Весна, весна, весна прийде!

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.  boyan Співає ТІК

В цьому році встигли заквітувати Хризантемки, але ж стрімко впав сніг, а їх не хочеться зрізати. От і спостерігаємо обійми зими з осінню.




А нам зима вже подарувала квіточки


І я вже посадила зимовий вітамінний сад-город 
таким він був тиждень назад


А такий він тепер. Дуже люблю зелений часничок mmmm



А це просто зимове фото. Там з правого боку, біля кущика стоять під снігом подопитні кролики angel  http://blog.i.ua/community/6944/2248263/


Лагідної вам зими! snegurka  

Що за дивина? про яйки...

      Цікаве явище - два жовтки в яйцях. Пам"ятаю в дитинстві хтось пригостив нас сільськими гусячими яйцями і мама їх зварила. Розрізала навпіл, а там, в одному з яєць 2 жовтки. 


Я завжди думала,  що така анамалія може бути за рідким виключенням і лише в гусячих яйцях. 


Коли ми жили в селі, тримали гусей жодного разу таких двійнят не попалось. А в курячих яйцях тим більше. І от останнім часом є навіть сорт яєць ХХL, які повністю двожовткові. То ж думаю: що це? look Кури вже ГеМеОшні? parik  аномалії в природі? death  спадковість?  cat cat

       Почала читати, що до чого:

Курячі яйця ми їмо часто, але деколи в магазині можна придбати незвичайні екземпляри – з двома жовтками. Птахівники і ветеринари в один голос стверджують, що це незвичайне явище, у зв’язку з чим виникає питання, чому в яйці два жовтки.

        З біологічної точки зору це пояснюється одночасним дозріванням двох яйцеклітин. Разом вони проходять весь цикл і разом з білком потрапляють в шкаралупу.

Знести яйце, в якому два жовтки, може будь-яка курка, але тільки в певний життєвий цикл. У більшості випадків це молоді несучки, у яких цикли поки не встановилися. Більшу частину двожовткових яєць вони відкладають у перші два тижні кладки.

Статистика говорить про те, що курячі яйця з двома жовтками зустрічаються нечасто. Із загальної їх кількості на птахофабриках вони складають всього один відсоток.


 Яйця, в яких відразу два жовтки, вважаються аномалією. На доказ фахівці наводять такі аргументи, як рідкість їх появи і нежиттєздатність. Як правило, пташенята з них не вилуплюються, а якщо і виводяться, то живуть недовго.

Вважається, що курки, які несуть двожовткові яйця – високопродуктивні несучки. Причому ця здатність переходить у спадок.

Є й інша думка.

Причина яєць з двома жовтками – далеко не юний вік курки, неправильне годування, неналежний догляд, а також запалення яйцепроводу.    


До недавнього часу яйця з двома жовтками вважалися нестандартними, вибраковувались і перероблялися в яєчний порошок. Сьогодні це затребуваний продукт, що обумовлено наявністю двох жовтків, відповідно, вага та кількість корисних речовин.

Визначити двожовткове яйце дуже просто. За розміром воно набагато крупніше, має довгасту форму і тонку шкаралупу, а за смаком нічим не відрізняється від звичайного.


Так що ж це за явище? Тим більше, останнім часом їх навіть продають окремо. Тобто вже завідомо знаючи, що вони всі двояйцеві umnik

А яка ваша думка? 


6%, 2 голоса

3%, 1 голос

6%, 2 голоса

3%, 1 голос

16%, 5 голосов

44%, 14 голосов

16%, 5 голосов

6%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Дай куснуть

Короче нахлинула хвиля спогадів. То одна чудасія, то інша. І згадалась одна історія.

Був чудовий літній сонячний день. Ми всі, звичайно, на канікулах. Вийшли гуляти на вулицю, сидимо, хто на лавочці, хто просто на траві, хтось намагається зловити метелика, хтось стрибає за кониками. Сидимо такі без азарту, знаєте, як ото зійдеться дітвора, і ще нічого путнього не придумала, так собі «Коля пєл, Боріс молчал, Ніколай ногой качал…» І тут йде баба Ольга. Йде, несе повну сумку чогось, йде в піднесеному настрою і швиденьким шагом. А поперед баби Ольги біжить, підстрибує Андрюха.  Андрюха – худюще, білобрисе хлопченя, з примурзаною пицькою, в землистого кольору труселях, але безмежно щасливе. Навіть очі блищать від щастя. Біжить, аж  в’ється навколо своєї баби Олі.  І викрикує аж підспівує, дивлячись в сторону дітвори: а нам баба щось смачне купила, а нам баба щось смачне купила. Вона пенсію получила і щось купила. Ура, ура, зараз я щось буду смачне їсти.

Хто ж ця баба Ольга?  Жила у нас на вулиці сімя: мати – баба Ольга, її син Серьожка, дочка Наташка і два хлопчики (сини Наташки) Серьога і Анрюха. Всі дорослі в цій сімї любили випити. Ну звичайно там де це присутнє, дітям вже перепадає що перепадає.  Так і тут, коли баба отримувала пенсію це була радість для всієї сім’ї. Дорослі отримували випивку з закуссю, а дітям купували щербет, цукерки або печиво. Але як пізніше з’ясується делікатес був інший. Отже перша діюча особа – Андрюха.


Тепер перейдемо до другої діючої особи: Поряд з Андрюхиною сімєю жила інша сімя, значно протилежна Андрюхиній.  Бабуся, дідусь, мама, тато і теж два хлопчики. Дітям ні в чому не відмовляли, добре вдягали і кормили. Менший Стася був однолітком Андрюхи і вони часто грались разом по своїм віковим цікавостям, можна сказати, були приятелями.  Стася, на відміну від непосидючого і примурзаного Андрюхи, був завжди розчесаний, вмитий, одягнений в шортики і чисті сорочечки. Ходив спокійно і розважливо, посміхався сором’язливо і стримано.


Отже: продовжуємо ми сидіти і придумувати в що б цікаве погратись і тут з двору вилітає Андрюха. Точно як отой П’ятачок з повітряною кулькою. Але замість кульки у нього видніється щось в долонях. Підбігає він ближче. В руках у нього кусень білої паляниці, відрізаний через всю хлібину, намащений чимось білим і щедро посипаний цукром, який аж виблискує на вранішньому сонечку. І Андрюха з тааааким смаком і щасливими оченятами, відкусює від того шматка і з таким смаком насолоджується тією вкуснятіною.  Поряд сидить Стася і наче намагається заглянути в рота Андрюсі. Коли Андрюха пережувавши чергову відкушену порцію ковтає її, у Стасі виникає рефлекс ковтання і він ковтає слинки, аж сльози на очах виступають.

Стася питає: Андрюха, а что это у тебя?

-          Це хліб з маргарином і цукром, - з гордо піднятою головою, хизуючись, каже Андрюха

 

Стася  питає: а он вкусный?

 -          Ще який смачний, - облизуючи цукор на губах і відкусюючи на весь рот нову порцію смаколика, каже Андрюха

Не витримавши мук і наступивши на горло своєму вихованню (Стасю вчили не попрошайнічать), Стася з жалібним виглядом, тихенько, щоб не почув його старший брат, каже: Андрюха, дай куснуть! 

Андрюха, зміривши оком свій шматок хліба, повівши бровою, щось порозмислив. Наче аж розправив плечі, подивився снісходітєльно на Стасю і гордо простягнув до його рота смаколик.

Стася обережно, культурно куснув, почав жувати і почав кривитися, наче його заставили зїсти хто зна й що. Але із-за своєї інтелігентної вихованості він не хотів показати як йому не смачно і намагався жуючи посміхатись.

Андрюха з гордістю спитав: ну шо, класно? Дать ще куснуть?

Стася з острахом в очах, що йому прийдеться ще вкусити смакоти, аж руками замахав: нет, нет, Андрюха, больше не надо.

І Андрюха з радістю сів на траві безтурботливо доїдати свій делікатес. 



Хм...

    Нові Амазонки? look   

    

       В Словении 55-летняя генерал-майор Аленка Ерменц стала первой женщиной, которая возглавила Генеральный штаб.

        Президент Словении Борут Пахор поздравил Ерменц с назначением на новую должность. Он надеется, что Аленка сможет сделать армию страны лучше.
        Что известно об Аленке Ерменц? Генерал-майор Ерменц закончила Королевский колледж оборонных исследований в Лондоне и получила степень магистра международных отношений в Королевском колледже в Лондоне. 55-летняя Ерменц начала военную карьеру в 1991 году. Была заместителем командира Генерального штаба. В ноябре 2018 года она получила звание генерал-майора. Предыдущий глава Генштаба ушел с должности по решению руководства страны.



Перемога за нами!

            Перемога за нами!
У нас є Карпати, і Крим є, і море,
Але ненажерний сусід не дає нам спокою.
Він прагне приборкати нас що є сили,
Але сам собі він риє могилу
Він мріє потрапить до солодкого раю
Мізками ж своїми ніяк не здолає
Що ми вільні люди і нас не зігнути
І правда за нами! І так має бути! ua_flag







Слава Україні!


10 фактів мого дитинства

1.  Коли мені було 5 років, а двоюрідному брату – 4, я запропонувала пограти в гру папа і мама, я збиралась бути поштаркою, бо поряд лежала сумка, схожа на поштарську uhmylka , а брату наказала ремонтувати щось і вказала на розетку. Він взяв великі гвіздки (мабуть 100-120) і приготувався «ремонтувати», але я вирішила показати як саме це треба робити і встромила такі самі гвіздки в розетку. Враження не передаваємі – жах death

2. В той самий період, знайшла банки з фарбами і старі щітки, позвала свого брата, видала йому щітку з фарбою і разом стали фарбувати залишки труб shedevr . Пам"ятаю, що контролювала брата, щоб він гарно фарбував. А фарба була старюча і підсохша, лягала такими бридкими мазками. Відтирали і відмивали нас потім довго omg

3. Бабуся  підмазала глиною стіни в хаті, все гарно вибілила, пофарбувала долівку і пішла готувати обід. Двері в хату залишила відкриті, щоб фарба вивітрювалась і все підсихало. Знову ми в тандемі з братом, під моїм керівництвом, замісили залишки глини і грязюку, і почали мазати одну зі стін. Ми так старались, раділи, що допоможемо бабусі. А бабуся помітила, що ми мотаємось туди-сюди, зайшла в хату і чуть не зомліла. На підлозі наші сліди і одна зі стін «красиво» помацькана.  cat

4. В 2-му класі продавала кольоровий папір по 1 копійці, чим возмутила вчительку. Про це розповіли на батьківських зборах і вдома мене вистидили. Бо це спекуляція, а цим  в срср не можна було займатись )))

5. Обмалювала лице молодшої сестри коричневою помадою, бо хотіла намалювати мавпочку, яку бачили в дитячому фільмі. Бідолашну сестру мама вимивала пару суток, з перервами, бо помада була дуже вїдлива fingal

6. Коли були на морі, жили на квартирі. Там у бабусі були кури в загородці. Ми з тимчасовою подружкою придумали, що то фашисти і обкидували їх мілкою картоплею, яку знайшли в сарайчику kill . Відро патронів було витрачено на фашистську нечисть devil  Але потім бабця пожалілась нашим батькам і ми отримали пілюлєй shock  

7. Завжди допомогала своїй бабусі садити квіти і любила квіти, за це сусідська бабуся часто нарізала букети квітів і давала моїй мамі, щоб вона передала мені.  cvetok

8. Була, так званим, прєдводітєлєм дівчачої вуличної команди.dance Завжди придумувала різні ігри, в яких хлопчача команда намагалась перемогти lol, але не завжди вдавалось uhmylka . Виплавляла зі свинцю і пластику різні іграшки

9. Одного разу із-за мене виникла дуель. Два хлопці вирішили обкидати один одного сніжками, щоб показати мені хто з них кращий.

10. Три рази була барабанщицею на парадах snegurka  hammer ua_flag 

Чому їх так не люблять?

      Чомусь так не заслужено віддвигають гарбузи? Або готують так мало страв з них. 




        Свого часу, в дитинстві, я не любила їсти кабак (так у нас звуться гарбузи). Єдине блюдо, яке я могла з нього їсти - це проварений (чи пропарений) кабак шматочками. Особливо коли він вже охолов і витягаєш його з холодильника, а він наче морозивко, таке особливе. Що саме мені в ньому подобалось? Оті волокна, коли їх  їси і відчуваєш їх структуру в роті mmmm. Його любила їсти і готувати наша бабуся, вона мене ним і частувала bravo

       
       Отже, раз я сама не любила кабакові страви, то звичайно ж і не готувала його своїм дітям. Пройшло багато часу з мого дитинства і мій син, приїхавши з Франції, розповів, що їв тАААку смачну страву і "уявляєш, мама, з гарбуза umnik" сказав він мені lol . Я розпитала, що саме він їв, з"ясувалось - гарбузовий суп-пюре. Ну звичайно ж, це ж храньцюзи chih супи-пюре їх коньок uhmylka. Я передивилась рецепти, але приготувати таки не наважилась, здалось, що воно буде не дуже... 
        На цей час я вже розширила свої блюда з гарбуза і зрозуміла, що кабакова каша може бути смачною,  а ще з кабака виходить чудова запіканка, також цікаве варення з кабака з додаванням апельсинів і лимону. Знову пройшов час і я рєшилась sila  зварити суп-пюре. Цікава вийшла страва. Можливо вона на любителя, але нам сподобалось. Після першого разу отримала заявку павтаріть  eda lol 
     Отже на вихідних у нас були кабакові страви
Це перша спроба супу-пюре


Це вже друга



Можливо комусь цікаво, ось рецептик:

2-3 картоплини відварити, 
500 гр гарбуза відварити з додаванням масла 30 грам,води (лише на дно)
1 цибулю і 1 не велику моркву злегка обсмажити
Зсипати всі інгредієнти і перебити блендером, додавши сіль, перець, приправи за смаком. Смачного! podmig

Кабакова запіканка





Рецепт, за яким готувала:
100 гр рису - відварити з додаванням дрібки соли
500 гр. гарбуза відварити з додаванням масла 50 грам, цукру за смаком і води на дно
Збити 3-4 яйця
В рецепті було написано, що рис і гарбуз перебити блендером, але я просто змішую, добре роздавлюючи кабак виделкою.
До рисово-кабакової суміші додати яйця, ваніл цукор і відрегулювати на солодкість.
Запекти 

А що ви готуєте з гарбуза? Які цікаві страви? podmig
 

І моєї зими шматочок ))

      От і випав перший сніг snegurka












У природы нет плохой погоды,
Каждая погода — благодать!
Дождь ли, снег — любое время года
Надо благодарно принимать.

Отзвуки душевной непогоды,
В сердце одиночества печать
И бессонниц горестные всходы
Надо благодарно принимать.

Смерть желаний, годы и невзгоды,
С каждым днем все непосильней кладь,
Что тебе назначено природой,
Надо благодарно принимать.

Смену лет, закаты и восходы
И любви последней благодать,
Как и дату своего ухода,
Надо благодарно принимать.

У природы нет плохой погоды
Ход времен нельзя остановить.
Осень жизни, как и осень года
Надо не скорбя благословить
Надо не скорбя благословить
Надо не скорбя благословить  cat cvetok elka

Цікава географія і моя карта )

      Початком великих географічних відкриттів можна вважати діяльність португальських мореплавців XV століття і натхненника їх звершень принца Генріха Мореплавця (4.03.1394-13.11.1460).
        Саме вчора 13 листопада з цікавістю читала про епоху відкриттів. І як з"ясувалось, саме вчора були роковини смерті цієї видатної людини.
         Цікаво, що сам Генріх в морських експедиціях участі не брав, але був прозваний мореплавцем за свій внесок в їх організацію та фінансування, залучення до них купців, судновласників та інших зацікавлених у відкритті нових торгових шляхів осіб.
У 1415 році принц Генріх став великим магістром португальського ордена Христа - могутньої і багатої організації. На її кошти на перешийку мису Сагреш Генріх побудував цитадель, звідки до кінця своїх днів організовував морські експедиції на захід і південь, створив навігаторської школу, залучив найкращих математиків, астрономів з арабів і євреїв, збирав відомості де і звідки тільки міг про далекі країни і плавання , морях, вітрах і течіях, бухтах, рифах, народи і берегах, почав будувати більш досконалі і великі кораблі. Капітани виходили на них у море, не тільки натхненні на пошуки нових земель, а й добре підготовлені теоретично.
Ще зі школи захоплювалась географією і особливо цікавий був цей період. Читаєш і уявляєш все наче казку. Зрозуміло, що заглиблюючись в реалії не все так казково і чудово, тим більше в ті часи.
Пару років назад мені схотілось зробити цікаву карту світу. На її виготовлення затратила 3 дні, ну звичайно не з ранку до вечора, а так у задоволення, між справами lol На жаль оригіналу не збереглось, а от відредактована є. Зараз багато інгредієнтів карти вицвіло, на жаль. Але все ж вона висить на кухні і ще радує око smile


Інгредієнти:
пшениця, горох, просо (нащипала з нового віника), пшоно, кукурудзяна крупа, манка, рис, гречка, льон, мак насіння і коробочки, чай, зіра, чорний перець горошком, гвоздика, бадян, кава в зернах, кісточки фініка, лаврове листя, розмарин (листочки), насіння кориандру, куркума мелена, кориця мелена, якась лікувальна трава, шкірка червоного перцю
От такі справи podmig

Як я була малою (на конкурс)

      Почну з того, що наш регіон дуже обрусили, та в принципі як намагались і більшість країни. Але ж дякуючи нашим бабусям, дідусям, батькам, родичам ми як могли зберегли українську мову. Прикро звичайно, що в ній трохи є примісі, але ж те, що змогли зовсім не перейти на іншу мову це вже добре. Я повністю навчалась у російськомовних навчальних закладах: дитсадок, школа, технікум, ВУЗ. Але мені навіть на думку не спадало вдома говорити не українською. Те саме і більшість родичів. 
       
      Так от був у нашого дідуся рідний брат, який під час війни опинився у Пскові, там оженився, обзавівся сім"єю і там і залишився жити. Влітку він іноді приїздив до дідуся у гості. Говорив він не те що чисто російською, а ще й з таким кацапським акцентом, що навіть не можна було здогадатись що наш дідусь і дід Фєдя два рідні брати. Ну зараз би я зрозуміла, що людина там прожила багато років і звичайно могла так проникнутись їхнім говором. Але на мої 5 - 6 років я чомусь не любила того дєда Фєдю, мені здавалось, що та мова якась не щира. Ще мене більше всього дратувало, що всі мої рідні люди теж говорили з ним іншою мовою і мені це страшенно різало вуха і псувало настрій. Отже коли я чула, що скоро приїде дєдушка Фєдя, я навіть не хотіла гратись іграшками і постійно мовчала і сумувала. 
       А ще коли я бачила в новинах Ігоря Кирилова, який був схожий на дєда Фєдю, то був капець, настрій падав на ноль shock lol


      Дєд Фєдя завжди привозив якісь інші ніж у нас цукерки і пригощав ними нас, шістьох дідусевих онуків. П"ятеро з радістю їли ті цукерки і навіть зберігали обгортки, а шоста prostite непокорна відсувала від себе ті цукерки і навіть не торкалась їх або віддавала  своїм братам і сестрам snegurka . Те і примітив дєд Фєдя. Йому звичайно хотілось мене, так би мовити, приручити, він намагався зі мною ласкаво говорити, і окремо від всіх давав цукерки, але я була непреклонна parik . А головне що мені не подобалось: коли ми приходили зустріти дєда Фєдю, він бачив мене і казав: "Ну здравствуй хохлушка". І тут вже всі його намагання примиритись ставали зовсім марними, бо цього я простити не могла beat lol 
        І от одного разу наш дідусь вирішив з"ясувати зі мною, чому ж у мене така неприязнь до його брата. Тим більше, що дідок він був дійсно позитивний і не поганий, завжди доброзичливий (це я зрозуміла як трохи підросла). І я сказала, що він поганий, тому що ви всі з ним починаєте говорити не по-людські, а ще він мене взиває хохлушкою. А дідусь питає: а як тебе звати? Я кажу: як це як? Українкою umnik 
       Ну не знаю чому і звідки я тоді так придумала, але ж "Вустами дитини говорить істина" angel
      Після розмови з дідусем, дід Фєдя перестав мене називати хохлушкою і навіть став поважніше до мене ставитись, а не як завжди сміятись.
      Пізніше ми з дідом Фєдьою навіть потоваришували lol І коли він приїздив, ми гарно спілкувались.
 
      На фото звичайно не дід Фєдя lol А просто наша творчість в молодості )))