хочу сюда!
 

Лариса Ивановна

47 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 31-55 лет

Заметки с меткой «подорожі»

Как я провела лето

Ну, не совсем лето, скорее кусочек осени, самую серединку сентября.
Но для меня это было ЛЕТО!!!
Потому что 30 - 33 градуса в тени, потому что 27-28 градусов в воде - в соленой-соленой ... 

Короче, рано утречком проснулась, такси, самолет, автобус и вот он, совершенно новый вид с балкона!

   

Первый ужин... мне тут уже сказали: "И это все???" Ну... как-бы в первый день - все, но вышла из-за стола с ощущением, что слегка переела. Шведский стол, он такой коварный... Короче, за неделю я совсем не похудела, и где-то даже наоборот...

И вот такая дорога к морю - индустриально-экзотическая

   

Экзотическая растительность местами выползает прямо на пляж

   

и не только

   

   

Вот таким бурьяном заросли улицы, плоды еще зеленоваты, к сожалению

   

   

Вечерний променад 

   

Забота о животных, котов здесь любят, котов здесь много... CAT Feeding Station

   

Здесь прошел КОТ)))  Интересная подсветка на набережной - сквозь щели между досточками

   

Интерьер кафе

   

Мост Любви на острове Афродиты, на горизонте виднеется английская военная база...

   

Так растут финики. У входа в парк скульптур

   

   

Новые скульптуры, металлические на новом мостике

   

   

   

   

   

В последний день в этом восхитительном месте встретили рассвет

   

... и в обратном порядке: автобус-самолет-такси и ... холод, дождь, град, холодный ветер... хочу назад, туда где солнце, море, тепло, красиво...


Досуг. Часть ХІ.Глава ІІ. Набережною Дніпра у Києві

Цього пішла разу за течією.

   

Теж все покрито розписом

   

Але тут вже малюночки цікавіші, як на мене

   

   

   

   

Частину набережної відремонтували, поклали нову плитку, частина лишилася як була... на відновленій ділянці зустрічаються отакі провалля


Пам'ятник засновникам Києва


Це вже в Наводницькому парку (раніше парк Примакова)

   

   

   

   


А далі перейшли Набережне шосе (зараз там побудували зручний перехід) і пішли вгору, десь на території ландшафтного парку водяться мамонти та інші декоративні об'єкти

   

А коли відкрився з поза дерев вид на протилежний бік бульвару Дружби народів, побачили таку "невеличку церквушку", яка ще будується...
Прибутковий бізнес - релігія...

   

Меморіальний комплекс Національний музей історії Великої Вітчизняної війни

   

На долоні Оглядовий майданчик «Екстрим» (91 м)


А асфальт покрився таким візерунком

   

Ну і до метро Арсенальна... трохи не доходячи до метро біля кондитерського магазину сидять, зустрічають відвідувачів звірятка

   

І кораблик біля дитячої позашкільної установи.


Непогано так прогулялися. Ну гуглмапи останнім часом підбрехують - он який маршрут намалювали - я так не ходила, точно!



Але наступній інформації цілком можна довіряти


Втомилися...

Далі буде

Досуг. Часть ХІ. Глава І. Набережною Дніпра у Києві

Знову репортаж виходить  із страшенним запізненням. 
Ця прогулянка відбулася ще 26 липня.
Давно не гуляла набережною. 
Ще у приміщенні метро побачила вітраж, наче вперше - раніше не звертала уваги, чи може це щось нове?


Просто біля виходу з підземного переходу стоїть отака реклама

   

Вода у Дніпрі цвіте... мабуть вже не можна буде купатися.
А в середині червня я таки купалася у Дніпрі - вода було дивовижно чиста!

   

Рух на воді досить таки жвавий

   

   

Під ногами "Городские цветы, городские цветы,...
...
В городах, где зимою не видно зари,
Где за крышами спрятана даль,
По весне, словно добрые духи земли,
Прорастают цветы сквозь асфальт."

   

Ось, як раніше з'ясувалося, залишки якогось плавучого ресторану

   

Пам'ятник на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права

   

Просто красивий вид з ліхтарями


Трішечик графіті. Там вся набережна замальована, але нові графіті мені переважно не сподобалися. Колись раніше ходила, фотографувала - було цікавіше... а може я нічого не розумію... Пізніше якось зроблю репортаж про старі графіті, а поки що те, що мені сподобалося на цій частині набережної

   

А учора маршрут пролягав у іншу сторону від метро, про те наступного разу... от так у мене виходить: із запізненням та з порушенням хронології podmig

Далі буде

Досуг. Часть VІІІ. Мемуары

Вот случился диалог в комментариях и нахлынули на меня воспоминания. Я таки сравнительно немало попутешествовала по просторам тогдашнего СССР.
И служебные командировки в далекую Сибирь город Кемерово, и по профсоюзным путевкам к морям и горам, и случилось однажды попасть по профсоюзной бесплатной (!) горящей путевке на войну - 1989 год, Северный Кавказ - наверное это было самое начало конфликта, в интернете нашла "Война началась 14 августа 1992 года после ввода на территорию бывшей автономии Грузинской ССР войск..." а я наблюдала (да практически участвовала - выбиралась из зоны конфликта) это начало в середине июля 1989 года, наверное после 1992 года это уже невозможно было скрыть...
Может позже еще напишу об этом - есть фото еще пленочные и очень некачественные - тогда как назло заглючил мой первый фотик с электроникой, до этого обходилась полностью механическим.

Но сейчас не об этом - в 1981 году была на учебной практике в Москве. Писала письма домой. Маме мои письма очень нравились и она их хранила много лет.
Я их однажды перечитала и решила сделать сборник цитат из тех писем, ну и шутя оформила брошюрой.
А недавно нашла, перечитала... понравилось! И хорошо, что вздумалось мне сделать электронную копию, потому как моему кошаку это издание категорически не понравилось... :(
И вот теперь я могу поделиться вышеупомянутой информацией - на фото текст читать неудобно, поэтому ниже копия текста.
Итак, это лето, экзаменационная сессия и отъезд на учебную практику - в Москве поселили в общежитии железнодорожного института, а практика проходила в каком-то проектном институте. 

[ Читати далі ]

Досуг. Частина VІІ. Голосіївський парк ім. М.Рильського

На весь парк (ліс) не вистачило сил та натхнення. Якийсь лінивий день був. Почали похід від метро Голосііївська, обійшли озера та повернулися. 
Трохи не такий доглянутий парк, якщо порівнювати із парком Партизанської Слави. 
Перше озеро порадувало дивовижними рожевими ліліями - лотосами (чи то фламея, чи то німфея)



Озера порівняно невеликі, чисті, але там не купаются

 

На березі пришвартувалося якесь... хз що... На всіх фото з парку воно є - кафе якесь? Взагалі там поруч є стрілочка з написом WC... ну не знаю wakeup

     

На озерах дуже багато досить таки вгодованих качок

   

Далі буде

Чому Китайці харкають на вулиці і це нормально? НЕВІДОМИЙ #КИТАЙ

Чому Китайці харкають на вулиці і це нормально? НЕВІДОМИЙ #КИТАЙ - ІНТЕРВ'Ю З ЯНОЮ МОКРИНСЬКОЮ 

Тааак хочеться!

Щоб і у нас було комфортно, зручно, безпечно, екологічно  smile 
Просто фотки з буденного життя людей з не великого міста Жешува.
Потяг, яким ми приїхали. Це не дорогий регіональний потяг, такий як наші електрички/дизелі. Такий в смислі пересування і ціни. Але ДУЖЕ не такий в смислі комфорту, чистоти і часу пересування. Зупиняється він часто, як електричка, але їде він швидко, як наші інтерсіті/тарпан і т.п. По контингенту, ми зрозуміли, там їздять переважно студенти (вони мають 50% знижки), пенсіонери (теж мають пільги) і не велика кількість інших людей.


А такий він всередині 




Ще є ось такі потяги. Всередині ми не були, але нам розповіли, що вони менш комфортніші за наш, але чисті і охайні.



На всіх зупинках по ходу слідування потяга однакові халабудки. Жаль, що у нас таке встановити не можливо... Воно то можливо, але з нашим народом простоять вони не довго unsmile



Далі бачили міський транспорт. Дуже зацікавили електроавтобуси. Чудова екологічна машинка bravo Біля вокзалу у нашого маршруту кінцева зупинка і зарядний пристрій. Проїхавши коло по маршруту вони тут заряджаються і знову їдуть далі.






Ось такі вони в середині. Чисті, не пошарпані



На зупинках табло, на якому висвітлюється час, через який прибуде автобус. І автомат для придбання квитків.




Дуже подобаються шумовловлювачі. Вони дійсно гарно затримують шум машин.





А ще чудові пішо і велодоріжки sila



І гарний квітучій весняний вуличний пейзаж

Це компашка по озелененню і впорядкуванню навколишнього 


І по ходу діла всяка всячина lol

















Нічого особливого. Абсолютно не вихваляю Польщу, не хочу нікуди їхати з України, просто хочу, щоб і ми жили по-людські smile

Наче нічого особливого

     А все-таки чудово, що маємо можливість зібрати рюкзачок, взяти біометричний паспорт і поїхати на два-три дні хоча б не далеко за межі кордонів smile  
      Наш маршрут пролягав до Львова і далі Ланьцут-Жешув-Перемишль. 
      Що писати? Емоції гарні, приємні, легкість від переміщень і нових вражень. І це лише скраєчку, не заглиблюючись.
      Перетинали кордон на потязі інтерсіті, це дорожче ніж пішим ходом, але надійніше і швидше ніж автобусом. Потяг прибув майже за графіком, що для нас було добре, тому що далі нас чекала пересадка вже в польський потяг, який стояв на сусідній колії.    


Ми одразу сіли в нього і почекавши 15 хвилин рушили назустріч новим враженням smile  
      Отже перша наша зупинка: Замок в Ланьцуті. День, на жаль, був похмурий, тому фото не дуже радісні. 

А це для краси фотка з інету


Замок Любомирських у Ланьцуті - один з найцінніших палацово-паркових ансамблів у Польщі й один з найбільш відвідуваних. Справжня скарбниця національної історії та культури. Лежить за 80 км від українського кордону і за 18 км на схід за Жешовом. Місто завжди було важливим, бо є на торгівельних шляхах, але більші міста поруч применшували значення Ланьцута. І зараз туристи, поспішаючи доїхати хоча б до Кракова, часто оминають Ланьцут.

19 мільйонів злотих  і два роки потратили на відновлення Замку - це був найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Закінчили ремонт у вересні 2016 р. Відремонтували 84 приміщення і другий поверх, куди досі туристів не пускали. Роботи стосувалися інтер’єрів, вікон і дверей, починались зі стель і закінчувались дерев'яними підлогами. Відреставровано 140 антикварних меблів, 65 ламп і люстр. Замок нині такий розкішний, як за найкращих своїх часів.  

Взагалі в замку наче заборонено фотографувати, але деякі рєбята фотографували і я спробувала, ніхто не заборонив, то і продовжила далі фоткати. На жаль підсвітки заважали зробити чіткі фотографії і часу було не дуже багато, щоб гратись з настройками.




Зала для балів з кришталевими люстрами. 


Столова для прийомів гостей


Далі інтер"єри кімнат замку







Особливістю замку є різноманітність камінів, які відповідають загальному інтер"єру кожної кімнати.







Сподобались оригінальні прогулочні коридори





І ще різні видзигульки 






Золота епоха в історії замку почалася в другій половині XVIII ст. після того, як його власниками стали  Станіслав Любомирський з дружиною Ізабеллою Чарторийською. Це з її легкої руки  фортеця була перетворена на палацовий комплекс – витончений, відповідний модним віянням і прикрашений рідкісними предметами мистецтва (статую Любомирського у вигляді Купідона робив сам Антоніо Канова, славнозвісний італійський скульптор). Тоді ж навколо замку був створений ландшафтний парк. Набережні вирівняли, дороги перебудували, дерева висадили таким чином, щоб вони утворювали алею. У парку розставили павільйони.







А ще ланьцутський замок має одну з найбільших бібліотек у Польщі (понад 22 тис. томів) і кількох привидів!

Один з них - привид найбільшого авантюриста свого часу "Диявола"  Стадницького, який лякає людей навіть після смерті. 
Ще два привиди – нещасливиці Ізабелла і її дочка Юлія Любомирські. Юлія була дружиною мандрівника і письменника Яна Потоцького, автора книги "Рукопис, знайдений у Сарагосі". Але  закохалася без взаємності у Євстахія Сангушка, товариша Тадеуша Костюшка. Привид Юлії тримає перо і пише незакінчені листи своєму коханому.

Ізабелла-Ельжбета Чарторийська за життя була чи не найбагатшою жінкою в країні. Зараз бродить замком, до якого доклала багато ідей і зусиль, у розкішному вбранні улюбленого блакитного кольору. Любов’ю усього її життя був  Станіслав Понятовський, але батько не хотів навіть чути про молодика не того герба й походження й примусив доньку вийти заміж за Станіслава Любомирського.

Доля зіграла, утім, злий жарт, бо  Понятовський, який начебто мав селянське походження, пізніше став королем Польщі. А Ізабелла не була щасливою за життя й мучиться від любові після смерті.

Не знаю хто на цій картині, бо про привид прочитала вже після відвідин замку whosthat Може це і є якась з цих привидинь ))


Безумовно Замок в Ланьцуті поступається своїми розмірами і розкішшю Вавельському замку в Кракові, замку в Мальборкі, але він такий затишний і спокійний, що хочеться туди повернутись. Тим більше, що дощ, який рясно припустив, не дав нам оглянути парк і насолодитись його весняною красою. А ще там є багато цікавих об"єктів для перегляду: стайня, возовня, сад орхідей. То ж є привід ще раз повернутись в це прекрасне місце

Оксана Дуб: «Кокос колись точно приб’є»

Інтерв'ю присвячене подорожі країною В’єтнам. Це країна гір, плато і плоскогір'їв. Острови і колоритні пляжі, цікава культура і багатовікова історія В'єтнаму - це ідеальна суміш для незабутнього відпочинку.

- Оксано, розкажи про свої перші кроки до цієї подорожі.

- Мені була необхідна, звісно, віза. Отримати її можна в посольстві В'єтнаму в Києві  (як я і зробила) або вже на місці, коли прилетів. Її вартість 120 доларів, бо я планувала там пробути 3 неділі. Якщо менше днів – 100 доларів. У мене був найоптимальніший варіант - Київ - Москва – Хошимін. За переліт у дві сторони я витратила близько 800 доларів.

- А ти робила страхування?

- Так, з чоловіком робили страховку та щеплення від малярії та жовтої лихоманки ще в Україні. Але це не є обов’язковою умовою. Ми вирішили перестрахуватися.

 - Як в цій країні з безпекою?

- Обманюють на кожному кроці. Досить поширені крадіжки, але ми були уважними та не брали з собою багато грошей. Довірили сейфам у готелі, в якому поселилися. Але з собою було небезпечно брати.

- А яка національна валюта у В’єтнамі? Чи могла ти не міняти гроші?

- У В’єтнамі національною валютою є донг. Обміняти валюту можна було лише в банках і обмінних пунктах, які працювали лише півдня! Пощастило, що майже скрізь я могла розраховуватися доларами, але якщо купюри старі, могли вертіти носом. Коли я обміняла 100 доларів – стала міліонером! В донгах це більше двох мільйонів! Уявляєш?

- Оце так! А чи суворі там традиції, правила, закони? Що здивувало тебе найбільше?

- Мене здивувало те, що не можна торкатися голови в’єтнамця, бо він це розуміє як загрозу. Також рекомендую не підходити близько до людини та не брати його за плечі. А як вони не люблять, коли їм махають рукою, якщо їх звуть!

- Що можеш сказати в загальному, що це за народ?

- В’єтнамці дуже дивні. Ніколи не дізнаєшся, що в них у голові, бо завжди посміхаються. Вони можуть тебе ненавидіти, але посмішка їхніх облич майже ніколи не зникає! А ще ніколи тобі не скажуть «ні», будуть лише натякати. Вони не підвищують голос, не сваряться і не люблять дивитися людині в очі, особливо, якщо та заможніша. А як в’єтнамці ходять.. просто черепахи! Непоганий колорит – приїхати з міста, в якому люди ходять, як пробігають крос на фізкультурі, в місто, де ніхто нікуди не спішить.

- А як ти одягалася там? Чи тобі прийшлося одягатися так, як і там?

- Єдине, що я придбала там для свого гардеробу, шляпку-конус. Ніяких заборон. Як душа забажає!

- Які твої враження про В’єтнам, чим тобі він запам’ятався? Чи хотіла б ти жити в цій країні?

- Із гігієною та стерильністю – жах! Я б ніколи не хотіла жити тут більше місяця. Запам’ятався тим, що там багато дерев із плодами. Де б ти не пішов – ти під загрозою. Так часто люди там помирають. В останні дні відпочинку на голову мені впав велетенський кокос, мене врятувала саме та шляпка, яку я там придбала! (сміється)

- Тобто це «найголовніший головний убір», який потрібно кожному у В’єтнамі?

- Без сумнівів. Та й вартість її дуже низька! Вона захистить не тільки життя, а й тіло, щоб не купувати сметанку (посміхається)

- Який вид транспорту розвинений в цій країні, на чому найзручніше пересуватися?

- У В'єтнамі є всі популярні види транспорту для переміщення між містами: літак, автобус, поїзд, морське судно. Літаки – дуже дороге задоволення. А ось автобус – найпопулярніший і бюджетний варіант. Є рейсові автобуси Open Bus, sleeping bus, які переміщаються тільки вночі і спати в них можна лише лежачи на спині, є великі комфортні автобуси, розраховані на заможних в'єтнамців і туристів. Але незалежно від типу автобуса, всі вони рухаються дуже повільно, не більше 50 км / год, і постійно переповнені. Зазвичай вони зупиняються на трасі, щоб висадити або підібрати пасажирів.

- Який вид транспорту поширений, якщо переміщаєшся по місту?

- Дуже багато мопедів, і всі вони їздять, як їм заманеться! Як мурахи! Ніяких правил дорожнього руху для них не існує!

- Сподобалася тобі їхня кухня?

- Продукти тут не піддаються тривалій термообробці, основа кухні - рис, локшина і спеції, зелень і овочі, курка, свинина, різноманітні морепродукти. Однотипна кухня, яка швидко набридає. Якщо не гидуєш їсти змію та інші екзотичні страви – наїстися можна. Тут дуже смачне натуральне морозиво, яке роблять на твоїх очах. Фрукти та овочі дуже дешеві. А який вибір морепродуктів!

- Які цікаві пам'ятки ти б хотіла виділити?

- Затока Халонг («місце, де дракон спускався в море»), 3000 мініатюрних островів, тунелі Ку-Чи.

- Чи сподобалася тобі цей відпочинок? Вважаєш В’єтнам країною, куди потрібно не один раз повернутися?

- Я задоволена цим відпочинком, цією екзотикою Якщо приїжджати один раз у 5-7 років, то так. Але не частіше! Бо кокос колись точно приб’є! (сміється)


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая