Російські війська часто заблуджуються на чужій території, не тільки в Україні… В різні історичні часи та епохи вони, бувало, “блукали” у Фінляндії, в Єгипті, в Афганістані, в Угорщині, в Чехословаччині і тд… Гени Івана Сусаніна, як то кажуть, не проп’єш…
А в першій половині 19-го століття вони якось були “заблукали” на Кавказі… Лідер кавказців Імам Шаміль запитав тоді у російського генерала: “Навіщо ви прийшли на нашу землю?”… - “Ми принесли твоєму дикому і темному народові культуру і цивілізацію”, - відповів генерал…
Тоді Шаміль підізвав солдата з свого війська і попросив його роззутися. Ноги солдата були чисті і вимиті після п’ятикратного ритуального омовіння… Після цього Шаміль попросив роззутися російського солдата. Ноги останнього були брудні і вонючі…
- Отаку культуру та цивілізацію ви нам несете?, - запитав Шаміль…
Пройшло вже майже двісті років, а брудні і вонючі ногі агресора досі ходять світом, щоб нести цьому світові горе і розруху… Хтось має це зупинити… В даному випадку – має Україна… І вона зупинить, попри все…
Так, у нас війна і невисокі зарплати, у нас падає гривня і повно проблем та всіляких невирішених питань… Але всім нам пощастило жити в такій “енергетиці” і в таких емоціях, яких більше немає ніде в світі…
Вчора був концерт “Ляпіса Трубецького” у Києві, 24-го – “Океану Ельзи” у Львові… Такі емоції західний світ востаннє відчував десь аж у шістдесятих, на концертах “Бітлз”… Сьогодні ж Україна “енергетичний” центр Європи… І раз так – то у нас все повинно вийти, і все вийде… Бо ця “енергетика” не просто радість єднання та дружнього плеча… Ці емоції дають величезну кінетичну енергію, якої має вистачити на десятиліття…
А Шаміль після кавказької війни жив у Києві (напроти теперішнього будинку офіцерів)… Йому дуже сподобалося місто… Своїм гористим ландшафтом Київ нагадував Шамілю про його втрачену батьківщину… Також я думаю, що навіть тоді, у ще провінційному російському містечку Києві, у повітрі вже відчувався дух свободи і незалежності, який цілком визріє під час революції 1917-го року, а потім вибухне двома Майданами 2004-го і 2013-14 років… Цей дух свободи веде Україну і сьогодні, наприкінці літа 2014-го року… У дні війни. Не нашої війни… Тієї війни, яка обов’язково закінчиться лише перемогою!
