хочу сюда!
 

Татьяна

51 год, телец, познакомится с парнем в возрасте 47-50 лет

Заметки с меткой «герої не вмирають»

Неначе кров героїв проступила...

У Запоріжжі спаплюжили борд з бійцями АТО
Опубліковано 03.09.2017  

В одному з районів Запоріжжя облили фарбою зображення з бійцями АТО. Цинізму ситуації додає те, що це було зроблено в день пам’яті загиблих в Іловайській трагедії.

Невідомі облили червоною фарбою борд, встановлений до Дня незалежності в Хортицькому районі Запоріжжя, повідомляє Народна Правда з посиланням на Forpost. На плакаті зображені бійці запорізької 55-й артбригади під час повернення в Запоріжжя із зони АТО в 2015 році. Військові здійснювали вогневу підтримку підрозділів в районі донецького аеропорту і с. Піски.

Подібні святкові борди встановлені по всьому місту, від рук хуліганів постраждав щит, розташований на проспекті інженера Преображенського. Як повідомили місцеві жителі, фарба на плакаті з’явилася в день пам’яті військових, загиблих в Іловайському котлі 29 липня.

https://narodna-pravda.ua/2017/09/03/u-zaporizhzhi-spaplyuzhyly-bord-z-bijtsyamy-ato-foto/

Богдан Гордасевич: Саме тому Україна "пробуксовує" у реформуванні та розвитку, що подібна "5-та колона" діє проти, але нічого в них не вийде, бо ця червона фарба в день пошанування трагедії під Іловайськом цілком доречна на такому рекламному щиті, неначе пролита кров нашими бійцями ЗСУ...

Сьогодні ми попрощалися з другом

Сьогодні в Черкасах попрощалися з 24-річним бійцем батальйону "Азов" Сергієм Амбросом, який загинув 18 лютого під час мінометного обстрілу с. Широкіне. Мені випало знати цю прекрасну людину. Тоді ще не було війни, ми ходили на Дніпро, сиділи біля вогнища, а взимку рушали кататися на горки великою компанією, сміялися, варили глінтвейн на вогнищі. Лишилися фотографії - веселі, усміхнені обличчя. Це було так давно. В якомусь іншому вимірі, мабуть. На обох фото Сергій третій ліворуч. 






Тепер Сергія немає серед живих...



Я просто хочу, щоб ми завжди пам'ятали тих, хто віддав за нас своє життя. І щоб люди знали, що був такий прекрасний хлопець Сергій Амброс, який віддав за нас своє життя.
Нічого не прошу. Просто подивіться і пом'яніть добрим словом нашого Друга і Захисника. 

Слава Україні!



Коли чоловіки стають на коліна


Я спитала про це у дорогих моєму серцю чоловіків - бійців Добровольчого Українського Корпусу Правого сектора.
- Перед жінкою, коли береш шлюб, - відповів один.
- У церкві, коли молишся Богу, - додав другий.
- Коли цілуєш прапор, - докинув третій.
А ще - коли ховаєш побратима, або поминаєш його. Так, як мої друзі сьогодні.
Найбільш мужні чоловіки нашого батальйону стояли на колінах і тамували сльози: вони отримали посилку з того - кращого - світу, у якому оселився їх товариш Андрій Юркевич. Той самий Андрій "Грізлі", котрий на палаючому Майдані витягнув з-під куль беркутів п"ятьох своїх товаришів. І вижив. І пішов на фронт у батальйон "Айдар", щоб повернутись додому у труні, вкритій знаменом. 
А тим часом його побратими з тернопільського клубу фрі-файту "Характерник" зібрали йому посилку - купу потрібних на фронті речей. Гостинці запізнились. Бойовий товариш - командир роти 5 батальйону ДУК ПС Валерій Чоботарь (наш друг Гатило) - повернув її, приїхавши на похорон Андрійка. А товариші по клубу не прийняли... Сказали, щоб віз назад, на фронт, бо хлопцям потрібніше.
І от вони стоять на колінах перед цією посилкою - поминають загиблих друзів Андрія Юркевича, Романа Іляшенка, Ореста Квача. 
Хто сказав, що герої не вмирають?
Вмирають. 
Щоб лишитись у наших серцях, допоки вони б`ються.   
Алла Мегель




Воїни світла.

Послухайте уважно слова...Так, ніби співають про наших хлопців.
 Герої не вмирають. Помолимось за них.


«Она была просто эталоном чести…»

ВИКТОР ШЕНДЕРОВИЧ: Это совершенно поразительная весть. Мы виделись совсем недавно. Вы знаете, тяжело говорить в прошедшем времени. Новодворская была совершенно поразительным примером человеческой цельности среди огромного количества двусмысленной политической швали. Она была примером абсолютно несокрушимой человеческой цельности. Прошедшая через пытки, прошедшая через унижения, прошедшая через смех над ней со стороны тех, кто ее пытал. Напомню, что она лежала в казанской психушке в советские времена. Это были пытки. Она прошла через все это, она сохранила ясный интеллект. Она была фантастически остроумным и образованным человеком. Она была совершенно несгибаемой. Она такой пример, недостижимый пример, почти беспрецедентный пример в российской политике цельности, принципиальности, чести, простите за такое высокое слово. Она была честный человек. И она была в этом смысле просто эталоном чести.

Мы, все россияне, даже не представляем, какую точку отсчета мы потеряли. В каком-то смысле, конечно, мы ее приобрели, потому что чем больше будет уходить времени с ее смерти, тем яснее, наверное, нам будет становиться масштаб этого человека. И совершенная неповторимость Валерии Ильиничны Новодворской. Она была политиком. Она была верна своим убеждениям. Она была честным человеком. Она была бесстрашным человеком. И я не думаю, что в сегодняшней политике российской можно назвать второе имя, которое бы полностью соответствовало всем этим идеалам.

Вечная память.

Я думаю, что Россия доживет до времени, когда сможет осознать эту потерю.

БОРИС НЕМЦОВ: Это очень печальная новость. Валерия Ильинична – человек несгибаемой воли, абсолютно твердых убеждений, энциклопедически образованная. Сильная, бесстрашная. Мы с ней часто спорили. Таких людей, с одной стороны очень интеллигентных и образованных, а с другой стороны – несгибаемых и твердых, у нас практически нет. Я честно говоря, в абсолютном шоке. Она же молодая совсем – ей больше 60 лет. Жалко, что она ушла. Безумно. Честно говоря, я до сих пор не могу поверить.

ЛЕВ ПОНОМАРЕВ: Я с Лерочкой Новодворской (не боюсь ее так назвать, потому что она меня звала Лерочкой) нежно дружили последние 25 лет. Нельзя сказать, что мы были близки в нашей работе, но дружили, любили друг друга, доверяли друг другу. Конечно, это потеря.

Мне кажется, важно отметить для тех людей, которые ее близко не знали. Прежде всего, с моей точки зрения, она была гениальный публицист. Очень интеллектуально сильный. Многие публицисты поверхностно пишут, на потребу популизма, моду какой-то. Она была очень эрудированный публицист, с замечательной памятью. Всегда находила исторические примеры тем событиям, которые происходили у нас, происходят в России. К сожалению, у нее была маленькая аудитория: ее публиковал только журнал New Times, а он не такой уж широкий имеет тираж. Я могу сожалеть, что ее так мало знали как публициста.

Она войдет в историю именно как радикальный политик. Такие политики не руководят странами. Но играют очень важную роль, потому что будят совесть политиков. Не случайно говорят, что политика – искусство компромисса. Она будила совесть не только тех, кто по другую сторону

ДЕНИС ДРАГУНСКИЙ
УМЕРЛА ВАЛЕРИЯ ИЛЬИНИЧНА НОВОДВОРСКАЯ, человек отваги и чести.
Я был с ней знаком, видел, как она, присев к столу в редакции старого еще "Нового Времени", от руки писала свои блистательные колонки. Как она, приехав в редакцию, тут же звонила маме - "я доехала, не волнуйся". Зачем я это пишу? Затем, что трудно было поверить, что эта женщина - самый смелый человек в России. "Она держала девять сухих голодовок!" - с восторгом говорили о ней зэки.
Вот ее нет. Кто смелый? Кто на место Леры?
Лера, я не плачу по тебе. Я восхищаюсь тобой.

P.S. Пожалуй, впервые понимаю смысл, казавшейся ранее дежурной, фразы: "Невосполнимая утрата"...rose rose Удивительно легко было с ней общаться. Светлая женщиша... Светлая память...tears blind angel
http://www.youtube.com/watch?v=8gjxpDxugno

Доки живуть люди

До кінця, до перемоги!!! Куля душі не вбиває. Слава Україні!