[Приєднана картинка]Моя мішанка за жовтень 2016 р.Передмова: Наскільки я знаю, то в селах "мішанкою" називають різносортове зерно або взагалі суміш різного зерна, яким засівають грунти під пашу для худоби чи просто, аби земля не пустувала. Мені подібний образ-месидж досить сподобався для своїх невеличких нотаток з думками, які не є сильно значимі, але і не пусте зовсім. Не думи, а думки, додумки і видумки з приводу якоїсь теми. Не простенькі коменти, і не поважні максими за...

Читати далі...

Не бачила, щоб хтось інший вів роздуми що до цієї теми, але я дозволю собі викласти у текст свої ВИГАДКИ. Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам...

Читати далі...

в книжках відповідей мало, у людей - більше.гарний вчитель - краще ніж 1000 книжок.треба більше спілкуватись з людьми вживу.і треба більше цікавитись, питати та прохати...бо гарний вчитель не вчить без прохання

Нема в країні такої людини,яка б не чула про Євро 2012. Воно скрізь. По телебаченню Євро,по радіо Євро,одяг в стилі Євро,новорічні ялинки в стилі Євро, автомобілі таксі з фішкою у вигляді половини футбольного м'яча з написом Євро 2012. Євро, Євро, Євро... Якась масова істерія,чи загальний психоз. Носяться з тим Євро,як "дурень зі ступою"! А найтрагічніше те,що Україна,як бідній нещасний човняр. Човень старий,порепаний,тріщить по швам,вода тече з усіх дір,а він людей взявся перевозити....

Читати далі...

Древня церква посивіла… Стятий хрест… "Кррра!" – чорна пані, Лиховісниця Сивіла, - "Каррр!" – пишається на бані. 18.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111190561 [Приєднана картинка]

Осінь… Так чудово і романтично на вулиці… Дерева все ніяк не розпрощаються зі своїм листям, мабуть, дуже сумно впадати їм у зимову сплячку… Але що зробити?.. Такі закони природи, сурові закони нашого життя… Хтось закінчує своє життя, хтось тільки починає… У природи на рахунок цього є свої переваги, адже вона поринає в сон, щоб на весні знову відновитися, народитися знову, а потім знову і знову… А люди?.. Якщо людина поринає в сон, вічний сон???... що далі? Що там за тією межею, яку всі так...

Читати далі...

враження, що та депресія, що почалась у мене на чужині, ніколи не скінчиться... ніби-то я щасливий, нічого не прагну... як в тому фільмі з Євстігнєєвим: "Что есть?" - "А, что надо!" "А что надо?" - "А, что есть!" тобто нема ні особливих потреб, ні бажання щось змінювати [тобто бажання є], дій немає) якщо щось конче необхідно, то воно з"являється... таке все "ялове"...сіре можливо просто не вистачає кохання?! (у широкому сенсі цього...

Читати далі...

Середина літа. Ужгород, липень 2018-го. У Греції горять ліси. І на Стокгольмщині. Шведи вогонь вже бомбами гасять… А українські зливи перетворили Київ на Венецію. Лише по Києву замість гондол – сміття… А в Ужгороді дрібні дощі не дають дозріти помідорам… Парке повітря просить пива і я з ним (з тим повітрям) солідарний. Пиво - як каталізатор! А під пиво добре думається, файно згадується, вимальовується ретроспектива… І я...

Читати далі...

Якщо прислухатися до тиші,можна почути як пролітає час. Пролітає швидко,шалено,безповоротно! А ти нічого не встиг. Чіпляєшся за нього руками,ногами,зубами... А він вислизає,знаходить найменшу ж шпарину і летить,летить, летить... Ти ніби у швидкісному потязі,за вікном проносяться люди,будинки,дерева. Хочеться роздивитись все непоспішаючи,оцінити кожну деталь. Та потяг мчить тебе беззупинно,залишаючи лиш уривки,фрагменти,один за одним. Як не напружуєшся.та розгледіти нічого не вдається. Час...

Читати далі...

Хтось запитав мене кілька днів тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя наново? Довго не роздумуючи, я відповіла “ні”. Та згодом трішки замислилась і... Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила б, натомість більше б слухала. Не боялася б запросити до себе на вечерю друзів тільки через те, що на килимі є кілька плям, а оббивка дивану трохи вицвіла. Я б смакувала крихкі булочки в елегантному салоні і вже зовсім не турбувалася б через сажу...

Читати далі...