Моя подорож. Закарпаття

      Сталось це у далекому 1994 році, коли я вперше попала на Західну Україну, а саме в похід по Івано-Франківській області (Яремче-Надвірна-Делятин-Ворохта-Ясиня). Шлях наш пролягав через Львів, на шляху до гір у нас не було часу затриматись у Львові, тому що швиденько пересідали у потяг Львів-Рахів. Це жахіття не можна було назвати потягом, коли ми вийшли з нього, то було враження, що нас везли у вагоні питок omg   Вийшли ми в Яремчі, де нас зустрів туман і надоїдливий дощ. Керівник групи запевняв нас, що Карпати це на багато глибші враження ніж Крим і ми будемо в захваті. Дивлячись на початок нашої подорожі ми були засмучені і не могли повірити його словам. Але пройшовши енну кількість кілометрів і подолавши не одну гору, не дивлячись на зміни погодніх умов ми погодились з керівником. І от з того часу моя любов до Карпат і Прикарпаття зростала з кожним моїм приїздом туди.  

Сім років назад мені випала нагода оздоровитись в санаторії Закарпаття, і так як в Закарпатті я ще не бувала, то з радістю погодилась взнати нові місця. Це було неймовірно! Є прекрасні слова, які відображають любов до гір

В суету городов и в потоки машин 
Возвращаемся мы, просто некуда деться.
И спускаемся вниз с покорённых вершин,
Оставляя в горах своё сердце.      

 Так і я залишила там часточку свого серця. І тепер при любій нагоді і можливості намагаюсь знову поїхати в ці прекрасні благодатні місця. Остання моя зустріч з Карпатами була АЖ 5 років тому. Тому я чекала нової зустрічі з радістю і трепетом.

Отже моя подорож, яка почалась тут http://blog.i.ua/user/729788/1708495/  ; http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  ;  http://blog.i.ua/user/729788/1709259/ продовжується. 

Приїхавши ввечері у Хмельницький, усівшись в потяг, я поїхала далі подорожувати. Прокинулась я рано і дивлячись у вікно насолоджувалась прекрасними видами.




Дорога дуже звивиста і при кожному повороті потяга я весь час бачила його хвіст bravo


Зійшовши з потяга, я пішла на автобусну зупинку. Урааааа, я в Закарпатті! 

Очикуючи автобус побачила те, що у нас точно не побачиш. Комфортний транспортний засіб, аж у дві лошадині сили, з маленьким тормозом збоку (лошатко) lol

Доїхавши до місця призначення я заселилась у номер. Умови проживання не шикарні, але є все що потрібно: двомісний номер, туалет і душ з теплою водою у номері, триразове харчування. Але ж моя головна мета це перезагрузка файлів в голові lol  найсвіжіше найчистіше повітря, шикарні навколишні види, малолюдність, журкіт річки, лікування мінеральною водичкою і смачнючий аромат гірських квітів і хвої. love

Оце наша тимчасова хатка на курячих лапках lol Я жила на 4-му поверсі bravo


Поснідавши, я одразу мотонулась по хащам. В цих місцях переважає хвойний ліс з приміссю букових ділянок.Буки дуже цікаво виглядають. Оце один з екземплярів.


Якась гірська річка


 По дорозі я побачила, що і на каміннях ростуть дерева umnik


Так як я була дві ночі в потязі, день гуляла по Кам"янцю і ще день гасала по навколишнім хащам, я добренько приморилась і  перед вляганням спати вийшла на балкон, надихатись повітря. А там така краса. Сонце бажає на добра ніч smile   


На другий день зранку, вишойвши на балкон, і знову вдихаючи свіже смачне повітря побачила таку картину


По нашим майже степовим міркам можна було чекати на дощ, але місцеві жителі сказали, що все ОК і ніякого доща не буде. І дійсно хмари розійшлись, вийшло сонечко, ми нарядили купальники і почемчикували купатись на річку.


В цій місцевості ростуть такі величезні борщовики. Кажуть, що вони ядовиті. Ми звичайно не стали експерементувати, і я лише для наглядності розмірів сфоткалась біля велетня. 


Тут річка мілка, то ми йдемо далі



І ось ми вже бачимо як у річці купається нагрітий спекою люд. Справа біжить річка Репинка, зліва - Майданка. Зустрічаючись вони сплітаються і утворюють річку під дивною назвою Ріка )) Мабуть не стали морочитись з назвою, просто Ріка і все ))


Гірські річки завжди достатньо прохолодні, і якось вперше заходити було страшнувато. Але зайшовши ми відчули, що річка тепла і приємна і вилізти з неї ми довго не могли. А головне, що там діє природний безкоштовний гідромасаж umnik   То ми вже перемасажували все що мали змогу lol  А там трохи лівіше, від жіночки в блакитному купальнику, такий класний водоворіт, ми в ньому катались. Утриматись там неможливо, бо там сильний потік води.   


Накупавшись ми пішли додому і по дорозі роздивлялись цікаві колоритні хатинки



Багато будиночків вкриті такою дерев"яною лускою


Ще дуже сподобались такі особливі колодязі. В кожній місцевості вони своєрідні, особливі.


Як я писала вище, я приїхала попити мінеральної водички. Вода біжить прямо  з-під гори, але коли її п"єш відчувається неначе вона загазована bravo  Ось такі там джерела: 

Мінеральна вода Сойми - Лікувальні властивості мінеральної води «Сойми» обумовлені її макро- і мікроелементним, газовим складом. Кальцій діє проти запалення та алергії, кремній попереджує розвиток атеросклерозу, виводить з організму чужорідні та токсичні речовини, сповільнює процеси старіння. Сполуки бору мають протимікробну дію, залізо та арсен – кровотворну, сірководень сприятливо впливає на шкіру, суглоби, функції серця та судин, лікує атеросклероз, а гідрокарбонат – хвороби підшлункової залози. Ця мінеральна вода підвищує продукцію шлункового та підшлункового соків, виділення жовчі, сечі, утворення ферментів у кишечнику, лікує дисбактеріоз та анемію. Вона також виводить з організму радіоактивні елементи та солі важких металів, підвищує імунітет


Мінеральна вода Келечинська - Мінеральна вода «Келечинська» лікує захворювання крові та кровотворних органів. Наявність в ній високої концентрації заліза у вигляді двох форм – закисної і окисної, сприяє відновленню дефіциту заліза в організмі. Марганець прискорює дозрівання еритроцитів, кобальт і нікель сприяють новоутворенню й утилізації заліза. Мідь забезпечує краще всмоктування заліза в кишечнику, бере участь в синтезі гемоглобіну та продовжує життя еритроцитів. Також «Келечинська» мінеральна вода має виражену діуретичну та холеретичну дію. Під впливом цієї води значно покращуються захисні властивості слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, знижується протеолітична активність шлункового соку.



Через пару днів все ж таки вночі пішов дощ. Ми трохи розстроїлись, але до ранку доща вже не було, зате повітря насичилось ще більшими ароматами і свіжістю. Вся навколишня краса вмилась дощовою водичкою і стала ще насиченіша красою. 

Гори - Три сестри Віра, Надія, Любов. Ці гори нам видно з балкону.


Тут гріють водичку для мінеральних ванн bravo А в альтанці релаксують відпочиваючі 


А це частинка санаторних теренкурів chih 


Природа то вмилась, але дощ спортив наш природний релакс у річці, Ріка замутилась і у нас більше не було можливості поніжитись у гідромасажних ваннах. Але не дивлячись на таку неприємність навколишня краса не стала гіршою. 




Місточок через річку. Жахіття ці місточки shock. Не знаю як там місцеві мешканці по них гасають і пішки, і на велосипедах, і на моторолерах... Я насилу зібралась, вговорила себе і дійшла лише до його середини lol Так цей ще більш-менш не шатучий, на вищі і шатучіші я б взагалі і ногою не ступнула би nini 


По ходу ми зустрічали місцеву фауну, таких ось міні-динозавриків ))) 


Таких жителів у нас я бачила на стовбах, а тут навіть на ЛЕП поселились )))

А це привид санаторію lol  Ми дивувались його властивості: цілий день цього чудіка не було ні видко-ні чутко, але як тільки наставав вечір, це чудо з"являлось нявкало і пленталось за всими проходячими мимо ногами lol  

Ось так пролетіли ті прекрасні годинки мого перебування в цьому благодатному місці. Але ж я була б не я, якби я тільки сиділа на місці lol Благо народ там вивозили на екскурсії, то за мною було закріплене місце в екскурсійному бусіку sila Так що далі буде podmig

Моя подорож. Кам"янець-Подільська фортеця

         Здійснилась моя п"ятирічна мрія. Дуже хотілось попасти у цю фортецю. Доторкнутись до її стін, затамувавши подих і закривши очі уявити, що вона пережила багато століть тому. Це мовчазний і величний свідок історії, переживший багато поколінь, битв, поразок і перемог. Тепер цей ісполін велично височіть на горі і оглядаючи навкруги околиці, відпочиває від пережитих подій. 

Фортеця відома з 14 століття, як частина оборонної системи міста Кам"янець, колишньої столиці Подільського князівства. Замок з"єднується з містом вузенькою смугою скелі, на якій збудований Замковий міст


Зайшовши на міст дуже хочеться, щоб прямо зараз виросли крила і прямо здійнятись з міста і полетіти, щоб зверху оглянути ці прекрасні, створені природою і людьми місця. З мосту відкриваються прекрасні види.



Вид на башту Ковпак і неприступні стіни фортеці.





Замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами.
Перейшовши міст я пішла далі, щоб оглянути замок з дальньої сторони, а також пройтись до Нового замку з валами.



Лянцкоронська башта.
Башта кругла, велика, 3-поверхова, має конусовиде цегляне накриття з широким, значно випнутим над стінами ґзимсом з арочками, що спираються на кам'яні кронштейни. В деяких місцях цієї башти ще тримається старовинний тинк. Під вікном другого поверху з східнього боку башти вставлено кам'яну таблицю з гербом. В опису 1544 р. ця башта називалася Ляцкоронською, або другою Ляцькою. Окрім башт, стін та льохів у замку були різні будинки житлові та господарчі (коло брами міської та башти Лянцкоронської) був дім, де жив староста; далі в напрямку до брами Пільної були лазня та стайня.




Вали Нового замку



Бійниця фортеці 



Зруйнована частина Старої фортеці. Далі я зайду на неї і зверху огляну навколишні околиці.



Зайшовши в середину замку виникло відчуття захищеності, там не чути шуму машин і виникає відчуття начеб-то переносишся в старі часи. Здається неначе зараз відкриються ворота, туди заїдуть стражники фортеці, сплигнуть з коней і підуть відпочивати.







Тенчинська кругла башта, має кілька амбразур. Нагорі збереглися кам"яні кронштейни.





Ось я вже всередині колишньої вежі, яка була зруйнована і знизу якої я вже побувала







Вид на Нові фортифікаційні вали з висоти Старої фортеці



Далі я пішла по коридорам фортеці



З віконечок цих коридорів видні всі околиці, то я відчувала себе майже охоронцем фортеці на посту lol









Дійшовши до кінця довжелезного коридору переді мною відкрився вид на вхід у двір фортеці


А глянувши далі я заворожено стояла і насолоджувалась видом на Старе місто, звідки дві години назад я прийшла. Там видно і Домініканський костьол, і Православну церкву і дзвінницю Вірменського собору (про які вже розповідала http://blog.i.ua/user/729788/1708560/ ), і міст, який з"єднує Старе місто і фортецю. Це неймовірно sila



Дуже не хотілось йти звідси, але моя подорож продовжувалась і потрібно було йти на автобус, щоб доїхати до Хмельницького і вирушити на Закарпаття. 
Далі буде smile

Моя подорож. Кам"янець-Подільський

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця-Подільського датується кінцем XII століття — початком XIII століття. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з поміж чотирьох гіпотез про заснування міста. Назва міста походить від слова "камінь" або "кам'яний", вона містить і другу частину, яка показує історичну місцевість розташування - Поділля.

Отже продовжуючи свою подорож http://blog.i.ua/user/729788/1708495/#advA_advC_1708495_23376488  ідемо далі цим дивним старовинним містом, ідемо по костьолам і церквам.
З нового міста нас проводжає головний православний храм Кам"янця-Подільського - Собор Олександра Невського.


А вже, перейшовши через Новопланівський міст, у старому місті нас зустрічає греко-католицький собор Святої Трійці, заснований на початку 18 століття. Під час турецького господарювання церква була перетворена на мечеть, але після уходу турків знову повернулась до греко-католиків. За радянських часів Собор Олександра Невського і Собор Святої Трійці були повністю зруйновані, а в останні роки вони відбудовані і в них ведуться богослужіння.


Пройшовши уверх від Собору Святої Трійці я побачила верхівки дзвінниці і пішла в цьому напрямку. 


Завернувши, я побачила цікаву споруду. Пишна триумфальна арка веде у двір Петропавлівського костьолу. Арка була збудована у 1781 році на честь приїзду останнього польського короля Станіслава Августа. Нам розповіли, що пройшовши через цю арку і доторкнувшись до вирізбленного в ній хреста треба загадати бажання, яке обов"язково збудеться. І ще розповіли, що наші президенти перед виборами теж туди приїздять. Не знаю, що вони там бажають, що у нас так живеться.... 



Пройшовши повз арку попадаємо у Кафедральний костел Петра і Павла - головну культову  споруду Старого міста. 
Костел збудований монашеським орденом домініканців, які з"явились в Кам"янці-Подільському у XIV столітті. Під час турецького господарювання (1672-99 роках) храм використовувався в якості головної мечеті, до нього було добудовано 36-метровий мінарет. Після повернення поляків, згідно мирного договору, мінарет було збережено, але зверху була встановлена золочена статуя Мадонни. Тепер Петропавлівський кафедральний костел в Кам'янці-Подільському - єдиний в світі християнський храм з мінаретом. 
 



В середині костьолу дуже заспокоююча атмосфера, як і у всих католицьких храмах стоять лавочки, на які можна сісти, зібратись з думками і помолитись. 

Там прохолодно, і зайшовши з вуличної спеки ми перепочили і набрались сил на подальшу подорож. Всі дерев"яні деталі вирізбленні з дуба і збереглись до наших днів з 16 століття.
 


В храмі знаходиться скульптурний надгробок 21-річній Лаурі Пшездецькій, робота скульптора Бродського, 1874 року. Під час кінної прогулянки дівчина впала з коня, зламала хребет і померла. За проханням невтішних батьків скульптор створив з мармуру шедевр: красуня з тінню посмішки на обличчі виглядає сплячою, але скорбртливий янгол вже опустив затухший факел, а недочитана книга відкрита на 21-шій сторінці. Поряд стоять погруддя її батьків.


Далі, пройшовши площу з Ратушею, ми попрямували до Домініканського костьолу Святого Миколая.
Костьол знаходиться на самій вищій точці Старого міста, вважається одним з старовинніших храмів Кам"янця-Подільського. Вперше монастір згадується у 1372 році. Спочатку він був дерев"яним, але у 1420 році згорів дотла. Нове життя монастирю у XVI ст. дав рід Потоцьких. 





Під час турецького господарювання костел перебудували під мечеть на честь улюбленої дружини султана Хасеки - Рабії Гюль-Нуш. В ньому встановили білокам"яний мусульманський амвон, який зберігся до наших днів. Екскурсовод розповіла нам цікаві деталі з життя цього амвону: зроблений він з надгробних плит католицьких поховань. Турки таким чином хотіли показати зневагу и перевагу над захваченим народом. За радянських часів в цьому храмі, як і в багатьох інших було створено якісь підсобні приміщення, а цей амвон було витягнуто, і він валявся просто неба. Працівники Петропавлівського костьолу (про який написано вище), забрали його до себе, щоб зберегти історичну пам"ятку. А вже потім, коли загроза знищення минула, його знову перетягли на своє місце.


В середині збереглись фрески 15 століття, я акуратно їх погладила, то такі приємні враження - стіна така ніжно бархатиста і гладенька. Ті малюнки, що вціліли тримаються  добре, фарба зовсім не обсипається.


 


Далі прямуємо в місто, де був старовинний вірменський квартал.

Нас зустрічає дзвінниця, єдина споруда, яка вціліла з усього комплексу. 


А далі йдуть руїни великого  Вірменського собору Святого Миколи. Храм знаходиться в центрі кварталу, де в 14 столітті жили кам"янець-подільські вірмени. Перша дерев"яна вірменська церква була збудована наприкінці 12 століття, а у камні її відбудували наприкінці 13 століття. Дзвінниця збудована у 1555 році, схожа на оборонну вежу з бійницями і чотирма оглядовими вежами наверху. Після турецької окупації Кам"янця-Подільського храм відновили лише у 16 столітті - вже як католицький костел. Це був величний храм візантійської архітектури з восьмигранним куполом і критими галереямипо периметру. У 1930 році храм було взірвано. Тепер планується відновлення собору.

 А тут видніється православна церква.








Далі ми пішли у православний храм, там знімати не дозволяли. Але при виході нас чекав церковний страж, який був змучений спекою, і його ми звичайно зняли ))))

 
Оглянувши основні храми Кам"янця-Подільського ми попрямували в сторону Кам"янець-Подільского замку, який вимальовувався з висоти протилежного боку каньйону.



Далі буде smile

Моя подорож. Кам"янець-Подільський - Старе місто

Останні майже два роки були дуже напруженими, деякі події були такими, що навіть і не віриться що таке могло бути і що дещо вже позаду. Звичайно розслаблятись неможливо, бо мізок не відключиш. Отже щоб хоч трішки дати собі відпочинок, розробивши маршрут вирушила у подорож Україною.

Перший пункт - Кам"янець-Подільський. Попасти туди було однією з першочергових моїх мрій. 

Зранку ми проїзжали мимо Жмеринки, завжди любила розглядати цікаву будівлю Жмеринського вокзалу, так як ми стояли 20 хвилин, вийшла роздивитись його ближче.



А таку листівку надіслала додому зі звітом про подорож



Доїхавши до Хмельницького, де на вокзалі всих приїзджаючих зустрічає Богдан Хмельницький 



Сіла на маршрутку і поїхала на місце призначення. Часу у мене було до вечора, тобто цілий день. Спочатку мені здавалось, що я все передивлюсь і не знатиму що робити, але день пролетів як мить, а я побачила мабуть лише третю частину того, що хотіла побачити.

Отже починаю з Новопланівського мосту: Новопланівський міст з"єднує Старе місто з так званим Новим планом - тобто нинішнім адміністративним центром міста. В середині XIX століття виникла ідея розширення міста за межі каньйону Смотрича. Рішення про будівництво було прийнято у 1859 році і через 5 років почалось його будівництво, збудований і зданий в експлуатацію міст був у 1872 році.  



З мосту я побачила прекрасний вид Смотрицького каньйону. Колись тут протікала глибока річка Смотрич, але тепер ледь видніється маленький потічок. 





Далі, перейшовши міст, вуличками Кам"янця пішла по старому місту. Відчуття було таке, наче я попала на пару століть назад smile  Місто тихе, чисте і душевне.









На одному з будинків побачила такий цікавий водостік 



В центрі міста, як і годиться стоїть Ратуша. Будівлю польського магістрата  було збудовано в центрі Кам"янця-Подільського після надання місту Магдебурського права у 1374 році. Ратуша  Кам"янця-Подільського вважається самою старою в Україні.



Біля ратуші стоїть турист (пам"ятник туристу) і роздивляється пам"ятки історії. 

В Кам"янці я познайомилась з цікавими людьми і ми спілкуючись, разом гуляли по старому місту. І от дійшовши до цього туриста ми упали зо сміху, наш новий знайомий був копія того туриста. І звичайно папараці вмикнули свої фотіки і почали його фоткати з різних ракурсів lol  



Далі наш шлях пролягав по старовинних костьолах і в напрямку Кам"янець-Подільського замку. Далі буде smile  


 








Ну вот и всё ((


Креплюсь, держусь и настраиваюсь на работу tears lol

Об"єкти ЮНЕСКО в Україні

Ми живемо в країні Україна і мало замислюємось над тим, що цікавого у нас є. А у нас є своїх Сім чудес України, є Сім природних чудес України, є об"єкти, які занесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні станом на 2015 рік налічує 7 найменувань, що приблизно становить 0,68% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі (1034 станом на 2015 рік).
З-поміж 7 об'єктів 6 є об'єктами культурного типу й 1 — природного типу.

1. Київський Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Церква Спаса на Берестові - внесено до списку ЮНЕСКО у 1990 році.
Собор святої Софії — Премудрості БожоїСофія Київська або Софійський собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 1118 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

Успенська Києво-Печерська лавра  — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Церква Спаса на Берестові — стародавня церква в Києві поблизу Києво-Печерської лаври, на колишній околиці Берестове, пам'ятка архітектури XI–XII ст. 


2. Історичний центр Львова, або Старе місто — історично, — перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося. - внесено у 1998 році.


3. Пункти геодезичної дуги Струве Хмельницька, Одеська області - Дуга Струве  — мережа з 265 тріангуляційних вимірювальних пунктів, які утворювали 258 тріангуляційних трикутників, а також 60 додаткових пунктів. Служила для визначення параметрів Землі, її форми та розміру.



4. Букові праліси Карпат — транскордонний серійний природний об'єкт, що складається з десяти окремих масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км. Простягається від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи та Вигорлат у Словаччині.


5. Резиденція митрополитів Буковини і Далмації — визначний архітектурний шедевр Західної України, розташований у місті Чернівці.

З 24 серпня 1963 року є пам'яткою архітектури національного значення (ох. № 778/0).

28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету ЮНЕСКО архітектурний ансамбль резиденції включили до списку Світової спадщини.


6. Церква Святого Духа — дерев'яна церква в селі Потелич, споруджена 1502 року. Найстаріша дерев'яна церква Львівщини. Видатна пам'ятка архітектури та монументального мистецтва галицької школи. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Церква Святого Духа, разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.



7. Херсонес Таврійський - за середньовіччяХерсон, у слов'янських джерелах Корсунь — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межахСевастополя).

23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Херсонес Таврійський був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО




Спасибо всем, кто нам мешает


Спасибо всем, кто нам мешает,
Кто нам намерено вредит,
Кто наши планы разрушает,
И нас обидеть норовит!

О, если б только эти люди
Могли понять, какую роль
Они играют в наших судьбах,
Нам причиняя эту боль!

Душа, не знавшая потери,
Душа, не знавшая обид,
Чем счастье в жизни будет мерить?
Прощенья радость, с чем сравнит?

Ну как мудреть и развиваться
Без этих добрых злых людей?
Из ими созданных препятствий
Возникнут тысячи идей,

Наполненных добром и светом
И повторю я им сто раз:
СПАСИБО ВАМ за всё за ЭТО,
Ну что б мы делали без ВАС?!   Валентин Гафт

О, наконец настал тот час!!!








Может у кого-то перед отпуском бывает и так )))

 А может так? 



И хоть 

  но он есть, он здесь и сейчас   dance


Тем кто уже побывал в отпуске - приятных воспоминаний. 
Тем кто еще собирается - хорошего, интересного отпуска! druzhba bokali

Куточки Січеслава - Школа № 96

Неподалік від лікарні, в якій ми вже були http://blog.i.ua/user/729788/1693830/ , а також поряд з робочим районом http://blog.i.ua/user/729788/1693934/  є будівля, зараз вона вже закинута і не придатна ні до чого. Іноді проходячи повз неї згадую розповіді бабусь і батьків про те, що в цій будівлі вони навчались, там була середня школа. Мої бабусі були 1919 і 1921 років народження, отже коли вони пішли до школи 1926-1928 рр ця школа вже функціонувала. 
Я з дитинства пам"ятаю фруктовий садок, який був позаду цієї будівлі. Ми ходили туди з бабусею рвати траву кроликам і коли достигали абрикоси, іноді збирали їх на компот. Потім, коли я пішла до школи тут вже була музична школа. Три роки я ходила туди навчатись грати на аккордеоні boyan . У нас навіть в одному з класів ще збереглись декілька старих парт і стара дошка.




 Потім там було якесь відділення чи охорони, чи міліції. Тепер там немає ні садочка, ні трави, там тепер гаражі і свалка... unsmile
А ось будівля ще стоїть, як мовчазний свідок минулого, який споглядає на теперішне і не знає, що її чекає...



На цьому фото можна роздивитись, в які кольори фарбувалась будівля. Особисто я пам"ятаю її і жовтою, і гірчичною, і червоною, і рожевою, і зеленою lol





Фотографуючи будівлю з цього ракурсу побачила, що між вікнами видніється якийсь кругляшок.



Ось він ближче. Але я не можу зрозуміти, що на ньому написано і що те означає. Бачу, що написаний 1927 рік. Але що таке "Точная навеллировка" (чи можливо друге слово - то щось інше?)



Отже наробивши кадрів пішли до батьків брати інтерв"ю. В ході розмови виявили, що у школи було два корпуси. Але ці корпуси знаходились на деякій відстані один від одного. Цей корпус знаходиться на вулиці Братів Трофімових, а інший корпус - на горі, на вулиці Кармелюка. Зі спогадів батька, начебто він пам"ятає, що на тому корпусі на стіні є дата 1905. Йти нам було не далеко, отже ми пішли і туди. І дійсно, знайшли те, що шукали umnik  Тепер в тій будівлі знаходиься АТС Укртелеком. Будівля в досить гарному стані.







І ось ця дата. Дійсно 1905 рік sila  Кирпичики один в один, таке враження, що будувалось воно не 110 років назад, а лише 10-20 років. Куди там теперішнім червоним сипучим цеглинам shock 



Так я там заварено решіткою, пробратись щоб зафотографувати дату рівненько не було можливості. Але пройшовши трохи далі, ми знайшли ничку і на напівзігнутих долізли до дати


 
і ось вона красунька 


А це фото майже лежачи lol



А це ученики школи smile





І вже йдучи додому, побачили на сусідній вулиці ось такий колодязь. Він вже не функціонує, але ще й досі стоїть, теж нагадуючи про минуле smile


Днепропетровчане, а вам приходил такой привет?

Вот сегодня пришел такой привет в ФБ.

Рекомендованная публикация

     Дмитрий Колесников  
Реклама ·

«Фейсбук» становится неотъемлемой частью политической жизни. Поэтому я открыл страницу в соцсети. Для многих эта жизнь, к сожалению, виртуальная. И люди начали путать количество лайков на странице с реальностью. Но отвечать виртуальным героям надо. Надо говорить, в отличие от них, правду. 
 Каждый день получаю море обращений от днепропетровцев про беспредел команды Корбана-Филатова в Днепропетровске, который они оккупировали. Так опустить город за год, и нужно было постараться привести его в такое состояние. Иногда берет не просто обида и злость, а желание взять в руки что-то тяжелое и конкретное. Впрочем злость - плохой советчик, и я, в отличие от Корбана, это понимаю. Горожанам осталось потерпеть немного - после местных выборов мы вычистим власть от этих марионеток - булавок, баско, салкочей. Город вновь начнет капитально ремонтировать и строить дороги, на улицы вернется свет, чистота и безопасность.Что же касается потока сознания от Корбана, очевидно, Геннадий Олегович нанюхался свежего укропа или чего-то крепче, иначе бы он не постил откровенный бред и галлюцинации. Из того, что выложил Корбан, следует то, что Вилкул, будучи в оппозиции, командует прокуратурой, судами и налоговой, в которой до сих пор работают все назначенные самим Корбаном руководители. Другой откровенный ляп команды Корбана - какое отношение имеет депутат Нестеренко к Кривому Рогу?
Проблема Корбана в том, что он, просидев год в областной администрации, так и остался невеждой в системе госуправления. Я допускаю, что он не может отличить реальную проблему от пасквиля. Ведь его главный и единственный принцип работы - покупать или запугивать. Все помнят его специфические методы руководства областью. Чего стоят совещания с судьями, где он указывал, какие выносить решения, и что будет с ними, если ослушаются. Такая же ситуация была с силовиками и нотариусами. В общем, смеялась вся Украина. Будете продолжать, Геннадий Олегович, в том же духе, то не знаю, как с укропом, но петрушка из вас получится. Только не та, что в огороде растет, а что в цирке выступает.

Уже пол дня не могу успокоиться. Мне интересно, а безопасность это вот так?  http://www.trust.ua/news/90359-udarnaya-sila-vlasti--titushki-foto.html   И это эта команда придет, чтобы в городе стало тепло и уютно???? 

И еще: Нажимаю на ссылку "Почему я вижу это объявление?" Мне выпадает ответ:

Реклама на Facebook

Почему я вижу это объявление?
Вы видите эту рекламу, так как Дмитрий Колесников хочет охватить людей в возрасте 18 и старше около Днепропетровск, Днепропетровская область. Выбор осуществляется на основании таких вещей, как информация из вашего профиля на Facebook и ваше интернет-соединение.

Это ж какой сволочью надо быть, чтобы после всего что они организовали возле Днепропетровской ОДА, теперь умничать и нам рассылать свои звернення??? Господи, когда ж они уже начнут отвечать за содеянное? prey