хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «розмови»

Розмови прі свєчах ))

         Вимкнення світла звісно не дуже комфортно в 21 столітті, а тим більше коли в домі все на електриці.
Ну то таке... По-троху прилаштовуємось до графіків і до не графіків, коли позапланово мордор швиряє ракети... В проміжках між відімкненнями швиденько робимо що потрібно, а коли світло вимикають і спати рано або не хочеться, сидимо розмовляємо за чаюванням.
         Згадуємо своїх бабусь і дідусів, які під час другої світової війни взагалі були без світла, без інтернетів, зв"язку. Ми малими дуже любили розповіді бабусь і дідусів про ті давні часи. Можливо нам менше розповідали сумного, але скоріш за все люди намагались замістити погане гумором, переключитись на щось.
      Ми ще наче не старі girlkiss  ну у крайньому разі за віком молодші, ніж були бабусі, коли розповідали нам про життя-буття, але ж коли не має світла сама атмосфера навіює спогади. 
      Вчора якось прийшли спогади вже нашого дитинства, звісно радянського. Пам"ятаю як наприкінці 70-х років вимикали світло, якихось пару років дуже часто це було, бо я терпіти не могла темінь і морок, ні, я не боялась темноти, а саме не любила сидіти в темноті. Ще спливли спогади як в якомусь році під Новий рік, підряд кілька днів вимикали світло і навіть 31 грудня вдень якийсь час не було світла, а потім, коли ми чекали гостей на зустріч Нового року, мама готувала смаколики, в хаті пахло смачною випічкою і добре пам"ятаю різала олів"є при керосиновій лампі lol Вже мали показувати "Голубой огоньок", а світла все не було. Вже і гості прийшли, я відволіклась від спостереження за мамою і ми пішли гратись з гостеням, який прийшов. Всі мали надію, що все ж таки хоч під куранти світло увімкнеться, але чуда не трапилось і зустрічали ми той рік з парафіновими свічками і під запах керосинової лампи. Не знаю скільки святкували батьки, а нас вклали спати і вже на ранок світло було і на радість нам йшла передача "В гостях у сказкі" з традиційною новорічною казкою "Новорічні пригоди Маші і Віті"....

                          
      Вчора всі прийшли з роботи, розігріли вечерю і клац, кіна не буде...
Син говорить: ну як оце? що робити? спати рано, щось робити темно і без електрики й не зробиш...
Кажу йому: ну а що ти думав? не дарма ж по інтернету розганяли про те як харашо жилось в Савецкам саюзє... І оці картинки з бочкою квасу, з самой вкусной в мірє докторской колбасой, з самим вкусним плАмбірАм (я знаю, що правильно плОмбір uhmylka ) і т.д....
                           

От сусіди і вирішили нас повернути в "хароший" Савецкій Саюз... От так без війни, але з віяловими відімкненнями електроенергії, з дифіцитами і чергами за елементарними продуктами і речами але харашо в странє савецкай було жити...  Так от, Ви, які народились вже в країні Україна, дивіться, порівнюйте і знайте що таке СРСР. Вважайте, що прокатнулись на машині часу boyan
   Так що знову мінус в карму хворого сусіда uhmylka

Про моє 19 січня...

Для одних людей це був понеділок, для інших - церковне свято, Хрещення, а для третіх, і для мене в їх числі - це був день, коли зв'язок із космосом максимально відкритий для всіх людей. Можливо, останній пункт - це чутки, або вигади, а я - бовдур, який у все це вірить... Принаймні, про відкритість цього каналу казали так само переконливо як і про кризу, і про газ, і про понеділок та Хрещення.

Цілий день я бажав людям доброго настрою та вітав зі святом. Спеціально не казав, що за свято, бо Хрещення хоч і популярне зараз в нашій країні, але не для всих. Чому я так вважаю? Бо це свято не популярне для мене, а значить обов'язково є ще декілька таких бовдурів, які не поважають "споконвічні" традиції свого народу.

Взагалі-то, я вірю в Бога! Я вірю в його всемогутність та мудрість... Але зовсім не вірю жодній церкві. Жодна з религій не розповідає правду про Бога. В церквах, храмах, мечетях та інших релігійних, культових та обрядових місцях, людей просто дурять. Дехто робить це спеціально, заради якоїсь користі для себе, інші це роблять тому, що самі вірять в те, про що розповідають іншим людям. Мені, чесно, байдуже, у кожного своя правда, і кожен несе власну відповідальність за свої вчинки... Згодні?

Трішки шкода людей, які заради матеріальних благ переступають через закони всесвітньої любові, гармонії та доброчинності... Ми приходимо в цей світ ні з чим, и покидаємо його так само ні з чим... Всі скарби нічого не варті нам ДО нашого народження, та ПІСЛЯ нашої смерті... 

Я не проти того, щоб людина жила в достатку та добробуті, але не через страждання інших...

Кхмм... щось я відволікаюсь від основної теми, про що я хотів написати зараз.

Цього понеділка я багато їздив по місту, багато спілкувався із різними людьми... навіть із Дмитром з роботи побалакав трішки. Як мені здалось, встиг зробити багато корисних справ як для себе, так і для інших людей, тому цей день розпочався та продовжувався досить вдало!

Вечір я домовився провести із дівчиною, яка мені дуже подобається... Я її ніколи не бачив, навіть на фотографіях, ми тільки по телефону спілкувались, але вона мені все-одно подобається, та я часто про неї згадую, коли мої думки не зайняті роботою, або пошуком можливостей реалізувати свої плани або виконати обіцянки, коли такі маються (по пріоритетам все має зворотній напрямок: в першу чергу виконую обіцянки, потім займаюсь реалізацієй власних планів, і вже в третю чергу - роботою для (на) інших людей. тому з мене завжди виходив паганий робітник по найму...).

Перед свіданкою з моєю любою незнайомкою я потрапив на збір до Бізнес-центру, де якраз обговорювались питання впровадження на офіційній основі мого Клубу Бізнес-Кіно в самому центрі та відкриття філіалу в арт-залі піцерії, із власниками якої я якраз нещодавно спілкувався та зацікавив їх такою пропозицією. Від мене чекали бізнес-плану... Тобто, хотіли, щоб я розповів, як збираюсь розподіляти гроші, які мають рікою текти до мене, завдяки розробленій мною унікальній системі Клуба!

Все було готово, і розподілення фінансів між відповідальними, зацікавленими та приймаючими участь було обговорено досить швидко і всіх все влаштувало, чому я був несказанно радий! А ось із дівчиною вийшов облом... Вона не знімала слухавку телефона на протязі всього вечора.

Я спеціально довго не повертався додому - блукав по вулицях, щоб будь-якої миті можна було сісти в таксі та поїхати до неї... але завжди настає такий час, коли навіть найцікавіші та найдобріші задуми відступаються перед втомою. Особливо, коли це втома від безрезультатного очикування після безлічі спроб хоч якось заподіяти...

Близько 23:00 я йшов по алеї посеред свого проспекту в напрямку додому - збуджений від багатьох подій та очикувань на неймовірну зустріч і в той самий час трішки засмучений і виснажений. Сніг йшов разом зі мною, лагідно лягаючи на дерева, асфальт та на мене. Це заспокоювало, прибаюкивало і розслабляло.

Мені раптом стало так спокійно та затишно наодинці із собою, що навіть вронив сльозу від задоволення. А потім подивився на небо - воно було темне від хмар і здавалось бездонним.

Тоді я пригадав про те, що сьогодні небо відкрите для всіх, і я можу із ним поспілкуватись. Саме це я і став робити - розмовляти із небом... вголос.

- Привіт! А ось і я. Я буду називати тебе "Всесвіт". Можна? Сподіваюсь, тобі ця назва подобається, бо це твоя суть, ти - всесвіт! А я - Микола... І я хочу тобі багато чого сказати. Я знаю, що ти все про мене знаєш... і про моє минуле, і про моє майбутнє. І що мої думки для тебе - відкрита книга... Але я все-одно вважаю, що просто думати - замало, потрібно ще й карази про свої думки. Як завгодно - словами вголос, або на папері, або діями, або малюнками, або жестами чи дотиками... Кому як простіше, кому як зручніше - але казати!

Перш за все, дякую тобі за те, що ти дарував мені можливість жити тут. На цій планеті, в цьому світі, серед людей, тварин, рослин, планет, зірок, сузірь... Я дякую тобі за те, що я навчився розуміти радість та добро світу, і що навколо мене їх достатньо на все життя! Я дякую тобі за те, що ти надав мені можливість навчатись, розвиватись, зростати як фізично так і духовно. Дякую тобі за те, що ти завжди разом зі мною, що ти завжди навколо мене - ти моя друга мати і мій другий батько! Дякую тобі, мій кращий друже та наставник! Я люблю тебе, Всесвіт, таким, який ти є!

І ще, я звертаюсь до тебе із проханнями. У мене їх багато, але я знаю, що ти все-одно їх обов'язково виконаєш найкращим чином! Я прошу, дай мені більше знань, мудрості та досвіду, щоб я осягнув їх сам, та зміг передати іншим, кому вони потрібні! Я прошу, допоможи мені пройти свій життєвий шлях таким чином, щоб після моєї смерті мене згадували добрим та ласкавим словом! Я прошу, дай мені всі можливі випробування, завдяки яким я максимально реалізую свій потенціал, талант та здібності! І будь ласка, підтримай мене в скрутний момент. Дай мені сили впоратись з будь-яким негараздом - як із власним, так і із лихом будь-якою людини в світі, яка проситиме у мене допомоги.

Я прошу тебе, всемогутній щедрий Всесвіт дай мені міцного здоров'я та розумного добробуту! 

Ще я прошу тебе, познайом мене із дівчиною моїх мрій, щоб я робив щасливою її, а вона робила щасливим мене, і щоб ми кохали друг дружку св'ятим коханням - чистим, щирим, теплим, і завжди розуміли та підтримували один одного. І щоб наші справи та наші діти поєднували нас ще більше, і щоб ми завжди вірили та довіряли і ніколи не обманували друг дружку! 

Любий друже, Всесвіт, дай мені віру та надію, любов та гармонію в житті!

А ще я обіцяю, (і це не взамін на виконання моїх прохань, а просто тому, що хочеться це тобі пообіцяти і обов'язково потім виконати свою обіцянку) що я буду вправним і чемним. Я обіцяю, що буду максимально чесним. Я буду наглядати за своєю зовнішньостю - бо це твій подарунок для мене. Я буду робити ранкові зарядки, чистити зуби, харчуватись здоровою їжою та вести здоровий образ життя, щоб виглядати та почуватись найкращим чином! Я обіцяю берегти себе та піклуватись про все, що є навколо мене. І все це я обіцяю робити для себе та для всіх інших людей так само якби я робив це для тебе.

Я знаю, Всесвіт, що я - маленька частка тебе, так само, як і ти - маленька частинка мене самого. І знаю, що всі ці прохання були як від мене до тебе, так і від тебе до мене. І що ти чув мене так само, як я чув сам себе... І це просто неймовірно... приємно! 

Ще раз дякую тобі, Всесвіт за цю розмову, яка склалась у нас із тобою сьогодні - мені було дуже приємно та радісно! Я люблю тебе! Буду радий поспілкуватись із тобою ще якось найближчим часом!


ось така у мене була розмова з Всесвітом на Хрещення, 19 січня 2009 року...

а хтось ще розмовляв з ним того дня?

було б цікаво поділитись враженнями!