад – «Це зошит для письма);

- орфографія (приклад – «Помилки у французькому письмі»);

- зовнішній вигляд написаного (приклад – «Лист написаний похилим письмом»);

- відтворення музики нотними знаками («Людкевич виявив себе прекрасним знавцем хорового письма»);

- книги Ветхого і Нового Завіту («Святе Письмо») (14-15).

smiley Часто плутають «доклад» із «доповіддю». Однак «доклад» - це додатковий допоміжний матеріал (підкладка, ґудзики тощо) (21). 

smiley Вповні часто вважають синонімом до слів «цілком», «цілковито», «сповна». Значення цього слова такі:

- із повними відрами (приклад – «вповні дорогу перейти»);

- у самому розквіті («Місяць уповні». «Надворі весна вповні») (20-21).

smiley Слово «важний» має негативну конотацію з відтінком пихатості, зарозумілості: «Важна особа», «…сидять по канапах, важні й непорушні, немов мішки…» (28).

smiley«Воздух» – це покривало для церковного з причастям: «Я вже гаптувала і ризи, і воздухи» (28).

smiley Лаконічне слово «виш» – це вища школа (28).

smileyЦя порада має культурологічне підґрунтя. Наводжу пряму цитату: «Жива людина заплющує очі, а мертвій людні закривають очі. Ще кілька прикладів: «Він заплющив очі і, стомлений тяжкою працею, дрімав». Вислови «закрити очі», «замкнути очі» вживаються в значенні «стулити віки померлому: «І ніхто очей холодних не закриє там мені», «… коли б не старі матушка, не було б кому очі закрити» (29).

smiley Слово «полоса» також існує в українській мові, це друкарський термін: «На редакційній мові газетну сторінку називають полосою» (30).

smiley Сенсація. Словесна пара «поймати – поняти» - це не русизми, це синоніми до «заливати», «затоплювати». Приклади: «Розлилася вода, пойняла береги», «Ой, лужечки та бережечки та вода поняла» (31).

smiley Слово «прихилити» можна вживати у значенні «умовляти, переконувати кого-небудь у чомусь» (32).

smiley Слово «спасати (спасти)» у значенні «рятувати» поширене лише в конфесійному стилі, у релігійному контексті: «Хто хоче душу свою спасти», «Чорна риза не спасе, а біда в гріх не введе», «За терпіння Бог дає спасіння». Зрідка трапляється в розмовному мовленні: «Ось хто спас нас від голодної смерті» (33). 

smiley Лексема «вступ» має такі значення:
- початкова частина книжки. Синоніми: передмова, переднє слово, вступне слово;
-  початкова назва статті;
- початкова назва музичного твору.
 
Часто «вступ» замінюють на «введення». Це помилка.  Уведення – це:

- дія за значенням «вводити»: «введення молодої в дім»;

- християнське свято: «Введення Пресвятої Богородиці» (35).

smiley Мінута – це одиниця вимірювання плоских кутів, яка дорівнює 1 градуса. А 60 секунд – це хвилина (36).

Блог Ольги Шарко про мову.

А тепер – флешмоб, чи по-українськи «Одна кобила всіх заманила». Якщо хочете другу, третю й скільки ще вистачить частин – поширте, будь ласка, цю добірку у своїх соцмережах. Більше репостів – більше корисної інформації для Вас.

Дякую за підтримку! smiley


Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0-%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0-%D0%BE%D1%82-%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%8E%D1%80-%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE.html#gsc.tab=0

Ольга Шарко. Закон про мову чи нова свинська конституція?

Доброго дня, мої шановні читачі та читачки, а також особи поза гендерною бінарністю.

Багато хто чекав від мене коментарів щодо нової редакції правопису й Закону про мову ще з торішніх подій, але я жодним чином не коментувала цю ситуацію, окрім як у репліках під постами знайомих людей.

Бо коментувати особливо нема чого. Цей закон жодним чином не зазіхає на мої права як двомовної українки (усе своє життя я прожила в Києві у двомовному середовищі й росла в двомовній сім’ї, кому цікаво). Моя єдина претензія до цього Закону полягала в тому, що він неефективний.

 Ярина Чорногуз, малюнок Irena Mykoliv.

І от позапозавчора моя хороша знайома Ярина Чорногуз (ми навчалися в одному «елітному» ліцеї), яку, я гадаю, всі ви вже знаєте, зважаючи на останні події, поділилася на своїй сторінці у Фейсбуці інформацією, що під час карантину було подано, цитую «…пропозиції "До проекту закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів спрямованих на запобігання економічних наслідків коронавірусу", де НЕСПОДІВАНО містяться поправки, які де-факто повністю скасовують Закон про державну мову. Якщо їх затвердять у робочій групі на погоджувальній раді, то його буде винесено на голосування у ВР на позачергове засідання».

На жаль, я не можу вставити допис Ярини повністю, бо там є обсценна лексика, а сайт читають діти.

У коментарях я Ярині відписала: «Ярино, не переймайся так через цей закон про мову. Його найбільша проблема в тому, що він неефективний - квоти повводили, штрафи повводили, а механізми забезпечення робочими місцями гуманітаріїв, які б цю мову примножували й зберігали, не ввели. Тому втрачати особливо нічого, він і так на чесному слові тримався. Ти як філологиня це зрозумієш».
Ну, Ярина мені заперечила, а на додачу ще деякі інші «патріоти» відписали:
-  «Вам конче до лiкаря!»;
- «знаєте, про прогалини можна говорити після карантину, а поки – руки геть від закону про мову. А знаєте скільки прогалин в інших законах - то це саме час ними займатися. Може в час карантину зосередитися на заходах боротьби поширенню епідемії? Не грайте на руку ворога з вашими прогалинами. Я все своє доросле життя угу відстоювати своє право на державну українську мову. Тож краще мовчіть про прогалини, бо за цей короткий час суттєві зміни!»

- «я теж філолог, час вчити історію. Там століття тому також сварилися між собою, результат вас відомий. Вперед, ваші ідеї мають значення, але на разі мовний закон краще не трогати. Ідеального світу не існує. Та і цей летить шкереберть. Чи ви з Яриною уже 11 ночей просиділи під ОП? І, як би вам, сказати, не на часі виставляти хто є більш розумним, більш мудрим, чи має більше червоних дипломів. У єдності сила. Не прагніть ідеалів, бо втрачаємо і ті здобутки, що є».

- «Шашечки или ехать? – це українська мова? Цими вашими коментарями все сказано. Гординя і самозакоханість, на жаль»

Ну, і так далі, і такі інші пироги. Можете там піти почитати ці коментарі й зрозуміти, що я вас не обманюю. А якщо хтось побіжить видаляти, то даремно – я все заскринила.

Але завдяки цим «патріотам» я зрозуміла, що дарма мовчала.  Тому зараз я буду дуже часто писати про чорні Закону про мови, ілюструвати це прикладами з інтернету та своїм і чужим досвідом. Бо я якщо я не покажу, в чому проблема, то Ярина стоятиме за цей закон дарма. І більшість людей, які за нього стояли під ВР, інформували в соцмережах тощо, теж робили це дарма.

А всіх, хто вже розізлися на мене до моменту прочитання цього рядка, я прошу читати далі й поширити цей допис серед своїх правовиків, політологів, журналістів й усіх причетних до створення й ухвалення Закону про мову.

 

А тепер аналізуємо «Статтю 27» Закону про мову.
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення функціонування української мови як державної
 Стаття 27. Державна мова у сфері користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та веб-сайтів

1. Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, що реалізується в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

Для цілей цього Закону користувацьким інтерфейсом є відображувана інформація, з якою безпосередньо взаємодіє користувач під час використання комп’ютерної програми, веб-сайту і яка містить текст будь-якою мовою спілкування між людьми (зокрема мова візуального дизайну комп’ютерної програми, мова взаємодії, діалогів та транзакцій між користувачем та комп’ютерною програмою).

Вимоги цього Закону не поширюються на мови програмування.

2. Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, встановлена на товарах, що реалізуються в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою, який за обсягом та змістом має містити не менше інформації, ніж іншомовні версії такого інтерфейсу. Недотримання цієї вимоги має наслідки, визначені законодавством про захист прав споживачів для реалізації товару неналежної якості.

3. У роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності використовуються винятково комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою.

До створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою.

4. Під час закупівлі комп’ютерних програм для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності обов’язковою умовою є наявність користувацького інтерфейсу державною мовою, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті.

5. Заклади освіти державної і комунальної форм власності використовують для освітніх потреб комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою.

До створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою.

6. Інтернет-представництва (в тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності, засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (у тому числі веб-сайтів, веб-сторінок у соціальних мережах), виконаних державною мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.

Для іноземних суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та мають в Україні дочірні підприємства, філії, представництва, версія веб-сайту державною мовою повинна містити достатню за обсягом та змістом інформацію для зрозумілої навігації та розкриття мети діяльності власника такого інтернет-представництва.

Версія такого веб-сайту державною мовою для користувачів в Україні повинна завантажуватися за замовчуванням.

Ця норма не поширюється на інтернет-представництва засобів масової інформації, зазначених у частині п’ятій статті 25 цього Закону.

7. Мобільні застосунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зареєстрованих в Україні засобів масової інформації, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні, повинні мати версію користувацького інтерфейсу державною мовою.

8. Спеціалізоване наукове, технічне, медико-діагностичне обладнання, інше спеціалізоване, професійне обладнання, що не є товарами широкого вжитку (прилади, машини, устаткування, верстати тощо), та його програмне забезпечення, а також спеціалізоване програмне забезпечення, призначене для використання лише у сфері інформаційних технологій, може не мати користувацького інтерфейсу державною мовою в разі наявності користувацького інтерфейсу англійською мовою.

Оскільки тут згадується пункт 5 статті 25, звернемося і до неї.

Стаття 25. Державна мова у сфері друкованих засобів масової інформації

5. Вимоги частин першої, другої та абзацу другого частини четвертої цієї статті не поширюються на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону.

Отже, як бачимо, сайти органів влади та самоврядування, сайти підприємців та сайти ЗМІ мають бути українськомовні.

Що ж ми маємо насправді?

Ось ситуація, яку розглядають у фейсбучній групі «И так поймут!»

У чому проблема сайтів підприємців – власників крамниць, ресторанів, кафетеріїв, інших ФОПів, які надають найрізноманітніші послуги?
 

Проблема в тому, що Закон про мову зобов’язав усіх цих осіб мати українськомовні сайти, а механізми переходу російськомовних сайтів на українську не передбачив.
 

Простими словами: як хочете – так і розбирайтеся, але щоб усі сайти були українськомовні.

Рядові власники ФОПів, які ніколи не були дотичні до мовних питань і проблем з українською мовою, сидять і думають «А як нам ото все зробити згідно з законом?».

І тут є кілька варіантів:
- сісти самому/самій перекладати контент свого сайту. Грошей за цю роботу, ясна річ, власник ФОПу не отримає, зате час витратить;
- навантажити цим своїх робітників та робітниць, у попередні обов’язки яких переклад контенту ніколи не входив. У кращому випадку – доплатити їм за понаднормове навантаження. У гіршому – пригрозити зниженням зарплати, депреміюванням або взагалі звільненням;

- взяти на тимчасову чи постійну роботу фахових перекладачів, редакторів та коректорів. Оплачувати їхні послуги.

Оскільки закон про мову не зобов’язує нікого брати в штат перекладачів, редакторів, коректорів та інших фахівців з української мови, більшість підприємців просто економить. І підприємців теж можна зрозуміти, бо бізнес – це зазвичай складно й витратно.

До прикладу, власники більшості закладів харчування перші два роки працюють у мінус, перш ніж окуплять вартість оренди чи купівлі приміщення, ремонт, купівлю меблів та інших предметів інтер’єру, професійного обладнання для кухарів, офіціантів тощо, квитанції за опалення, елетроенергію, витрати на продукти. А ще ж треба платити зарплату хостесам, адміністратор(к)ам, офіціант(к)ам, кухарям/кухаркам, охороні тощо. Треба передбачити й кошти на позапланові витрати фахівцям та фахівчиням із електрики, монтажу, систем безпеки, якщо раптом щось вийде з ладу.

 І  я вже мовчу, що більшість персоналу взагалі може працювати без трудових книжок і навіть без трудових договорів, бо деякі недобросовісні ресторатор(к)и уникають сплати податків. А добросовісні роботодавці ще витрачають гроші й на дотримання закону.

Тому коли постає питання «Що робити з сайтом», більшість ДОБРОСОВІСНИХ власників бізнесу або безоплатно та понаднормово перекладають самостійно, або змушують перекладати своїх працівників і працівниць. Якість цього перекладу – відповідна. Добре, якщо людина, яка перекладала, мала філологічну освіту чи зросла в українськомовному середовищі, і сайт більш-менш читабельний. Законом же не передбачено, хто саме і як саме має створити ці  українськомовні версії сайтів. Просто всі підприємці мають їх надати споживачам, і все.
 

Хто може оплатити послуги лінгвістів і лінгвісток – звісно, їх оплачують, і мають крутий українськомовний сайт. Але це хіба що якісь копрорації. Малий і середній бізнес здебільшого не можуть собі цього дозволити.

НЕДОБРОСОВІСНІ підприємці вираховують коефіцієнт корисної дії: «Ой боже, сьогодні вони ухвалили отой Закон про мову, завтра вони ще щось ухвалять, а мені з того яка користь? У мене що, клієнтів побільшає, якщо я оце все перекладатиму? Скільки ходило, стільки й буде ходити. Ну, походить там якась купка ярих фанатиків української мови, ну, понаписують в інтернетах, які ми погані, що в нас нема сайту українською мовою, ну й що? А якщо ще підуть закидати нас яйцями – то це взагалі безплатний піар, усе місто про нас гудітиме. Коротше, що я ото задля трьох ротів буду напрягатися? Лишаю все, як є».

Тим часом випускники та випускниці численних філфаків, які могли б надати якісні послуги з перекладу сайтів українською мовою та подальшим редагуванням, сидять без роботи або йдуть на ненависну роботу вчителями, бо сайти замість них перекладатимуть офіціант(к)и, хостеси, адміністратор(к)и й інші робітники.

Хтось у мене вже запитав: «А на сайт російською кошти були?»

Відповідаю одразу всім: кошти витрачають на створення й утримання самого сайту, а не на мовні послуги, супутні до цього сайту. Написати контент російською мовою, на жаль, сьогодні доступніше, дешевше й вигідніше, ніж українською. А подекуди, як ви вже читали вище – і взагалі безоплатно. Російською мовою прочитають майже всі громадяни, українською мовою читатиме лише частина громадян.

Грамотною російською володіє більшість українців. Грамотною українською – меншість. Це означає, що послуги українськомовних контент-мейкерів дорожчі від російськомовних. Вибір, я гадаю, очевидний – візьмуть тих, хто бере менше грошей за аналогічні послуги.



Що я як філологиня пропоную авторам та прибічникам Закону про мову в такому разі?

Внести поправку до Закону про мову щодо створення групи (комісії, комітету - називайте, як хочете)  фахівців із забезпечення сайтів підприємців українськомовними версіями. Робота цих фахівців має бути відповідно оплачена. Вкрай бажано, щоб це була офіціна робота, аби люди, які працюють на благо споживачів, мали стаж і могли офіційно працевлаштуватися після завершення праці в цій групі. Взяти на роботу в групу всіх охочих випускників філфаків (єдина умова при працевлаштуванні – наявність філологічної освіти).
Усі споживачі, чиї права на доступ до українськомовної версії сайту порушені, подаватимуть заявку на переклад контенту сайту. Працівники групи перекладають і надають підприємцю чи підриємиці. Підриємець чи підприємиця оприлюднюють українськомовну версію сайту протягом місяця. Якщо протягом місяця українськомовна версія сайту недоступна – штрафуйте підприємців. 

Профіт. Бізнес не страждає, філологи та філологині забезпечені роботою, споживачі мають свої мовні права.

Єдина проблема – якраз створити ці робочі місця для філологів.

Не дякуйте. Впроваджуйте!

Згодом частина друга про сайти ЗМІ.

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%94%D0%BC%D0%BE.html

Українська музика 1117







0%, 0 голосов

33%, 1 голос

0%, 0 голосов

67%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Кулемет на горищі

Пані та панове, може хтось з вас пише курсову, ба навіть дисертацію про різноманітність лексики людей, хай би й одного суспільного кола? Якщо той, то й дарую, беріть як приклад, який ще дихає життям.

Так от, знадобилось мені років кілька тому вдосконалити свою українснську мову і почав я займатися з одним інтелігентним чоловіком з Києва по скайпу. Він поет, перекладач, загалом людина в плані володіння літературною мовою цілком надійна.

І було, коли я кілька разів відповідав на його зауваження: «Точно, ви праві», пан репетитор завважив мені: «Українською не дуже правильно казати «ви праві». «А як?» «Скажімо так: ви маєте рацію».

Ну, цей вираз був мені знайомий з дитинства, тато мій частенько казав це як приказку з якогось, видно, старого водевілю: «Ви маєте рацію, як корова хвіст».

Отже, відтоді став я вправно цим зворотом користуватися.

А потім, працюючи над перекладами, і спілкуючись, знов-таки по скайпу, зі своєю редакторкою, викладачкою вишу, також з Києва, я кілька разів хвацько ввернув знайоме «Так, ви маєте рацію».

Коли я видав це в перший раз, вже відчув на десяту долю секунди затримку в транзакції. Коли вдався до «рації» вдруге, відчув, як у повітрі виникло слабеньке напруження. Десь може з півградуса, не більше. Воно хоч і скайп, і хай там три тисячі кілометрів відстані, але й для півградуса (чи чим воно там, напруження в міжлюдських стосунках виміряється?) це не завада.

Ще кілька таких по півградуса, - і після чергової «рації» моя нечутливість у спілкуванні з інтелігентними жінками по скайпу здобула відзнаку. Пані редакторка видала чітко й повчально: «Я маю не тільки рацію, а й кулемета на горищі».

З повагою до українців в Україні

Гідність не продається і не купується - вона постає в боротьбі



Хто як, а я ображаюся коли мене зневажають і ображають різні падлюки "рускаго мира", що живуть в Україні та пхаються на різні ЗМІ, а їх там радо приймають. Причому я маю на увазі не суто каналізацію ТВ Медведчука-Коломойського, а саме так би мовити про-патріотичні українські засоби масової інформації типу "Громадське", УТ-1 і УТ-2, "Перший" і 5-й, що начебто Порошенка, але чомусь активно працюють проти нього. Ну й інші аналогічні пся крев Пінчук-Ахметев.
В стосоте заявляю: я - українець, живу в Україні, незалежній державі з офіційною державною мовою - українською, а тому вважаю за зневагу і образу, коли до мене звертаються іноземною мовою, бо вважають, що я повинен її знати. І це не просто іноземна мова, а мова ворога, мова окупанта і злочинця, що нищив і дотепер нищить мій народ і країну. Як я повинен реагувати на це, як не відповідною ненавистю і зневагою до тих, хто ретранслює "русский мир" в наші душі й голови на догоду і вигоду ворогу. Це є виродки, подонки, падлюки, паскуди, перевертні і нікчеми, що маскуються під українських патріотів і як би порядних журналістів, редакторів, модераторів тощо. Гімно ви, а не українці!
Я поясню на простому прикладі: на телеканалі "Перший" зробили постійний сурдо-супровід, що є дуже правильно, хоча і досить навіть дорого. Добре, що поважили людей з вадами здоров'я - круто! Молодці Але чомусь зробити синхронний переклад українською всіх, хто говорить російською мовою на цьому каналі, - то якось зайвий клопіт. Українці - то бувше колоніальне бидло і скоро ним знову стануть, тому "и так поймут!" А хріна, вам, тварюки "рускаго мира" на українських ЗМІ! Якщо ви нас, українців, зневажаєте, то і ми вас мали десь в сраці! Я не дивлюсь і не слухаю, як і не спілкуюсь з тими, хто нас українців у нас вдома ображає і зневажає. Тільки так!
Хто захоче, щоб я його почув - говори українською! Захочеш - вивчиш! Не хочеш - не вчи, але і не вилазь, падлюко, на люди! Вже скоро 30-ть років Україні, а воно таке тупе, що мови не подужає вивчити і все язиком чеше та лиже. Згинь, потворо! 
А знаєш мову - вітаю! Нехай то буде недосконало - я відчую повагу до себе, свого народу та своєї країни України і не буду зважати на прогалини в лексиці та стилістиці мови й вимови. А коли навпаки - до сраки, мудаки! Ні чути, ні бачити не хочу! Вимикаю і не вмикаю, бо зневажаю! 
Особливо мені і дивно, і прикро, і огидно, що минулого року почав діяти новий видатний закон про функціонування державної української мови, який всіма держслужбовцями саботується, абсолютно всіма державними інстанціями ігнорується, а не державними - тим більше він далеко десь. Включно з тими, хто його так героїчно вимагав і приймав! А ну спростуйте цей закид... Не виходить? Прикладів немає? Отож і воно. Одна радість: квоти музичні. Все як завжди: по вуха в лайні, а вони ще й співають. За багато сарказму, але занадто дістало то все! По самісіньку Нацраду що телерадіо курує в же!
Пишу це сьогодні, 18 лютого в пам'ять тої жахливої масакри-бійні, яку влаштувала антиукраїнська влада Януковича в цей день 2014 року у Києві проти беззбройного народу, що йшов з мирним протестом до Своєї Верховної Ради заради ствердження Правди і Справедливості, заради Нової України! Символічно, що ця революція набрала назву Революція Гідності. Ми є вільні і ми маємо гідність! А хто нас зневажає - нехай забирається геть!
Є одне чітке правило: Герої не вмирають доти, допоки справа їх живе! Вони загинули, захищаючи свою і нашу гідність, тому якщо ми самі потураємо в зневазі до нашої української мови в нашому домі - то ми є колоніальні покидьки, шмаття задля підтирання ЗМІ-задниць "рускаго мира" і не більше того. Якщо ми не будемо захищати нашу гідність відпочатку як особисту - значить всі герої минулого гинули намарно. Подумайте над тим.
Ще і ще раз закликаю кожного особисто боротися за власну національну гідність Українця такими методами і заходами, які є можливі в кожного, але в жодному разі не залишатися байдужими та пасивними. Гідність - це виключно особиста категорія і досягається суто самою людиною. Це коли подивишся в дзеркало і скажеш: -А ти молодчина! Поважаю!

З повагою до українців в Україні, Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
18 лютого 2020 р.

Додаток

25 квітня, 2019 р. Верховна Рада ухвалила законопроект №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Так, за проект закону №5670-д у другому читанні та в цілому проголосували 278 народних депутатів.

Наразі тексту закону з внесеними до нього правками немає. Однак згідно із попереднім текстом законопроекту, єдиною державною мовою в Україні є українська, а «спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності» всупереч Конституції України й встановленій конституційній процедурі «провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу».

Проект передбачає, що українською мовою має володіти кожен громадянин України, а також усі претенденти на українське громадянство. Водночас дія закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Українською мовою мають розмовляти усі високопосадовці та керівники силових структур. Також українська обов'язкова для депутатів усіх рівнів, суддів, адвокатів, керівників вишів, медпрацівників тощо.

Відповідно до проекту закону, українською мовою мають проводитись усі засідання, зустрічі тощо у владних органах та установах – як центральних, так і регіональних.

Українську мають використовувати також у сфері обслуговування, у підписах та маркуванні товарів і послуг. Так, якщо клієнт закладу просить спілкуватись із ним українською – це прохання має бути виконане.

Комп’ютерні програми повинні будуть мати інтерфейс державною мовою та/або англійською або мовами країн Євросоюзу. Сайти за замовчуванням спочатку повинні будуть завантажуватися українською, але можуть мати також інші версії.

Пресу можна буде видавати у кількох мовних версіях, одна з яких має бути українською. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет та журналів має бути не менше 50%.

Передбачене й створення посади Уповноваженого з захисту української мови, який регулюватиме впровадження цього закону.

У тексті законопроекту від 2017 року також йшлося про кримінальну відповідальність «за публічне приниження і зневагу до державної мови». Утім у кінцевому варіанті закону цей пункт прибрали, розповів ініціатор законопроекту Микола Княжицький .

Штрафи закон усе ж передбачає: 5 100-6 800 гривень за ненадання інформації про товари та послуги українською, 3 400-6 800 за порушення закону під час засідань, робочого спілкування, мови документів у держорганах, 3 400-5 100 за порушення у сфері науки, у публічних оголошеннях, на сайтах, 6 800-8 500 за порушення у друкованих ЗМІ.

Додамо, що на голосуванні були присутні колишній президент України Віктор Ющенко та колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет.

Ви заїбали, рєбята.

Я відкриваю оголошення, тут на i.ua і читаю все кацапською мовою замість солов'їної. Це неприємно, але і цікаво. Цікавить питання: нахуя вам кацапська мова потрібна? От правда, для чого?
Чи не здається вам, рєбята, українська трохи релевантнішою по перше, а по друге, просто людською і приємнішою?

Говорити українською зможе не кожен




Документальний фільм «Соловей співає. Доки голос має» є новаторським та монументальним дослідженням проблеми мовного питання в Україні.
Автори аналізують мовну ситуацію не в звичайній, поширеній формі протистояння  політичних сил, а досліджують значно глибші причини та наслідки нинішньої конфронтації довкола української мови. Автори фільму намагаються знайти відповідь на запитання: «Чому спілкуватися в Україні 21 століття українською мовою для багатьох громадян є нонсенсом, чому ці громадяни відчувають відторгення та спротив?». Щоб відповісти на це запитання, творці докуменального фільму занурюються вглиб історії та досліджують, об’єктивно руйнують міфи, які століттями насаджувалися як єдина істина щодо меж, сфер, носіїв української.
Як часто вам доводиться чути поширене «Какая разница, на каком языке», «Мова не має значення», «Українською спілкувались лише в селах», «Української ніколи не було в Києві»? Чи замислюється кожен з тих, хто ретранслює ці ідеї, що насправді вони були майстерно інтегровані в суспільну думку пропагаднами Російської імперії, Радянського Союзу, Російської Фередації? І головне - чи задумуються їх ретранслятори, навіщо? Якщо мова і насправді не має значення, тоді чому протягом багатьох століть кожен із загарбників українських земель намагався, в першу чергу, ліквідувати українськ мову, вдаючись до витончених методів лінгвоциду? 
Автори фільму вперше в історії української документальної журналістики аналізують українське мовне питання через призму досвідів інших країн, зокрема Білорусі та Ізраїлю. Історія цих держав доводить думку про те, що мова була і особливо гостро сьогодні є одним із головних факторів національної безпеки та цілісності багатьох країн, а також важливим фактором у стані гібридної війни, в яку втягнуто Україну. 
Новаторською особливістю фільму, присвяченому мовному питанню, є його добра, неагресивна тональність. Адже завдання, яке ставила перед собою творча група, не  загострювати конфліктну ситуацію, а привернути увагу до потреби поширення правдивої історії та перевіреної інформації.
Творча група у складі Лесі Воронюк, Сергія Кримського, покійного Олексія Долі, Сергія Мартинова, Анастасії Федченко, Демида Єлізарова, Валентина Грінберга,  Олександра Ткачука, Романа Гоменюка, Дениса Костандова, Дениса Олейніка та інших працювала над фільмом з 2017 року. 
Фільм знімався в Україні, Білорусі, Ізраїлі, США, Великобританії. за підтримки благодійного фонду «Кращим бути», генерального директора ТОВ «Рома» Романа Клічука, Чернівецької міської ради, виконуючого обов'язки голови Чернівецької ОДА Михайла Павлюка, Управління молоді та спорту Чернівецької ОДА, громадської спілки «Музичний Батальйон», благодійного фонду «Коло», Організації українських жінок у Великобританії, Навчального центру «Десна», Інституту української мови НАН України, Посольства України в Державі Ізраїль. 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
25
предыдущая
следующая