Осінь, осінь... зима на носі

      Хто прощається з літом, хто чекає осені, а ми готуємось до зимової сплячки. Настала пора викопувати цибулинки гладіолусів. То ж викопала, обстригла, намітила і відправила підсихати. 




Тут же і ревізор заявився



По ходу зробила ревизію з підсохшими і зів"ялими рослинками.
От дивлюсь, а Рудбекія мені і суха симпатична



А це Брюнетові діти і айстрочки




Лаванда вже пустила і підростила свої кучері






І на закуску смачного винограду від братика


Як Дніпро вшанувало день Прапора

       В день прапора 23 серпня в місті Дніпро було піднято найвищий прапор України. Ось мій фоторепортаж :)
     Свого часу в Дніпрі виникла ідея встановити найвищий державний прапор України, тим самим відзначивши, що обласний центр є містом-захисником, містом-форпостом для всієї країни. І от прапор замайорів над Дніпром. Прапор було піднято на флагштоку висотою 72 метри навпроти історичного музею в Дніпрі. Його виготовляли понад місяць: кілька рулонів тканини жовтого і синього кольору зшивали в єдине полотно площею більше двохсот квадратних метрів.(с)
       В день підняття прапору ми не були присутні, але на наступний день День Незалежності пішли до нашого прапора.
      І знаєте, головна суть не в тому, що прапор найвищий. Головна суть дійсно в тому, що Дніпро змогло зупинити і протистояти у 2014 році проти тиску нападників. Я дуже добре пам"ятаю ті часи, знаю як ми тримали місто під час Майдану, знаю як місто приймало поранених, як формувались добровольчі батальони, як лікарі жили в лікарнях, щоб не втрачати час на дорогу... дуже гірко і боляче згадувати, як кожного дня хоронили наших загиблих, проводжаючи їх в останню путь з центрального проспекту міста. 
      І тепер у самій вищій точці міста Дніпро, на цьому ж центральному проспекті, тепер вже Дмитра Яворницького майорить наш прапор. 
Перші два фото не мої




А це вже ми наближаючись до прапора хотіли скоріше його сфотографувати




       За проектом, навколо флагштоку облаштували зону відпочинку. Форму прапора, який розвивається вітром, віддзеркалюють шість лав. Кожна оздоблена гранітною стелою із сакраментальними знаками. Творча команда Музею українського живопису, яка працювала над тематичною наповнюваністю майданчика, виконала 12 символів у техніці гарячої художньої емалі.


Техніка відома у світі вже 4 тисячоліття. Вона універсальна: не боїться температурних перепадів, вологи й не вигоряє. Мистецький твір, виконаний за допомогою гарячої емалі, вічний, – розказав провідний науковий співробітник Музею Володимир Маліков. – Символи було обирати непросто, адже в українців немає якоїсь уніфікованої символіки. Однак ми віднайшли найкрасномовніші, які стануть своєрідним путівником Україною.

Серед символів – тризуб, писанка, вишиванка, половецькі баби, козацькі чайки. 






На стелах знайшлося місце козацьким образам та постаті Володимира-Хрестителя.




Історія Дніпропетровщини закодована у такому символі, як петриківський розпис. 


Звернулися митці й до місцевої пам’ятки, виконаної у стилі українського бароко – Троїцького собору в Новомосковську.


Закарбований у граніті й дитячий малюнок, який символізує привіт бійцям у зону АТО.


Аби прапор-рекордсмен було добре видно й вночі, його підсвічують вісім прожекторів. Світильники встановлені й по периметру майданчика.

Поряд теж все святково прикрашене прапорцями.

І на останок прапор на фоні чистого неба і сонця.

Хай нам яскраво світе сонце і якнайскоріше закінчиться війна! 


Начальник-підлеглий. Повага до себе

       Люди добрі! Багато хто скаржиться, що їх на роботі ображають, начальство дозволяє собі принижувати їх. А у мене питання: хто винен? А тепер моя відповідь: винні самі люди, які дозволяють до себе таке відношення. Причини цих дозволів є різні, але одна з них - боязнь.
      Невже не можна зрозуміти, що ти доросла людина і вправі сама приймати рішення як вчинити в тій чи іншій ситуації. Це твоє особисте життя і ти не зобов"язаний давати звіт начальнику про своє особисте життя поза робочого місця.
     Так до чого я це пишу. Дуже вразила історія однієї моєї знайомої. Вона гарна людина, гарна як працівник, але ж оця боязнь.....
     І власне сама історія:
Маша встроїлась на роботу на початку року. Ну те що обіцяли одні умови, а отримала трохи інше і не в кращу сторону, то одне. А друге те, що як з"ясувалось, в колективі досить не здорова атмосфера. І саме ця атмосфера йде від начальниці і її прибліжонних Табакі, які зрозуміло погодились на таку політику і вдало її підтримують, розводячи лицемір"я, плітки і клюють тих, на кого є негласна команда фас. Це в загальних обрисах ситуація.
      Отже, попрацювавши трохи більше пів року, Маша вирішує звільнитись, та ще й до того у неї змінились сімейні обставини. Пише вона заяву на звільнення і несе тимчасово виконуючій обов"язки, бо начальниця у відпустці.(це не спеціально, просто по датам так лягло). Заяву у неї прийняли з фейерверками емоцій, вплоть до того, що взагалі не хотіли приймати до виходу начальниці. Звичайно Машу зобов"язали відпрацьовувати 2 тижні. Перший з них її постійно покльовували і пощипували прибліжонниє, а на початку другого вийшла начальниця і з сердитим виглядом позвала її  до себе. Одразу з наїздом і звинуваченням виказала своє Фе, що типу, Маша їх підставляє тим, що звільняється. 
       А потім з суворим допитом каже: Почему вьі увольняетесь? Какая это причина?
       Маша: моя дочка вступила у ВНЗ на денне відділення, а у неї мала дитина  і мені треба їй допомогти бути з дитиною
       Начальниця: Диктуйте Ф.И.О. дочери, и ВУЗ, в который она поступила, я проверю правду ли вы мне говорите.
      Маша все їй диктує і починає виправдовуватись, а начальниця продовжує її стидити...
     Вже постфактум ми з Машою розмовляли, я запитувала чому вона не зупинила цю тираду звинувачень елементарним реченням: Це моє особисте життя і я не зобов"язана відповідати на ваші питання, тим більше давати дані про мою родину.
     Маша зі мною погодилась і в шоці, що так вчинала в той момент. Я її розумію, дуже часто люди не можуть встояти перед натиском подібних удавів.
     До Маші вже звільнилось 4 людини. Маша поділилась з деякими колегами цією розмовою і в цей же день ще одна людина віднесла заяву на звільнення.
     Пишу це для того, щоб сказати: Люди! Майте свою гідність. Поважайте себе! Не дозволяйте себе принижувати!   

Про козу Дерезу історія життя

        Розповім ще одну екстрім історію з сільського життя smile
        На другому році мого життя в селі, наші гарні приятелі подарували нам козенятко-кізочку. Вона була маленька, гарненька, без ріжок але з сережками. Ми з нею любили одна одну і жили дружньо. 

       Ця кізочка була розумна, порядна і майже не шкодлива. Вона дала нам два потомства, але потім трапився не гаразд і кізочки не стало unsmile
       А так як діти були ще малі і козине молоко їм було корисне, та і я вже звикла до такої господарки, то потім була ще одна кізка. Ця була більш менш нормальна, щоправда норовливіша за першу. Теж побула у нас пару років. А потім, коли я вже й не хотіла мати козу, знову навіщось завели. Але цього разу купили вже дорослу козу, та ще й з рогами і з не добрим поглядом. Так трапилось, що я не приймала участь в оглядинах і повіривши на слово про її молочність і кротість, її привели до нас.
         З першого ж дня, з першого погляду я зрозуміла, що з цією Дерезою у мене не вийде милих стосунків.
        Один її не добрий погляд говорив про те, що вона буде робити те, що захоче сама і ніхто їй не указ. Очі були якісь злі і наче вона дивилась і думала: ну ви у мене попляшете devil
        Чесно, навіть хотілось одразу повернути її назад до попередніх господарів. Але таки залишилось це створіння жити у нас.
         


          Шкоди від неї я дочекалась на першому тижні. Вона відірвалась і обгризла маленькі деревця. А всі хто тримав кіз одразу скажуть, що після такої обрізки-обгризки дереву капець. Може листки воно і буде гнати, а от з плодами нічого гарно не чекай. Я їй це простила і намагалась з нею подружитись, але вона все одно дивилась на мене не добрим поглядом.
         А саме найгірше було те, що ця коза постійно мене намагалась бити своїми великими рогами. Мені приходилось її доїти, а як тільки я нахиляюсь, або навіть просто підхожу до неї вона одразу нахиляє голову і намагаєтьмя мене стукнути. Вже навіть наставила мені синців. Як потім ми з"ясували, у минулих господарів її доїв чоловік, отже тому вона і не хотіла мене до себе підпускати. Короче я вже стала боятись йти до неї, ну звичайно нікому не сподобається чекати, що тебе будуть бити... Стала я бунтувати і жалітись чоловіку. А він каже: "то вона бачить, що ти її боїшся і тепер командує тобою. Візьми лозинку і трохи дай їй по задниці". Ну я собі і думаю: не піду ж я просто так її лупцювати, а як буде нагода провчу цю аферистку uhmylka
     Довго чекати не прийшлось. Пройшло три дні. Вихожу я у двір, а ця зміївна вже відірвалась і хазяйнує у садку. Я дістала лозину і йду до неї. А вона, побачивши ворожий наступ, зі своїм чортячим характером, звичайно ні крапельки не злякалась, а навпаки почала двигатись на зустріч devil .   

       А я думаю: повинна ж я їй в кінці кінців показати хто тут хазяйка beat Я відступати не збираюсь і зараз точно буде битва, в якій і вирішиться Ху із Ху  umnik
       Ну що? Підбігла вона до мене підтюпцем. Я її шморг, шморг по бокам куди дістала. А тю-тю... врагу нє сдайотся наш гордий Варяг. Вона наступає і відтісняє мене задкувати. Я знову намагаюсь наступати, знову шморг, шморг куди дістала. Дереза мекає під ніс і знову мене двигає. А далі почалась серьозна битва Титанів sila
         Дереза наче почала здавати позиції, відійшовши на декілька кроків назад. Я зраділа: О-о-о-о думаю я перемагаю. Ага, розмріялась....
Відійшовши, коза стала на задні ноги, піднявшись в устрашаючій стійці, очі її аж заблищали від ярості, вона видала зле і гучне Ме-е-е-е-е-е-е і наставивши рога ринулась на мене. 


       Я вже відбігла ще далі. Маневр повторився. І я бачу, що я стою біля фіртки. Тобто ця Наполеонівська наволочь з рогами намагалась мене вигнати з двору. І коли вже втретє коза наступила, я вискочила за двір і швидко зачинила калітку. Стою і міркую що ж робити далі?  А Дереза продовжує свої атаки з тим же напором, але тепер вже розганяється і б"ється рогами у калітку. А я стою як бідна сирота казанська. help  Коза захопила територію і вигнала мене на вулицю. Ну точна Дереза із казки.


І тут мені приходить гарна думка umnik  Коли коза вдаряється у калітку, вона зовсім не дивиться на мене. А у ней на шиї від ошийника тягнеться шматок цепка і на кінці величенький карабін. Я її зараз вхоплю за той цепок і накину карабін на штахетину забору і так я зупиню її напади і зможу зайти у двір. А коза почала заспокоюватись, але в даний момент мені це було як раз і непотрібно lol. Я почала знову її дражнити лозиною. Звичайно горда Наполеонівка цього не стерпіла і зловилась на мій тактичний хід. З другого разу я її вхопила і льогкім двіжєнієм рукі зачепила на штахетину. 
        У кози розширились зінниці, вона дьорнулась і зрозуміла, що не має свободи, видала мекання на подобі злого рика і обмякла. 
       Мій розрахунок вдався, коза могла спокійно стояти і дихати, але не могла відійти від місця свого тимчасового ув"язнення.  devil Думаю, нехай приходе її адвокат (чоловік) і вирішує як далі буде діло.....


 
        Відкрила калітку, чуть не дала їй під ніс дулю і з переможним настроєм пішла далі хазяйнувати sila
        Коза простояла наказана десь біля півтори години, іноді мекаючи, але вже жалібно, неначе просила пробачення. З моєю доброю душею, мені навіть стало її жалко, але відпустити її означало здатись. 
Коли прийшов додому чоловік, він зайшовся сміхом, бо думав, що вона зі своєю паталогічною шкодливістю сама туди зачепилась. Але коли почув розповідь про битву під Полтавою, то сміялись ми вже разом lol.
В общому вирішили ми дати їй ще шанс і якщо вона буде продовжувати так себе вести піде на шашлик tost  
        Треба Вам сказати, що Дереза трохи притишила свою норовливість і навіть перестала мене бити коли я її доїла. Лише іноді, по своїй звичці, намагалась наче напасти, але потім коли я підвищувала голос, вона спохвачувалась і стримувала свої випади. Але ж як воно вредне, то все одно рано чи пізно гидота вийде. І хоч вона перестала нападати на мене, а все таки одного разу кинулась з розгону на малого (йому тоді було 5-6 років), збила цепком з ніг і пішла в розгін, щоб напасти на нього. Добре що ми були тут поряд і одразу спинили цю наволочь. І в цей день , без суда і слідства було винесено приговор - шашлик  beat umnik   
Після цієї злюки ми кіз більше не тримали.
От і казочки кінець. Той хто слухав молодець bravo  lol  


        

Момордика – рослина, яку варто посадити вдома або в саду

        Спочатку хочу запитати чи хто мав діло з цією чудасією? Може навіть їли? Яке воно?

      Серед звичних і знайомих городніх рослин, таких як гарбуз, огірок, кабачок сьогодні можна зустріти і незвичайного представника з назвою момордика. В даний час досить мальовничий екзот все частіше і частіше вирощується аматорами на особистих ділянках і вдома. Момордика - рослина, яка викликає інтерес своїм зовнішнім виглядом, смаком плодів і застосуванням.


          Момордика - рід з сімейства Гарбузові. Життєва форма всіх видів момордики - трав'яниста ліанообразна однорічна рослина з тропічних областей. Як багато гарбузових культур, вона має тонкі й довгі від 2,0 м до 4,0 м стебла. Листя округлі біля основи, сільнорізані до вершини, вони схожі на виноградні листочки.

           Квітки у момордики - жовті, на одній рослині розташовуються чоловічі квітки і жіночі. Відразу після того як відбудеться запилення, зав'язь досить швидко зростає. Плоди на початку дозрівання зелені, коли достигнуть, то стають яскравими, жовтими, червоними або оранжевими.


       Рід момордика налічує близько 20 видів, з них популярні такі:

- Момордика кохінхінська, м'яка оболонка цього виду містить велику кількість каротину, з неї отримують спеціальне масло.

- Момордика харанція, популярна овочева рослина, всі частини якої використовують в їжу.

- Момордика бальзамична, рослину широко використовують як гомеопатичний засіб.

        Незважаючи на те що всі види момордики - жителі тропіків, її можна вирощувати і в помірному кліматі як у відкритому, закритому грунті, так і приміщеннях.

Вирощування

    З огляду на те, що момордика близький родич гарбуза і огірка, агротехніка вирощування цих культур має багато спільного. Кому цікаво про її вирощування можна почитати по посиланню. Там є і відео

http://ogorodsadovod.com/entry/2569-momordika-rastenie-kotoroe-stoit-posadit-doma-ili-v-sadu

      Плоди індійського огірка в кулінарії і народній медицині 

       Плоди гіркого або індійського огірка можна використовувати в їжу тільки поки вони зелені, повністю дозрілі, вони стають непридатними сильно гіркими. Готувати з них можна практично всі ті ж страви, що і з кабачків, потрібно тільки замочити їх у солоній воді на пару годин, щоб пішла гіркота. Після цього його можна смажити в клярі, використовувати в рагу і приправах. Зовсім молоденькі плоди момордики можна маринувати як огірочки - корнішони.  В даний час цю рослину включають в різні раціони, спрямовані на зниження маси тіла.  



      Момордику використовують як у народній, так і офіційній медицині. Вона допомагає при багатьох захворюваннях:

суглобів

органів дихання

шкіри

обміну речовин

при зараженні глистами

     В даний час ведуться дослідження по лікуванню цією рослиною деяких видів раку і діабету. Незважаючи на користь момордики, займатися самолікуванням не слід обов'язково потрібна рекомендація лікаря.

      Ця екзотична культура за своїм зовнішнім виглядом і хімічним складом плодів, листя, квіток, заслуговує на те, щоб її вирощувати в приміщенні або на городі.

Ось ще розповідь про Момордику  https://mjusli.ru/gotovim_vkusno/budem-znat/momordika

Пи.Си. Думаю може навесні погратись? umnik


Пізнавально-сексуальне ;)

        Знову пройшов деякий час нашого життя в селі. Ми вже тримали курей, поросятко, качок, гусей, кізку і батьки вмовили додати до господарства кроликів. В той час наче з кролячими хворобами було трохи поменшення, то ми таки зважились їх завести. Бо ж таки вигідна справа. Навесні заводиш кроликів, все літо трави море, під осінь зерно тощо і під зиму вже є м"ясо. 
       Купили ми дві кролиці, а кроля дали батьки. Особливо той кріль вразив малого. Бо йому була розказана байка, що то і є той самий зайчик, який передавав йому весь час гостинці cat  
От як раз і фотку знайшла, наш був точнісінько такий, навіть на лапках біленьке.


       Стала ж я розпитувати як з тим господарством вести справу. Ну кормьожка то ясна річ: траву з росою давати не можна, траву треба трохи підв"ялювати, якусь траву взагалі давати не можна, а якусь вони особливо люблять. Вичіщати у них, щоб було сухенько. 
Далі перейшли до розмноження, бо ж для цього гарем і завели umnik


      
        Отже для того, щоб спарувати кроля з кролицею потрібно кролицю посадити в клітку до кавалєра. І поки вона буде там обнюхуватись, кріль буде обнюхувати її, бо він у себе вдома і так знає що як пахне lol 


         А далі парніша знає свою справу і кролиця не встигне опам"ятатись як дєло буде зроблене. Ну типу я це побачу і можу вже кролицю відправляти в свою опочівальню і чекати потомство.
       Отже настав час Ікs, пішла я займатись своднічєством smutili І сама собі думаю: як же я впевнюсь, що всьо пройшло успєшно? Ну ладно, буду проводити дєло, а далі буде видно....
       Взяла я подругу, пересадила до кавалєра, а сама сіла поряд на пеньочку і чекаю. Поглядаю як там проходе процес женихання. Дійсно, так як і сказали, дівчинка пішла по апартаментам, а парніша давай її обнюхувати. Действо його обнюхування длилось не довго, якось швиденько він заскочив на нєвєсту, вона не сперечалась, він зробив декілька швидких рухів і з пронизливим задоволеним звуком Фррррррр, сповз з неї, якось трохи впав на бік з явним задоволенням після процесу і втратив до неї всяку цікавість nevizhu


       Від неочікуваності такого процесу я чуть не впала з пеньочка lol Особливо оте Фрррррр мене вибило з колії lol Побігла я в хату розповідати що бачила. І на наступний день другу кролицю спарювати вже прийшло два сводніка smutili lol 
Через деякий час пішло потомство...





Чудового настрою! cvetok  

Вітання

Друзі, щиро вітаю зі святом, з Днем незалежності! cvetok  
Дарую Вам фото з різних міст нашої любимої неосяжної і цікавої України :)

Київ






Дніпро








Дніпропетровська область село Шевченківка теж вітає )))





Дніпропетровська область село Царичанка і Преображенка





Хортиця







Крим













Черкаси

 

Закарпаття з Червоною рутою









Кам"янець-Подільський



Львів







Вінницька область 



Мукачеве





Дрогобич






І вклоняємось в пам"яті героям! 








Шкодливе порося

      Ну що ж, продовжую розказні про своє сільське життя. podmig
Пройшло трохи менше року з того часу як ми стали жити в селі. Настала весна. І як годиться, для того, щоб забезпечити себе на Різдво сальцем, м"ясцем і ковбасками, в селі заводять поросятко. То ж і ми, як порядні селяни, завели собі маленьке бісенятко devil . Нє, ну спочатку воно було мілоє созданіє. До речі коли вони малесенькі, ще п"ють мамкине молочко, вони дуже гарні, наче маленькі дітки.



       А от коли поросятко підростає, ото вже починається веселе життя.
Так як господарство у нас було ще на початку становлєнія, треба було все сооружать самим. Отже для нашого дивного поросятка була зроблена, так би мовити, літня загорожа. Висота загорожі прикинута на глаз, з приблизних розрахунків, щоб пітомєц не міг її подолати.  
       І пашло-паєхало, як у пісенці співається: мьі его кормили, мьі его поили, на ноги поставили..... А воно, мале гаденятко, підросло, почало ставати на задні лапи і виглядати, особливо коли вже підходив час кормлєнія. 


       І от в один чудовий деньок, коли я мирно займалась консервацією, мабуть на нюх прийшло це чудо і тихенько заглядає у двері віранди cat omg.  Уявляєте umnik Що робити я навіть не уявляла, єдине розуміла, що не можна робити рєзкіх двіженій, щоб не спугнуть звєря chih. Воно подивилось на мене, зацінило мій спокій і зрозумівши, що загрози немає
переступило поріг і стало нюхати і наближатись до мене. Ну і так мені повезло, що я його тут же зловила. Тут звичайно почався визг і невдоволення, але ж..... Закинула я його в загородку, видала внепланову порцію їжі, щоб воно на деякий час покинуло думки про побєг umnik
      Увечері, по всьому периметру загорожі було набито ще по одній дошці уверх. Але як потім з"ясувалось, нам дістався знатний стрибун Бубка prey  І на цій втечі із Шоушенка діло не закінчилось, а навіть усугубилось. Через пару тижнів гукає мене сусідка і питає: чи то не ваше поросятко бігає по толоці навпроти дворів?  
Я до загорожі - тю-тю, нашого парня немає, значить то наш гайнув на свободу. Пішла я його ловити, з горем пополам, загнала у двір, прижала у кутку і зловила. Сердита як пантера занесла його у загорожу, знову, як ви вже зрозуміли, додаткова порція їдла... І знову ввечері новий ряд досок уверх, щоб Бубка не взяв бар"єр.


        Ви подумали, що на цьому був кінець історії і ми благополучно чекали Різдва? А нєт ужкі....
       Знову пройшло десь біля пари тижнів. Йду я з роботи і бачу картіну Рєпіна: на толоці, навпроти двору, стоїть мілєнькоє созданіє і з апетитом, похрюкуючи,  їсть травичку



      Сказати що я розстроїлась - нічого не сказати. Свіжий ще в пам"яті був марафон по толоці двохнедільної давнини  tears І знаючи, що означає ловити строптиве порося, у мене просто опустились руки і майже підкосились ноги. В голові пролітали думки: як зловлю - заріжемо не дожидаючись свят... не буду його ловити, нехай йде куди хоче.... а як же його не ловити, то ж добро пропаде, все ж таки вже з місяць його кормимо....А цей гадьониш час від часу піднімав голову і нагло і їхидно дивився на мене



    Пішла я в хату, заплакала від розпачу, а потім зібрала волю в кулак, переодяглась і пішла ловити олімпійського чемпіона з троєбор"я sila
    Бігала я по толоці, намагаючись загнати його у двір, як минулого разу. А воно ні в яку. Добігає до воріт і мельк в сторону. А-а-а-а думаю, хитрий, знає що того разу погоня скінчилась арештом.... В общому зловила я його. 


Чесно, хотілось там на місті задушити його beat  але ж несу до загорожі. І що я бачу? omg  

Наш Бубка сидить спокійно в своїй загорожі cat із замурзаним писком і з нєдоумєнієм дивиться на гостєй lol

У мене ступор parik Що це? Марево? Прикол? Кого тоді я ловила? І що тепер з цим чудом робити? Чи у мене вже двоїться?



       Пішла я до сушарника (така була у нас халабудка для кукурудзи) і закрила туди новопрібившего товаріща. Нехай посидить, віддихається. А тим часом щось з"ясується. А сама навіть пораділа за нашого стрибуна, що він таки покинув думки про взяття бар"єру.
       Скажу я вам, довго чекати не прийшлось. Десь через годину гукає мене сусідка і питає чи не бачила я малого поросяти help   Ну звичайно я бачила, та ще й сЮрпАЙз, я його навіть зловила umnik lol  Пішли ми з нею до сушарника на опознаніє. І товарісч був повернутий на місце своєї постійної дислокації. 
       А ми вже в спокої дочекались Різдва moroz 
Чудового настрою, друзі! podmig cvetok  



П.С. Всі фото не мої 



Обсудимо ідею? )))

         Щось мені це нагадує look lol


Гарного всім настрою! cvetok

В мірє животних

      Ми в Цедулках захопились рослинами, бо вони ближчі до нас.
І навіть, як показує практика, їх можна в нєсмєтном колічєстве виростити на балконі, лоджиї, вікнах. Це цікаво, приємно і маєш віддачу від своєї вкладеної праці і любові.
       Але наша Муха-ха-ха написала Про співтовариство:
Замітки про сапки й грядки, садівництво й будівництво, про бджоли й помідори, про мурахи й різні бляхи, про паркани й таракани, про картоплю і коноплі, про розсаду й колорадів, про квочку й грибочки, про соління й самогоноваріння, про смішне і грішне, про вино і про квас та про нас і про вас umnik

То ж згадалась мені моя молодість і захотілось розповісти про живність podmig
А саме про курей і різні історії з цим пов"язані. zombobox

Проживши з народження в місті, доля мене закинула у село. Тодішнє село мабуть відрізнялось від теперішнього. Все-таки там було багато куди підти на роботу, молоді було не мало. Взагалі цікаво було. Все нове, інакше.
      Отже заселились ми в будинок і звичайно сусідські бабусі стали ходити й поглядати хто тепер їхні сусіди. Та й не просто поглядати, а навіть познайомитись, розпитати що і як... Так ми потоваришували з ними. А з однією аж добре здружились. Пройшло десь біля двох тижнів нашого там життя і моя бабуся-подружка запропонувала мені квочку на прокат (так би мовити) cat lol
       Бо як вона мені сказала, що квочки то цінність у селі і віддати її назавжди вона не може. 
       "Нате вам квочку з яйцями. Вона вам висидить, виходить курчат, а тоді віддасте її назад, а вам залишаться курочки. Бо у мене в цьому році вже достатньо вилупилось курчат, а тут знову квочка заквохтала, не хочу її мочити, щоб не перестала бути квочкою"
        Уявіть собі цей монолог. Для мене, міської жительки, це було цікаво чути, але дивно. У однієї моєї бабусі було штук 7 курей, але подробиць про квочок я не чула, бо у неї їх не було.
      Звичайно я відмовлятись не стала. Уважно розпитала що з нею робити і пішла забирати тимчасову пітоміцу з усім приданим (здається 17 штук яєць) lol



       Квочечка була порядною і спокійною. Тихенько сиділа у гніздечку, лише раз на добу виходила по нуждє і поїсти, попити.



    Як і годиться через 21 день свого сидіння у неї почали лупитись діти. Вона дочекалась коли всі які могли вилупляться і стала їх водити і вчити уму разуму. Мені було дуже цікаво спостерігати за цим сімейством. 




І десь через місяця півтора, в один з вечорів я бачу, що діти залишились самі, а мамка десь ділась. Я дуже хвилювалась, бо ж за домовленістю "Корова рижая одна" (с) ))) брали ми її в оренду і треба віддавати, а тут її не стало. Що я скажу своїй бабусі-подружці? Робити нічого, йду на другий день сумна з повинною головою до бабусі і розповідаю, що квочка десь зникла prostite . А бабуся сміється і каже: "не сумуй, не переживай, вона вчора ввечері сама прийшла додому." Фух! Як камінь з душі знявся lol
      Стали наші курчата підростать, в загальній кількості їх залишилось 11 душ. Поки маленькі їх не було видно хто з них хто. А коли підросли, навіть бабуся була в шоці, бо з тих 11 - 4 були курочки, а 7 півні omg.



     Ну що з цього приводу сказати? Те що вони між собою бились, щоб захопити верховну владу - то були квіточки. 




      
      А ягідки то - бідні наші кури tears Ті змеї гориничі півні, як підросли, не давали їм проходу. Кури навіть ховались від них у кущах. А якщо приходилось вийти поїсти або перебігти з кушів у кущі, на одну бідну курицю стояла черга з трьох-чотирьох півнів whosthat nevizhu І кури зранку навіть боялись виходити з курятника. 



     То прийшлось тих терористів недоростків різати раніше часу moroz щоб не замордували курочок cat 
     От така Вам казочка, а мені бубликів в"язочка lol

П.С. Як захочете почитати ще чогось подібного, пишіть ;)