Новий привіт від Мандрівника

         Наш Мандрівник вирішив поїхати в тур вихідного дня в одне з сіл Надсяння, с. Старий Мякиш, Підкарпатського воєводства, Ярославського повіту в Польщі.

Державний Гімн України до 6 березня 2003 року мав такі слова:
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

         Одна строка виділена. Чому? Річка Дон нам більш знайома, бо ще за часів Радянського Союзу вона протікала по території нашої тодішньої країни. І як говорять джерела і факти там проживають українці, та і з територією зрозуміло )))
      А от що ж із Сяном? Чому про нього йшлось в Гімні?
      Сян — річка в Україні (Турківський район, Львівська область) та Польщі.
       До 1946 року гірський Сян лежав на суто українській території, середній - на українсько-польському прикордонні (Сян вважався за межу української та польської частини Галичини), нижній — на польській етнічній території.
       Після встановлення нового кордону між УРСР і Польщею на території України лежать лише джерела Сяну, далі, на 55 км, Сян є кордоном між Польщею й Україною. На цій ділянці річки існували українські села. У 1946 р. при облаштуванні кордону мешканці сіл були переселені, а їхні будівлі — спалені (див. Операція «Вісла»). Нижче, 390 км, тече у Польщі. Після виселення українського населення державний кордон став також етнічною українсько-польською межею.

Сян з висоти пташиного лету (с)



Таким Сян представ  очам Мандрівника у червні 2018 року



      Отже метою подорожі було село Старий Мякиш, Ярославського повіту, Підкарпатського воєводства. А точніше стара  закинута Греко-католицька церква Пресвятої Богородиці.


     
      Знаходиться ця споруда, як і годиться,  в центрі села на височині.



      Коли готувала замітку, знайшла ось таку архівну фотку. Так церква виглядала у 1917 році.

 
       Церква Пресвятої Богородиці (в Польських джерелах часто зустрічається назва Церква греко-католицька Захисту Пресвятої Богородиці) є старовинним архітектурним об"єктом Підкарпаття. Це дерев'яна споруда з брусової конструкції, встановлена на дубовий фундамент, закріплена на великих каменях. Будівля є однією з небагатьох, у дерев'яній церковній архітектурі південно-східної Польщі, приклади, натхненні сакральною архітектурою цегляного бароко.



      Найстаріша частина зрубу закладена у 1615 році. Основна частина, такою якою ми можемо споглядати на фото, була зведена в 1803-1811 роках.
      В кінці 19 століття дранку, якою був покритий дах замінили на метал, який вкриває верх будівлі дотепер.
      Станом на 1939 рік в селі Старий Мякиш проживало 220 українців, 500 поляків і 20 євреїв.
Акція "Вісла" внесла свої корективи в долю українців і з 1947 року церква перестала функціонувати і дотепер стоїть закинута.
Стоїть, як мовчазний свідок трагедії народів....





       Біля церкви стоїть великий пам"ятник жінці, а поряд з церквою, схоже, надгробні камені. Вияснити кому пам"ятник і звідки саме ці камені з написами, на жаль не вдалось.





 
     Церква хоч і покинута, але навколо неї чисто і немає бур"янів, тобто місцеві люди підтримуть порядок prey  . Звичайно церква стоїть зачинена і потрапити в середину не було можливості. Але в шпаринку заглянути вдалось і стало сумно unsmile 



      Але ж було цікаво, невже ніде не залишилось жодного залишку розписів? Як би це було у нас, то і сумніватись не прийшлось, така церква вже давно припинила б своє існування, не кажучи вже про розписи. А от у них все-таки щось збереглось.

Знайшла в інеті фото 2013 року.



А ще є ось така інформація:
     У 1964 та 1965 рр. облаштування церкви (75 об'єктів), включаючи багатозонний, рамковий іконостас близько 1815 року, два бокові вівтарі, фестори були перенесені в Замковий музей міста Ланьцут. В 1976 році була зруйнована дзвінниця XVII століття.







       Ось такі пам"ятки історії, які колись знаходились на території наших земель, знаходяться за її межами.
       Фото в моєму альбомі http://photo.i.ua/user/729788/514375/  smile
        Звичайно фото не всі оригінали Мандрівника. То ж дякуємо тим людям, які цікавляться історією і залишають нам з Вами цінні кадри! spasibo

 




Життєві думки

Не знаю чи це дійсно Омар Хайям говорив, але вислови слушні і життєві




                                                    

Рєбята кактусята ))

Походиш, походиш і такого набачишся lol






Варево )))

     Ну що, шановіні бандерівці, снігірєй ви вже, думаю, наїлись podmig
Може спробуєте вражескій коктейль, під назвою ЩІ?

      Десь тут в розмовах говорили про це зєльє і я обіцяла приготувати і нарисувати.
      Спочатку розповім моє перше знайомство з цим блюдом.
Треба сказати Вам, що вперше я його спробувала в самом центрє Расейського зодчєства, в місті Ярославль.
    Їздили ми в 1990 році на екскурсію по Золотому кольцу, а жили в готелі, де нас і потчєвалі, і русскімі щамі в тому числі.
По-перше, нас, домашніх українських дівчат і хлопців завезли вдаль від Батьківщини, у нас і так був культурний шок, а тут ще й приносять якусь бадягу на обід. Кольору воно було блідо-салатово-білесе. Запаху не іздавало. Якесь рідке. Щоправда пару кусюльчиків якогось м"яса плавало. З одного вигляду було зрозуміло, що це явно не наш Борщик shock . Смак, як і очикувалось з вигляду, восторга не приніс.... Ми, хоч і були голодні, відставили це варево в сторону і стали давитись макаронами з редисяним салатом.
      Друга моя зустріч  з цією диковинкою сталася знову ж в Росії, але вже в Ленінграді (так, тоді так називався Санкт-Петербург). Хоч я вже нічого доброго і не очікувала, та враження було ще гіршим. В цей раз воно було бридко кисле (сказали сусіди по столикам), та ще й з неприємним запахом. Їсти ми його навіть не починали, відставили зразу.
     І вот, прошло с тєх пор нє мало лєт, когда всєршилось чудо..... lol 
Вирішила трохи пошукати рецепти і я натикаюсь на щі. Спочатку було бажання пройти мимо. Але ж я зупинилась, подумавши, ну може то там повара були нерадиві і не могли смачно приготувати. Думаю: дай ризикну.
     Розпочала  свою відмівську справу по приготуванню Щей  parik umnik
     Заходить на кухню чоловік і питає: що ти готуєш?
     Кажу: Щі
     Він: hypnosis  зачєм? не треба! це ж не смачно tears я пробував, мені не сподобалось
     Я кажу: нє баісь stop  солдат рєбьонка нє абідіт. Все буде смачно. Зуб даю! mmmm
      Скажу чесно, без скромності, все вийшло дійсно смачно. І от вже рока півтора, я для різноманітності варю щі. Борщ, звичайно, внє конкуренції prey
      Отже, переходимо до приготування smile

    Інгредієнти:
     М"ясо (у мене курине)
     Капуста - 400 грам
     Картопля 5 шт
     Морква - 1 шт, велика
     Цибуля - 1 шт, велика
     Часник - 2-3 зубчика
     Перець солодкий - 1 шт
     Кріп - пучок




Все помити, почистити і порізати



Зварити бульйон.



Додати порізану моркву і варити 5 хвилин.
Всипати капусту, якщо стара, варити 10-15 хвилин. (Цей раз я додавала молоду капусту, то всипала її разом з картоплею)
Додати картоплю, солодкий перець і цибулю. Посолити і варити до готовності картоплі.
Додати вичавлений часник і подрібнений кріп. Дати закипіти і вимкнути.



Подавати Щі зі сметаною.





На закусь, вдохновльонная Заразкиною заміткою, зробила простий желейний тортик.



Смачного! smile eda
     
Пьі.Сьі. В більшості рецептів додається квашена капуста. Я таке не схотіла готувати.
           

Навіщо?

Утром - деньгі, вечером - стулья
Вечером - деньгі, утром - стулья umnik

А навіщо блогери ввечері(зранку)  виставляють замітку, а вранці(ввечері) її прибирають з очей? Навіщо дивні опитування, в яких не ведуть діалог?
Що вони хочуть цим сказати, що донести іншим блогерам?
Чи це якась форма захисної реакції (чи ще там якоїсь реакції)? Тоді від чого/кого захист? help А може це мовчазний протест? Так чому чесно не сказати (написати) що не подобається? Інші достопочтєнниє ніки задумаються над своєю поведінкою і почнуть виправлятись podmig
 
Може над нами проводиться експеримент? wakeup  whosthat
Хто і навіщо його проводить? prostite






І знову Ектор ))

Випробувала ще один рецепт від Ектора Хіменеса Браво.
Можливо хтось не захоче возитись з незвичним рецептом, але іноді ж цікаво спробувати чогось новенького, незвичного. А якщо до цього ще й продуктів заморських і дорогих не треба, то чому б не погратись в Шеф-повара podmig

Ось такий оригінал у книжці



                   Цибуля, запечена з телячою печінкою
Інгредієнти:
9 цибулин
300 грам телячої печінки
1 яйце
1 столова ложка борошна
3 столові ложки молока
50 грам соняшникової олії (для обсмажування)
3 столові ложки вершків (33%)
3 столові ложки пасти ризоні
45 грам пармезану
10 грам вершкового масла

Приготування:
- На деко насипати сіль шаром в 1 см. Викласти цибулю і запекти її 20 хвилин при t 140С.
Дати охолонути. Очистити її від лушпиння, залишивши хвостики. Зрізати капелюшки, вийняти сердцевину і нарізати дрібними кубиками.
- Печінку пропустити через м"ясорубку, додати яйце, борошно, молоко, все ретельно перемішати і посмажити млинці. Готові млинці порубати у фарш.
- Нарізану з сердцевини цибулю, обсмажити до коричневого кольору, та змішати з фаршем і вершками.
- Відварити пасту ризоні (у мене була готова тоненька вермишелька, то я її подрібнила до дрібок).
- До фаршу додати пасту і натертий пармезан
- Заповнити отриманою сумішшю цибульни, накрити кришечками, полити розтопленим вершковим маслом і запекти до золотистої скоринки.

Для подачі:
3 столові ложки сметани
150 грам цибулі порей
50 г соняшникової олії (для обсмажування)

Запечені цибулинки викласти на тарілку і полити сметаною.
Цибулю порізати на тонкі смужки і обсмажити до прозорості. Обсушити на рушничку і прикрасити страву.

А такі у мене вийшли цибульки mmmm  На смак досить добрі і цікаві, особливо здивував смак самої цибульки.



У мене було без порею, але для кольору і смаку захотілось додати брокколі.






Смачного! smile


Дієтичні салатики ;)

    З самого дитинства вважала цю травичку звичайним бур"яном. Але трохи після 40-ка років мені відкрили очі. Не дарма кажуть: В сорок лєт жизнь только начинаєтся umnik lol
    Отже, як Золушка в принцесу, звичайний бур"янець перетворюється в елітну добавку до салатів. Так про що я? Про Рукколу chih



     Вперше її спробувала і її особливий специфічний гіркуватий смак не сподобався. Думаю, дай почитаю про неї і виявилось що воно досить корисне https://polzavred.ru/rukola-poleznye-svojstva-dlya-zdorovya.html

Рукола содержит много витаминов и полезных веществ:

  • микроэлементы: железо, медь, марганец, селен и цинк;
  • макроэлементы: калий, магний, кальций, фосфор и натрий;
  • витамины: В1-В4, В5, В6, В9, А, С, Е, и К.

     В молодых побегах растения присутствует много йода, необходимого для обитателей удаленных от моря населенных пунктов, и флавоноидов, укрепляющих кровеносные сосуды. Рукола полезна людям, страдающих от венозной недостаточности, тромбофлебитах и повышенного артериального давления.

     Употребление руколы налаживает обменные процессы, улучшает пищеварение и укрепляет нервную систему. Рукола показана при стрессах и депрессиях, повышает уровень гемоглобина, выводит излишек холестерина, рекомендуется при малокровии. Регулярное употребление полезной травки полезно больным сахарным диабетом.

   Употребление рукколы полезно при ожирении. Врачи рекомендуют устраивать разгрузочные дни с включением в меню одной только рукколы. Витамины, содержащиеся в зелени, придадут энергию, а минимум калорий поможет избавиться от лишнего веса.

       А у нас її росте відімо-нєвідімо, то ж як кажуть: Флаг в рукі ))) І стала я нашукувати і придумувати як її застосувати, щоб було і корисно, і смачно. То вже пару років із задоволенням вживаємо рукколу. А на днях вичитала і зробила парочку салатиків. Досить дієтичні. То ж ділюсь з Вами smile  tort
                        
                  САЛАТ З КУРИЦЕЮ І ГРЕЙПФРУТОМ
•    курина грудка – 500 г     грейпфрут – 1 шт.  руккола – 100 г
•    петрушка,  свіжа м"ята,  соєвий соус – 100 мл
•    оливкова олія – 2 ст. л.  кунжут – 1 ст. л.
(Я не додавала петрушку і м"яту)
Курину грудку нарізати пластами, залити соевым соусом, додавши приправ і оливкової олії, залишити на 30-40 хвилин. Кунжут підсмажити на сухій сковороді до золотисто-коричневого відтінку. Петрушку з м"ятою помити, просушити і мілко порубити. Грейпфрут очистити від кожури, плівок і насіння, м"якоть порізати або порвати на невеликі кусочки.
      Злити залишки соєвого соусу з філе і обсмажити курицю на разігрітій сковороді до рум"яної скоринки.
      Рукколу помити, просушити і викласти на блюдо. Посипати листя  зеленню, додати грейпфрут і порізану курину грудку. Посипати салат кунжутом і полити заправкою.
     Заправку можна робити на свій смак.
     Я роблю таку: оливкова олія, соєвий соус, лимонний сік або гранатовий соус, перець, іноді трохи меду
    І ось результат на ліТсо lol



А по ходу зробила ще один салатик. Теж цікавий і дієтичний

                    САЛАТ З ГРЕЙПФРУТОМ І СИРОМ
•    грейпфрут – 2 шт. помідор – 2 шт.  червона цибуля – 1 шт.  сир – 200 г
•    маслини без кісточок – 50 г оливкова олія – 3 ст л. зелень – 1 ст. л.
•    сіль, перець –  за смаком

       Грейпфрут очистити від шкірки, плівок і насіння. Помідори нарізати  кубиками, сир порізати кубиками. В салатнику змішати грейпфрут з помідором і сиром. Додати оливкову олію, спеції і зелень. Прикрасити салат маслинами і порізаною червоною цибулею.
       Особисто я не люблю цибуляну гіркоту, то цибульку трохи помаринувала. І замість оливок додала каперси, які давно стояли і чогось чекали )))   І заправку зробила аналогічну попередньому салату з додаванням каперсового розсольчику.
І ось результат:


Смачного, дівчатка! mmmm  podmig


                     

Форт Перемишль Польський

                                                                "Любов до Вітчизни –
                                                         перша чеснота цивілізованої людини!"
                                                                      Наполеон Бонапарт

       Тепер щодо фортець, які знаходяться на Польській території. Звичайно ж дуже прикро, що у нас подібні споруди занепадають.unsmile
       Побудований в кінці 19-го століття форт в Перемишлі готуються внести до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Цю фортецю у Польщі вважають однією із візитних карток країни.
       Майже сто років тому ці стіни стримували натиск двохсоттисячної російської армії. І мало хто знає, що частина споруд знаходиться на українській території. Це - околиці села Поповичі. До кордону з Польщею - кілька сот метрів.
Початок історії тут http://blog.i.ua/user/729788/2226311/
Фото тут  http://photo.i.ua/user/729788/513121/
       Це була найбільша фортеця Австро-Угорської імперії. Російські війська тримали її в облозі майже 130 днів й тільки потім фортеця капітулювала.
      42 форти Перемишльської фортеці оточували місто 40-кілометровим кільцем, прорвати яке було практично неможливо. На українській стороні - всього 6 фортів, але саме вони були укріплені краще - адже противника чекали зі сходу.
 
      Фортеця має  цікаву інженерну інфраструктуру фортів і не перестає дивувати майстерності австрійських архітекторів. Наприклад є колодязь з глибиною - більше 100 метрів. Як він був збудований і для чого - до кінця не ясно. Він мав ліфт та металеві сходи. Можливо, це є перехід до Перемишля на випадок евакуації з фортеці, бо діаметр його  2 метри.
        Будівництво фортець не встигало за технічним прогресом, появою нових видів озброєнь. Кількість укріплень більшала, особливо на схід від Перемишля. Відтак, упродовж 1895–1903 років на підходах до одного з основних фортів — Форту І Сєдліска, більш відомого як «Саліс Соґліо» (знаходяться на території України) — крім двох допоміжних «Плешевичі» й «Марушка Ліс», було збудовано ще чотири так звані сполучні: «Лисічка», «Биків», «Поповичі» і «Дзєвєнчиці». (Більшість фортів перемишльського кільця отримали свої назви від найближчих сіл чи урочищ). Саме вони прийняли на себе основні удари російської армії восени 1914 року. Цю облогу Перемишль вистояв. Другої не витримав, і 22 березня 1915 року місто ненадовго було зайняте російськими військами. Перед здачею, виконуючи наказ командувача фортеці генерала Кусманека, уся військова інфраструктура й комунікації міста на Сяні були знищені, ворог захопив не фортецю, а руїну.






       Але уже на початку червня німецькі й австрійські війська знову заволоділи Перемишлем. До кінця першої світової війни залишались ще три довгі роки, але впродовж усього того часу ні якого військового значення Перемишль не відігравав. Після війни концепція оборони так званої Першої Речі Посполитої більше не включала в себе підтримку міст-фортець, Перемишль остаточно втратив своє військове значення, напівзруйновані форти почали розбирати.
        Про нього ненадовго згадали у 1939 році, коли Сян кордоном розділив місто на німецьку та більшовицьку частини.      
        Після Другої світової війни Перемишль із частиною Бещад належав до Радянського Союзу, а у 1951 році Сталін поміняв район Перемишля на вугілля Кристинополя. Усі шість допоміжних фортів групи Сєдліска опинилися в Україні. І якщо зараз на польській території довкола Фортеці Перемишль утворена ціла туристична інфраструктура, то для України ця тема, вочевидь, не на часі. (с)
      До цієї фортеці в реальному житті не добрались, але пишу для порівняння з нашими нещасними руїнами. Фото і розповідь взяті в інеті.
      Такий вигляд фортеця має з висоти пташиного польоту
Forty Twierdzy Przemyl z lotu ptaka
    

Один зі входів у фортецю









Центральний дворик артилерійського форту W I Salis-Soglio, збудованого в 1882-86 роках, який відносився до групи внутрішніх укріплень цитаделі Перемишля.





      Казарма форта W XV Borek - ще одного з внутрішніх фортів цитаделі, збудованої в 1892-1900 годах. В стіні добре видно пробоїну від важкого снаряда.



Каземат форта Borek. Ліворуч видно оголовки вентиляційних шахт.


Єдина бронебашня фортеці, яка збереглась. На передньому плані - вхід в підбашенне приміщення.


Це, я так розумію, відтворене убранство кімнат


      
     І, нарешті, — навіщо все це? Що, здавалося б, ми маємо до історії польського міста? Не все так однозначно. Перемишль кінця ХІХ-го — початку ХХ-го сторіччя був типовим містом Західної Галичини: навпіл поляків і українців, з вагомим впливом численних євреїв і вкрапленнями австрійців, німців, вірмен і циганів. Територія, на якій розташовані форти Перемишля, є територією нашої спільної історії та культури, дарма, що по ній проходить державний кордон. (с)
 
       Основний текст не мій, але що можна додати? Все і так чітко і лаконічно. 


Форт Перемишль-Поповичі

"Любов до Вітчизни –     
перша чеснота цивілізованої людини!"
Наполеон Бонапарт

       На жаль самій не довелось ще потрапити в ті місця, але при здійсненні подорожі постійно була на зв"язку і була в курсі пересувань і справ lol . Так що можна сказати однією ногою і одним глазком була на місці подій podmig .
     Отже: У селі Поповичі Мостиського району, що на Львівщині, на північно-західній околиці зберігся комплекс оборонних споруд ХІХ - ХХ століть, які раніше оточували місто Перемишль.

     Комплекс складався з 57 фортів. На території сучасної України було шість фортів, на власні очі вдалось побачити 4 більш менш уцілілих. Хоча і то добре.
        Подорож нашого мандрівника почалась з прикордонного посту Шегіні. Пішим ходом з рюкзаком і на зв"язку зі мною по-тихеньку продвигався паралельно Україно-Польського кордону.


      
       Із задоволенням відмітили, що прикордонники добре ведуть варту. Буквально через декілька сот метрів подорожі, під"їхали хлопці прикордонники, ввічливо запросили документи і поспілкувавшись розповіли як йти, щоб не заблукати,  дали поради по безпеці, надали телефони на всяк випадок і поїхали далі.
       Потім вже дізнались, що Прикордонна застава знаходиться у селі Циків, а пост – у селі Поповичі.
      Місто Перемишль, де знаходиться історично відома Фортеця Перемишль, що поруч із кордоном України, приваблює багатьох туристів. Вона була третьою за розмірами і потужністю у Європі. Цю фортецю часто порівнюють із французькою фортецею Верден. Будівництво споруди почалося у 1850 році, а закінчене було майже через 25 років.
      Фортеця, згідно концепції Австро-Угорської держави, мала блокувати вигідний для ворожої армії перехід з півночі на південь. Комплекс оборонних споруд кільцем огортав усі форти, а це майже 45-ти кілометровий пояс.
      Шість уцілілих фортів сьогодні належать до території України. Вони сховані густими чагарниками та пилом історії.
      Найкраще збережений форт "Дзєвєнчиці" або Дев"ятичі.
http://photo.i.ua/user/729788/513170/  всі фото в альбомі
      Перебудований в 1897–1900 роках на основі більш ранньої оборонної споруди (1882–1886 років). Має неправильну форму. У ньому можна виділити чотири основні комплекси: тиловий казематний, середній, контрескарповий капонір і фланговий комплекс (бронева батарея з двома гарматами у вежах, з’єднана з артказематом). Праворуч знаходилася відкрита артбатарея.
P.S. Тут пару фотографій взято з інета, тому що зняті вони в іншу пору року і не так заросли.










Форт «Поповичі»

http://photo.i.ua/user/729788/513122/  фото в альбомі
Будівництво закінчене у 1900 році. За формою — півколо з бастіоном в тиловій частині укріплення. У центрі знаходився двоповерховий казармено-оборонний будинок. Центральна частина будинку виконувала функції казарми, а в бічних розташовувалися броневі батареї, кожна з них мала дві башти з гарматами. По осі знаходилася вежа спостереження.








Форти «Плешевичі» і «Марушка Ліс»
Найімовірніше належать до першого етапу будови Сєдліської групи (1882–1886 роки). Збудовані практично аналогічними. Мають вигляд трапецій. Рів захищався трьома капонірами1. У центрі знаходилися бетонні казарми. У лівому крилі будинків були сходи, що вели на вищі рівні. Біля сходів містилася шахта ліфту для боєприпасів. Аналогічний ліфт був і в правій частині казарм. Головний вхід розташований по осьовій лінії форту. До правого крила будинку були прибудовані широкі сходи, що вели до бойових позицій на валі.
     Заночував мандрівник на території Фортеці «Марушка Ліс», яка теж порівняно непогано збереглась.
http://photo.i.ua/user/729788/513168/    фото в альбомі








І навіть вцілілий сортір на 4 місця umnik





     Ввечері мандрівник посидів біля кострику, розповідаючи мені як проходили дослідження незаслужено забутої пам"ятки Першої світової війни. Потім вже коли сидів на самоті уява малювала картинки минулого. Можливо 104 роки тому тут так само біля костра сиділи солдати вартові. Інші солдати вже полягали відпочивати. Де хто ще проходжувався по доріжкам між оборонними валами, які тепер вже занесені землею і поросли травою, кущами і деревами. І в мить коли пташки, неначе за наказом, затихли, з"явилось враження неначе час повернеться туди і все постане перед очима. angel .


     Коли був вранішній зідзвон, то паралельно з розмовою було чути прекрасне щебетання пташок. Ранок був сонячним і прекрасним, а попереду ще одна фортеця. Форт «Плешевичі», яка зараз має досить сумний вигляд
http://photo.i.ua/user/729788/513169/     фото в альбомі






Тут лежали не зрозумілі артефакти, які звичайно були взяті лише на фото.


     Крокуючи вже від фортець, шлях пролягав через село, а саме повз футбольний майданчик. І знову прикордонники? stop hypnosis
     Підходять і з важним виразом обличч розпитують "Хто, откуда, зачєм?" і вимагають пред"явити документи.
    Ну звичайно прийшлось повіноваться prey  . Команда подивилась докУменти і пішла далі нести вахту, бо була ось такого вигляду, і по років 10-12 від роду lol . Так що кордон на замку umnik  stop  lol


Про форти, які знаходяться на сусідській території напишу в наступній замітці.
Далі буде podmig  zombobox
      
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
20
предыдущая
следующая