Роздертий дух, хоч ціле моє тіло.
Дивлюсь на вас, всміхаючись несміло.
Чого я тут? Для кого ці вистави?
Вам не потрібні ми! Вам треба слави!
Та все ж прийшла почути Ваше слово,
Яке заздалегідь уже готове.
А що зробили Ви для України?
Підняли дух хоча б одній людині?
О так! Підняли кілька років тому.
Я пам’ятаю цю щасливу втому,
Як з друзями верталися з майдану…
Ми думали, що порвані кайдани.

Ми так гадали. Вірили словам
А ви віддались нашим ворогам!
Ви нас жбурнули у глибоку прірву!
А разом з нами – нашу щиру віру!

Та ви й самі нам ворогами стали.
Та ви ж без нас пропали би! Пропали…
Та вам, цих слів ніколи не збагнути!
В ярмі не будем більше спину гнути!

Можливо, завтра виженуть зі школи,
І не закінчу я її ніколи.
Бо слів моїх ця влада не пробачить,
Та байдуже про себе! Край мій плаче!

Хай вірш цей тягарем у серці буде,
Як Януковичу яйце у груди!
Історія не пробачає зради
Хіба у Бога попросіть поради!

На щастя є ще в Україні цвіт!
І він ще зачекає кілька літ!
А вже тоді повстануть духом сильним
Тоді і будуть люди наші вільні.

І встане рідна матінка з колін!
Й почує весь народ щасливий дзвін.
Із гордістю піднімем догори
Яскраві синьо-жовті прапори!

Христя Мулик, учениця 10-А класу Тернопільської ЗСШ№14
21-22 січня 2009 року.

З Майдану.

http://www.ludinaroku.com.ua/ - це сайт, де начеб то має висвітлюватися визначення осіб, які номінуються називатися Людиною року-2008 в певних номінаціях.
Походила по сайту вздовж і впоперек і не знайшла там ні списку претендентів на це звання, ні системи, за якою визначається переможець, знайшла лише інформацію, що в цьогорічному експертному визначенні претендентів на здобуття лауреатських звань тринадцятої загальнонаціональної програми "ЛЮДИНА РОКУ - 2008" беруть участь понад 800 експертів, делегованих 200 організаціями, установами, закладами, асоціаціями, спілками, фондами та засобами масової інформації, серед яких: 10 Інститутів Національної Академії Наук України; 14 міністерств та відомств України; 10 академій; 27 інститутів та університетів; 14 асоціацій; 14 спілок; 5 фондів; 17 федерацій; 44 засоби масової інформації; 45 спеціалізованих центрів та установ.

І в мене виникло питання: навіщо ця акцыя проходить, за якими критеріями люди стають претендентами, як визначається переможець. Тобто процес визначення Людей року є непрозорим.

Навіщо взагалі влаштовувати подібні акції (номінації, нагородження)? Щоб підняти певних людей? Щоб їх попіарити?

От наприклад минулого (чи позаминулого) року у номінації  «Міський
голова року»  переміг мер Полтави Андрій Матковський (невідомо з яких
міркувань, бо на той час він нічогошеньки не зробив для розвитку міста).

Нудить вже від подібних акцій, від нагородження орденами-медалями певного кола лояльних до влади політиків, від продажного обрання подібних лауреатів...

Совместный большевистско-нацистский военный парад состоялся 22.09.1939 г. в Бресте после раздела Польши русскими и немцами по пакту Молотова-Риббентроппа. Парад принимали комбриг С. Кривошеин и генерал Г. Гудериан.




Спуск фашистского знамени для официального вручения представителю СССР.
По сегодняшний день это знамя хранится в Москве. Скорее всего, прямо в Кремле.

http://www.ua-today.com/modules/myarticles/article_storyid_8112.html


навіяно дискусією http://blog.i.ua/community/1422/222409/

Взято звідси: http://voroxobnyk.org.ua/zirvydakh/natsionalne-prohramuvannja


Український національний організм останнім часом відновлюється. Поступово очищується від щедро увіллятої в нього отрути брехонь та перекручень. Це відбувається завдяки тому, що в українців чимдалі — більше виникає сумнівів у вкорінених штампах і думкоформулах. Виникають питання і прагнення пізнати себе. Запліснявілим відповідям штибу “чому?” - “та тому, що дурні, слабкі, негодящі” - зараз довіряють менше, ніж раніше.

Українцям набридає “щоб не образити” погоджуватися із різними дурними звинуваченнями. Все більше людей починають пошуки України. Правдивої. Не оббріханої. Не похнюпленої, а сильної і нездоланної.

На шляху цього пошуку знаходиться маса інформації. Різної. Зараз транслювати свої думки не є великою проблемою (важче при цьому бути почутим). Зворотній бік цеї ситуації в тому, що ледь не кожен пеньок може транслювати свої “міркування”. Та захистом у пошуці знання є гідність.

Мені приємно констатувати, що націоналістичного товариства прибуває.

Слід зауважити, що це відбувається всупереч інформаційному потокові. Я вже не кажу, чим “годуює” українця сучасна медійна машина або, на що вона його програмує.

Значно цікавіше, як ми самі допомагаємо українцеві (читай — собі).

Українська Нація пройшла важкі випробування, подолала неймовірні перешкоди, щоб постати зараз. У часі, коли йдеться про зміну світів. Світу солодкого словоблуддя на світ, в якому кожне слово має значення.

Слово — породжується свідомістю, але воно ж і впливає, штовхає, формує свідомість. Програмує.

Програмування це закладення інструкцій-принципів задля отримання бажаного результату.

Людська свідомість піддається програмуванню. Цим давно вже користуються різні спеціалісти з рекламного бізнесу та політтехнологій. Людину засобами подібних технологій поставлено у позицію визиску. Таким чином, що людина — не важлива, важлива лише її здатність живити бізнес.

Задача українських націоналістів — захистити українця.

Щоб перемоги наші ставали більшими, ніж є, приділімо максимум уваги тому, що ми самі говоримо. Це не просто слова. Це національне програмування.

Наведемо невеликі рекомендації з користування мовними інструментами.

Загальне правило: ніколи виголошувані нами думки не повинні ставити нас у позицію “битого”, ображеного чи обділеного. Наша Нація подолала важкий шлях і вкотре засвідчила свою здатність виринати з-під землі, жахаючи ворогів своєю незнищенністю. Вочевидь, не личить нам — Її представникам — підгинати колінця.

Наприклад, мають назавжди покинути наш словниковий запас слабко-канючливі терміни “кат України”, “україножер” (ніби моління жертви у нападника: “не жери мене, будь ласка”). Також націоналістам варто відкинути побудову протиставлення “України і ворогів”, як “жертви і хижака”, коли Україна — “голубка, чаєчка-небога, овечка”; а вороги — “шуліки, вовки, ведмеді” тощо. Україна — не слабша за будь-кого і здатна за себе постояти. Не слід самим собі вкручувати в голову хочби й вигадану слабкість і беззахисністьУкраїни.

Нещодавно була річниця бою під Крутами. Як завжди — ціла хвиля мазохістичного квилення: “30 мучнів-українців”... Смакування слабкості.

Та добре, що не всі автори дотримуються деструктивних штампів. Варто подякувати авторам, які зайняли життєствердну і вірну позицію. Позицію фактів. Крутянці — не хлопці для биття, це воїни, які спинили навалу значно більших сил супротивника, завдали неймовірних втрат ворогові, і повернулися до Києва.

Образ зарюмсаної, босої дівчинки не може уособлювати Україну, державу вкриту тисячолітньою славою.

Зараз державна структура розбовтана. Але немає ладу вбільшості через те, що українців програмовано на мазохізм. На милування тортурами своїх героїв, наче ми не нащадки їхні, а вороги. Зустріти оспівування мук і смерті героїв значно легше, ніж звитяжних моментів їхньої величі. Це не славлення, це — жахання. Настанова не йти за героями... Настанова нехтувати своїми інтересами, на догоду бодай формальному існуванню.

Український націоналіст — найперше має давати приклад ясної і життєствердної позиції. Українцям набридають невмотивовані стогони. Театр “слабкості” має скінчитися. Годі прибіднятися. Покажімо себе світові. Покажімо себе самим собі. Упевнений, ми будемо здивовані своєю силою.

Зірвидах,
Доповідь на конференції, присвяченої 80-й річниці створення ОУН
м. Луганськ

Нащадки славних козаків, І січових стрільців, І нині Ви від ворогів Бороните наш краї. Свято 23 лютого - це свято усіх захисників Вітчизни, усіх тих, хто стоїть на сторожі незалежності, добробуту та спокою нашої держави. Цього дня всі вони заслуговують на шану та подарунки з привітаннями. Через серце кожного протікає кров наших дідів, батьків, які боронили нашу землю. В цій неоціненній землі і мужність, і сила, і любов. Нехай найвеличнішим пам’ятником нашим доблесним пращурам, які споконвіку боронили рідну землю та відстоювали свободу, стане побудова вільної, демократичної, заможної України. Любі наші чоловіки! Захисники Батьківщини! Бажаю Вам незламної волі, надійного родинного тилу, козацького здоров’я, звершення всіх Ваших мрій і побажань, високих досягнень у нелегкій праці на благо держави.

сьогодні - День Народження в Українського Президента!

Один із способів саботажу безумних ідей Черновецького – оформити цей саботаж як акцію протесту. Скажімо, якщо ви не хочете платити за завищеними тарифами, сміливо подавайте заявку в КМДА і спокійно платіть 50 копійок за проїзд. Вперше інформацію про це було озвучено на круглому столі “Антимер”, який відбувся 6 лютого. Про це навіть написала “Газета по-киевски”:

“Оказывается, один 26-летний оригинал написал и юридически заверил заявление на имя мэра, где сообщил, что с 4 ноября 2008 года начинает акцию протеста по поводу необоснованного повышения цен в транспорте. Парень просто ездит бесплатно. Из принципа. Пока тарифы на проезд не снизят опять до 50 копеек. А защищает его статья 39 Конституции, по которой граждане имеют право мирно, без оружия проводить собрания, митинги и т.д.

Человек ездит. Ругается с контролерами, но ездит! - заявил один из участников круглого стола Кость Засадный. - Я призываю к бойкоту коммунальных платежей. Оформляйте заявление на проведение акции, присылайте в мэрию, регистрируйте - и все”.

“Інфопорн” пропонує вам бланк заявки на проведення подібної акції в КМДА. Дякуємо колегам, близьким до спільноти “Криза інфраструктури Києва” за підтримку. Правте, друкуйте, реєструйте (отримуйте вхідний номер) на Хрещатику, 26 (кабінет 15 або 16) і їздіть у своє задоволення, пропонуючи кондукторам 50 копійок.

Повідомляємо Вас про проведення безстрокової акції громадянського протесту проти встановленої ціни на проїзд у метро, у формі відмови оплати проїзду за ціною, більшою ніж 50 копійок. 

Мета заходу:  Висвітлення громадянської позиції щодо рівня соціального захисту конституційного права на вільне пересування і законних інтересів в економічній і соціальній сферах суспільного життя. 

Місце проведення: зупинки, вестибюлі і салони наземного і підземного громадського транспорту м. Києва, а також інші приміщення та майданчики біля будівель підприємств транспортної галузі міста Києва, а також інша територія м. Києва як адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється дія Київради як органу представництва інтересів територіальної громади Києва. Час початку акції: 7:00 22.02.2009 року. 

Передбачувана кількість учасників: одна особа. 

Використання звукопідсилюючої апаратури: не використовується.  

Прізвища, імена, контакти (адреса) організатора заходу: 

Існує подібний бланк для протесту проти підвищення тарифів. 

Просимо поширити цю інфу серед знайомих і поділитися практичним досвідом у коментах. 

http://infoporn.org.ua/2009/02/20/yak_yizdyty_po_kyyevu_za__kopyiok

Класна стаття Андрія Левуса, взята тут.

Девальвація цінностей набуває небезпечних масштабів. Нема нічого святого для торгашів від політики. На політичному аукціоні розпродується все і вся. Надійшла черга націоналізму?

В Україні націоналізм намагаються приватизувати то яскраві вождики, які на хвилі націонал-популізму вже вкотре марно прагнуть пролізти до парламенту, то штатні провокатори, які своїми екстремістськими діями лише дискредитують ідею нації.

Однак, націоналізм це явище понадпартійне. Його неможливо виміряти рейтингами й описати звичними політологічними категоріями. Націоналізм не вписується в жодну політичну систему координат. Він не визнає поділу українців на «помаранчевих», «біло-синіх» та «біло-сердечних». В цьому і є перевага націоналізму. Більше того, націоналізм переважно не потребує голосного афішування та реклами. Не маніфестація «ізму» є потрібною нації сьогодні, а, як казав Ленкавський, «діяння та мислення в інтересах нації». Хто був більшим націоналістом Великобританії: акцентований «націоналіст» Мослі, який фактично був «п’ятою колоною» ІІІ Райху, чи консерватор Черчілль, який врятував Британські острови від окупації? Чи зробив де Голль для Франції менше через те, що вголос не називав себе націоналістом?

Час значків, смолоскипних походів, камуфляжів і чорних сорочок минув. Хто цього не розуміє, страждає насамперед інфантильними, квазіромантичними уявленнями про націоналізм. Діяльність таких горенаціоналістів не принесе нації нічого доброго. Навіть навпаки – є хорошою картинкою для ворожих телеканалів.

Націоналізм ХХІ століття не потребує мілітаристської бравади. Так, як і не потребує надмірного пафосу та екзальтації. Націоналізм має незмінну ідеалістичну мету – велич Нації і розвиток Держави. І на шляху до досягнення цієї мети необхідно керуватися лише трьома критеріями: успішністю, доцільністю та ефективністю. Все інше – зайвий шкідливий естетизм та піжонство, які лише заважають справі. В тридцяті роки ХХ століття, очевидно, націоналісту був необхідний револьвер. В ХХІ столітті йому швидше знадобиться відмінна освіта та успішний соціальний статус, щоб ефективніше захищати націю.

Нові вождики, які претендують на лідерство в націоналістичному русі, намагаються спростити ідеологічну базу націоналізму. «У всьому винні жиди, москалі, комуністи та кадебісти» - чуємо в їхніх «нагірних проповідях». Такий «ідеологічний» фаст-фуд вони називають націоналізмом. Звичайно, найпростіше знайти «крайніх» ззовні легше, аніж визнати, що нація хвора й потребує духовного очищення та зцілення. Легше перенести відповідальність на ворогів і реальних, і уявних, аніж взяти її на себе. Це шлях в нікуди. Це шлях слабких духом гешефтярів від «націоналізму». Психологічна залежність від супротивника спотворює реальну оцінку ситуації й шкодить справі. Міф по те, що «українці бідні, нещасні створіння, які стали жертвою чужинецької експансії» є дуже небезпечним. Він провокує національну лінь, заважає процесу одужання від хвороби холуйства, безхребетності та моральної деградації провідної верстви. Націоналізм, насправді, ставить чіткий діагноз - в поневоленні українців винні насамперед самі українці, а не «трагічна історія» чи «невдала географія». Наша еліта занепала морально і духовно. Козаки стали свинопасами. Тому нас і завоювали. Тому замість ображених прокльонів на адресу «світової змови проти українства» треба брати на себе відповідальність за націю і діяти в її інтересах, що і є головним завданням провідної верстви.

Квазінаціоналістичні вождики і отаманчики здається забувають, що українці мають свою державу. Звичайно, існуюча держава, не є ідеальним утворенням. Тотальна критика всього і вся, що відбувається в країні з боку «націоналістів», насторожує. Їм все не догода і всі, окрім них, зрадники та запроданці. Націоналіст сьогодні має підтримувати все, що йде на добро нації, незалежно хто є ініціатором цих позитивних процесів. «Все робиться не так, як має бути», «влада боїться» лише чуємо від «реальних націоналістів». Існують і небезпечні спроби приватизувати націоналізм. Часто доводиться чути - справжні націоналісти лише в партії Х, або організації Y. Націоналізм за своїм визначенням не може бути власністю однієї структури. Націоналізм є власністю всієї нації.

Український націоналізм вже неодноразово відбивав «рейдерські атаки» різного роду пройдисвітів та провокаторів, які прагнули заробити на ньому політичний та фінансовий капітал. Націоналізм має стійкий імунітет до авантюристів різного пошибу. Однак, мусимо робити все для того, щоб націоналізм не став предметом політичного торгу, а потім як наслідок цього - суспільного розчарування. Для цього необхідно йти в народ і нести йому правду національної ідеї. Ознайомлений з основами ідеології націоналізму, його історією та традиціями народ сам відрізнить зерно від полови.

Націоналізм - це не політична гра, як це подають шулери від партій і партійок, а важка і рутинна праця, яка, втім, протягом століть дає свої плоди. І найкращий з них - сам факт існування української нації.

... в державі, де переважна більшість населення знаходиться за межею бідності.

Я особисто вважаю ненормальним витрачати мільйони (кому б вони не належали - державі, олігархам, простим громадянам) на спорудження пам'ятників, бо зрештою це наші з Вами гроші (наші податки, вкрадені у нас олігархами чи віддані добровільно). Їх можна було б використати корисно.

Адже зараз хронічно не вистачає коштів на медицину, оборону, освіту, та зрештою - на все, на повноцінне фінансування (і звідси - існування) усіх галузей економіки. Немає грошей на повноцінне харчування дітей в школах, солдат в армії, на забезпечення безпеки Чорнобильської АЕС, на ліки хронічно та смертельно хворим в лікарнях, на зарплати бюджетникам. Проте, людей просять якщо не пожертвувати на спорудження чергового пам'ятника (меморіалу), то виділяють на це бюджетні кошти... А потім або не зберуть всієї потрібної суми, або руки з ... виросли, або й не мали на меті взагалі того спорудження, бо все зводилося до банальних відмивання (розкрадання) коштів та піару якоїсь купки псевдо-патріотів...

Приклади:

1. Спорудження меморіалу жертвам голодомору у Києві (сума 750 млн. грн.);
2. спорудження памятника Мазепі в Полтаві (сума приблизно 1,5 млн. грн.);
3. Спорудження меморіалу Бандері у І.Франківську (сума близько 5 млн. грн.).
і т.д....

Хай ці пам'ятники та меморіали на честь дійсно великих людей, патріотів нашої країни, чи загиблих від голодомору і війни... Але. Хай ініціатори такого встановлення роблять це за свій власний кошт (за кошт своєї організації) або шукають тих, хто зробить роботу безкоштовно. А не вишукують по копійці у собою ж обібраного народу.

Ілюстрування моїх доводів тут:
http://gazeta.ua/print.php?&id=268931
http://maidanua.org/static/viol/1234851929.html
http://pravda.if.ua/news-6492.html

Кризис заглянул не только в карманы "простых смертных" - затянуть ремешок потуже придется и народным депутатам.

Причем, больше денег придется тратить не на элитные машины, а на банальную еду - в парламентском и правительственном буфетах подорожали продукты питания, пишет "Лига".

В "Еврохате", расположенной в Кабмине, цены поднялись на 10-15%.

Члены правительства могут отведать основные блюда по таким расценкам: шашлык из свинины - 12,60 гривны, телятина под грибным соусом - 11,10 гривны, шашлык из сома - 11,56 гривны, куриное филе с черносливом - 8,40 гривны, отварная рыба - 7,50 гривны, филе жареной рыбы в яйце - 6,95 гривны, домашняя котлета из свинины - 6,45 гривны., куриная котлета - 5,95 гривны.

В качестве первого блюда предлагают борщ за 4,10 гривны. На гарнир подают отварной картофель (3,15 гривны), гречку (2,2 гривны) и кашу ячневую (2,6 гривны).

Зато салатиков в Кабмине просто море. Их стоимость колеблется от 2,95 гривны до 5,1 гривны за салат "Океанский".

Алкоголя в правительственной "Еврохате" нет, зато можно отведать кофе (3,25 гривны), кефира (3 гривны), стаканчик сока  (2,3 гривны) или кваса (2,5 гривны).

В итоге, самый дешёвый "кабминовский" обед стоит 18 гривен.

Подорожала еда и в Верховной Раде. В качестве основных блюд предлагают мясо по-французски - 14,56 гривны, жареную корейку - 14,15 гривны, голубцы с рисом и мясом - 14,40 гривны, тушеное в овощах филе рыбы - 10,76 гривны, дорогую заливную осетрину - 32,38 гривны и более демократичного заливного судака - 6,86 гривны.

Из первых блюд парламентариям предлагают перловый суп с грибами за 4,09 гривны, суп с фрикадельками за 5, 47 гривны и суп-харчо за 4,41 гривны.

Ассортимент закусок значительно шире: блинчики "Российские" с лососевой икрой - 17,70 гривны, блинчики с семгой за 7,95 гривны, салат "Цезарь" за 6,94 гривны, баклажаны острые за 12,40 гривны и многие другие.

В буфете Верховной Рады можно пропустить рюмочку алкоголя, но в прейскурантах нет названий напитков и расценок.

Для того чтобы сытно пообедать в Верховной Раде, достаточно 21 гривны.

Самые высокие цены в киевской мэрии. В частности, борщ стоит 5 гривен, гарнир - от 3 до 4 гривен. "Изюминкой" мэрского буфета есть мясные блюда, которые стоят от 15 гривен. В качестве основных блюд в Киевсовете подают свиные отбивные, шашлык, котлеты куриные, паровые и другие.

Салаты стоят от 4 гривен, а алкогольных напитков в мери не наливают.

Полный обед в здании столичной власти в среднем стоит 31-32 гривны.

Звідси: http://kiev.pravda.com.ua/news/499c1867c5590/