Форт Перемишль Польський

                                                                "Любов до Вітчизни –
                                                         перша чеснота цивілізованої людини!"
                                                                      Наполеон Бонапарт

       Тепер щодо фортець, які знаходяться на Польській території. Звичайно ж дуже прикро, що у нас подібні споруди занепадають.unsmile
       Побудований в кінці 19-го століття форт в Перемишлі готуються внести до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Цю фортецю у Польщі вважають однією із візитних карток країни.
       Майже сто років тому ці стіни стримували натиск двохсоттисячної російської армії. І мало хто знає, що частина споруд знаходиться на українській території. Це - околиці села Поповичі. До кордону з Польщею - кілька сот метрів.
Початок історії тут http://blog.i.ua/user/729788/2226311/
Фото тут  http://photo.i.ua/user/729788/513121/
       Це була найбільша фортеця Австро-Угорської імперії. Російські війська тримали її в облозі майже 130 днів й тільки потім фортеця капітулювала.
      42 форти Перемишльської фортеці оточували місто 40-кілометровим кільцем, прорвати яке було практично неможливо. На українській стороні - всього 6 фортів, але саме вони були укріплені краще - адже противника чекали зі сходу.
 
      Фортеця має  цікаву інженерну інфраструктуру фортів і не перестає дивувати майстерності австрійських архітекторів. Наприклад є колодязь з глибиною - більше 100 метрів. Як він був збудований і для чого - до кінця не ясно. Він мав ліфт та металеві сходи. Можливо, це є перехід до Перемишля на випадок евакуації з фортеці, бо діаметр його  2 метри.
        Будівництво фортець не встигало за технічним прогресом, появою нових видів озброєнь. Кількість укріплень більшала, особливо на схід від Перемишля. Відтак, упродовж 1895–1903 років на підходах до одного з основних фортів — Форту І Сєдліска, більш відомого як «Саліс Соґліо» (знаходяться на території України) — крім двох допоміжних «Плешевичі» й «Марушка Ліс», було збудовано ще чотири так звані сполучні: «Лисічка», «Биків», «Поповичі» і «Дзєвєнчиці». (Більшість фортів перемишльського кільця отримали свої назви від найближчих сіл чи урочищ). Саме вони прийняли на себе основні удари російської армії восени 1914 року. Цю облогу Перемишль вистояв. Другої не витримав, і 22 березня 1915 року місто ненадовго було зайняте російськими військами. Перед здачею, виконуючи наказ командувача фортеці генерала Кусманека, уся військова інфраструктура й комунікації міста на Сяні були знищені, ворог захопив не фортецю, а руїну.






       Але уже на початку червня німецькі й австрійські війська знову заволоділи Перемишлем. До кінця першої світової війни залишались ще три довгі роки, але впродовж усього того часу ні якого військового значення Перемишль не відігравав. Після війни концепція оборони так званої Першої Речі Посполитої більше не включала в себе підтримку міст-фортець, Перемишль остаточно втратив своє військове значення, напівзруйновані форти почали розбирати.
        Про нього ненадовго згадали у 1939 році, коли Сян кордоном розділив місто на німецьку та більшовицьку частини.      
        Після Другої світової війни Перемишль із частиною Бещад належав до Радянського Союзу, а у 1951 році Сталін поміняв район Перемишля на вугілля Кристинополя. Усі шість допоміжних фортів групи Сєдліска опинилися в Україні. І якщо зараз на польській території довкола Фортеці Перемишль утворена ціла туристична інфраструктура, то для України ця тема, вочевидь, не на часі. (с)
      До цієї фортеці в реальному житті не добрались, але пишу для порівняння з нашими нещасними руїнами. Фото і розповідь взяті в інеті.
      Такий вигляд фортеця має з висоти пташиного польоту
Forty Twierdzy Przemyl z lotu ptaka
    

Один зі входів у фортецю









Центральний дворик артилерійського форту W I Salis-Soglio, збудованого в 1882-86 роках, який відносився до групи внутрішніх укріплень цитаделі Перемишля.





      Казарма форта W XV Borek - ще одного з внутрішніх фортів цитаделі, збудованої в 1892-1900 годах. В стіні добре видно пробоїну від важкого снаряда.



Каземат форта Borek. Ліворуч видно оголовки вентиляційних шахт.


Єдина бронебашня фортеці, яка збереглась. На передньому плані - вхід в підбашенне приміщення.


Це, я так розумію, відтворене убранство кімнат


      
     І, нарешті, — навіщо все це? Що, здавалося б, ми маємо до історії польського міста? Не все так однозначно. Перемишль кінця ХІХ-го — початку ХХ-го сторіччя був типовим містом Західної Галичини: навпіл поляків і українців, з вагомим впливом численних євреїв і вкрапленнями австрійців, німців, вірмен і циганів. Територія, на якій розташовані форти Перемишля, є територією нашої спільної історії та культури, дарма, що по ній проходить державний кордон. (с)
 
       Основний текст не мій, але що можна додати? Все і так чітко і лаконічно. 


Форт Перемишль-Поповичі

"Любов до Вітчизни –     
перша чеснота цивілізованої людини!"
Наполеон Бонапарт

       На жаль самій не довелось ще потрапити в ті місця, але при здійсненні подорожі постійно була на зв"язку і була в курсі пересувань і справ lol . Так що можна сказати однією ногою і одним глазком була на місці подій podmig .
     Отже: У селі Поповичі Мостиського району, що на Львівщині, на північно-західній околиці зберігся комплекс оборонних споруд ХІХ - ХХ століть, які раніше оточували місто Перемишль.

     Комплекс складався з 57 фортів. На території сучасної України було шість фортів, на власні очі вдалось побачити 4 більш менш уцілілих. Хоча і то добре.
        Подорож нашого мандрівника почалась з прикордонного посту Шегіні. Пішим ходом з рюкзаком і на зв"язку зі мною по-тихеньку продвигався паралельно Україно-Польського кордону.


      
       Із задоволенням відмітили, що прикордонники добре ведуть варту. Буквально через декілька сот метрів подорожі, під"їхали хлопці прикордонники, ввічливо запросили документи і поспілкувавшись розповіли як йти, щоб не заблукати,  дали поради по безпеці, надали телефони на всяк випадок і поїхали далі.
       Потім вже дізнались, що Прикордонна застава знаходиться у селі Циків, а пост – у селі Поповичі.
      Місто Перемишль, де знаходиться історично відома Фортеця Перемишль, що поруч із кордоном України, приваблює багатьох туристів. Вона була третьою за розмірами і потужністю у Європі. Цю фортецю часто порівнюють із французькою фортецею Верден. Будівництво споруди почалося у 1850 році, а закінчене було майже через 25 років.
      Фортеця, згідно концепції Австро-Угорської держави, мала блокувати вигідний для ворожої армії перехід з півночі на південь. Комплекс оборонних споруд кільцем огортав усі форти, а це майже 45-ти кілометровий пояс.
      Шість уцілілих фортів сьогодні належать до території України. Вони сховані густими чагарниками та пилом історії.
      Найкраще збережений форт "Дзєвєнчиці" або Дев"ятичі.
http://photo.i.ua/user/729788/513170/  всі фото в альбомі
      Перебудований в 1897–1900 роках на основі більш ранньої оборонної споруди (1882–1886 років). Має неправильну форму. У ньому можна виділити чотири основні комплекси: тиловий казематний, середній, контрескарповий капонір і фланговий комплекс (бронева батарея з двома гарматами у вежах, з’єднана з артказематом). Праворуч знаходилася відкрита артбатарея.
P.S. Тут пару фотографій взято з інета, тому що зняті вони в іншу пору року і не так заросли.










Форт «Поповичі»

http://photo.i.ua/user/729788/513122/  фото в альбомі
Будівництво закінчене у 1900 році. За формою — півколо з бастіоном в тиловій частині укріплення. У центрі знаходився двоповерховий казармено-оборонний будинок. Центральна частина будинку виконувала функції казарми, а в бічних розташовувалися броневі батареї, кожна з них мала дві башти з гарматами. По осі знаходилася вежа спостереження.








Форти «Плешевичі» і «Марушка Ліс»
Найімовірніше належать до першого етапу будови Сєдліської групи (1882–1886 роки). Збудовані практично аналогічними. Мають вигляд трапецій. Рів захищався трьома капонірами1. У центрі знаходилися бетонні казарми. У лівому крилі будинків були сходи, що вели на вищі рівні. Біля сходів містилася шахта ліфту для боєприпасів. Аналогічний ліфт був і в правій частині казарм. Головний вхід розташований по осьовій лінії форту. До правого крила будинку були прибудовані широкі сходи, що вели до бойових позицій на валі.
     Заночував мандрівник на території Фортеці «Марушка Ліс», яка теж порівняно непогано збереглась.
http://photo.i.ua/user/729788/513168/    фото в альбомі








І навіть вцілілий сортір на 4 місця umnik





     Ввечері мандрівник посидів біля кострику, розповідаючи мені як проходили дослідження незаслужено забутої пам"ятки Першої світової війни. Потім вже коли сидів на самоті уява малювала картинки минулого. Можливо 104 роки тому тут так само біля костра сиділи солдати вартові. Інші солдати вже полягали відпочивати. Де хто ще проходжувався по доріжкам між оборонними валами, які тепер вже занесені землею і поросли травою, кущами і деревами. І в мить коли пташки, неначе за наказом, затихли, з"явилось враження неначе час повернеться туди і все постане перед очима. angel .


     Коли був вранішній зідзвон, то паралельно з розмовою було чути прекрасне щебетання пташок. Ранок був сонячним і прекрасним, а попереду ще одна фортеця. Форт «Плешевичі», яка зараз має досить сумний вигляд
http://photo.i.ua/user/729788/513169/     фото в альбомі






Тут лежали не зрозумілі артефакти, які звичайно були взяті лише на фото.


     Крокуючи вже від фортець, шлях пролягав через село, а саме повз футбольний майданчик. І знову прикордонники? stop hypnosis
     Підходять і з важним виразом обличч розпитують "Хто, откуда, зачєм?" і вимагають пред"явити документи.
    Ну звичайно прийшлось повіноваться prey  . Команда подивилась докУменти і пішла далі нести вахту, бо була ось такого вигляду, і по років 10-12 від роду lol . Так що кордон на замку umnik  stop  lol


Про форти, які знаходяться на сусідській території напишу в наступній замітці.
Далі буде podmig  zombobox
      

Літо.На конкурс ))

      Це було давно і не правда lol
      Було нам тоді по 18 років, навчались ми на 2 курсі технікума і звичайно ж були беззаботні, веселі і авантюрні, в хорошому смислі цього слова angel .
       Прийшла наша класна керівничка і сказала: "Хто хоче поїхати вожатими в дитячий табір, треба дати через урок (45 хвилин) відповідь, завтра швидко отримати заліки і екзамени по 5 предметам, а післязавтра з чумайданами прибути до центрального входу в технікум"
       Ми з подругою, 2 дівчини з нашої  групи і 2 хлопця з інших груп на післязавтра стояли в указану місті і чекали чартерний аХтобус на табір.
Попередні два дні ми звичайно ж не заморочувались куди нас завезуть, хоча попередньо було говорено, що їдемо на край географії (області) в село. І от вже тут, сміючись і спілкуючись між собою ми все таки  зрозуміли, що їдемо ми таки далеченько від домівок.
       По доріжці до технікума під"їхало чудо совєтского автопрома. І з"ясувалось, що це і є наш зафрахтований корабель в ЛЄТО prey


       За рульом сидів червонощокий веселий молодий дядєнька. Всю дорогу він чудив, а ми з радості, що вирвались на волю, та ще й з супер бонусом - зданими іспитами, веселились і розглядали у вікно поля і пробігаючі села. Їхали ми більше 2-х годин.
      На другий день по приїзду нас закріпили за отрядами і корпусами і дали  завдання готувати кімнати до приїзду дітей.
А які там у нас в голові діти, як ми ще самі діти vkaske lol  
    Ми з подругою побачили у вікно, що за нашим корпусом є качелі. І гайнули трішки покататись smutili 


      
       Трішки мабуть длилось не так мало, бо нас вже подали в розшук lol  Вже дехто впорався з підготовкою кімнат і пішов отримувати постільну білизну, а у нас ще ой-ой-ой скільки до білизни було роботи.
Ну ми ж не могли впасти в грязь ліТСом і ускореними темпами ринулись доганяти прокатаний на качелях час.
     На наступний день ми зустрічали майже братьєв по разуму privet , своїх дітей подопічних на 1 лагерну зміну.
Час проведений у лагері з дітками був чудовий, цікавий, яскравий на емоції, щодня ми придумували якісь конкурси, грали у войнушку з хлопцями, плели коси дівчатам і плели з ними віночки, змагались за звання кращого отряда, ходили у міні походи, брьохались в одній з чистіших річок Європи - Орілі. Чудили між собою зі своїми однолітками.

ЛІТО В ТОМУ РОЦІ БУЛО ТЕПЛЕ,
АЛЕ Я, З РАДІСТЮ, В ТІ ДНІ ПРАЦЮВАЛА cat dada dance


 

Боріску на царство??

А от мені цікава думка щодо президента Вакарчука. umnik
Щось останнім часом мусують його кандидатуру.
З огляду на те, що це нове обличчя, може й вірно. Взагалі я нічого проти Вакарчука як людини не маю, він наче розумний, порядний, розсудливий. Але ж чи зможе він бути повноцінним президентом? Чи буде у нього команда, яка зможе по-людські керувати країною? Як він буде вести державну політику? Яка Ваша думка?

Про всих старих навіть говорити не хочеться, ба більше - тошнять вони всі, забрехи.


30%, 11 голосов

38%, 14 голосов

14%, 5 голосов

19%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Школа, школа, ностальжи )))

       Не знаю хто як, а я любила ходити до школи.
Насамперед мені подобалось спілкування з однокласниками, мабуть ще зі школи подобалось спостерігати за людьми, за їх вчинками і аналізувати. Хоча і навчатись мені подобалось. Можливо був якийсь цікавий азарт. Хотілось більше чогось нового взнати. Особливо чекала коли роздадуть нові підручники і можна буде їх скоріше полистати.
Найбільше подобалась географія, історія, геометрія, біологія у всіх її проявах (ботаніка, зоологія, людина) - це що стосується предметів для мозку.umnik
Ну і хто ж не любить фізкультуру? sila  Де можна не сидіти нудно 45 хвилин, чекаючи перерви, а навпаки погасати, пограти в баскетбол, пострибати та і взагалі отримати відносну волю lol


Ще любила працю, бо там теж була якась відносна свобода і творчість, та ще й 2 підряд уроки такої лафи. З самого початку 4 класу ми були розділені на 3 умовні бригади і в такому складі  ми готували їжу, шили, в"язали, вчили нас різним побутовим речам.
Коли у нас був блок по приготуванню їжі, то ми любили самі поласувати приготованим і пригощати хлопців одноклассників. І радість була для всих, нам  - бо були горді, що ми вже щось вміємо зробити, а хлопцям звичайно щось смачненьке поласувати mmmm lol  

А що вам подобалось, чи не подобалось в школі?
Які предмети більше любили?

16%, 3 голоса

16%, 3 голоса

11%, 2 голоса

16%, 3 голоса

5%, 1 голос

11%, 2 голоса

26%, 5 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Часник у нашому фен-шуй )))

Ну звичайно зараз ХХІ століття на дворі і деякі традиції явно ми використовувати точно не станемо, як наприклад, натирати тіло часником lol  Бо уявляю собі наших попутників на роботу, після нашого такого вранішнього  фокусу для захисту душі lol
Але все ж таки цікаво поринути в старовину і помислити що і для чого могло використовуватись.
Чому часник міг бути оберегом - тому що дійсно його властивості дезинфікуючі, лікувальні. Він добре допомогає у боротьбі з шафовими шкідниками, а саме: запобігає розмноженню молі та різних букашок.
Наприклад зубчики часнику рекомендують розкладати на поличках шафок з крупами, або класти прямо в ємність з крупою. 


І ось що до Часнику каже скарбниця українського народу:
 
ЧАСНИК – має велику магічну силу та широкі лікувальні властивості. Він відганяє всіляку нечисть і напасть, що їх посилають злі сили – відьми, чаклуни, лихі люди. Людина, котра вживає або має при собі часник, стає невразливою до чарів, вроків та недобрих побажань і навіть проклять з чужих і ворожих вуст.

Просте вживання часнику як їжі запобігає заразним, як нині кажуть, інфекційним хворобам. Його магічна дія багатопланова: вплетений в косу молодої перед вінчанням, оберігає її від життєвих бід; такий же самий ефект дає натерте часником тіло, або підвішений під стелю чи над колискою немовляти жмут чи вінок часнику; пожувавши зубчик часнику, мати «хукає» на дитину, і часниковий дух оберігає малюка…
Часник – рідний брат цибулі: їх пекучість – корисна, гірко-та-солодка, агресивність-добра (і таке буває!), бо все спрямоване на захист від злого…

Цибуля та часник здавна вважалися кращими оберегами від усіх видів пристріту і чаклунства, оскільки вірили, що вони відлякують злих духів і заздрісників. Половинки цибулин, розкладені в різних кімнатах, поглинають негатив і хвороби. Вранці їх варто викидати, не торкаючись. 

У будинку можна розвісити пучки цибулі та часнику.  Часник клали на воротах, щоб відьми не ходили доїти корів.


           Часник у міфологічному світогляді має кілька значень, часом зовсім протилежних. Найперше — захисне. Часник захищає і від хвороб, і від нечистої сили. Також він є “замінником” людини: голівка часнику чудодійним чином пов’язується з людською головою. Проте дехто вважає часник і “бісівським зіллям”…
          Здавна відомо, що нечиста сила боїться часнику. Тому рекомендується брати із собою часник, коли йдеш до лісу. Люди вірять, що це порятує від лісниць — лісових істот жіночої статі, які дуже подібні до русалок, але значно небезпечніші за них.
         Голівка часнику в народній уяві асоціювалася з людською головою, тому часник застосовувався в магічних обрядах. Очевидно, вірування стосовно його магічної сили пов’язані також із його антисептичними властивостями. Так, часничину клали до колиски немовляті або під подушку дорослому, щоб відігнати безсоння. З одного боку, тут знову бачимо захисну функцію часнику, з іншого — елементи так званої імітативної магії. Голівка часнику мала збити з пантелику злих духів, які сприйняли б її за людську голову й наслали б безсоння на рослину, а не на людину. Відомо, що в Давньому Римі часничини клали під фундамент новобудови, замінюючи ними звичайну людську жертву. Про стійку асоціацію часничини з людською головою також свідчить загадка: “Що то за голова, що лиш зуби й борода?”

       Дуже гіркий часник в Україні називають “гадячим” або ж “москалем”. Вираз “товкти на когось часник” означає розпочинати якусь лиху та підступну справу: “Вже на мою голову чорти часник товчуть”. Інший стійкий вираз — “втерти часнику” — означає добряче провчити, зазвичай — побити кого-небудь: “Зараз як втру тобі часнику, то знатимеш”.
        Потойбічна природа часнику поєднувала його з чоловічим божеством “низу”. Можливо, тому вважалося, що ця рослина стимулює чоловічу силу і є любовним зіллям, здатним привернути кохану чи коханого. (с)

СУХОЦВІТ І ЧАСНИК

Український народ дуже практичний. Кожен оберіг в будинку українця, крім ритуальних, мав і безліч корисних властивостей. Найпоширенішими оберегами були в'язанки з сухих трав і в'язки часнику. Але це були не просто сухостої: кожна трава в букеті, крім своєї краси, володіла цілющими властивостями, а також відганяла шкідливих комах своїм запахом. При різних хворобах листя трав з такого оберега використовували в якості лікувальної заварки.(с)

Згадаєм молодість, школу, екзамени? ;)

                                                       Мы все учились понемногу
                                                       Чему-нибудь и как-нибудь....



      В світлі аномальної жари на початку травня, заговорили про те, що в часи коли ходили до школи, наче такої жари не було. Бувало йдеш зранку в школу і прям холодно. Ну вже під кінець травня, звичайно в шерстяній формі жаркувато було сидіти parik .
        А в процесі розмови зачепили тему екзаменів.
Я кажу: так, сидиш останні навчальні дні і у вікно заглядаєш, так хочеться на свободу prey  Але ж після 25 травня ще й екзамени треба здати, а до них треба готуватись... І так чекаєш канікули
А чоловік каже:  А я не здавав екзамени umnik
Я йому: Як це? hypnosis  У нас же з 5-го класу щорічно були екзамени. Пам"ятаю деякі предмети, які здавали по класам. І навіть пам"ятаю сам процес lol
5 клас - математика
6 клас - не пам"ятаю
7 клас - геометрія, укр. мова, ще якість були, але забула
8 клас - алгебра, фізика, рос.література
9-10 вчилась в технікумі і наче здавали хімію, вищу математику, укр.літ і укр. мова, рос.літ і мова...



І от виникло питання: А ви здавали екзамени щорічно? Чи це у всих таке було? І які екзамени, в яких класах здавали?

Звичайно наприкінці 80-х і в 90-х роках вже все стало по-іншому. Тому в опитуванні не відображаю. Але цікаво буде почитати як було у вас.







3%, 1 голос

0%, 0 голосов

31%, 9 голосов

14%, 4 голоса

41%, 12 голосов

10%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Привіт від Ектора! )))

Цей рецепт вийшов не скажу вдало, особливо на вигляд ))) але смаки гарні.
Може ми не дуже звичні до таких поєднань смаків, а може зроблений був не досконало. Та і презентація похромала prostite
Отже, на наш смак, скуштувавши цей шедевр кулінарного мистецтва ми прийшли до висновку, що його краще їсти окремо начинку від оболонки.

Як завжди картинка з книжечки smile


                          Паштет із печінки кролика
                   з мандаринами та смаженим хлібом

Інгредієнти для начинки:
1 цибулина
1/2 морквини
30 грам соняшникової олії
300 грам печінки кролика
сіль, перець, спеції за смаком
200 грам вершкового масла

Цибулю з морквою обсмажити до м"якості і викласти в сотейник.
Додати печінку, сіль і спеції. Накрити фольгою і запекти в духовці 30 хвилин при t 150С
Трохи охолодити, збити блендером і додати вершкове масло. (В рецепті написано: протерти через сито, але я не протирала)
Наповнити паштетом мариновану шкірку мандарини і залишити в холодильнику для застигання.

Мариновані мандарини
100 грам цукру
1 паличка кориці
1 зірочка бад"яну
дрібка солі
6 мандаринів

Зварити сироп з 200 грам води, цукру, приправ і солі.
Неочищені мандарини тричі обдати окропом, занурити в сироп і варити 3 години в духовці при t 110 С.
 Мандарини дістати з сиропу, обсушити, розрізати навпіл і вийняти серединку. Очищену шкірку замаринувати в сиропі 2-3 години.


Мандариновий конфітюр
1 грам агар-агару
1 ст.л.глюкози

Із сердцевин мандаринів вичавити сік, додати попередньо розчинений агар і глюкозу. Довести до кипіння і проварити 2-3 хвилини. Вилити суміш на деко і дати застигнути в желе. Готове желе збити блендером.

Хліб з висівками поламати на шматки і обсмажити на грилі.



Що хочу сказати від себе: Сироп значно виварюється, то думаю його потрібно більше, ніж в рецепті.
Мариновані шкурки смачні і необикновенні, можна робити як окремий десерт  drink
А начинку можна їсти як звичайний паштет. Мазюкати на хлібчик.


Смачного! smile






Рулет із серця

В якійсь передачі колись записала рецептик. Пару раз робила, а потім забула про нього. І ось знову захотілось посмакувати. І з вами ділюсь. Може комусь прийдеться до вподоби smile

Рулет із серця

Інгредієнти:
Серце теляче - 800 грам
Масло - 100 грам
Сир твердий - 70 грам
Яйця - 2 шт.
Горіхи - 3 столові ложки
Буьйон - 5 столових ложок
Сметана - 1 столова ложка
Сухарі білі - 50 грам
Часник - 1-2 зубчика
Желатин - 8 грам
Спеції та сіль за смаком
Оливки зелені - 50 грам

Приготування:
- Серце відварити, трохи остудити, перемолоти і змішати з маслом, бульйоном і розчиненим желатином. (Це фарш)


- яйця відварити і натерти з сиром на тертці. Додати мелені горіхи, сметану, сухарі, спеції, сіль. (Це начинка)

- Оливки порізати навпіл
- На плівку викласти  фарш, по ньому викласти оливки. На середину викласти начинку. Згорнути рулетом і залишити в холодильнику на 2-3 години.


В моєму прикладі замість оливок брала пікантні сливки

http://blog.i.ua/user/729788/1467127/



Такий рулетик можна і до чаю на бутерброд, і на пікнік взяти.
Смачного! smile