Що погане ви любите робити?

       Читаю то тут, то там, що люди пишуть: люблю клубніку, люблю схід сонця, люблю смачний запах і таке подібне. 
      Ну звичайно це нямки, які багатьом подобаються, які наповнюють наше життя гарними почуттями. Але ж серед цих люблю і різних смакот у нас є повсякденні справи, які хочеш-не хочеш, а треба робити. Буває така справа, що от ненавидиш її робити, або просто руки не доходять бо ти її відсуваеш на останок, щоб не робити... 
     
       А є такі цікавинки: комусь ця справа ненависна, а комусь в радість. От цікаво, а що таке погане любите робити ви?

Я люблю чистити картоплю. Можу так вникнути в чистку, що приходиться замість супу варити картоплю lol
Люблю консервувати. Захоплююсь до закінчення банок, або поличок у погребі. Але і це мене може не спинити, бо я іду докуповую банки і ставлю їх на полу lol

А ще я люблю чистити оселедець. 


А ще люблю чистити річкову рибу, особливо карасів. Коли я бачу сиру річкову рибу, мене аж трусить. 


Я люблю цей запах, люблю знімати луску і витягати нутрощі prostite, роздивляючись що там всередині і радіти, коли там куча ікри privet. І тоді я думаю, що мені може треба було бути хірургом umnik  lol   І головне, я ж її перечистила неперечьотну кількість. 


Вона до мене надходила мисками, відрами, ваганами і вона мені не набридла omg  ото любов love lol


Львівські смачні цікавинки

          Ну як же бути у Львові і не добути собі жменьку кавочки? У Львові знаменита і мабуть єдина копальня кави umnik   На вході стоять здоровенні бутилі з цим чудовим зерням. Стоять і наче моргають podmig , зазиваючи зайти в середину. Ну і як же туди не зайти? 


Заходжу і від смачного аромату впадаю в транс crazy lol Отже пішли добувати каву:
Тут все легально, дозвіл на добування кави виданий довічно umnik   Так що Україна буде з кавою dada  lol




Щоб мати каву, треба її добути у забої. Дорога до забою загадкова





На поличках лежить спецобмундирування, яке видають кавовим шахтарям



Одягаємо і за роботу



Мої співробітники lol



Далі ходимо темними закоулками підсвічуючи собі звёздамі, які горять во лбу, тобто фонариками, які прилаштовані на касках і спалахами фотоапарату )))





В одному з кутків нас щиро зустрічає її господар Юрій Кульчицький



На протязі всього шляху нас супроводжує характерний для шахти звук роботи видобувальних агрегатів 


Фух, напрацювавшись йдемо на вихід, там інженер з охорони праці нагадує щоб ми не забули здати спецодяг umnik



І знову це випробування, знову цегла, але вона вмурована tears  Ну що ж, колекціонеру дістається фото і облизні unsmile  

 
Мимо цього випробування виходимо на гору і бачимо, що добуту нами каву вже смажать і пакують по мішечках і мішках









І тепер просто гуляю над копальнею і роздивляюсь сувеніри









Ну як і годиться до кави можна з"їсти смачненьку цукерочку, а вони як раз не далеко від копальні, так що прямуємо за солодкою смакотою mmmm

Ну що Вам сказати, в Закарпатті течуть мінеральні джерела, водоспади і гірські ріки  http://blog.i.ua/user/729788/1709514/  а у Львові течуть шоколадні джерела і ріки mmmm lol




І ось вправні майстри збирають ці шоколадні потоки і роблять смачні шедеври bravo







І не тільки смачні devil



До Різдва ще далекувато, але ці пряні палички кориці так привабливо лежать і прикрашають інтер"єр Чоколядного раю 



Хочете, давайте зіграємо у шашки. Хто виграє, б"є шашку і з"їдає її. Такі мабуть повинні бути умови гри у чоколядні шашки? podmig lol



Ну от така смакота. Ви насолоджуйтесь, а я вже побігла на потяг, бо за цими красотами і смаколиками я загубила лік часу prey  

Звідки береться нудьга?

Британський письменник Террі Пратчетт помітив:

«Люди — дивні істоти. У світі, повному чудес, їм вдалося вигадати нудьгу».

Острів Маргарита, Венесуела

Будинок біля води

Один з пташенят лебедя, яке рано вилупилося, купається у воді садка в селі Ебботсбері, Англія

Найдовший міст Європи: Васко да Гама

Величезна змія з ліхтарів на вулицях Сінгапуру

Норвегія

Острів Маргарита, Венесуела

Наближення весни, Мисак, Японія

Виверження вулкана Етна, Італія

Пандан

Схід Місяця

Доріжка вінілової платівки, збільшення в 1000 разів

Боротьба весни з зимою

Альпи, Швейцарія

Острів Сеня, Норвегія

Водоспад Мітчелл, Австралія

Льодовиковий водоспад, Шпіцберген


http://www.blitz.if.ua/news/24106

Гарного настрою, шановні!  cvetok kiss

Львів, храми

         Навкруги від площі Ринок знаходиться багато цікавих старовинних будівель, костелів, отже і до них я встигла дібратись. Першим об"єктом куди я потрапила була Каплиця Боїмів. 
Каплиця Боїмів – славнозвісна пам’ятка пізнього ренесансу, яка не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі.

Каплиця Боїмів — пам'ятка сакральної архітектури у Львові на площі Катедральній, була збудована у 1609-1615 роках (за іншими даними у 1606-1615 роках) над фамільним гробівцем родини львівських пвтриціїв угорського походження Боїмів. Ззовні каплиця своєю архітектурно-об'ємною композицією нагадує прикарпатські церкви XVII-го століття.


Найнасиченішим декоративними елементами є головний, західний бік каплиці. Відомо, що скульптурну декорацію західного фасаду створено на другому етапі будівництва каплиці.  Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.




Інтер'єр каплиці композиційно і стилістично пов'язаний з її зовнішнім виглядом. Завдяки майстерності архітекторів, зсередини каплиця виглядає значно більшою і вищою, аніж ззовні. Вівтарна стіна, що зливається з чашою куполу каплиці, створює атмосферу піднесення. Головна тема вівтарних композицій — Страсті Христові. Центральною композицією є "Моляння про чашу". На невеликій площі авторам вдалося розмістити всіх учасників подій у Гетсиманському саду.




         Внутрішня чаша купола каплиці є одним з найважливіших елементів ансамблю, який довершує цілісність комплексу. У нижній частині купола — три ряди кесонів, по дванадцять у кожному ряді. Розміри кесонів зменшуються з наближенням до верхівки купола. Таке їх розташування, вдало вибраний блакитний колір тла, а також восьмигранний світловий ліхтар, створюють враження значно більшої висоти каплиці, аніж вона є насправді.


         Освітлення внутрішнього простору каплиці забезпечують також три круглі вікна. Два з них — у верхній частині північної стіни та ще одне — у вехній частині підкупольного восьмерика на західному фасаді. Додаткове освітлення нижнього ярусу забезпечують чотири нижніх вікна головного фасаду.



         Мені дуже сподобалась вирізблена композиція на правій стіні каплиці. І от що про неї пишуть: Деякі скульптурні композиції створені з застосуванням чорного мармуру та білого або сірого алебастру, який на той час був відомий під назвою «русинський мармур». Жіночка, яка наглядає карлицю саме так і сказала, що ця композиція з алебастру.


Наступний об"єкт була Латинська Катедра.

Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський катедральний собор, або Катедра — католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Катедральній площі. Пам'ятка сакральної архітектури 14-18 століття. Латинський катедральний собор - чи не єдина вціліла готична пам"ятка архітектури древнього Львова. Впродовж століть катедра неодноразово зазнавала реставрвцій і добудов, які змінювали її вигляд, внаслідок чого собор увібрав в себе риси кількох стилів розпочинаючи від готики , закінчуючи бароко, ренесансом і сецесією. Суворі й величні форми собору гармонійно вписуються в ансамбль середньовічного міста, а стіни пам"ятають багато цікавих, захоплюючих, а часом і трагічних подій та історичних фактів, що відбувались на території Львова.


Атмосфера в храмі дуже заспокійлива, таке ж відчуття у мене було в  Петропавлівському костьолі Кам"янця-Подільського http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  Я сиділа на лавочці і роздивлялась навколишнє убранство храму, фрески, вітражі, різблені і вибиті з каменю скульптури. Всередині храм значно величніший ніж ззовні. І так само як і в каплиці Боїмів всередині він виглядає великим. 















Інтер"єр храму, як і всі готичні споруди, вражає високими архітектурними елементами, елегантною вишуканістю, пишним скульптурним оформленням, прекрасними розписами стін та витонченою різьбою та ліпниною.  У храмі зберігся орган з 1839 року. Своїм мелодійним звуком він і нині милує слух прихожан.

Далі йду до Храму святих апостолів Петра і Павла, відомий як костел Єзуїтів. Храм споруджений у 1610-1630 роках. Костел — одна з найбільших культових будівель Львова. 


Центральний вхід в костел и скульптура на фасаді 



В цей день у Храмі велись якісь зйомки і в принципі туди нікого не пускали, але люди крадькома заходили в бічні двері, проходили повз табличку "Вхід лише зйомочній групі" і тихенько навшпиньках йшли роздивлятись храм всередині.  


Порівняно з Латинською катедрою в цьому костелі звичайно стан на багато гірший. Коли я по ньому ходила було глибоке відчуття жалості, таке відчуття неначе я біля сильно хворого. І так стою і розумію, що я нічим не можу допомогти і від цього же гірше на душі. Але ж як я роздивилась, реставрація там по-тихеньку іде, отже хворого лікують. Пішла я звідти з надією, що все ж таки храм вилікують і він буде радувати своєю величністю. 

Внутрішній інтер"єр храму:







Дерев"яні вирізблені меблі




Центральна частина храму, в якій стоять ліси і йде реставрація.


А ці сходи вели як раз туди, де і велись зйомки, бо віддтіля доносились знімальні команди: "мотор" "дубль надцять" і т.п.... Дуже жаль, що не можна було туди позаглядати unsmile 


Якийсь час храм використовували як склад, а від 1970-х років передали Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України  під книгосховище обмінного фонду (станом на жовтень 2011 р. у ньому знаходилось понад 2,3 млн книг). Експлуатація будівлі храму у якості книгосховища дала можливість уникнути значних руйнувань інтер'єру, хоча вповні зберегти внутрішню оздобу не вдалось. Так через поганий стан покрівлі храму всередину потрапляла волога, це стало причиною втрати цінних фресок центрального склепіння та в бічних навах. Наприкінці 1990-х років провели археологічні розкопки у криптах під центральною навою та відреставрували приміщення сутерен під південною навою. Храм став першою пам'яткою барокової архітектури у Львові.

Фото з інету: процес вивезення книг з храму.


Храми Львова віддзеркалюють складну конфесійну структуру цього релігійного центру всеукраїнського значення. Львів завжди славився красою своїх храмів і різноманітністю стилів. У Львові представлені громади усіх конфесій християнства, які упродовж віків побудували в місті декілька десятків церков, що входять до числених пам'ятників архітектури.

Сім чудес України. А Ви там були?

Особисто я була лише в двох з цих місць: в Софіївському парку Умані і в Кам"янці-Подільському. Тобто є до чого прагнути.

А де були Ви? Що Вам сподобалось? smile


Всеукраїнська акція Сім чудес була ініційована Миколою Томенком і стартувала у травні 2007 року. Тоді регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання Семи чудес. З них був складений список 100 претендентів. Чудеса України були визначені за результатами інтернет-голосування (76889 голосів) і опитування 100 експертів: учених, істориків, культурологів і фахівців у галузі туризму.

Інтернет-користувачі, що взяли участь у голосуванні, і експерти — розійшлися в думці. 

Але все таки було складено список "Семи чудес України". З висновками можна погодитись, можна сперечатись, не дарма ж кажуть: В кожній хатинкі, свої картинки smile


По всьому світу є багато прекрасніх загадкових місць. Але ж і у нас в нашій рідній Україні є безліч прекрасних місць. Так що ж увійшло в ці Сім чудес?

1. Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» (скорочено — НІАЗ «Кам'янець»). Розташований в Кам"янці-Подільському, Хмельницької області.



2. Успенська Києво-Печерська лавра  — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була центром православ'я на Русі. Ставропігія Константинопольського патріарха (1592—1688); 1688 року монастир отримав статус лаври.


3. Національний дендрологічний парк «Софіївка» — парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га.

«Софіївка» є пам'яткою краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних).


4. Собор святої Софії — Премудрості БожоїСофія Київська або Софійський собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11-18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.

Міститься на території Софійського монастиря, є складовою Національного заповідника "Софія Київська" (крім собору, до цього заповідника належать Золоті Ворота, Андріївська церква,Кирилівська церква в Києві та Судацька фортеця).


5. Херсонес Таврійський (давньо-грецьке —(ге херсонесос) значить «півострів», за середньовіччяХерсон, у слов'янських джерелах Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя).


6. Хотинська фортеця (румунське Cetatea Hotinului) — фортеця 13-18 століть у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій обл. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». 


7. Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Унікальний природний та історичний комплекс.







Догралась ))))

Сижу граюсь тестами. Захожу "Что о тебе скажет фото твоего профиля"  http://pollee.org/p/5/chto-o-tebe-skazhet-foto-tvoego-profilya  
Догралась lol




про наши ЛЭП )))

Как то наша disu
  загадала загадку народу i.ua  http://blog.i.ua/user/4574453/1692702/  а потом дала интересную разгадку
http://blog.i.ua/user/4574453/1693249/  . Сначала мне стало грустно, что у нас всё так однообразно. unsmile  Но потом мне стало интересно, неужели прям вот все Линии ЭлектроПередач (ЛЭП) такие одинаковые. Еду по городу и смотрю в окно маршрутки, и что? уже у нас увидела 3 разновидности ЛЭП.
Вот это самые обычные, которые мы все часто наблюдали




А вот такие то ли ЛЭП, то ли что-то подобное, стоят через реку Днепр. 




И тут наступает мой отпуск и я еду за границу umnik области lol  И наблюдая природу и достопримечательности нахожу что-то, что меня возрадовало. Значит и у нас не всё грустно и однообразно podmig

Вот похожая на нашу, но ярусы смотрят в разные стороны

Вот страшило с рогами devil  Я под этим ужасом проходила. Такой страхоты еще не ощущала. Там стоит такой треск под проводами, что эта ЛЭП только и ассоциируется с devil   та еще и на второй фотке копыта внизу видно nevizhu  lol





А это, ну чем не спортсмен тяжелоотлет? Натуральный олимпийский чемпион sila lol



Это не знаю кто. Он мне и на гимнаста похож, который показывал по телеку утренюю гимнастику lol   Помните: ноги на ширине плеч, руки в стороны и делаем наклоны вперёд. И раз, и два, и три, и четыре 


А вместе две ЛЭП как-будто какие-то танцоры на Майдансе dance



Ну а эта компашка - натуральные балерины - танцуют лебединное озеро umnik lol



Смотрите как кружатся в батманах 



И на последок вот еще одна парочка - Мартин та Одарочка. Идут через горы, взявшись за руки. Кака любов, така любов  love 



Не знаю, може я и дурко, но мне понравилось искать что-то интересное в этих железячках и вдохнуть в них душу smile  

Місто Лева

        Подорожуючи Поділлям і Закарпаттям, мій шлях додому пролягав через одне з найулюбленіших міст України - Львів. Та він і не міг пролягати іншим шляхом, бо за любої нової нагоди я з превеликим задоволенням навідую місто Лева. У Львові я була лише 4 години, але вражень, як завжди, неймовірно багато.
        У Львові я знайшла багато цікавих закуточків і кожного разу, фотографуючи щось цікаве, згадувала свою і.юашну приємну приятельку. Отже  цю замітку я з задоволенням пишу для Галинки disu   druzhba

Все починається з вокзалу, тут я зробила одну фотку і надіялась, що пройдусь по всьому вокзалу перед відправленням потяга. Та не тут то було lol Я так загулялась Львовом, що ледь встигла на потяг, прибігла за 5 хвилин до відправлення lol



Всі хто був у Львові знають, що варто зайти за перший вугол відкривається чудова картина на Храм святих Ольги і Єлізавети. Костел збудовано на пам'ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбург), дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа І.

На сьогодні ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів. Її я теж хотіла роздивитись краще на зворотному шляху, але не встигла...




Біля Храму я сіла на трамвайчик і поїхала гуляти на площу Ринок. У вікно трамвая побачила будівлю, але не знаю що це таке.


І ось я в історичному серці Львова.  Площа виникла за князювання Лева Даниловича у другій половині ХІІІ ст. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя нового міста.

Тут куди не повернись з глибини віків  на вас дивиться історія і старовина, стоїш і не знаеш в яку сторону краще підти. 


На площі Ринок розташована будівля Чорної Кам"яниці, більш відома як Чорний Будинок, є унікальним пам"ятником ренессансної архітектури 16-17 століть, яке не має аналогів не лише в Україні, але й у всій Європі. Фасад будівлі і куткові пілястри були викладені тесаними кам"яними блоками темного кольору, що нагадують форму діаманта, вишукано прикрашені різбленням і орнаментом. На рівні першого і другого поверхів розташовані світлі фігурки святих покровителів медицини: Св.Мартин, Св.Флоріана і Мадонни.


Поряд я зайшла на пошту на площі Ринок і відправила додому листівку, яку вже отримала сама lol


Потім я просто пішла по вуличками цього прекрасного міста, насолоджуючись атмосферою старовини, свободи, глибиною віків.




Зверху на правому будинку якийсь герб, звичайно з символікою Львова


На черговій вуличці я побачила арку, а в її глибині хід далі. Галюсь, тут я уявила як ти ходиш і обстежуєш подібні об"єкти podmig


Захожу в арку, піднімаю голову вверх і бачу ооооууу, цікаві сходи. Але вверх я не стала йти, бо там було якось зовсім безлюдно і самій жуткувато. 


Але я пройшла далі по арці і побачила прикафешний дворик


І знову піднімаю голову, і бачу ого що, у нас я такого точно не бачила dada  Переходи-сходи між сусідніми будинками зроблені з дерев"яних досок umnik


Пройшла вперед і побачила теж цікаву картину. Там над вікнами щось написано буквами подібними до грузинських, чи вірменських... Там були сходи вверх, але я і так вже привернула увагу жіночок, які там стояли, то вже мені було не зручно туди залазить. Уявляєте: така собі мадам тю-лю-лю у платтячці з бантиком преться хто зна чого і хто зна куди crazy  lol  Але тепер жалію, треба було таки залізти )))


Поволнувала я публіку, своїми діями і пішла назад, а при виході ось такий цікавий вид

 Іду далі, роздивляюсь на всі сторони і тут якесь диво. Сидять чудіки, махають всим руками. Нижній наче тримає на залізній трубі верхнього, а той так невимушено висить у повітрі і махає всим руками lol


Іду далі і роздивляюсь Львівські балкони





І знову мій погляд падає на цікаві двері


Пішла заглянуть, а там цікавинка bravo


В цьому будинку було більш цивільно і не моторошно, то я вже піднялась уверх





Ця арка теж прохідна і зворотній вихід веде на іншу вулицю.


Далі не пішла, бо ще хотілось пройтись по старовинним костьолам, які розташовані навкруги.

І на останок, перед самою посадкою в трамвай, зупинилась послухати талановитих хлопців. Я в захваті! 

 







Замки Закарпаття

  Подорож моя продовжилась по замкам Закарпаття. Початок подорож бере з міста Воловець, не великого живописного Закарпатського містечка.  

    
      Далі ми вже поїхали в негірську частину Закарпаття, і по дорозі до замків заїхали в Свято-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир, який розташований у мальовничому місці с. Драчино, Свалявського району, і майже з усіх боків оточується прекрасною природою, невеликими густими лісами і горами. Зовнішня краса дуже гармонійна і витончена. На території багато різноманітних цікавих дерев і квітів. Дуже прекрасні галявинки, альпійські гірки і навіть господарський двір нас шокував своею красою і чистотою. Зайшовши у ворота двору монастиря час неначе зупинився, було таке враження наче ми в іншому вимірі, стало душевно і заспокійливо.








Це господарський двір


 По ссилці http://карпаты3д.com/uk/kultura/khrami/item/monastur-dracuno.html  можна переглянути чудовий 3D вид двору монастиря. Двір дійсно дуже прекрасний і умиротворюючий. 
       Тут ми поклювали трішки чорноплідної горобинки і поїхали далі подорожувати. 


Далі наш шлях пролягав до замку Шенборна, поблизу с.Чинадійово. На під"їзді до замку нас зустріла цікава залізнична станція "Карпати", мабуть сама найкрасивіша і найоригінальніша станція України.



Це цікавий вид з місточка, який веде на перон.



Володарі Шенборнського замку графи Шенборни часто приїздили в Чинадієво на полювання і відпочинок. Для цього у 1840 році було збудовано дерев"яний будиночок-літня резиденція графа, куди він запрошував своїх гостей для відпочинку і розваг. 

    Вже пізніше на цьому місці було збудовано романтичний замок, в який було вкладено певну символіку, а саме: у проекті замка за основу було взято астрономічний рік. Отже кількість вікон в замку відповідає кількості днів у році - 365, 52 кімнати - кількість тижнів у році, 12 входів - кількість місяців року. В архітектурі замок близький до французьких ренесансних замків. Будівлю замку прикрашають багаточисельні башточки, флюгери, черепиця, кольорові вітражі і геральдична ліпнина. Кожна деталь замку, чи то димохід, чи вежа не просто виконують свої функції, але і виступають прикрасами замку. 







На одному з дахів башти височіє фамільний герб Шенборнів з левом у короні і з розвоєною кісточкою хвоста.



Замок розташований в центрі парку площею 19 га, тут зустрічаються рідкі породи дерев і кущів: самшити, сакура, веймутова сосна, канадська ялинка. Паркове озеро нагадує карту Австро-Угорщини. В даний час там розташований санаторій "Карпати", в якому лікують сердцево-судинну і нервову систему. Будівля замку Шенборнів в даний час є одним з корпусів санаторію.
       В середині замку збереглось не багато. Ось одна кімната з каміном, парадними сходами і цікавою люстрою, яка була виконана по особистому замовленню графа Шенборна.





Нам розповіли, що в замку знімали фільми "Снігова королева", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Доярка з Кацапетівки", а оцей цікавий балкончик, особисто брав участь у фільмі "Попелюшка" 



Нагулявшись по території парку, їдемо далі до Чинадіївського замку Сент Міклош.



Середньовічний замок "Сент-Міклош" (Святий Микола) було збудовано в 15 столітті, як типова романська феодальна резиденція. Замок належав багатому роду баронів Перені. У 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського. Потім тут знаходилась повстанська армія Ференці Ракоці. А його дружина Ілона Зріні потаємно зустрічалась зі своїм коханцем І.Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж. Пізніше будівля виконувала функції тюрми, складу. До останнього часу замок був дуже запущений і лише з 2001 року почалось його відновлення.









І звичайно який же замок без потаємних кімнат і ходів. Ми по ним походили whosthat там взагалі темно, фото зроблено зі спалахом.



А ці одвірки і ступеньки виготовлені з каменю і збереглись у першопочатковому стані.



Враження після відвідування замку було дуже сумне, тому що більшість кімнат взагалі у поганому стані. Але будемо надіятись, що все-таки хворий йде на поправку, реставрацією і збереженням замку зайнялись і він вже не виглядає безпризорником smile 

Далі їдемо в Мукачеве. В замку Паланку я вже бувала, але мені дуже подобається його світла атмосфера і я з великим задоволенням їхала на нову приємну зустріч. 

Ще на під"їзді до Мукачево перед нами, у променях сонця, гордо височів Замок Паланок.



Мукачівський Замок Паланок - історико-архітектурний пам"ятник, родове гніздо трансильванських князів Ракоці. Замок зведений на горі вулканічного походження. Його зводили в декілька етапів. В 11 столітті за наказом короля Ласло І на місці дерев"яних укріплень була збудована кам"яна башня-донджон, на початку 14 ст. за наказом короля Карла Роберта італійські майстри розширили замок, наприкінці 14 ст. його перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович, брати якого керували в Кам"янці-Подільському, де я побувала декілька днів тому і мені було дуже цікаво спостерігати зв"язок історичних подій і особистостей. І вже нинішній вигляд замок набув у 17 столітті при Д"єрді І Ракоці. Замок контролював торгові шляхи. 





Один з коридорів замку мав свій страшний секрет. Коли противник вже проривав дві лінії оборони, оборонці замку відкривали ворота і нападаючі забігали в пастку, яка за ними зачинялась і зверху на них лилась розтоплена гаряча смола. Ось цей коридор



В замку ми погуляли по кімнатам зі старовинними меблями, 



походили коридорами замку



Виглядаючи з другого поверху коридора ми дивились на колодязь (вдалині двору під коричневим дахом), про який є замкова легенда: Колись в цьому краї жив Князь Федір Коріатович, которий на випадок тривалої облоги звелів вирубати у скелі криницю, над Старою баштою. Але довго копаючи колодязь, проходячи численні кам"яні брили, копачі все не могли дібратись до води. За цією всією роботою з кущів спостерігав один чоловічок devil .  Бачачи, що у людей нічого не клеїться, він прийшов до Князя і запропонував свою допомогу, звичайно ж за плату. І запропонував ціну money money money  золотом. Федір Коріатович подумав і погодився на пропозицію. Через деякий час вода задзюрчала аж на глибині 85 метрів. Князь зрозумів, що підходить розплата, але йому дуже не хотілось віддавати devil   money money money. Три ночі в його кімнаті горіло світло, і його помічник прийшов спитати, що трапилось. Князь розповів що саме його мучає. Тоді помічник дав пораду: Ви ж не домовлялись якого розміру будуть мішки з золотом, і не домовлялись скільки саме монет буде у мішках. Отже пошийте маленькі мішечки і киньте туди по парі монеток. 
Так Князь і зробив, чим дуже розлютив чоловічка devil.  Тоді Князь посадив чоловічка до криниці і там прикував його. 
   Хоча води в колодязі тепер вже немає, але люди стверджують, що опівночі з глибини колодязя й досі долинає незрозумілий шум, ніби devil лається, бо йому соромно, що дозволив людям себе обдурити chih lol 



Як і в кожному замку, в цьому мабуть теж проводились бали, отже ми потанцювали з господарем замку, а заодне і загадали бажання, бо існує повір"я, що якщо дати грошенят Князю, потримати його за палець і загадати бажання, він увечері перегляне весь список бажань, внесе їх до своєї канцелярії і обов"язково кожне виконає umnik podmig



Попрощавшись з прекрасним душевним замком 



ми поїхали погуляти по такому ж душевному місту Мукачево. smile



Мандрівки Закарпаттям

         Продовжую свої казки Шахерезади lol 
Отже з ранку до обіда я пила мінеральну водичку, снідала-обідала, приймала мінеральні ванни і просто прогулювалась по навколишнім місцям. А після обіду ми їздили на екскурсії. 
Одна з екскурсій була до водоспаду  Шипіт. Шлях наш пролягав через село Пилипець звідки родом перша жінка Назарія Яремчука і бувший голова ЦИК Михайло Рябець.
Дорогою до водоспаду я милувалась місцевим колоритом. Цікаво, що тут у людей майже немає огорожі дворів і між дворами umnik  


А в цьому дворі бігав кролик прямо по двору, він он там вдалині чорніє біля кутка будинка. І ще сподобалась цікава поштова скринька


На порозі іншого дому сиділа собака-охраняка )))



Ось ще один колодязь. Наче такий як я там бачила, але трішки видозмінений



І ще зустрівся цікавий гараж з пляшок з-під пива, правда ще не добудований.



Майже у кожному дворі велика кількість квітів і звичайно ж Червона рута



Спочатку ми заїхали на гору, звідки побачили прекрасні краєвиди, наїлись чорниць і малини і назбирали іван-чаю та звіробою





Там же ми бачили збирачів чорниць, у них зараз саме жнива umnik Люди звечора заходять на полонини, ночують там, а з самого ранку починають збирати чорницю. Оце бабуся з онуком, які вже йшли вниз із зібраною чорницею.


Вже прямуючи до водоспаду ми побачили як в небі парили любителі екстриму. Дуже цікаво було спостерігати їх політ 
 


Тепер йдемо дорогою до водоспаду. На початку шляху нас зустрічала цікава господиня lol  Ми розпочали з нею фотосесію. Спочатку її саму фотографували, тоді вже осміліли і почали фоткатись з нею майже в обнімку. Нарешті їй це набридло, вона розсердилась на нас і почала сердито хрокати і намагатись хапнути ротом найближчого до неї. Загнавши нас у кропиву, пішла далі їсти травичку, а ми пішли до водоспаду )))












І ось повернувши за гірський куток нам відкрився Шипіт





Звичайно коли стоїш там на верху, то вже Шипотом його і не назвеш, бо ті хто стоять на горі, майже не чують тих, хто стоїть внизу. Нафотографувавшись, набрьохавшись у свіжій чистесенькій водичці ми поїхали віпочивати.

На наступний день наша подорож пролягала мимо Теребле-Рицької ГЕС, у напрямку міста Хуст і до солених купалень села Велятино.

На межі Міжгірського і Хустського районів збудована унікальна Гідроелектростанція. Єдина Гідроелектростанція, яка збудована на двох паралельних гірських річках. Річка Теребля знаходиться на горі, а річка Ріка протікає внизу. На горі створили Вільшанське водосховище і сполучили між собою дві річки.
(с) Немного истории. Идею построить Теребля-Рикскую ГЭС такой, какая она есть сейчас, еще до Второй Мировой войны вынашивали венгерские и чешские специалисты по водной энергетике. 

Постройку плотины в селе Вильшаны усложняли постоянные оползни. Чтобы как-то решить эту проблему строители «навешивали» бетонные блоки на склоны, оставляя в них «окна», и врезались в берега из середины бетонного массива. Потом «окна» были замурованы. На постройку плотины ушло 200000 кубических метров бетона. 

Туннель в скале бурили с двух сторон. Когда перегородка между встречными туннелями была пробита, оказалось, что ось туннелей не совпадала на 2 см. 

Как-то, во время бурения, вдруг прорвало одну из стенок, и на строителей хлынул очень мощный поток воды. Когда специалисты, наблюдая за динамикой изменения объема воды, пришли к выводу что совершенно неизвестно, сколько будет продолжаться выток вод, было принято решение во чтобы то ни стало, «закупорить» выходное отверстие. Десять дней строители боролись со стихией и все-таки "остановили" воду. 

Зима 1957 года была сложнейшим испытанием для молодой ГЭС. В горах резко выпало 1,5 метра снега после чего начался сильный ливень. Сразу за ливнем – 5-тибальное землетрясение в селе Нижний Быстрый. В итоге. Из туннеля через трещину хлынула вода, и стала дополнительно подмывать склон, многократно увеличивая возможность возникновения оползней. К счастью, ничего не случилось. Запас прочности при проектировании был достаточен. http://novostey.net/ges/





Прямуючи далі ми проїхали село Іза, в якому майже біля кожного двору стоять плетені з лози вироби. Це цікаве видовище.



Село Велятино нічого особливого з себе не представляє, єдине що там є солені купальні. Кажуть, що то з-під землі б"є джерело гарячої соленої води. Вода там там дійсно супер солена, бо ні на Чорному морі, ні тим більше на Азовському вода так не тримає як тут. Можна взагалі не рухатись і все одно будеш на поверхні )) Я не фоткала, бо не брала туди фотоапарат



Біля входу в купальні стоїть Пинтя Велєт, засновник цього села



Дорогою назад ми проїздили мимо сучасного збудованого замку, який тепер є Будинком одруження міста Хуст. Гарна будівля.



А у вікно бусика я видивилась церкву цікавої форми. Жаль, що не було можливості зайти і роздивитись її поближче і в середині.



Так що накупавшись у майже Закарпатському морі lol  ми розімлілі повертаємось назад. 





Треба відпочити, набратись сил, бо завтра нас чекала довга, але цікава подорож по замкам Закарпаття.  Далі буде podmig