Куточки Січеслава - Брянська слобода

       Минулої суботи їхали у маршрутці і побачили унікальну старовинну пам"ятку історії і архітектури. Сил не було дочекатись нових вихідних і підти роздивитись її поближче. Вирішили почати подорож з району в якому жили робітники заводів. Тепер тут розташовані жилі масиви Парус, Комунар і Червоний Камінь.



Далі пішли по району, який називається Фінські домики, від фінських доміків там вже мало чого залишилось, але все ж таки є рарітети smile  Цей район почав заселятись разом з розвитком промисловості нашого міста. Спочатку тут були тимчасові дерев"яні бараки, які з часом змінювались кам"яними двоповерховими будинками, а також почали забудовуватись вулиці поряд, де нарізали двори робітникам заводів.











   Далі наш шлях пролягав по проспекту Свободи в сторону заводів. Сам нинішній проспект Свободи не завжди носив своє ім"я. Спочатку його називали просто Великою вулицею. В травні 1920 року на Великій вулиці легендарний командуючий 1-шої конної Армії Семен Будьонний, направляючись на Польський фронт і проходячи зі своїми військами по Великій вулиці Нових Кайдак, виступив перед робітниками. В пам"ять про це в 1930-ті роки вулицю перейменували в проспект Будьонного. Але ще до 1941 року жителі проспекта називали його просто Широким проспектом. Тут ми зустріли Пожежну частину, не знаю якого вона року, але цікава споруда.



    Звернувши трішки від проспекту в хащах знайшли порушену будівлю. Нам розповіли, що то стара будівля якогось помісника, на жаль поки що інформацію ніде не знайшли. При радянській владі в цьому будинку розміщувався дитячий садок, не дивлячись на його близькість до пожежної частини, будинок згорів. І тепер будівля у повному занепаді і смітті.




фото з інету

     

       Далі на нашому шляху був будинок культури імені Леніна. Ми думали, що він давно не працює, але були дуже здивовані, коли дізнались, що там майже вирує культурне життя umnik  lol 



До зустрічі з цим культурним палацом ми пройшли досить не малий  шлях, а так як погодка парка, пили водичку, то нам приспічило в секретну кімнату  smutili . Ми зайшли в палац і його сторож люб"язно дозволив пройти до секретної кімнати lol  Звідти я і зробила це фото. В середині Будинок культури в прекрасному стані. 



По дорозі ми зустрічали багато старих будинків, вони з особистостями тогочасної архітектури, але особливої цінності не несуть. 


    
      Так ми дійшли до самого найстарішого заводу Дніпропетровська, одного з найбільших в Україні - Брянського заводу / заводу імені Петровського / заводу Эвраз.  

      Строительство завода поручили инженеру-технологу А. М. Горяинову, который и стал первым директором завода. Известные в Российской империи акционеры П. И. Губонин и В. Ф. Голубев сумели привлечь и поставить на службу отечественной металлургии и трубной промышленности франко-бельгийские капиталы.

Александровский Южно-Российский завод Брянского акционерного общества был основан 22 мая 1887 года (по дате ввода в эксплуатацию доменной печи № 1). В сентябре того же года была открыта небольшая чугунолитейная мастерская для отливки изделий из чугуна. Весной 1888 года Брянское акционерное общество приступило к строительству бессемеровской и сименс — мартеновских сталелитейных мастерских, началось сооружение рельсовой, листопрокатной и железнодорожной мастерских с 32 пудлинговыми печами и отделением прокатки универсального широкополосного и сортового железа.

22 мая 1888 года первую плавку дала вторая доменная печь, а в октябре — начали осуществлять прокатку металла на мелкосортных и среднесортных станах завода.

К 1917 году на Брянском заводе работало 6 доменных, 8 мартеновских печей, 9 прокатных станов (в том числе 5 сортовых), 3 бессемеровских конвертера, вспомогательные и ремонтные цехи. (с)

Є цікавий момент, пов"язаний з цим старим заводом: З давніх часів і по ці часи на все місто гудить гудок, який сповіщає початок робітничої зміни. 1 зміна - 7-00 годин, 2 зміна - 15-00 годин, 3 зміна - 23-00 година. 



Підїхавши трішки на трамвайчику ми добрались до цікавого пам"ятника архітектури, історії і інженерії umnik Старовинної водонапірної башти, яка була побудована разом з залізною дорогою.  Я її називаю - красунечка. Вона сором"язливо стоїть посеред нових будівель заводу, але її інтелігентна величність все ж таки виглядає прекрасно.

«Две водонапорные башни – в районе железнодорожного вокзала и на территории ДИИТа – интересные памятники промышленной архитектуры и свидетели «индустриального бума» в истории нашего города конца XIX – середины XX веков. Башни не обладают наивысшей категорией архитектурной ценности, но для современного Днепропетровска – это памятники уникальные, единичные.

Обе рассматриваемые нами водонапорные башни принадлежат к направлению историзма в архитектуре и созданы в формах эклектики второй половины XIX века, то есть соединяют в себе признаки двух стилей – неороманского и неорусского.

Водонапорная башня при станции «Екатеринослав» – ровесница самой дороги и вокзала (линия открыта в 1884 г.). Её мощный силуэт долгие десятилетия формирует панораму завокзальной территории между линией железной дороги и Днепром.

Башня представляет из себя массивное вертикально ориентированное сооружение высотой больше 36 метров. Башня восьмигранная, шестиярусная (!), увенчанная восьмискатным шатром. На сегодня объект хорошо сохранился. Особенно следует отметить удивительную сохранность верхнего деревянного яруса башни, с использованием массы резных декоративных элементов. Дерево почернело от времени, но верхний ярус башни – уникальный образец деревянной архитектуры старого Екатеринослава.

Из-за необычной формы верхнего яруса издалека башня может напоминать гигантский цветок.

Сегодня башня находится на территории Днепропетровского тепловозоремонтного завода (ул. Краснозаводская) и скрыта от посторонних посетителей. Может, это и к лучшему, учитывая современное отношение к памятникам прошлого.

Несмотря на свою роль архитектурной доминанты, водонапорная башня при станции «Екатеринослав», является, все-таки, типовым памятником для данного вида сооружений».(с)




Далі по місточку ми перейшли до самого вокзалу. Місточок дуже влучно збудований для зручності і швидкого діставання робітників до вокзальної площі. 


З місточка нам відкрились старовинні будівлі залізниці.




Вокзал із зворотньої сторони


І ще одна водонапірна вежа 




Куточки Січеслава - Лікарня

Працює в Дніпропетровську Міська лікарня № 5. Повз неї щодня люди ходять на роботу, у магазини, на ринок, діти до школи і мало хто замислюється над тим скільки років вона тут працює. 
Багато будівель цієї лікарні вже стерті з лиця землі, і лише місцеві аборігени точно знають де розміщувалась будівля Дитячої поліклініки, родильного відділення, гінекологічного відділення і відділення ФТО - їх просто вже немає. Але з початку ХХ століття, а саме з 1900, 1901 і 1905 років  ще стоять і навіть працюють відділення лікарні.
Отже, побродивши там маємо таку інформацію з фото smile

Будівля пральні-дезинфекторської. Пральня давно не працює, але невеличка частина будівлі зайнята дезинфекторською кімнатою, яка займає десь шосту частину всієї будівлі.

                     

                   
Йдемо далі і з кущів бачимо залишки ступеньок, які вели в гінекологічне відділення і відділення ФТО
 

Там в кущах три роки назад були знайдені перші старовинні цеглинки, з яких і почалась колекція цегли і черепиці

И.М. - Иов Майданский



Х.Р. - Хаим Израилевич Розенберг



Спускаємось нижче і зустрічаємо спорудження, в якому раніше був склад медикаментів, це льодник, який в ті часи використовували як холодильник. 

 

Далі за будівлями ще один льодник, але на жаль він не функціонує, а закиданий сміттям. Там теж були знайдені цікаві цеглинки.





На подвір"ї лікарні знаходиться станція перекачки, але вона не дуже старовинна.



І ось вона, будівля, яка будувалась з 1901 року і введена в експлуатацію у 1905 році. Тепер це діючий Денний стаціонар Дніпропетровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 5, розрахований на 20 ліжок.
 
 "Здание, "выстроенное основательно и капитально", было окончено в 1905 г. По современным да и по тогдашним меркам, больницу нельзя назвать крупной. В главном здании размещались 4 палаты по 3 койки в каждой. В здании также находились прихожая, приёмная, кабинет врача, перевязочная, аптека, операционная, пред-операционная, дежурная, комната сторожа, буфетная, ванная, кладовая, бельевая и ватер-клозет. В отдельном здании находились кухня, прачечная, бельевая и квартира кухарки. Существовал и дом врача, состоящий из 5 комнат со всеми необходимыми службами вплоть до ванной и ватер-клозета. В 1910 г. был выстроен дом для фельдшеров, рассчитанный на 4 отдельные квартиры в 2 комнаты каждая. В 1912 г. при больнице выстроили и специальное здание заразного отделения, рассчитанное на 4 койки. В комплекс входили также каменный сарай на 3 отделения с ледником, каменный погреб и отхожее место для посетителей. Больничный водопровод получал воду из специального колодца, а стоки отводились в цементированную сливную яму. Медицинский штат больницы состоял из врача, 3 фельдшеров, акушерки и оспопрививателя. Служителей набирали тут же в Диевке. (с)

В середині нічого старовинного не збереглось, тому що вже багато разів робився поточний ремонт з покращення внутрішніх приміщень.













Тут же на території розташований пам"ятник, кажуть головному лікарю, який працював в лікарні. 





Звичайно в Дніпропетровську є й старіші лікарні, такі як лікарня Мечникова (1798 року) і лікарня Другої робочої лікарні (1892 року), але все ж таки ця лікарня вже відзначила свій 100-літній ювілей і продовжує виконувати свої функції. Цікаво, що дещо з тих часів збережено і діє. smile  


Конечно геноцид!

Сіли в маршрутку. Сидимо, чекаємо відправки. На годиннику - 19-30
Заходе дідусь з криками: падли, гади, ізверги..... іздіваюцця над народом!!! angry 
Вся маршрутка - вушки на макушки. Що ж трапилось?
Його сусід питає: що трапилось?
Дід: та собаки вони!
Сусід: Хто?
Дід: правітільство chih 
Сусід: а що таке?
Дід: та пішов в один кіоск, хліба немає. Пішов в другий - хліба немає. Пішов в третій і там немає beat  Геноцид устроїли, ізвєрги, хліба ніззя купить!
Сусід: так пройшовся б трохи, в АТБ повинен бути хліб.
Дід: та канєшно, я ше ходить должен.... 

Ну хіба не геноцид? Геноцид! uhmylka lol  

О карьере и достоинстве

Некоторые люди говорят, что надо состояться в карьере, надо быть достойным, надо ценить себя и не опускать ниже планку… У некоторых есть мнение, что рожать нужно когда ты состоялся как специалист в своей области, хотя женщине можно состоятся как мать и не париться насчет карьеры, мужчина обязан содержать семью, поэтому у него зрелость как кормильца как правило приходит к 35-ти годам. (с) (KAT373)

 Но я часто задаю вопросы по этому поводу:

А что значит быть достойным?

А почему обязательно нужно состояться в карьере?

О карьере:

Во-первых не всем дано состояться в карьере.

Во-вторых не все этого хотят и не всем это нужно.

В-третьих: что значит состояться в карьере? Кто-то может быть супер начальником (директором), министром и т.п.… А мне вот интересно, а кто этому начальнику, министру и т.д. шьет трусы? Делает дорогие ботинки? Ремонтирует канализацию? Откачивает его стоки, чтобы они его не захлебнули? Готовит еду в ресторанах, в которые он ходит? Так вот вопрос? Те люди, которых не видно на сцене жизни они что, не состоялись? Они что, никто? Что бы было, если бы все вдруг стали состоявшимися в каких-то мифических карьерах и перестали делать то, что они делают?

 

О достоинстве:

Можно быть трижды начальником и быть при этом свиньей, невеждой, лицемером и горделивым павлином. А можно быть лифтером, дворником, сторожем и быть при этом глубоко порядочным человеком, читающим глубокие книги и понимающим мудрость жизни. Так кто в этом случае имеет бОльшее достоинство???

smile

Продовження теми про літніх "пахучок" )))

У нас тутачки майже флешмоб організувався lol Так всім у носі крутять літні "пахучки" у маршрутках і взагалі у місцях скупчення людей.

І от згадалась мені давня розповідь мого батька:

        Якийсь час він працював на залізниці механіком рефрежираторних вагонів. Це було ще за часів СРСР і вони супроводжували вантажі по всьому Союзу. Їхати на зміну приходилось у пасажирських поїздах. От одного разу вони їхали кудись через Середню Азію, серед літа і жари і подорож їх повинна була тривати біля 6 суток. Перші двоє суток було все нормально, а на треті сутки стало щось воняти, вонявка доносилась з відкритого вікна і особливо коли поїзд набирав швидкість або у вікно дув вітер. Вони з напарником все не могли зрозуміти що ж воно таке, що аж очі виїдає hypnosis   Запашок був як від протухлого і давно залежаного м"яска. Стали про це говорити в своєму купе, а чоловік, який з ними їхав став казати, що йому нічого не воняє, але там через три купе сидить казашка з трьома дітьми от від них і йде неприємний запах. Мов би то ці казахи такі неряхи, вонючки і не миються місяцями, от від них тільки і може так воняти. Батько з напарником, проходячи мимо того купе стали принюхуватись, щоб дізнатись чи це так, але нічого вонючого там не чули, бо там була нормальна жіночка і чистенькі діти. Коли поїзд зупинявся вонь трохи затихала.

      На 4-ті сутки батко вирішив визирнути у вікно і побачив там якусь сітку, а  в ній згорток у газеті.

Та сітка була причеплена біля вікна. Він так і здогадався, що той сморід іде від неї. Пішов до провідника (маленького чоловічка казаха) і став казати, що там висить якась сітка і схоже, що від неї йде неприємний запах. А провідник каже, що то сітка вашого сусіда по купе umnikВін коли сідав у поїзд чипляв там її. Батько порозмовляв з провідником і просив його якось допомогти з цією проблемою. Маленький чоловічок хитро посміхнувся і пообіцяв щось придумати. 



   Як завжди влітку люди, змучені вагонною жарою, виходять на зупинках, щоб подихати свіжим повітрям на пероні. І на одній із зупинок сусід по купе побіг десь у вокзал, а провідник хитренько виглянувши йому у слід, вийшов з якимось крючком і став нібито перевіряти колеса, стукаючи по ним. Дійшовши до зловонної сітки він озирнувся, подивився по сторонам, швиденько зачепив крючком сітку і гарненько розкрутивши її зашвиргонув її через потяг nevizhuБатько з напарником, бачивши весь цей спектакль у вікно попадали зо сміху. Провідник їм підморгнув і пішов далі постукуючи по колесам. smoke

      Пасажири всі всілись і потяг почав набирати обороти. У вікно вже не доносився "пахучий" запах і сусід почав якось хвилюватись. Потім він визирнув у вікно і побачив, що його сітка зникла. Він підскочив і кудись побіг. Повернувся з провідником і дуже емоційно став розповідати йому, що зникла його сітка. Провідник з уважним виглядом вислуховував скарги і причитання. І каже: Я видел, что на остановке мимо вагона шел мужик с палкой, зацепил палкой сетку и закинул её через вагони. Я на него покричал, а он убежал. Ой, ой, ой я очень вам сочувствую... (казав він із засмученим виглядом) Виходячи з купе, повернувся до батька і його напарника, хитренько підморгнув, крехтнув і пішов.

У сусіда пропав настрій, якщо з початку їх подорожі в нього рот не закривався, він торохтів і торохтів, то тепер він був тихий и сумний. Схоже, що йому було сумно без його пахучки shock

  Так от мені іноді здається, що можливо їм подобається їх запах і вони не хочуть його перебивати різними вонючками типу мила, шампуні, антиперсірантів.... Хто його зна? wakeup

Флешмоб Возьмите в руки книгу... (прикольный)


Ну так трапилось, на днях купила книгу "Страви нашвидкоруч" і саме вона і лежала поруч lol

Гірчиця. Великого чи дрібного помелу, з зеленню, перцем, часником, цибулею, солодка, як цукор, або гостра, як пекучий перець, гірчиця пов"язує компоненти заправки або соусу в єдине ціле. 

Економія електроенергії



Люди добрі, скажіть будь ласка, а хто-небудь встановив собі лічильник електроенергії, який рахує по двом тарифам?

Мені цікаво чи варта шкурка вичинки?




Дніпро Моунтейнс ) и сон-трава для флешмоба ))

Так, так, саме таку назву ми знайшли на мапі Дніпропетровська (Дніпровські гори). 
Кожного року на весні ми ходили в гори у Крим, звичайно це було не в березні-квітні, а у травні, але ж організм звик до гір і з цим щось треба робити ))) Ми вирішили подивитись що ж за гори можуть бути серед лісо-степу lol  Тим більше, знову ж, це перекликається з хоббі, бо цеглу і черепицю робили з глини. А де її добували? Звичайно в балках. 
Був такий виробник черепиці Сємєргєєв, а на карті є Балка Семергейка. Можливо там і був черепичний заводик? Ну у нас як завжди, перший похід без карти ))) Забрели не в ту сторону, а так як вже були значно стомлені і зголодніли, почемчикували додому. Зате ж є нові плани на подальші вихідні bravo 

05.04.2015

Як тільки ми покинули жилі вулиці і зійшли з гірки, обернувшись побачили Українські Мачу Пікчу umnik  lol  І це Вам не хухри мухри, а роками передавалось з покоління в покоління любов до рідної Землі  prey





Йдемо далі і зустрічаємо весняні першоцвіти







Вперше в житті побачила Сон-траву живою і в природі. Знаючи, що вона занесена в Червону книгу, ми ніжно зробили фотосесію і пішли далі.



А ось дерево, таке дивне явище: воно зламане, зігнуте зовсім, але воно живе, на його молодих гілочках набухлі бруньки. 



Далі зустріли дерево, схоже, що в нього вдарила блискавка. Бо вигоріло воно знизу і навколо нічого окрім нього не згоріле.



Ми йшли, і на всьому шляху на пагорбах виглядала глина. Вона була різного кольору. Так як і черепиця бувая червонішою, буває більш жовта. 

Червона глина - ми поліпили її, вона масна і дуже липка. Одразу зліпилась і зовсім не розпалась.





А поряд була біла глина. Вона ще липучіша ніж червона.



Коли ми пройшли трохи далі, то знайшли пісок hypnosis Що нас дуже здивувало. Як може пісок знаходитись окремо від води? Можливо ми помиляємось, але все ж таки це дивина. Він чистий, чистий, білесенький і цукристий. Я пам"ятаю такий пісок бачила лише в дитинстві.



А цю глину ми побачили пізніше, але вона взагалі не ліпиться, одразу ж розсипається.



Так ми обійшли одну балку по горбах, потім в розщелині і стали доходити до її закінчення. Тут нас зустріли природні ворота. Як наче перехід з одного рівня на інший )))



Ми пішли по стежці, звернули і тут відкрилась цікава картинка - Поклади граніту )))





Подякувавши цій Балці, ми пішли далі. І тут диво. Ну здавалось би дві балки, які знаходяться поряд, але вони різні. В одній балці більш сиро і трава стара, нової майже немає, лише на пагорбах. А інша балка вже зелена, сухенька і така привітна. От в цій балці ми і побачили Дніпро Моунтейнс lol  Звичайно це не Роман Кош, не Ай-Петрі, не Мангуп, але все одно це наша природа, наша рідна Земля.









А чим це не Мармурова гора? Ну подумаеш, трошки з глинки, але ж як кльово виглядає uhmylka




До речі вона дуже тверда, майже як кам"яна. Колупали її, але вона не сипеться, а лише відбиваються великі кам"яні брилики, які теж дуже тверді.



А ця гора bravo ну чим не Ай-Петрі? ))))





Балку завершили такі цікаві Хоббітські ворота, вийшовши в які, ми піднялись на верх і на останок оглянувши пагорби пішли додому.