хочу сюда!
 

Marissan

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-41 лет

Заметки с меткой «львів»

Тарифы 2017 Uber в разных городах Украины


Стоимость поездок с Uber в разных городах Украины – Одесса, Львов, Днепр, Харьков, Киев, Запорожье, Винница. 

Робота водієм UBER у Львові



UBERPLUS – офіційний партнер Uber у місті Львів, пропонує роботу водіям зі своїм авто. Наше завдання забезпечувати якісне підключення водіїв до міжнародної системи Убер. 

UBERPLUS має зареєстрованого ІП в Україні, ліцензію і офіційно підписаний договір з міжнародною компанією Uber.
Тим хто зареєструється першими пропонуються кращі бонуси, та ексклюзивні умови.

Підключайтеся до великої родини Uber Україна.

Гриби, вирощені на каві


Традиційно гливи вирощують з "гівна та палок": всілякої там тирси, соломи та кінського гною...

Проти класики, звісно, не попреш, але є ще чисто львівська альтернатива.




Подібна структура, яка потрібна для повноцінного визрівання деяких грибів є також в звичайній каві...




Відтак, якщо порахувати всі ті чорні купки, що лишають за собою орди туристів та айтішників в період дедлайну, то місцевим коникам залишається лишень вкакатись, але ті об'єми вони ніяк не переплюнуть (пардон за каламбур).




На фото гливи, вирощені на кавових фусах. Ще пару днів і можна на пательню.

Вперше в Україні! Вдруге в Європі!

ПРЕС-РЕЛІЗ

ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ! ВДРУГЕ В ЄВРОПІ!

 

МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР

З АЙКІДО ЙОСІНКАН

 


ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ! ВДРУГЕ В ЄВРОПІ!

 

13-15 жовтня Українська школа Айкідо Йосінкан «СЕНШИН» проведе III Міжнародний семінар з Айкідо Йосінкан під керівництвом Сіхана (Шихана) Мічіхару Морі (7 Дан, Австралія).

 

Захід пройде за адресою: м. Львів, вул. Стуса, 4 (зал боротьби ФСТ «Динамо»).

 

РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ:

 

Дитячо-підліткова група:                                                       

                                   Субота: 10 – 13год.

                                   Неділя: 10 – 13год.

 

Доросла група:

                                   П’ятниця: 18 – 20год.

                                   Субота: 16 – 18год.

                                   Неділя: 16 – 18год.

 

«СІХАН МІЧІХАРУ МОРІ – останній учі-десі засновника

Айкідо Йосінкан Годзо Сіоди»

 

Трохи більше двох років тому керівник Української школи Айкідо Йосінкан «СЕНШИН» Богдан Чайка й подумати не міг, що вже через кілька місяців прийматиме у Львові в рамках вже третього міжнародного семінару одного з найпочесніших Сенсеїв Айкідо світового рівня «Сіхана» Морі Мічіхару. Ще три роки тому думки Сенсея Чайки заполоняли клопоти лишень про те, як найкраще викласти основи Айкідо Йосінкан для своїх численних учнів, як доступно пояснити й залучити до лав айкідзинів якомога більше однодумців. В нього був свій сенсей, він викладав в іншій організації з Айкідо й зовсім не планував жодних масштабних заходів. Однак все в житті плинне й схильне до різного роду змін, різких і кардинальних в тому числі. Рішення рухатись далі своїм шляхом було несподіваним, але, як виявилося, надзвичайно вдалим. Адже, буває, що працюючи пліч-о-пліч з іншими інструкторами, починаєш інколи втрачати самобутність.

Добре, коли обставини складаються так, що начебто пелена спадає з очей – і ти переживаєш визначальний катарсис. Самостійний рух шокує, безперечно, але й акумулює всі сили особистості, закручує в одну кулю і скеровує потік енергії саме в те річище, де людина може найефективніше реалізувати свій потенціал. Раніше (через недостатній розвиток як Айкідо у Львові, так і складності з подорожуванням за кордон) можливостей зустріти сенсеїв міжнародного класу було обмаль. Але часи змінюються, і Сенсей Чайка Богдан дуже грамотно розпочав розвиток своєї школи з поїздок до інших країн і відвідувань різноманітних семінарів під керівництвом найвидатніших сенсеїв з Айкідо нашого часу. Адже для того, аби передати своїм учням надбання великих засновників Айкідо (Моріхея Уесіби) й Айкідо Йосінкан (Годзо Сіоди), потрібно невпинно підвищувати та удосконалювати свій власний рівень володіння бойовим мистецтвом.

Сьогодні школа «СЕНШИН» і її керівник Богдан Чайка підтримує тісні зв’язки з різними школами Айкідо європейських країн: Великобританії, Іспанії, Італії, Німеччини, Польщі, Швейцарії і інших.

Кажуть, найважливішим для виконання техніки в Айкідо є наявність хорошого й грамотного уке. Чи це був дотик долі, чи просто так склалися зірки на небосхилі (чи то планети стали в ряд), зараз можна лише гадати. Але той знаменний семінар, під час якого Сенсей Богдан Чайка асистував в ролі уке Сіхану Мічіхару Морі, виявився для нас визначальним. Адже завдяки тим виснажливим тренуванням нашому вчителеві Богданові Михайловичу вдалося справити позитивне враження на майстра, що в свою чергу дозволить нам, його учням і соратникам, отримати ні з чим не зрівняне право відвідати семінар під керівництвом останнього учі-десі самого Сенсея Годзо Сіоди.

 

 

Довідка:

Учі-десі – учень, який живе й тренується в Додзьо.

 

Короткі біографічні відомості

 

МИЧИХАРУ МОРІ СЕНСЕЙ, 7 ДАН, АВСТРАЛІЯ (MICHIHARU MORI SENSEI, 7TH DAN)

 

Мічіхару Морі впродовж 10 років був учі-десі Майстра Годзо Сіоди (останніх років його життя) у Головному Додзьо Айкідо Йосінкан в Японії. Там же Сенсей Морі й сам викладав Айкідо.

Будучи наймолодшим інструктором Хонбу Додзьо, який отримав 7 Дан, Мічіхару Морі багато подорожував у якості запрошеного інструктора на міжнародні семінари у різні країни світу, включаючи Канаду, Індію, Мальту й Австралію. Зараз, облаштувавши своє Додзьо в Брізбені, Сенсей Морі розвиває осередок Йосінкан Айкідо високого рівня та світового класу.

Сіхан Мічіхару Морі відомий у світі приналежністю до Міжнародної Федерації Айкідо Йосінкан, а також він підтримує звязки з Йосінкан Хонбу Додзьо в Токіо в Японії.

Його викладацький досвід включає в себе наступні аспекти:

Вікторіанська Поліція – Австралія; Поліція Токійського Метрополітену – Токіо; Міжнародні інструкторські курси – Токіо; Коммандо й Спецназ; Громадські курси для дітей і дорослих; Міжнародні семінари.

Про Морі Сенсея пишуть різноманітні статті як газети, так і журнали. Для прикладу, Австралійський журнал бойових мистецтв «Бліц» опублікував два матеріали під назвою «10-річний досвід учі-десі в Айкідо».

(Джерело: http://www.yoshinkan.info/michiharu-mori-sensei)

 

Цікаво

Часто буває так, що люди приходять на тренування з Айкідо зовсім випадково, без якихось особливих очікувань, часом, просто подивитись – і залишаються в світовій «сімї» Айкідо на все життя. А буває так, що хтось впродовж років пітніє на татамі, але не прагне отримати якийсь ранг: кю чи Дан. «Я займаюся для себе», - часто можна почути від таких людей. І їх ніхто не силує обовязково проходити атестацію на пояс. Однак життя в системі Айкідо для тих, хто вирішив долати сходинки палацу японського бойового мистецтва, регламентовано системою рангів.

Семпай. Ми часто чуємо це слово, але мало розуміємо, що ж воно означає. А це людина, яка довше за інших займається певним видом єдиноборств, будо, а отже, краще знайома з життям Додзьо. Тому ця особа за правом вважається наставником (в жодному разі не командиром), а лише наставником для інших учнів, які називаються...

Кохаями. Це ті вихованці Додзьо, які займаються, приміром, Айкідо, менше часу за семпаїв. При тому, що «кохай» може мати вищий ранг аніж семпай.

А тепер стосовно самих рангів... Коли нам присвоюють 8-7 кю (в дорослих – це білий пояс), нам видається, що ми вже пізнали всю суть Айкідо. В нас начебто виростають крила, ми готові обійняти всіх інших учнів і навчити їх як правильно виконувати ту чи іншу техніку.

Коричневий пояс (3-1 кю)... О-о! Але ж як?! Як таке може бути?! Нарешті нас огортає подив. Стільки років виконувати все (здавалося б) правильно. І тільки зараз починаєш розуміти те, як же насправді варто здійснювати той самий «перенос маси тіла»...

Перший Дан, чорний пояс, очі горять від радості: «Нарешті!» А потім починається... Отой самий шлях «я ж нічого насправді не знаю!», сповнений мук і страждання. Нарешті! Дійсно починаєш «знати те, що ти нічого не знаєш»...

А далі життя починає направляти твій човен знань і можливостей у тому керунку, який найбільш прийнятний саме для твого життя. І ти вже просто живеш Айкідо, залучаючи до свого існування все більше однодумців.

В момент твого розквіту в будо, коли ти не просто атестуєшся, але й робиш значний внесок в розвиток Айкідо, ти отримуєш почесне звання «Сіхан», яке присвоюється майстрам з 6 Дану.

Найвища сходинка – почесне звання «Мейдзин» («Великий майстер»). Було присвоєно засновнику стилю Айкідо Йосінкан Годзо Сіоді (10 Дан Айкідо).


 

Контактна інформація:

Бренд-менеджер Катерина Крутоус, тел..: (068) 227 96 60, e-mail: kkiti@i.ua.

Керівник ГО Українська школа Айкідо Йосінкан «СЕНШИН» Чайка Богдан, тел..: (067) 418 48 52; (063) 044 50 85

Літні канікули в школі «Сеншин». Греція.

ЛІТНІ КАНІКУЛИ В ШКОЛІ «СЕНШИН». ГРЕЦІЯ.

 

Барселона, Флоренція, Мюнхен, Берлін, Відень... Вихованці школи "СЕНШИН" на чолі з керівником організації Богданом Чайкою навіть на канікулах відпочивають з естетичним розмахом. Не встигли приїхати з табору з міста Солотвино (Карпати), як вже спакували валізи й цього разу вирушили на відпочинок до найісторичнішої країни нашого континенту - Греції. Спробуємо через враження нашого Сенсея Богдана Михайловича хоч трішки пропустити через себе традиційний літній відпочинок у Львівській школі Айкідо Йосінкан «СЕНШИН».

- Ну, розкажіть вже, розкажіть, як там в тій Елладі (саме так звучить грецькою мовою назва грецької держави)?!

- Звичайними словами всі враження, отримані під час нашого вояжу, буде дуже складно описати. Адже Греція – досить специфічна країна, яка за правом вважається колискою Західної цивілізації. Вже з перших моментів перебування на грецькій території з подивом помічаєш незвичне переплетення елементів стародавньої культури з характерними ознаками сучасності. Їдеш і мимоволі кидаєш погляд на сільські будівлі, в яких частини стін ще досі зберігають відголосок стародавніх часів. Наче невидимим коконом огортає щось наче «дежа вю», немов вже десь-колись щось подібне бачив... А як пригадати, що перші міста-держави на території нашої української держави, так звані грецькі поліси еллінці будували вздовж узбережжя Понта Евксінуса (Чорного моря), то подібна гра підсвідомості вже не видається такою дивною.

- В якій саме частині Греції нашим айкідокам пощастило зупинитися?

- Наш відпочинок протікав в мальовничому номі під назвою Пієрія, а точніше – в місті Катеріні, столиці вищезгаданого нома. Історія цього міста сягає корінням ще в 17 століття, коли монахи побудували храм святої Катерини, на честь якої й було названо місто. На півдні Пієрії знаходиться найвища гора Греції – славнозвісний Олімп. Сьогодні там також розташований національний парк «Олімп». Пієрія простяглася в південній частині Центральної Македонії, недалеко від ному Халкідікі, на однойменному півострові якого в Петралонській печері було знайдено рештки прадавньої людини Європи. Щоб зрозуміти неймовірну красу цього місця, яке омивається Егейським морем, досить кинути погляд на фото супутника.




- Побувати в Греції й не здійснити жодної екскурсії нереально. Тому навіть не запитую «чи» були, а хочу поцікавитися, які саме древні памятки ви відвідали?

- Безперечно, екскурсії в Греції – святе діло. Щоправда, добиратися трохи складно, але це того вартує. В нашій скарбничці спогадів цілих дві об’ємних позиції: Метеори й, звичайно ж, Афіни! Почнемо з монастирів.

Отож, Метеори (дослівно – «ті, що ширяють в небі») – це своєрідне чернече містечко, розташоване на скелястих вершинах в горах Фессалії, на півночі Греції. Нам довелось туди добиратися понад три години. Але, повірте, краса цього місця заполоняє свідомість з перших секунд. Адже, лише вдуматись! Згідно з переказами для будівництва одного монастиря (щоби тільки підняти каміння на скелю) потрібно було близько двадцяти років!

Монастирі Метеори називають Восьмим Чудом Світу в Греції! А з 1988 року їх було долучено до фонду всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

За весь час існування (а це близько тисячі років!) нараховували (за різною інформацією) 22-24 монастирі. Однак більшість з них до нашого часу не збереглися, сьогодні залишилось лише шість активних монастирів: чотири чоловічих і два жіночих.




Потрапити туди трохи проблематично, оскільки для туристів та вірян монастирі відкриті лише у певні години певних днів. Для туристів вхід, звичайно, платний, греки ж відвідують Метеори безкоштовно. Оскільки ці монастирі вважаються чинними, то, цілком логічно, що тут панують певні правила. Скажімо, (як і в православних церквах) не дозволяється заходити в монастирі чоловікам в шортах вище колін, а жінкам в штанах і коротких спідницях. Проте (як в тих самих православних церквах) всім, кому потрібно, видають довгі спідниці. Метеори вважаються одним з найшанованіших місць паломництва для всіх православних християн.

- Ви так розповідаєте, наче самі готові проводити екскурсію! Поділіться ще з нами своїми враженнями після відвідин грецької столиці.

- Просто в нас був дуже хороший гід. (Посміхається) О, Афіни – це щось неймовірне... Коли ми туди їхали, то окрім мінімальної інформаційної довідки на зразок того, що місто назване в честь грецької богині мудрості Афіни Паллади (дочки Зевса), яка вручила місту оливкове дерево, ніхто з нас не володів. Звичайно, десь бачили фото, десь щось чули-читали, але зовсім не очікували, що відчуватимемо свою нікчемність поряд з гігантськими спорудами, які збереглися до наших часів. Античні храми, Візантійські церкви, особняки неокласичного стилю... Вважається, що тут виник театр.

Завдяки досконалим формам, ліням і пропорціям Акрополь було визнано найдосконалішим памятником світу. Таке враження, що немає значення, де саме ти робиш фото, бо майже з будь-якої точки в місті можна побачити Акрополь.




Легендарний Парфенон – серце Акрополя.

Як нам і обіцяли, в пам’яті ще надовго збережеться цікава Церемонія зміни почесної варти (евзонів) біля стін Парламенту. Евзони – це елітний спецпідрозділ грецької піхоти, до якого можуть потрапити лише найкращі піхотинці (їхній зріст повинен перевершувати позначку 1 метр 87 сантиметрів).

Памятник Невідомому Солдату, біля якого я не міг не сфотографуватися (Посміхається).




Неймовірної краси Біломармуровий Стадіон, побудований в четвертому сторіччі до нашої ери, було відбудовано в 19 столітті для того, щоб відновити Олімпійські ігри.

І звичайно ж – район Плака біля підніжжя Акрополя, як своєрідний підсумок нашої екскурсії, місце, де можна придбати сувеніри, вино, а також просто посидіти, відпочити. Улюблене місце туристів і городян.

А що найбільше вражає в Афінах - це те, як поруч з пам’ятками історії, архітектури, культури й мистецтва, яким тисячі років, тісно співіснують прояви сучасності: невеличкі сучасні кафе в таємничих античних провулках, в тіні оливкових дерев ховають свої металеві боки сучасні автомобілі. Сьогодні Афіни живуть в шаленому ритмі, цілком протилежному до того, коли виливалися у вікові пам’ятки сьогоденні руїни.

Правда, є й суттєвий недолік у сучасних Афін: через те, що місто розташоване наче в заглибленні між пагорбами, сюди погано доходить морське повітря, через що влітку тут практично неможливо дихати.

- Я так розумію, що й традиціям Айкідо під час відпочинку ви не зраджували. Щоденні ранкові пробіжки, тренування на піску й в морі. Велика різниця у кліматі між Грецією та нашим Солотвино?

- О-о! Просто гігантська! (Сміється) Якщо в Карпатах ми могли спокійно тренуватися в кімоно, то в Греції це просто нереально. Пекельна спека дозволяла одягати лише пояси! Але ж ми, зціпивши зуби, обливаючись потом, підвищували свій рівень володіння Айкідо Йосінкан. Адже як стверджував О-Сенсей Моріхей Уесіба: «Кожен мій рух – Айкідо». І ми повинні прагнути до того, аби робити Айкідо, не зациклюючись на пересуваннях чи конкретних техніках. Тому вечорами, коли сонце трішки менше палило і можна було потренуватися в більш-менш звичному режимі, ми могли собі дозволити невеличке шоу-дзьовазу на пляжі під світлом вечірніх ліхтарів.

- Вам не рекомендували заходити в море в гумових капцях? Кажуть, в деяких місцях біля берега буває багацько морських їжаків.

- Ні, нам, на щастя, не довелося плавати у взутті. (Посміхається) Проте ми теж чули, що краще уберегтися від голок цих морських істот, бо рани після них дуже довго загоюються.

Цікаво також, що в Греції є своя внутрішня монастирська держава (на зразок «Ватикану») під назвою «Афон», для відвідин якої потрібна окрема віза. При чому дозвіл отримати можуть лише чоловіки. Згадується одразу ж наш український найяскравіший представник полемічної літератури гуманіст Іван Вишенський, який провів на Афоні в якості ченця понад сорок років.

Про Грецію можна писати й говорити довго та без упину. Проте, як кажуть, краще один раз побачити й відчути. А ще краще й не один, бо нереально за короткий проміжок часу долучитися до спадщини однієї з найдавніших і найунікальніших давніх культур нашого розвинутого світу.

 

(Витяг з другого номера (липень-серпень) газети «СЕНШИН»)

 

Обожнюю це місто - Львів !!




Своєрідною одою Львову з ноткою іронії можна вважати пост Люди Рубцової у Facebook.

… ти вже не лякаєшся фрази “ти що помалювалася і зробила гривку?” і знаєш, що то є “пофарбувати волосся і відрізати чолку”…

… з легкістю несеш 2 шестилітрові баклажки “артезіанської” води десь 3 рази на тиждень повз заздрісні погляди хлопів (цебто хлопців), які за таке навантаження в залі купу грошей платять … знаєш, як легко й дешево відшкрябати накип з чайника від тої ж бідової води

… стаєш профі у пошуку квартири (нерухомість тут страждає на всі 4 ноги) і починаєш кайфувати від пакування коробок

… коли хтось пишається, що знає значення слова горнятко й коліжанка, кажеш пфффф, я й не таке чула:) 

[ Читати далі ]

27 липня минає 15 років від Скнилівської трагедії у Львові

Скнилівська трагедія: 15 років болю і приховування фактів
27/07/2017 

27 липня минає 15 років від Скнилівської трагедії у Львові, яку називають найбільшою катастрофою в історії авіаційних шоу.

Тоді святкували 60-річчя 14-го авіаційного корпусу Військово-повітряних сил України і обіцяли видовище – оглядини авіаційної техніки, польоти літаків.

Однак за вісім хвилин до 13-ї години навчально-бойовий літак Су-27 впав у натовп глядачів. 77 людей загинули, з них 28 дітей, близько 300 були поранені.

Загалом у справі проходили понад півтисячі потерпілих. Чи було незалежним і об’єктивним слідство? Як склались долі обвинувачених? Чи відома на сьогодні причина падіння літака?

«Я тоді нічого не розумів, що мама загинула. Лише пам’ятаю фрагментами: дорога, як літаки стояли, коли все вже сталось, коли паніка була, крики, міліція, швидкі», – пригадує 27 липня 2002 року Остап Хміль.

Йому тоді було 3 роки. А братові Олегу – 10. Обоє були на авіашоу разом з мамою Галиною і бабусею, які загинули. Мама накрила своїм тілом Остапа і врятувала йому життя. Тоді фотографія 3-річного хлопчика зі Скнилова облетіла весь світ, – нагадує Радіо Свобода.

Остапові сьогодні 18 років, він студент коледжу, у планах – здобути вищу освіту. Юнак каже, що нечасто дивиться на фотографію, але про трагедію, суди чув від тата і бабусі – мами тата.

«Фото побачив після трагедії, а вже пізніше усвідомив у школі, вже тоді зрозумів», – каже хлопець.

3-річний Остап Хміль3-річний Остап Хміль

Тоді рідні дуже хвилювались за психологічний стан дітей, говорили, що падає у хлопців зір.

«Після самої трагедії було трішки важко, до дитячих психологів ходив, ігри всякі тоді проводили, вже з часом не дуже згадувалось. Якщо б не було психологів, було б важко, ще до 6 років були спогади. Після трагедії у нас з братом почав падати зір», – говорить Остап Хміль.

Що, на його думку, є причиною трагедії, чому літак впав? Адже Остап переглядав відео, читав матеріали.

«Немає у мене ніякої ні на кого образи. Певно, був людський фактор, частково безвідповідальність. Думаю, що зрозуміли свою помилку ті, хто винен. На той час дуже хотіли прикрити цю трагедію, щоб про неї ніхто нічого не знав. Багато років пройшло, все забулось вже, змирилось. Вже не дуже згадується це, хіба що перед річницею», – каже Остап Хміль.

Офіційно 77 людей загинули внаслідок падіння літака Су-27. Однак офіційно у матеріалах справи фігурувало, що понад 300 кілограмів біологічної маси були захоронені і неідентифіковані. Коли проходив судовий процес, то приходило кілька людей, які припускали, що це можуть бути їхні зниклі рідні.

«12 офіцерів мають сидіти, сказав тоді президент Кучма»

У день 27 липня 2002 року Львів охопила паніка. На Скнилівське летовище їхали швидка за швидкою. Сотні травмованих людей у лікарнях. Тисячі осіб кинулись у морг на впізнання рідних, інші – у пошуку своїх дітей, чоловіків, братів сестер, які не виходили на зв’язок.

Львівський морг у ці дні був суцільним згустком людського болю і горя. Машинами сюди везли тіла і людські останки. А ще не видавали якийсь час упізнані тіла для поховання, бо медики не знали, що вписати у графі «причина смерті». Щодня – похорони. Домовини везли Львівщиною, відправляли на Харківщину, Донеччину, Дніпропетровщину, звідки родом були жертви катастрофи. На одному цвинтарі поблизу Львова ховали молоду маму і сина, поруч молоду жінку, чоловіка, їхню 11-місячну дитину та брата чоловіка, батьків маленького хлопчика, мама прощалась зі своїми трьома дітьми, а батько – з усією родиною…


Тодішній президент Леонід Кучма перервав свій відпочинок у Криму і прилетів через дві години після катастрофи у Львів – побував на Скнилівському летовищі, у трьох лікарнях, де були потерпілі. Захисник у справі Скнилівської трагедії Віталій Домашовець вперше розповів Радіо Свобода подробиці візиту президента у Львів, про що дізнався з матеріалів кримінальної справи.

«Тоді президент Леонід Кучма відпочивав у Криму, Віктор Медведчук посадив його в літак і його привезли на Скнилів. Коли перед ним вишикували офіцерів, у нього були запитання. «Скільки їх, винних? Сім чи вісім. Повинно сидіти 12, так тоді сказав президент Кучма. Після цього все слідство пішло – 12. А чому не 10, 11, 9? Всім 12 особам були висунуті обвинувачення, всі вони проходили по справі. Вони ознайомились з матеріалами справи, і коли мав розпочатись суд, то чомусь четверо осіб генералів виділили в окреме провадження, ніби по них ще щось треба додатково розслідувати. Це було процесуально спеціально зроблено. А обвинувачення було одне і те ж саме для всіх», – каже адвокат.

Президент Леонід Кучма відправив у відставку головнокомандувача Віктора Стрельникова. Серед обвинувачених були головнокомандувач Військово-повітряних сил України, генерал-полковник авіації Віктор Стрельников, командувач 14-го авіаційного корпусу, генерал-лейтенант Сергій Онищенко, заступник командувача 14-го авіакорпусу, генерал-майор авіації Анатолій Третьяков, помічник керівника польотів у зоні пілотажу підполковник Юрій Яцюк, двоє пілотів, які катапультувалися, кримчанин Володимир Топонар і Юрій Єгоров із Вінничини, заступник головнокомандувача ВПС із бойової підготовки, генерал-лейтенант Олександр Волошенко, заступник начальника з бойової підготовки, генерал-майор Володимир Алексєєв, начальник служби безпеки польотів 14-го авіакорпусу Анатолій Лукіних, командир авіаполку, полковник Олег Дзюбецький з Озерного, звідки був наданий Су-27.

6 вересня 2002 року офіційною причиною трагедії назвали помилку пілотів – «відхилення екіпажу від польотного завдання і помилку в пілотуванні Су-27». Однак після цього експерти, фахівці, державні посадовці називали різні причини падіння військового навчально-бойового літака Су-27: відхилення у траєкторії польоту літака, службова халатність військових посадовців, відмова техніки, помилка пілотів, відсутність льотної практики у них, проблеми з організацією авіашоу, фінансуванням загалом ЗСУ, поле розміщення глядачів не відповідало попередній схемі, як вказувалось на плані польотів.

Момент падіння Су-27Момент падіння Су-27

До сьогодні продовжують обговорювати причини падіння військового літака. Слідство тривало кілька років, перше судове засідання відбулось у Львові у 2002 році після сорока днів жалоби. У зал 80-ї десантної бригади рідні прийшли з фотографіями загиблих і змусили 12 підозрюваних стати перед ними на коліна…

У 2005 році суд назвав винних у катастрофі, але кримінальне провадження щодо чотирьох генералів прокуратура виділила в окреме провадження, і до суду дійшла справа щодо 8 обвинувачених. А чотирьох генералів – Сергія Онищенка, Віктора Стрельникова, Олександра Волошенка і Володимира Алексєєва – суд виправдав.

«На 100% ми не знаємо справжню причину, чому впав літак. Як на мене, питання у професійності. Зі слів пілота Юрія Єгорова, який припускав, що це був бойовий літак Су-27 УБ, тобто навчально-бойовий. Напевно, літак стояв у навчальному режимі. Перший пілот Володимир Топонар почав сам крутити фігуру, вирішив показати свою професійність, але не там, де треба, додатково. Це була доріжка для повернення, ця фігура йому не вийшла. Друге питання: Анатолій Третьяков, Юрій Яцюк, Юрій Єгоров йому кричали (про це є в матеріалах справи): «виводь», «добав обороти». Він запізно включив форсаж для виведення. Навіть ту помилку, яку він зробив, можна було виправити, але треба було виводити. Третє – технічне: лівий форсаж не спрацював. Справність літака? Четверта причина: гілка дерева не може пробити крило літака Су-27. На лівому крилі, лівому стабілізаторі були пробоїни. Це є на фото в червоній папці Євгена Марчука при розслідуванні. А вони пишуть: гілка дерева. Це з’ясували тоді 4 генерали, можливо, їхню справу і виокремили тоді в окреме провадження. До слова, тоді була боротьба за цей військовий аеропорт, щоб його закрити і передати землі у приватні руки. А ще глядачі були розташовані не згідно зі схемою. Коли на Скнилів приїхав Юрій Яцюк, то його зустрів генерал Анатолій Третьяков і показав, що люди будуть спостерігати за шоу в кінці доріжки, то Яцюк йому сказав, що вони не там мають розташовуватись, зранку перед шоу просив перевести людей в інше місце», – розповів адвокат Віталій Домашовець.

Покарання

Перший пілот Володимир Топонар отримав 14 років ув’язнення (вийшов через 11 років), другий пілот Юрій Єгоров – 8 років позбавлення волі (вийшов через 2 з половиною роки), командувач 14-го авіаційного корпусу, генерал-майор Анатолій Третьяков – 6 років ув’язнення (вийшов на волю у 2007-му), помічник керівника польотів, підполковник Юрій Яцюк був позбавлений волі на 5 років (відбув за ґратами майже 3 роки), начальник служби безпеки польотів 14-го авіакорпусу Анатолій Лукіних – 4 роки покарання (умовний термін ув’язнення). При цьому жоден із засуджених свою вину не визнав. Уникнули покарання генерал-полковник авіації Віктор Стрельников і генерал-лейтенант Сергій Онищенко (у 2011-му він став командувачем Повітряних сил). Сергія Онищенка і ще трьох генералів виправдала колегія суддів Військового апеляційного суду Центрального регіону у 2008 році. Перед тим у 2007 році президент Віктор Ющенко помилував генерала Анатолія Третьякова і зменшив термін ув’язнення другому пілотові Юрію Єгорову. Пілот Володимир Топонар вийшов на волю у 2013 році.

Володимир Топонар (ліворуч), Юрій Яцюк (центр) і Анатолій Третьяков під час судового засідання у справі трагедії на авіашоуВолодимир Топонар (ліворуч), Юрій Яцюк (центр) і Анатолій Третьяков під час судового засідання у справі трагедії на авіашоу

«Раціональна і заспокійлива відповідь на будь-яке нещастя – це об’єктивне пояснення того, що сталося, в поєднанні з розумними заходами, які під силу людині, щодо запобігання подібному лиху в майбутньому. Фактів не потрібно заперечувати, а тим більше – вигідно інтерпретувати чи використовувати у вузьких, власних інтересах», – сказав на 40-й день після катастрофи блаженніший Любомир Гузар. Та до слів владики не вельми тоді прислухались.

Протягом слідства і судових засідань потерпілі висловлювали претензії до судових рішень, до розслідування, фаховості комісії з розслідування авіаційної катастрофи, яку очолював танкіст, тому сумнівались у його професійності, обурювались тим, що високі посадовці так і не відповіли за трагедію. Неодноразово під час судових засідань захисники потерпілих наголошували на фактах підтасовування, за їхніми словами, документів у матеріалах справи.

Долі

Долі засуджених військовослужбовців склались по-різному, розповідає адвокат Віталій Домашовець. Пілот Володимир Топонар проживає в селі на Київщині, тримається «відлюдником», другий пілот Юрій Єгоров, росіянин за національністю, виїхав у 2014 році в Росію, генерал Анатолій Третьяков – на пенсії.

Цікава історія у помічника керівника польотами Юрія Яцюка, який двічі просив генерала Анатолія Третьякова перевести глядачів у те місце на летовищі, як зазначено у плані, попередив про ці зміни і льотчика. Під час польоту до його команд пілоти теж не дослухались. За зразкову поведінку Юрія Яцюка звільнили на два роки раніше з ув’язнення, він намагався поновитись на службу, але постійно отримував негативну відповідь. Втім, у 2014-му, коли почались бойові дії на Донбасі, про нього, як професійного льотчика, таки згадали. Він тренував у Миргороді пілотів, налітав більше годин, аніж за всю свою військову кар’єру. Зараз живе і працює у Вінниці у штабі Військово-повітряних сил.

Каплиця, побудована на честь загиблих у катастрофіКаплиця, побудована на честь загиблих у катастрофі

Через 15 років після трагедії змінилось життя кожної потерпілої людини у цій катастрофі. Біль від втрати рідних людей сховався глибоко у серці, але нагадує про себе щоразу. Хтось не витримав горя і пішов у засвіти за дорогою людиною, чимало захворіли. Люди кажуть, що не отримали статус потерпілих, а держава виплатила різні суми компенсації, від 10 до 100 тисяч гривень, що розцінили дуже негативно. Кілька років потерпілі говорили про несправедливі виплати і позивались проти держави Україна у Європейському суді з прав людини. Але торік суд не задовольнив позов громадян України, дійшовши висновку, що обставини аварії були задовільно розглянуті на національному рівні, що заявники отримали адекватну компенсацію, а винні були покарані. Розгляд справи у Страсбурзі тривав 10 років.

«Всі шість позивачів аргументували порушення статті другої, «Право на життя», з боку держави, що держава порушила це право, і що безпосередньо сама українська влада несе відповідальність за падіння літака, і що вона була не в змозі ухвалити відповідне законодавство, вжити адміністративні та практичні заходи, зокрема, які могли б захистити життя під час повітряного шоу. 2016-го року Європейський суд з прав людини одностайно – 7 суддів – вирішив, що українська держава не порушувала статтю другу», – каже адвокат Сергій Войченко, який також стежив за перебігом справи про авіакатастрофу у Скнилові.

За словами адвоката, говорити про те, що держава покинула жертв і їхніх родичів взагалі напризволяще після трагічних подій, не варто.

«Якщо порівнювати, в середньому кожному постраждалому у Скнилівській трагедії держава виплатила кожному потерпілому компенсацію у 55 тисяч гривень. Для порівняння, родинам 78 жертв в Росії за збитий Ту-154 над Чорним морем у 2001 році Україна виплатила в майже 20 разів більше, тобто по 200 тисяч доларів», – каже Войченко.

За його даними, одноразову матеріальну допомогу, згідно з розпорядженням міського голови Львова, до 15-ї річниці трагедії нададуть 43 членам родин, загиблих в авіакатастрофі, в розмірі 2 тисячі гривень кожному.

Від часу трагедії в Україні більше не проводили жодного авіашо

У Львові безплатне кіно під відкритим небом...)))



   Париж по-українськи: У Львові відкривається безкоштовний кінотеатр під відкритим небом (локація, розклад) Серпень – пора ще літня, втім вже ностальгійна. Наближається осінь з її традиційними для Львова дощами, яскравими гумовими чобітками і пледами у кав’ярнях. Та поки до вересня ще лишається час, треба використовувати його на повну. Фестиваль кіно під відкритим небом цього року порадував романтичними вечорами Дніпро, Харків, Одесу, Київ і ось нарешті на черзі – Львів! Світові шедеври романтичного кіно, які демонструються прямо у парку, пасують Львову не гірше аромату кави, шоколадного присмаку та древніх кам’яниць. Це ніби вишенька на торті одного з найромантичніших міст України. Вхід у кінотеатр під відкритим небом вільний, тож сміливо запрошуйте своїх коханих і друзів.
[ Читати далі ]
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
36
предыдущая
следующая