Тааак хочеться!

Щоб і у нас було комфортно, зручно, безпечно, екологічно  smile 
Просто фотки з буденного життя людей з не великого міста Жешува.
Потяг, яким ми приїхали. Це не дорогий регіональний потяг, такий як наші електрички/дизелі. Такий в смислі пересування і ціни. Але ДУЖЕ не такий в смислі комфорту, чистоти і часу пересування. Зупиняється він часто, як електричка, але їде він швидко, як наші інтерсіті/тарпан і т.п. По контингенту, ми зрозуміли, там їздять переважно студенти (вони мають 50% знижки), пенсіонери (теж мають пільги) і не велика кількість інших людей.


А такий він всередині 




Ще є ось такі потяги. Всередині ми не були, але нам розповіли, що вони менш комфортніші за наш, але чисті і охайні.



На всіх зупинках по ходу слідування потяга однакові халабудки. Жаль, що у нас таке встановити не можливо... Воно то можливо, але з нашим народом простоять вони не довго unsmile



Далі бачили міський транспорт. Дуже зацікавили електроавтобуси. Чудова екологічна машинка bravo Біля вокзалу у нашого маршруту кінцева зупинка і зарядний пристрій. Проїхавши коло по маршруту вони тут заряджаються і знову їдуть далі.






Ось такі вони в середині. Чисті, не пошарпані



На зупинках табло, на якому висвітлюється час, через який прибуде автобус. І автомат для придбання квитків.




Дуже подобаються шумовловлювачі. Вони дійсно гарно затримують шум машин.





А ще чудові пішо і велодоріжки sila



І гарний квітучій весняний вуличний пейзаж

Це компашка по озелененню і впорядкуванню навколишнього 


І по ходу діла всяка всячина lol

















Нічого особливого. Абсолютно не вихваляю Польщу, не хочу нікуди їхати з України, просто хочу, щоб і ми жили по-людські smile

Наче нічого особливого

     А все-таки чудово, що маємо можливість зібрати рюкзачок, взяти біометричний паспорт і поїхати на два-три дні хоча б не далеко за межі кордонів smile  
      Наш маршрут пролягав до Львова і далі Ланьцут-Жешув-Перемишль. 
      Що писати? Емоції гарні, приємні, легкість від переміщень і нових вражень. І це лише скраєчку, не заглиблюючись.
      Перетинали кордон на потязі інтерсіті, це дорожче ніж пішим ходом, але надійніше і швидше ніж автобусом. Потяг прибув майже за графіком, що для нас було добре, тому що далі нас чекала пересадка вже в польський потяг, який стояв на сусідній колії.    


Ми одразу сіли в нього і почекавши 15 хвилин рушили назустріч новим враженням smile  
      Отже перша наша зупинка: Замок в Ланьцуті. День, на жаль, був похмурий, тому фото не дуже радісні. 

А це для краси фотка з інету


Замок Любомирських у Ланьцуті - один з найцінніших палацово-паркових ансамблів у Польщі й один з найбільш відвідуваних. Справжня скарбниця національної історії та культури. Лежить за 80 км від українського кордону і за 18 км на схід за Жешовом. Місто завжди було важливим, бо є на торгівельних шляхах, але більші міста поруч применшували значення Ланьцута. І зараз туристи, поспішаючи доїхати хоча б до Кракова, часто оминають Ланьцут.

19 мільйонів злотих  і два роки потратили на відновлення Замку - це був найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Закінчили ремонт у вересні 2016 р. Відремонтували 84 приміщення і другий поверх, куди досі туристів не пускали. Роботи стосувалися інтер’єрів, вікон і дверей, починались зі стель і закінчувались дерев'яними підлогами. Відреставровано 140 антикварних меблів, 65 ламп і люстр. Замок нині такий розкішний, як за найкращих своїх часів.  

Взагалі в замку наче заборонено фотографувати, але деякі рєбята фотографували і я спробувала, ніхто не заборонив, то і продовжила далі фоткати. На жаль підсвітки заважали зробити чіткі фотографії і часу було не дуже багато, щоб гратись з настройками.




Зала для балів з кришталевими люстрами. 


Столова для прийомів гостей


Далі інтер"єри кімнат замку







Особливістю замку є різноманітність камінів, які відповідають загальному інтер"єру кожної кімнати.







Сподобались оригінальні прогулочні коридори





І ще різні видзигульки 






Золота епоха в історії замку почалася в другій половині XVIII ст. після того, як його власниками стали  Станіслав Любомирський з дружиною Ізабеллою Чарторийською. Це з її легкої руки  фортеця була перетворена на палацовий комплекс – витончений, відповідний модним віянням і прикрашений рідкісними предметами мистецтва (статую Любомирського у вигляді Купідона робив сам Антоніо Канова, славнозвісний італійський скульптор). Тоді ж навколо замку був створений ландшафтний парк. Набережні вирівняли, дороги перебудували, дерева висадили таким чином, щоб вони утворювали алею. У парку розставили павільйони.







А ще ланьцутський замок має одну з найбільших бібліотек у Польщі (понад 22 тис. томів) і кількох привидів!

Один з них - привид найбільшого авантюриста свого часу "Диявола"  Стадницького, який лякає людей навіть після смерті. 
Ще два привиди – нещасливиці Ізабелла і її дочка Юлія Любомирські. Юлія була дружиною мандрівника і письменника Яна Потоцького, автора книги "Рукопис, знайдений у Сарагосі". Але  закохалася без взаємності у Євстахія Сангушка, товариша Тадеуша Костюшка. Привид Юлії тримає перо і пише незакінчені листи своєму коханому.

Ізабелла-Ельжбета Чарторийська за життя була чи не найбагатшою жінкою в країні. Зараз бродить замком, до якого доклала багато ідей і зусиль, у розкішному вбранні улюбленого блакитного кольору. Любов’ю усього її життя був  Станіслав Понятовський, але батько не хотів навіть чути про молодика не того герба й походження й примусив доньку вийти заміж за Станіслава Любомирського.

Доля зіграла, утім, злий жарт, бо  Понятовський, який начебто мав селянське походження, пізніше став королем Польщі. А Ізабелла не була щасливою за життя й мучиться від любові після смерті.

Не знаю хто на цій картині, бо про привид прочитала вже після відвідин замку whosthat Може це і є якась з цих привидинь ))


Безумовно Замок в Ланьцуті поступається своїми розмірами і розкішшю Вавельському замку в Кракові, замку в Мальборкі, але він такий затишний і спокійний, що хочеться туди повернутись. Тим більше, що дощ, який рясно припустив, не дав нам оглянути парк і насолодитись його весняною красою. А ще там є багато цікавих об"єктів для перегляду: стайня, возовня, сад орхідей. То ж є привід ще раз повернутись в це прекрасне місце

Вчора якось подумалось

       Подивились ми перші результати екзіт-полів. Звичайно результат перемоги очікуваний, але чомусь думалось відсотковість буде інша. Ну та ладно. Як кажуть: курчат по осені рахують. Що було бачили, що буде побачимо. 
А думала я ось про що: 
Янукович заходив до Верховної Ради на інавгураційну промову- перед ним зачинились двері. Згодом перед ним зачинились двері на посаді президента.
Порошенко йшов на інавгураційну промову- перед ним впав солдат. 
А що буде з новообраним? Такий набір дат під час вибору: 20 квітня - день народження Адольфа Гітлера, 21 квітня 2019 року - вербна неділя у православних вірян, 22 квітня - день народження В.І.Лєніна hypnosis Аж страшно подумати про наслідки вибору uhmylka
А ще от думаю, на інавгурацію новий президент приїде на веліку якої моделі? І скільки по протяжності він проїде на велосипеді? Прямо з дому? Чи із-за вугла винирне nevizhu

І знову спогади

       Ще в епоху Кучми було діло:
      Один чоловік балотувався до районної ради. Справа була в селі на 1200 голосувальщиків.
В кандидатах було 6 осіб, з них треба було обрати - 3.
Чоловік, який балотувався, до подання своєї кандидатури, на протязі багатьох років допомагав людям. Він і паї для соцсфери виходив, і документи до паїв активно всім допомагав зробити, і підказував людям як вирішити ту чи іншу справу в суді, або в інших інстанціях. Багато людей звертались до нього за порадою. Грошей жодного разу ні з кого не взяв, а люди звикли, і лише дехто віддячував бутильком молока, або куском свіжини. Отже він наївно полагав, що має право подати свою кандидатуру в депутати районної ради, бо хотів офіційно відстоювати інтереси своїх односельчан. 
      Підійшов день виборів. І настав ранок після підрахунку голосів. Комісія сухо констатувала факт про обрання в депутати осіб А, Б, В. І як нам було тоді дивно взнати, що цей чоловік зайняв 4 місце і не пройшов у депутати. Він не те щоб розстроївся, просто було  дуже дивно і прикро, що наче б то мав право бути обраним, мав підстави видвинутись і мав шанси бути обраним..... Але не склалось. Ну що ж так то й так.
      Пройшло трохи менше року і чоловік з сім'єю їде жити в інше місто. Чутка про його від'їзд вже поширилась селом. Перед від'їздом йде він по селу, а люди так сумно зітхають: "куди ж ти їдеш? хто ж нам тепер щось підкаже і захистить нас? хто допоможе?". "У вас тепер є депутати, яких ви обрали :)" - каже їм його дружина..... "Так ми вже звертались до них, вони нічого не слухають"
      Нещодавно якось долетіли новини з того села... "Весело" у них там тепер.
      А ще згадала слова одного зі своїх керівників, людини, яка багато років керувала установою і вже багато різних людей побачив. Коли мене підставили колеги, за мою ж доброту, після загальної розмови, він залишив мене і говорив як батько зі мною. І кінці розмови сказав "Запомните, люди, за редким исключением,  добра не помнят"
      І от я з того моменту живу з цими словами. З одного боку хочеться вірити, що всі люди гарні, а з іншого постійно підтверджуються ті слова unsmile 
      Скоріше б вже закінчився цей передвиборчий бруд :( 
 

     

Просто спогади і роздуми

      Дивлюсь я на всі розмови, стьобання над кандидатами, якісь умні рассуждєнія і згадую Майдан, але ні, передмайдан, 2013 рік. Ні, не грудень, коли студенти стояли, а взагалі з початку року.
Згадую як наші хлопці і дівчата в мізерній меншості виходили на протести. І це у нас, в ригівському регіоні. Хто думає, той зрозуміє, що це мало тоді означати і які наслідки несло за собою.
      Головних активістів постійно викликали на розмови до міліції, постійно наглядали убоповці і служба повище, навіть супроводжували додому, після закінчення мітингів. Потім були гучні справи, відкриття кримінальних справ, які тягли за собою не один рік ув'язнення. Багато людей, в той час, обходили нас десятою дорогою, але де хто, від кого ми навіть не  очікували, дуже допомагали, розуміючи небезпеку...
І от згадую один з допитів, який проводив підполковник ****:
Розмова і допит взагалі вівся російською мовою, я теж поважаючи співрозмовника відповідала російською, але до опрєдєльонного моменту. Так от:
- Скажите, пожалуйста, вы не  заметили что поведение вашего сына стало странным?
- В смысле? Что вы имеете ввиду под странным поведением?
- Ну вот например, мама его друга (який теж йшов по цій же справі) сказала, что около года назад ее сын начал общаться на украинском языке. (Це було промовлено голосом і поглядом удава Каа з Мауглі)
У мене ступор і падають шторки omg Одразу і не могла щось відповісти...
- А що у нас в країні Україна заборонено говорити українською мовою??? То ж можу сказати Вам, що мій  син з народження говорить українською, тому що його батьки, бабусі-дідусі, прабабусі-прадідусі говорили українською. То які ще питання з цього приводу? А от до вас у мене є питання, якщо у вас такі питання виникають, то на яку країну працюєте ви?
Шторки вже впали у слідчого.... - Спасибо!

Так до чого це я? НІ, любі мої, не до питання мови! Я апріорі глибоко поважаю всіх людей, не дивлячись на мову і національність, але звичайно до пори до часу. Я пишу це до того, що цей таваріщ вже нафталіне свої мешти, гладить шнурки і зав'язує краватку... Вони чекали цього часу довгих 5 років! І нарешті дочекались! Як ви думаєте яка буде їх поведінка тепер? Бєлой і пушистой? НІ, вони будуть з остєрвєнєнієм відіграватись за всі упущєнниє возможності, за догани, які отримали тоді (бо відкривали фабриковані справи), за пониження у званнях, за нашу тодішню перемогу над ними... 
Але ж, все... ставки сделаны, господА, ставок больше нет uhmylka
 

І я хочу порулити!

А що? Їм можна, а мені ні?
На днях кажу чоловікові: 
- Мені так хочеться сісти за кермо і отак з вітерцем гайнути. car 
     Давай я сяду і поїду по місту, а потім в сусіднє місто поїдемо. Так як я колись в дитинстві любила з гори на вєліку, з вітерцем.
 Чоловік на мене так злякано подивився shock і каже:
- Так ти ж не вмієш їздити за кермом, і правил дорожнього руху не знаєш. 
Я кажу:
- Ну і що, що не знаю? Ти ж будеш поряд сидіти podmig Будеш мене консультувати, а я рулювати  uhmylka
   Всі колись навчаються, і я навчусь. 

Щоправда скажу Вам чесно, я навіть не розумію що там за чим вмикається, чи ключем повертати спочатку, чи газувати, де там та педаль тормозу  crazy Ну то нічьо, там же на зустріч якісь люди будуть їхати, вони ж теж щось підкажуть smile. Потім, правда, згадала як я навіть з вєліка літала nevizhu що і коліна збиті були, і лікті зчесані, та і пару парканів обіймала, поки таки навчилась по-людські їздити на велосипеді parik  

Хто хоче зі мною? Сідайте прокатну podmig 

                          


Бахус як символ міста і блогер і.юа ))

     Почитала замітку нашого блогера мандрівника visnyk  http://blog.i.ua/user/3593109/2260296/   і згадала символ міста Зелена Гура - Бахус. Скоріш за все ми не всіх і бачили, але ті що попали в кадр цікаві рєбята lol

Це головний Бахус. Самий великий в центрі головної площі міста



А далі маленькі, розташовані навкруги. Дивлюсь зараз на цих Бахусів і вони мені нагадують деяких наших блогерів prostite lol
Останній так точно Віскарик dada

А це може Змієлов, шукає істину? blind


А це ми всі, сидимо біля моніторів і чекаємо цікавих заміток podmig zombobox lol


Що це? Може роздуми про політику? Чи розмови про Азовське море? Хто це? look help


Може це примарні клони? look двуликі такі, в чомусь липкому сидять whosthat



Скозо4ник пише нам свою цікаву казочку cat



Аскольд розповідає про свою буремну молодість podmig lol


А це певно деякі блогери так готуються сісти за комп, щоб вести діалог "на рівні" nevizhu lol


Це блогери, які полюбляють мандрувати, а потім нам розповісти про свої цікаві мандри smile applause


А це наш Віскарик, сів перепочити після трудів і випити прохолодної джерельної водички 


P.S. замітка створена у п"ятницю виключно як жарт і не несе політичного тексту і підтексту, отже політичні склочні плювки буду видаляти.

Це було минулим літом, в середині января ))

         Случилось это в такую же новогоднюю ночь, как сегодня, года полтора назад…
       Сидів я в теплій хатці, дивився у вікно і згадував свою буремну молодість.


       Спочатку я був малим бешкетним кошеням. Вже не згадаю з яких причин, але чомусь я недолюблював рулони туалетного паперу. Головне, що простий сірий папірчик мене не цікавив, а от той благородний, м"якенький і біленький мене просто бісив і я не міг пройти мимо і не потріпати його.



      А ще в молодості я був безстрашний. Мені навіть море було по коліна. Сніг скажете ви? Так сніг це та ж вода, а для мене така купа снігу це і є море cat    



     Взимку я зустрів сусіда, ми з ним добре товаришували. Як бачите з мого погляду, в цьому дуеті я був заводилою.


      Коли настала весна, я відчув потяг природи і став ходити до сусідніх дівчат.



       І от знову настала зима, як і рока півтора назад, а може й більше, я вже не дуже орієнтуюсь своєю котячою пам"яттю. Вирішив я згадати молодість і побігти прогулятись


       Але поглянувши, що там твориться я передумав 


        і вирішив, що краще як в таку ж новорічну ніч, як півтора роки назад помурчу під теплою ковдрочкою 



і помрію про ту білу кралечку, яку бачив місяць тому, коли пробігав сусіднім перевулком



Новорічного настрою! elka  Хай мрії збуваються! cat 
       

Весна, весна, весна прийде!

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.  boyan Співає ТІК

В цьому році встигли заквітувати Хризантемки, але ж стрімко впав сніг, а їх не хочеться зрізати. От і спостерігаємо обійми зими з осінню.




А нам зима вже подарувала квіточки


І я вже посадила зимовий вітамінний сад-город 
таким він був тиждень назад


А такий він тепер. Дуже люблю зелений часничок mmmm



А це просто зимове фото. Там з правого боку, біля кущика стоять під снігом подопитні кролики angel  http://blog.i.ua/community/6944/2248263/


Лагідної вам зими! snegurka  
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
27
предыдущая
следующая