Як я була малою (на конкурс)

      Почну з того, що наш регіон дуже обрусили, та в принципі як намагались і більшість країни. Але ж дякуючи нашим бабусям, дідусям, батькам, родичам ми як могли зберегли українську мову. Прикро звичайно, що в ній трохи є примісі, але ж те, що змогли зовсім не перейти на іншу мову це вже добре. Я повністю навчалась у російськомовних навчальних закладах: дитсадок, школа, технікум, ВУЗ. Але мені навіть на думку не спадало вдома говорити не українською. Те саме і більшість родичів. 
       
      Так от був у нашого дідуся рідний брат, який під час війни опинився у Пскові, там оженився, обзавівся сім"єю і там і залишився жити. Влітку він іноді приїздив до дідуся у гості. Говорив він не те що чисто російською, а ще й з таким кацапським акцентом, що навіть не можна було здогадатись що наш дідусь і дід Фєдя два рідні брати. Ну зараз би я зрозуміла, що людина там прожила багато років і звичайно могла так проникнутись їхнім говором. Але на мої 5 - 6 років я чомусь не любила того дєда Фєдю, мені здавалось, що та мова якась не щира. Ще мене більше всього дратувало, що всі мої рідні люди теж говорили з ним іншою мовою і мені це страшенно різало вуха і псувало настрій. Отже коли я чула, що скоро приїде дєдушка Фєдя, я навіть не хотіла гратись іграшками і постійно мовчала і сумувала. 
       А ще коли я бачила в новинах Ігоря Кирилова, який був схожий на дєда Фєдю, то був капець, настрій падав на ноль shock lol


      Дєд Фєдя завжди привозив якісь інші ніж у нас цукерки і пригощав ними нас, шістьох дідусевих онуків. П"ятеро з радістю їли ті цукерки і навіть зберігали обгортки, а шоста prostite непокорна відсувала від себе ті цукерки і навіть не торкалась їх або віддавала  своїм братам і сестрам snegurka . Те і примітив дєд Фєдя. Йому звичайно хотілось мене, так би мовити, приручити, він намагався зі мною ласкаво говорити, і окремо від всіх давав цукерки, але я була непреклонна parik . А головне що мені не подобалось: коли ми приходили зустріти дєда Фєдю, він бачив мене і казав: "Ну здравствуй хохлушка". І тут вже всі його намагання примиритись ставали зовсім марними, бо цього я простити не могла beat lol 
        І от одного разу наш дідусь вирішив з"ясувати зі мною, чому ж у мене така неприязнь до його брата. Тим більше, що дідок він був дійсно позитивний і не поганий, завжди доброзичливий (це я зрозуміла як трохи підросла). І я сказала, що він поганий, тому що ви всі з ним починаєте говорити не по-людські, а ще він мене взиває хохлушкою. А дідусь питає: а як тебе звати? Я кажу: як це як? Українкою umnik 
       Ну не знаю чому і звідки я тоді так придумала, але ж "Вустами дитини говорить істина" angel
      Після розмови з дідусем, дід Фєдя перестав мене називати хохлушкою і навіть став поважніше до мене ставитись, а не як завжди сміятись.
      Пізніше ми з дідом Фєдьою навіть потоваришували lol І коли він приїздив, ми гарно спілкувались.
 
      На фото звичайно не дід Фєдя lol А просто наша творчість в молодості ))) 



Люди на Орбіті і щось на закуску ))

       Продовжуючи подорож http://blog.i.ua/user/729788/2250961/?p=1#p1 ми поїхали далі, а саме в житлову частину поселення Орбіта. 
            Читаю в інеті: 
Про колишнє містечко енергетиків із назвою Орбіта, що заховалося у лісах за 12 кілометрів од Чигирина, мало хто знає. 
     Цей населений пункт ще називають містом-примарою. Будинки-пустки, безлюдні вулиці, дороги, крізь асфальтне покриття котрих проростає бур’ян... А над усім цим височіє велика цегляна труба недобудованого реактора. Орбіту запланували як зразкове місто-супутник Чигиринської атомної електростанції. Але після чорнобильської катастрофи не склалося ні з тим, ні з тим.

       Коли майже п"ятдесят років тому містечко проектувалося, то передбачили, що у ньому житиме близько 20 тисяч осіб, переважно енергетики із сім’ями. Будувалася АЕС, а разом із нею росла Орбіта. З’явилися житлові будинки, один з найбільших в області універмаг, палац культури, величезна їдальня. Люди почали потроху заселятися, місто загомоніло... 

   Приїжджали люди звідусіль. Влада обіцяла роботу, житло, перспективи. Планувалося, що незабаром в Орбіті збудують школу, садочок, лікарню. Житло тут можна було отримати відразу.

       Після вибуху в Чорнобилі будівництво зупинилося назавжди. Місцеві мешканці враз залишилися без жодних перспектив. Через безробіття більшість із них виїхала. А коли згодом зупинилася котельня і єдина теплотраса в місті припинила подавати тепло в оселі, стало зрозуміло, що Орбіта вмирає.

      Та все ж сьогодні у містечку життя хоч і неквапно, але триває. У двох п’ятиповерхівках мешкають близько шістдесяти сімей, переважно пенсіонери.  (с)

      Одразу на в"їзді в поселення нас зустрічає чималенька дев"ятиповерхівка. Вона зовсім пуста, жодна людина тут не живе. 




Біля неї стоять дві будівлі. На одній з них зрозуміло написано "Універмаг". Але ж від нього залишилась пошарпана коробка. 




         Щоправда навколо самої коробки Універмагу повсюди розсипані неприхотливі квіточки, які вже ростуть самі собою, розсипаючи щорічно насіння.




         Жилі будинки з цього місця навіть не видно. Про їх напрямок ми здогадались по тому, що з-за лісочку вийшли місцеві, а потім туди ж пішов ще один чоловік. І ми теж пішли в тому напрямку, де в ліску натрапляли на старі червиві гриби, такі які бачили і біля так званої АЕС. Теж було дивно, що люди прямо в двох кроках від себе не збирають гриби hypnosis  Дехто за десятки, сотні кілометрів їдуть хоч трішки зібрати грибів, а тут під носом добро пропадає на очах...



Вже коли підійшли ближче до пролісочка, між віттям стали проглядатись п"ятиповерхові будиночки і чувся дитячий гомін.


 Пройшовши ще декілька метрів нам відкрилась картинка мого дитинства і здалось наче ми з Марсу (недобудованої АЕС) прилетіли на машині часу у вісімдесяті роки минулого століття. 





     Тут дивна, заспокійлива тиша, яка зовсім не в"яжеться з ритмом мегаполісів. І побувши там зразу думаєш, що ось тут би пожити. Але походивши в такому спокійному ритмі вже наче і скучно стає. Але, але... кожен обирає для себе, під свій темпо ритм... 

З плюсів звичайно найчистіше хвойне повітря, для дітей просто оаза, машини виїзжають рідко, автобус по розкладу приїздить наче 3 рази на день, тиша і спокій для нервової системи. Начеб-то діток возять до школи і в садочок на автобусі.

Вийшли ми в іншу сторону від будинків, де побачили зупинку

Перед від"їздом пробіглись по ліску і зібрали трохи грибів.

Вже коли їхали в напрямку Чигирина, на довгому відрізку дороги лежали бетонні плити. Мабуть тут повинна була бути загорожа, якась кілометрова зона від станції.


На цьому наша екскурсія до Орбіти закінчилась, але далі нас чекав ще один цікавий об"єкт. Який вже давненько приманював до себе.


Посеред поля вдалині стоїть млин. І проїзжаючи декілька разів повз нього дуже хотілось підійти поближче. І ось той час настав prey  bravo 

Здаля здається, що з ним все в порядку, але підійшовши ближче вже побачили, що лопасті просто прибиті для антураху. Але ж все одно, хтось це дбайливо зробив. Ми дуже були їм вдячні.

Наблизившись до млина ми почали його оглядати з усіх боків

 

І побачили з боку вхід у млин



Звичайно він нас дуже приманював, тим більше там навіть ступеньки є. І ми полізли всередину, бо це було вперше в житті. Хоч і не дуже сподівались побачити там щось цікаве, все таки млин древній і все могли розтаскати, але ж надія жевріла. І о чудо! prey Нам пощастило і ми не пошкодували, що протупцювали через все поле і залізли у млин





Там було багато всіляких перетинок, перемичок, дощечок і саме найголовніше angel mmmm  круглий механізм 


Багато брусів і досок поїдені шашелем, але деякі ще досить міцні і навіть цілі


Коли ми вилізли з млина сонце швидко ховалось за дерева. Ми були раді, що накінець змогли оглянути цього старожила



Млин справив гарне враження і пом"якшив енергетику бетонної станції і поселення Орбіти. Хоч млин давно і не виконує своїх функцій, але ж його енергія добра знівелювала пусту енергію бетонних розвалин.

 Гарного всім настрою cvetok  

Як ми були на Орбіті

       Це місце називають місто-примара. І раз ми вже говоримо про місто, то правильніше сказати: як ми були в Орбіті. Один раз бачила про нього невеличкий репортаж, потім звичайно стало цікаво і почали ми читати що, де, як... Щоб сказати, що мені дуже хотілось туди потрапити, не скажу. Тому що з репортажу, статей і уяви мені підказувало що енергетики від відвидин цієї місцини явно не додасться. Але ж цікавість захопила. Не все ж по красотам гуляти umnik lol 
       Отже зібрались ми, не дивлячись на прогноз дощу на завтра, вирішили, що не варто так вже довіряти нашим прогнозистам ))). Щоправда зранку таки було досить похмуро і по дорозі навіть трохи бризкав дощик. Але ми вже  були на шляху до незвіданого.
Тож починаю розповідь:
  Вікі говоритьОрбіта — населений пункт у Чигиринському районі Черкаської області без офіційного статусу.

1970 року розпочалося будівництво Чигиринської АЕС, а також поруч міста енергетиків на 20 тис. осіб. У 1980-их проект заморозили, а після аварії на Чорнобильській АЕС — скасували.

     Спочатку ми вирішили подивитись саме залишки недобудованої АЕС. До неї прокладена бетонна дорога, яка звичайно добре збереглась, бо по ній майже не  їздять. 




      Вся ця споруда захована прямо посеред густого лісу. Зробивши декілька поворотів по дорозі ми виїхали на досить вузьку доріжку і вже з неї відкрився вид на ще збережену височенну трубу.



       Зупинившись прямо біля труби ми пішли обстежувати місцевість, розпочавши, зрозуміло з самої труби.




       



Це безпосередньо сама труба в середині





     Навколо місцевість явно була апокаліптична. Апокаліпсису додавала і похмура погода. Сонця не було, хмари затягли небо, навколо дерева і тиша. Весь розвалений бетонний пейзаж здавав на те, що ми дійсно на якійсь орбіті. Неначе ми не на Землі, а на якійсь іншій планеті whosthat  Іноді було навіть моторошно. Але ж раз вже приїхали, треба уважно обшарити місцевість. Ми продвигались обережно, тому що повсюди були груди бетону, каміння, подекуди стирчали залізні прути. Почва повсюди піскова і перерита. Скоріш за все перерили і перетрощили тут все шукачі металу. 


        






      Марсіанства додавали якісь дивні шматки чи то стін, чи якихось сумішей, а також подекуди одинока рослинність на піску і камінні.








        Око весь час намагалось вхопити життєвих кольорів, хоч вони і осінні, але все ж кращі від бетонних удручающих пейзажів.




       Вдалині виднілись дві невеличкі будівлі. Спочатку ми подумали, що то сторожки, чи туалети. Але підійшовши ближче і заглянувши туди, з"ясувалось, що то якісь глибокі резервуари. Фоткали зі входу, бо вглиб пробиратись було опасно.








  Поряд з великою трубою є ось такі початки труб, а може залишки look question



       І от в якийсь час відкрився якийсь страшний вигляд тієї труби. Здавалось, що небо зараз впаде або розпочнеться буревій



        Але як кажуть "Сама темна ніч перед світанком". І нарешті нас порадувало сонечко. Воно поступово розігнало хмари і настрій значно покращився. Все що ми бачили в суворих, темних фарбах почало розвиднюватись і розфарбовуватись в радісні осінні кольори. Все це співпало з тим, коли ми почали покидати зону Апокаліпсису  omg   Аж легше стало. Наче ми повернулись на Землю prey lol





    

 І лише деякі артефакти нагадували нам про недавній Марс 


     Обстеживши дику зону, ми перемістились в закинуту, але ще до кінця не розвалену територію. Тут будівля схожа на гаражі і адмінбудівля.








       


          В адмінбудівлі ще навіть  збереглись обої мейд ін совєт юніон uhmylka  Згадалось як ми з батьками вперше такі ліпили (саме це слово більш підходить) подібні обої lol 



    Не погано зберігся кафель в туалеті blind Видно, що працівники постарались гарно, садили його на якісні матеріали )))



       

        Зрозуміло, що на верхні поверхи ми не стали підійматись, лише запєчатлєлі сходи на верх. 



         Вийшли ми через центральний вхід. Вдалині вже хвилин 20 чулись якісь стрельби і легкі взривчики. Уявіть собі, тут і так моторош бере, а тут ще з"явились якісь побочні спецефекти kill whosthat

В одній з кімнат адмінбудівлі ми натрапили на "арсенал", і зрозуміли, що слава Богу він навчальний, а ті стрельби, схоже на якісь ігрові збори. 


         І тут наші здогадки підтвердились у вигляді двох молодих людей в камуфляжі і з рацією.


           Вже коли їхали додому, на зустріч йшов ще один товариш в спецодягу    

          Ми пішли далі і знайшли ще залишки якихось будівель, споруд і артефактів.




          І саме цікаве, що ми знайшли купи грибів, які на жаль вже не придатні до збору, бо дуже старі і червиві. Схоже тут вони живуть свій дійсний вік. Тут їх ніхто не збирає.



Вони навіть втрати здатність ховатись lol


Отже на шляху до машини ми вже бачили радісні фарби природи.



Навіть метелик спокійно позував нам ні трохи не намагаючись злетіти


      Навколо нас все ближче було чути "військові дії", та і часу ми тут вже провели достатньо, щоб мати враження про дану місцину. Отже ми збираємось і їдемо вже в поселення, де ще живуть люди, а саме: в Орбіту. 

Далі буде podmig


Тяжке дитинство ))))

Що ми їли? Нащо воно нам було треба? ))
Замітка Ordinary  http://blog.i.ua/user/6518361/2248832/ навіялf спогади про дитинство. Ні, звичайно воно не було настільки тяжким як згадували бабусі про своє. Але з їхніх спогадів ми дізнались, що коли була голодовка, в їжу йшло все що росло поряд. Робили якісь млинці з лободи, суп з кропивою. А коли настало літо, їжі додалось, виросли калачики, пасльон, трава, різні квіти. То ж бабуся нам і розповіла, що калачики можна їсти.
Отже: що і навіщо ми їли з підножного корму.
Топінамбур. Ця рослина росла у нас на межі з сусідами. Росте вона високою і таким чином наче робить природню загорожу, паркан на межі був, а топінамбур наче додавав краси. Деякий час ми не здогадувались що це можна їсти. Але одного року бабуся вирішила прорідити зарості і покликала нас спробувати смакоти. На смак воно нам нагадало капустяний качан, який мама вирізала з середини, коли різала капусту. Ну з плодами топінамбура зрозуміло, але ж одного разу взимку, коли ми наламали сухих дрючків цієї рослини, ми помітили, що серцевина м"якенька і біла. І чомусь здалось, що її можна вживати як жувальну гумку vkaske на запах воно схоже на соняшникове бадилля uhmylka короче, пару раз жування цієї екзотики нам вистачило lol




Пасльон: його нам показала мама і розповіла, що вони їли його в дитинстві. Ці ягідки в принципі смачні. Іноді ми їх під"їдали  cat






Акація: навесні, коли вона квітує, поряд розноситься чудовий аромат, який так і притягує до себе. Багато її не з"їсиш, то ми брали по суцвіттю і йшли собі далі гуляти. Ми витягували з середини стовбчик, який мав в собі нектар і був солодкий і саме його їли.



Бузок (Сирень): ця рослина своїм ароматом теж притягує до себе. Іноді ми відривали квіточки і висмоктували солодкий нектар. Але частіше зривали суцвіття і сиділи над ним, вишукуючи квіточку, яка мала 5 пелюсток, це вважалось за щастя love   треба було загадати бажання і з'їсти її .







Калачики: про них розповіла бабуся. Щоб було смачно, треба обирати не застарілі плоди, але і не дуже молоді. Дійсно воно цікаве на смак.

      

Трава (пирій, мишій і т.п.): смак дещо подібний до калачиків. Тут треба розламати травину в місці вузлового стику і пожувати солоденьку світлу частину трави chih

 

Клєй - так ми називали деревну смолу, яка сочилась з вишень, черешень, абрикос. Не знаю що в ній смачного, але вона своєрідна на смак і ми часто її шукали і їли lol   Тут бажано обрати свіжу, нещодавно витікшу, щоб вона була м'якенька, та вона і смачніша, бо стара має деревний присмак umnik  





Мурашки: одного разу хтось розповів, що мурашки кислі на смак. Ну звичайно, нам же обов'язково треба в цьому переконатись prostite Ми відривали жопку і пробували на язик snegurka так, дійсно - кисле. Тут вже одного разу було достатньо, бо жалко мурашок



Насіння шишок: ніхто не розповідав, придумала спробувати сама mmmm і потім дала молодшій сестрі. Насіння схоже на смак кедрових горішків, але ж ну дууууже мізерне, на жаль unsmile





Фізаліс: зараз про нього можна багато прочитати, взнати, а тоді його вирощували для краси. І от у подруги ми вперше його скуштували. Не скажу що він одразу сподобався, але з ним так як з оливками parik треба з'їсти декілька раз, щоб зрозуміти і вподобати





І на останок Дереза: плоди цієї рослини мені подобаються на смак. Воно мені нагадує помідорчики, так ми його й називаємо lol Колись дідусь нарвав цілу жменю і ми з ним ласували цими ягідками. Бабуся дуже кричала на нього, бо боялась, щоб вони були не отруйні. На що дідусь зі сміхом розповів, як вони в дитинстві наче горобці обносили ці зарості ягідок.







А ви що їли з "екзотики" в дитинстві? ;)

Чудова осінь і гриби

          Минулі і позаминулі вихідні пройшли досить вдало і подарували багато дивних, приємних, радісних емоцій. Чудовенна осіння погодка радує своїми лагідними теплими днями. Осінь чарівниця вже взялась до своїх пензлів і як може прикрашає дерева, щоб нам було веселіше. Таке все гарне, що прямо хочеться все охопити, обійняти, милуватись і милуватись цією досконалою природною красою. 



    




         Знову ми їздили в ліс по гриби, бо вже настала пора збирати врожай польських грибочків. Маслючки зустрічались де не де, на відміну від позаминулих вихідних, в які ми достатньо їх накосили. А от з білими і польскими цього разу пощастило більше. І хоч зібрали ми не так і багато, але задоволення отримали силу силенну, від осіннього тепла, від смачнючого хвойного аромату, від азартних пошуків лісових мешканців, які так старано намагались ховатись від нас. 

         Це маслючки, старано вкрились покривалом з похилої трави. Нахиляєшся за одним, і вже не розгинаючись, в прямому сенсі косиш їх. Напали на маслюкову жилу. Приміром в цьому місці їх було одразу 8 штук (на фотці є 7)


 
Далі ще одна схованка. Здається рєбята соображают на троїх tost lol



Далі вже в старому лісі шукаємо польські, які теж вдало маскуються





А цей чудік наче виглядає зі своєї схованки whosthat lol



Далі натрапили на помешкання лісового жителя. Страшнувато було, але сфоткала і швиденько пішли звідти.



А трохи поодаль знайшлась і столовка prostite



Знаходили різну некондицію. Звичайно не брали, але для історії запєчатлєлі shedevr









І звичайно як же без лісових красавців



     Повсюди були наплетені сітки, які лісові стражі поснували. Але ж як гарно дивитись на них в сонячних променях. На жаль чітка фотка не вдалась, бо вітерець постійно хитав павутинку.



         Короче, знайшли хоч і не багато, але благородних грибочків. 
Ось павучок лісовий страж прикордонник рахує скільки ми грибів виносимо з лісу lol



А це вже вдома все посортовано, пораховано і готується до чистки chih





Знайшовся і ось такий Боровичок-лісовичок moroz



І ось вже рєбята купаються



Гарної Вам осені і чудових вражень! cvetok


Моя субота

        Були розмови у Цедулках про посадку весняних квітів. Дівчатка вже обсадились, а я ще була не охвачена процесом lol.
        Пару тижнів назад в ближчому рослинницькому магазині купила деякі цибульки і надіялась попасти в якийсь інший магазин з рослинками, бо ще не все що хотіла купила. І от в суботу мала можливість поїхати в Епіцентр. Докупила ще трішки цибульок і приїхавши додому зайнялась садівництвом angel  
      Мої придбання: тюльпани низько рослий яскраво алий, тюльпани ботанічні маленькі жовті, крокуси поштучно різнокольорові, крокуси в пакетиках і мускарі в пакетиках.




       
         Вирішила зробити 3 варіанта посадок: 



1. Висадила цибульки в горщики зараз
2. Висадила прямо в землю 
3. Залишила декілька цибулинок в овочевому контейнері холодильника, висаджу пізніше

Горщики залишила прямо у дворі, поки що нехай стоять як в природі. Взимку ще не вирішила що буду з ними робити, є два варіанти: знести в погріб або залишити так на дворі, бо написано, що витримують t - 20 С.
 
Це місце крокусів на клумбі



Потім пішла пересаджувати своїх питомців





І просто квіточки, які ще радують своєю рослинністю і цвітінням







Чудового настрою! cvetok


Оки. Знайомимось ))

1.       У мене зачіска не каре )) хоча колись була каре drink

2.       Люблю подорожувати і відкривати для себе нові місця, традиції жителів різних міст, життя людей. Відчуваю енергетику міст, в яких буваю

3.       Спостерігаю за людьми і порівнюю особливості їх поведінки в різних регіонах

4.       Обожнюю гори і природу, шелест листви, журчання гірської річки, спів птахів.

5.       Обожнюю їздити на велосипеді і в потязі. Ніколи  не літала на літаках і думаю, що боюсь літати lol

6.       Люблю простір, повітря, смачні аромати природи і життя, люблю запахи осінньої листви, запах моря і річки, запах чорнобривців і хризантем, запах річкової риби.

7.       Давно вмію плавати, але за буйки не запливаю angel

8.       Закінчила музичну школу, але з моменту її закінчення ні разу не грала ні на якому муз інструменті boyan

9.   Грала у спектаклях, за чим тепер дуже скучаю shedevr

10.  Робила операції вівчарці, котові, козі. Приймала роди у корови. Різала курей, качок, гусей prostite

11.   Люблю читати динамічні книжки, детективи, історичні. Коли читаю реально уявляю все, наче дивлюсь кіно

12.   Вірю в знаки Зодіаку і в те, що це впливає на взаємовідносини між людьми.  

13. Народилась під знаком Терези і це мені часто заважає help  Іноді можу довго і в муках приймати якесь рішення, але якщо вирішила - все, точка, назад повернення немає hammer

14.   Терпіти не можу лицемірства, притворства, обману, пліток, наклепництва. Маю загострене почуття справедливості. 

15.   Вмію грати в шахи, але не люблю цей довгий процес думання. Люблю грати в покер.

16.   Люблю готувати їжу. Люблю чистити рибу, оселедець і картоплю mmmm

17.   Дружелюбна з усіма людьми, але довіряю з обережністю. Друзі лише перевірені часом і справами

18.   Не люблю зиму і холод. Люблю осінь і весну

19.  Впевнена, що людині для життя потрібно не багато.

20.   Ціную в людях порядність, відповідальність, чесність, людяність. Вважаю, що дорослі люди мають дотримуватись етики поведінки і порядності. 

             А взагалі:





В


Факти про мене ))

А що ви думаєте про мене? lol



Посміхніться! Вас знімають 2

       Про собачок було вчора  http://blog.i.ua/user/729788/2247167/?p=1#advA_advC_2247167_26472285  А сьогодні про котиків, які теж цікаві і чудернацькі. 

Котяка відпочивака  


Котяка під панду маскеряка



Котяка - потягака



Котяка в хату просяка



Котяки друзяки



Котяки відношення виясняки  (м.Самбір)



Котяка фундамент охраняка





Котяка в холодочку лежака і у квіточках гуляка





Котяка муміяка



Котяка сніговиміряка



Котяка з даху заглядака



Котяки їдяки (с.Поляна, Закарпаття)



Котяка під сніг маскеряка



Котяки весною гуляки



Котяка рекламодака



А тут майже по Пушкіну:
У лукоморья дуб зелёный;
Златая цепь на дубе том:
И днём и ночью кот учёный
Всё ходит по цепи кругом;
Идёт направо - песнь заводит,
Налево - сказку говорит....



А це прямо ілюстрація до загадки (правда це не котик, але вчора забула про цю фотку). Побачила це чудо в тролейбусі lol

Не гавкаєне кусаєа в будинок не пускає.



Посміхніться! Вас знімають

         Кожного разу знаходяться цікаві кадри. Фоткаю і відкладаю у шухлядку. І от назбиралось вже на невеличку підборочку. Дивіться і посміхніться. Гарного осіннього настрою! podmig

Собака на базарі скупляка  (місто Дніпро)


Собака продавака  (місто Дніпро)



Собака дорогу охраняка (місто Черкаси)



Собака пізно гуляка (місто Дніпро)



Собака позіхака (місто Дніпро, Сухачівка)



Собака на пляжу хазяйку виглядака  (місто Дніпро, Сухачівка)



Собака оп"яняка  (місто Умань)



Собака на заправці лежака  (місто Черкаси)





Собака біля води гуляка  (с.Шевченківка, Магдалинвський район, Дніпропетровська обл.)



Собака тихо спляка  (с.Шевченківка, Магдалинвський район, Дніпропетровська обл.)



Собака їжу просяка  (місто Добромиль, Львівська область)


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
26
предыдущая
следующая